Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи обліку, аналізу та аудиту доходів і витрат

Суть доходів і витрат, їх класифікація і порядок визнання

Характеристика фінансово-господарської діяльності та постановки обліку, аналізу та аудиту на КП “Ринок Ново-Іванівський”

Висновки до 1 розділу

2. Облік доходів і витрат ринку

Синтетичний і аналітичний облік доходів і витрат

Звітність про доходи і витрати

Особливості обліку доходів і витрат в умовах комп’ютерного способу обробки інформації

Висновки до 2 розділу

3. Аналіз доходів і витрат ринку

Методика аналізу доходів ринку

Методика аналізу витрат ринку

Використання результатів аналізу в управлінні

Висновки до 3 розділу

4. Аудит доходів і витрат ринку

Етапи та процедури аудиту

Методика аудиту доходів і витрат0

Формування висновків аудитора за результатами перевірки

Висновки до 4 розділу

Висновки і пропозиції

Список літературних джерел

Додатки.

Вступ

Ринкова система господарства, яка формується в Україні, обумовлює зміну форм та методів економічного управління підприємством, вимагає нових підходів до визначення місця та ролі бухгалтерського обліку, аналізу та контролю в інформаційній системі підприємства.

Між тим економічні, законодавчі та теоретичні передумови розвитку обліку, контролю та аналізу в Україні посилюють необхідність теоретичних обґрунтувань і практичних розробок проблем формування фінансових результатів діяльності підприємств.

Проблеми аналізу фінансових результатів набувають актуальності і це обумовлює необхідність поглибленого вивчення зарубіжного та вітчизняного досвіду, пошуку напрямків удосконалення обліку та посилення контролю за повнотою отримання доходів, економією витрат та формуванням прибутку (збитку ).

Глибоке дослідження доходів і витрат, що формують фінансові результати діяльності підприємства, допомагає постійно вишукувати резерви покращення роботи підприємства, сприяє успішному виконанню кошторисів, раціональному використанню матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, що забезпечує отримання прибутку та покращення фінансового стану підприємства.

Саме від повноти та достовірності отриманої керівництвом інформації залежить адекватність прийнятих ними в тій чи іншій ситуації рішень. Тому керівництво підприємств висуває жорсткі вимоги щодо якості організації та ведення обліку доходів і витрат.

Сьогодні в обліку доходів і витрат, які формують фінансовий результат діяльності підприємства, існує багато протиріч. Уведення національних облікових стандартів призвело до виникнення багатьох питань стосовно їх практичного використання. У вітчизняній та іноземній літературі та вітчизняних наукових виданнях обліку доходів і витрат приділяється значна увага. Так, Б.Нідлз висвітлює основні концепції обліку доходів і витрат. К.Друрі та А.Апчерч, як і багато іноземних авторів аналогічних праць, велику увагу приділяють технічній стороні організації і ведення обліку на підприємстві. У вітчизняній літературі звертається увага як на методичні, так і на практичні проблеми забезпечення точності обліку доходів і витрат. Але все таки слід відмітити, що не всі автори розглядають ці об’єкти обліку саме з точки зору виявлення та усунення протиріч, які склалися в теорії та практиці. Багато протиріч спостерігається у самій основі – існуючих методах обліку, аналізу та аудиту доходів і витрат.

Тож, виходячи з вищезазначеного, головною метою даного магістерського дослідження визначається організація і методика обліку, аналізу та аудиту доходів і витрат, розробка рекомендацій спрямованих на їх удосконалення, виявлення існуючих протиріч та пошук заходів щодо їх усунення.

Відповідно до поставленої мети, основними завданнями магістерського дослідження є:

- розкрити суть і значення доходів і витрат, їх класифікацію та порядок визнання;

- зробити характеристику фінансово-господарської діяльності ринку;

- дослідити методику документального оформлення, організації синтетичного та аналітичного обліку доходів і витрат на ринку та складання звітності про доходи і витрати;

- дослідити методику аналізу доходів і витрат за даними фінансової звітності;

- провести аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства і дати оцінку прибутковості господарювання підприємства;

- дослідити етапи, процедури та методику аудиту доходів і витрат, а також розглянути формулювання висновків аудитора за результатами перевірки.

Суб‘єктом магістерського дослідження обрано комунальне підприємство “Ринок Ново-Іванівський”, що розташоване у місті Кременчуці та яке здійснює свою діяльність у сфері надання послуг.

При написанні магістерського дослідження використано: нормативно – законодавчі документи, навчальну, наукову та методичну літературу, публікації вітчизняних та зарубіжних вчених, дані фінансової та статистичної звітності досліджуваного підприємства.

1. Теоретичні основи обліку, аналізу та аудиту доходів і витрат

1.1. Суть доходів і витрат, їх класифікація і порядок визнання

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 “Дохід”.

Дохід – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників).

Під економічною вигодою розуміють потенційну можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. Прикладом збільшення активів, а отже, відображення доходу в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, є зростання дебіторської заборгованості внаслідок відвантаження продукції з наступною оплатою.

Вимоги П(С)БО 15 “Дохід” визначають принцип формування інформації про доходи підприємства у бухгалтерському обліку.

П(С)БО 15 ”Дохід” не поширюється на доходи, пов’язані з:

- реалізацією цінних паперів;

- контрактами з надання послуг у галузі будівництва;

- страховою діяльністю;

- змінами у справедливій вартості фінансових активів і фінансових зобов’язань, а також із їх ліквідацією (продажем, погашенням);

- змінами вартості інших поточних активів; природним зростанням поголів’я худоби, виходом продукції сільського і лісового господарства;

- видобутком корисних копалин.

П(С)БО 15 “Дохід” регулює порядок обліку доходу, який виник у результаті:

- реалізації продукції (товарів, інших активів);

- надання послуг;

- використанням активів підприємства іншими сторонами.

Надання послуг, як правило, передбачає виконання підприємством завдання, застереженого контрактом, протягом узгодженого часу. Послуги можуть надаватися протягом одного або кількох періодів.

Окрім П(С)БО 15, існує безліч інших визначень та інтерпретацій економічної сутності категорії „дохід”, які можна знайти в різноманітних нормативно - правових актах та літературних джерелах.

Деякі найпоширеніші з них для порівняння наведені у таблиці 1.1.1:

Таблиця 1.1.1. Визначення економічної сутності категорії „дохід” у різних нормативно - правових актах та літературних джерелах

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 16 “Витрати”.

Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу ( за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Якщо хоча б одна з умов визнання активів не виконується, актив не визнається, а витрати з придбання цього активу списують у поточному періоді на “Інші операційні витрати”. Списані активи обліковують на позабалансовому рахунку 07 “Списані активи”.

Із зменшенням активів виникають такі витрати:

- списання матеріалів на виробництво продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;

- нарахування амортизації;

- списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними;

- втрати від знецінення запасів;

- нестачі запасів (сировини, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів);

- нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути сплачена;

- благодійні внески;

- належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки.

Зобов’язанням, як уже зазначалося, є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють економічні вигоди.

До витрат, що збільшують зобов’язання, належать нарахування:

- заробітної плати працівникам підприємства, які перебувають із ним у трудових відносинах;

- податків, зборів, обов’язкових платежів;

- відрахувань на обов’язкове і добровільне страхування;

- орендної плати, комунальних послуг, витрат зв’язку, послуг з реклами;

- послуг сторонніх організацій (юридичних, аудиторських, консультаційних, медичних).

До витрат, згідно з П(С)БО 1 ”Загальні вимоги до фінансової звітності” та П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати“, належать також нестача запасів, списання запасів або необоротних активів, які визнано активами, сплата штрафних санкцій, витрати на заохочування, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, у тому числі податку на прибуток.

Економічне розуміння витрат базується на проблемі обмеженості ресурсів і можливості їхнього альтернативного використання.

З позицій бухгалтерського підходу до виробничих витрат варто відносити всі реальні, фактичні витрати, що здійснюються в грошовій формі. Такими можуть бути: заробітна плата робітників; плата за оренду будинків, споруджень, устаткування; оплата транспортних витрат; оплата послуг банків, страхових компаній і т.д.

З позицій економічного підходу до витрат варто відносити не тільки фактичні витрати, здійснювані в грошовій формі, але і не оплачувані фірмою витрати, витрати, пов'язані з упущеною можливістю самого оптимального застосування своїх ресурсів.

І бухгалтери, і економісти включають у свої розрахунки фактичні витрати (заробітна плата робітників, оклади службовців, оренда приміщень та вартість матеріалів). Для бухгалтерів фактичні витрати важливі, оскільки вони включають прямі виплати підприємства іншим юридичним особам, з якими воно має справу. Ці витрати повинні знати і економісти, тому що для них фактичні витрати - це ті кошти, які могли би бути використанні десь в іншому місці з більшою ефективністю.

Відповідно до чинного законодавства, в бухгалтерському обліку доходи класифікуються за такими групами:

А) Дохід від реалізації :

- готової продукції;

- товарів;

- робіт і послуг.

Б) Інші операційні доходи:

- від реалізації іноземної валюти;

- від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій);

- від операційної оренди активів;

- від операційних курсових різниць;

- отримані пені, штрафи, неустойки;

- від компенсації списаних раніше активів;

- від списання кредиторської заборгованості;

- одержані гранти та субсидії.

В) Дохід від участі в капіталі:

- від інвестицій у підприємства;

- асоційовані;

- спільні;

- дочірні.

Г) Інші фінансові доходи:

- дивіденди одержані;

- відсотки одержані;

- інші доходи від фінансових операцій.

Д) Інші доходи:

- від реалізації необоротних активів;

- від реалізації фінансових інвестицій;

- від реалізації майнових комплексів;

- від не операційних курсових різниць;

- безоплатно одержані активи;

- інші доходи від звичайної діяльності.

Е) Надзвичайні доходи:

- відшкодування збитків від надзвичайних подій;

- інші надзвичайні доходи.

Усі витрати підприємства, згідно з П(С)БО 16 “Витрати”, поділяють на виробничі, операційні та інші витрати діяльності (схема.1.1.1)

Згідно з П(С)БО 15 “Дохід” визнання доходу відбувається за дотримання таких умов:

1) збільшення активу або погашення зобов’язання, що зумовлює збільшення власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства);

2) оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Доходи, достовірну оцінку яких дати неможливо, у звітності не відображають, що відповідає одному з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності – принципу обачності, який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елементів (активів, зобов’язань тощо) за вартістю, яка б запобігала заниженню зобов’язань і витрат та завищенню активів і доходів підприємства. Згідно з П(С)БО цей принцип передбачає вибір методу оцінки. Йдеться насамперед про доходи, які можуть бути одержані у результаті претензійно-позовної роботи. У такому разі дохід відображають у бухгалтерському обліку під час одержання рішення судового органу в сумі його визнання, а не в момент подачі позовної заяви до судових органів.

Названі критерії визнання доходу, як правило, застосовуються окремо в кожній операції. Однак за певних обставин для відображення суті операції застосовують критерії визнання до окремих елементів однієї операції, що підлягають оцінці, якщо це впливає з суті такої господарської операції. Наприклад, якщо вартість реалізованої операції включає суму за майбутні послуги, яку необхідно визначити, ця сума підлягає відстроченню і визнається доходом у періоді надання такої послуги. І навпаки, критерії визнання застосовуються до двох або більше операцій одночасно, якщо вони пов’язані таким чином, що суть господарської операції неможливо зрозуміти без з’ясування серії операцій у цілому. Наприклад, підприємство може реалізовувати товари і одночасно укладати окремі договори на пізніше придбання цих товарів, спростовуючи, таким чином, істотний результат операції. У цьому випадку операції розглядаються в цілому.

Не визнаються доходами суми, що отримані від інших осіб і не зумовлюють збільшення власного капіталу, зокрема:

податок на додану вартість, акцизи, інші податки та обов’язкові платежі, які підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

надходження за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала та ін.;

попередня оплата (аванс у рахунок оплати) продукції (товарів, робіт, послуг);

завдаток під заставу або погашення позики, якщо це не передбачено відповідним договором;

надходження, що належать іншим особам;

надходження від первісного розміщення цінних паперів.

Отже, такі суми вилучаються з доходу. Наприклад, суми, отримані комісіонером від реалізації товару комітента, не збільшують його власний капітал, а отже, не є доходом. Доходом є, зокрема, сума комісійної винагороди.

Водночас названі суми включають не лише до суми чистого доходу підприємства, а й до загальної суми чистого доходу і відображають у бухгалтерському обліку на кредиті рахунків класу 7 “Доходи і результати діяльності”, а відтак вилучаються з неї записом по дебету рахунків цього класу. Таким чином, на фінансові результати списуються лише суми чистого доходу від здійснення відповідних операцій і подій.

Проте, в П(С)БО 15 існує декілька невизначеностей стосовно визнання доходів. Мова йде про те, що в пункті 8 цього стандарту наведені дві неоднозначні умови визнання доходу – передача покупцю суттєвих ризиків та винагород від володіння продукцією і ймовірності надходження на підприємство економічних вигід, пов’язаних з операцією продажу.

Згідно з п.16 МСБО 18 "Дохід" та п.8 П(С)БО 15, якщо підприємство залишає за собою суттєвий ризик володіння, операція не розглядається як реалізація і дохід не визнається. Підприємство може утримувати суттєві ризики від володіння по-різному. Прикладами ситуацій, в яких підприємство може утримувати суттєві ризики та винагороди від володіння, є випадки, коли:

а) підприємство утримує зобов'язання щодо незадовільного виконання робіт, яке не передбачається звичайними гарантійними положеннями;

б) одержання доходу від певної реалізації залежить від доходу, який отримує покупець від власної реалізації цих товарів;

в) відвантажені товари підлягають подальшому монтажу і цей монтаж є суттєвою частиною контракту, який ще не був завершений підприємством;

г) покупець має право анулювати придбання з причин, визначених у контракті на реалізацію, і підприємство не має певності щодо ймовірності повернення.

Згідно з п.18 МСБО 18 та п.8 П(С)БО 15, дохід визнається тільки коли існує ймовірність надходження на підприємство економічних вигід, пов'язаних з операцією. У деяких випадках такої ймовірності може не існувати до отримання компенсації або до усунення невизначеності. Наприклад, може існувати невизначеність щодо отримання дозволу іноземної урядової установи на переказ компенсації від реалізації в іноземній країні. Коли такий дозвіл надається, невизначеність зникає і дохід визнається. Проте, коли невизначеність виникає стосовно оплати суми, яка вже включена до доходу, але є сумою безнадійної заборгованості або сумою, щодо якої ймовірність відшкодування перестала існувати, така сума визнається як витрати, а не як коригування первісне визнаної суми доходу.

Наприклад, за П(С)БО 15 "Дохід" не визнаються доходами суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків та обов'язкових платежів з обороту, що підлягають сплаті до бюджету й позабюджетних фондів. Однак форма Звіту про фінансові результати за П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" передбачає застосування валового методу відображення доходу від реалізації, тобто без будь-яких вирахувань із загальної суми доходу. Ця ж схема обліку доходу від реалізації передбачена і чинною Інструкцією № 291. Тому пропонується спростити як облікові записи, так і форму звіту про фінансові результати шляхом відображення доходу від реалізації на чистій основі за аналогією відображення у бухгалтерському обліку інших доходів та операцій з придбання активів.

Таким чином, можна зробити висновок, що в сьогоднішніх умовах господарювання підприємства не будуть мати права у багатьох випадках визнавати дохід від реалізації (згідно з частиною першою та четвертою п.8 П(С)БО 15). Це обумовлено тим, що сьогодні в Україні передача права власності з юридичної точки зору значно відрізняється від свого бухгалтерського аналога. Аналогічно складається ситуація і з надходженням на підприємство економічних вигід. Саме поняття економічної вигоди у П(С)БО наведено дуже розмито і виникає питання щодо кількісного визначення цієї величини.

Значні труднощі при обліку доходів у податковому обліку створює існуюче правило "першої події". Розглянемо економічну сутність цієї проблеми.

Наприклад, за умовами договору купівлі-продажу готової продукції покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця суму авансу. Природне призначення авансу - це закупівля сировини, оплата праці, енергоносіїв та інші витрати, які необхідно здійснити продавцю для виробництва готової продукції.

Так відбувається у цілому світі. У нас цей процес дещо спотворений. Отримавши аванс, продавець зобов'язаний включити суму ПДВ, яка міститься в ньому, до податкових зобов'язань з податку на додану вартість (так зване правило першої події), що за відсутності податкового кредиту (аванс отримано наприкінці звітного періоду, і фактично немає можливості ні отримати сировину, ні здійснити її попередню оплату) перетворює таке податкове зобов'язання на суму, яка підлягає сплаті до бюджету. Таким чином, у продавця залишається тільки 83,33% отриманої суми. Також зазначений залишок за цим же правилом "першої події" потрапляє до валового доходу продавця, що перетворює такий валовий дохід на прибуток до оподаткування. Отже, у продавця залишається тільки 58,33 % отриманої суми авансу.

Тож, понад 40% отриманого авансу продавець зобов’язаний сплатити до бюджету і лише 60% може використати на виробництво готової продукції. Очевидно, що це ненормальне явище.

Як бачимо з викладеного вище, така ситуація є цілком неприйнятною для платників податку. Залишається незрозумілим, чому це правило діє вже протягом дев’яти років для податку на прибуток та ПДВ. Тим більше, що за цим правилом оподатковуються не реальні доходи підприємств, що навіть за високих ставок було б досить природнім, а доходи майбутні, що суперечить загальновизнаному призначенню та процесу оподаткування.

Відповідно до П(С)БО 16, критерії визнання витрат передбачають, що:

- витрати відображають у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань;

- витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капітал внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;

- витрати визнаються витратами звітного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого їх здійснено;

- витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображають у витратах того звітного періоду, в якому їх було здійснено;

- якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

- платежі згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами на користь комітента, принципала та ін.;

- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

- погашення одержаних позик;

- інші зменшення активів чи збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, властивим витратам;

- витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО).

1.2. Характеристика фінансово-господарської діяльності та постановки обліку, аналізу та аудиту на КП “Ринок Ново-Іванівський”

Комунальне підприємство “Ринок “Ново-Іванівський” (надалі КП “Ринок “Ново-Іванівський”), створене 01.10.2001 року відповідно до Закону України “Про підприємства в Україні” .

Засновником та власником КП є Кременчуцька міська рада (надалі власник). З моменту державної реєстрації КП є юридичною особою, має: самостійний баланс, право від свого імені укладати договори, бути позивачем, відповідачем або третьою особою в суді, має круглу печатку зі своєю власною назвою, штампи, бланки зі своїм найменуванням, поточний, валютний та будь-який інший рахунок в установах банку, що не суперечить чинному законодавству.

КП має право з дозволу власника: створювати дочірні підприємства з правом юридичної особи, відкривати філії і представництва, спільні підприємства, входити до об’єднань, асоціацій тощо.

Юридична адреса комунального підприємства:

Україна, Полтавська область, м. Кременчук, вул. В.Бойка, 7

Загальна площа ринку становить 9990 м² . Площа, відведена для торгівлі – 9943 м² , в тому числі:

· для торгівлі сільськогосподарською продукцією – 4363 м² ;

· для торгівлі продовольчими товарами – 1455 м² ;

· для торгівлі непродовольчими товарами – 588 м² ;

· для торгівлі тваринами – 1537 м² .

Загальна кількість торгових місць – 456, з них:

· для торгівлі сільськогосподарською продукцією – 154;

· для торгівлі продовольчими товарами – 98;

· для торгівлі непродовольчими товарами –189;

· для торгівлі тваринами – 15.

Згідно зі статутом, КП “Ринок “Ново-Іванівський” було створене з метою розвитку ефективної господарської діяльності, надання послуг, створення додаткових робочих місць, втілення досягнень науково-технічного прогресу, ресурсозберігаючих та екологічно чистих технологій та отримання прибутку.

Основний вид діяльності КП – продаж і здавання в найм (в оренду) нерухомого майна виробничо-технічного призначення.

Предметом діяльності КП є:

· надання платних послуг по організації торгівлі;

· відкриття фірмових магазинів і павільйонів по реалізації промислових, продовольчих, сільськогосподарських та ін. товарів;

· організація камер схову;

· торгівельна діяльність в сфері оптової, роздрібної торгівлі, громадського харчування, по реалізації продовольчих та непродовольчих товарів, спиртних напоїв, тютюнових виробів;

· надання побутових послуг;

· здійснення торгівельно-закупівельної та посередницької діяльності, створення торгівельно-закупівельних підприємств;

· організація автосервісу, платних стоянок, парковок та авто ринків;

· закупівля в населення, підприємств та підприємців (юридичних та фізичних осіб) сільськогосподарських продуктів та продукції їх переробки;

· виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції;

· організація пунктів громадського харчування;

· виробництво та реалізація продуктів харчування;

· відкриття пунктів прийому склотари.

КП проводить і іншу діяльність, що відповідає його цілям і не суперечить чинному законодавству України.

Майно КП складається з основних та оборотних фондів, а також інших цінностей, вартість яких відображена у самостійному балансі. Майно, яке перебуває в комунальній власності міста та закріплене за КП, належить йому на праві оперативного управління майном, яке перебуває в комунальній власності міста та відноситься до основних засобів підприємства, тільки по рішенню власника.

