Вступ
Ускладнення екологічної ситуації в країні внаслідок забруднення навколишнього природного середовища функціонуючими господарськими об’єктами та комплексами обумовило необхідність розробки та обліку спеціальних природоохоронних розділів при створенні передпроектної, проектно-планової та проектно-кошторисної документації.
Всебічний екологічний аналіз та правильна, достовірна експертна оцінка проектів споруджуваних господарських об’єктів, комплексів та систем набувають принципово важливого значення, оскільки «людські проекти», що не враховують закони природи, приносять чимало лиха.
Важлива роль серед ефективних заходів протидії цьому належить екологічній експертизі.
Необхідність та процедура проведення екологічної експертизи визначені природоохоронним законодавством України. Здійснюється вона на підставі закону України «Про екологічну експертизу» (1995 рік).
Тривалий час екологічна експертиза розвивалась переважно як засіб нормативного відвернення екологічно несприятливих наслідків при будівництві народногосподарських об’єктів, тобто формувалась на нормативній методології, і завдання її зводилося до перевірки об’єкта, зіставлення запроектованих показників з чинними нормативно-правовими критеріями та наступним узагальненням і формулюванням висновків обов’язкового характеру, які ґрунтувались не на законодавчих актах, а на стандартах, будівельних і санітарних нормах, методичних вказівках і рекомендаціях.
Екологічна експертиза – вид науковопрактичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів та об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього середовища та здоров’я людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідальність запланованої чи здійснюваної діяльності вимогам і нормам законодавства про охорону навколишнього природного середовища , раціональне використання і відтворення природніх ресурсів , забезпечення екологічної безпеки.
Мета екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах.
Об'єктом вивчення є – основні етапи проведення екологічної експертизи.
Предметом вивчення дипломної роботи є дослідження екологічна експертиза агроландшафту Сумської області.
Мета дипломної роботи полягає в проведенні аналізу екологічного стану об`єктів промислового значення Сумської області.
Завдання роботи:
1) Проаналізувати основні аспекти екологічної експертизи агроландшафту.
2) Дати загальну характеристику фізико-кліматичних умов Сумської області.
Розділ 1. Основи екологічної експертизи стану агроландшафту
1.1. Сучасний стан Сумської області
Нині важко знайти території, які б не зазнали антропогенного навантаження, але Сумщині вдалося зберегти гармонію людини і природи. І хоча в області існує низка екологічних проблем, за більшістю екологічних показників Сумщина належить до найбільш екологічно чистих областей України.
За рівнем забруднення атмосферного повітря Сумщина входить у десятку найчистіших регіонів держави. Викиди від стаціонарних джерел забруднення з підприємств області складають менше 1% загальних викидів в Україні.
По території області протікає 165 річок. Найбільші з них – Десна, Сейм, Сула, Псел, Ворскла. У межах області розташовані 33 великі озера і понад 1600 ставків. Область належить до басейну Дніпра. Гідрохімічний аналіз поверхневих водних об’єктів області дає підстави стверджувати, що якість води більшості річок задовільна.
Чорнобильське лихо майже не зачепило природно-заповідні багатства краю: заповідники, національний парк, заказники та інші біологічні дива. Тож їхні ресурси можна використовувати без побоювань.
Але не все так безхмарно, як здається на перший погляд. Екологічні проблеми в регіоні все ж існують:
- збільшення обсягів викидів в атмосферу в умовах зростання економічної активності підприємств, реанімація старих технологій та використання застарілого обладнання;
- погіршення стану лісів, їх масове захворювання, лісові пожежі як результат низької культури господарювання;
- зменшення різноманітності та чисельності рослинного та тваринного світу, зростання масштабів браконьєрства та самовільних вирубок.
В регіоні проводиться активна наукова діяльність екологічного спрямування:
- збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища;
- захист життя і здоров’я населення віднегативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища;
- досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
Велика увага в області приділяється екологічній освіті населення, а особливо-підростаючого покоління, адже їм творити майбутнє, а воно повинно бути екологічно чистим.
