Організація, нормування та оплата праці на вирощуванні кормів

Зміст

Вступ

1. Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Таврійського комбікормового заводу»

2. Організація праці на вирощуванні кормів

2.1 Трудовий колектив та існуючі в ньому форми поділу і кооперації праці

2.2 Організація трудових процесів на вирощуванні кормів

2.3 Організація, оснащення та обслуговування робочих місць в ТОВ «Таврійського комбікормового заводу»

2.4 Визначення та обґрунтування способів руху під час виконання основних операцій

2.5 Обґрунтування раціональних режимів праці та відпочинку робітників ТОВ «Таврійського комбікормового заводу»

3. Розробка нормативів і норм праці

3.1 Способи вивчення трудових процесів

3.2 Розрахунок та обґрунтування нормативів і норм праці, визначення норм витрат палива

4. Оплата праці в сільському господарстві

Висновок

Список використаних літературних джерел

Додатки

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4

Вступ

Роль галузі кормовиробництва для нових агроформувань різних форм власності зростає: по-перше, забезпеченість кормами є лімітуючим фактором реалізації генетичного потенціалу продуктивності сільськогосподарських тварин і птиці, по-друге, з економічної точки зору корми є важливою статтею витрат у тваринництві. Так, за даними НІД кормів УААН, у 2001 році серед усіх матеріальних затрат, що увійшли в собівартість продукції сільськогосподарського виробництва в цілому, корми складали 3491,6 млн. грн., або 28,9 %; в собівартості продукції тваринництва — 71,7%. Отже, від забезпечення кормами та їх якості залежить рівень продуктивності тваринництва та конкурентоспроможність продукції на ринку. Однак за даними Державного комітету статистики України, останніми роками дефіцит кормового білка становить 25-30%, що потребує нового підходу та суттєвих змін у формуванні кормової бази. Представлена робота присвячена висвітленню тематики організації, нормування і оплати праці на вирощуванні кормів. Робота написана на прикладі ТОВ «Таврійського комбікормового заводу», що розташований у Херсонській області місті Таврійськ. Підприємство спеціалізується на вирощуванні комбікормів і інших кормових культур, коротка характеристика яких представлена в роботі.

Літературним підґрунтям для написання курсової роботи з теми організації, нормування і оплати праці на вирощуванні кормів послужили книги, статті і нормативні документи – Кодекс Законів України “Про працю”, Закон України “Про плату праці”, Закон України “Про підприємства”, Богданов Г.А. Годівля сільськогосподарських тварин, Ібатуллін І.І. Ефективність використання кормів при вирощуванні ремонтних телиць за різних рівнів годівлі, Шевчук Б.Г. Технологія виробництва продукції тваринництва та інші літературні джерела.

1. Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Таврійського комбікормового заводу»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврійський комбікормовий завод» діє у складі Таврійської філії ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів». Основне призначення Таврійської філії — забезпечення кормами підприємств групи, зокрема ЗАТ «Дружба народів Нова» та СГ ТОВ «Дружба народів».

Підприємство увійшло до складу «Миронівського хлібопродукту» у грудні 2004 року. Після приєднання до групи підприємств у господарстві менше ніж за п’ять місяців було проведено реконструкцію з одночасною повною заміною технічно застарілого обладнання на нове обладнання виробництва відомої датської компанії SPROUT MATADOR.

Сьогодні потужність переробки Таврійського комбікормового заводу становить близько 220 тис. т комбікормів на рік. Основними напрямками діяльності є:

- Вирощування та переробка сільськогосподарських культур;

- Тваринництво;

- Виробництво кормів для тварин;

- Надання послуг у сфері сільськогосподарського виробництва;

- Оптова торгівля засобами захисту рослин;

- Продаж сільгосптехніки американського виробництва;

Незважаючи на те, що підприємство знаходиться у зоні ризикованого сільськогосподарського виробництва, менеджерами господарства поставлена мета досягти високої врожайності по всіх культурах. Особливо це стосується сої - 35 ц/га та кукурудзи -110 ц/га у сухому зерні. Зрозуміло, головним засобом у рослинництві є ефективне використання потенціалу зрошення, яке є безперечним чинником існування рослинництва на півдні України.

За останні три роки підприємство в цілому збільшило свої потужності більш як у п'ять разів. Придбано десятки одиниць сільськогосподарської техніки, зрошувальні системи ДМ "Фрегат" на 4100 га. Змонтований та пущений в експлуатацію цех по приготуванню комбікормів.

На підприємстві працюють висококваліфіковані кадри, завдяки чому підприємство досягло високих показників виробничої діяльності. За п'ять останніх років чисельність працюючих зросла і складає на кінець 2005 року 210 чоловік. Середньомісячна заробітна плата одного робітника на підприємстві у 2005 році досягла 990 грн. З кожним роком підприємство зростає майже на 30% до попереднього року.

