|
Вступ
Розділ 1. Загальна характеристика основних груп вільноплаваючих рослин
Розділ 2. Значення вільноплаваючих рослин в природі
2.1 Рослини індикатори екологічного стану водойми
2.2 Значення вільноплаваючих рослин в самоочищенні водойм
Розділ 3. Характеристики типових видів вільноплаваючої водної рослинності
3.1 Відділ Мохоподібні — Bryophyta
3.2 Родина Водяногоріхові – Trapaceae
3.3 Родина Сальвінієві – Salviniaceae
3.4 Родина Рдесникові – Potamogetonaceae
3.5 Родина Жабурникові — Hydrocharitaceae
3.6 Родина Ряскові — Lemnaceae
3.7 Родина Росичкові — Droseraceae
Висновки
Список використаних джерел
Актуальність. Ми живемо в епоху гострого конфлікту між людським суспільством та природою, коли нераціональна господарська діяльність порушила динамічну рівновагу біосфери нашої планети, що спричинило її прогресуюче руйнування. Цей процес супроводжується вичерпанням природних ресурсів і різким погіршенням якості навколишнього природного середовища, що спричинює масові захворювання рослин, тварин та людей і загрожує подальшому розпитку людської цивілізації на Землі. У зв'язку з цим у даний час проблему охорони рослинного світу як найважливішого компонента біосфери, що має багатофункціональне значення і відіграє основну роль у її еволюції, неможливо вирішити зусиллями однієї країни, тим більше що багато ареалів видів рослин і рослинних співтовариств виходять за межі окремих держав. У цьому плані значний інтерес представляє рослинність перезволожених територій, що відрізняється, як відомо, інтразональністю, а також специфічними особливостями структури і функціонування. В даний час вона виявилася у фокусі цілого ряду питань, пов'язаних з розширенням гідробудівництва, посиленням антропогенної евтрофікації водойм і рекреаційного навантаження, необхідністю відновлення рибних запасів, вилученням великих обсягів води для різного роду потреб. У зв'язку з цим усе більшого значення набуває проблема фітоіндикації антропогенних змін, що відбуваються, перезволожених екосистемах [4].
Водні макрофіти і їхні співтовариства є досить чуттєвими індикаторами станів природного середовища їх існування. Вироблені в них у процесі адаптивної еволюції ознаки досить чітко індикують рівні води, а також її хімічний і органічний склад. Важко переоцінити їх роль у біогеохімічному круговороті речовин і енергії перезволожених екосистем і в процесах самоочищення водойм.
Метою роботи є аналіз відомостей про вільноплаваючі рослини Чернігівщини.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
1. Охарактеризувати основні екологічні групи рослин до яких належать вільноплаваючі рослини.
3. Охарактеризувати роль вільноплаваючих вищих водних рослин в природі.
4. Дати характеристику видів вільноплаваючих рослини Чернігівщини.
При виконанні даної роботи було узагальнено і систематизовано джерела бібліографії з даної проблематики. Визначення і описи водних рослин проводилися за допомогою "Определителя высших растений Украины", "Макрофиты индикаторы изменений природной среды".
Плейстофіти. Життєвий цикл пов'язаний з лимнофазою, прибережною і болотною екофазами. У наземній екофазі особи відмирають. Коренева система водних рослин, що звичайно живуть у поверхневому шарі води, не розвинута або слабке розвинута. Мінеральні речовини рослини поглинають з води. У зв`язку з невеликими розмірами і масою вони переміщуються по водній поверхні під впливом вітру і хвиль. Здатність до вегетативного розмноження (поділ клонів) висока. Оптимально розвиваються в акумуляційної зоні водойм. Виділяються топічні (статичні) і динамічні форми. Тонічні форми: пелагіальні, субліторальні, евліторальні, наземні, затонні; динамічні: дифузійні (рослини поширюються колоніями розсіяно по усій водоймі), ексилозіонні (швидко поширюються після настання сприятливих умов і утворюють суцільні зарості на поверхні води); пульсаційні (рослини поширюються колоніями в сприятливих умовах і зникають у несприятливих (похолодання і сильний вітер) [11].
Функції в співтовариствах: характерні види союзів Lemnіon mіnorіs, Utrіcularіon vulgarіs і llydrocharіtіon morsusranae; є едифікаторами, домінантами в самостійних асоціаціях і в синузiях інших ценотичних рангів.