Протягом минулого року значна увага приділялась проведенню в області державної екологічної політики, що дозволило стабілізувати екологічний стан довкілля. Нинішню екологічну ситуацію можна охарактеризувати як відносно безпечну.
Аналіз обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря показує незначне їх зменшення від стаціонарних джерел з 30,5 до 29,0 тис. тонн. Щільність викидів по області складає 1,2 т на 1 км2 (по Україні - 6,74 т/км2). Для зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря на підприємствах області виконано ряд заходів, проведений облік підприємств-забруднювачів атмосферного повітря. Викиди в атмосферне повітря від автотранспортних засобів складають 56,9 тис. тонн або 66,2% від загальних викидів шкідливих речовин по області, і їх кількість зростає з кожним роком. Обсяг викидів забруднюючих речовин у розрахунку на душу населення області склав 66 кг на рік.
Завдяки вжитим заходам з ефективного використання водних ресурсів області щорічно зменшується обсяг забраної води на потреби виробництва та господарсько-питне забезпечення та скиди неочищених та недостатньо очищених стічних вод у поверхневі водні об'єкти. В порівнянні з 2001 р. обсяг забраної води зменшився на 2,6 млн. м3, скид стічних вод - на 1,87 млн. м3. Скид забруднюючих речовин у водні об'єкти на душу населення складає 34 кг/рік, споживання води - 89,3 л/добу. Протягом року вирішувались невідкладні першочергові завдання по будівництву та реконструкції очисних споруд у містах Білопілля, Конотоп, Охтирка та Лебедин. Виконано ліквідаційний тампонаж 29 недіючих артезіанських свердловин, проведено ремонт 27 свердловин, які вийшли з ладу. Прокладено понад 1,4 км головних напірних каналізаційних колекторів.
У сфері поводження з промисловими та побутовими відходами робота велась відповідно до затвердженої "Програми поводження з токсичними та побутовими відходами в Сумській області на період 2001-2005рр". Завершено будівництво I черги полігонів для твердих побутових відходів у містах Шостка та Конотоп. Проведено інвентаризацію місць накопичення заборонених і непридатних до використання агрохімікатів. Загальна маса накопичених в області відходів - 28,3 млн. тонн, що в розрахунку на 1 км2 площі становить 1181 тонн. У порівнянні із ситуацією в цілому по Україні, де кількість відходів перевищила 25 млрд. тонн, тобто 40 тис. тонн/км2, стан поводження з відходами в області ще умовно безпечний.
У галузі охорони біоресурсів в області проведені роботи по створенню лісових насаджень на ярах, балках та ерозійно-небезпечних землях: за рік за-ліснено 180 га таких земель. Практично вирішено проблему створення бази власного посадкового матеріалу в агролісгоспах. Відповідно до "Програми збереження біологічного різноманіття, відтворення біологічних ресурсів та розвитку природно-заповідного фонду в Сумській області на перспективу до 2015 року" в мисливських угіддях ДМГ "Низи" та обласному мисливському господарстві побудовано вольєри для репродукції диких тварин площею 4 га та 10 га відповідно. На території області створено 6 нових об'єктів природно- заповідного фонду в Охтирському, Конотопському, Лебединському та Великописарівському районах.
З обласного фонду охорони навколишнього природного середовища на природоохоронні заходи використано 901 тис. грн., у тому числі на будівництво та реконструкцію очисних споруд - 291 тис. грн., будівництво полігонів для поховання побутових відходів - 109 тис. грн., на виконання заходів по охороні водних ресурсів - 133 тис. грн., охороні земель, рослинних і тваринних ресурсів, збереженню біологічного різноманіття, зберіганню відходів виробництва відповідно до затверджених програм - 253,5 тис. грн., на заходи по екологічній освіті, пропаганді екологічних знань та роботу з громадськими організаціями екологічного спрямування - 115 тис. грн.
Впроваджені і діють такі екологічні програми, як : «Регіональна програма «Полісся», «Комплексна програма охорони навколишнього природного середовища до 2015 року» та ін.