Поживний зелений корм - основа наукового утримання тварин. Рентабельне утримання великої рогатої худоби визначальним чином залежить від якості власних основних кормів господарства, з яких повинно вироблятися 3000 літрів молока на рік. Таким чином, високоякісні основні корми можуть заміняти дорогі концентрати. Висока засвоюваність і висока концентрація поживних речовин є запорукою успіху всієї справи. Але тільки високоякісні раціони основних кормів роблять доцільним доповнення до них прикуплених концентратів.

Основою для отримання якісних кормів передусім є рослини. Відбірні, пристосовані до місця вирощування монокультури або травосуміші, гармонійне внесення добрив і відповідний обробіток ґрунту дають можливість виростити такий травостій, що відповідає усім вимогам щодо якості.

Для отримання якісних кормів важливо правильно визначити оптимальні терміни косовиці. Тут треба враховувати кілька факторів. Відомо, що рослина росте протягом вегетації, набирає масу. Але водночас при цьому в ній збільшується вміст грубих волокон, які погано засвоюються тваринами. Отже, трав'яної маси хоч і більшає, проте користі від неї вже менше. Отже, спеціаліст повинен визначити оптимальний баланс врожайності, з одного боку, та засвоюваності, з іншого.

Але правильно визначений час косовиці ще не гарантує якості кормів. Тільки коли скошування, плющення, складування та закладка на зберігання рослинної маси проводиться з чітким дотриманням скоординованості й послідовності робочих операцій, можна розраховувати на оптимальний результат. Сюди ж відноситься й вибір методу операцій, щоб до мінімуму звести ризики, пов'язані з погодою. Тому для ТОВ «Таврійського комбікормового заводу» вирощування кормів є важливою ланкою виробництва.

2. Організація праці на вирощуванні кормів

2.1 Трудовий колектив та існуючі в ньому форми поділу і кооперації праці

Штат співробітників ТОВ «Таврійського комбікормового заводу» налічує 210 робітників. З них 20 чоловік не зайняті в основному виробництві – економіки, бухгалтера, керівники, робітники відділу кадрів. На підприємстві працює 1 агроном. 39 робітників відносяться до обслуговуючого персоналу – прибиральниці, робітники ремонтних майстерень, 150 робітників зайняті на основному виробництві – механізатори, комбайнери, скотарі. Поділ праці не можливий без кооперації виробничого процесу, отже на підприємстві ТОВ «Таврійського комбікормового заводу» існує вдаємо зв’язок між виробничими ланками. Так розглянемо кооперацію праці на підприємстві в період збору врожаю. Робітники основного виробництва пов’язані наступним чином – комбайнери зайняті на полі вбиранням врожаю, водії і трактористи вивозять врожай з поля до лану, де робітники допоміжної ланки виробництва зростають його. Технічні працівники займаються обробкою врожаю. Скотарі вирощуванням худоби. При цьому робітники адміністративного апарату здійснюють організаційну і управлінську діяльність трудовими процесами на підприємстві. Бухгалтера ведуть поточний бухгалтерський облік.

При цьому на підприємстві спостерігається розподіл праці за іншою ознакою, такою як освіта, так 30 % трудового колективу ТОВ «Таврійського комбікормового заводу» мають вищу освіті, 65 % середню спеціальну освіту і 5 % - середню освіту. При цьому злагодженість дій і науковий підхід до організації і розмежування робочих обов’язків дозволяють продуктивно працювати колективу підприємства і підвищувати показники рентабельності підприємства.

2.2 Організація трудових процесів на вирощуванні кормів

Організація трудових процесів в ТОВ «Таврійського комбікормового заводу» доцільно показати на прикладі вирощування кукурудзи на зерно і силосу. Інтенсивна технологія вирощування кукурудзи вимагає ефективного використання і якісної роботи машин. Набагато підвищується значення основного обробітку ґрунту. Тому слід застосовувати такі агротехнічні заходи і машини, які б сприяли якнайповнішому знищенню бур'янів. Після культур суцільної сівби добрий ефект дає лущення стерні на глибину 7–8 см лущильниками ЛДГ–15А, ЛДГ–20 і дисковими боронами БДТ–10, БДВ–8,5, БДС–8,4, БДТ–7,0А , БДТ–3,0, ДжонДір 630, МФ–248, МФ–244 та ін. На полях з коренепаростковими бур'янами додатково застосовують лущильники ППЛ–10–25 або плоскорізи КПШ–5, КШН–6, КПГ–250Б та ін. Для знищення осоту і пирію вносять гербіциди типу „Раундап”.