Представники: Salvіnіa, Azolla, Leіnna mіnor, Spіrodela polynhіza.
Тенагофіти. Велика частина життєвого циклу, включаючи і генеративне відновлення, відбувається в прибережній і болотній екофазах. Генеративне розмноження менш характерне, ніж вегетативне. У лиміофазі і наземній екофазі рослини знаходяться короткий час, але при цьому характеризуються важливими морфологічними змінами. У лимнофазі розміри видів збільшуються. Під впливом гідростатичного тиску й у зв'язку зі слабкою закріпленістю кореневої системи деякі особи відриваються і стають тимчасово плаваючими. Вони здатні вегетувати більш тривалий час за умови закріплення в прибережних сплавинах (наприклад, Eleocharіs acіcularіs). В органічній масі сплавин ступінь участі видів дуже висока, хоча фітомаса їх незначна. У лимно-прибeрежному екоперіоді рослини зв'язані з акумуляційною зоною.
Відрізняються невеликими розмірами (від декількох сантиметрів до 20 см) у прибережній і болотній екофазах, від 50 до 60 см - у гідрофазі. Вегетативні органи ламкі, коренева система досить розвинута, але розміщена лише в поверхневому шарі донних відкладень [11].
Функції в співтовариствах: рослини є домінантами і співдоминантами в співтовариствах союзів Uttorellіon unіflorae.
Представники: Eleocharіs acіcularіs, Lіmosella aquatіca, Pіlularіa globulіfera.
Розділ
2.
Значення
вільноплаваючих рослин в природі
Забруднення водойм зумовлене потраплянням в них зважених речовин, розчинених сполук, токсичних речовин. Забруднення потрапляють у водойми зі стічними водами населених пунктів і промислових підприємств, а також з дощовими водами. Характер впливу стічних водна водойми залежить від їх якості і кількості.
Між водою як середовищем існування і населяючими водойму організмами існує певний зв’язок, згідно з яким при наявності в воді органічних сполук (білки, вуглеводні, жири кислоти) в ній виникає специфічна флора і фауна. По розвитку у водоймі певних організмів можна робити висновки стосовно санітарного стану [21].
У 1909 році була розроблена класифікація ступені забрудненості водойми за видами рослин і тварин, які наявні в водоймі. Ця класифікація отримала назву системи сапробності.
В залежності від того, наскільки сильно забруднена вода, водойми і окремі ділянки діляться на відповідні зони:
Зони сапробності клас чистоти
Поліса пробна (р) IV
Альфа-мезосапробна (α-m) III
Бета-мезосапробна (β-m) II
Олігосапробна (o) I
Поліса пробна зона (р) характеризується великим вмістом нестійких органічних речовин і продуктів їх анаеробного розпаду.
Полісапробна зона (р) характеризується великим вмістом нестійких органічних речовин і продуктів їх анаеробного розпаду.
Альфа мезосапробна зона (α-m). В цій зоні починається аеробний розпад органічних речовин з утворенням NH3
, міститься багато вільної вуглекислоти, кисень присутній в малій кількості .
Бета мезосапробна зона (β-m) відмічається у водоймах майже вільних від нестійких органічних речовин, що розклалися до окислених продуктів.
Олігосапробна зона (о) характеризує майже чисті водойми з незначним вмістом нестійких органічних речовин і невеликою кількістю продуктів їх мінералізації. Вищі водні рослини розвиваються в основному в олігосапробній і бета-мезасапробній зонах. Ксенобіонтами є лише деякі водні мохи і папороті, які мають достатньо високе індикаторне значення [19].
Оцінка якості води за гігрофітами може мати лише допоміжне значення, оскільки загальний аналіз повинен брати до уваги населення водойми і ступінь кількісного розвитку видів, що складають біоценози в цілому.
На розвиток водної рослинності сильно впливає коливання рівня води протягом вегетаційного періоду. Індикаторами зниження рівня води є види широкого екологічного діапазону. Зовнішнім проявом реакції видів на посилення коливання рівня води до певних меж слід вважати їх масову появу в даних місцях, а також проходження повного життєвого циклу.