1.2 Основні етапи проведення екологічної експертизи
Тривалий час екологічна експертиза розвивалась переважно як засіб нормативного відвернення екологічно несприятливих наслідків при будівництві народногосподарських об’єктів, тобто формувалась на нормативній методології, і завдання її зводилося до перевірки об’єкта, зіставлення запроектованих показників з чинними нормативно-правовими критеріями та наступним узагальненням і формулюванням висновків обов’язкового характеру, які ґрунтувались не на законодавчих актах, а на стандартах, будівельних і санітарних нормах, методичних вказівках і рекомендаціях.
Експертиза проводилася переважно щодо проектів будівництва. Нормативний підхід значною мірою влаштовував заінтересовані сторони — тих, хто проводив експертизу, і тих, для кого вона проводилася. Типовою була ситуація, коли проект без будь-яких ускладнень проходив експертизу, затверджувався, на нього виділялися кошти і будувались екологічно несумісні об’єкти.
Нині проведення екологічної експертизи є обов’язковою умовою законодавчої, управлінської, інвестиційної, господарської та інших видів діяльності, що впливають на стан довкілля.
Процедура проведення екологічної експертизи передбачає вирішення еколого-експертними органами чи формуваннями завдань експертного дослідження і оцінку об'єктів екологічної експертизи, підготовку обґрунтованого об'єктивного еколого-експертного висновку.
Процедура проведення екологічної експертизи передбачає:
1) перевірку наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів на об'єкти екологічної експертизи та створення еколого-експертних комісій (груп) відповідно до вимог законодавства (підготовча стадія);
2) аналітичне опрацювання матеріалів екологічної експертизи, в разі необхідності натурні обстеження і проведення на їх основі порівняльного аналізу і часткових оцінок ступеня екологічної безпеки, достатності та ефективності екологічних обґрунтувань діяльності об'єктів екологічної експертизи (основна стадія);
3) узагальнення окремих експертних досліджень одержаної інформації та наслідків діяльності об'єктів експертизи, підготовку висновку екологічної експертизи та подання його заінтересованим органам і особам (заключна стадія).
Екологічній експертизі підлягають:
- державні інвестиційні програми, програми розвитку окремих галузей народного господарства;
- проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей економіки, генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація;
- інвестиційні проекти, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти й робочі проекти на будівництво і реконструкцію (розширення, технічне переозброєння) підприємств та інших об’єктів, документація з перепрофілювання, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об’єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишнього середовища, незалежно від форм власності та підпорядкування, в тому числі військового призначення;
- проекти інструктивно-методичних і нормативно-технічних актів та документів, які регламентують господарську діяльність, що негативно впливає на навколишнє середовище;
- проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в царині гарантування екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей;
- документація на створення нової техніки, технологій, матеріалів і речовин, у тому числі та, що закуповується за кордоном, які можуть створювати потенційну загрозу навколишньому природному середовищу та здоров’ю людей;
- матеріали, речовини, продукція, господарські рішення, системи й об’єкти, впровадження чи реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки та негативного впливу на навколишнє середовище чи створення небезпеки для здоров’я людей;
- екологічно небезпечні діючі об’єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення.
Екологічну експертизу проводять: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії; органи та установи Міністерства охорони здоров’я України — в частині, що стосується експертизи об’єктів, які можуть негативно впливати чи впливають на здоров’я людей; інші державні органи, місцеві ради народних депутатів та органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства; громадські організації екологічного спрямування чи створені ними спеціалізовані формування; інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні та фізичні особи, що залучаються до проведення екологічної експертизи; окремі громадяни в порядку, передбаченому Законом України «Про екологічну експертизу» та іншими законодавчими актами.
В процесі еколого-експертної діяльності проводиться перевірка відповідності проектних рішень правовим розпорядженням екологічного характеру та оцінка якості проектів з точки зору екологічних можливостей природних систем, а також відповідності потребам та інтересам суспільства щодо сприятливого навколишнього середовища.
Теоретичну основу еколого-експертного аналізу екологічної частини проектів складають міждисциплінарні екологічні знання природничих і суспільних наук та екологічна експертологія, тобто наукова дисципліна про екологічну експертизу.
