ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СТАН ПИТАННЯ ТА ПРОГРАМА ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Природно-екологічна характеристика Чернігівської області

1.2 Огляд літературних джерел

1.3 Стан лісів Чернігівської області

1.4 Програма та методи дослідження

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ЛІСІВ ТА ОБГРУНТУВАННЯ ЇХ ГОСПОДАРСЬКОГО І ЕКОЛОГІЧНОГО ЗНАЧЕННЯ

2.1 Компоненти та ознаки деревостану

2.2 Бонітет деревостану

2.3 Структура лісових насаджень області

2.4 Реабілітація лісів

РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1 Використання лісових ресурсів області

3.2 Дотримання лісового законодавства в області

3.3 Природне поновлення лісових насаджень на непридатних для сільськогосподарського виробництва землях Чернігівського Полісся

3.4 Відтворення та охорона лісів в межах регіональних особливостей

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Лісова промисловість – одна з найстаріших галузей, яка, займаючись заготівлею, механічною обробкою та хімічною переробкою деревини, виробляє конструкційні матеріали: круглий ліс, вироби з дерева, меблі, целюлозу, папір, картон та інше.

Рослинність Чернігівщини у природному стані збереглася приблизно на третині її території, переважно у поліській частині області, у вигляді лісів, покриву луків і болотної рослинності. У лісах на півночі області переважає сосна звичайна, а на півдні – листяні породи. За ландшафтними особливостями Чернігівщина поділяється на 4 фізико-географічні провінції: Чернігівське і Новгород-Сіверське Полісся та лесові рівнини Лівобережно-Дніпровської лісостепової провінції.

Чернігівщину часто називають лісовим краєм. Ліси збереглися переважно на Чернігівському та Новгород-Сіверському Поліссі, острівцями в лісостеповій частині області.

Найбільш розповсюджені на Чернігівщині ліси, в яких, в якості домінанта, виступає сосна звичайна, це так звані бори та субори. Сосна звичайна є основною лісо утворюючою породою на Чернігівщині. Вона надає неповторної краси борам та суборам, завдяки їй повітря в них цілюще, духмяне та багате на фітонциди.

Ліси Чернігівщини — її багатство. Це деревина, гриби й ягоди, лікарська сировина. Крім того, вони впливають на весь природний комплекс в цілому: клімат, ґрунти, умови формування поверхневого стоку, регулюють рівень води у річках, фільтрують воду й очищують повітря. Тому збереження лісів не тільки дуже важлива справа, але й обов’язок кожного мешканця нашого краю.

Загальна площа земель лісового фонду на 01.01.2008 р. становить 724,0 тис. га, у тому числі вкритих лісовою рослинністю – 658,8 тис. га (20,7 % від загальної площі області).

До того ж відсоток площ, вкритих лісом, у різних районах не однаковий. Якщо в північних районах лісистість становить від 20 до 41 % від загальної площі району, то в південних – лише 7 – 20 %.

Мета роботи полягає в тому, щоб проаналізувати особливості стану лісового господарства та захисту лісів Чернігівської області.

Предмет дослідження – стан лісових насаджень територій Чернігівської області.

Об`єкт дослідження – лісові насадження Чернігівщини.

Завданнями дипломної роботи є:

1) проаналізувати стан дослідження питання щодо захисту лісових насаджень Чернігівської області;

2) охарактеризувати дослідження стану лісів, їх господарсько екологічне значення;

3) провести дослідження систем лісогосподарської діяльності.

РОЗДІЛ 1. СТАН ПИТАННЯ ТА ПРОГРАМА ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Природно-екологічна характеристика Чернігівської області

Чернігівська область одна з найбільших на Україні (за своєю територією посідає друге місце). Площа – 31,9 тис. км² (5,3 % території країни). Має найменшу густоту населення – менше 38 особи/км² .

Розташована на півночі України, в поліській та лісостеповій зонах Придніпровської низовини. На заході і північному заході межує з Гомельською областю Білорусі, на півночі – з Брянською областю Росії, на сході – із Сумською, на півдні – з Полтавською, на південному заході – з Київською областями України. Середня висота над рівнем моря – 120 метрів, на північному сході – 200 метрів, на південному заході – 120-150 метрів.

Клімат помірно-континентальний. Середньорічні температури: січня – -7^о С, липня – +19^о С. Середньорічна кількість опадів 550-660 мм.