Індикаторами забруднення води важкими металами виступають Potamogeton perfoliatus і Potamogeton obtusitolius (залізо), Gliceria maxima (плюмбум); підвищений вміст кальцію у воді і донних відкладеннях - Nymphoides peltata, Potamogeton crispus. Ці та деякі інші види в умовах забруднення води характеризується високою концентрації хімічних сполук і елементів у воді вегетують більш тривалий час, ніж інші.
Індикаторами евтрофування водойм, що відбувається під впливом антропогенних факторів.
Гігрофіти слугують індикаторами акумулятивно – ерозійних процесів, що проходять в прибережній смузі водойм. Вони індукують ділянки майбутнього обміління і формування мулових відкладень, а також початкової стадії заростання водойм (Hydrocharis morsus–ranae). Э індикаторами процесів заболочення, які особливо характерні для водойм антропогенного евтрофорування і зниження рівня води.
Під самоочищенням розуміють весь комплекс взаємозв’язку фізичних хімічних та біологічних процесів, в результаті діяльності яких якість води повертається до першочасткового стану [11].
Велику роль в процесах самоочищення забруднених вод відіграють вищі водні рослини, які розвиваються у великих кількостях на озерах і водосховищах, мілких річках, ставках....
За даними Кабанова (1958, 1961) зарості рослин можуть слугувати бар’єром при попаданні в водойму розсіяних забруднюючих речовин, а також пригнічують сапрофітну мікрофлору. Наприклад, у елодеї ясно виражені антагоністичні властивості по відношенню до сапрофітних бактерій, її розвиток може також прискорити відмирання дизентерійної палички у воді (Доливо – Добровільський, 1959).
Водні рослини часто грають значно більшу роль, ніж фітопланктон, в процесах фотосинтетичної реарегенерації (Вінберг, 1955).
Часто завислі частинки створюють значну каламутність води, що різко погіршує її санітарний стан та заважають очистці на водоочисних спорудах. Рослинність є бар’єром для завислих мінеральних та органічних сполук. При фільтрації води через зарослі напівводяних та занурених рослин її прозорість збільшується [3].
В заростях занурених рослин значно збільшується кількість розчиненого кисню, значно знижується кількість розчиненого кисню, значно знижується кількість сольового аміаку і наростає азот нітритів.
Вищі водні рослини та зообентос сприяють розвитку фітофільної фауни, яка також приймає участь у самоочищенні води та даних відкладень від органічних речовин, продуктів їх розпаду та бактерій.
Макрофіти використовують також у біологічному закріпленні берегів. Укріплення берегів за допомогою водних макролітів визнано найбільш надійним простим і екологічно вигідним заходом. В заростях макрофітів більшості прісноводних водойм відбувається нерест риб.
Але при використанні вищої водної рослинності можливостей і негативний вплив - при її відмиранні та розкладанні, вона стає джерелом вторинного забруднення. Є можливість заболочення водойми внаслідок розростання вищої водної рослинності. Тому необхідно своєчасно видалити їх з водойм.
Печіночники — RicoaceaeDum.
Річчіокарп плавучий — Ricciocarpusnatans (L.) Corda
Слань до 5-10ммзавдовжки, дихотомічно розгалужена, утворює піврозетку темно-зеленого кольору, які плавають на воді. Лопаті слані серцевидні, з середньою борозною. З спіднього боку слані містяться лінійні, буро-зелені або фіолетові, довгі, з зубчастим краєм, черевні луски. У наземних форм розвиваються ризоїди, відсутні у водяних форм. Однодомний [7]. Плавуча форма в стоячих водоймах; наземна на вогкому мулистому ґрунті. В Україні спорадично.
Річчія водяна — RicciafluitansL. (RicciellafluitansA.Braun)
Слань лінійна, дихотомічно розгалужена, 0,5-1,0 мм завширшки, плаває у воді, іноді трапляється на вологому грунті, зеленого або жовто-зеленого кольору. Ширина слані в 3-6 разів перевищує висоту; кінці слані трохи розширені. Ризоїди і черевні луски відсутні. Стерильний.
В стоячій або слабо проточній воді, рідко на вологому ґрунті висихаючих водойм. — Закарпаття, Полісся, Лісостеп (спорадично).
Водяний горіх плаваючий (Trapa natans L.)