Змістом екологічної експертизи є така специфічна експертна діяльність, яка включає в себе тісно взаємопов’язані елементи еколого-експертного пізнання — перевірку і оцінку екологічного змісту проектів. Еколого-експертна діяльність щодо перевірки проектів спрямована на встановлення екологічної обґрунтованості проектних пророблень з позиції екологічних вимог, включаючи правила нормативно-правового характеру.
Об’єм і характер еколого-експертної перевірки значною мірою визначаються особливостями проектних матеріалів, представлених на експертизу, стадій їх розробки, цільовим призначенням та завданнями, видом проектів з урахуванням специфіки реалізації в конкретному регіоні. Проте можна виділити в інтересах практики деякі загальні напрями еколого-експертної перевірки.
Перш за все, в процесі екологічної експертизи перевіряється відповідність проектних пророблень екологічним вимогам діючих норм і правил відповідних законів, підзаконних актів, екологічних стандартів, природоохоронних імперативів і пріоритетів, територіальних комплексних схем охорони природи та ін. Велика увага приділяється вивченню й аналізу спеціального розділу проектів та його основних рішень, який повинен містити характеристику існуючого стану навколишнього середовища в районі проектованих об’єктів, науково обґрунтовані заходи щодо охорони земель, надр, вод, лісів та іншої природної декоративної і плодоносної рослинності, зелених насаджень, лісопаркових захисних поясів та приміських зелених зон, типових ландшафтів в унікальних, визнаних та заповідних природних об’єктах і комплексах, тваринного світу та атмосферного повітря.
Еколого-експертна діяльність з оцінки екологічного обґрунтування проектів базується на зіставленні запроектованих екологічних рішень та параметрів з діючою в нашій країні системою екологічних показників. В якості критеріїв оцінки проектів виступають нормативні показники. До нормативних можна віднести вимоги еколого-правових норм та правил, принципи охорони природи, екологічні імперативи, природоохоронні і природоресурсні пріоритети, стандарти з охорони природи і раціонального використання природних ресурсів, будівельні норми і правила, санітарно-гігієнічні нормативи, а також екологічні показники затвердженої документації.
Еколого-екпертні оцінки реалізуються в еколого-експертних висновках та рекомендаціях, які підготовлюються еколого-експертними органами за результатами проведення експертизи. По проектах, які рекомендуються до затвердження, дається загальна екологічна оцінка проектних проробок, їх якості у відповідності до екологічних вимог, а також пропозиції, спрямовані на покращання природоохоронних розділів проектів, що проходять експертизу. В проекті має бути подана реальна ситуація регіону, враховані всі джерела викидів і скидів, матеріали про надання земельної ділянки під будівництво, обґрунтовані заходи щодо збереження родючого шару ґрунту. Звертається увага на території об’єктів природно-заповідного фонду та зон рекреації і особливості їхнього режиму при будівництві на прилеглих територіях тих чи інших об’єктів.
Наприклад, еколого-експертні органи, проводячи екологічну експертизу генерального плану та проекту планування приміської зони курорту Хмільник дійшли до висновку, що проектні рішення в цілому відповідають екологічним вимогам та враховують динаміку взаємозв’язків даної екологічної системи. В той же час проектувальникові рекомендується проробити, виходячи із місцевих умов екосистеми, питання комплексного використання ставків та водосховищ для задоволення потреб водозабезпечення, організації місць рекреації, ведення рибного господарства, організації спортивного та аматорського риболовства, а також передбачати можливість винесення із зони меблевої фабрики, що є основним джерелом забруднення курорту.
Контролюється і післяпроектний період — при будівництві об’єктів і виконанні відповідних природоохоронних заходів на них. Здійснюється державний контроль на стадії узгодження титульних списків. Останні не узгоджуються, якщо пройшов значний час (3 роки) і змінилися екологічні умови в районі будівництва. Проводиться контроль за освоєнням капітальних вкладень на будівництво і його якість, в тому числі об’єктів природоохоронного призначення.
На завершальному етапі основна увага приділяється одночасності будівельної готовності виробничих потужностей і природоохоронних об’єктів.