Має своєрідні природні ландшафти, досить поширені біологічні різновиди. Стан навколишнього природного середовища області оцінюється неоднозначно: просторові переваги і перспективність розвитку природних комплексів, здатність до самоочищення поєднуються зі значним антропогенним тиском на нього.

Надра Чернігівщини багаті корисними копалинами. Сировинний потенціал регіону на 59,4 % складається з паливно-енергетичних корисних копалин – нафти, конденсату, торфу; 31,7 % загальних мінеральних ресурсів належить будівельній сировині; 8,2 % – води прісні та мінеральні, 0,7 % – нерудні корисні копалини для металургії.

Гідрографічна мережа належить до басейну Дніпра. В цілому на території області налічується 1570 великих, середніх та малих річок різної довжини.

Територією області протікають великі річки: Дніпро (91км), Десна (505 км); середні річки : Сож (30 км), Судость (17 км), Сейм (56 км), Снов (190 км), Остер (195км), Трубіж (15 км), Супой (25 км), Удай (195 км), а також 1560 малих річок.

Загальна довжина річкової мережі складає 8336 км, в т.ч. великих річок 596 км, середніх - 723 км, малих річок - 7017 км.

Найбільше економічне значення мають водні ресурси середніх і великих річок, яких нараховується 10 загальною довжиною 1319 км.

У 2006 році для попередження забруднення підземних водоносних горизонтів затампоновано 174 недіючі артезіанські свердловини, з яких 139 - у сільській місцевості (у 2005 році – 119 свердловин, з яких 108 - у сільській місцевості). Станом на 01.01.2008 р. потребують тампонажу 433 артезіанські свердловини, з яких 414 у сільській місцевості. Найбільше недіючих свердловин залишається у Борзнянському (54), Бахмацькому (39), Корюківському (39), Козелецькому (34) районах.

Для контролю за якісним станом підземних вод в області існує 284 спостережні свердловини, які розміщені на 54 підприємствах області. Нагляд за станом підземних вод в останні роки практично призупинився в усіх районах області. Моніторинг ведеться на очисних спорудах Остерської КЕЧ, Сосницького ВУЖКГ, ТОВ «Лосинівський маслосирзавод», звалищі твердих побутових відходів КП ВУКГ (м. Ніжин) та на об’єктах м. Чернігова (КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми «ТехНова», ВАТ «ЧеЗаРа», ВАТ «Чернігівське Хімволокно», ТОВ «Чернігіввовна плюс», очисні споруди КП «Чернігівводоканал», міське звалище твердих побутових відходів). Проблема спостереження за якістю підземних вод залишається актуальною.

Починаючи з 2002 року, спостерігається тенденція до збільшення викидів в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення.

В 2006 р. викиди від стаціонарних джерел 450 підприємств, організацій, установ, громадян-суб’єктів підприємницької діяльності, та агропромислового комплексу в Чернігівській області склали 40,159 тис. тонн, що на 2 ,622 тис. тонни більше, ніж в минулому році.

Збільшення викидів обумовлено рядом причин, серед яких: поступове нарощування обсягів виробництва, використання застарілого технологічного обладнання, недостатня забезпеченість очисним обладнанням для уловлення та утилізації забруднюючих речовин.

Серед загального викиду забруднюючих речовин від стаціонарних джерел 88 % складають газоподібні та рідкі речовини (35,496 тис. тонн) та 12 % тверді речовини (4,663 тис. тонн).

Станом на 01.01.08 р. природно-заповідний фонд області нараховує 652 об¢єкти загальною площею 252,3 тис. га, що становить 7,6 % площі області. Природно-заповідний фонд складають 8 категорій об’єктів: Ічнянський (площею 9665,8 га) та Мезинський (площею 31035,2 га) національні природні парки, регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» (площею 788753,95 га), 440 заказників (загальна площа 113684,1 га), 136 пам’яток природи (загальна площа 804,07 га), 19 парків-пам¢яток садово-паркового мистецтва (загальна площа 415,8 га), 52 заповідні урочища (загальна площа 17549,2 га), дендропарк «Тростянець» (площею 204,7 га), Менський зоопарк.

Тваринний світ області досить різноманітний, характерним для нього є представництво лісової фауни. Окрім того зустрічаються і акліматизовані види (ондатра, єнотовидний собака, норка американська тощо). Основними видами використання тваринного світу залишаються полювання та рибальство.

