Реферат з педагогіки
Роль, місце і форма шкільного краєзнавства
в естетичному вихованні учнів.
Ще, видатний педагог К.Д. Ушинський відмітив правильно, що любов до своїх рідних місць має “глибокий, багатий думками і почуття голосу рідної природи”. В житті не рідко буває, що цей “голос” кличе до себе людину, тягне його, кличе в рідні місця. Так, Д.І. Мендєлєєв, згадував свою поїздку за Урал, замітивши: “Мене кликала не тільки робота, моя справа, але ще й спогади дитинства. Там я народився, учився в гімназії, там я вперше навчився любити природу, рідний край... тому їхав з особливим хвилюванням і почуттям.”
Природа рідного краю благодатно діє на людину. Вона породжує в людині високі почуття і припливи творчої енергії.
Народ давно полюбив свою природу, і в народних переказах, і в піснях, легендах знаходять глибокий зміст народної думки про рідну природу, про історію.
Одним із важливих завдань естетичного виховання полягає в тому, щоб навчити учнів розуміти, як народ, як людину-майстра свого слова, любов до музики і малювання, научити дітей передавати через прийоми малювання картин любов до природи.
Учителі літератури, біології, географії, малювання і вчителі початкових класів докладають багато зусиль, для виховання учнів і вміння тонко відчувати всі лінії природи, розуміти її красу і велич; вони працюють над тим, щоб любов до рідної природи стала реальністю і національною гордістю молодого покоління.
В практиці багатьох шкіл приймаються такі прийоми, як екскурсії на природу, спостерігати за її величчю, широтою, красою. Краса оточуючої природи глибоко западала в душу учнів. На практиці учителів російської мови використовуються репродукції картин місцевої природи, відтворення видатними художниками з метою розвитку краси усної і писемної творчості учнів.
Величезне педагогічне значення мають уроки, на яких учитель використовує рідну природу викликає в учнів благородні моральні почуття.
Другим методом естетичного виховання учнів на місцевому матеріалі, донести до них правильно розуміти творчість художників, поетів, композиторів їх неповторний внесок до свого рідного краю, своєї природи. В школах також використовують також музичні твори місцевих композиторів. Краєзнавча робота у багатьох школах проводиться по збиранню творів місцевого народного мистецтва, відображаючих природу, побут, світогляд місцевих жителів. І при правильному розумінні такого роду краєзнавчої роботи, учителі з багатим досвідом уміють поєднати зібраний фольклор з вивченням учнів і проникненню в їхні душі зібраного матеріалу і використовують його, як “показник розумової майстерності”.
В декотрих школах вчителі пробують ввести навчальні курси літератури з розділами “Фольклор”, ознайомлення учнів з місцевою народною творчістю і видатними творами. Таке рішення цілком справедливе і необхідне для кожної із шкіл. Добре, коли під проводом учителів, діти будуть відвідувати театри, де будуть мати можливість познайомитись з національною оперою, драматичними, музичними, вокальними і хореографічними творами і вчаться розуміти і оцінювати особливості естетичного виховання національного мистецтва. На практиці видно, що знайомство учнів з місцевою літературою і музикою допомагає вчителю у розкритті проблеми зв’язку літератури і мистецтва з життям, дає можливість зрозуміти важливість естетичних потреб: правдивості образності, доступності, чіткого викладення теми літературними і музичними якостями і сприяє ліпшому розумінню мистецтва. На уроках малювання, а також на заняттях краєзнавчого гуртка, на екскурсіях і в туристичних походах учні ознайомлюються з привабливими прикладами місцевого мистецтва: архітектурними пам’ятками, картинами, виставками меблів, одягу, вишивок, художніх виробів, виробів з дерева, кістки. Всі ці зразки місцевого мистецтва повинні бути використані як творіння, що відображають, відтворюють місцевий краї, побут і мистецтво в цілому. Ознайомлення учнів на уроках співів, на вечорах, концертах, зустрічах з місцевими композиторами, музикантами, артистами з музичним мистецтвом, відображаючи місцеву тематику, з творчістю композиторів, музикантів, виконавців збагачує естетичний кругозір учнів знаннями про місцеве музичне і артистичне мистецтво і дає деякі розуміння музичних жанрів, форм, інструментів, свого роду виконання (дуети, тріо, квартети, ансамблі і т. п.).