Водяний горіх плаваючий – це однорічна водяна рослина з тонким розгалуженим стеблом. Рослина має ряд пристосувань до умов водного середовища. Черенки їх різної довжини і це допомагає розміститись на поверхні води дуже щільно, не налягаючи один на одного. Квітки знаходяться на поверхні, але після запліднення їх зав’язь зразу ж занурюється під воду і плід весь час розвивається у воді, захований під листям.
Водяний горіх плаваючий давно відомий як рослина з їстівними плодами, насіння якого містить до 50% крохмалю і 15% білків [21].
Рослина привертає увагу дослідників не тільки нестандартними біологічними та морфологічними властивостями, а й географічним поширенням.
В Україні вид зростає на всій території, за винятком Криму, в озерах, ставках, старицях, дрібних річках, плавнях великих річок. Нині зникає внаслідок обміління річок, пересихання та забруднення водойм, збирання плодів людиною.
На Чернігівщині місце зростання цього виду пов’язані з київським водосховищем, річкою Дніпро, верхів’ям Десни та рядом озер. Для охорони виду необхідно створити ряд нових заказників, контролювати стан популяцій.
Вид має велике наукове значення як реліктовий вид третинного періоду. Занесений до Червоної книги України, II категорія.
Сальвінія плаваюча (Salvinia natans All.)
Сальвінія плаваюча є третинним реліквіям флори України. Цікаво, що із 13 видів роду, які зустрічаються в прісних водах планети, лише один вид – сальвінія плаваюча – це однорічна рослина, решта багаторічники тропічної зони.
Еволюція сальвінії відбувалася шляхом скорочення чи редукції всіх вегетативних органів стебла, коренів і листків. Цікавим є те, що корені її зовсім зникли, а їх роль виконують занурені у воду листки.
Сальвінія плаваюча має плаваюче, нитчасте, розгалужене стебло, її листки в трійчастих кільцях. З них два рядки цих листків розташовані по боках плаваючого стебла, а третій – розсічений, подібний до кореня і занурений у воду. Плаваючі листки яйцеподібно-еліптичні, тупі, зверху вкриті бородавочками з пучком волосків, а знизу – бурими волосками (без бородавок). Спори знаходяться в кулевидних спорангіях, які зароджуються на нижніх коренеподібних листках. Розмножується спорами і вегетативно.
В Україні цей вид зустрічається розсіяно в басейнах Дністра, Дунаю, Сіверського Дінця і Дніпра [21].
На Чернігівщині сальвінія плаваюча зустрічається майже по всьому руслу річки Десни, та ряду її протоків, окремих ділянках заплавних озер, навіть в системі меліоративних каналів. Перша знахідка цього виду на Чернігівщині зроблена А.Ракочі в 1898 році на р. Остер (KW). Сальвінія оселяється у водах, що течуть поволі, або в застійних.
Занесена до Червоної книги України, II категорія.
Рдесник альпійський (Potamogeton alpinus Balb.)
Рдесник альпійський – це плаваюча рослина з сидячими, ланцетними листками, яка зустрічається в озерах, ставках, канавах. Вид зустрічається в Карпатах та на Поліссі.
На Чернігівщині є кілька знахідок рдесника альпійського на сході області. Він є рідкісним для Лівобережжя видом. Необхідно в області вивчати поширення цього виду з метою виявлення і уточнення його поширення, пошуку нових місце зростань та забезпечення належної охорони [6]. Розгляд окремих рідкісних видів гідроекологічної флори показав, що їх статус залежить від наукового критерію, геологічної природи та поширеності на окремій території. Рослини вільноплаваючі: ряска мала, ряска триборозенчаста, ряска багатокоренева, або спіродела, сальвінія плавуча, пухирник звичайний, жабурник.
Рдесник злаколистий (PotamogetongramineusL.)
Плаваючі листки довгасті або яйцевидні, з черешками (іноді плаваючих листків немає), занурені — лінійно-ланцетні, сидячі, крім верхівкових, з країв дрібнозубчасті. Стебло тоненьке, розгалужене. Квітконоси 5-10см завдовжки. Колос густий, 2,5-5 см завдовжки. Плоди 2,5-3 мм завдовжки, косояйцевидні, з тупим кілем на спинці. Багаторічник, 60-100 см. Цвіте квітень-липень. В стоячих і повільно текучих водах. — Майже по всій Україні, на півдні переважно в долині Дніпра.