Загальна площа земель лісового фонду станом на 01.01.2007 р. становить 724,0 тис. га, у тому числі вкритих лісовою рослинністю – 658,8 тис. га (20,6 % від загальної площі області).

Ліси першої групи становлять 258,2 тис. га, площа лісів другої групи – 414,5 тис. га.

Веденням лісового господарства в області займаються 58 постійних лісокористувачів, в тому числі 11 держлісгоспів Чернігівського обласного управління лісового господарства, 19 дочірніх підприємств ОКП «Чернігівоблагроліс», 2 лісгоспи та 1 лісництво Міноборони України, Коропське СЛП «Агролісгосп» та РКСЛП «Корюківкаліс», а також 23 сільгосппідприємства в різних районах області.

Ліміт лісосічного фонду на 2006 рік затверджений в обсязі 804,66 тис. м³ . В цілому стан відновлення лісів в області задовільний, за винятком твердолистяного господарства.

Захист лісів від лісопорушень в закріплених лісах проводиться задовільно. Найбільше самовільних рубок проводиться в полезахисних лісосмугах, лісах на землях запасу сільських рад, захисних насадженнях вздовж автошляхів, де охорона лісів не проводиться.

Складна ситуація із захистом лісових насаджень від шкідників та хвороб. Проведеними лісопатологічними обстеженнями виявлено 61,9 тис. га лісу, пошкодженого шкідниками та хворобами, що становить 9,3 % від вкритої лісом площі.

Однією з найбільш значних екологічних проблем є поводження з відходами. Загальний обсяг накопичених відходів перевищив 15 млн. тонн, що в розрахунку на 1 км² площі дорівнює 480 тонн. Площа земель, зайнятих під розміщення лише побутових відходів, становить понад 629 га. Порівняно із ситуацією в Україні, де кількість відходів перевищила 25 млрд. тонн, що в розрахунку на 1 км² площі дорівнює 40 тис. тонн, стан поводження з відходами в області можна вважати ще умовно безпечним.

Вплив на об’єкти довкілля здійснюють: промислові токсичні відходи, відходи які утворилися в результаті реформування аграрного сектору економіки - непридатні і заборонені до використання хімічні засоби захисту рослин, тверді побутові відходи, невикористана вторинна сировина та накопичені обсяги золи КЕП "Чернігівська ТЕЦ" ТОВ фірми "ТехНова" тощо. Знижують рівень екологічної безпеки області насамперед не значні обсяги відходів, що накопичені, а сам екологічний стан тих місць, де вони зберігаються.

Основні показники поводження з відходами І-ІІІ класу небезпеки на території області наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Основні показники поводження з відходами І-ІІІ класу небезпеки на території області

Протягом 2006 року на підприємствах області утворилося 13,025 тис. т токсичних відходів І - III класів небезпеки. Основна частина утворених відходів (10,18 тис. т, або 78 % від загального обсягу) належить до 1 класу небезпеки. В порівнянні з минулим роком, обсяги утворення відходів збільшились на 3,981 тис. тонн, або на 30,6 %. Збільшення відбулось, в основному, за рахунок утворення відходів І класу небезпеки основну масу яких складають промивні води з вмістом гексаметилендіаміну. Для їх знищення функціонує установка високотемпературного спалювання. Наявність відходів на кінець звітного періоду залишилась на рівні минулорічних показників. З 6,9 тис.т небезпечних відходів, накопичених у сховищах організованого складування 5 тис.т складають промивні води з вмістом ГМД. Накопичення вказаних видів відходів носить епізодичний характер через неможливість їх знищення в зимовий період.

Упродовж 2006 року підприємствами області було використано 0,228 тис.т (1,7 % від утворених) токсичних відходів (нафтопродукти) та знешкоджено 10,136 тис.т (78 %) [20].

Станом на 1 січня 2007 року в сховищах організованого складування та на території підприємств області накопичилося 6,894 тис.т токсичних відходів І—III класів небезпеки, з них 73 % належать до І класу небезпеки.

Загрозу забруднення природних об’єктів і зокрема підземних водоносних горизонтів небезпечними речовинами несуть 935,5 тонн накопичених непридатних і заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин. Для проведення в повному обсязі робіт по знешкодженню їх на спеціалізованих підприємствах необхідно більше 12 млн. грн. (в цінах 2006 року).