Джерела формування майна підприємства:

· грошові та майнові внески засновника (міської ради);

· доходи, отримані від реалізації продукції, робіт, а також інших видів господарської діяльності;

· прибуток від цінних паперів;

· кредити банків та інших кредиторів;

· капітальні вкладення та дотації з бюджетів;

· придбання майна іншого підприємства;

· безоплатні, або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств та громадян;

· інші джерела, не заборонені законодавством.

КП не має права надавати та передавати іншим підприємствам, організаціям та закладам, обмінювати, передавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику приналежні йому будівлі, споруди, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу без дозволу власника.

КП не має права передавати безоплатно, продавати, передавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності без дозволу власника.

Головним узагальнюючим показником фінансових результатів підприємства є прибуток.

Порядок використання чистого прибутку визначає власник КП шляхом встановлення обов’язкових нормативів розподілу такого прибутку. Якщо власник окремим рішенням не встановлює обов’язкових нормативів розподілу чистого прибутку, то весь прибуток залишається в розпорядженні підприємства. Порядок використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, визначає директор в межах чинного законодавства.

Підприємство самостійно розробляє план своєї діяльності та визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, послуги, роботи та з необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходів.

Основу планів складають договори, укладені зі споживачами продукції, робіт, послуг та постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Підприємство реалізує свою продукцію, роботи і послуги за цінами, тарифами, затвердженими міськвиконкомом, а у випадках, передбачених законодавчими актами України – за державними цінами та тарифами.

КП самостійно здійснює матеріально-технічне забезпечення власного виробництва, може одержувати у встановленому законом порядку в банківських установах кредити та позички.

КП не має права виступати гарантом при наданні суб’єктам підприємницької діяльності банківських кредитів.

Відповідно до наказу №1 “Про облікову політику комунального підприємства “Ринок Ново-Іванівський” від 01.10.2001, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності проводиться за принципом нарахування так, щоб результати операцій та інших подій відображались в облікових регістрах та фінансових звітах тоді, коли вони мали місце, а не тоді, коли підприємство отримує чи сплачує кошти. Такий підхід до складання фінансових звітів дасть можливість інформувати користувачів не тільки про надходження чи сплату грошових коштів у минулому, але й про зобов’язання сплатити кошти чи про надходження їх в майбутньому.

Виходячи з цього принципу, доходи у Звіті про фінансові результати відображаються в тому періоді, коли вони були отримані, а витрати на основі відповідності цим доходам, що забезпечить визначення фінансового результату звітного періоду, співставленням доходів звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів.

При складанні фінансової звітності межа суттєвості визначається в 100 грн.

Відповідно до П(С)БО 8 “Нематеріальні активи” бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться по групам:

· права користування природними ресурсами;

· права користування майном;

· права на знаки для товарів та послуг;

· права на об’єкти промислової власності;

· авторські та суміжні з ними права;

· гудвіл;

· інші нематеріальні активи.

Первісна вартість нематеріального активу формується згідно з п.11-17 П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”. Амортизація нематеріальних активів здійснюється прямолінійним методом. Строк корисного використання нематеріальних активів встановлений за групами.

Основні засоби класифікуються за групами і амортизація на них нараховується по ставках згідно ст.8.2, 8.3 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР в редакції від 22.05.97р., зі змінами та доповненнями. Ліквідаційна вартість основних засобів на підприємстві не приймається. Первісна оцінка об’єкту основних засобів здійснюється за собівартістю згідно П(С)БО 7 “Основні засоби”.

Довгострокові фінансові інвестиції враховуються за методом участі в капіталі. При відображенні у фінансовому обліку та балансі довгострокових фінансових інвестицій, які враховуються за методом участі в капіталі, вони збільшуються на суму частки інвестора в прибутку асоційованої компанії та зменшуються на суму отриманих дивідендів.

Відстрочені податкові активи визначаються в тому випадку, коли податок на прибуток, визначений згідно облікової політики підприємства, менше, ніж податок на прибуток, визначений за діючим податковим законодавством.

На вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП), які обліковуються на 11 рахунку “Інші необоротні матеріальні активи”, нараховується знос і обліковуються вони на 11 рахунку до повного зносу чи списання, як не придатні до експлуатації. Сума зносу відображається на рахунку 133 “Накопичена амортизація нематеріальних активів”. Вартість МШП, переданих в експлуатацію (які обліковуються на рахунку 22 “Малоцінні швидкозношувані предмети” і списуються відразу ж при відпуску в експлуатацію), виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальними особами на протязі строку їх фактичного використання.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує вірогідність отримання підприємством майбутніх економічних вигід і її можливо достовірно визначити. В балансі дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги визнається за чистою вартістю, яка дорівнює сумі дебіторської заборгованості за винятком сумнівних боргів. Величина резерву сумнівних боргів визначається на основі аналізу у розмірі 5% дебіторської заборгованості за станом на кінець звітного періоду.

Грошовими коштами та їх еквівалентами у фінансовій звітності згідно з П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів” вважаються грошові кошти на поточному рахунку, грошові кошти у касі підприємства, грошові кошти в дорозі та депозитні сертифікати на 3 тижні.

До витрат майбутніх періодів відноситься завчасно сплачена орендна плата, суми за підписку періодичних видань, завчасно сплачені рекламні послуги та усі інші витрати, які стосуються наступного звітного періоду.

Зобов’язання ( обов’язок чи відповідальність діяти певним чином) відображається тільки тоді, коли актив отриманий, чи коли підприємство заключає безвідмовну угоду придбати актив.

Відстрочені податкові зобов’язання визнаються тоді, коли податок на прибуток Декларації про прибуток згідно з податковим законодавством підприємств менше податку на прибуток, визначеного відповідно до фінансового звіту.

До складу доходів майбутніх періодів включаються суми доходів, нарахованих на протязі поточного чи попередніх звітних періодів, котрі будуть визначені в наступних звітних періодах.

Доходи і витрати включаються до складу Звіту про фінансові результати на основі принципів нарахування та відповідності і відображаються у бухгалтерському обліку і фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться.

Система оплати праці затверджена згідно з колективним договором підприємства.

Податковий облік здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Контроль за виконанням наказу про облікову політику підприємства здійснюється директором КП “Ринок Ново-Іванівський” Маханьковою Тетяною Леонідівною.

Бухгалтерія КП складається з одного головного бухгалтера Кисельової Світлани Михайлівни, яка й здійснює бухгалтерський облік господарсько-фінансової діяльності підприємства. Роль одного бухгалтера особливо помітна на невеликому підприємстві, де він один виконує весь обсяг бухгалтерських та більшість аналітичних робіт. В обов’язки головного бухгалтера на КП “Ринок Ново-Іванівський” входять певні функції, що регламентуються посадовими інструкціями:

1. Інформаційна – безперервний збір, обробка, узагальнення, зберігання, передача для потреб управління фактичних даних про основні показники діяльності підприємства.

2. Контрольна – перевірка законності і доцільності господарських операцій, забезпечення збереження коштів, ефективне їх використання.

3. Аналітична – оцінка (аналіз) досягнутих результатів, підсумків діяльності. Аналіз, як правило, проводиться спільно з іншими економічними службами.

Недоліком організації обліку на КП “Ринок Ново-Іванівський” є відсутність автоматизованої форми обліку, застосування якої могло б спростити виконання облікових записів та сприяти кращій систематизації інформації.

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства потрібно провести аналіз фінансово-господарської діяльності комунального підприємства “Ринок Ново-Іванівський” за останні чотири роки, тобто за весь час його існування.

Аналіз фінансового стану підприємства розпочнемо з аналізу майна та джерел його придбання.

Майно підприємства – це ресурси, які ним контролюються в результаті минулих подій та їх використання як очікується призведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Ознайомитись зі структурою активів та пасивів комунального підприємства “Ринок Ново-Іванівський” можна у Додатку А.

Із Додатку А видно, що вартість майна комунального підприємства “Ринок Ново-Іванівський” станом на кінець 2005 року складає 377,8 тис.грн., що більше порівняно з 2004 роком на 165,6 тис.грн. В цілому структуру активів підприємства оцінюємо як задовільну, так як:

· основну частку у вартості майна займають необоротні активи, а саме на кінець 2005 року їх питома вага складає 94,42 %, що на 8,27 пунктів вище, ніж попереднього року

· ринок не забезпечений оборотними активами, їх частка від валюти балансу, станом на кінець 2005 року складає лише 5,58 %, тоді як у 2004 році ця частка становила 13,85 %

· негативно можна оцінити відсутність запасів у валюті балансу

· комунальне підприємство “Ринок Ново-Іванівський” має також незадовільну структуру оборотних активів. Це проявляється в тому, що незважаючи на зменшення дебіторської заборгованості в 2005 році в порівнянні з 2004 на 7,1 тис.грн, сума грошових коштів теж зменшується і становить на кінець звітного періоду досить мізерну суму – 0,3 тис. грн. Таким чином питома вага грошових коштів в загальній вартості майна підприємства складає лише 0,08 %

Протягом 2005 року відбулися наступні зміни в структурі пасивів комунального підприємства “Ринок Ново-Іванівський”:

· сума власного капіталу підприємства за рік збільшилася на 173,9 тис. грн, темп зміни власного капіталу у 2005 році склав 102,29 %

· у структурі власного капіталу відбулися наступні зміни:

- статутний капітал збільшився на 131,8 тис.грн.

- у 2005 році спостерігається суттєве збільшення нерозподіленого прибутку ( на 42,1 тис. грн.. порівняно з 2004 роком)

· прослідковується зменшення позикового капіталу на 8,3 %, вся сума якого складається з поточних зобов’язань, тобто довгострокових зобов’язань підприємство не має

· в поточних зобов’язаннях майже рівні суми становлять поточні зобов’язання за розрахунками та кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги – 19,2 тис. грн. і 23,0 тис.грн. у 2004 та 16,2 тис.грн. та 17,7 тис.грн. у 2005 році

· щодо структури поточних зобов’язань за розрахунками, то на кінець звітного року зобов’язання за розрахунками з бюджетом становили 100%, тоді як на початок періоду ще існувала заборгованість зі страхування у сумі 0,1 тис.грн. та заборгованість з оплати праці в розмірі 4,5 тис. грн.

Співвідношення між окремими статтями пасиву та активу балансу дає змогу оцінити фінансовий стан підприємства за одним із чотирьох типів:

- абсолютний, якщо А₁ > П₁ ;

- нормальний, якщо А₁ + А₂ > П₁ ;

- передкризовий (критичний), якщо А₁ + А₂ + А₃ > П₁ ;

- кризовий, якщо А₁ + А₂ + А₃ < П₁ ,

де:

А₁ – найбільш ліквідні активи;

А₂ – середньо ліквідні активи;

А₃ – низько ліквідні активи;

П₁ – поточні зобов’язання.

В таблиці 1 відображені показники, за допомогою яких можна визначити фінансовий стан підприємства за 2001 – 2005 роки.

Таблиця 1.2.1. Оцінка фінансового стану КП “Ринок Ново-Іванівський” за 2001 – 2005 роки.

Відповідно до проведеного аналізу структури активів і пасивів комунального підприємства “Ринок Ново-Іванівський” можна зробити висновок, що взагалі фінансовий стан підприємства на даному етапі, як і за всі роки існування, кризовий, що свідчить про те, що підприємство не в змозі розрахуватися за своїми зобов’язаннями за рахунок власних активів.

Незважаючи на такі висновки, в сучасних умовах підприємство повинно чітко орієнтуватись у складному лабіринті ринкових відносин, вірно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства, так і підприємств партнерів.

Фінансовий стан – це здатність (спроможність) підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Основні фактори, що визначають фінансовий стан, це, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів. Сигнальним показником, в якому проявляється фінансовий стан, є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. Щоб прийняти правильне управлінське рішення, сформувати імідж, якого вимагає ринок, необхідно виробити нові підходи до управління, а саме – вміти аналізувати теперішній фінансовий стан і прогнозувати його на майбутнє.

Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому першочерговими завданнями аналізу є :

- загальна оцінка фінансового стану та чинників, що його зумовлюють;

- вивчення відповідності між коштами та джерелами, раціональності їх розміщення та ефективності використання;

- визначення причинно-наслідкових зв’язків між показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану щодо надходження фінансових ресурсів та їх використання з позицій зміцнення фінансового стану підприємства;

- дотримання фінансової, розрахункової та кредитної дисципліни;

- визначення ліквідності та фінансової стабільності підприємства;

- прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

- розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Для визначення фінансових результатів діяльності комунального підприємства за розглянутий період доцільно б було провести аналіз основних показників діяльності підприємства, який наведений у додатку Б.

Результати розрахунків, наведених у додатку Б, свідчать, що:

- у перший рік діяльності підприємство виявилося збитковим, так як витрати перевищили доходи на 1,1 тис. грн.;

- за аналізований період власний та позиковий капітал підприємства

залишилися незмінними;

- швидкими темпами, особливо останні два роки, відбувається збільшення поточних зобов’язань;

- загальна вартість майна підприємства має тенденцію до збільшення, чому сприяло зростання середньорічної вартості оборотних активів;

- постійно відбувається підвищення фонду заробітної плати, що безумовно призводить до підвищення ефективності використання трудових ресурсів;

- протягом всього існування ринку спостерігається перевищення темпів росту виручки від реалізації над темпами росту витрат, що однозначно позитивно характеризує діяльність підприємства.

Оцінка прибутковості (рентабельності) діяльності підприємства проводиться за допомогою багатьох показників. Найбільш важливі з них зазначені у таблиці 1.2.2.:

Таблиця 1.2.2. Показники рентабельності комунального підприємства “Ринок Ново-Іванівський” за 2001-2005 роки

Відповідно до розрахунків, проведених у таблиці 1.2.2., можна зазначити, що рентабельність продажу з роками збільшується і в 2005 році становить 27,55 % (порівняно з – 0,08% в 2001 році), тобто в звітному році підприємство отримало з 1 грн. продажу 27,55 грн. чистого прибутку.

Рентабельність основних засобів теж постійно зростає до 2004 року, але дещо зменшується в 2005 році. В 2005 році на 1 грн. вартості основних засобів припадає 81,16 грн. чистого прибутку.

Рентабельність оборотних активів має аналогічну до основних засобів тенденцію розвитку. В 2005 році на 1 грн. оборотних активів припадає 927,52 грн. чистого прибутку, що свідчить про недостатню забезпеченість підприємства оборотними активами.

Рентабельність виробничих ресурсів зростала з 2001 по 2002 та з 2003 по 2005 роки. В період з 2002 по 2003 роки відслідковується зниження рентабельності виробничих ресурсів.

Досить швидкими темпами в аналізованому періоді зростає рентабельність трудових ресурсів, що обумовлюється ефективним використанням робочої сили.

Рентабельність витрат збільшується до 2004 року, в 2005 році цей показник дещо нижчий, фактичне значення показника за період не досить високе, що говорить про недостатньо ефективне спрямування витрат на досягнення прибутку.

Щодо рентабельності власного капіталу, то найкращого значення цей показник досяг у 2004 році і майже в 2 рази зменшився за минулий рік.

Власний оборотний капітал взагалі є нерентабельним протягом чотирьох років. Лише на першому році існування підприємства він мав свою вагу. На сьогоднішній день власний оборотний капітал має від’ємне значення. Це дає підставу стверджувати, що підприємство володіє в основному необоротними активами, а значить має неліквідне майно.

Показники рентабельності перманентного та авансованого капіталу повторюють значення показників рентабельності власного капіталу, що обумовлене відсутністю на підприємстві додаткового, резервного та неоплаченого капіталу.

Зробивши загальний висновок до таблиці 1.2.2., необхідно зазначити наступне:

- господарська діяльність комунального підприємства “Ринок Ново-Іванівський” протягом чотирьох років його існування, окрім 2001 року, в якому підприємство зазнало збитків, була досить рентабельною

- найбільш рентабельним за даними фінансової звітності 2005 року є використання оборотних активів підприємства

- найбільш нерентабельним в даний час є використання власного оборотного капіталу

- більшість показників рентабельності досягли найкращого значення у 2004 році, отже це був рік найбільш ефективної діяльності підприємства.

В процесі фінансового аналізу за балансом підприємства насамперед досліджують абсолютні показники, які характеризують його фінансовий стан. Абсолютні показники активів підприємства вивчають за ліквідністю.

Ліквідність — це показник, який показує, як швидко підприємство може безперешкодно продати своїактиви, одержати rpoшi і повернути борги у міру настання строку їx повернення. Вона полягає у можливості підприємства швидко розраховуватись за допомогою наявного на балансі майна (активів) по cвoїx зобов’язаннях (пасивах). Від рівня ліквідності активів залежить платоспроможність підприємства.

Ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладень в оборотні активи. Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів (актив балансу), які згруповані за ступенем їх ліквідності і розміщені у порядку убування їх ліквідності, із зобов’язаннями (пасив балансу), які згруповані за строками їх погашення та розміщені у порядку зростання термінів.

Платоспроможність – це можливість підприємства своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників, повертати кредити і позики, видавати заробітну плату, вносити платежі до бюджету. Звідси, ліквідність балансу підприємства є пов’язання можливості продажу його активі з одночасною оплатою зобов’язань. Підприємство вважається платоспроможним, якщо сума поточних активів більша або рівна його поточним зобов’язанням. Про неплатоспроможність підприємства можуть свідчити відсутність грошей на поточних рахунках, наявність непогашеної в строк заборгованості, порушення строків виплати заробітної плати.

Для оцінки платоспроможності підприємства використовують систему відповідних показників, що розрізняються між собою розміром ліквідних активів та розглядаються як джерело покриття зобов’язань.

Значення, динаміка коефіцієнтів характеризує не лише сталість фінансового стану підприємства, але і цікавить зовнішніх користувачів аналітичної інформації. Зокрема:

- постачальників – коефіцієнт абсолютної ліквідності;

- банківські установи – коефіцієнт термінової ліквідності;

- покупців та акціонерів – коефіцієнт загальної ліквідності.

В аналітичній роботі використовують наступні показники оцінки ліквідності підприємства: загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт незалежної ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, частка оборотних активів в загальній сумі активів, частка виробничих запасів в оборотних активах.

Узагальнимо визначені коефіцієнти за даними бухгалтерської звітності КП “Ринок Ново-Іванівський” за 2003 –2005 роки в таблиці 1.2.3.

Таблиця 1.2.3. Показники ліквідності КП “Ринок Ново-Іванівський” за 2003-2005 рр.

За даними таблиці 1.2.3. можна зробити наступні висновки:

1. коефіцієнт покриття протягом 3-х останніх років нижче нормативного значення. У 2005р. порівняно з 2004р. він зменшився на 0,075 пунктів, хоча в порівнянні з 2003 р. зріс на 0,368 пунктів.

2. коефіцієнт швидкої ліквідності протягом 2003-2005рр теж нижче нормативу і показує, що на 1 грн поточних зобов’язань підприємство має в 2005р. лише 0,62 грн. оборотних активів.

3. проаналізувавши коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості за 2003-2005рр. ми можемо стверджувати, що кредиторська заборгованість в декілька разів перевищує дебіторську заборгованість. Так, у 2005р. кредиторська заборгованість майже у 18,5 раз більше дебіторської, хоча ще у 2004 р. це співвідношення становило 1,788.

Фінансова стабільність є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона залежить від структури зобов’язань підприємства i характеризується співвідношенням власного i залученого капіталу.

Фінансова стійкість передбачає те, що ресурси, вкладені у підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а одержаний прибуток забезпечувати самофінансування i незалежність підприємства від зовнішніх залучених дже­рел формування майна (активів).

Фінансова стійкість — це стан активів підприємства, що гарантує йому постійну платоспроможність, і саме ця стійкість підприємства залежить від розміщення його активів та джерел їx формування.

Heoбхідність у власних активах обумовлена вимогами самофінансування підприємства. Вони є основою самостійності i незалежності підприємства. Водночас, слід враховувати, що здійснювати господарську діяльність за ра­хунок лише власних активів не завжди доцільно, особливо, якщо виробництво має сезонний характер. Тоді в oкремi періоди будутъ великі залишки активів, а в інші буде їx нестача. Kpiм цього, якщо витрати щодо залучення активів невеликі, а підприємство має можливість забезпечити більш високий рівень рентабельності використання активів, ніж плата за них, то, здійснюючи залучення активів, власники значно підвищують рентабельність власного капіталу. Якщо активи підприємства сформовані в значній частині за рахунок поточних зобов'язань, то його фінансовий стан буде нестійким. 3 поточними зобов'язаннями необхідно здійснювати постійну оперативну роботу щодо контролю за своєчасним поверненням їx та залученням в господарську діяльність через поточні зобов'язання інших активів.Від оптимізації співвідношення власниx i залучених активів залежить фінансовий стан підприємства.Оцінку фiнaнcoвoгo стану підприємства можливо визначити за наступними типами фінансової стійкості:

- абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) — коли власні оборотні активи повністю забезпечують запаси підприємства;

- нормально стійкий фінансовий стан — коли запаси забезпечуються сумою власних оборотних активів та довгостроковими зобов'язаннями;

- нестійкий фінансовий стан — коли запаси забезпечуються за рахунок власних оборотних активів, довгострокових та короткострокових кредитів i позик, тобто за рахунок ycix основних джерел формування запасів;

- кризовий фінансовий стан — коли запаси не забезпечуються вищеназваними джерелами їx формування i підприємство стає на межі банкрутства.

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних активів спроможне забезпечити запаси, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїмизобов’язаннями. Аналіз фінансової стійкості здійснюється за допомогою показників, наведених у Додатку В.