Орють здебільшого на глибину 27–30 см, а на змитих і мало–гумусних чорноземах та дерново–підзолистих ґрунтах — на глибину орного шару. Особливу увагу звертають на загортання рослинних решток, вирівнювання звальних гребенів і розгінних борозен.

Характерною рисою інтенсивної технології є весняне вирівнювання поверхні поля вирівнювачами ВП–8А, ВПН–5,6 тощо . За умови використання комбінованих агрегатів типу „Європак” (Арамікс, К 600 PS, Б–622, АПБ–6, КААП–6, АГ–6, АГ–3 та ін.) поле не вирівнюють.

В єдиному нерозривному циклі з високою якістю повинен бути проведений комплекс весняних робіт: внесення гербіцидів, передпосівна підготовка ґрунту і сівба.

Досвід показує, що ефективно вносити гербіциди із загортанням у ґрунт в одному агрегаті. За таких умов практично немає розриву в часі між цими двома операціями, що запобігає втратам гербіциду від випаровування. Комбінований агрегат складається з трактора

К–701 або ХТЗ–17021, підживлювача–обприскувача ПОМ–630 і важкої дискової борони БДТ–7А . На рамі трактора встановлюють бак місткістю 2,5–3 м3, а спереду трактора кріплять штангу для обприскування шириною 7 м з слідопокажчиками або маркерами на кінцях. Для запобігання витіканню розчину гербіциду на поворотах і зупинках при виключеному насосі на штанзі обприскувача встановлюють центральний клапан–відсікач. За семигодинну зміну таким агрегатом обробляють до 30 га і більше.

Найефективнішим (за даними ННЦ „ІМЕСГ”) є стрічкове внесення гербіцидів за двома технологічними схемами (рис. 13.30, 13.31). Гербіциди, які не потребують глибокого загортання у ґрунт ( типу лассо, агелон, лентагран тощо), вносять одночасно з сівбою. Штангу обприскувача ПОМ–630 з розпилювачами встановлюють між задньою стінкою сошника і загортачами сівалки СУПН–8А. Стрічкове внесення гербіцидів, які потребують глибшого загортання у ґрунт (ерадикан, алірокс тощо) здійснюють безпосередньо перед сівбою агрегатом на базі просапного культиватора КРН–5,6 і обприскувача ПОМ–630. Розпилювачі встановлюють на штанзі з кроком 0,7 м. Ширина обробленої гербіцидом стрічки становить 0,3–0,35 м. За рахунок цього витрата гербіциду скорочується вдвоє, зменшується його шкідлива дія на навколишнє середовище.

Сіють кукурудзу пневматичними сівалками вітчизняного виробництва СУПН–12, УПС–12, СУ–12, СУПН–8А, СУПН–6А або зарубіжними ДжонДір 1760, МФ–543–8, МФ–543–6 та ін. У господарствах південних областей республіки для сівби і догляду за посівами кукурудзи використовують широкозахватні агрегати на базі тракторів класу 3, переобладнаної зчіпки СН–75 і трьох сівалок СУПН–6А або культиваторів КРН–4,2А.

Сівалки регулюють так, щоб на час збирання врожаю забезпечувалась густота рослин на гектарі у Степу 30–40 тис. шт., Лісостепу — 40–55, Поліссі — 55–65, на зрошенні 60–80 тис. шт. З урахуванням польової схожості і втрат частини рослин з різних причин норму висіву насіння збільшують на 25–30 % порівняно з вказаною вище густотою. Норму висіву насіння змінюють, підбираючи висівний диск з отворами діаметром 5,5 мм і передаточне число в механізмі привода .

Після посіву поле прикотковують кільчасто–шпоровими котками ЗККШ–6 для поліпшення контакту з ним насіння і прискорення появи сходів. За умови передпосівного обробітку ґрунту комбінованими агрегатами типу „Європак” поле не прикочують.

Інтенсивна технологія вирощування кукурудзи дозволяє значно скоротити кількість операцій догляду за посівами, але не виключає їх застосування у разі потреби. Якщо на посівах з'являються бур'яни, їх знищують, поєднуючи хімічні й механічні способи. Так, стрічкове внесення гербіцидів значно послаблює ріст бур'янів у захисних зонах рядків, а застосування полиневих загортачів КРН–52А (лівий) і КРН–53А (правий) на культиваторах

КРН–4,2А, КРН–5,6А або КРН–8,4 для присипання бур'янів землею при висоті кукурудзи 35–40 см призводить" до повного їх знищення. Для боротьби з бур'янами використовують також голчасті диски КЛТ–28, прополювальні борінки КЛТ–38 і загортачі дискового типу, виготовлені у господарствах із списаних дисків лущильників.