Вирішення питання використання золи КЕП "Чернігівська ТЕЦ" ТОВ фірми "ТехНова" в будівельній галузі - виробництво шлакоблоків, не зрушено з місця. Тому 2190,8 тис. т золи, розміщених на 27 га заплави р. Десна, продовжують створювати небезпеку забруднення ґрунтових вод та річки. За даними обласної санітарно-епідеміологічної станції в зоні впливу золонакопичувачів спостерігається погіршення санітарно-епідеміологічної та епідемічної ситуації, зокрема, погіршення якості питної води та забруднення атмосферного повітря в межах територій населених пунктів Киїнської сільської ради [10].

Протягом 2006 року не вирішена проблема знешкодження накопичених біля 130 тис. т рідких промислових токсичних відходів в ставках-накопичувачах (с. Масани). Підприємства м. Чернігова, які розміщували відходи в ставку-накопичувачі, заключили угоди на передачу їх підприємствам, що мають відповідні ліцензії.

Рис. 1.1 Карта Чернігівської області

1.2 Огляд літературних джерел

В книгі Шеляг-Сосонко Ю. Р., Стойко С. М., Вакаренко Л.П. «Ліси України» перш за все, поняття «ліс» асоціюється з деревною рослинністю. Вона серед вищих рослин є найстарішою. Спочатку на Землі з'явилися хвойні породи, а потім - листяні, а ще пізніше - трав'янисті (40-50 млн. років тому). Нині ліси вкривають третину суші земної поверхні, створюючи своєрідний ландшафт. Для неспеціалістів ліс - це велика сукупність дерев або певна площа земної поверхні, що заселена деревною рослинністю. Такого розуміння лісу для фахівця лісового господарства не досить. Для грамотного господарювання у лісі потрібно більш глибоко розуміти його природу.

Поварніцин В. О. в книзі «Ліси Українського Полісся» стверджує що ліс являє собою особливий тип рослинності на земній суші, який складається із сукупності дерев, кущів, трав'яної та іншої (мохи, лишайники) рослинності, а також тварин, мікроорганізмів, що біологічно пов'язані між собою і впливають один на одного та на середовище, що їх оточує. Ліс - важлива частина біосфери, елемент географічного ландшафту.

Перше наукове визначення лісу на початку XX ст. дав Г.Ф. Морозов, розуміючи під лісом сукупність деревних рослин, які протерпіли зміни у своїй зовнішній формі та внутрішній будові під впливом одна на одну, на зайнятий ґрунт і атмосферу.

Академік П.С. Погребняк розумів ліс як тісне угруповання дерев та кущів, які займають більш-менш значний простір. Саме таким визначенням лісу автор відмежував поняття про ліс від інших елементів ландшафту, де можуть зустрічатися деревні рослини, не являючись панівними. Тому найбільш суттєвою відміною лісу від інших типів рослинності слід вважати те, що він, по-перше, складається з деревних рослин - дерев та кущів, по-друге, що деревні рослини розміщуються тісно, впливаючи одна на одну і на зайнятий простір. Саме останнє не притаманне плодовим садам, алейним посадкам, іншим подібним об'єктам, у яких деревні рослини розміщуються на значній відстані одна від одної.

Генсірук С. А. в книзі «Ліси України» вказує, що характерною особливістю лісу є також високо рослість дерев у зрілому віці. Так, сосна, ялина, дуб, бук в умовах помірного клімату можуть сягати у лісі висоти 40-45 м, чим створюють значну шершавість поверхні суші і відповідним чином впливають на вітер. Займаючи значну територію земної поверхні, ліси є глобальним акумулятором живої речовини, вони впливають на рівень кисневого та вуглецевого балансу. Суттєвою рисою лісу є довго тривалість життя деревних порід. Так, характерні для лісів помірної зони породи можуть доживати: дуб - до 1000 років, липа - до 800, сосна звичайна - до 450 років.

Визначення лісу давали й інші відомі вчені. Так, в книзі Пороша С. І., Пастернак В. П. «Природне лісовідновлення» наводиться твердження, що ліс є своєрідний елемент географічного ландшафту у вигляді великої сукупності дерев, що у своєму розвитку біологічно взаємопов'язані і впливають на довкілля на більш-менш значному земельному просторі.