За даними наведеними у Додатку В ми можемо зробити висновок про те, що на КП “Ринок Ново-Іванівський” протягом 2005р. порівняно з 2003р. збільшився коефіцієнт автономії (економічної незалежності) на 0,161 пункти, а порівняно з 2004р. на 0,109 пункти.

Позитивною ситуацією на підприємстві є те, що порівняно з 2003р. в 2005р. на підприємстві спостерігається зменшення коефіцієнта співвідношення власних і позикових коштів на 0,161 пункти, порівняно з 2004 р. на 0,109, що говорить про те, що на КП “Ринок Ново-Іванівський” зменшилась частка залучених коштів на 1 грн власних. Значення коефіцієнта фінансової залежності у 2005р. порівняно з 2003 та 2004рр. теж зменшилось на 0,235, та на 0,149 пункти відповідно, що говорить про те, що на підприємстві спостерігається зменшення зобов’язань і підприємство стає менш залежить від зовнішніх факторів. Коефіцієнт концентрації залучених ресурсів у 2005р. порівняно з 2004р зменшився на 0,109 пункти, а порівняно з 2003р. на 0,161 пункти відповідно. Значення коефіцієнта витримане в межах норми, а отже вказує на те, що активи формуються меншою мірою за рахунок залучених коштів, а більше за рахунок власних. Коефіцієнт фінансової сталості у 2005р. порівняю з 2003р. збільшився на 0,163 пункти, а в 2004р. на 0,111 пункти відповідно, що говорить про збільшення частки власного капіталу, яка припадає на 1 грн зобов’язань.

Коефіцієнт маневреності у 2005р. порівняно з 2003 та 2004рр. збільшився на 0,213 та на 0,038 пункти відповідно, проте сама величина показника свідчить про те, щоу найбільш ліквідні активи не вкладено достатньо власного капіталу. Коефіцієнт мобільності всіх коштів у 2005р. не відповідає нормативному значенню і порівняно з 2003 та 2004рр. зменшився на 0,008 та зменшення на 0,083 пункти відповідно, що характеризує зменшення частки оборотних коштів в валюті балансу.

Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними джерелами фінансування, незважаючи на тенденцію до збільшення ( - 0,607 пунктів у 2005 порівняно з - 2,941 у 2003 році), має від’ємне значення, що вказує на недостатнє фінансування оборотних активів за рахунок власного капіталу.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні трохи перевищує нормативне значення і має тенденцію до збільшення.

Отже, на підставі проведеного аналізу ми можемо зробити загальний висновок, що КП “Ринок Ново-Іванівський” не є абсолютно ліквідним, та фінансово стійким, але спостерігається тенденція до поліпшення фінансового стану.

Підприємництво завжди здійснюється в певних економічних умовах і тому може бути успішним лише у випадку, коли власники підприємства здатні адекватно оцінити ці умови, виявити напрямки можливих змін, пристосувати свій бізнес до цих умов, максимально використавши закладені у них можливості.

Існуюча на ринку ситуація змушує запропонувати його керівництву заходи для відновлення платоспроможності та підтримки ефективної господарської діяльності (заходи технічного, органі­заційно-економічного характеру та фінансові кошти, необхідні для їхнього здійснення).

З-поміж багатьох різних заходів, які сприяють відновленню платоспроможності й підтримуванню ефективної господарської діяльності підприємства, можна рекомендувати, зокрема, такі:

· зміна складу керівників підприємства та стилю управління;

· інвентаризація активів підприємства;

· оптимізація дебіторської заборгованості, зниження витрат на надання послуг;

· продаж незавершеного будівництва;

· обґрунтування необхідної чисельності персоналу;

· продаж зайвого устаткування, матеріалів;

· реструктуризація боргів перетворенням короткострокової за­боргованості в довгострокові позики або іпотеки;

· удосконалення організації праці;

· проведення капітального ремонту, модернізації основних фондів, заміни застарілого устаткування.

Висновки до 1 розділу

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 16 “Витрати”.

Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу ( за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 “Дохід”.

Дохід – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників).

Недоліком організації обліку доходів і витрат на КП “Ринок Ново-Іванівський” є відсутність автоматизованої форми обліку, застосування якої могло б спростити виконання облікових записів та сприяти кращій систематизації інформації.

Головною метою аналізу та характеристики фінансового стану КП “Ринок Ново-Іванівський” було своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При проведенні аналізу було виявлено:

- фінансовий стан підприємства є скрутний;

- не ефективне використання коштів;

- невідповідність між коштами та джерелами їх надходження;

- незадовільна ліквідність та фінансова стабільність підприємства;

- відсутність розробок конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

На підставі проведеного аналізу фінансового стану ми можемо зробити загальний висновок, що КП “Ринок Ново-Іванівський” не є абсолютно ліквідним, та фінансово стійким, але спостерігається тенденція до поліпшення фінансового стану.

Підприємництво завжди здійснюється в певних економічних умовах і тому може бути успішним лише у випадку, коли власники підприємства здатні адекватно оцінити ці умови, виявити напрямки можливих змін, пристосувати свій бізнес до цих умов, максимально використавши закладені у них можливості.

Існуюча на ринку ситуація змушує запропонувати його керівництву заходи для відновлення платоспроможності та підтримки ефективної господарської діяльності (заходи технічного, органі­заційно-економічного характеру та фінансові кошти, необхідні для їхнього здійснення).

З-поміж багатьох різних заходів, які сприяють відновленню платоспроможності й підтримуванню ефективної господарської діяльності підприємства, можна рекомендувати, зокрема, такі:

· зміна складу керівників підприємства та стилю управління;

· інвентаризація активів підприємства;

· оптимізація дебіторської заборгованості, зниження витрат на надання послуг;

· продаж незавершеного будівництва;

· обґрунтування необхідної чисельності персоналу;

· продаж зайвого устаткування, матеріалів;

· реструктуризація боргів перетворенням короткострокової за­боргованості в довгострокові позики або іпотеки;

· удосконалення організації праці;

· проведення капітального ремонту, модернізації основних фондів, заміни застарілого устаткування.

2. Облік доходів і витрат ринку

2.1. Синтетичний і аналітичний облік доходів і витрат

Визнані доходи від звичайної діяльності класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

· Доходи (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Для узагальнення в бухгалтерському обліку інформації про реалізацію готової продукції (товарів, робіт, послуг), доходи від страхової діяльності, а також суми знижок, наданих покупцям, та інші вирахування з доходів Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено рахунок 70 “Доходи від реалізації”, до якого відкривають такі субрахунки:

701 “Дохід від реалізації готової продукції”;

702 “Дохід від реалізації товарів”;

703 “Дохід від реалізації робіт і послуг”;

704 “Вирахування з доходу”.

· Інші операційні доходи

Суми інших доходів від операційної діяльності підприємства відображаються на рахунку 71 “Інший операційний дохід” на відповідних субрахунках.

· Доходи від участі в капіталі

Для узагальнення інформації про доходи від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, призначено рахунок 72 “Дохід від участі в капіталі”. Він має такі субрахунки:

721 “Дохід від інвестицій в асоційоване підприємство”;

722 “Дохід від спільної діяльності”;

723 “Дохід від інвестицій у дочірні підприємства”.

· Фінансові доходи

Доходи, що виникають у процесі фінансової діяльності підприємства (дивіденди, відсотки, інші доходи, одержані від фінансових інвестицій (крім доходів, що обліковуються за методом участі в капіталі), відображаються в бухгалтерському обліку на рахунку 73 “Інші фінансові доходи”, який має такі субрахунки:

731 “Дивіденди одержані”;

732 “ Відсотки одержані”;

733 “Інші доходи від фінансових операцій”.

· Інші доходи

Для узагальнення облікової інформації про доходи, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства, призначений рахунок 74 “Інші доходи”.

· Надзвичайні доходи

Для відображення доходів, що виникли внаслідок надзвичайних подій, призначений рахунок 75 “Надзвичайні доходи”. По кредиту рахунка відображають визнану суму відшкодування, зокрема від страхових організацій, втрат від надзвичайних подій, по дебету – списання на рахунок фінансових результатів.

Склад доходів по відповідних групах установлено П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”.

Аналітичний облік доходів від реалізації ведеться за видами (групами) продукції, товарів, робіт, послуг, регіонами збуту та(або) іншими напрямками, визначеними підприємством. Аналітичний облік інших операційних доходів ведеться за видами доходів та іншими напрямками, визначеними підприємством. Підприємство може самостійно розробляти додаткові субрахунки та аналітичні рахунки, виходячи зі специфіки діяльності, конкретних потреб, завдань управління та контролю.

Первинними документами з обліку доходів від реалізації є розрахунки-довідки з бухгалтерії. Записи на рахунках з обліку інших операційних доходів також здійснюються на основі розрахунку бухгалтерії. На підставі первинних документів інформація про доходи і результати діяльності відображається в облікових регістрах, інформація яких потім використовується для заповнення Головної книги та фінансової звітності.

Ведення обліку доходів на КП “Ринок Ново-Іванівський” можна розглянути на прикладі травня 2006 року.

(Використані субрахунки 703/2 – дохід від ринкового збору, 642/1 – податок до місцевого бюджету (ринковий збір), 703/2 – дохід від парковочного збору – введені підприємством самостійно.)

Відповідні дані наведені у таблиці 2.1.1.:

Таблиця 2.1.1. Відображення операцій, пов’язаних з отриманням доходів на КП “Ринок Ново-Іванівський” у травні 2006 року.

Зміст господарської операції	Дебет	Кредит	, тис.грн.
В касу підприємства надійшли грошові кошти від реалізації робіт і послуг (прибутковий касовий ордер)	301	703	32085,54
В касу підприємства надійшли кошти від ринкового збору (прибутковий касовий ордер)	301	703/1	11892,40
В касу підприємства надійшли грошові кошти за парковочний збір (прибутковий касовий ордер)	301	703/2	188,36
На поточний рахунок підприємства зарахованого грошові кошти від реалізації робіт і послуг (виписка банку)	311	703	572,98
Нараховано ринковий збір (податок до місцевого бюджету) на підставі розрахунку бухгалтерії	703/1	642/1	11892,40
Віднесено дохід від парковочного збору на фінансові результати від інших фінансових операцій (розрахунок бухгалтерії)	703/2	792	188,36
Віднесено дохід від реалізації робіт та послуг на рахунок фінансових результатів по закінченню звітного періоду (розрахунок бухгалтерії)	703	791	32658,52

Облік виробничих витрат. Виробничі витрати, згідно з Інструкцією із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291, відображають на таких рахунках:

а) на рахунку 23 “Виробництво” обліковують витрати на виробництво продукції (дебетове сальдо на рахунку на кінець періоду показує суму незавершеного виробництва);

б) на рахунку 90 “Собівартість реалізації” відображають собівартість реалізованої продукції, робіт, послуг, фактичну собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок). Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включають до виробничої собівартості готової та реалізованої продукції. Інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду.

Рахунок 90 “Собівартість реалізації” має такі субрахунки:

901 “Собівартість реалізованої готової продукції”;

902 “Собівартість реалізованих товарів”;

903 “Собівартість реалізованих робіт і послуг”.

Наприкінці звітного періоду сальдо з дебету рахунка 90 “Собівартість реалізації” списується на рахунок 79 “Фінансові результати”;

в) на рахунку 91 “Загально виробничі витрати” ведеться облік витрат на організацію виробництва та управління галузями, цехами, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного виробництва, а також витрат, пов’язаних з утриманням та експлуатацією машин та обладнання.

Загальновиробничі витрати за вирахуванням повернення та вартості надлишків щомісяця або щокварталу списують на рахунок обліку витрат на виробництво за видами витрат і включають до собівартості продукції (робіт, послуг).

Цим рахунком користуються підприємства всіх видів діяльності, крім торгових. На дебеті рахунка 91 “Загальновиробничі витрати” відображають витрати за статтями, а на кредиті – списання кожного місяця (або кварталу) нагромаджених витрат на рахунок 23 “Виробництво” для включення їх до собівартості продукції, робіт, послуг.

Для обліку витрат підприємства можуть бути використані рахунки класу 8 “Витрати за елементами”. Вони призначені для суб’єктів малого підприємництва та організацій некомерційного спрямування, які використовують їх замість рахунків класу 9 “Витрати діяльності”, однак можливим є й паралельне використання рахунків цих класів.

На рахунку 80 “Матеріальні витрати” обліковують матеріальні витрати за звітний період. Основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат викладено в П(С)БО 16 ”Витрати”.

Підприємства малого бізнесу можуть використовувати рахунок 80 та інші рахунки класу 8 “Витрати за елементами” замість рахунків класу 9 “Витрати діяльності”; інші підприємства – як рахунок для управлінських цілей і для збирання статистичних даних.

На дебеті рахунку 80 “Матеріальні витрати”, відображають суми визнаних матеріальних витрат, на кредиті – їх списання: на рахунки класу 9 “Витрати діяльності”, якщо понесені витрати належать до витрат періоду (якщо підприємство не користується рахунками класу 9 “Витрати діяльності” – на рахунок 79 “Фінансові результати”) або потребують додаткового розподілу (непрямі виробничі витрати); на рахунок 23 “Виробництво”, якщо ці витрати включають до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг.

Рахунок 80 “Матеріальні витрати” має такі субрахунки:

801 “Витрати сировини і матеріалів”;

802 “Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів”;

803 “Витрати палива й енергії”;

804 “Витрати тари й тарних матеріалів”;

805 “Витрати будівельних матеріалів”;

806 “Витрати запасних частин”;

807 “Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення”;

808 “Витрати товарів”;

809 “Інші матеріальні витрати”.

Рахунок 81 “Витрати на оплату праці” призначений для обліку витрат на оплату праці за звітний період.

На дебеті рахунку 81 “Витрати на оплату праці” відображають суму визнаних витрат на оплату праці, на кредиті – їх списання на рахунки класу 9 “Витрати діяльності” (аналогічно до рахунку 80).

Рахунок 81 “Витрати на оплату праці” має такі субрахунки :

811 “Виплати за окладами й тарифами”;

812 “Премії та заохочення”;

813 “Компенсаційні виплати”

814 “Оплата відпусток”;

815 “Оплата іншого невідпрацьованого часу”;

816 “Інші витрати на оплату праці”.

Рахунок 82 “Відрахування на соціальні заходи” призначений для обліку витрат, пов’язаних з відрахуванням на соціальні заходи.

На дебеті рахунку 82 “Відрахування на соціальні заходи” відображають збільшення понесених витрат, пов’язаних з відрахуваннями на соціальні заходи, на кредиті їх списання на рахунки класу 9 “Витрати діяльності”.

Рахунок 82 “Відрахування на соціальні заходи” має такі субрахунки:

821 “Відрахування на пенсійне забезпечення”;

822 “Відрахування на соціальне страхування”;

823 “Страхування на випадок безробіття”;

824 “Відрахування на індивідуальне страхування”.

На цих субрахунках обліковують відрахування згідно з назвами субрахунків.

Рахунок 83 “Амортизація” призначений для обліку сум нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів.

На дебеті рахунку 83 ”Амортизація” відображають суму нарахованих амортизаційних відрахувань, на кредиті – їх списання на рахунки класу 9. Рахунок 83 “Амортизація” має такі субрахунки:

831 “Амортизація основних засобів”;

832 “Амортизація інших необоротних матеріальних активів”;

833 “Амортизація нематеріальних активів”.

Рахунок 84 “Інші операційні витрати” призначений для обліку операційних витрат, які не відображаються на інших рахунках класу 8 “Витрати за елементами”.

Ці витрати переважно визнаються як витрати періоду, якщо не входять до собівартості виробництва продукції, робіт, послуг. Зокрема, до інших операційних витрат належать вартість робіт, послуг, одержаних від сторонніх підприємств, нараховані податки та інші обов’язкові збори і платежі (крім податків на прибуток), втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів, сума фінансових санкцій та ін.

Страхові організації можуть обліковувати на цьому рахунку витрати з перестрахування та виплати страхових відшкодувань.

На дебеті рахунку 84 “Інші операційні витрати” відображають суму визнаних витрат, на кредиті – їх списання на рахунки класу 9 “Витрати діяльності”.

Облік операційних витрат. Облік операційних витрат ведеться на таких рахунках:

92 “Адміністративні витрати”;

93 “Витрати на збут”;

94 “Інші витрати операційної діяльності”.

На дебеті цих рахунків відображають суму визнаних витрат, на кредиті – їх списання на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Облік інших витрат діяльності. До інших витрат діяльності належать фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, надзвичайні витрати, інші витрати.

Облік фінансових витрат. У процесі своєї фінансової діяльності підприємство несе відповідні витрати.

Витрати фінансової діяльності підприємства – витрати на відсотки (за одержаними кредитами, випущеними облігаціями, фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства.

Для обліку таких витрат Планом рахунків передбачено рахунок 95 “Фінансові витрати”. На дебеті рахунку відображають суму визнаних витрат, на кредиті – списання на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Рахунок 95 “Фінансові витрати” має такі субрахунки:

951 “Відсотки за кредит”;

952 “Інші фінансові витрати”.

Облік витрат від участі в капіталі. Багато підприємств, що здійснюють інвестиції обліковують втрати від своєї діяльності за методом участі в капіталі.

Втрати від участі в капіталі – збитки від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковують за методом участі в капіталі.

На рахунку 96 “Втрати від участі в капіталі” обліковують втрати від зменшення вартості інвестицій, облікованих методом участі в капіталі, що виникають у процесі інвестиційної діяльності підприємства. Основні вимоги до обліку інвестицій викладено в П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”. На дебеті рахунка відображають суму визнаних втрат, на кредиті – списання на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Рахунок 96 “Втрати від участі в капіталі” має такі субрахунки:

961 “Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства”;

962 “Втрати від спільної діяльності “;

963 “Втрати від інвестицій в дочірні підприємства”.

Облік надзвичайних витрат. У результаті стихій, техногенних катастроф і аварій на підприємстві можуть виникнути надзвичайні витрати.

Надзвичайні витрати – втрати і витрати, пов’язані з подіями або операціями, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вони повторюватимуться періодично чи в кожному звітному періоді.

Облік цих витрат ведеться на рахунку 99 “Надзвичайні витрати”. На дебеті рахунку відображають суму визнаних витрат, на кредиті – списання на рахунок 79 “Фінансові результати”.

До витрат від надзвичайних подій належать як прямі втрати внаслідок таких подій, так і витрати на здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням і ліквідацією таких наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відбудовних роботах, вартість використаних сировини й матеріалів тощо).

Рахунок 99 “Надзвичайні витрати” має такі субрахунки:

991 “Втрати від стихійного лиха”;

992 “Втрати від техногенних катастроф і аварій”;

993 “Інші надзвичайні витрати”.

Надзвичайні витрати включають до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій.

Облік інших витрат. Кожне підприємство, що здійснює господарські операції, пов’язані з фінансовими інвестиціями, реалізацією необоротних активів має обліковувати витрати, що виникають у результаті цієї діяльності й мають назву “інші витрати”.

Інші витрати – витрати, що виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо з виробництвом і (або) реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).

До таких витрат належать:

- собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість і витрати, пов’язані з реалізацією фінансових інвестицій);

- собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість і витрати, пов’язані з реалізацією необоротних активів);

- собівартість реалізованих майнових комплексів;

- втрати від не операційних курсових різниць;

- сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

- витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж та ін.);

- залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

- інші витрати звичайної діяльності.

Облік цих витрат ведеться на рахунку 97 “Інші витрати”, який має такі субрахунки:

971 “Собівартість реалізованих фінансових інвестицій”;

972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”;

973 “Собівартість реалізованих майнових комплексів”;

974 “Втрати від не операційних курсових різниць”;

975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”;

976 “Списання необоротних активів”;

977 “Інші витрати звичайної діяльності”;

978 “Виплати страхових сум і страхових відшкодувань”;

979 “Перестрахування”.

На дебеті субрахунків 971 – 977 відображають суму визнаних витрат, на кредиті – списання на рахунок 79 “Фінансові результати”.

На комунальному підприємстві “Ринок Ново-Іванівський” бухгалтерський облік витрат ведеться без застосування рахунків класу 8. Розглянемо записи обліку витрат комунального підприємства за травня 2006 року, які відображені в таблиці 2.1.2.:

Таблиця 2.1.2. Відображення обліку витрат на КП “Ринок Ново-Іванівський” за травень 2006 року.

Зміст господарської операції	Дебет	Кредит	, тис. грн.
Списано витрати на оплату праці працівникам адміністративно - управлінського апарату	92	661	7459,61
Нараховано відрахування на соціальні заходи до фонду оплати праці працівникам адміністративно – управлінського апарату	92	654	64,88
Списано витрати на розрахунки з підзвітними особами на адміністративні витрати	92	372	1080,40
Перераховано благодійну допомогу, яку віднесено на адміністративні витрати	92	311	42,70
Списано витрати на розрахунки з іншими дебіторами на адміністративні витрати	92	377	17155,48
Списано інші матеріальні витрати, що належать до адміністративних витрат	92	209	560,55
Включено до складу адміністративних витрат амортизацію необоротних активів загальногосподарського призначення	92	13	240,00
Списано МШП, які належать до адміністративних витрат	92	22	136,50
Списано загальну суму сформованих адміністративних витрат на фінансові результати основної діяльності підприємства	791	92	26740,12
Списано витрати на розрахунки з іншими дебіторами на інші витрати діяльності	949	377	312,04
Списано загальну суму інших витрат діяльності на фінансові результати основної діяльності підприємства	791	949	312,04

Протиріччя відображення витрат на рахунках бухгалтерського обліку.