Краєзнавство – є чудовим помічником в естетичному вихованні учнів як на уроках, так і в позашкільній роботі. Воно сприяє збагаченню учнів знаннями про літературу і мистецтво рідного краю, розширює спільні розуміння про мистецтво.
Краєзнавчий естетичний матеріал сприяє ідейному збагаченню і розумового виховання учнів.
В формуванні любові до рідного краю має велике значення спогадів про дитинство і юність. На все життя запам’ятовується рідна хата, місто чи село, ліс, річка, школа і шкільні друзі, вчителі і люди, з якими спілкувалася людина, багато із того, що її оточувало, що бачила і чула. Проходять роки і вчорашні школярі стають самостійними людьми, вихователями своїх дітей. І де б вони не були, якою працею не займалися: коло ветеранів, чи в науковій лабораторії на морських просторах, в дні радості, чи в хвилини смутку в їхній пам’яті оживає думка про рідні місця про близьких їм людей.
Чим глибші і змістовніші будуть знання учнів про рідний край, свою Вітчизну, про його видатних людей, тим більше буде можливості у формуванні благородного розумового почуття: прагнення краще пізнати свій край, глибока шана і повага до традицій земляків, а головне, - вони допоможуть іншим, на своїх прикладах зрозуміти суть і всю повноту патріотизму і почуття відповідальності перед своїм народом, перед Батьківщиною.
Більшість розумових якостей людини зароджуються в дитячі, шкільні роки. Любов до рідного краю, повага до трудівників колгоспу, заводу, бажання бачити своє рідне місто, село ще кращими і процвітаючим – всі ці почуття у великій мірі залежать від того, як вони були закладені дітям в шкільні роки.
Зустрічаються люди, які забули про своє рідне село, свою школу, своїх земляків і не пам’ятають, чи не хочуть пам’ятати все те, що їх колись оточувало. Вони просто тікають із свого рідного краю і не мають бажання зробити корисну справу за його межами. Це не означає, що така людина зазналася кращим життям, а те, що йому з дитячих шкільних років не прищепили любов до свого рідного села, не закріпили повагу до традицій його земляків, не виховали гордості за рідний край. Письменник А. Леонов вірно зауважив і сказав: “Пряме відношення школи вчити людей і виховувати майбутніх агрономів, інженерів, але виховувати дитячий інтелект потрібно під гострим кутом, з раннього дитинства, відданості до рідної землі”.
Величезне виховне значення мають екскурсії в музеї, в історичні місця, пов’язані з минулим і сучасним, зустріч з учасниками бойових дій, участь у збиранні історичних матеріалів.
Краєзнавство – це засіб розумового виховання учнів до краси природи, до людини і воно повинно збагачувати інтелект пізнання краси життя людей – творців матеріальних і духовних благ.
Уроки на такі теми потрібно починати з початкових класів, враховуючи психологічну особливість і глибоке емоційне сприйняття молодшого шкільного віку. Викладені вище приклади і думки про краєзнавче виховання учнів, розкривають великі практичні можливості для вчителів. Важливо тільки те, щоб робота ця проводилася від душі, не було формальних відношень до краєзнавства, коли і матеріалів зібрано багато, і зустрічі з земляками проводяться, і походи відбуваються, а виховного впливу не видно. В методичці естетичного виховання важливе емоційне, розумове сприйняття живого матеріалу, щоб учні відчули його і він помітно вплинув на їх розум, викликав відгук в їхньому житті, характері, навчанні.
Висновок.