Рдесник плаваючий (PotamogetomnatansL.)
Народні назви: жабурник плавач, капуста водяна, кушир, опарник, рдест, прирічна трава, фонтанна трава, жагла, водяна кропива, кушур, мокруша.
Типовий представник екологічної групи прикріплених рослин з плаваючими листками [14].
Стебла 1-2 м завдовжки, листки довго-черешкові, дугонервні, нижні-ланцетні. В місці зчленування з листковою пластинкою черешок потоншується і здатен змінювати кут нахилу. Квітконоси виступають над поверхнею води. Багаторічник, цвіте в червні-серпні.
В озерах, ставках, затоплених кар'єрах, каналах, канавах, затоках річок. — Полісся, Лісостеп; Степ, Карпати, Крим (спорадично).
Рдесник вузлуватий (PotamogetonnodosusPoir.)
Вид належить до екологічної групи прикріплених рослин, однак, може утворювати форми лише із зануреними листками. Спостерігаються поступові переходи від шкірястих, вкритих восковим нальотом, плаваючих листків до напівпрозорих занурестих.
Середня жилка плаваючих листків поступово переходить в листкову пластинку, рельєфно виступаючи з її нижнього боку. Занурені листки напівпрозорі, довші за плаваючі [21].
Квітконоси виступають над поверхнею води.
Багаторічник, до 2 м завдовжки. Цвіте в червні-серпні.
В річках і меліоративних каналах рідше в заплавних водоймах і озерах. — Полісся, Прикарпаття, Закарпаття (спорадично), Лісостеп, Степ.
Рдесник сарматський (PotamogetonsarmaticusMiiemets)
Занурена форма виду нагадує PotamogetonlucensL.
При утворенні плаваючих листків останні розетковидно зібрані на верхівках пагонів. Довжина меживузль збільшується від верхнього до нижнього кінця пагону.
Занурені листки напівпрозорі, без блиску, еліптично- або продовгувато-ланцетні, клиновидно звужені до основи, з добре вираженою середньою та ще двома повздовжніми жилками.
Плаваючі листки напівшкірясті, майже сидячі. Квітконоси потовщуються догори, суцвіття завдовжки 2-3 см, над поверхнею води. Частіше можна зустріти вегетуючі екземпляри. Багаторічник, 15—60 см, VI-VII. Зростає в стоячих, часто солонуватих водоймах. — Лісостеп, Степ (рідко).
Жабурник звичайний — Hydrocharismorsus-ranaeL.
Народні назви: водокрас, жабисток, жабник, жабних, жабурник, повинець жабник, лягушечник, водоприятность лягушечная.
Вільноплаваюча дводомна рослина з розеткою нирковидних листків. Листки черешкові, з 2 плівчастими прилистками. Довжина черешка в 3-4 рази перевищує діаметр листкової пластинки. Пучок коренів не досягає дна водойми. Рослина утворює столони, на верхівці яких розвиваються бруньки. Часто молоді рослини тривалий час з'єднані з материнською рослиною з жовтуватою основою пелюсток, довжина квітоносів дорівнює довжині черешків листків [7]. Восени на кінцях столонів утворюються яйцевидні жорсткі туріони, близько 1 см завдовжки. Вегетативне розмноження переважає над генеративним. Багаторічник, 15-30 см, цвіте VI-VII.По стоячих і повільно текучих водах. — По всій Україні.