У розділі 1 "Загальні положення" Інструкції №291 визначено, що порядок ведення аналітичного обліку і кореспонденції рахунків, не приведений в Інструкції, встановлюється підприємством виходячи з норм самої Інструкції, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів по бухгалтерському обліку й управлінських потреб. З іншого боку, у тій же Інструкції сказано, що вона спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних по змісту господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках.

Між двома вищенаведеними нормами спостерігається відкрите протиріччя. Суть його полягає в наступному. Якщо бухгалтер буде вважати за необхідне, виходячи з управлінських потреб, зробити нетипову проводку (скажемо, списати витрати з рахунку 92 не на рахунок 79, а на рахунок 23), то він зможе це виправдати вищевказаною нормою Інструкції. Тоді не може бути і мови про забезпечення єдності відображення однорідних по змісту господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Для бухгалтерів зазначена нестиковка може виступати виходом із багатьох нестандартних ситуацій. Наприклад, ті головні бухгалтери, які вважають, що нові норми стандарту обліку витрат на виробництво не відповідають практичним вимогам їх підприємств, зможуть послатися на управлінську потребу одержання даних про собівартість продукції саме в зручній для підприємства формі. Така ситуація може привести до того, що багато облікових працівників почнуть виявляти "творчий" підхід до відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Виходячи з вищевикладеного випливає, що розроблювачі Інструкції № 291 повинні внести до неї доробки, що стосуються усунення норм, що дають можливість суб'єктивного підходу до відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Також варто внести в Інструкцію доробки, що стосуються можливості відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку відповідно до їх економічної сутності й у повній відповідності нормам діючих облікових стандартів. Наявність невідповідностей та неточностей у чинній системі обліку фінансових результатів діяльності призводять до помилок в оцінках та відповідних прийнятих економічних рішеннях.

Як відомо, доходи і витрати підприємства, що формують фінансовий результат його діяльності знаходять своє відображення у фінансовій. звітності. Інформація фінансової звітності ґрунтується на даних аналітичного і синтетичного обліку. Ще до складання звітності в обліку повинні бути відображені усі операції щодо доходів і витрат, що мали місце на підприємстві за обліковий період.

Реєстрація і групування інформації стосовно доходів і витрат здійснюється у спеціальних бухгалтерських формах, які ще мають назву облікові регістри. Облікові регістри поділяються на аналітичні та синтетичні.

Залежно від того, які і скільки облікових регістрів використовується для ведення фінансового обліку і в якій послідовності виконуються записи в них, розрізняють декілька форм бухгалтерського обліку. В обліковій системі КП “Ринок Ново-Іванівський” застосовується меморіально-ордерна форма обліку. Суть її полягає в тому, що до групування однорідних операцій на рахунках (в книгах, відомостях тощо) вони відображаються в меморіальному ордері, де зазначається: короткий зміст операції, її сума і бухгалтерська проводка (кореспондуючі рахунки). Схема меморіально-ордерної форми обліку наведена нижче:

Схема 2.1.1. Схема документообігу підприємства.

Щодо етапів облікового циклу, то їх можна розглянути на схемі 2.1.2

Схема 2.1.2. Етапи облікового циклу.

Відповідно до схеми, перший етап — бухгалтерський працівник (відповідальний виконавець), одержавши документ про виконання операції, перевіряє вірність її відображення в системі подвійного запису, тобто бухгалтерську проводку, і робить висновок про відповідність запису змістові операції.

Другий етап — введення бухгалтерської проводки з документа або окремого меморіального ордера у журнал. Ця операція має назву журнальна проводка, тобто відбувається реєстрація операції.

Третій етап — операції розносяться за бухгалтерськими рахунками.

При виконанні роботи вручну дані за операціями переносяться з журналу реєстрації до головної книги і відображаються за відповідними бухгалтерськими рахунками.

Четвертий етап — підготовка попереднього перевірочного балансу для перевірки правильності відображення операцій за бухгалтерськими рахунками. Отже, якщо облік операцій здійснено без помилок, то має місце рівність обігів та залишків за активом та пасивом балансу.

Перевірочний баланс складається у вигляді робочого балансу за всією номенклатурою бухгалтерських рахунків. Його форма відрізняється від форми звітного балансу.

П'ятий етап — виправлення помилкових записів, виявлених у процесі складання перевірочного балансу. Виконується звірка даних аналітичного обліку (особових рахунків) з даними синтетичного обліку (обігово-сальдова відомість, відомість за залишками та ін.). Виправлення виконуються шляхом здійснення зворотних записів за бухгалтерськими рахунками, тобто методом зворотного строку на підставі виправних ордерів.

Шостий етап — підготовка до складання фінансових звітів, Передбачено виконання регулюючих проводок, які використовуються для обліку нарахованих відсоткових та інших доходів і нарахованих відсоткових та інших витрат. Списується також сумнівна заборгованість. Крім того, врегульовуються дані, що підлягають відображенню за рахунком «Результат поточного року». Вони належать до рахунків доходів та витрат. На цьому етапі також виконується звірка даних аналітичного та синтетичного обліку і виправляються допущені помилки.

Сьомий етап — складання фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва (щоквартального та річного).

Восьмий етап — наприкінці річного облікового періоду виконуються заключні проводки. За допомогою заключних проводок закриваються тимчасові рахунки, до яких належать рахунки з обліку доходів і витрат і відкривається рахунок «Результат поточного року». Підсумовуються залишки за кожним бухгалтерським рахунком. Дані за рахунками перегруповуються відповідно до форми звітного балансу та балансового звіту.

Дев'ятий етап — складання попереднього перевірочного (пробного) балансу. Попередній перевірочний баланс — це сукупність залишків бухгалтерських рахунків станом на кінець облікового періоду. На його підставі складається звітний баланс і балансовий звіт. Кінцеві сальдо за рахунками в звітному балансі будуть початковими сальдо цих рахунків у новому обліковому періоді.

2.2. Звітність про доходи і витрати

Згідно до П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” для досягнення якісних характеристик інформації, яка міститься в фінансовій звітності, під час її формування дотримуються ряду принципів:

1. Принцип автономності підприємства. Полягає в тому, що під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників — фізичних осіб. Особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства. Тому в фінансовій звітності (зокрема, в балансі) передбачене відображення лише зобов'язань власників за внесками до капіталу та розподілу власникам (у вигляді відсотків, дивідендів, вилучення капіталу тощо).

2. Принцип безперервності. Означає, що підприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності, і залишатиметься таким у подальшому (принаймні протягом наступного звітного періоду). За протилежних обставин, якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити свою діяльність або про неможливість її продовження, підприємство не може використовувати П(С)БО як основу для підготовки своїх фінансових звітів (п.18 П(С)БО 6).

3. Принцип періодичності. Припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.

За П(С)БО 1 звітний період складає календарний рік. Проте для новоствореного підприємства або для підприємства, яке ліквідується, тривалість звітного періоду може бути іншою (схема 2.2.1.).

Передбачається також складання проміжної звітності (квартальної та місячної) наростаючим підсумком з початку року.

4. Принцип історичної собівартості. Під час визначення оцінки активів у балансі пріоритет надається їх історичній собівартості, яка складається з витрат на їх виробництво або придбання.

5. Принцип нарахування. Полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Завдяки цьому користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов'язані з виплатою або отриманням грошових коштів, але й про зобов'язання сплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти у майбутньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною для прий­няття користувачами економічних рішень.

6. Принцип відповідності. Застосовується одночасно з принципом нарахування. За цим принципом витрати визнаються у звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.

7. Принцип послідовності. Щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансове положення і результати діяльності підприємства та забезпечити порівнянність фінансових звітів. Надання користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно використовувати постійно при складанні фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів є вимогою цього принципу. Дотримання цього принципу є передумо­вою порівнянності фінансових звітів, адже користувачі отримують можливість визначати відмінні риси різних політик бухгалтерського обліку щодо схожих операцій та інших подій, які використовуються одним і тим же підприємством або різними підприємствами протягом певних звітних періодів. За П(С)БО 1 підприємство буде висвітлювати свою облікову політику у примітках, описуючи принципи оцінки та методи обліку щодо окремих статей звітності.

8. Принцип обачності. Цілий ряд господарських операцій, таких як погашення сумнівної дебіторської заборгованості, визначення можливого строку корисного використання основних засобів тощо, супроводжуються певною невизначеністю та потребують професійного судження. Тому при складанні фінансових звітів слід застосовувати даний принцип, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов'язання чи витрати — занижені. Якщо запаси підприємства на момент їх отримання відображаються в обліку за історичною собівартістю (застосовується прин­цип історичної собівартості), то під час складання балансу вони переоцінюються за нижчою з оцінок — історичною собівартістю або чистою вартістю реалізації. Тут перевага надається принципу обачності.

9. Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності.

Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися збалансувати усі перелічені принципи таким чином, щоб досягти якісних характеристик фінансової звітності.

Доходи і витрати відображають в бухгалтерському обліку та включають до Звіту про фінансові результати згідно з принципом нарахування й відповідності доходів і витрат. Принцип відповідності передбачає, що обов’язковою супровідною умовою одержання доходу є здійснення підприємством витрат на його отримання. Цей принцип забезпечує визначення фінансового результату звітного періоду (доходу) одночасно з витратами, які здійснено для отримання цих доходів. Наприклад, у момент реалізації одночасно відображають виручку від реалізації послуг (дохід) і списують собівартість цих послуг (витрати).

Однак не всі витрати можна безпосередньо пов’язати з певним доходом. У зв’язку з цим витрати, безпосередньо не пов’язані з певними доходами, відображають у звітному періоді, в якому вони виникли. Наприклад, нестачі та втрати від псування цінностей слід списати в тому звітному періоді, в якому їх було виявлено, оскільки такі витрати не мають прямого зв’язку з доходом.

Відповідність доходів і витрат у Звіті про фінансові результати наведено в таблиці 2.2.1.

У бухгалтерському обліку та фінансовій звітності доходи й витрати відображаються в момент їхнього виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Отже бухгалтерський облік ведуть, а звітність складають на основі облікового принципу нарахування: доходи відображають у бухгалтерському обліку і відповідно у фінансовій звітності за відвантаженням продукції (товарів), виконанням робіт, наданням

послуг незалежно від термінів одержання грошових коштів або їх еквівалентів від покупців (замовників).

Одержані передоплати (аванси) не визнаються доходами, а видані – витратами, оскільки не призводять до зміни власного капіталу підприємства.

Таким чином, фінансова звітність, складена згідно з принципом нарахування, інформує користувачів не лише про операції, що відбулися та супроводжувалися виплатою чи одержанням грошових коштів, а й про зобов’язання виплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси у грошовому вираженні, які будуть одержані в майбутньому.

Таблиця 2.2.1. Доходи та витрати підприємства відповідно до звіту про фінансові результати.

Безпосередньо процес підготовки та складання фінансової звітності на даному підприємстві складається з наступних етапів:

1. Закриття рахунків доходів та витрат та розрахунок чистого результату звітного періоду.

2. Виявлення залишків на балансових рахунках.

3. Підтвердження залишків на балансових рахунках (інвентаризація).

4. Внесення коригувань після інвентаризації.

5. Заповнення балансу.

6. Заповнення звіту про фінансові результати.

7. Розгляд та затвердження річної фінансової звітності.

8. Подання фінансової звітності.

Розглянемо детальніше зміст, склад та порядок заповнення окремих частин звітності досліджуваного підприємства.

Так як КП “Ринок Ново-Іванівський” є платником єдиного податку та являється суб’єктом малого підприємництва, то відповідно до П(С)БО25 “Фінансовий звіт малого підприємництва” (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року за № 39, зі змінами та доповненнями від 25.11.2002 року № 989), його фінансова звітність складається лише з таких форм звітності як баланс та звіт про фінансові результати, що входять до спрощеної форми фінансової звітності – Фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва.

Баланс за формою №1-м в активі налічує 13 статей, а в пасиві – 15 статей. Це пов’язано з тим, що для суб’єктів малого підприємництва дозволяється об’єднувати облік розрахунків, додаткового капіталу, готової продукції на одному балансовому рахунку, показувати забезпечення, довгострокові зобов’язання в цілому.

Баланс суб’єкта малого підприємництва складається щоквартально і за рік в тисячах гривень з одним десятковим знаком і включає такі розділи та кількість статей, суми по яких включаються у валюту балансу (табл.2.2.2.):

Таблиця 2.2.2. Структура і обсяг статей балансу суб’єкта малого підприємництва

Для підтвердження того, що підприємство є суб’єктом малого підприємництва, до обов’язкових реквізитів балансу відноситься середньооблікова чисельність працюючих.

Суб’єкти малого підприємництва середньооблікову чисельність працюючих визначають у порядку, встановленому Державним комітетом статистики України. Представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності показники про середньооблікову чисельність не подають.

Правила оцінки активів, зобов’язань і власного капіталу для суб’єктів малого підприємництва залишаються такими ж, як і для усіх інших підприємств і регламентуються відповідними П(С)БО.

Звіт про фінансові результати суб'єктами малого підприємництва складається за ф.№ 2-М, який на відміну від ф.№ 2 має меншу кількість рядків у зв'язку з тим, що суб'єктам малого підприємництва дозволяється групувати окремі види доходів і витрат.

У статті "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" (р.010) відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг.

У статті "Непрямі податки та інші вирахування з доходу" (р.020) відображається сума податку на додану вартість, акцизного збору та інших вирахувань з доходу (надані знижки, вартість повернутих товарів та інші обов'язкові збори). Сума вираховується і тому записується в дужках..

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (р.030) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) непрямих податків та інших вирахувань з доходу (р.010 - р.020).

У статті "Інші операційні доходи" (р.040) відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.

У статті “Інші звичайні доходи" (р.050) відображаються: дивіденди, відсотки, доходи від участі в капіталі та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій; дохід від реалізації фінансових інвестицій. Необоротних активів і майнових комплексів; дохід від не операційних курсових різниць; інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

У статті “Надзвичайні доходи" (р.060) відображаються суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; доходи або втрати від інших подій і операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій.

У статті “Збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва і готової продукції" (р.080) подається збільшення або зменшення залишків незавершеного виробництва і готової продукції підприємства. Показник про зменшення залишків наводиться у дужках.

У рядках 090, 100, 110, 120 відображаються відповідно матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи та амортизація. Усі показники наводяться в дужках.

У статті "Інші операційні витрати" (р.130) відображаються: адміністративні витрати, витрати на збут; собівартість реалізованих оборотних активів (крім фінансових інвестицій); відрахування на створення резерву сумнівних боргів; списання безнадійних боргів; втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення відшкодування наступних витрат; інші витрати, що пов'язані з опе­раційною діяльністю підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг). Сума записується в дужках.

У цій статті також відображаються належна відповідно до чинного законодавства до сплати за звітний період сума єдиного податку, плата за спеціальний торговий патент і сума єдиного (фіксованого) податку з конкре­тизованими назвою та сумою кожного податку (плати) у р. 131.

У статті "Інші звичайні витрати" (р.150) відображаються: витрати на сплату процентів та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу; втрати від участі в капіталі; собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від не операційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства. Сума записується в дужках.

У статті "Надзвичайні витрати" (р.160) відображаються втрати від надзви­чайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха й техногенних аварій.

Суб'єкти малого підприємництва можуть усю суму витрат операційної діяльності з кредиту рахунків класу 8 "Витрати за елементами" списувати до дебету рахунку 79 "Фінансові результати". У таких випадках вартість залишку незавершеного виробництва і готової продукції визначається так:

• інвентаризацією на кінець звітного року (або кварталу) встановлюється залишок незавершеного виробництва, який оцінюється за прямими витратами на оплату праці з відображенням за дебетом рахунку 23 "Виробництво" і кредитом рахунку 79 "Фінансові результати";

• на підставі первинних документів, за якими оформляється рух (виготовлення, передача в місця зберігання, відпуск на сторону, реалізація) готової продукції, підприємство забезпечує кількісний (оперативний) облік виробленої, відпущеної, а також залишку гото­вої продукції за центрами відповідальності. Залишок готової продукції, що встановлюється за даними кількісного (оперативного) обліку на дату балансу, оцінюється за справедливою вартістю (ціна реалізації за вирахуванням непрямих податків, витрат на збут і суми прибутку, виходячи з прибутку для конкретного виду готової про­дукції) і відображається в звітному місяці за дебетом рахунку 26 "Готова продукція" і кредитом рахунку 79 "Фінансові результати".

У статті "Податок на прибуток" (р.170) відображається сума податку на прибуток.

У статті "Чистий прибуток (збиток)" (р.180) відображається чистий прибуток або збиток - різниця між сумою чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і сумою всіх витрат. Сума всіх витрат збільшується на суму зменшення залишків незавершеного виробництва і готової продукції або змен­шується на суму збільшення залишків незавершеного виробництва і готової продукції.

У зведених фінансових звітах показники чистого прибутку і збитку наводяться розгорнуто як сума відповідних показників юридичних осіб, фінансова звітність яких включена до зведеного фінансового звіту.

Послідовність формування чистого прибутку підприємства згідно з формою №2-м “Звіт про фінансові результати” наведена на схемі 2.2.2.

Схема 2.2.2. Послідовність формування чистого прибутку підприємства згідно з формою №2-м “Звіт про фінансові результати”

Таким чином, КП “Ринок Ново-Іванівській”, як суб’єкт малого підприємництва складає баланс та звіт про фінансові результати за скороченою формою, але з дотриманням принципів фінансової звітності і методів оцінки статей балансу та звіту про фінансові результати, визначених положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Окрім фінансової звітності, статистична звітність і спеціально організоване статистичне спостереження – одні з основних джерел інформації про діяльність підприємств, організацій та галузей народного господарства.

Враховуючи значний обсяг форм статистичної звітності розглянемо порядок складання окремих форм, що визначаються відповідно до галузі діяльності та застосовуються саме на досліджуваному підприємстві КП “Ринок Ново-Іванівський”, а також стосуються доходів та витрат даного підприємства:

1. Звіт про основні показники діяльності підприємства, форма №1 – підприємництво (коротка), подається не пізніше 20-го лютого.

Склад та структуру цього звіту доречно було б розглянути у табл. 2.2.3.

2. Звіт про обсяги реалізованих послуг, форма №1 – послуги –

місячна термінова.

Подають таку форму звітності юридичні особи всіх форм власності та їх відокремлені структурні підрозділи, для яких надання послуг є основним видом діяльності. Термін подання – на 7-й день після звітного періоду.

3. Звіт про наявність і використання торгової мережі на ринках та реалізацію сільськогосподарської продукції на них, форма №12­ – торг –

річна.

Подається органу державної статистики за місцезнаходженням суб’єктами підприємницької діяльності усіх форм власності, які мають ринки до сьомого лютого наступного за звітним року.

Таблиця 2.2.3. Структура звіту про основні показники діяльності підприємства

В основному всі вище перелічені форми фінансової та статистичної звітності комунального підприємства “Ринок Ново-Іванівський” за 2001 - 2005 роки наведені в додатках.

Майже усі користувачі фінансових та статистичних звітів підприємств використовують їх для подальшого застосування до них методів фінансового аналізу з метою прийняття рішень по оптимізації своїх інтересів, прогнозування майбутнього стану, доходів, напрямів діяльності. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем.

2.3. Особливості обліку доходів і витрат в умовах комп’ютерного способу обробки інформації

На порозі XXI століття середньостатистичний український бухгалтер, як і раніше, рахує на калькуляторі і пише ручкою у "пустографці". Що з цим вдіяти?

Відчутне здешевлення комп'ютерів та наявність на ринку достатньої кількості пропозицій цілком прийнятного за ціною програмного забезпечення (ПЗ) дає непогану нагоду почати автоматизацію обліку, в т.ч. бухгалтерського, багатьом середнім і навіть дрібним фірмам із порівняно невеликими оборотами, які поки що віддають перевагу "старій добрій" ручці і паперу у комплекті з бухгалтером, касиром і комірником в одній особі на ставці $100 на місяць, а іноді й менше.

Бухгалтеру і керівнику підприємства, які зважилися на комп'ютеризацію, потрібно пам'ятати: придбання устаткування - найпростіший крок на шляху до автоматизації. Вибір ПЗ, хоча і відповідальне завдання, проте не найскладніше.

Найважче - впровадити (іншими словами - пристосувати) вибране ПЗ у діяльність підприємства. Це - найскладніший для більшості підприємств етап, який може зайняти досить тривалий час, а також передбачає витрати, які в підсумку можуть перевищити вартість самого ПЗ (а іноді з обладнанням включно).

Майже все представлене в Україні бухгалтерським ПЗ має можливість роботи у мережі, за яку, ясна річ, користувачеві доведеться заплатити більше, ніж за одно користувальницькі версії, хоча на додаткові ліцензії на ПЗ багато розробників надають прогресивні знижки (табл.2.3.1.). Мережна версія продукту дозволяє кільком користувачам (приміром бухгалтеру, комірнику, касиру, директору, менеджеру тощо) працювати з єдиною базою даних одночасно і пов'язувати територіально віддалені одне від одного відділи та філії підприємства.

Таблиця 2.3.1. Останні та найпопулярніші розробки програмних продуктів для автоматизації бухгалтерського обліку, ціна, у.о.*

Примітки:

* Орієнтовна ціна одного робочого місця (ціни на однакові версії програм та їх аналогічні конфігурації можуть варіюватися у розробника та дилерів).