1. Краєзнавство допомагає вчителі у формуванні учнів розумінь і почуттів, і в першу чергу, розуміння до свого народу, рідного краю, побачити оточуючий світ таким, який він є насправді, паростки нового, паростки майбутнього.
2. Краєзнавство допомагає виховувати в учнів велике громадянське почуття, любов до рідного краю, повагу до традиції земляків, до історичних пам’яток, пам’ять про героїв.
Враховуючи пізнавальне і виховне значення краєзнавства, в школах потрібно проводити краєзнавчу роботу по здійсненню і оформленню шкільної і позашкільної роботи місцевих матеріалів.
Використання краєзнавчого матеріалу у навчально-виховному процесі сучасної початкової школи.
Аналіз дидактичної, психологічної і методичної літератури з проблемами зародження і становлення краєзнавства дозволяє стверджувати, що шкільне краєзнавство пройшло неоднозначний шлях свого розвитку.
Важливою державною справою краєзнавство стає у сучасних умовах розбудови української держав, коли йому належать відповідальні функції із суто навчальними – відродження духовності формування національної самосвідомості нашого народу.
Знання людиною свого родоводу, історії, свого народу – це такий компонент цивілізації, який і робить людину власне людиною, тому саме краєзнавству в наш час належить важлива роль у вихованні учнів. Активна робота школярів у краєзнавчій роботі сприяє і духовному розвитку, формуванню інтелектуального потенціалу України. вихідною умовою, що забезпечує ефективне використання краєзнавчого матеріалу на уроках у початковій школі є добір змісту матеріалу за сукупністю таких критеріїв як: науковість, доступність, багатофункціональність, емоційна насиченість та особиста значимість.
Згідно з ними краєзнавчий матеріал, який вчитель планує використати на уроці, має бути: науково-дослідним, перевіреним за кількома джерелами; доступним для розуміння його молодшими школярами, не переобтяжений зайвою, занадто детальною інформацією; співвідноситись із основним програмовим матеріалом, не затіняючи основного, а навпаки, надаючи йому конкретності та виразності; емоційно-насиченим, спрямованим на формування в учнів емоційно-позитивного ставлення до рідної природи, праці людей, до свого живого. Так, наприклад, добираючи краєзнавчий матеріал до уроку природознавства (2 клас) на тему “Тварини лісу”, учителю потрібно подбати не лише про достатню кількість пізнавальної інформації, про місце цих тварин, їх зовнішній вигляд, спосіб життя, а й навести яскраві приклади гуманного ставлення до них, використовуючи вирізки з місцевої періодики, повідомлення лісників, місцевого радіо. Організована таким чином пізнавальна діяльність не лише розширює краєзнавчий кругозір учнів, а й виховує бажання у них зберігати й охороняти рідну природу.
У процесі добору краєзнавчого матеріалу важливими критеріями є також його особиста значимість для учнів. Реалізація цієї вимоги забезпечується кількома шляхами; зокрема, залученням учнів до добору краєзнавчого матеріалу до уроку. Так, учні можуть робити (за власним вибором) невеликі повідомлення про місцеві рослини, тварини: добирати ілюстрації, виготовляти малюнки. Ще один шлях – вільний вибір учнями краєзнавчих об’єктів для спостережень з наступним обговоренням у класі їх результатів, врахуванням вчителем змісту і обсягу пізнавальних інтересів учнів.
Ефективність цього процесу значно зросте, якщо краєзнавчий матеріал використовується систематично та цілеспрямовано, з урахуванням його багатофункціональності.
Систематичність використання краєзнавчого матеріалу забезпечується його регулярним застосуванням на багатьох уроках з різних предметів (природознавства, народознавства, читання і т.д.) Причому, краєзнавчі відомості, що опрацьовуються, мають бути не уривчасті й розрізані, а впорядковані в певну, логічно-побудовану завершену систему. Тобто починаючи навчальний рік учитель має чітко визначити обсяг краєзнавчих знань та вмінь, які необхідно засвоїти учням.