Передбачено державну і громадську екологічну експертизу. За ініціативою заінтересованих осіб та організацій, а також за рішенням центральних або місцевих органів влади може проводитися додаткова незалежна екологічна експертиза.
Державна екологічна експертиза являє собою урегульовану законом та іншими правовими нормами цілеспрямовану діяльність державних органів з розгляду, перевірки, аналізу, оцінки на основі екологічних знань представлених проектів на предмет їх відповідності нормам і правилам охорони навколишнього середовища, раціонального природокористування та вимогам екологічної безпеки, корегування екологічних параметрів та формулювання найоптимальніших варіантів природоохоронного та соціального захисту проектних рішень для запобігання негативного впливу проектованих об’єктів в процесі їх реалізації в конкретній екологічній системі.
Державну екологічну експертизу об’єктів загальнодержавного і міжобласного значення проводять еколого-експертні підрозділи, спеціалізовані установи, організації або спеціально створені комісії Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Міністерства охорони здоров’я України, їх органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.
У проведенні державної екологічної експертизи беруть участь органи державного санітарного нагляду та інші заінтересовані державні органи. Основними завданнями державної екологічної експертизи є:
визначення екологічної безпеки господарської та іншої діяльності, яка може нині або в майбутньому прямо чи опосередковано негативно вплинути на стан навколишнього середовища;
встановлення відповідності передпроектних, передпланових, проектних та інших рішень вимогам законодавства про охорону навколишнього середовища;
оцінка повноти і обґрунтованості передбачуваних заходів щодо охорони навколишнього середовища та здоров’я населення, які здійснюються природоохоронними органами та органами охорони здоров’я.
Відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, уряду Автономної Республіки Крим, місцевих рад народних депутатів, обласних і районних адміністрацій державній екологічній експертизі можуть піддаватися екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об’єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення, які чинять значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища і здоров’я людей.
Початком державної екологічної експертизи вважається день подання еколого-експертному органові комплекту необхідних матеріалів і документів, а в разі необхідності — додаткової науково-дослідної інформації з тих питань, що виникли під час проведення експертизи.
Граничні строки проведення державної екологічної експертизи об’єктів:
1) групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів, установ чи організацій Міністерства охорони навколишнього природного середовища України — до 45 календарних днів із продовженням у разі потреби до 60 днів, а у виняткових випадках, залежно від складності проблеми — до 120 днів;
2) спеціально створеними міжгалузевими еколого-експертними комісіями чи іншими спеціалізованими організаціями — до 90 календарних днів;
3) за доопрацьованими матеріалами відповідно до висновків попередньої екологічної експертизи — до 30 календарних днів.
Для підготовки висновку державної екологічної експертизи залучаються відповідні органи державного управління, представники науково-дослідних, проектно-конструкторських та інших установ і організацій, вищих навчальних закладів, громадськості, експерти міжнародних організацій. На державну екологічну експертизу подається розділ проектної документації, який називається «Оцінка впливу (проектованого об’єкта) на навколишнє середовище», скорочено — ОВНС. Розділ ОВНС включає всю присвячену природокористуванню і впливу на навколишнє природне середовище інформацію, яка міститься в проектній документації.
Підготовка висновків державної екологічної експертизи та прийняття рішень щодо реалізації розглянутого проекту здійснюється з урахуванням загальної думки. Висновки державної екологічної експертизи містять оцінку екологічної допустимості та можливості реалізації представлених на експертизу проектів. Висновки державної екологічної експертизи після затвердження природоохоронними органами є обов’язковими для виконання.
У відповідності з чинним законодавством тільки позитивний висновок державної екологічної експертизи є підставою для фінансування всіх програм і проектів. Реалізація програм, проектів та рішень без цього висновку забороняється. Передбачена еколого-експертна процедура, яка включає такі складові елементи: підготовчий етап, або перевірка переданих для експертизи матеріалів і встановлення їх відповідності вимогам законодавства; основний етап, або аналітична обробка об’єктів експертизи, натуральні обстеження та проведення на їх основі порівняльного аналізу і часткових оцінок; заключний етап, чи узагальнення окремих експертних досліджень, оцінка одержаних даних і складання висновку.