** У даному разі для кожного з наведених програмних продуктів вказано тільки деякі його особливості та характеристики, котрі, на думку автора, можуть дати загальне уявлення про ПЗ, що розглядається, і тому жодним чином не мають розглядатися категорично і розцінюватися як абсолютні або взаємовиключні характеристики (тобто характерні тільки для якоїсь конкретної системи).

*** Тут під поняттям "зареєстровані користувачі" розуміють клієнтів, котрі вже мають хоча б одну ліцензійну версію ПЗ, придбану у конкретного розробника або його дилера.

**** Вказано інформаційні джерела в українській частині Інтернету (адресу російських розробників не вказано - наведені адреси веб-сторінок їх дилерів в Україні).

Враховуючи всі особливості досліджуваного підприємства та необхідність автоматизації облікового процесу на ньому, яка нажаль на даний момент відсутня на ринку, можливо запропонувати використовувати для автоматизації обліку на КП “Ринок Ново-Іванівський” програму “1С: Бухгалтерський облік для України” (мал..2.3.1.)

Але, так як підприємство являється платником єдиного податку, спочатку слід внести зміни в настройку системи оподаткування. Потім, якщо треба, спростити ведення бухгалтерського обліку. І, нарешті, наприкінці кварталу сформувати необхідні форми звітності.

Щоб відобразити перехід на спрощену систему оподаткування в "1С:Бухгалтерії для України", слід внести зміни в ставки податків і зборів, які ви сплачуєте і які зберігаються в довіднику "Налоги и отчисления".

Малюнок 2.3.1.

Приклад. З четвертого кварталу 2002 р. КП "Ринок Ново-Іванівський” переходить на єдиний податок за ставкою 10%. Слід привести програму у відповідність до вибраної системи оподаткування.

Відкриємо довідник "Налоги и отчисления" і виберемо у групі "Налоги и отчисления с фонда з/п" сплату до державних цільових фондів (мал. 2.3.2.).

Малюнок 2.3.2.

Податки, які сплачує КП “Ринок Ново-Іванівський, як платник єдиного податку :

1. Єдиний податок у розмірі 10 % від чистого доходу від реалізації послуг.

2. Відрахування в Пенсійний фонд України з доходів працівників - Закон України від 26.06.97 р. № 4000/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

3. Відрахування на всі види соціального страхування з працівників.

4. Місцеві податки і збори (крім комунального податку і збору за розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг).

5. Збір за забруднення навколишнього середовища - Закон України від 26.06.91 р. № 1246-II "Про охорону навколишнього природного середовища".

Довідник "Налоги и отчисления" має періодичні реквізити Предел і Ставка налога, тому перед їх зміною слід встановити потрібну дату для правильного запису значень в історію реквізитів. Натисніть кнопку поруч з датою "Ставки налогов и отчислений на дату" і введіть значення 01.10.02. Після цього для кожного запису податків і відрахувань у групі "Налоги и отчисления с фонда з/п" встановимо нульову ставку. Під час запису програма поставить додаткове запитання про зміну періодичних реквізитів, на яке слід відповісти ствердно (мал. 2.3.3.).

Малюнок 2.3.3.

Те саме треба зробити з іншими податками, платником яких підприємство не є. Сюди належать, наприклад, комунальний податок, запис якого в довіднику міститься в групі "Местные налоги и сборы".

Зазначимо, що платники єдиного податку повинні вести податковий облік за тими податками, платниками яких вони залишаються.

Крім змін у довіднику податків і відрахувань, у програмі треба змінити деякі константи. Оскільки наше підприємство є платником єдиного податку за ставкою 10%, відпадає потреба вести облік ПДВ. Тому константу НДС по умолчанию треба встановити в значення "Без НДС".

Тим, хто вибрав ставку єдиного податку 6%, усе, що стосується обліку ПДВ в програмі, треба залишити без змін.

Константи, що стосуються обліку валових доходів і витрат, слід встановити в значення "не доход и не затрата", щоб документи автоматично не формували проведення за позабалансовими рахунками ВВ і ВД.

Слід пам'ятати, що зазначені константи - неперіодичні, тобто не "пам'ятають" своєї історії. Тому не варто їх міняти до того, як будуть внесені всі документи за період, протягом якого підприємство перебувало на загальній системі оподаткування, інакше в кожному документі доведеться перевіряти підстановки "за умовчанням".

Константи обліку валових доходів і витрат:

1. Статья валовых доходов по умолчанию.

2. Статья валовых расходов по умолчанию.

3. Валовые доходы по бартерным операциям.

4. Валовые расходы по бартерным операциям.

5. Валовые доходы по переоценке валюты.

6. Валовые доходы по задолженностям.

7. Валовые расходы по переоценке валюты.

8. Валовые расходы по задолженностям в валюте.

Підприємства, що обрали єдиний податок, можуть використовувати спрощену форму обліку відповідно до Положення про спрощену систему бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва, затверджений Наказом Мінфіну від 30.09.98 р. №196, але можуть й ні. При веденні обліку в програмі використовувати спрощену систему бухгалтерського обліку недоцільно1 (особливо якщо на підприємстві є кілька видів діяльності або якщо передбачається, що можливий і зворотний перехід на загальну систему оподаткування).

Однак деякі спрощення в обліку зробити можна. Для підприємств, що обрали ставку податку 10%, як і для досліджуваного підприємства немає потреби вести облік "першої події". Цей облік у конфігурації "1С:Бухгалтерії для України" організовано за допомогою механізму "замовлень". Якщо для підприємства немає потреби провадити складні взаєморозрахунки з контрагентами, облік за "замовленнями" можна не вести. Повністю позбутися ведення замовлень не можна, однак можна звести його до ведення тільки одного замовлення для кожного контрагента. Для цього треба константу Вид взаиморасчетов по умолчанию встановити в значення "В разрезе договоров". При введенні нового контрагента в довідник "Контрагенты" йому як договір автоматично встановлюється "Без договора", тому йому треба додати новий договір натисненням кнопки "+" у формі елемента довідника (мал. 2.3.4.).

Малюнок 2.3.4.

Можна вести облік витрат, використовуючи тільки рахунки 8-го класу (підтримується за допомогою константи Использовать счета затрат),організувати щомісячне списання накопичених витрат так, як передбачено п. 7 Положення № 646/3086, враховувати НЗВ методом прямої інвентаризації на кінець року, тобто імітувати спрощену систему повністю, але без спрощення плану рахунків і аналітики ніякого скорочення облікової роботи не буде.

Програма додасть новий договір для цього контрагента і автоматично зробить його "основним". Тепер в усі документи в якості замовлення вибиратиметься за умовчанням цей договір і не треба буде підставляти його вручну. В іншому облік ведуть, як і раніше.

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи зобов'язані вести касову книгу і книгу обліку доходів і витрат. Ці звіти містяться в меню Отчеты/Кассовая книга, Отчеты/Книга доходов и расходов.

Форма книги доходів і витрат відповідає формі, що наведена у наказі ДПА України від 12.10.99 р. №554. Книга формується за вибраний період часу на підставі проведених документів: "Банковская выписка", "Приходный кассовый ордер", "Расходный кассовый ордер". Однак зазначимо, що в Порядку ведення книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва, затвердженому цим наказом, ніяк не згадується можливість ведення вкладних листів книги за допомогою комп'ютера (як, наприклад, це зроблено для книг обліку продажу і придбань з ПДВ). Тому записи з цього звіту вручну переписують до Книги обліку доходів і витрат, яку веде підприємство. На мал. 2.3.5. показано екранну форму введення і фрагмент друкованої форми звіту.

Малюнок 2.3.5.

Як автоматизувати облік доходів та витрат підприємствам, що мають внутрішню інфраструктуру (допоміжні та підсоб­ні підрозділи)? Порада проста — перейти на більш відповідну конфігурацію, наприклад «Виробництво + Послуги + Бухгалтерія» (мал.2.3.5.). Вибирати один вид калькулювання для різних видів послуг, на нашу думку, не слід. До того ж у конфігурацію закладено метод повної собівартості, що потребує калькулювання вручну. Економіст на підприємстві трапляється рідко.

Малюнок 2.3.5.

Практика показує, що підприємства нормально калькулюють прямі витрати, відносно нормально — загальновиробничі (залежить від обгрунтованості бази розподілу), а далі норми загальних витрат встановлюють вельми приблизно. У результаті розрахована собівартість дуже далека від реальної, відповідно, прибутковість різних видів послуг теж вельми сумнівна.

Проте з різних причин не всі можуть скористатися порадою перейти на ВПБ, вважаючи за краще добиватися результату наявними засобами. У принципі, і це можливо.

За результатами господарської діяльності суб'єкти малого підприємництва, що використовують спрощену систему оподаткування, подають до органів державної податкової служби до 20-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, розрахунок про сплату єдиного податку (а також акцизного збору і ПДВ, якщо вони є платниками цих податків). Фінансова звітність підприємствами малого бізнесу складається у порядку, встановленому П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва". У складі регламентованої звітності (меню Отчеты/Регламентированные отчеты) серед інших є звіти "Розрахунок єдиного податку" і "Звіт малого підприємства (стандарт №25)". Звіт "Розрахунок єдиного податку" відповідає наказу ДПАУ від 12.10.99 р. №553. Його форму показано на мал. 2.3.6.

Малюнок 2.3.6.

Як видно з малюнка, звіт може формуватися як для платників 6%, так і для платників 10% єдиного податку. Натиснення кнопки Заполнить в діалоговій формі звіту веде до заповнення полів таблиці розрахованими значеннями. При ввімкненому прапорці Автоматический расчет програма дозволяє змінювати тільки жовті елементи таблиці, автоматично обчислюючи значення в зелених. Якщо позначити прапорець С начала года, для розрахунку буде вибрано період з початку року до кінця поточного кварталу.

Звіти до фондів соціального страхування в програмі формуються з урахуванням того, що платники єдиного податку не нараховують зборів на фонд оплати праці.

Розраховану суму єдиного податку треба відобразити у бухгалтерському обліку. Це можна зробити ручною операцією: на суму нарахованого податку дебетують рахунок 92 "Адміністративні витрати" (або 84 "Інші операційні витрати", якщо використовуються рахунки витрат тільки 8-го класу) і кредит рахунка 6417 "Розрахунки за єдиним податком". Після цього можна формувати "Звіт малого підприємства (Стандарт 25)".

Перед складанням звітності ми повинні закрити рахунок виробництва (якщо підприємство зай­мається такою діяльністю), визначивши собівартість готової продукції (робиться це за допомогою документів «Калькуляция») і результату торговельної діяльності за допомогою документа визначення торгової націнки (якщо ви використали підсумований облік товарів у магазинах). Після цього визначають результати діяльності. Для цього використовують документ «Финансовые результаты» (меню Документы — Прочие).

Треба пересвідчитися, що документи «Финансовые результаты» потрапляють до програми пізніше за всі інші документи, введені цього дня. За потреби документ слід перенести у кінець дня. Для цього вкажіть документ у журналі «Финансовые результаты» і в меню Действия виберіть пункт Изменить время документа. Документ має три режими роботи, що виконуються послідовно (мал. 2.3.7.):

— закриття елементів витрат (рахунки класу 8);

— закриття загальновиробничих витрат (рахунок 91);

— визначення фінансового результату.

Малюнок 2.3.7.

Перший режим списує сальдо рахунків 8-го класу за елементами витрат на рахунки, зазначені для кожного елемента витрат у довіднику «Виды затрат». Якщо у довіднику не вказано рахунок, то сальдо не буде списане. У цьому разі перевірте заповнення довідника.

На другому етапі сума загальновиробничих витрат, накопичених на рахунку 91, розподіляється між рахунком «Виробництво» і рахунком 901 «Собівартість реалізованої продукції». З урахуванням постійних загальновиробничих витрат відповідно до вимоги П(С)БО 16 «Витрати» поточна сума постійних витрат визначається як сальдо 91 рахунка за витратами, в яких у довіднику «Виды затрат» увімкнено прапорець Относится к постоянным общепроизводственным рас­хо­-дам. Після цього етапу вводять документи «Окончательная калькуляция» для визначення фактичної собівартості.

Якщо фактичну собівартість продукції і реалізовані торгові націнки треба розраховувати щомісяця, то визначати кінцевий фінансовий результат діяльності можна як щомісяця, так і за квартал, і навіть лише перед складанням фінансової звітності.

На третьому етапі списується сальдо рахунків обліку доходів і витрат на відповідні субрахунки рахунка 79 «Фінансові результати». При цьому залишається сальдо рахунка 98 «Податки на прибуток». Передбачається, що вручну будуть визначені витрати з податку, із застосуванням П(С)БО 17, яке для малих підприємств дозволяє використовувати поточне сальдо за податковим обліком. Після закриття всіх рахунків складається стандартний звіт «Оборотно-сальдова відомість», щоб пересвідчитися, що всі необхідні рахунки закрито.

При автоматичному складанні звітності інформація, що міститься в інформаційній базі, інтерпретується вбудованими алгоритмами. Правильність інтерпретації залежить від дотримання користувачами певних правил ведення комп’ютерного обліку. Дотримання їх програма «1С:Бухгалтерія для України» дозволяє перевірити в автоматичному режимі.

У списку регламентованих звітів — обробка «Технологического анализа бухгалтерского учета» (мал. 2.3.8.)

Малюнок 2.3.8.

Цей звіт перевіряє дотримання технології обліку: стан залишків за рахунками, структуру аналітичного обліку, коректність проведень тощо.

Виявлені помилки не завжди означають отримання некорект­ного балансу, але завжди потребують уваги. Наприклад, у цьому випадку помилки вказують на те, що не всі процедури закриття рахунків виконано перед складанням балансу. Слід повернутися до цих процедур. Інформація у звіті «Технологический анализ...» може бути деталізована. Там, де курсор набирає форму лупи, можна подвійним натисненням миші запитати додаткової інформації у вигляді стандартного звіту або відкрити об’єкт для редагування. Після того як усі помилки виправлено, можна почати складання балансу.

Разом з іншими формами у меню Отчетность — Регламентированные отчеты є форма «Звіт малого підприємства (стандарт №25)», що містить форму і балансу №1-м, і звіту про фінансові результати форми №2-м. Зазначимо, що у конфігурації не використовується спрощений план рахунків — уся інформація накопичується з використанням «великого» плану рахунків, і вже його показники вкладаються в рядки «малого» балансу.

Якщо можна дискутувати на тему, чи полегшує спрощений план рахунків роботу суб’єктів малого підприємництва у «ручному режимі» ведення обліку, то при автоматизованому режимі він лише ускладнює справу. У випадку конфігурацій «1С:Бухгалтерія 7.7» треба припустити, що слід буде ввести другий (спрощений) план рахунків, розбити на субрахунки, що приблизно відповідають великому плану, ускладнити алгоритми документів, щоб вибирати, за яким планом робити записи, і забезпечити зіставність інформації при переході на «великий» план рахунків. Навіть ідеально виконана, ця робота не досягне мети — спрощення обліку.

Крім того, «великий» план рахунків від початку призначений для виконання вимог П(С)БО 7, 8, 9, 10 тощо, які обов’язкові для виконання і великими, і малими підприємствами, а спрощений план рахунків доведеться до них пристосовувати, розбиваючи на субрахунки на власний розсуд. Але тут приховано і підводний камінь, оскільки вимоги цих стандартів часом суперечать вимогам П(С)БО 25. У кожному конкретному випадку рішення приймати вам, на основі вашої ситуації, переваг, консультацій фахівців. А ми пояснимо, як формується стандартний звіт, щоб ви побачили рішення, закладені у нього авторами, і могли замінити їх своїми.

Отже, після того як ми сформували баланс у призначеному для користувача режимі, ми можемо отримати розшифрування такого виду (мал. 2.3.9.), що показує, як сформовано показник. Щоб у нас склалася цілісна картина, у формі наведено формування всіх показників балансу і звіту про фінансові результати.

Малюнок 2.3.9.

Давайте тепер подивимося, як вони формуються. Для цього нам треба запустити «1С:Бухгалтерію» у режимі «Конфигуратор». Відкрити конфігурацію, потім меню Действия — Открыть конфигурацию і знайти необхідний звіт. Алгоритм розрахунку показників міститься у модулі документа (однойменна закладка на мал. 2.3.10.).

Малюнок 2.3.10.

Приступимо до складання звіту про фінансові результати форми №2-М. Вона викликає менше неоднозначності, ніж баланс. Ця форма має нюанс заповнення для тих, хто веде облік із застосуванням рахунків класу 9, класу 8 і класів 8 і 9, крім того, виробничі підприємства заповнюють рядок 80, в якому відображається приріст/убуток у залишках незавершеного виробництва і готовій продукції, а торгові — ряд. 140, де відображається собівартість реалізованих товарів.

Особливої уваги тут заслуговує формування рядків 90 — 130, що формуються з урахуванням П(С)БО 16 «Витрати». Тут треба зазначити, що автори дуже акуратно поставилися до всіх вимог, і головне — ретельно закрити всі рахунки, тоді все буде заповнено правильно.

Прокоментуємо рядок 130, де відображають витрати операційної діяльності. Тут будуть відображені всі витрати, що обліковуються на рахунку 84, — адміністративні витрати, витрати на збут, операційні курсові різниці, витрати на списання безнадійних боргів. Також тут відображають суму свого альтернативного податку (єдиного, плати за патент), яка повинна бути обов’язково конкретизована у рядку 131, що, вочевидь, доведеться зробити вручну (хоча, можливо, буде зроблено у новому релізі звітів). У рядку 170 — підприємства, що сплачують податок на прибуток, який малі підприємства відображають в розмірі, визначеному за податковим законодавством.

Висновки до 2 розділу

Проаналізувавши ряд проблемних аспектів з обліку доходів і витрат, слід зазначити, що при веденні бухгалтерського обліку в умовах реформування облікової системи бухгалтери повинні використовувати економічний підхід у вирішенні проблем обліку. Суть цього підходу полягає в тому, що при веденні обліку, насамперед, необхідно враховувати економічну сутність бухгалтерських операцій, і вже виходячи з неї відображати ці операції в обліку, якщо це, звичайно, можливо відповідно до діючих облікових норм.

У цьому розділі була зроблена спроба привернути увагу до існуючих проблем в методах обліку складових фінансових результатів - доходів і витрат, а враховуючи їх стратегічне значення для кожного підприємства, і до організації обліку на підприємстві взагалі. В результаті цього дослідження отримані наступні результати:

- конкретизовані невизначеності стосовно визнання в обліку доходів, які обумовлені тим, що сьогодні в Україні передача права власності з юридичної точки зору значно відрізняється від свого бухгалтерського аналога;

- доведено, що за правилом "першої події" у податковому обліку оподатковуються не реальні доходи підприємств, що навіть за високих ставок було б досить природним, а доходи майбутні, що суперечить загальновизнаному призначенню та процесу оподаткування.

Щодо висвітлення другого питання розділу, необхідно зазначити, що в Україні можна виділити чотири основні підходи до розв'язання проблеми автоматизації бухгалтерії, котрі умовно можна розділити на: універсальний, спеціалізований, компонентний (який часто використовується разом з іншими підходами) та індивідуальний.

Враховуючи всі особливості досліджуваного підприємства та необхідність автоматизації облікового процесу на ньому, яка нажаль на даний момент відсутня на ринку, можливо запропонувати використовувати для автоматизації обліку на КП “Ринок Ново-Іванівський” програму “1С: Бухгалтерський облік для України”

Але, так як підприємство являється платником єдиного податку, спочатку слід внести зміни в настройку системи оподаткування. Потім, якщо треба, спростити ведення бухгалтерського обліку. Стосовно автоматизації обліку доходів і витрат: суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи зобов'язані вести касову книгу і книгу обліку доходів і витрат. Ці звіти містяться в меню Отчеты/Кассовая книга, Отчеты/Книга доходов и расходов, за допомогою яких наприкінці кварталу буде можливо сформувати необхідні форми звітності.

3. Аналіз доходів і витрат ринку

3.1. Методика аналізу доходів ринку

Оцінка прибутковості господарювання підприємства зазвичай проводиться на основі аналізу доходів, витрат та фінансових результатів підприємства.

Основними завданнями аналізу доходів являються:

- перевірка ступеню виконання завдання з доходів як в цілому, так і в розрізі окремих їх видів;

- проаналізувати зміну показників доходу в динаміці;

- виявлення впливу об’єктивних та суб’єктивних факторів на суму та рівень доходу;

- узагальнення результатів аналізу, виявлення шляхів, резервів збільшення прибутковості господарювання.

Аналіз доходів включає оцінку доходів за видами діяльності та їх статтями, розрахунок абсолютного приросту та темпу росту доходів за ряд років; розрахунок впливу обсягу наданих послуг на зміну доходу від їх реалізації.

Для характеристики динаміки доходів від операційної діяльності комунального підприємства “Ринок Ново – Іванівський” за період з 2001 року по 2005 рік побудуємо таблицю 3.1.1

Згідно з проведених розрахунків в таблиці 3.1.1. можна зробити наступні висновки, що за період з 2001 по 2005 роки спостерігається позитивна тенденція до збільшення доходу (виручки) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, який кожного року зростає приблизно на 1,5-2,5%.

Так, загалом дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг у 2005 році порівняно з 2000 роком зріс на 798,7тис. грн або в 110 раз.