Забезпеченню ефективної системи відтворення навколишнього середовища, подоланню дисбалансів розвитку України в екологічних і економічних сферах сприятиме досягнення оптимальної лісистості території.

Державною програмою "Ліси України" на 2002-2015 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. № 581, запроектовано вже на найближчу перспективу зміни основних показників лісового фонду, що є індикаторами сталого розвитку лісового господарства (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Прогноз зміни основних показників лісового фонду України (за даними Державної програми "Ліси України" на 2002-2015 роки)

1.3 Стан лісів Чернігівської області

Незважаючи на те, що застосовування деревини знижується за рахунок впровадження пластмас та інших штучних і синтетичних матеріалів, попит на деревину зростає, вона перетворюється на дедалі дефіцитніший матеріал.

Як відомо, лісові ресурси України дуже обмежені і забезпечують власні потреби лише на 20-25%. До лісових ресурсів відносять, крім деревних, технічні, харчові, кормові та інші ресурси, а також корисні властивості лісу – водоохоронні, захисні, кліматорегулюючі, санітарно-гігієнічні, оздоровчі тощо. Ліси в Україні відіграють переважно ґрунтозахисну, водоохоронну роль, служать «легенями» великих міст. Лісистість території держави досягає лише 14%, та й розміщення лісів дуже нерівномірне. Обсяг заготівель лісу, що ведуться на Поліссі та Карпатах, не задовольняє потреби країни, які забезпечуються частково за рахунок поставок з Росії та Білорусії. Величезних збитків галузі завдала аварія на Чорнобильській АЕС, що вивела з народного господарства значну частину лісових ресурсів України.

Серед міжгалузевих комплексів питома вага лісо виробничого комплексу (ЛВК) за обсягом виробництва становить 2,8%, за чисельністю працюючих – 4,6%, за вартістю основних виробничих фондів – близько 2%. Поставками готової продукції і лісоматеріалів комплекс пов’язаний з більш ніж 100 галузями.

До складу лісопромислового комплексу входять такі під комплекси: лісогосподарський, деревообробний, целюлозно-паперовий, лісохімічний.

У структурі комплексу провідне місце посідає деревообробна галузь. На неї припадає 70% випуску товарної продукції даного комплексу. Через обмеженість лісових ресурсів лісозаготівельна галузь не отримала значного розвитку. У ній виробляється майже 10% товарної продукції. На целюлозно-паперову промисловість припадає 18% товарної продукції комплексу, а питома вага зайнятих у ній становить 9,6%. Лісохімічна промисловість України не займає істотного місця в структурі галузі – на її товарну продукцію припадає 2,4%.

2. Лісогосподарський під комплекс складається з двох галузей: лісового господарства і лісозаготівельної промисловості [20].

Лісове господарство забезпечує розширене лісовідтворення, підвищення продуктивності лісів, посилення їх економічних функцій, лісовпорядкування, захист та охорону. Вирішальна роль у проведенні цієї роботи належить лісництвам. Характерними є досить повільні темпи приросту покритих лісом площ.

Лісозаготівельна промисловість – друга галузь лісогосподарського комплексу, яка проводить лісосічні роботи, вивозить і сплавляє деревину, здійснює її первинну обробку, займається заготівлею грибів, дикорослих плодів і ягід, лікарських рослин, березового соку, меду тощо. Заготівлею лісу найбільше займаються лісгоспзаги Чернігівської областей (Полісся).

3. Деревообробний під комплекс включає наступні галузі виробництва: лісопильну, фанерну і меблеву промисловості, виробництво деревостружкових і деревоволокнистих плит та будівельних матеріалів. Підприємства деревообробної промисловості розміщуються в усіх областях з найбільшою концентрацією в районах заготівлі лісу та споживання продукції.

Але основна частина продукції виробляється на території областей Західного регіону і Полісся.

4. На основі переробки лісу та інших рослинних ресурсів, а також вторинної сировини організовано целюлозно-паперову промисловість, яка дає до 18% товарної продукції комплексу. Дана галузь виробляє більше 150 видів продукції, але задовольняє потреби держави і населення в папері в середньому лише на 50%. Звідси дефіцит паперу і картону вітчизняного виробництва. В Україні не виробляються зовсім або виробляються в недостатній кількості окремі види паперу, попит на які у світі має тенденцію до підвищення: газетний, офсетний, пергамент та ін. Целюлозно-паперова індустрія вимагає для свого розвитку поєднання таких факторів, як наявність сировини, води й електроенергії. У зв’язку з цим підприємства її галузей зосереджені переважно в лісопромислових водних районах (Полісся). Центр паперової промисловості в Чернігівській області в Корюківці.