Родина ряскові характеризується наявністю одного кореня або пучка з декількох коренів, двома бічними карманами на листку, одиночним суцвіттям, укладеним у плівчасте покривало і складається з двох чоловічих і однієї жіночої квітки. Представники підродини вольфієвих не мають коренів, мають один базальний карман і одну, рідше дві квітковими ямки на дорсальній поверхні, розташованими вправо і уліво від середньої лінії листка; суцвіття в них одне, рідше їх 2, кожне складається з однієї жіночої й однієї чоловічої квітки і позбавлено плівчастого покриття. У підродині ряскових 2 роди: ряска (Lemna, 9 або більш майже космополiтних видів) і багатокорінник (Spіrodela, 4 види, широко розповсюджених у помірному і тропічному поясах обох півкуль). Власне ряскові - найбільш великі рослини, добре помітні простим оком. Вони зелені і нагадують маленький лист, що плаває. Багатокорінник завжди живе на поверхні води. Його плоскі яйцеподібні або зворотньояйцевидні, іноді ниркоподібні листочки несуть лусочки на обох сторонах і знизу часто бувають червоними або червонясто-фіолетовими завдяки присутності пігментних клітин в епідермі. Зустрічаються вони поодинці, групами з 2 - 5 або спірально закрученими ланцюжками з 8 листочків, з'єднаних короткими ніжками, які відходять від їхньої нижньої сторони [15]. Листці багатокорінника довжиною 3 - 10 мм і шириною 1,2 - 8 мм, на нижній поверхні завжди несуть пучок з 2 - 20 коренів, довжина яких залежить від глибини водойми і коливається в межах 1 - 10 см. У багатокорінника крапкового (S. punctata) іноді розвивається тільки 1 корінь. Корені в ряскових виконують головним чином функцію якоря, запобігаючи перекиданню рослин. Переплітаючись між собою, корені утворюють поплутану масу, що полегшує розселення і збільшує стійкість колонії, що особливо важливо при існуванні в текучій воді. Поживні речовини з навколишнього середовища засвоюються всією (у занурених видів) або тільки нижньою поверхнею листців.
Ряска горбата (LemnagibbaL.)
Пагони (листеці) плаваючі, зверху плоскі, знизу здуті, округлі або оберненояйцевидні, до 7 мм завдовжки і 5-7 мм завширшки, цілокраї, зелені, знизу світліші або зрідка червонуваті. Кожен пагін несе один корінець. Рослини не з'єднані між собою, плавають поодинці, але можуть утворювати великі скупчення, особливо в мілководних водоймах, що добре прогріваються.
Квітки зібрані докупи і оточені плівчастим чохлом, жіночі складаються з однієї маточки з одногніздою зав'яззю і коротеньким стовпчиком, а чоловічі — з однієї тичинки. Плід нерозкривний, 1-насінний. Зимують у вигляді бруньок на дні водойми.
Багаторічник. Цвіте V-VI.
В стоячих водах. — По всій території України, зрідка.
Ряска мала (LemnaminorL.)
Народні назви: качачий жир, луска водяна, раска, ріска, ріска менша, ряска, ряска менша; ряса, ряса болотна, ряса водяна, риза, лягушечья дерюжка, мокриця, сочевиця болотна, клюк лягушечий, цвіль, тина на воді, цвіт води [21].
Пагони (листостебла або листеці) плаваючі, .плоскі, більш-менш округлі, 2-4,5 мм завдовжки і 2-3 мм завширшки. Кожен пагін з двома кишеньками при основі, в яких розвиваються молоді пагони.
Листки при основі пагонів відсутні. Кожен листець несе один корінець.
Окрема рослина - маленька пластинка з одним висячим униз корінцем. Часто такі пластинки з'єднані у вигадливі "колонії", і тоді картина виходить зовсім фантастична. І вся ця маса вільно плаває на поверхні води, покриваючи її суцільно, а іноді й у кілька шарів. Пластинка хоча і схожа на лист, але насправді це стебло, сплощений за формою листа. Тому ботаніки назвали його листецем. Форма його зворотньояйцевидна, а від листочків зберігаються лише сліди, і то не завжди. Верхня частина пластинки смарагдово-зелена, хоча іноді зустрічаються червоні листеці (завдяки присутності антоціану); нижня її частина жовтувато-зелена. Цікавий і корінець як тяж, що спускається у воду, а потовщений кінчик - своєрідний грузик. Єдина задача корінця - утримувати на плаву листець і додавати йому стійкість. А роль кореня - усмоктувати з води поживні речовини - виконує сам листець. Настільки ж дивні її квіти, що з'являються далеко не щороку . Квітка така мала, що без лупи її і не розглянеш. Квіти розвиваються в особливих сумочках і тільки під час цвітіння піднімаються над водою. В одній квітці - тичинка, в іншій - маточка, а разом вони утворюють суцвіття. Через 2-3 тижні після запліднення дозріває насіння, що незабаром опускається на дно. Ще одна дивна властивість є в ряски. Вона ніколи не вмерзає в лід, а плаває під ним, у вільній воді. Як тільки лід розстане, вона спливає на поверхню. Відбувається це тому, що при низькій температурі густина ряски і води однакова [6]. За своєю екологією ряска прихильна до стоячих евтрофних водойм зі слабколужною реакцією і багатими поживними речовинами. Тут і розмножується вона активніше, частіше і швидше виділяючи з материнських рослин дочірні. Буває, що в одному скупченні зосереджені два-три покоління. Суцвіття складається з однієї маточкової і двох тичинкових квіток, які розвиваються в одній з кишеньок. Пагони цілокраї, зелені, плавають групами з 3-6 пагонів. Багаторічник. Цвіте V-VI.