Також необхідно зазначити, що найбільшими темпами цей показник зростав у 2002 році, його темп росту склав 10,60%, а найменшими темпами ріс у 2005 році – 1,41%.

Таблиця 3.1.1 Динаміка чистих доходів від звичайної діяльності комунального підприємства “Ринок Ново – Іванівський” за 2001-2005 роки

Що ж стосується чистого доходу від звичайної діяльності, то даний показник за аналізований період мав теж мінливий характер: за 2001-2002 роки він збільшився на 56,8 тис грн, у 2003 році - на 80,5 тис. грн, в 2004 році - зріс на 302,1 тис. грн, в 2005 – на 261,5 тис. грн. Загалом чистий дохід від звичайної діяльності за період з 2001 по 2005 роки збільшився на 700,9 тис. грн чи майже в 131 раз.

Варто зауважити, що найбільший приріст чистого доходу від звичайної діяльності був отриманий у 2002 році – 11,51%, а найменший у 2003 році – 1,59%.

Динаміку зростання чистого доходу можна наглядно спостерігати на малюнку 3.1.1. Як бачимо на малюнку, доходи досліджуваного підприємства мають тенденцію до збільшення і зростають в певній закономірності.

Малюнок 3.1.1.

Співвідношення чистого доходу та доходу від реалізації відображено на малюнку 3.1.2., який дає змогу визначити, що це співвідношення має нестабільний характер. До 2004 року різниця між цими категоріями постійно зростала, а в 2005 році трохи зменшилась.

Малюнок 3.1.2.

Як вже було сказано раніше, встановлення співвідношення доходів і витрат дає змогу визначити фінансовий результат підприємства. Згідно даних, відображених на малюнку 3.1.3., доходи комунального підприємства “Ринок Ново-Іванівський” за період з 2003 по 2005 роки з кожним роком все більше перевищували витрати діяльності, тобто це дає змогу стверджувати, що підприємство отримувало прибуток, який мав тенденцію до збільшення.

Малюнок 3.1.3.

3.2. Методика аналізу витрат ринку

У процесі аналізу витрат вирішуються наступні завдання:

1) здійснення системи контролю за дотриманням кошторису витрат як за загальною сумою так і в розрізі статей;

2) визначення структури витрат за ряд періодів, що дасть можливість встановити тенденції зміни витрат та причини, які їх обумовили;

3) розрахунок впливу як об’єктивних так і суб’єктивних факторів на суму та рівень витрат;

4) аналіз витрат в розрізі статей з розрахунком впливу факторів на їх вигляд;

5) виявленням резервів скорочення витрат та підвищення ефективності використання поточних витрат;

6) розробка заходів щодо використання виявлених резервів.

Аналіз витрат комунального підприємства “Ринок Ново-Іванівський” розпочнемо з аналізу динаміки витрат (таблиця 3.2.1.).

Використовуючи дані таблиці 3.1.2., можна зазначити що різке зростання витрат відбувалося за весь час існування підприємства і фактично 525,9 тис. грн. (різниця між 2001 та 2005 роком), тобто витрати 2005 року перевищили витрати 2001 року у 81,91 раз.

Наступним кроком доцільно було б розглянути структуру витрат комунального підприємства “Ринок Ново-Іванівський”, що наведена в таблиці 3.2.2.

З проведених розрахунків в таблиці 3.2.2. бачимо, що основну питому вагу в загальній сумі витрат комунального підприємства займають інші операційні витрати, сума яких за 2005 рік дорівнює 266,2 тис. грн., що складає 50% від всіх витрат. Це трохи менше, ніж у 2004 році, де фактичне значення інших операційних витрат складало 210,9 тис. грн., що становило 64,6% від загальної суми витрат.

Таблиця 3.2.1. Динаміка витрат комунального підприємства “Ринок Ново-Іванівський” за 2001 – 2005 роки.

Наглядно відобразити динаміку витрат КП “Ринок Ново-Іванівський” за 2001-2005 роки можна наступним чином:

Малюнок 3.2.1.

Також великий обсяг займають витрати на оплату праці, проте спостерігається значне зменшення в 2005 році їх питомої ваги на 9,4% та на 4,6% в порівнянні з 2003 та 2004 роками відповідно поруч із постійним фактичним зростанням, що безперечно має позитивний характер.

Таблиця 3.2.2. Структура витрат комунального підприємства “Ринок Ново-Іванівський” за 2001 – 2005 роки.

Матеріальні витрати зростають як фактично, так і частково в загальному обсязі витрат. Так, в 2005 році порівняно з 2003 та 2004 матеріальні витрати зросли на 8,86% та 3,99% відповідно.

Розглянувши загальний темп зміни витрат, можна зазначити, що підприємство збільшує свої витрати занадто прискореними темпами, особливо це стосується витрат на амортизацію.

Збільшення витрат на єдиний податок обумовлено зростанням обсягів діяльності підприємства і, відповідно, збільшенням доходу (виручки) від реалізації робіт, товарів та послуг.

Відслідкувати зміни витрат по структурі за період з 2003 по 2005 рік можна на малюнку 3.2.2.

Для об’єктивної оцінки динаміки та виконання кошторису витрат необхідно вивчити вплив факторів на їх розмір. Усі фактори умовно поділяються на незалежні від діяльності (об’єктивні) та залежні від якості та результатів праці (суб’єктивні).

Малюнок 3.2.2.

До об’єктивних факторів впливу на витрати підприємства відносять:

- зміну цін, тарифів, ставок;

- організаційно-структурні зміни.

Суб’єктивними факторами впливу на витрати підприємства є:

- обсяг, склад та структура товарообороту (наданих послуг);

- продуктивність праці;

- ефективність використання основних засобів;

- запровадження прогресивних методів торгівлі.

До резервів зниження суми і питомої ваги постійних витрат на будь-якому підприємстві відносять:

1. Суттєве скорочення накладних витрат (витрат на управління) при неблагонадійній кон'юнктурі ринку;

2. Продаж частини обладнання і нематеріальних активів, що не використовується, з метою зниження потоку амортизаційних відрахувань;

3. Широке використання короткострокових форм лізингу машин і обладнання замість їхнього залучення до власності;

4. Скорочення обсягів ряду комунальних послуг, що споживаються та інші.

До резервів економії змінних витрат можна віднести:

1. Зниження чисельності робітників за рахунок забезпечення зростання продуктивності праці;

2. Скорочення обсягів в період неблагонадійної кон'юнктури ринку;

3. Забезпечення для підприємства вигідних умов постачання сировини і матеріалів, і таке інше.

Використання результатів аналізу в управлінні

Підприємництво завжди здійснюється в певних економічних умовах і тому може бути успішним лише у випадку, коли власники підприємства здатні адекватно оцінити ці умови, виявити напрямки можливих змін, пристосувати свій бізнес до цих умов, максимально використавши закладені у них можливості.

Отже, щоб приймати ефективні рішення і мати можливість впливати на середовище, в якому доводиться діяти підприємству, йому необхідно здійснювати пошуки найкращих взаємозв’язків між набором економічних ресурсів і кількістю економічних благ, що виготовляються за допомогою цих ресурсів. Оцінка фінансового стану підприємства – це та основа, на якій ґрунтуються раціональні й розумні рішення про обсяги та об’єкти витрачання майна (активів). Кожне з підприємств приймає рішення відносно того, що виробляти ? для кого виробляти ? і як виробляти ? При цьому підприємство керується власними інтересами – можливістю отримати достатні з його точки зору доходи. Однак досягнення цієї мети можливе лише :

- по-перше, внаслідок продажу вироблених товарів;

- по-друге, внаслідок продажу лише таких товарів, ціни на які перевищують витрати виробництва.

Підприємства не здійснюють господарську діяльність лише заради власного задоволення. Мета підприємства – одержувати прибуток.

Перебудова економіки на ринкові рейки знову повернула до життя найважливіший аспект аналітичної роботи – аналіз доходів і витрат підприємства. В його основі лежать аналіз і управління фінансовими ресурсами суб’єкту господарської діяльності. Основними виконавцями такого аналізу є, в першу чергу, бухгалтери. В країнах з розвиненою ринковою економікою існують апробовані методики комплексного аналізу доходів і витрат. Однак, просте механічне їх перенесення в практику України неможливе. В нашій країні подібні методики, адекватні ринковим умовам, лише опрацьовуються, запроваджуються в господарську практику. Найчастіше нові, не звичайні для української економіки методи аналізу та показники діяльності підприємств, використовуються аудиторськими службами і спеціалістами консультативних дослідницьких організацій.

Щоб прийняти правильне управлінське рішення, сформувати імідж, якого вимагає ринок, необхідно виробити нові підходи до управління, а саме – вміти аналізувати теперішній фінансовий стан і прогнозувати його на майбутнє.

Аналізуючи ситуації, що виникають у процесі поточної діяльності, управлінці постійно мають справу з вибором серед альтернативних рішень. Типовими прикладами таких ситуацій є рішення:

· про спеціальне замовлення;

· про розширення та скорочення (ліквідацію) певного сегменту діяльності;

· виробляти чи купувати окремі компоненти продукції;

· тощо.

Вибір серед кількох варіантів оптимального рішення здійснюється на підставі диференційованого аналізу релевантної інформації.

Диференційований аналіз передбачає визначення і зіставлення диференційованих витрат та доходів для прийняття управлінських рішень.

Такий аналіз дозволяє зосередитись тільки на релевантних даних, оскільки лише диференційовані витрати і доходи є релевантними. У свою чергу через зіставлення диференційованих витрат та доходів можна визначити диференційований прибуток (або збиток), який значною мірою характеризує економічну вигоду того чи іншого рішення.

Проте, застосовуючи диференційований аналіз, слід пам'ятати, що для різних типів рішень масив релевантної інформації може бути різним. Крім того, слід враховувати не тільки короткотермінові вигоди, а й довгострокові наслідки рішень.

Для ілюстрації диференційованого аналізу та визначення релевантної інформації розглянемо кілька типових оперативних рішень.

Рішення про спеціальне замовлення - це рішення, пов'язане з розглядом одержаної пропозиції на разовий продаж продукції або послуг за ціною, нижчою, ніж звичайна ціна, або навіть нижчою за собівартість.

Коли підприємство одержує пропозицію продати товари чи послуги за

ціною, нижчою, ніж звичайна (або нижчого за собівартість), то прийняття такої пропозиції доцільне тільки в разі, коли додатковий дохід перевищує додаткові витрати і відсутня загроза деформації ринку.

Тому аналіз для прийняття такого рішення передбачає:

· маржинальний підхід;

· диференційований аналіз релевантних витрат і доходів;

· урахування можливих витрат при відсутності вільної потужності;

· урахування можливих довгострокових наслідків прийняття спеціального замовлення.

Висновки до 3 розділу

Підприємництво завжди здійснюється в певних економічних умовах і тому може бути успішним лише у випадку, коли власники підприємства здатні адекватно оцінити ці умови, виявити напрямки можливих змін, пристосувати свій бізнес до цих умов, максимально використавши закладені у них можливості.

Отже, щоб приймати ефективні рішення і мати можливість впливати на середовище, в якому доводиться діяти підприємству, йому необхідно здійснювати пошуки найкращих взаємозв’язків між набором економічних ресурсів і кількістю економічних благ, що виготовляються за допомогою цих ресурсів. Оцінка фінансового стану підприємства – це та основа, на якій ґрунтуються раціональні й розумні рішення про обсяги та об’єкти витрачання майна (активів). Кожне з підприємств приймає рішення відносно того, що виробляти ? для кого виробляти ? і як виробляти ? При цьому підприємство керується власними інтересами – можливістю отримати достатні з його точки зору доходи. Однак досягнення цієї мети можливе лише :

- по-перше, внаслідок продажу вироблених товарів;

- по-друге, внаслідок продажу лише таких товарів, ціни на які перевищують витрати виробництва.

Підприємства не здійснюють господарську діяльність лише заради власного задоволення. Мета підприємства – одержувати прибуток.

Перебудова економіки на ринкові рейки знову повернула до життя найважливіший аспект аналітичної роботи – аналіз доходів і витрат підприємства. В його основі лежать аналіз і управління фінансовими ресурсами суб’єкту господарської діяльності. Основними виконавцями такого аналізу є, в першу чергу, бухгалтери. В країнах з розвиненою ринковою економікою існують апробовані методики комплексного аналізу доходів і витрат. Однак, просте механічне їх перенесення в практику України неможливе. В нашій країні подібні методики, адекватні ринковим умовам, лише опрацьовуються, запроваджуються в господарську практику. Найчастіше нові, не звичайні для української економіки методи аналізу та показники діяльності підприємств, використовуються аудиторськими службами і спеціалістами консультативних дослідницьких організацій.

Щоб прийняти правильне управлінське рішення, сформувати імідж, якого вимагає ринок, необхідно виробити нові підходи до управління, а саме – вміти аналізувати теперішній фінансовий стан і прогнозувати його на майбутнє.

Аналіз доходів і витрат підприємства є невід'ємною частиною управління підприємством. Він є ефективним інструментом впливу на економічне життя підприємств, дозволяє контролювати поточну ситуацію, визначати перспективи розвитку та багато іншого. Позитивним моментом є те, що аналіз починає займати усе більше місце в управлінні українськими підприємствами й очевидно, що більш широке його застосування дозволить істотно підвищити ефективність виробництва і забезпечити економічний ріст.

Підсумовуючи вище викладене, можна зазначити, що раціонально організований аналіз доходів і витрат здатний повною мірою виконувати покладені на нього завдання та функції і, тим самим, забезпечувати ефективне, довготривале функціонування підприємства у динамічних ринкових умовах.

4. Аудит доходів і витрат ринку

4.1. Етапи та процедури аудиту

Проведення аудиту, по суті, є конкретним практичним завданням і жодного аудиту, подібного до іншого, не буває. Однак ряд загальних етапів можна вказати: на початковому етапі здійснюється планування, реєстрація і контроль, аудитор досліджує і дає відповідну оцінку процедурам внутрішнього контролю на підприємстві. Оцінка бухгалтерського обліку й аудиторського ризику - завдання другого етапу. На третьому етапі з'ясовуються шляхи пошуку аудиторських доказів; тестування працівників внутрішнього контролю здійснюється на четвертому етапі. Скорочена і глибока перевірка операцій та процедури дослідження на суттєвість, огляд фінансової звітності здійснюються на п'ятому етапі, на шостому - оформлюються матеріали аудиту і складається аудиторський висновок. Значна увага приділяється перевірці систем та інформації на виході, зокрема аудитор має впевнитись у функціонуванні системи реєстрації та обробки інформації та оцінити її адекватність як основи для складання фінансової звітності. Аудитор повинен також виконати аналіз фінансової звітності, який був би достатнім для формування думки щодо неї.

Важливо скласти програму роботи аудитора, детально відобразивши в ній всі етапи проведення аудиту з моменту укладення договору на проведення аудиту до складання та підписання аудиторського висновку.

У цій програмі види аудиту, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з загальним планом проведення аудиту. Ця програма допомагає здійснювати загальне керівництво з боку фірми проведенням аудиту та контролювати роботу аудиторів.

В аудиторську програму включається перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також визначається час, який необхідно витратити на кожен напрямок. У програмі оцінюється рівень ризику контролю та ризику аудиту, визначається термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур, координується робота всіх працівників, які беруть участь в аудиті. Під час розроблення аудиторської програми слід упорядкувати аудиторські процедури, установити методи їх виконання, уточнити і деталізувати масштаб роботи, яку необхідно виконати. Записи і висновки аудитора за кожним розділом програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки й обґрунтування аудиторського звіту. Події чи мотиви, які примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програми, документуються. Під час розроблення аудиторської програми необхідно дотримуватися вимог п. 9-10 Національного нормативу України № 9.

З метою правильного розподілу обов'язків між аудиторами, якщо аудит проводиться кількома спеціалістами, розробляється програма перевірки. У ній вказуються: мета аудиту; основні ділянки роботи підприємства і розділи обліку, які будуть перевірені; характер перевірки (суцільна чи вибіркова);

закріплення обов'язків за членами бригади; терміни початку і закінчення аудиту.

Формулювання мети аудиту має важливе значення. Вона чітко визначає для чого аудитор з'явився на підприємстві і яку користь може принести ця перевірка. Програма аудиторської перевірки передається керівникові підприємства для ознайомлення і узгодження об'єктів та стадій перевірки. На прохання керівника підприємства у програму можуть бути внесені зміни.

Господарські операції аудитори досліджують за допомогою методичних прийомів та відповідних аудиторських процедур. Так, інвентаризація цінностей як методичний прийом передбачає перевірку цінностей у натурі, лічильну та бухгалтерську обробку документів, отримання пояснень від матеріально відповідальних і осіб за результатами інвентаризації, розгляд їх центральною інвентаризаційною комісією, прийняття рішень щодо виявлених нестач і лишків цінностей.

Аудит може досліджувати всі господарські операції за період, наприклад щодо руху коштів у касі, або вибірковим способом - розрахунки з покупцями і постачальниками, проведення інвентаризації перед складанням річного звіту. У процесі дослідження використовують загальнонаукові і конкретні методичні прийоми вивчення операцій і процесів господарської діяльності. Так, на великих підприємствах аудитор широко використовує дедуктивні методичні прийоми для виявлення конфліктних ситуацій у господарській діяльності (збільшення браку продукції, неконкурентоспроможність продукції на ринку), які потім досліджують за допомогою органолептичних (інвентаризація, контрольні заміри) та документальних (дослідження документів, які відображають господарські операції) методичних прийомів.

Тільки всебічне дослідження в процесі аудиту господарських операцій із застосуванням різних прийомів дає змогу правильно оцінити об'єкти контролю й уникнути помилок.

Під час дослідження документів за формою аудитор особливу увагу приділяє з'ясуванню достовірності товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, прибуткових та видаткових касових ордерів, банківських грошових чеків, векселів, платіжних відомостей на заробітну плату та інших первинних документів, якими стверджується діяльність проведення господарської операції, її кількісні та вартісні вимірники. Нерідко з метою зловживань виготовляють повністю підробні документи або у справжні документи вносять зміни первинних записів способом дописування, підчищення, витравлювання тексту, а також підроблюють підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, або вказують вигаданих посадових чи матеріально відповідальних осіб.

Дослідження фактів підроблювання документів не входить до професійних обов'язків аудитора. Це здійснюють судово-технічні та почеркознавчі експертизи, які призначаються господарськими, місцевими судами та іншими правоохоронними органами. Обов'язок аудитора у разі виявлення фактів викривлення первинних документів, які застосовуються в обліку цінностей, - довести їх до відома керівництва підприємства, яке перевіряється.

На стадії планування обов'язковими є процедури, які дають змогу аудиторській фірмі пересвідчитися в незалежності її посадових осіб усіх рівнів відносно клієнта. Деякі з можливих процедур описані в даному розділі. Але, безумовно, специфічні процедури, які використовуються аудиторської фірмою щодо підбору фахівців, можуть значною мірою відрізнятися від запропонованих тут. Загалом питання незалежності кожного співробітника фірми від клієнта багато в чому залишається на совісті аудитора. У зв'язку з цим, керівникові перевірки треба знати про своїх співробітників трохи більше, ніж просто про колег. Аудитору, відповідальному за проведення аудиту, потрібно перевірити щорічні анкети фахівців і пересвідчитися в тому, що персонал, відібраний для аудиту, справді незалежний від клієнта.

Небажані практично будь-які ділові відносини з близькими родичами, особливо, якщо вони обіймають керівні посади або можуть впливати на зміст фінансових звітів клієнта. Потрібно також вивчити суми, які надходили будь-коли від клієнта на рахунок аудиторської фірми, з тим щоб пересвідчитися, що вони не мають характеру кредиту і не впливають, таким чином, на незалежність фірми. Якщо для проведення аудиту в якій-небудь його частині залучаються інші аудиторські фірми, потрібно отримати від них письмове підтвердження незалежності від клієнта. Потрібно передбачити можливість відкликання аудиторського висновку, або обмежити обсяг робіт тільки перевіркою правильності складання балансу. Аудитору потрібно документувати всі процедури, пов'язані з підбором і затвердженням фахівців для кожної перевірки.

Аудитор повинен мати такий рівень знань про бізнес клієнта, який дасть змогу йому спланувати і провести аудит відповідно до загальноприйнятих аудиторських стандартів. Такий рівень знань забезпечить аудитору розуміння подій, що виникають, а отже і якісну перевірку фінансової звітності. Зазвичай рівень знань, що відносять до бізнесу клієнта, значно вищий у керівництва аудиторської фірми, ніж у рядового аудитора, який проводить перевірку.

Інформація про бізнес-клієнта сприяє правильному визначенню напрямків аудиту, під час вивчення яких можуть бути потрібні спеціальні дослідження. Це допомагає оцінити умови, в яких відбувається отримання, обробка і зберігання бухгалтерської інформації за завершеними операціями клієнта, а також контроль під час обробки такої інформації. Знання бізнесу клієнта дає можливість визначити обґрунтованість оцінок. Наприклад, оцінку вартості інвестицій, знос, резерви за сумнівними боргами, ступінь виконання довгострокових контрактів та інших не менш важливих сторін діяльності.

Без цих знань неможливо достовірно визначити правильність прийняття управлінських рішень всередині компанії і виробити думку щодо адекватності облікових принципів, які застосовуються клієнтом.

4.2. Методика аудиту доходів і витрат

Під час аудиту витрат аудитору слід керуватися Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р.№ 318.