Громадська екологічна експертиза проводиться для врахування громадської думки щодо реалізації наміченої проектом господарської діяльності, її соціально-екологічних наслідків.
Держава гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, до яких належать:
право на безпечне для їхнього життя і здоров’я навколишнє середовище;
участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього середовища, та внесення пропозицій до державних і господарських органів, установ, організацій з цих питань;
участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;
одержання у встановленому порядку повної і достовірної інформації про стан навколишнього середовища та його вплив на здоров’я населення;
набуття екологічної освіти;
подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їхньому здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє середовище;
об’єднання в громадські природоохоронні формування;
участь у проведенні громадської екологічної експертизи.
Вона може здійснюватися у вузькій сфері діяльності, яка потребує екологічного обґрунтування. Її проводять з ініціативи громадських організацій чи інших громадських формувань створені на добровільних засадах еколого-експертні колективи з представників громадськості, незалежних спеціалістів, представників преси, а також місцевих органів управління за рахунок їхніх власних коштів або на громадських засадах. Громадська екологічна експертиза проводиться незалежно від державної екологічної експертизи або може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою через створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань.
Висновки громадської екологічної експертизи висвітлюються в засобах масової інформації, направляються в органи, що проводять державну екологічну експертизу, місцеві та центральні органи влади, замовнику проекту.
Висновки громадської екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть враховуватися органами, які здійснюють державну екологічну експертизу, а також органами, що заінтересовані в реалізації проектних рішень або які експлуатують відповідний об’єкт.
Розділ 2. Характеристика фізико-кліматичних умов Сумської області
Сумська область розташована в межах двох природних зон – Лісостепової та Поліської.
Поверхня території досить рельєфна, вона являє собою хвилясту рівнину, розчленовану широкими долинами численних річок, ярами та балконами.
В її північній частині виділяється Придеснянське плато, а в південній – Лівобережне плато.
Східна і північно – східна частини області зайняті відрогами Середньо Російської височини, західна і південно – західна частини – давніми терасами Дніпра і Десни.
За особливостями рельєфу територію можна поділити на три геоморфологічні зони: Поліську низовину, Полтавську рівнину та Середньо – російську височину.
Поліська низовина займає крайню північну частину Сумщини. Це – знижена рівнинна територія. Близько половини площі низовини в межах області припадає на долину Десни.
На Полтавській рівнині знаходяться центральна та південно – західна частини області. З півночі рівнина обмежена річкою Сейм, а на півдні та заході виходить за межі області.
Сумщина – зелений край, у якому природна рослинністьщезбереглась на значних площах. Територія області поділена на 2 частини – лісову і лісостепову.
В північній, лісовій частині області переважають соснові та дубові – основні ліси. Дуб і сосна утворюють здебільшого різні яруси. Широколистяних лісів тут мало. Це переважно дубові ліси з домішкою осини та берези.
В південній частині переважають широколистяні ліси – дубові та липово – дубові з кленом гостролистим. Соснові та дубово – соснові ліси знаходяться тут на піщаних терасах річок.
У лісостеповій зоні навіть у минуломупереважали не ліси, а лучні степи. Ліси тут переважно дубові з участю та співдомінуванням липи та клена гостролистого. Вони приурочені здебільшого до сильно почленованих ярами табалками високих правих берегів річок.
Східні та південно – східні частини Лісостепу – широколистяні ліси : липово – дубові та кленово – липово – дубові.
Таким чином, на території Сумщини можна виділити4 відмінних за рослинним покривом частини: [9]
1. поліську;
2. відрогів Середньоросійської височини у лісовій зоні;
3. лісостепову рівнину;
4. лісостепових відрогів Середньоросійської височини.
Значна частина області розташована на південно – західних схилах Середньоросійської височини. Це південно – східна частина області та територія між поліською низовиною та Сеймом, яка простягається на захід до м. Кролевець.