Кукурудзу на силос збирають на початку воскової стиглості кормозбиральними комбайнами Ягуар–860, Марал–190, «Полесье–3000», К–Г–6 „ Полісся”,«Дон–680» КСК–100А, Е–281С, Е–282, КЗК–4,2, КПИ–Ф–30, КПИ–2,4 та комплексом УЗС «Полесье–250» з комбайном ПКК–Ф–90. Комбайн КСК–100А можна обладнувати пристроєм УВК–Ф–1 для внесення консервантів у подрібнену масу. Останню ущільнюють в траншеях гусеничними тракторами.

Кукурудзу на зерно збирають за такими технологічними схемами: з очищенням качанів комбайнами КСКУ–6А та «Херсонец–9» з наступним їх доочищенням, сушінням і закладанням на зберігання за допомогою машин ОП–15П, ТАУ–0,75, ТПК–20 або комплекту обладнання механізованих пунктів ПМУ–15, ПП–10; в неочищених качанах переобладнаними комбайнами КСКУ–6А або «Херсонец–9» з демонтованими блоками качаноочисник апаратів з наступною післязбиральною обробкою на стаціонарі (рис. 13.32); з обмолотом зернозбиральними комбайнами СК–5М, РСМ–10 і КЗС–9 із приставками відповідно ППК–4, КМД–6 і ПЗКС–6; подрібненням вологого зерна або зерно–стрижневої сумішки (ЗСС) машинами М–8, ИРМ–50 чи переобладнаними подрібнювачами ИРТ–165 і консервуванням корму в облицьованих траншеях або баштах БС–19,5. Добре зарекомендувала себе на подрібненні корму лінія ЛПК–Ф–20 на базі подрібнювача «Блок–700».

Для збирання кукурудзи з обмолотом зерна і розкиданням подрібненої листостеблової маси по полю використовують приставку АКД–6М до комбайна ДОН–1500Б. Останнім часом збирають весь біологічний урожай на качано–стеблову суміш, використовуючи високопродуктивні кормозбиральні комбайни типу „Ягуар”. ІМЕСГ УААН рекомендує таке орієнтовне поєднання способів збирання кукурудзи: 50% — з обмолотом на зерно, 25% — в качанах і 25% — на зерно–стрижневу і кормо–стрижневу суміш.

2.3 Організація, оснащення та обслуговування робочих місць в ТОВ «Таврійського комбікормового заводу»

Як було зазначено вище в сільськогосподарських підприємствах найбільша частина трудового колективу працює на основному виробництві, тобто на посадах комбайнерів, трактористів і шоферів. Якщо розглянути організацію робочих місць адміністративного апарату, то слід відмітити, що їх робочі місця включають робочу, оперативну і допоміжну зони. В основній зоні, звичайно обмеженої межами досяжності рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщаються знаряддя праці, постійно використовувані в роботі, інша площа допоміжна зона, де розташовуються предмети, застосовувані значно рідше. Обслуговування робочих місць здійснюється безперебійно в організаційних формах.

Характеризуючи робоче місце працівника основного виробництва слід охарактеризувати машини і обладнання за допомогою якого здійснюється робочий процес.

Для одержання кондиційного зерна з мінімальними затратами праці його обробляють на зерноочисних агрегатах ЗАВ–25, ЗАВ–40, ЗАВ–50 і ЗАВ–100. Зерно з підвищеною вологістю доводять до кондиції (вологість 16–18%) на зерноочисно–сушильних комплексах КЗС–25Ш, КЗС–25Б, КЗС–40 і КЗС–50. При невеликих обсягах виробництва гороху використовують зерноочисні машини ОВС–25, СМ–4 і сушарки СЗШ–16А, СЗСБ–8А та ін.

Економічні показники використання наведених вище комплексів машин подано в таблиці 2.3.1

Таблиця 2.3.1

Економічні показники використання комплексів машин для вирощування та збирання кормів.

Післязбиральну обробку товарного насіння соняшнику раціональніше проводити на зерноочисно–сушильних комплексах типу КЗС або зерноочисних агрегатах типу ЗАВ. У тих господарствах, де соняшник займає відносно невеликі площі, використовують пересувні ворохоочисні машини ОВП–20А, ОВС–25, МС–4,5 висока продуктивність яких на очищенні соняшнику досягається за умови роботи в комплексі з ними пересувних зернонавантажувачів ЗПС–100 або ЗМ–60.

Схему безвідходного технологічного процесу збирання соняшнику показано в Додатку 1.

2.4 Визначення та обґрунтування способів руху підчас виконання основних операцій

Розглянемо дане питання на прикладі посіву і збирання кукурудзи і соняшнику. При збиранні кукурудзи на ЗСС комбайн РСМ–10 обладнують пристроєм ПДК–10 для подрібнення і дозування стрижнів. Комбайн СК–5М обладнують комплектом змінних вузлів і деталей, запропонованих ННЦ „ІМЕСГ” : просторово–хвилястим решетом, 8 гребінками соломотряса в зборі з кронштейнами, щитком перекриття колосового шнека. Режим роботи молотильного апарата встановлюють залежно від потрібного вмісту стрижнів у суміші.