При цьому аудитору слід встановити, чи всі операційні витрати за відповідний звітний період віднесені на витрати виробництва за такими елементами (мал. 4.2.1.):

— матеріальні витрати;

— витрати на оплату праці;

— відрахування на соціальні заходи;

— амортизація;

— інші операційні витрати (за видами затрат);

— інші затрати (за видами витрат).

Малюнок 4.2.1. Групування витрат операційної діяльності за економічними елементами.

Рахунки класу 8 "Витрати за елементами" призначені для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного року.

Досліджуючи витрати за елементами, є можливість встановити не тільки загальну суму затрат, а і їхню структуру, питому вагу окремих затрат, розмір доходу. Крім того, по елементний поділ витрат може бути успішно використаний під час аналізу витрат виробництва для визначення факторів, що позитивно чи негативно впливають на ефективність виробництва. По елементне групування витрат є підставою для складання кошторисів.

Рахунки класу "Витрати діяльності" призначені для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати з метою запобігання надзвичайним подіям і ліквідації їх наслідків.

Для наочності згрупуємо витрати діяльності на мал. 4.2.2.

Не менш вагома стаття витрат “Заробітна плата”, тому доцільно не тільки перевірити видатки на оплату праці, нараховану відповідно до встановлених розцінок, тарифних ставок і посадових окладів, а й допоміжні виплати (премії, надбавки до тарифних ставок та окладів, компенсаційні виплати тощо).

Ретельній перевірці підлягають також розрахунки за соціальним страхуванням, амортизаційні відрахування, сплата податків і зборів (обов’язкових платежів), штрафних санкцій , видатків на відрядження, на ремонт основних засобів.

Дохід – різниця між виторгом від реалізації продукції, робіт чи послуг і вартістю матеріальних витрат на виробництво та збут цієї продукції.

Насамперед аудитор встановлює правильність визначення підприємством передбачуваного доходу й виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) для обчислення сум авансових платежів у бюджет.

Інформаційною базою при цьому можуть бути планові калькуляції собівартості готової продукції, договори (угоди) на постачання продукції, плани реалізації (збуту) готової продукції (послуг) тощо.

У статті звіту про фінансові результати "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" показується загальна сума доходу без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів, податку на додану вартість, акцизного збору.

Для визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції чи наданих послуг слід із доходу (виручки) від реалізації вирахувати податки, збори, знижки тощо.

Аудитор перевіряє правильність визначення результату операційної діяльності.

Для визначення прибутку чи збитку від операційної діяльності береться до уваги сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів і фінансових витрат визначає прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування.

Нарешті, аудитор контролює реальність визначення кінцевого результату.

Чистий прибуток (збиток) — це сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

Перевіряючи правильність визначення доходу (виручки) від реалізації продукції, слід пам’ятати, що цей дохід не коригується на величину пов’язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума заборгованості вважається витратами підприємства, що передбачено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" передбачено, що дохід визнається за умови збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу.

Однак не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

- сума ПДВ, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

- сума попередньої оплати продукції;

- сума авансу в рахунок оплати продукції;

- сума завдатку під заставу в погашення позики, якщо передбачено договором;

- надходження, що належать іншим особам тощо.

Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією.

Особливій перевірці підлягає правильність відображення в обліку тієї суми прибутку, яка повинна бути перерахована в бюджет внаслідок застосування до підприємства економічних санкцій за вуалювання (заниження) доходу (прибутку), пені за несвоєчасне перерахування податків. Суми таких санкцій покриваються за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, і на величину оподаткованого доходу (прибутку) не впливають.

Таким чином, під час перевірки фактичного прибутку слід встановити насамперед правильність відображення у звітності фактичної виручки (доходу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Для цього аудитор використовує такі джерела інформації:

- звіт про фінансові результати;

- журнали-ордери № 1, 2, 11 тощо;

- первинні документи на відвантаження (реалізацію) готової

продукції зі складу;

- виписки з рахунків у банках;

- прибуткові касові ордери на оприбуткування готівки за оплачену продукцію;

- платіжні доручення (вимоги-доручення) на оплату відвантаженої продукції (товарів, робіт, послуг) тощо.

По-перше, на підставі вищевказаних документів аудитор зіставляє дані Звіту про фінансові результати за статтею "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" з даними Головної книги з рахунка 70 "Доходи від реалізації". Сума розбіжностей повинна дорівнювати сумі податку на додану вартість, акцизного збору та інших вирахувань з доходу (коди рядків 015, 020, 030 звіту про фінансові результати). Якщо встановлено невідповідність сум, відображеної в Головній книзі й оборотній відомості за синтетичними рахунками з кредиту рахунка 70 "Доходи від реалізації", сумі, одержаній після зменшення суми виручки у Звіті про фінансові результати на суму ПДВ, акцизного збору та інших вирахувань з доходу, то аудитор з'ясовує причину такої невідповідності та вживає разом із головним бухгалтером заходи щодо її виправлення відповідно до чинного законодавства.

По-друге, аудитор перевіряє правильність відображення у звітності фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції. З цією метою слід зіставити дані Головної книги (оборотної відомості за синтетичними рахунками) з записами в журналах-ордерах за рахун­ками 90 "Собівартість реалізації", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності".

По-третє, перевіряють правильність і законність оформлення операцій щодо відвантаження готової продукції (товарів, робіт, послуг) у первинних документах: слід зіставити за накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними та пропусками на вивезення продукції відповідність дат. При розбіжності дат слід порівняти період відображення операції щодо відвантаження продукції в обліковому регістрі з датою оплати відвантаженої продукції за випискою банку й платіжним дорученням чи видатковим касовим ордером.

У випадках виявлення розбіжностей здійснюють перерахунок виручки від фактичної реалізації продукції й визначають суму прихованого від оподаткування прибутку.

У ринкових умовах господарювання, коли фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється за рахунок власних фінансових ресурсів, а в разі їх нестачі — за допомогою позичкових коштів, постає необхідність аналізу фінансового стану, зокрема в оцінці фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел.

Фінансова сталість встановлюється шляхом співвідношення власного капіталу до валюти банку, а також до забезпечення майбутніх витрат і платежів, довгострокових, поточних зобов'язань і доходів майбутніх періодів.

Крім того, слід зіставити залучені та власні кошти й визначити коефіцієнт їх співвідношення. Коефіцієнт маневрування власних коштів вказує на ступінь їх мобільності й визначається діленням суми власних оборотних засобів на всю суму їх джерел.

Для розрахунку вищевказаних коефіцієнтів слід взяти дані балансу відповідно до звітності за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

У регістрах синтетичного й аналітичного обліку, у Звіті про фінансові результати показники прибутку (доходу) і витрат показано лише в абсолютній сумі. Однак разом з абсолютною оцінкою розраховують також і відносні показники ефективності фінансової діяльності, тобто показники рентабельності.

Рентабельність — відносний показник прибутковості, виражений у відсотках, який характеризує ефективність витрат підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції. Рентабельність виробництва — економічний показник, що обчислюється як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів І нормативних обігових коштів у відсотках. На цей показник впливають зміни рівнів фондовіддачі й оборотності матеріальних обігових коштів і рентабельності обсягу реалізованої продукції.

Рентабельність виробництва продукції обчислюється як відношення прибутку від реалізації продукції до виручки від реалізації продукції.

Показники рентабельності відображають відносну прибутковість, яка вимірюється у відсотках до затрат коштів чи капіталу.

Під час аудиту доходів і витрат на ринку обов’язково перевіряється:

- розрахунок суми зібраного та перерахованого збору за парковку автотранспорту (додаток П) ;

- розрахунок суми зібраного та перерахованого в міський бюджет ринкового збору (додаток Р).

Згідно зі специфікою діяльності на ринку особливо ретельній перевірці на комунальному підприємстві “Ринок Ново-Іванівський” підлягають повнота та своєчасність справляння ринкового збору - як одного з основних засобів отримання доходу підприємства (що можливо побачити з фінансово-економічного аналізу діяльності ринку, розглянутому у другому питанні), та відповідно вчасне надходження цих грошових коштів до каси підприємства, тобто здійснюється контроль за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

Розмір ринкового збору повинен відповідати Прейскуранту ринкового збору і послуг по “Ринку Ново-Іванівський”, який щорічно складається головним бухгалтером, перевіряється директором ринку та затверджується заступником міського голови (додаток С).

Ці перевірки проводяться раптово, приблизно раз у два-три місяці Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією. Про факт перевірки складаються відповідно акти перевірки у двох екземплярах (другий примірник залишається підприємству). Приклади таких документів наведені в додатках.

Щодо результатів перевірок та висновків контролюючих органів, то згідно з актами перевірок сплата ринкового збору відповідає ставкам, на момент перевірки касові чеки оформлені належним чином. Єдиним , але на нашу думку, значним порушенням є незабезпечення зберігання контрольних стрічок протягом трьох років, як це передбачено законодавством.

Стосовно існування внутрішнього контролю на комунальному підприємстві, то його організація поки що не передбачена.

4.2. Формулювання висновків аудитора за результатами перевірки

Завершальним етапом аудиту є складання аудиторського висновку, тобто аудитор оформляє результати своєї перевірки у вигляді висновку і звіту. Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора, аудиторської фірми, який складається у встановленому порядку і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Національний норматив Аудиторської палати України №26 "Аудиторський висновок" розроблено на основі міжнародних норм, законодавства і стандартів України, що регулюють аудиторську діяльність.

Відповідно до міжнародних нормативів аудиту та статей Закону України "Про аудиторську діяльність", аудитор повинен проаналізувати й оцінити висновки, одержані на основі аудиторських доказів для формування свого висновку про перевірену фінансову інформацію. Висновок аудитора призначений для широкого кола користувачів, його оприлюднення є свідченням того, що річний бухгалтерський звіт клієнта як у цілому, так і в усіх частинах відповідає чинному законодавству України, правилам ведення бухгалтерського обліку і є достовірним.

Складання аудиторського звіту - процес доволі складний. Зміст цього документа залежить від конкретних обставин і результатів дослідження господарських операцій, його форма у зв'язку з цим може бути довільною, він не є офіційним аудиторським документом, а призначений виключно для клієнта і може бути оприлюднений тільки з його дозволу.

Аудиторський звіт за обсягом більш розширений документ, а висновок - стислий і короткий. Залежно від мети складання аудиторський висновок може мати кілька призначень. Насамперед це змістовний, цілеспрямований висновок незалежного спеціаліста про звіт підприємства, разом з тим висновок є правовим актом, оскільки у визначених законодавством України випадках лише звіт дає інформацію про результати роботи підприємства, яка може розглядатися акціонерами на своїх зборах.

Результати аудиту оформляються у вигляді аудиторського висновку, який повинен містити в собі чітко викладене письмове уявлення про перевірену фінансову звітність.

Основні елементи аудиторського висновку

Аудиторський висновок складається з таких розділів:

1. Заголовок.

2. Розділ, у якому йдеться про замовника аудиторського висновку.

3. Вступний розділ.

4. Масштаб перевірки.

5. Висновок аудитора про перевірену звітність.

6. Дата аудиторського висновку.

7. Адреса аудиторської фірми.

8. Підпис аудиторського висновку.

Аудиторський висновок складається у довільній формі. Заголовок аудиторського висновку містить запис про те, що аудиторську перевірку здійснює незалежний аудитор (аудитори), та назву фірми або аудитора, який проводив аудит. Це є свідченням того, що під час аудиту не було жодних причин, які могли б призвести до порушення принципу незалежності перевірки. Незалежність міркувань аудитора - обов'язкова вимога об'єктивності аудиторського дослідження. Якщо цю умову порушено, аудитор не має права робити висновок про перевірену звітність, зібрана інформація не є достатньою і доказовою.

В аудиторському висновку має бути чітко визначено, кому він адресується, та споживач інформації, яка наведена в аудиторському висновку. В аудиторському висновку треба зазначити, що відповідальність за складання звітності покладається на керівництво підприємства, яке перевіряється, а також вказати на відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який має бути обґрунтований за результатами проведеної перевірки.

Вступна частина аудиторського висновку може бути викладена орієнтовно так:

"Згідно з договором № __ від 1 лютого 2006 р. ми провели перевірку доданого до висновку бухгалтерського балансу за станом на 1.01.2005 р. і звіту про прибутки і збитки за рік, який завершиться 31.12.2005 р. Відповідальність за цю звітність несе керівництво підприємства. У наші обов'язки входить підготовка висновку на основі інформації, отриманої під час аудиторської перевірки цієї звітності".

В аудиторському висновку треба показати масштаб та розкрити зміст проведеної роботи. Цей розділ повинен дати впевненість споживачам аудиторського висновку в тому, що аудит здійснено відповідно до вимог українських нормативів та загальноприйнятої практики або згідно з вимогами загальноприйнятих стандартів аудиту (міжнародних стандартів).

Аудиторський висновок має містити зауваження про те, що перевірку було сплановано, підготовлено з достатньою впевненістю у тому, що звітність не містить у собі суттєвих помилок. Під час аудиторської перевірки аудитор повинен оцінювати викривлення та невідповідності в облікових системах підприємства, їх суттєвість, визначити чи можуть вони настільки змінити звітність, що це впливатиме на економічні рішення її користувачів.

Суттєвість залежить від абсолютного розміру позиції, або погрішності, оцінюваної аудиторам з урахуванням конкретних обставин. Аудиторський висновок повинен містити також відомості щодо:

- використання аудитором конкретних тестів під час перевірки інформації, що підтверджує цифровий матеріал, покладений в основу поданої звітності;

- методології обліку, яка використовувалася керівництвом під час підготовки звітності та подання фінансових звітів у цілому;

- масштабу перевірки.

Останнє може викладатися аудитором орієнтовно так: "Ми провели нашу перевірку відповідно до вимог українських стандартів, згідно з якими під час аудиторської перевірки необхідно зібрати достатню інформацію про те, що звіти не містять у собі суттєвих помилок, і сформувати на цій основі висновок про його реальний фінансовий стан. Ми перевірили тестуванням інформацію, що підтверджує цифровий матеріал, покладений в основу звітності. Під час перевірки були розглянуті бухгалтерські принципи оцінки матеріальних статей балансу, використані керівництвом підприємства (організації), здійснена оцінка основних засобів, матеріалів та ін. Ми вважаємо, що під час перевірки нами було зібрано достатню кількість інформації для висновку".

Висновок аудитора про перевірену звітність. Аудитор повинен підготувати чіткий висновок про перевірену звітність, забезпечити відповідність її у всіх суттєвих аспектах інструкціям про порядок складання звітності та принципам обліку, що діють в Україні.

Дата аудиторського висновку. Датою аудиторського висновку є день завершення аудиторської перевірки. У цей день аудитор зобов'язаний доповісти про результати перевірки керівництву підприємства, що перевіряється. Тільки після підписання керівництвом звітів, що додаються до аудиторського висновку, і підтвердження їх своїм підписом він проставляє дату аудиторського висновку. Адреса аудиторської фірми. В аудиторському висновку слід зазначити адресу (місцезнаходження) аудиторської фірми або юридичну адресу, а також номер і свідоцтво про включення в Реєстр Аудиторською палатою України.

Підпис аудиторського висновку. Аудиторський висновок підписує від імені аудиторської фірми її директор або аудитор, який має на це відповідні повноваження. Аудиторський висновок рекомендується підписувати ім'ям аудиторської фірми, оскільки вона несе юридичну відповідальність за якість проведеного аудиту. Аудиторською палатою України у разі неякісного проведення аудиторської перевірки аудиторська фірма може бути виключена з Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності.

Після підписання аудиторського висновку і вручення примірників клієнту аудитор повинен попередити його про відповідальність за несвоєчасне подання аудиторського висновку до податкової інспекції у разі проведення обов'язкового аудиту.

Висновок аудитора може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним. Аудитор може також відмовитися від надання висновку. При цьому він викладає свою думку у звіті іншої форми. У трьох останніх випадках висновок має містити короткий виклад аргументів, що обґрунтовують думку аудитора. У разі необхідності уточнення цих аргументів можливі посилання на інші документи, надані аудитором клієнту, які містять докладнішу інформацію.

Безумовно позитивний висновок складають у разі, коли, на думку аудитора, дотримані такі умови:

- аудитор отримав вичерпну інформацію і пояснення, необхідні для проведення аудиту; надана інформація є достатньою для відображення реального стану суб'єкта перевірки;

- є адекватні дані з усіх питань, суттєвих з погляду достовірності та повноти змісту інформації;

- фінансову документацію складено згідно з прийнятою суб'єктом перевірки системою бухгалтерського обліку, яка відповідає існуючим законодавчим і нормативним вимогам;

- звітність ґрунтується на достовірних облікових даних, які не містять суперечностей;

- форма звітності відповідає затвердженій у встановленому порядку.

Безумовно позитивний висновок беззаперечно і чітко виявляє задоволення аудитора станом обліку та звітності у суб'єкта перевірки. Зазвичай позитивний висновок складається з використанням формулювань "задовольняє вимогам", "належним чином становить", "дає достовірне й дійсне уявлення", "достовірно відображає", "перебуває у відповідності з", "відповідає".

Якщо під час перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших використаних суб'єктами перевірки рішень, але аудитору було подано аргументоване й переконливе обґрунтування цих рішень, то у своєму висновку аудитор не зобов'язаний згадувати ці рішення й така ситуація не змінює безумовності позитивного висновку.

Аудитор не може видати безумовно позитивний висновок у випадку виникнення будь-яких з наведених нижче обставин:

- невпевненість (аудитор не може сформулювати думку);

- незгода (аудитор може сформулювати думку, але вона суперечить даним перевіреної фінансової інформації).

Причини невпевненості:

- обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку), не має можливості виконати всі необхідні аудиторські процедури (наприклад, через обмеження у часі);

- ситуаційні обставини, невпевненість у правильності висновку щодо даної ситуації (наприклад: спірна ситуація; довгостроковий контракт, довгострокова програма; багато варіантність управлінського або технологічного рішення).

Причини незгоди:

- неприйнятність систем або методів обліку;

- розходження у судженнях стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даного обліку;

- незгода зі ступенем та способом відображення фактів в обліку та звітності;

- невідповідність проведення або оформлення операцій законодавству й іншим вимогам.

Наявність будь-якого ступеня невпевненості або незгоди є і підставою для відмови від безумовно позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від ступеня невпевненості або незгоди: нефундаментальний або фундаментальний.

Невпевненість або незгода стають фундаментальними у тому разі, якщо вплив факторів, які викликали невпевненість чи незгоду, на фінансову інформацію такий великий, що може суттєво перекручувати справжній стан справ у цілому або в основному. Слід також враховувати сукупний ефект усіх невпевненостей та незгод. Наявність нефундаментальних непевностей та незгод дає аудитору підстави сформулювати умовно позитивний висновок із зауваженнями. Наявність фундаментальної незгоди є підставою для виконання негативного висновку.

У всіх випадках, коли аудитор формулює висновок, який відрізняється від безумовно позитивного, він має дати опис усіх суттєвих причин свого судження (невпевненості та незгоди). Ця інформація повинна бути коротко викладена в окремому розділі висновку, який передує формулюванню висновку, або відмові від висновку. Тут можна послатися на більш детальне висвітлення зазначених моментів в іншій документації, що надається клієнту.

Якщо аудитор видає умовно позитивний висновок і заперечення, пов'язані з наявністю нефундаментальної невпевненості, то він формулює відмову від свого висновку з конкретного питання (на підставі наведених раніше аргументів), а в останньому висловлює своє судження за допомогою тих самих формулювань, що й для безумовно позитивного висновку.

Якщо заперечення у висновку, пов'язані з наявністю нефундаментальної незгоди, аудитор формулює цю незгоду з конкретних моментів (висловлює свої міркування на підставі наведених раніше аргументів), а за відсутності цих моментів висловлює позитивне судження. Окремим випадком є ситуація, коли прорахунки, відхилення, які виявлені аудитором під час перевірки, були ліквідовані до моменту складання аудиторського висновку. У цьому разі також є підстави для видання умовно позитивного висновку. Аудитор робить застереження, що показники звітності є достовірними з урахуванням цих відхилень за станом на відповідну дату (яка передує даті складання аудиторського висновку).

Якщо аудитор на підставі наведених аргументів дає негативний висновок, він складає його з використанням формулювань: "не відповідає вимогам", "перекручує справжній стан справ", "не дає справжнього уявлення", "не відповідає", "суперечить". Якщо аудитор відмовляється дати свій висновок про звітність, він вказує на неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про стан справ.

За різних обставин стандартна форма аудиторського висновку може змінюватися. Усі зміни стандартного позитивного висновку називаються відхиленням від нього. Для опису різноманітних відхилень використовуються такі терміни:

- обмеження;

- модифікація;

- доповнення.

На обмеження у висновку вказують тоді, коли пояснюються моменти невідповідності аудиторської перевірки українським нормативам аудиту через відсутність інформації або відхилення від принципів обліку. Висновок з обмеженнями відображає такі моменти:

- відзив про відхилення від діючих в Україні принципів обліку;

- відзив про обмежений масштаб аудиторських процедур;

- неможливість надання аудиторського висновку у зв'язку з порушенням незалежності аудитора;

- неможливість надання аудиторського висновку, який би підтверджував достовірність звітності у зв'язку з неадекватністю достовірної інформації.