Цілеспрямованість процесу використання краєзнавчого матеріалу означає підпорядкування його меті уроку (навчальній, виховальній, розвивальній). При цьому потрібно виходити із багатофункціональності краєзнавчих відомостей, зумовленою специфікою їх змісту та різнопланових пізнавально-виховними навантаженням. Так, краєзнавчий матеріал, залучений до уроку, може використовуватись для ілюстрації та різнопланових пізнавально-виховним навантаженням. Так, краєзнавчий матеріал залучений до уроку, може використовуватися для ілюстрації та конкретизації основного програмового матеріалу; збудження інтересу учнів до нової теми; перевірки міцності та усвідомленості знань та вмінь учнів; закріплення та поглиблення вивченого матеріалу; розвитку самостійності учнів, підвищення їх активності; зв’язку навчання з життям.
Поряд із навчальною, краєзнавчий матеріал виконує виховну та розвивальну функції, тобто він сприяє вихованню в учнів любові до рідного краю, відповідального, гуманного ставлення до природи і праці людей. Розливальна функція краєзнавчого матеріалу полягає в стимулюванні та розвитку пізнавальних, психічних процесів учнів, їх мови, спостережливості.
Використання краєзнавчого матеріалу в початковій школі залежить і від віку учнів та їх інтелектуального розвитку. Так у першому касі основна роль у цьому процесі надається вчителю. Він добирає місцевий матеріал, сам його розповідає, зачитує цікаві відомості, показує ілюстрації. Чим дорослішим стають діти, тим активнішою має бути їхня краєзнавча діяльність. Учитель може доручати учням 2-го та 3-го класів добирати цікавий матеріал до тієї чи іншої теми, що буде вивчатися виступати з короткими повідомленнями перед учнями.
Цікавою формою краєзнавчої роботи є оформлення учнями невеликих рефератів на краєзнавчу тему, підготовлених за власним бажанням. Широко слід практикувати створення учнями малюнків на краєзнавчу тематику, складання власних тематичних альбомів “Наш край”, які є опорою для проведення відповідних уроків. Так завдання краєзнавчого змісту розвивають творчість, активність, самостійність учнів та сприяють формуванню у них стійкого інтересу до вивчення свого краю. Організовуючи засвоєння краєзнавчого матеріалу, можна використовувати різноманітні методи та прийоми навчання. До них належать: розповідь учителя про рідний край, бесіда побудована на краєзнавчій основі, читання краєзнавчої літератури, спостереження над об’єктами рідної природи, які проводять молодші школярі; сприймання ілюстративного та натурального наочного краєзнавчого матеріалу.
Вибираючи способи опрацювання краєзнавчого матеріалу, вчитель має продумати і його місце в структурі уроку. Місцевий матеріал може успішно використовувати на різних етапах уроку. Іноді доцільно за допомогою краєзнавчих відомостей здійснити закріплення та поглиблення природничих понять, сформованих на уроці.
На етапі перевірки знань, здобутих на попередньому уроці, реалізується не лише контрольна, а й пізнавальна функція, стимулюючи тим самим увагу й активність учнів, завдяки використання краєзнавчого матеріалу. Наприклад, перевіряючи матеріал за темою “Ріки” (2-й клас, природознавство), вчитель може запропонувати учневі розповісти про будову річки (на основі місцевої річки, намалювати на дошці схему річки, показати її на карті).
Залучений до уроку краєзнавчий матеріал може використовуватися для актуалізації знань учнів, їх чуттєвого досвіду; ілюстрації і конкретизації основних програмних положень уроку; збудження інтересу учнів до нової теми; формування на його основі нових понять, уявлень; закріплення і систематизація вивченого матеріалу; перевірки міцності і усвідомленості знань учнів; урізноманітнення та диференціації домашньої
Самостійної роботи; здійснення зв’язку навчання з життям; розширення краєзнавчого кругозору школярів.
|