Технічні можливості збиральних машин найповніше використовуються у збирально–транспортних загонах, які складаються з однієї–двох ланок. Оптимальна кількість машин для збирання кукурудзи в кожній ланці за даними ННЦ „ІМЕСГ” становить: комбайнів «Херсонец–200» — 2, «Херсонец–9» — 4, СК–5М «Нива» з приставками ППК–4 — 3.

Важливою умовою одержання поживного корму є суворе дотримання технології його закладання в допустимі строки. Мінімально необхідна для цього кількість технічних засобів наведена в таблиці 13.20. У таблиці 13.21 наведено рекомендований склад комплексів машин для вирощування та збирання кукурудзи на зерно і силос на площі 1000га.

Інтенсивна технологія виробництва соняшнику ґрунтується на комплексному використанні сучасних високопродуктивних машин і знарядь, ефективних гербіцидів та засобів захисту рослин від шкідників і хвороб, високоякісного насіння найпродуктивніших сортів та гібридів, суворому дотриманні технологічної дисципліни, а також впровадженні досконалих форм і методів організації праці.

Вибір способу і строків підготовки ґрунту під соняшник проводять диференційовано, в основному за двома технологіями, перша з яких передбачає оранку з обертанням скиби і заорюванням стерні, а друга (ґрунтозахисна) — розпушення ґрунту із зберіганням стерні та інших рослинних решток, що захищають ґрунт від вітрової та водної ерозії. Залежно від прийнятої технології підготовки ґрунту використовують відповідні машини і знаряддя.

За першою технологією відразу після збирання попередника (озимих або ярих зернових культур) поле обробляють дисковими лущильниками ЛДГ–20, ЛДГ–15А, ЛДГ–10А або боронами БДТ–10. БДС–8,4, БДТ–3. Якщо поле засмічене коренепаростковими бур'янами, то їх обприскують гербіцидом (у фазі розетки), а потім ґрунт обробляють лемішними лущильниками типу ППЛ–10–25. Орють на глибину 25–27 см плугами з передплужниками із загортанням пожнивних решток.

2.5 Обґрунтування раціональних режимів праці та відпочинку робітників ТОВ «Таврійського комбікормового заводу»

Раціональний режим праці і відпочинку. Ненормований робочий день робітника робить необхідним встановлення йому гнучкого графіка виходу на роботу з урахуванням стомлюваності людини.

На основі детальних спостережень було встановлено чергування періодів вищої працездатності і стомлення управлінських працівників протягом робочого дня (мал.2.5.1).

Мал. 2.5.1 Графік зміни працездатності людини протягом робочого дня.

Як видно з мал.2.5.1, працездатність людини змінюється протягом робочого дня і може бути поділена на три фази. Тривалість першої фази (фаза впрацьовування (а) у залежності від виду праці коливається від декількох хвилин до 1 год. У завершенні цієї фази організм працівника переходить у так званий “стійкий стан” (b), що характеризується найвищою для даного індивіда ефективністю і стійкістю. Тривалість цієї фази залежить від інтенсивності праці, умов зовнішнього середовища і суб’єктивного відношення людини до своєї роботи.

Як правило, через 3-4 години працездатність починає знижуватися, увага розсіюється, рухи сповільнюються, зростає кількість помилок (період с). Звичайно до цього періоду пристосовують обідню перерву (d). Після обідньої перерви організм знову проходить через фазу впрацьовування.

Найбільш відповідальним моментом у роботі з раціоналізації управлінської праці є планування заходів щодо створення сприятливих умов праці керівників і фахівців організації. Вони можуть розроблятися на різних рівнях управління (нижчому, середньому і вищому). На основі вивчення різних аспектів трудового процесу складається комплексний план раціональної організації праці.

На першому етапі готується об’єкт планування й обсяг робіт, мета проведених заходів. На другому, найбільш трудомісткому етапі вивчається досягнутий рівень організації управлінської праці, і розкриваються резерви підвищення його продуктивності. Для цього використовуються фотографія, хронометраж, моментові спостереження, а при необхідності і кінозйомка.

Фотографія робочого дня керівника полягає у спостереженні і вимірах усіх без винятку витрат часу протягом повного робочого дня або його певної частини. Основне призначення цього процесу полягає у виявленні втрат робочого часу і причин, що їх породжують. За допомогою хронометражу вивчають витрати робочого часу на виконання повторюваних трудових операцій.

Моментові спостереження застосовуються для вивчення праці фахівців, зайнятих виконанням практично однакової роботи.

При кінозйомці процес праці фіксується на відеоплівці. В результаті перегляду можна побачити “вузькі” місця організації праці.

