Зовнішньоекономічні зв’язки в галузі
«Фізична культура і спорт»
План
1. Суть зовнішньоекономічних зв’язків, основні принципи та методи їх регулювання.
2. Структура і склад зовнішньоекономічних контрактів.
3. Особливості зовнішньої торгівлі соціально-культурними послугами.
1. Суть зовнішньоекономічних зв’язків, основні принципи та методи їх регулювання
Зовнішньоекономічні зв’язки – це міжнародні економічні і торгово-політичні відносини, в сферу яких входять обмін товарами, роботами, послугами, спеціалізація та кооперація виробництва, науково-технічне співробітництво, надання економічного і технічного сприяння, створення спільних підприємств та інші форми економічного співробітництва.
Зовнішньоекономічні зв’язки являють собою систему економічних відносин, які виникають при русі ресурсів усіх видів (товарів, робіт, послуг) як і між державами так і між економічними суб’єктами (регіональні господарюючі суб’єкти та ін.) різних держав.
Такі двосторонні відносини охоплюють усі сфери та галузі народного господарства. Не є виключенням у цьому відношенні і галузь «ФКіС».
Ефективність організації зовнішньоекономічних зв’язків визначаться їх класифікацією, в якості базових основ якої виступають види і форми зовнішньоекономічних зв’язків.
Вид ЗЕЗ – це сукупність зв’язків, які об’єднані одним загальним признакою.
В якості основних при знаків виступають: напрямок товарного потоку і структурний признак.
За признакою «напрямок товарного потоку» визначаться рух товарів (робіт, послуг) з однієї країни в іншу і ЗЕЗ поділяються на експортні (вивіз продукту) та імпортні (ввіз продукту).
Структурний признак визначає груповий склад ЗЕЗ. За цією признакою ЗЕЗ поділяються на зовнішньоторговельні, фінансові, виробничі та інвестиційні.
Форма ЗЕЗ спосіб існування конкретного виду зв’язку, зовнішній прояв його суті. Важливою формою ЗЕЗ являється торгівля. Розповсюдженими формами ЗЕЗ є також туризм інжиніринг та ін.
У країнах з ринковою економікою немає державної монополії зовнішньої торгівлі. Однак держава регулює ЗЕЗ на основі таких основних принципів:
єдність зовнішньої політики як складової частини зовнішньої політики держави;
єдність системи державного регулювання зовнішньої діяльності і контролю за її здійсненням;
єдність митної території;
впровадження економічних заходів державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності;
рівність учасників зовнішньоторговельної діяльності;
захист державних прав і законних інтересів учасників у зовнішньоторговельній діяльності.
Державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності здійснюється застосуванням адміністративних і економічних методів.
Одним із най розповсюджених адміністративних методів є складання міжнародних договорів і підписання в їх розвиток довгострокових погоджень.
Наприклад, увалено Погодження про співробітництво в області фізичної культури і спорту (терміном на 5 років з послідуючою пролонгацією) з Урядом ПАР, яким передбачено:
обмін спортсменами, тренерами, спеціалістами;
спільні збори та тренування спортсменів та команд;
міжнародні зустрічі та змагання спортивних команд і окремих спорт смів;
участь вчених і спеціалістів у семінарах, конференціях та симпозіумах з питань фізичної культури і спорту, фізкультурно-оздоровчої роботи серед населення;
співробітництво у боротьбі із застосуванням допінгу, а також з проявом насильства на стадіонах і таке ін.;
співробітництво передбачено здійснювати на наступних фінансових умовах:
транспортні витрати – направляюча сторона;
витрати пов’язані з розміщенням, харчуванням, пересуванням в межах держави, надання термінової медичної допомоги – приймаюча сторона (організація).
Економічні методи державного регулювання ЗЕЗ:
митний тариф (митні тарифи для кожного виду товарів);
пряме фінансування експортного виробництва;
зниження податків експортерів;
кредитування експорту;
страхування експорту.
