Реферат:
Завдання та джерела нотаріального процесуального права
План
Вступ
1.Завдання нотаріату
2. Джерела нотаріального процесуального права
Висновок
Література
Вступ
Діяльність нотаріату відчутно впливає на різні аспекти суспільного життя країни. Від якості його роботи залежать нормальне функціонування цивільного обороту країни, ефективність охорони й захисту майнових прав та законних інтересів громадян і організацій. Формування ринкової економіки, основу якої складає приватна власність, потребує посилення правового регулювання господарських відносин, а значить, і підвищення ролі нотаріату як регулятора цих відносин. Це, в свою чергу, визначає і завдання нотаріальних органів на нинішньому етапі розвитку нашого суспільства.
Завданням нотаріату є забезпечення захисту та охорони власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, сприяння у зміцненні законності та правопорядку, попередження правопорушень.
Отже, можна виділити три основні завдання, що їх виконує нотаріат. Перше завдання — захист і охорона власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Нотаріальні органи в основному виконують правоохоронну функцію, але нотаріальна діяльність може бути засобом захисту прав, наприклад, у разі вчинення виконавчих написів, протестів векселів, посвідчення не оплати чеків. Виконання цього завдання буде ефективним, якщо воно реалізуватиметься відповідно до процесуальних норм, установлених Законом України "Про нотаріат", який гарантує захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян і організацій при вчиненні нотаріальних дій. Порушення цих процесуальних норм веде до недійсності нотаріального акту.
1.Завдання нотаріату
Дії, що їх вчиняють нотаріальні органи, забезпечують захист і охорону важливих прав та інтересів громадян і організацій, які пов'язані з їхнім буттям, існуванням, діяльністю, бо стосуються їхніх майнових прав та гарантування подальшої реалізації інших суттєвих прав громадян.
Виконуючи функцію контролю за законністю в цивільному обороті, нотаріат реалізує своє друге завдання — зміцнення законності і правопорядку. Вчиняючи певну нотаріальну дію, нотаріус чи посадова особа підтверджує цим законність і достовірність вчинюваної нотаріальної дії та запобігає в майбутньому можливим порушенням прав та Інтересів осіб, які звернулися до нотаріуса чи посадової особи.
Отож, підтверджуючи законність і достовірність нотаріальної дії, нотаріус виконує і третє завдання — запобігає можливим правопорушенням. Так, скажімо, якщо нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулися заінтересовані особи, не відповідає законові, нотаріус відмовить у її вчиненні. запобігши в такий спосіб правопорушенням і можливим негативним наслідкам для цих осіб.
Завдання запобігання правопорушенням виконується також через правові консультації, роз'яснення наслідків вчинення нотаріальної дії.
Виходячи з завдань, що їх виконують нотаріальні органи, можна зробити висновок, що сутність нотаріальної діяльності полягає в посвідченні та підтвердженні певних прав і фактів, у юридичному закріпленні цивільних прав із метою запобігання можливим порушенням або є засобом захисту вже порушених прав.
2.Джерела нотаріального процесуального права
Джерела нотаріального процесуального права — це нормативні акти, які регулюють організацію нотаріальних органів і процесуальний порядок вчинення ними нотаріальних дій.
Джерелом нотаріального процесуального права передовсім слід назвати Конституцію України, яка закріпила низку важливих загальних положень принципового значення для діяльності нотаріальних органів.
Основні положення діяльності нотаріальних органів і посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, врегульовано Законом України "Про нотаріат", який був прийнятий Верховною Радою України 2 вересня 1993 р. і набрав чинності 1 січня 1994 р. Він має принципові відмінності від Закону УРСР "Про нотаріат" від 25 грудня 1974 p., чинного з 1 травня 1975 р.
Необхідність прийняття нового закону про нотаріат була обумовлена економічними причинами, переходом до ринкових відносин, виникненням різних форм власності, розвитком підприємництва.
Законом України "Про нотаріат" детально регламентовано питання організації діяльності нотаріальних органів. З метою вдосконалення діяльності нотаріату врегульовано створення приватної нотаріальної діяльності, що дає можливість розвантажити систему державних нотаріальних контор, підвищити якість вчинення нотаріальних дій, а також піднести престиж професії нотаріуса.
Новим законом для підвищення професійного рівня нотаріусів установлено більш високі вимоги для зайняття посади нотаріуса (обов'язкове стажування, складання кваліфікаційного іспиту, одержання свідоцтва на зайняття нотаріальною діяльністю).