На заключному, третьому етапі встановлюються конкретні виконавці намічених заходів і здійснюються контрольні функції за виконанням запланованих заходів.

Час роботи і час відпочинку в законодавства України тривалість робочого дня робітників сільського господарства дорівнює 8 годинам, з 1 годиною перерви через 4 години праці. Так, для 5 денної робочої неділі для 1 робітника підприємства добова норма праці і відпочинку становить – 4 години праці, 1 година відпочинку і 4 години праці, недільна норма праці і відпочинку дорівнює – 40 годин праці і 5 годин відпочинку, середньомісячна – 160 годин праці і 20 годин відпочинку, середньорічна – 1760 годин праці і 220 годин відпочинку. Для шестиденної робочої неділі змінюється тільки денна норма праці і відпочинку – 3,3 години праці, 0,8 годин відпочинку, 3,3 години праці.

3. Розробка нормативів і норм праці

3.1 Способи вивчення трудових процесів

Раціонально спроектувати трудовий процес, забезпечити обґрунтованість норм праці можна тільки на базі вихідної інформації і спеціальних досліджень. Основними цілями таких досліджень є:

- аналіз структури операції і витрат робочого часу;

- одержання інформації про фактори, що впливають на витрати робочого часу;

- визначення величини і причин втрат та нераціональних витрат робочого часу;

- одержання даних для розробки норм і нормативів;

- оцінка якості застосовуваних норм і нормативів, причин невиконання (перевиконання) норм;

- порівняльна оцінка раціональності використовуваних прийомів і методів праці;

- одержання вихідних даних для розробки інструкційних, технологічних карт.

Основним об'єктом нормування є виробнича операція. Виробнича операція розчленовується на окремі складові частини:

- Трудовий рух. Є первісним елементом трудового процесу і являє собою однократні дії робітника.

- Робочий прийом. Являє собою закінчену сукупність дій робітника, характеризуемое цільовим призначенням.

- Комплекс прийомів. Група прийомів об'єднаних по технологічній ознаці.

- Прохід - повторювані дії, проведені над тим самим предметом праці на одному робочому місці.

- Перехід - частина операції по обробці поверхні при незмінності використовуваного інструмента і настроюванню устаткування. В операції буває кілька переходів – чорнова обробка, чистова обробка, підрізування і т.д.

У ході вивчення трудового процесу і його нормувань вирішуються дві задачі: визначення фактичних витрат часу на виконання операції і її елементів; визначення структури витрат часу протягом зміни (або її частини).

Методи вивчення витрат робочого часу реалізується шляхом безпосередніх вимірів і моментних спостережень. Метод безпосередніх вимірів полягає в безперервному спостереженні за трудовим процесом, операцією або її частинами і фіксації показань поточного часу або тривалості виконання окремих елементів операції. Розрізняють кілька різновидів методу безпосередніх вимірів. Суцільні виміри (за поточним часом) ведуться шляхом безперервної реєстрації всіх елементів роботи в їхній тимчасовій послідовності, у записі фіксується календарний час закінчення кожної робочої операції. Тривалість елементів операції визначається шляхом додаткових розрахунків. Вибіркові виміри застосовуються для вивчення окремих елементів роботи, операції незалежно від їхньої послідовності в часі. У ході спостереження фіксується й у записі відразу відбиває тривалість кожного досліджуваного елемента. Циклові виміри використовуються для вивчення елементів операції (дій, рухів) невеликої тривалості.

Метод моментних спостережень складається з реєстрації і обліку кількості однойменних витрат робочого часу у випадково обрані моменти (у деяких випадках — через рівні проміжки часу). В основі цього методу лежить закон великих чисел, відповідно до якого «взаємні відхилення частин сукупності поглинаються всією сукупністю, і з досить високою імовірністю по окремій частині можна судити про сукупності в цілому».

При застосуванні даного методу структура витрат часу встановлюється по питомій вазі моментів, у які відзначалися ті або інші стани у загальній кількості врахованих моментів за весь період спостереження. В залежності від мети вивчення витрат робочого часу виділяють наступні види спостережень:

1. Хронометраж — вивчення періодично повторюваних елементів операції, підготовчо-заключної роботи, дій по обслуговуванню робочого місця.

2. Фотографія робочого часу — вивчення робочого часу виконавця, часу використання устаткування протягом зміни або її частини шляхом виміру усіх видів витрат часу (роботи, перерв), їхнього змісту, послідовності, тривалості.

3. Фотохронометраж — сполучення вивчення структури витрат робочого часу протягом зміни за допомогою фотографії робочого часу і хронометражу окремих елементів роботи.