Відсутність на території гір унеможливлює розвиток в області таких видів туризму якальпінізм, гірські лижі, спелеотуризм, спускання на байдарках по гірським річкам, зате відкриває широкі можливості для пішохідного , екологічного туризму та ін.
Натомість, на території області протікає 165 річок довжиною більше 10 км і 2115 річок довжиною менше 10 км. Найбільші річки – Десна та Сейм, Сула, Псел і Ворскла. Дві останні найбільш освоєні в рекреаційному відношенні. Багато ставків, озера – стариці та болота. Все це дає можливість для розвитку мисливсько – рибальських баз для відпочиваючих, пляжно-купального відпочинку, водного туризму, греблі. Клімат в області м’який, помірно-континентальний. Зима прохолодна, літо помірно жарке. Середня температура повітря в січні від -7,9 на півночі області, до -7,1 – на південному заході, в липні - від +18,4 на півночі, до +19,9 – на південному сході. Період з температурою понад +10 становить 150-160 днів. Абсолютний мінімум температури повітря -36, абсолютний максимум +38.
Річна кількість опадів 527 – 600 мм на півночі, на решті території – 460-520 мм. Найбільша кількість опадів припадає на липень. На крайньому Сході інколи випадає град. Взимку бувають заметілі. У цілому кліматичні умови можнаохарактеризувати як помірно комфортні для розвитку рекреаційної діяльності в регіоні.
Список використаної літератури
1. Авдасев В.Н. Трудовое братство Н.Н.Неплюева: Его история и наследие Сумы: РИО «АС – Медиа», 2003.- 64с.:ил, - (Сумщина в именах).
2. Билык Г.И., Сарычева З.А. Михайловская целина:Путеводитель по заповеднику.- Х.: Прапор, 1981.- 41с.
3. Вейсберг Б.С. и др. От Десны до Ворсклы: Путеводитель /Б.С. Вейсберг, П.А. Нестеренко, П.А. Стефанов.- Х.: Прапор, 1986, -127с.: 24л.ил.
4. Веретенник С. Спадщина рідного краю.//Глухівщина,2003.- 27 вересня.
5. В путешествие по Сумщине:Сумы, Ахтырка, Глухов, Конотоп, Кролевец, Путивль, Ромны, Шостка: Путеводитель /Подгот. В. Баранкин и др.- 2-е изд., доп. и испр. -Х.: Прапор, 1984.- 237с.: 24л.ил.
6. Генов А.П., Вчора,сьогодні ізавтра відділення «Михайлівська цілина» укр. степ. прир. запов.//Стан природного середовища та проблеми його охорони на Сумщині: Природно – заповідний фонд області:На допомогу викладачу природничих дисциплін навчальних закладів різного рівня).-Суми, 1999.- Кн..3.-с.-35-37.
7. Голубченко В.Ю., Ліницький Б.В. 600 кілометрів по Сумщині: Путівник.- Х.: Прапор, 1973.- 112с.-(Шляхами туристськими).
8. Екологічна мережа Новгород – Сіверського Полісся (Панченко С.М., Андрієнко Т.Л., Гаврись Г.Г., Кузьменко Ю.В.- Суми: Університетська книга, 2003.-92с.: 2с.карта.
9. Заповідні скарби Сумщини / Під.ред. д.б.н. Т.Л. Андрієнко.- Суми: В-во «Джерело», 2001.- 208с.: 28 кольор. іл.
10. Золотое ожерелье Сумщины: Путивль, Глухов, Ромны: Путеводитель / В.П. Белашов, Г.В. Диброва, Н.С. Ероха, А.В. Луговской. -Х.: Прапор, 1987.- 151с.: ил.
11. История городов и сел. Украинской ССР: Сумская область .- К.: Главная редакция УСЭ, 1980.-700с.: ил., фотодок.
12. Конспект лекцій з дисципліни «Туристичні ресурси України»: Розвиток рекреаційно- туристичної сфери в регіонах України. Частина 3( Вінницька, Луганська, Львівська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, Тернопільська обл.) для студентів спеціальності «Туризм»/ Укладач: викладач кафедри туризму Безуглий І.В.- Чернігів:ЧДІЕУ, 2006.