В стоячих водах. — По всій Україні.
Ряска триборозенчаста (LemnatrisulcaL.)
Пластинки тридольної ряски напівпрозорі з трьома жилками, подовженої звуженої до однієї сторони форми, довжиною 5-10 мм. Часто пластинки з'єднані разом по трьох штуки. Пагони довгасто-ланцетні, 5-10 мм завдовжки і 2-3 мм завширшки, при основі звужені в нитку, тонкі, прозорі, часто зубчасті, звичайно з'єднані між собою по кілька, занурені (на поверхню випливають тільки під час цвітіння). Кожен пагін несе один корінець. Багаторічник. Цвіте V-VI.В стоячих водах. — По всій Україні. В акваріумі тридольна ряска зимує і добре розмножується за тих самих умов, що і попередній вид. Заросли її можуть служити укриттям для мальків і нерестовищем для ряду риб.
Спіродела багатокоренева (Spirodelapolyrrhiza (L.) Schleid.)
Пагони плаваючі, плоскі, округло-обернено-еліптичні, 3-6 мм завдовжки, до 5 мм завширшки, цілокраї, знизу фіолетово-пурпурові, з'єднані по кілька, кожен пагін несе пучок корінців [21]. При основі пагона є два зачаткових листочки, що розвиваються в одній із двох кишеньок квітконосного пагона; суцвіття складається з трьох квіток — однієї маточкової і двох тичинкових. Багаторічник. Цвіте V-VI. В стоячих і повільно текучих водах. — По всій Україні.
Вольфія безкоренева (Wolffiaarrhiza (L.) HorkelexWimmer)
Пагони плаваючі, кулясто-овальні, поодинокі або з'єднані по два, при основі з однією кишенькою. Коренів немає зовсім, пагони дуже дрібні (1-1,5 мм у діаметрі), кулясті. Суцвіття складається з двох квіток — тичинкової та маточкової, які розвиваються в ямочці зверху пагона Багаторічник. Цвіте V-VI. Найменша квіткова рослина в світі. В стоячих водах. — Спорадично, переважно в Лісостепу.
Альдрованда пухирчата (AldrovandavesiculosaL.)
Комахоїдна рослина, що плаває на поверхні води, з горизонтально розміщеним нитковидним стеблом, без коріння.
Листків по 6-9 у кільці. Черешок листка широкий, зверху вкритий щетинками; пластинка з двох напівкруглих частин, які закриваються від дотику до них. Квітки в пазухах листків, поодинокі, з білими пелюстками, 4-5 мм завдовжки. Стовпчиків 5. Багаторічник, 3-15 см. Цвіте VI-VII. В стоячих водоймах (в озерах) і в річках. — Спорадично в Прикарпатті, на Поліссі, в Лісостепу.