3.2 Розрахунок та обґрунтування нормативів і норм праці, визначення норм витрат палива

В даний час на підприємствах використовують системи норм праці, які відображають різні сторони трудової діяльності. Найбільш широко застосовуються норми часу, виробки, обслуговування, чисельності, управляємості, нормовані завдання.

Норма часу – визначає необхідні затрати часу одного працівника чи бригади (ланки) на виконання одиниці роботи (продукції). Вимірюється в людино-годинах (людино-хвилинах).

Норма виробітку – визначає кількість одиниць продукції, яка повинна бути виконана одним працівником чи бригадою за даний відрізок часу. Вимірюється в натуральних одиницях (штуках, метрах і т.д.).

Норма обслуговування визначає необхідну кількість робочих місць, одиниць виробничої площі та інших виробничих об'єктів, закріплених для обслуговування одним працівником чи бригадою. Норма чисельності визначає чисельність робітників необхідних для виконання певного обсягу роботи.

Норма керованості визначає кількість робітників, яка повинна бути безпосередньо підпорядкована одному керівнику.

Нормоване завдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, які повинні бути виконані одним працівником чи бригадою за даний відрізок часу. На відміну від норм виробки вимірюється не тільки в інструментальних одиницях, а й в нормо-гривнях, нормо-годинах.

Всі названі види норм встановлюються виходячи з необхідних затрат часу на здійснення елементів виробничого процесу. Але робота по встановленню норм праці не зводиться лише до норм праці. В загальному вигляді нормування праці – це вид діяльності по управлінню виробництвом, направлений на встановлення необхідних затрат і результатів праці, а також необхідним співвідношення між чисельністю працівників різних груп і кількістю одиниць обладнання. Отже, названі види норм праці не терплять всіх характеристик трудового процесу, регламентація яких об'єктивно необхідна. При аналізі таких характеристик слід передусім виходити з оцінки трудового процесу по його ефективності, тобто по співвідношенню між затратами і результатами праці. Об'єктивно існує дві форми затрат праці: затрати робочого часу і норми затрат енергії працівників.

Норми затрат робочого часу встановлюють час для виконання одиниці чи певного обсягу роботи одним чи декількома працівниками. До норм затрат робочого часу відносяться: норми подовженості і трудоємкості робіт і норми чисельності. Норми подовженості визначають час, за який може бути виконано одиницю роботи на одному станку чи робочому місці.

Норма трудоємкості операцій визначає необхідні затрати часу одного чи кількох робітників на виконання одиниці роботи чи виготовлення одиниці продукції по даній операції.

Норми затрат фізичної і нервової енергії досліджень мало. З існуючих нормативних матеріалів для характеристики норм затрат енергії працюючих в найбільшій степені підходять норми важкості праці. Під важкістю праці розуміється сумарний вплив всіх факторів трудового процесу на організм людини. До норм результатів праці відносяться норми виробки і нормування завдання, але до них слід також віднести норми використання обладнання і виробничої потужності.

Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючи коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації.

4. Оплата праці в сільському господарстві

Діюча система фінансового забезпечення підприємств аграрного комплексу не забезпезпечує можливість залучення необхідних коштів, що не сприяє ефективному виробництву та прибутковості агро бізнесу. Як результат, економічна ефективність та фінансові результати сільськогосподарських підприємств низькі. Середня заробітна плата у сільському господарстві значно нижча від середнього рівня зарплати в економіці.

Усі працюючі по найму одержують за виконану на підприємстві роботу заробітну плату, тобто визначену суму коштів, що компенсує витрати праці працівника і забезпечує йому визначений рівень задоволення особистих потреб, а також потреб членів його родини. Заробітна плата являє собою елемент доходу найманого робітника, форму економічної реалізації права власності на ресурс праці, що йому приналежжить. Заробітна плата це також винагорода за працю в залежності від кваліфікації працівника, складності кількості, якості й умов виконання роботи, а також виплати що компенсуючого і стимулюючого характеру. Для роботодавця ж праця виступає в якості одного з факторів виробництва, а заробітна плата найманих робітників є одним з елементів витрат виробництва.

В умовах ринкової економіки формується ринок праці, суб'єктами якого виступають: роботодавці (власники засобів виробництва), що пред'являють попит на визначену кількість ресурсу праці і найманих робітників (власники ресурсу праці), кількість і професійна - кваліфікаційні характеристики яких формують пропозицію на ринку праці.

Об'єктом угоди на ринку праці виступає право на використання одиниці ресурсу праці визначеної якості протягом деякого проміжку часу в конкретних умовах. Ринкова ціна одиниці праці – це ставка заробітної плати, обумовлена в договорі і визначальному рівні оплати праці, що має конкретні професійно-кваліфікаційні характеристики в одиницю часу. З урахуванням балансу економічних інтересів суб'єктів ринку праці ринкова ціна одиниці праці даної якості складається під впливом співвідношення попиту та пропозиції.