13. Корнус А.О., Шевченко Г.Є. Туристичні ресурси Сумської області та організація туристичної роботи //Пед. Сумщина.- 1999.- №2.-с. 34-38.
14. Мазур А. Туризм на Сумщине переживает не лучшие времена // Панорама.- 2006 .- 2-9 августа.- с.13.
15. Маленко Е.Е., Марченко Л.Г., Муркина А.А. Конотоп: Путеводитель.- Х.: прапор, 1990.- 128с.: ил.
16. Мотренко М.С. Охтирка: Путівник.- Х.: Прапор, 1990.- 128с.: іл..
17. Немин А.П. Діброва Г.В. Ромны: Путеводитель.- Х.: Прапор, 1986 .- 88с.
18. Нестеренко О. Про перспективи розвитку зеленого туризму// Фрунзенець.- 2004 .-14 травня.- с.4.
19. Панченко С.М. Флора національного природного парку «Деснянсько – Старогутський» та проблеми охорони фіторізноманіття Новгород – Сіверського Полісся (Монографія) за заг. ред. д.б.н. С.Л. Мосякіна – Суми: ВТД «Універсальна книга», 2005 .- 170с.
20. Печерський В., Бєланов В. Глухів.- К.: Абрис, 2003.- 168 с.: іл.-(Серія «Малі міста України».
21. «План дій – 2007»: Основні напрямки роботи та очікувані результати на 2007р.: Прес – конференція голови облдержадміністрації П.С.Качура.
22. Про підсумки соціально – економічного розвитку Сумської області за 2006 р.: Розпорядження голови облдержадміністрації.
23. Програма розвитку туризму в області на 2002 – 2010роки
24. Сало І.В. Сумщина: від Київської Русі до сьогодення: Нариси .- Суми: «Козацький вал», 2003.- 232с.
25. Северная Украина: Сумская область // Позакласный час.- 2007.- №2.-с.95- 100.- (Заочное путешествие по нашей стране).
26. Сліпушко О. Срібним струменем із глибини століть… // Українська культура .- 1995.- №1-2.-с.32-33.
27. Стан навколишнього природного середовища в Сумській області у 2004 році (доповідь) управління екології та природних ресурсів в Сумській обл..- Суми, 2005 .-52с.
28. Сумська облдержадміністрація. Про заходи щодо розвитку сільського туризму в Сумській області на 2007 – 2010роки: Розпорядження № 572 від 03.11.06р.
29. Сумщина від давнини до сьогодення : Науковий довідник.- Суми: «Слобожанщина», 2000.- 384с.: іл., карти.
30. Сумщина в іменах: Альбом ілюстрацій до енциклопедичного довідника Упоряд.: В.Ю. Панасик та ін.- Суми: РВО «АС- Медіа», ВД «Фолігрант», 2003.- 184с.:іл.
31. Сумщина. Поступ у третє тисячоліття: Інформаційно – аналітичний довідник / /Сумська облдержадміністрація.- Суми: РВО «АС- Медіа», 2004.- 144с.: іл.
32. Сурков В. На Сумщині появляється «зелений туризм» // Данкор.- 2005 .- 28 травня .-с.7.
33. Терлецький В. У Глухові городі… //Слово просвіти.- 2006.-№19.-с.10-11.-(Малі міста України).
34. Торопова Г. Зеленый отдых // Панорама.- 2003.- 8-15 октября.- с.9.
35. Україна. Президент. Про заходи щодо вшанування пам'яті останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського: Розпорядження № 1230/2005р.
36. Україна. Президент. Про території природно – заповідного фонду загальнодержавного значення: Указ № 167 від 21.02.02 //Офіційний вісник України.- 2002.- №9.-(Михайлівська цілина).
37. Хто є хто на Сумщині: Видатні земляки: Довідково- біографічне видання.В.1.- К.,2005.-240 с.
38. Ямпільщина на зламі тисячоліть: нариси та портрети/ За ред. О.І. Жирнова, В.І. Старикової, В.В. Цвілодуба. – Суми, 2001. – 96 ст.
|