Аналіз літературних джерел показав, що до вільноплаваючих рослин належать представники двох екологічних груп, а саме: плейсмофіти, тенагофіти. Вільноплаваючі водні рослини відіграють значно більшу роль, ніж фітопланктон, в процесах фотосинтетичної регенерації. Вільноплаваючі водні рослини та зообентос сприяють розвитку фітофільної фауни, яка також приймає участь у самоочищенні води та даних відкладень від органічних речовин, продуктів їх розпаду та бактерій. В заростях вільноплаваючих рослин більшості прісноводних водойм відбувається нерест риб. Аналізуючи представленість вільноплаваючих рослин Чернігівщини було знайдено:
· Річчіокарп плавучий (Ricciocarpusnatans (L.) Corda), Річчія водяна (RicciafluitansL. (RicciellafluitansA.Braun)) (відділ Мохоподібні — Bryophyta);
· Водяний горіх плаваючий (Trapa natans L.) (Родина Водяногоріхові – Trapaceae),
· Сальвінія плаваюча (Salvinia natans All.) (Родина Сальвінієві – Salviniaceae),
· Рдесник альпійський (Potamogeton alpinus Balb.), Рдесник злаколистий (PotamogetongramineusL.), Рдесник плаваючий (PotamogetomnatansL.), Рдесник вузлуватий (PotamogetonnodosusPoir.), Рдесник сарматський (PotamogetonsarmaticusMiiemets) (Родина Рдесникові – Potamogetonaceae),
· Ряска горбата (LemnagibbaL.), Ряска мала (LemnaminorL.), Ряска триборозенчаста (LemnatrisulcaL.), Спіродела багатокоренева (Spirodelapolyrrhiza (L.) Schleid.), Вольфія безкоренева (Wolffiaarrhiza), (Родина Ряскові — Lemnaceae),
· Альдрованда пухирчата (AldrovandavesiculosaL.) (Родина Росичкові — Droseraceae).
1. Вищі спорові судинні рослини Чернігівщини. / За ред. Ю.О.Карпенка. – Чернігів, 2005. – 86 с.
2. Дивосвіт природи Чернігівщини: навчальний посібник для вчителів. / За ред Ю.О.Карпенка. - Чернігів, 2001. – 186 с.
3. Загальна гідрологія. /За ред. С.М. Лисогора. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – 264 с.
4. Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи. / За ред. Ю.Р.Шелег-Сосонко. – К.: Хімужест, 2003. – 248 с.
5. Зелені скарби Чернігівщини. Колектив авторів. – Чернігів, 2004. - 84 с.
6. Зеленая книга Украинской ССР. / Под общ. ред. Ю.Р.Шелег-Сосонко. – К.: Наук. думка, 1987.
7. Карпенко Ю.О. та інші. Дивосвіт природи Чернігівщини: Кн. 2. Луків сіверських різнотрав`я. Світ імлистих боліт і водойм: Навч. посібн. – Чернігів, 2001. – 170 с.
8. Карпенко Ю.О. та інші. Дивосвіт природи Чернігівщини: Кн. 3. Раритети мальовничої Чернігівщини. Живий світ поряд з людиною: Навч. посібн. – Чернігів, 2001. – 163 с.
9. Кокин К.А. Экология высших водных растейний. – М.: Изд-во МГУ, 1982.
10. Лаптев О.О. Екологія рослин з основами біоценології. – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – 144 с.
11. Макрофиты – индикаторы изменений природной среды./ Дублена Д.В., Гейне С., Гроудова З. И др.. – К.: Наукова думка, 1993. – 435 с.
12. Мулярчук С.О. Рослинність Чернігівщини. – К.: Вища школа, 1970. – 132 с.
13. Мусієнко М.М., Ольгович О.П. Методи дослідження вищих водних рослин. Навч.посібник до лабораторних занять з фізіології водних рослин. – К.: Фітосоціоцентр, 2005.
14. Определиетль высших растений Украины. / Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н. и др. – К.: Наукова думка, 1987. – 548 с.
15. Парчук Г.В. Проблема дифтрофирования водоемов. // Гидробиологический журнал. – 1994. - № 3. – С. 30.
16. Рычин Ю.В. Флора гигрофитов. – М.: Сов. наука, 1948.
17. Семенихіна К.А. Водна рослинність р. Десни та водойми її заплави в межах УРСР // Укр. бот. журнал. – 1982. - № 2. – С. 39.
18. Фіторізноманіття Українського Полісся та його охорона. / Під заг. ред. Т.Л.Андрієнко. – К.: Фітосоціоцентр, 2006. – 316 с.
19. Червона книга України. Рослинний світ. – К.: Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1996. – 608 с.
20. Чорна Г.А. Рослини наших водойм (Атлас-довідник). – К.: Фітосоціоцентр, 2001. – 134 с.
21. Чорна Г.А. Флора водойм і боліт Лісостепу України. Судинні рослини. – К.: Фітосоціоцентр, 2006. – 184 с.
|