На уровень оплати праці діє також і цілий ряд неринкових факторів.

1. Міри державного регулювання заробітної плати.

2. Співвідношення сил між профспілками і роботодавцями.

3. Механізм договірного регулювання на всіх рівнях висновку трудових відносин.

4. Кількісні результати діяльності підприємства й особистий трудовий внесок працівника.

Розрізняють два основних методи регулювання заробітної плати:

1. Централізований метод припускає законодавче встановлення норм оплати праці обов'язкових або для всіх підприємств, або тільки для окремих галузей і професійних груп.

2. Локальні методи регулювання заробітної плати включають усі процедури, механізми і методи організації заробітної плати, що підприємства розробляють самостійно. Це рішення про вибір системи оплати праці і встановленні тарифних ставок, розмірі коштів на оплату праці, уведення різних доплат і надбавок, а також розробка положень про преміювання.

Сутність заробітної плати виявляється в її функціях:

1. Відтворювальна функція;

2. Стимулююча функція;

3. Вимірювально-розподільна функція;

4. Ресурсно-розподільна функція;

5. Функція формування платоспроможного попиту населення.

Принципи і функції заробітної плати створюють необхідні методичні основи для організації оплати праці безпосередньо на підприємствах.

Висновок

Наукова організація праці передбачає систематичне впровадження досягнень науки і передового досвіду та дозволяє найкращим чином поєднувати техніку і людей в єдиному виробничому процесі, забезпечує найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів, безперервне підвищення продуктивності праці.

Впровадження наукової організації праці (НОП) спрямоване на рішення економічних, соціальних і психофізіологічних задач.

Практичне застосування методів НОП в торговельному підприємстві сприяє: зростанню товарообігу, зниженню витрат праці, витрат обігу, підвищенню продуктивності праці працівників, поліпшенню і оздоровленню умов праці, підвищенню змістовності і привабливості праці в торгівлі, скороченню витрат часу покупців на придбання товарів. В основі наукової організації управлінської праці полягають наступні принципи: комплексність, системність, спеціалізація, регламентація, стабільність, цілеспрямована творчість.

Наукова організація праці апарату управління здійснюється за наступними основними напрямками: оплата і стимулювання праці, розподіл і кооперація праці, технічне забезпечення і механізація праці, нормування праці, сприятливий режим і умови праці. Найбільш відповідальним моментом у роботі з раціоналізації управлінської праці є планування заходів щодо створення сприятливих умов праці керівників і фахівців організації. Вони можуть розроблятися на різних рівнях управління (нижчому, середньому і вищому). На основі вивчення різних аспектів трудового процесу складається комплексний план раціональної організації праці. У плані відображають заходи відповідно до основних напрямків раціональної організації праці. На першому етапі готується об’єкт планування й обсяг робіт, мета проведених заходів. На другому етапі вивчається досягнутий рівень організації управлінської праці і розкринаютьсн резерви підвищення його продуктивності. На третьому етапі встановлюються конкретні виконавці намічених заходів і здійснюються контрольні функції за виконанням запланованих заходів.

Список використаних літературних джерел

1. Кодекс законів про працю України.-К".: Україна. 1995.- 192 с.

2. Про підприємства України: Закон УРСР.- К.: Україна. 1992.- 31 с.

3. Про оплату праці: Закон України/Закони України. Т.З. - К.: Україна, 1997. - С.210-2І9.

4. Богданов Г.А. Годівля сільськогосподарських тварин. - http://www.aup.ru/

5. Кобець Е.А., Корсаков М.Н. Организация, нормирование и оплата труда на предприятиях отрясли. Учебное пособие. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2006 – 264 с..

6. Науково-технічний прогрес і природокористування - http://www.vuzlib.net/eco_pr/

7. Ібатуллін І.І. Ефективність використання кормів при вирощуванні ремонтних телиць за різних рівнів годівлі. - http://www.aup.ru/

8. Шевчук Б.Г. Технологія виробництва продукції тваринництва та інші літературні джерела. - http://www.aup.ru/

Додатки

Додаток 1

Додаток 2

Технологічна карта вирощування кормів

Додаток 3

Технологічна карта і економічна ефективність вирощування кукурудзи

Додаток 4.

Спостережний лист

по визначенню фактичної зайнятості протягом

робочого дня __бухгалтера ТОВ «Таврійського комбікормового заводу» Багатська Ю.В

“_07_”__жовтня____2006 року

Сумарна зайнятість становить 8 годин

Голова комісії:

Кучеренко А.І. ________________

Секретар комісії

Штангевич В.В. ________________

Члени комісії:

Устинов Ю.С _______________

Скрипнік Г.В, _______________

Ознайомлений:

бухгалтер Багатська Ю.В _______________