Посилено вимоги щодо відповідальності нотаріуса. Урегульовано підстави для анулювання свідоцтва на право заняття нотаріальною діяльністю, чітко визначено права та обов'язки нотаріуса. Водночас установлено правові гарантії захисту прав та інтересів нотаріуса.
Джерелами нотаріального процесуального права є також окремі закони. Це — Закон УРСР "Про власність" від 7 лютого 1991 p., Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" від 22 червня 1993 p., Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 4 березня 1992 р. зі змінами й доповненнями на 12 березня 1994 p., Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 р. зі змінами й доповненнями на 22 лютого 1994 p., Закон України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 p., Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про заставу" від 21 жовтня 1997 p., Закон України "Про плату за землю" від 3 липня 1992 р. зі змінами на 19 вересня 1997 р. та ін.
Значну роль у регулюванні нотаріального законодавства відіграють постанови Верховної Ради України, як-от: "Про порядок введення в дію Закону України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 p., "Про тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 24 грудня 1993 p., "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів,- пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19 грудня 1992p, і т.д
Важливим джерелом нотаріального процесуального права є постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України. Мова йде про затвердження Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату від 22лютого 1994 p., про декрет "Про приватизацію земельних ділянок" від 26 грудня 1992 p., про декрет "Про державне мито" від 21 січня 1993 p., про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених від 15 червня 1994 p., та ін.
Велике значення для регулювання діяльності нотаріальних органів мають накази, розпорядження, листи Міністерства юстиції України, в яких детально регулюються питання організації та діяльності нотаріальних органів. Зокрема, це накази про затвердження Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату від 28 грудня 1993 р. зі змінами від 25 грудня 1997 p., Положення про державний нотаріальний архів від 7 лютого 1994 p., Положення про порядок видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю від 20 січня зі змінами від 25 грудня 1997 p., Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності від 4 березня 1994 р.
Доповненням до Закону України "Про нотаріат" є затверджені Міністерством юстиції України Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 18 червня 1994 p., Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад від 25 серпня 1994 p., наказ Міністерства юстиції України від 12 серпня 1998 р. "Про внесення доповнень до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", Правила ведення нотаріального діловодства від 3 лютого 1993 р.
Слід також вказати про "Порядок посвідчення договорів відчуження земельних ділянок", затверджений наказом Міністерства юстиції України та Держкомзему України 6 червня 1996 p., і їхній спільний наказ від 1 червня 1998 р. "Про внесення змін і доповнень до Порядку посвідчення договорів відчуження земельних ділянок".
Для діяльності нотаріальних органів мають значення і окремі накази та рекомендації Міністерства юстиції України. Це — Положення про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27 травня 1997 p., Положення про Єдиний реєстр доручень від 6 травня 1998 р. та ін.
Велике значення для регулювання нотаріальної практики мають укази Президента України: "Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій" від 10 липня 1998 p., "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" від 23 серпня 1998 p., "Про впорядкування сплати державного мита за здійснення операцій на товарних, сировинних та інших біржах, крім фондових і валютних, та за вчинення окремих видів нотаріальних дій" від 23 серпня 1998 р.
Висновок
Джерелами нотаріального процесуального права є також постанови Пленуму Верховного Суду України: "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні" від 31 січня 1992 p.; "Про практику розгляду судами України справ про спадкування" від 24 червня 1983 p., "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 25 грудня 1996 р.
При вчиненні нотаріальних дій застосовуються і акти місцевих органів влади та управління. На території Автономної Республіки Крим застосовується законодавство цієї територіальної одиниці України.
Питання вчинення нотаріальних дій за кордоном визначаються консульськими конвенціями, міжнародними угодами, що їх уклала Україна з іншими державами. Порядок вчинення нотаріальних дій консульськими установами України регулюється Законом України "Про нотаріат", Консульським статутом України та іншими законодавчими актами нашої держави.
Відповідно до законодавства України, міжнародних договорів нотаріуси застосовують і норми іноземного права.
Оскільки нотаріальна діяльність тісно пов'язана з такими галузями українського права, як цивільне, цивільно-процесуальне, шлюбно-сімейне, земельне, трудове, нотаріуси, крім джерел нотаріального процесуального права, керуються також нормами цих галузей права під час вчинення нотаріальних дій.
Література
1.Л. К. Радзієвська, С.Г. Пасічник-НОТАРІАТ В УКРАЇНІ,2007
|