2. Структура і склад зовнішньоекономічних контрактів
Зовнішньоекономічні контракти містять:
Визначення сторін. Зміст контракту починається з преамбули, в якій дається повне юридичне найменування сторін, які заключають договір. На першій сторінці контракту завжди вказується його реєстраційний номер, місце і дата підписання.
Предмет договору. В короткій формі визначається вид зовнішньоторговельної угоди, умови поставок, визначення товару та його якість.
Ціна і загальна сума контракту. Ціна товару – це кількість грошових одиниць певної валютної системи, які повинен заплатити покупець продавцю в тій або іншій валюті за весь товар разом або за одиницю товару на погоджених умовах.
Термін поставки товару – це часові періоди (календарні дати) протягом яких товари повинні бути доставлені продавцем у встановлені контрактами географічні пункти.
Умови розрахунків – це розділ, що містить погоджені сторонами умови розрахунків. Визначає спосіб і порядок розрахунків по контрактах, а також гарантії виконання сторонами платіжних зобов’язань.
Найбільш розповсюдженими формами розрахунків є платежі готівкою:
чеками –по відкритому рахунку;
переводами
акредитивами – передбачає зобов’язання покупця відкрити до встановленого в контракті терміну в певному банку-емітенті акредитив на користь продавця, на певну суму;
інкасо – при посередництві двох банків-кореспондентів (один банк передає комплект документів на товар, інший – перераховує кошти.
Упаковка та маркування товарів. Загальні та спеціальні вимоги.
Гарантії продавців – якості. Відповідності міжнародним стандартам, національні та галузеві стандарти, а також технічні умови, які відповідають рівню якості товарів.
Штрафні санкції і покриття збитків – при просрочках термінів поставок, порушення зобов’язань.
Страхування - містить чотири основні параметри страхування: що страхується, від яких ризиків, хто страхує, на чию користь здійснюється страхування.
Форс-мажор – землетруси, повені, пожежі і т.п.
Арбітраж – при умові, якщо питання не може бути вирішено в двосторонньому порядку.
3. Особливості зовнішньої торгівлі соціально-культурними послугами
На відміну від зовнішньої торгівлі товарами, зовнішня торгівля соціально-культурними послугами в галузі ФКС має такі особливості:
По-перше
– регулюється не на границі, а в середині країни відповідними положеннями внутрішнього законодавства.
По-друге,
соціально-культурні послуги виробляються та споживаються одночасно, у зв’язку з чим не підлягають зберіганню.
По-третє
, галузі, які виробляють соціально-культурні послуги, в багатьох країнах світу знаходяться у повній або частковій власності держави або під її суворим контролем. У зв’язку з цим виробництво і реалізація даних послуг, в тому числі зовнішня торгівля ними, мають більший державний захист, ніж виробництво і реалізація матеріальних послуг та товарів.
По-четверте,
зовнішня торгівля соціально-культурними послугами знаходиться у постійному взаємозв’язку з торгівлею товарами і сильно впливає на неї.
По-п’яте,
не всі види соціально-культурних послуг, на відміну від товарів, можуть бути предметом зовнішньої торгівлі. Так, послуги, які призначені для особистого споживання, не завжди можуть бути залучені у міжнародний господарський обіг.
Торгівля послугами визначаться Генеральною Угодою про торгівлю послугами (транспортні, зв’язку. Міжнародного туризму, викладацька, тренерська та змагальна діяльність і т. ін.).
Усі способи зовнішньої торгівлі соціально-культурними послугами галузі «ФКіС» використовується при проведенні великих міжнародних спортивних змагань.
В класифікацію послуг включно більше 160 видів послуг, які згруповані в 12 основних розділів: ділові послуги; послуги зв’язку; будівництво та інжинірингові послуги; послуги по захисту навколишнього середовища; фінансові (включаючи страхування); загальноосвітні послуги; послуги по охороні здоров’я та соціальні послуги; туризм; послуги з організації дозвілля, культури і спорту; транспортні послуги; інші послуги.
|