В аудиторському висновку необхідно описати будь-який брак інформації, що виник у результаті неможливості виконати необхідні за даних обставин аудиторські процедури. Здебільшого це неможливість підтвердити дебіторську заборгованість, перевірити наявність матеріальних запасів, отримати інформацію про інвестиції. Клієнт може не дозволити підтвердження важливих рахунків дебіторської заборгованості через розсилання на адресу дебіторів своїх запитів. Якщо ці проблеми можливо вирішити, зібравши необхідну інформацію за допомогою альтернативних процедур, то аудитор зобов'язаний це зробити, і в аудиторський висновок не треба вносити обмежень. У цьому разі створюється позитивний висновок. Наприклад, дебіторську заборгованість можна перевірити з використанням альтернативної процедури підтвердження платежів, отриманих після дати складання звіту. Можна провести інвентаризацію матеріальних цінностей навіть після дати складання звітності підприємства.

Викладене свідчить про те, що масштаб перевірки має забезпечувати отримання достовірної інформації про стан справ суб'єкта, що перевіряється, дати можливість аудитору сформулювати обґрунтований висновок про його реальний фінансовий стан.

Модифікація аудиторського висновку. Аудиторський висновок є модифікованим, якщо містить додаткові пояснення, але у самому висновку про обмеження не йдеться. Як правило, модифікований аудиторський висновок має такі моменти:

- визнання або невпевненість у безперервній діяльності підприємства;

- зміни принципів обліку протягом періоду перевірки;

- виправлення, які необхідно внести в облік підприємства за результатами аудиту;

- опис принципів обліку, які відрізняються від діючих в Україні принципів обліку (у позитивному висновку);

- роз'яснення з приводу використання висновків інших аудиторів;

- пояснення про попередні аудиторські висновки.

Доповнення до аудиторських висновків. Аудиторський висновок вважається розширеним, коли, крім стандартних висловлювань, він містить коментарі до інформації, яка не входить в основну звітність, а саме:

- додатковий параграф, де акцентується увага на важливій інформації;

- вказівки на відсутність поквартальних даних або відсутність аналітичного обліку;

- вказівки на невідповідність іншої інформації, яка входить у пакет звітності, даним перевірених звітів (невідповідність даних інформації у пояснювальній записці даним балансу).

Якщо існує значна неясність стосовно оцінки заборгованості за податками, підписаними контрактами, можливості повернення грошових коштів для погашення витрат постачальників (підрядників), результату судових процесів, важливих обставин тощо, це необхідно чітко і повно роз'яснити. Аудитори повинні викласти ці пояснення в кінці аудиторського висновку, виділивши додатковий параграф (розділ), щоб привернути увагу споживачів аудиторського висновку до існуючої неясності. Висновок з цими поясненнями буде позитивним.

Варіанти складання аудиторського висновку

Варіант 1. Стандартна форма позитивного аудиторського висновку.

Аудиторський висновок незалежної аудиторської фірми (аудитора) (назва фірми, ім'я та прізвище аудитора)________Згідно з договором № __ від __ січня 200_ р. ми перевірили баланс (назва підприємства) на 01.01.200_ р., що додається, і відповідні звіти про прибутки і збитки, рух основних виробничих фондів, які характеризують зміни фінансового стану за рік, що завершився 31.12.200_ р. Відповідальність за цю звітність несе керівництво компанії. У наші обов'язки входить підготовка висновку за даними аудиторської перевірки цієї звітності. Перевірку здійснено відповідно до нормативів аудиту, що чинні в Україні. Згідно з ними ми спланували та провели аудиторську перевірку з метою збирання достатніх доказів того, що фінансові звіти підприємства, яке перевіряється, не містять суттєвих помилок. За допомогою тестів було перевірено інформацію, що підтверджує цифровий матеріал, який покладено в основу звітності.

Під час аудиторської перевірки проаналізовано бухгалтерські принципи, які використовувалися підприємством, розглянуто принципи оцінки матеріальних статей балансу, застосовані керівництвом підприємства, і звітності в цілому. Ми вважаємо, що зібраної під час перевірки інформації достатньо для складання висновку. Ми підтверджуємо, що надана інформація дає повне уявлення про реальний склад активів і пасивів суб'єкта перевірки.

Господарсько-фінансова діяльність здійснюється відповідно до чинного законодавства. Прийнята система бухгалтерського обліку відповідає законодавчим актам і нормативним вимогам. Звітність складена за справжніми даними бухгалтерського обліку і достовірно відображає в усіх суттєвих характеристиках фактичний фінансовий стан підприємства, що перевіряється на "__" ____200_ р. з "__" ____ 200_ р. до "__" ______200_р.

Підпис від імені аудиторської фірми.

Адреса аудиторської фірми

Номер і свідоцтво на аудиторську діяльність

Печатка

Дата.

Варіант 2. Безумовно позитивний висновок.

В результаті проведення аудиту встановлено, що надана інформація дає повне уявлення про реальний склад активів та пасивів суб'єкта перевірки. Господарська і фінансова діяльність здійснюється відповідно до чинного законодавства. Прийнята система бухгалтерського обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Звітність складена за справжніми даними бухгалтерського обліку і достовірно відображає в усіх аспектах фактичний фінансовий стан суб'єкта перевірки на "__" ______ 200_ р. за результатами операцій за період з "__" ______ 200_ р. до "__" ____ 200_ р.

Варіант 3. Умовно позитивний висновок (є нефундаментальна невпевненість).

У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються __________ через________________________ аудитор не може висловити думку щодо зазначених моментів. Проте вони мають обмежений вплив на стан справ підприємства, яке перевіряється, у цілому і не перекручують його дійсний фінансовий стан.

У зв'язку з цим аудитор вважає за можливе підтвердити, що, за винятком згаданих обмежень, надана інформація у всіх суттєвих аспектах свідчить про відповідність здійснюваної господарсько-фінансової діяльності чинному законодавству. Прийнята система бухгалтерського обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Фінансова звітність складена за дійсними обліковими даними і в цілому достовірно відображає фінансовий стан на "__" ________200_ р. за результатами операцій за період з "__" ____ 200_ р. до "__" _____ 200_ р.

Варіант 4. Умовно позитивний висновок (існує нефундаментальна незгода).

Під час проведеної перевірки встановлено, що операції з __ здійснені (оформлені) з порушенням установленого порядку __ (які саме положення порушені і в чому суть порушень) Більш детально наведені факти розглянуто в __________ (назви документів). Проте зазначені моменти мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не перекручують дійсного фінансового стану підприємства, що перевіряється.

У зв'язку з цим аудитор вважає за можливе підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інформація свідчить про відповідність здійснюваної господарсько-фінансової діяльності чинному законодавству. Прийнята система бухгалтерського обліку відповідає вимогам законодавчих і нормативних актів. Фінансова звітність складена за дійсними обліковими даними і в цілому достовірно відображає фактичне становище на "_"______ 200_ р. за результатами операцій за період з "__"_____ 200_ р. до "__" _____ 200_ р.

Варіант 5. Негативний аудиторський висновок.

У результаті проведення аудиту встановлено, що протягом перевіреного періоду підприємством були допущені такі порушення: Більш детально зазначені факти розглянуто в _________. (назви документів).

Ці порушення суттєво перекручують реальний стан справ у цілому. Прийнята система бухгалтерського обліку не відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Цифровий матеріал, викладений у звітності суб'єкта перевірки, не відповідає обліковим даним _________(в чому саме).

Отже, дані бухгалтерського обліку та звітності не дають достовірного уявлення про дійсний фінансовий стан суб'єкта перевірки на "__" ______ 200_ р.

Висновки до 4 розділу

У ринкових умовах господарювання підвищення ефективності виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільно необхідного продукту неможливе без належного контролю за використанням товарно-грошових відносин.

В умовах переходу до ринку та зміни системи оподаткування достовірність фінансової звітності, визначення фінансових результатів і належних до сплати в бюджет платежів має особливе значення. Від цього також залежить довіра до підприємства його засновників, акціонерів, інвесторів, інспекторів. У зв'язку з цим важливу роль відіграє фінансово-господарський контроль за правильністю створення, розподілом і використанням фінансових ресурсів.

Згідно зі специфікою діяльності на ринку особливо ретельній перевірці на комунальному підприємстві “Ринок Ново-Іванівський” підлягають правильність та своєчасність справляння ринкового збору - як одного з основних засобів отримання доходу підприємства (що можливо побачити з фінансово-економічного аналізу діяльності ринку, розглянутому у другому питанні), та відповідно вчасне надходження цих грошових коштів до каси підприємства, тобто здійснюється контроль за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

Щодо результатів перевірок та висновків контролюючих органів, то згідно з актами перевірок сплата ринкового збору відповідає ставкам, на момент перевірки касові чеки оформлені належним чином. Єдиним , але на мою думку, значним порушенням є незабезпечення зберігання контрольних стрічок протягом трьох років, як це передбачено законодавством.

Стосовно існування внутрішнього контролю на комунальному підприємстві, то його організація поки що не передбачена.

Висновки і пропозиції

Проаналізувавши ряд проблемних аспектів з обліку доходів і витрат, слід зазначити, що при веденні бухгалтерського обліку в умовах реформування облікової системи бухгалтери повинні використовувати економічний підхід у вирішенні проблем обліку. Суть цього підходу полягає в тому, що при веденні обліку, насамперед, необхідно враховувати економічну сутність бухгалтерських операцій, і вже виходячи з неї відображати ці операції в обліку, якщо це, звичайно, можливо відповідно до діючих облікових норм.

В цій роботі була зроблена спроба привернути увагу до існуючих проблем в методах обліку складових фінансових результатів - доходів і витрат, а враховуючи їх стратегічне значення для кожного підприємства, і до організації обліку на підприємстві взагалі. В результаті цього дослідження отримані наступні результати:

- конкретизовані невизначеності стосовно визнання в обліку доходів, які обумовлені тим, що сьогодні в Україні передача права власності з юридичної точки зору значно відрізняється від свого бухгалтерського аналога;

- доведено, що за правилом "першої події" у податковому обліку оподатковуються не реальні доходи підприємств, що навіть за високих ставок було б досить природним, а доходи майбутні, що суперечить загальновизнаному призначенню та процесу оподаткування.

Недоліком організації обліку доходів і витрат на КП “Ринок Ново-Іванівський” є відсутність автоматизованої форми обліку, застосування якої могло б спростити виконання облікових записів та сприяти кращій систематизації інформації.

В Україні можна виділити чотири основні підходи до розв'язання проблеми автоматизації бухгалтерії, котрі умовно можна розділити на: універсальний, спеціалізований, компонентний (який часто використовується разом з іншими підходами) та індивідуальний.

Враховуючи всі особливості досліджуваного підприємства та необхідність автоматизації облікового процесу на ньому, яка нажаль на даний момент відсутня на ринку, можливо запропонувати використовувати для автоматизації обліку на КП “Ринок Ново-Іванівський” програму “1С: Бухгалтерський облік для України”.

Згідно зі специфікою діяльності на ринку особливо ретельній перевірці на комунальному підприємстві “Ринок Ново-Іванівський” підлягають правильність та своєчасність справляння ринкового збору - як одного з основних засобів отримання доходу підприємства (що можливо побачити з фінансово-економічного аналізу діяльності ринку, розглянутому у другому питанні), та відповідно вчасне надходження цих грошових коштів до каси підприємства, тобто здійснюється контроль за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

Щодо результатів перевірок та висновків контролюючих органів, то згідно з актами перевірок сплата ринкового збору відповідає ставкам, на момент перевірки касові чеки оформлені належним чином. Єдиним , але на мою думку, значним порушенням є незабезпечення зберігання контрольних стрічок протягом трьох років, як це передбачено законодавством.

Стосовно існування внутрішнього контролю на комунальному підприємстві, то його організація поки що не передбачена.

Головною метою аналізу фінансового стану КП “Ринок Ново-Іванівський” було своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При проведенні аналізу було виявлено:

- фінансовий стан підприємства є скрутний;

- не ефективне використання коштів;

- невідповідність між коштами та джерелами їх надходження;

- незадовільна ліквідність та фінансова стабільність підприємства;

- відсутність розробок конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

На підставі проведеного аналізу фінансового стану ми можемо зробити загальний висновок, що КП “Ринок Ново-Іванівський” не є абсолютно ліквідним, та фінансово стійким, але спостерігається тенденція до поліпшення фінансового стану.

Відповідно до проведеного аналізу структури активів і пасивів комунального підприємства “Ринок Ново-Іванівський” можна зробити висновок, що взагалі фінансовий стан підприємства на даному етапі, як і за всі роки існування, кризовий, що свідчить про те, що підприємство не в змозі розрахуватися за своїми зобов’язаннями за рахунок власних активів.

Підприємництво завжди здійснюється в певних економічних умовах і тому може бути успішним лише у випадку, коли власники підприємства здатні адекватно оцінити ці умови, виявити напрямки можливих змін, пристосувати свій бізнес до цих умов, максимально використавши закладені у них можливості.

Існуюча на ринку ситуація змушує запропонувати його керівництву заходи для відновлення платоспроможності та підтримки ефективної господарської діяльності (заходи технічного, органі­заційно-економічного характеру та фінансові кошти, необхідні для їхнього здійснення).

З-поміж багатьох різних заходів, які сприяють відновленню платоспроможності й підтримуванню ефективної господарської діяльності підприємства, можна рекомендувати, зокрема, такі:

· зміна складу керівників підприємства та стилю управління;

· інвентаризація активів підприємства;

· оптимізація дебіторської заборгованості, зниження витрат на надання послуг;

· продаж незавершеного будівництва;

· обґрунтування необхідної чисельності персоналу;

· продаж зайвого устаткування, матеріалів;

· реструктуризація боргів перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокові позики або іпотеки;

· удосконалення організації праці;

· проведення капітального ремонту, модернізації основних фондів, заміни застарілого устаткування.

Список літературних джерел

1. International Accounting http://www.taxsites.com/international2.html

2. International Accounting Standards Board http://www.iasb.org/

3. International Financial Reporting Standards 2005. – IASB, 2005.

4. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993р. // Голос України. — 1993. — 29 травня.

5. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звіт­ність в Україні" від 16 липня 1999 р. М 996-ХІУ // Нове діло. 2000.— № 15 (34). — 13—20 жовтня.

6. Указ президента України“Про впорядкування механізму сплати ринкового збору” від28 червня 1999 року N 761/99 (Додатково див. Постанову Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року N 962.

7. Про місцеві податки і збори: Декрет Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. (зі змінами та доповненнями) №56-93 // Бухгалтерія .- 2002.- №38/1-2.-с.185-189.

8. Наказ Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99 "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування" // Нове діло. — 2000. — № 15 (34). — 13—20 жовтня.

9. Метод. рекомендації з трансформації фінансової звітності українських підприємств у фінансову звітність за МСБО. – К., 2003.

10. Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності. Затверджені наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 22.05.2003 року. №145// все про бухгалтерський облік-№76.-26.08.2002р.

11. Положення ( стандарт ) бухгалтерського обліку 1 ”Загальні вимоги до фінансової звітності” Затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87// все про бухгалтерський облік-№14.-13.02.2003р.

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 ”Звіт про фінансові результати”. Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87// все про бухгалтерський облік-№14.-13.02.2003р.

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 ”Дохід” Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290// все про бухгалтерський облік-№14.-13.02.2003р.

14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 ”Витрати” Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318// все про бухгалтерський облік-№14.-13.02.2003р.

15. Апчерч А. Управленческий учет: принципы и практика: : Пер. с англ. / Под ред. Я.В.Соколова., И.А.Смирновой. – М.:Финансы и статистика, 2002. – 950 с.

16. Болюх М. А., Іваненко В. І. Економічний аналіз господарської діяльності. – К.: ЗАТ „НІЧЛАВА”, 2001. – 204 с.

17. Бутинець Т.А., Чижевська Л.В., Береза С.Л. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник для студентів вузів спеціальності 7.050201 “Менеджмент організацій” та 7.050107 “Економіка підприємств”; за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖІТІ, 2000. – 672с.

18. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник. -Житомир: ПП “Рута”, 2001. – 607с.

19. Бухгалтерський облік. Лишаленко О. В. — К.: Видавництво „Центр учбової літератури”, 2003. — 624 с.

20. Бухгалтерський облік. Сопко В. – К.: КНЕУ, 2000. – 578 с.

21. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навч.- практ. посібник // За ред. С.Ф.Голова. – Дн.: Баланс-клуб, 2001. – 832 с.

22. Бухгалтерський фінансовий облік. / За редакцією професора Бутинця Ф. Ф.. – Житомир: ПП „Рута”, 2002. – 688 с.

23. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. Ткаченко Н. М. — К.: А.С.К., 2002. — 784 с.

24. Бухгалтерский учёт в Украине / Под редакцией А. Н, Коваленко. — Днепропетровск: Баланс—Клуб, 2003. — 528 с.

25. Верига Ю.А., Подольська В.А. Аналіз фінансового стану підприємства: - К.: Укоопспілка. ПКТ,1997

26. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами: Практ. посібник. – К.: Лібра, 2004.

27. Гольцова С.М., Плікус С.О. Звітність підприємств: фінансова , статистична, консолідована та до фондів соціального та пенсійного страхування: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.

28. Грачова Р. Бухгалтерський облік. – К.: Преса України, 2002. – 130 с.

29. Гуцайлюк З. Аудит фінансових результатів// Бухгалтерський облік і аудит. — 1994. — № 8. — С. 13—16.

30. Драч С. Аудит достовірності фінансової звітності за Міжнародними Стандартами Аудиту// Аудитор України. – 9/2003. - №16.

31. Друри К. Введение в управленческий и производственный учет: Пер. с англ. / Под ред. Н.Д.Эриашвили. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.:Аудит, ЮНИТИ, 1998.- 783 с.

32. Завгородній В. П., Савченко В. Я. Бухгалтерський облік, контроль і аудит в умовах ринку. – К.: БМУ Ін форм, 1995

33. Ільшин, Л. Облік надзвичайних витрат і доходів: відшкодування шкоди при ДТП // Головбух. – 2001. – №32. – с. 36-41

34. Интернет-издание GAAP.RU. Теория и практика финансового и управленческого учета.

http://www.gaap.ru/biblio/

35. Канєєва І. Методологічні аспекти аналізу фінансового стану підприємств // Торгівля і ринок України. Випуск 14т.п.: Тематичний збірник наукових праць . – Донецьк, 2002.

36. Ковалёв В. В., Финансовый анализ: методы и процедуры. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 560 с.

37. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навчальний посібник. К.: Товариство “Знання”, КОО, 2000.

38. Костюченко, В. Облік доходів від надання послуг // Бухгалтерський облік і аудит. – 2001. – №12. – с. 16-23

39. Костюченко, В. Оцінка доходів за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку: вивчення нового плану рахунків і положень (стандартів) бухгалтерського обліку // Бухгалтерський облік і аудит. – 2000. – №12. – с. 16-21

40. Костюченко, В. Облік фінансових доходів // Вестник бухгалтера и аудитора України. – 2003. – № 11-12. – с. 4-7

41. Котляр В. Аналіз фінансового стану підприємства // Фінанси України. – 5/2004. - №5

42. Кириленко, С. Облік доходів і витрат від фінансових інвестицій // Економіка. Фінанси. Право. – 2003. – № 7. – с. 8-17

43. Мних Є.В. Аналіз фінансового стану та фінансових результатів діяльності підприємств: Навчальний посібник. – К.: НМКВО, 1993 .

44. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. — К.: Основа, 1999. — 274 с.

45. Нидлз Б. И др. Принципы бухгалтерского учета / Б.Нидлз, Х.Андерсон, Д.Колдуэлл: Пер. с англ. / Под ред. Я.В.Соколова. – 2-е изд.,стереотип.- М.:Финансы и статистика, 2000. – 496 с.

46. Особливості бухгалтерського обліку в торгівлі. Курс лекцій. Навчальний посібник. // За ред. проф. Бутинця Ф.Ф. та доц. Н.М. Малюги. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 608с. Організація бухгалтерського обліку. Ф.Ф. Бутинець, О. В. Олійник, М.М. Шигун, С. М. Шулепова. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 576 с.

47. Пархоменко В.М., Баранцев П.П. Реформування бухгалтерського обліку в Україні. Ч.4. – Луганськ, 2004.

48. Райс, Ентоні. Розкриття таємниці фінансової звітності / Пер. з англ. за ред. С.Ф. Голова. – Дн.: Баланс-клуб, 2001.

49. Руденко Л. В., Подольська В. О., Яріш О. В. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. – К.: НМЦ „Укоопосвіта”, 2000. – 422 с.

50. Рудницький В. Методологія і організація аудиту. — Тернопіль: Економічна думка, 1998. — 192 с.

51. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – М.: ИНФРА, 2004. – 425 с.

52. Слюсарук С. Аудит фінансової звітності підприємства // Банківська справа. – 2/2003. - №2.

53. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2000. — 578 с.

54. Тарасенко Н. В. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства. – Львів: ЛБІ НБУ, 2000. – 485 с.

55. Теорія бухгалтерського обліку. Ф.Ф. Бутинець. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 640 с.

56. Токар О.В. Аналіз фінансового стану підприємства: Опорний конспект лекцій. – Полтава : РВВПКТ, - 2000 Фінансовий облік. Пушкар М. С. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 628 с.

57. Цигилик К.І., Кропельницька Ю.Л., Мозіль О.С. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник. – К.: 2004.

58. Чабанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 672с.

59. Шара П. І. Оцінка стану обліку доходів підприємств та його стандартизація // Фінанси України. – 2002. – №5. – с. 51-59

60. Энтони Р.Н. Основы бухгалтерского учета. – М., 2003. Financial Accounting & Reporting