5. Лісохімічний під комплекс об’єднує підприємства, що виробляють деревне вугілля, оцтову кислоту, ефірну олію, карбамід. На нього припадає 2% товарної продукції комплексу. Як правило, підприємства тяжіють до місць лісозаготівлі, бо для виготовлення їх продукції використовують дрова листяних порід, соснову живицю, дубову кору.

6. У територіальній організації лісо виробничого комплексу України виділяють два важливих райони, один з них – Поліський. Він випускає майже 14% усієї товарної продукції галузі, в тому числі Чернігівська – 4%.

Ресурси деревини в Україні не задовольняють потреб споживача. Тому деревина та її продукти купуються за кордоном. Залучення до госпо-дарського обігу додаткових деревних ресурсів можливе завдяки повнішому використанню усієї біомаси дерева (пеньки, кора, гілки), вторинних та інших матеріалів і вивільнення деревини шляхом використання у тарному і целюлозно-паперовому та інших виробництвах найрізноманітніших замінників (макулатура, терміття, лушпиння, лоза, каоліни).

До основних напрямів розвитку ЛВК необхідно віднести:

– суттєве розширення масштабів лісовідтворення;

– покращання видового складу лісів;

– впровадження сучасних технологій дерево переробки та забезпечення повного використання цієї сировини;

– підвищення технічного рівня підприємств;

– більш активне проведення реабілітаційних робіт у зоні впливу Чорнобильської катастрофи;

– здійснення широкомасштабних лісомеліорацій;

– більш повне використання рекреаційної функції лісу.

1.4 Програма та методи дослідження

Програмою досліджень передбачено вивчити:

1. проаналізувати стан дослідження питання щодо захисту лісових насаджень Чернігівської області;

2. охарактеризувати дослідження стану лісів, їх господарсько-екологічне значення;

3. провести дослідження систем лісогосподарської діяльності.

Методи дослідження:

- аналіз літературних джерел;

- вивчення природного поновлення в умовах свіжих суборів на староорних землях Щорського та Городнянського районів Чернігівської області;

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ЛІСІВ ТА ОБГРУНТУВАННЯ ЇХ ГОСПОДАРСЬКОГО І ЕКОЛОГІЧНОГО ЗНАЧЕННЯ

2.1 Компоненти та ознаки деревостану

Ліс, являючи собою складне рослинне угрупування, навіть на незначній площі не буває цілком однорідним. Тому для вирішення різних практичних питань, для порівняння ділянок і т.п. доцільно лісостан поділяти на більш прості частини, елементарні однорідні одиниці, які у лісівництві отримали назву компоненти лісу.

Найголовнішим компонентом будь-якого лісу є деревостан, тобто сукупність дерев, які складають основу лісового насадження. У лісі, особливо дорослого віку, часто можна помітити молоде покоління, яке з'явилося природним шляхом. Це - підріст, який згодом може замінити материнське насадження. У багатьох випадках, коли ліс росте на відносно багатих та багатих фунтах, у ньому присутня і деревна рослинність у формі кущів, яка утворює особливий компонент лісу - підлісок. Окрім деревної рослинності, для лісу характерні і недеревні рослини, що представлені напівкущами, трав'яними рослинами, мохами, папороттю, лишайниками. Ці рослини утворюють живий надґрунтовий покрив, який характерний для того чи іншого лісу. У лісі щорічно відмирає та опадає на поверхню фунту частина хвої, листя, трав'яні рослини, гілочки, шматки кори, насіння, шишки, інші органічні рештки. Усі ці рештки прийнято називати опадом. Із року в рік, не встигаючи перегнити, опад формує лісову підстилку, тобто шар органічних решток на поверхні ґрунту з різною стадією їх розкладу. Якщо опад має нещільну структуру, то лісова підстилка - більш компактну. її іноді називають лісовим гумусом.

Ліс не може існувати без ґрунту, тому ґрунт теж відноситься до його компонентів. Крім того, в окремих випадках у лісі є поза ярусна рослинність у вигляді ліан, лишайників.

Деревостан є не тільки основним компонентом лісу за долею участі у рослинному угрупованні, а й головним об'єктом господарювання у лісі. Тому його прийнято характеризувати за рядом показників, а саме: за складом порід, формою, походженням, густотою, повнотою, бонітетом, віком, товарністю. Деревостан є більш вузьким поняттям, ніж лісостан, хоча їх ототожнюють.

Склад деревостану - це перелік деревних порід з визначенням частки кожної з них у загальній масі деревини за 10-бальною системою.

Так, якщо деревостан сформувався лише із однієї породи, наприклад, сосни звичайної, він вважається чистим. Якщо ж у ньому зростають дві і більше породи, то він є мішаним. Склад деревостану прийнято виражати таксаційною формулою, у якій коефіцієнти показують частку породи у загальному обсягу (запасі) деревини, а породи записуються індексами. Наприклад, чистий сосновий деревостан (доля сосни 10/10) має формулу складу 10С₃ , а деревостан, у якому 80% запасу має сосна, а 20% береза повисла, - 8С₃ 2Бп. Отже, сума коефіцієнтів у формулі складу деревостану завжди повинна дорівнювати 10. Якщо частка якоїсь породи становить менше 5%, то вона відображається у формулі знаком "+" (плюс). Наприклад, маємо деревостан, у якому запас деревини стосовно окремих порід поділяється так: 78% сосни звичайної, 18% берези повислої, 4% осики. Якщо у деревостані переважає якась одна порода, вона вважається переважаючою, або панівною. Від переважаючої відрізняється головна порода. Вона може переважати у складі, а може мати і меншу частку, але саме на головну породу спрямовані заходи лісо вирощування, тобто на неї ведеться господарство. Наприклад, у соснових лісах можна зустріти ділянки з переважанням берези. У даному випадку береза буде переважаючою, але не головною породою. Таку ж картину можна спостерігати у дібровах, коли у деревостані переважає граб, а дуб має менше п'яти одиниць у складі деревостану. Граб у таких деревостанах є переважаючою, а не головною породою, адже у дібровах господарство ведеться на дуб.

Деревостани можуть утворювати один або більше ярусів. Залежно від кількості ярусів деревостани поділяють на прості, які мають один ярус, та складні 2-3-ярусні. Такий деревостан може сформуватися з кількох ярусів, що представлені однією деревною породою, наприклад, ялиною. У цьому випадку деревостан буде чистим за складом і складним за формою. У простому за формою деревостані дерева мають приблизно однакову висоту, і їх крони утворюють один загальний ярус. У складному деревостані яруси виділяють окремо, якщо його висота відрізняється від висоти верхнього ярусу на 20%, але не більше 50%. Різниця у запасі деревини верхнього і підлеглого ярусів повинна становити не менше 20%.

За походженням деревостани бувають природного походження, тобто такі, що з'явилися із насіння або порослі природним шляхом, а також штучного походження, тобто створених людиною шляхом висіву насіння або садінням молодих рослин.

Вік деревостану. У лісівництві і лісовій таксації загальноприйнятим є застосування для визначення віку деревостану класів віку та віднесенням їх до вікових груп. Для більшості деревних порід, що зростають у лісах України, встановлені 10-річні класи віку. Виняток становлять бук, ялиця, ялина, які зростають у лісах Карпатського регіону. Для них встановлені 20-річні класи віку. Для швидкорослих порід (тополі) - 5-річні класи віку. Класи віку прийнято позначати римськими цифрами [20].

Якщо дерева у деревостані мають різницю у віці, яка не перевищує тривалості одного класу віку, такий деревостан вважається одновіковим. Штучно створені деревостани часто бувають повністю одновіковими. При більшій різниці - різновіковим. Вік дерев визначають, наприклад, у сосновому молодняку - за кількістю утворених на стовбурі щорічних гілок («лутовок»). Іноді використовують віковий бурав. Вік зрубаних дерев визначають за кількістю річних кілець на пеньку.

На практиці часто користуються для вікової характеристики деревостану віковими групами. Так, молодняком вважається насадження з моменту утворення власного пологу, формування густої хащі і до 20-річного віку. Жердняк - це густий деревостан, у якому більша кількість дерев може дати при зрубанні такий сортимент, як жердина. Середньо-віковий ліс - ліс, у якому дерева починають масово плодоносити. Достигаючий ліс має більшість дерев з рясним плодоношенням, іде активний приріст деревини. Стиглий ліс має найвищі запаси деревини високої якості, придатної для заготівлі цінних сортиментів. Перестійний ліс характеризується процесом руйнування. Деревна маса майже не приростає. Велика кількість дерев уражена хворобами, є сухостійні дерева. Такий ліс потребує заміни на молодий.

Остання вікова група визначається терміном настання природної стиглості конкретних деревних порід. Так, у найбільш сприятливих лісо рослинних умовах вона настає для насіннєвих насаджень дуба звичайного у 500-700 років, сосни звичайної - у 300-350, ялини європейської і ялиці білої - у 200-300, бука лісового - у 150-250, граба та вільхи чорної - у 100-150, у берези повислої та осики - у 60-100 років.

2.2 Бонітет деревостану

Чим кращі ґрунтово-кліматичні умови для тієї чи іншої деревної породи, тим активніше відбувається ріст дерев у насадженні та швидше накопичується органічна маса - деревини. Тому бонітет деревостану вважається показником продуктивності деревостану, адже, як було встановлено, маси деревини у деревостанах відносяться між собою так, як їх середні висоти. Проф. MM Орловим (1911) складені бонітувальні таблиці для деревостанів насіннєвого і порослевого походження, за якими визначається клас бонітету. Для цього потрібно знати середній вік і середню висоту дерево стану. Чим більша середня висота деревостану у певному віці, тим вищий і клас бонітету. За М.М.Орловим, найвищий клас бонітету I^а , а найнижчий -V^а . Як виявилося пізніше, у природі існують насадження, у яких деревостани мають як значно більші середні висоти, так і менші від передбачених М.М.Орловим.

Тому таблиця була доповнена I^а і V^а класами бонітету. У лісах України зростають деревостани за І^в і навіть I^е класами бонітету.

Повнота деревостану - ступінь щільності стояння дерев у деревостані, що відображає частку використання ними навколишнього простору. Цей показник дуже важливий не тільки для визначення запасів деревини, але і для призначення господарських заходів при лісо вирощуванні.

Розрізняють повноту абсолютну і відносну. Перша встановлюється як сума площ поперечних перерізів на висоті 1,3 м усіх дерев на площі 1 і а. Друга виражається у десятих долях одиниці. При цьому за одиницю приймається повнота зімкнутого (нормального) деревостану відповідних породи, віку, бонітету, умов місцезростання. При точному визначенні повноти виконується суцільний перелік дерев на певній площі, обчислюється сума поперечних перерізів, після встановлення її величини на га площі - співвідноситься з площею відповідної таблиці ходу росту.

На практиці іноді встановлюється лісівницька повнота деревостану за ступенем зімкнутості пологу деревостану. Співвідношення лісівницької і таксаційної повноти деревостану змінюється залежно від деревної породи, віку, умов місцезростання. Наприклад, у густих молодняках лісівницька повнота буде мати більші значення, а у стиглих насадженнях з рідким стоянням дерев, навпаки, таксаційна повнота матиме більш високі показники за лісівницьку. За повнотою деревостани поділяють на високоповнотні (0,8-1,0) середньоповнотні (0,6-0,7), низькоповнотні (0,4-0,5) та рідколісся - менше 0,3.

Густота деревостану відображає щільність заселення лісової площі деревами, характеризується кількістю дерев на 1 га. Цей показник застосовується у лісокультурній справі, при проведенні рубок догляду за лісом. Встановлюється суцільним переліком дерев на певній площі та переведенням даних на 1 га. Від густоти деревостану залежать процеси росту дерев у висоту, очищення стовбурів від гілок, сучків. У деревостанах природного походження кількість дерев спочатку може сягати десятків тисяч екземплярів на 1 га. У міру росту та формування насадження їх у стиглому віці залишається кілька сотень. Причому у одному і тому ж віці для однієї і тієї ж породи у кращих умовах (при вищому класі бонітету) дерев залишається менше, ніж у гірших. Така ж мни шомірність спостерігається, наприклад, на Східно-Європейській рівнині при переміщенні з півночі на південь та зі сходу на захід, тобто з поліпшенням кліматичних умов, кількість дерев одного і того ж віку на одиниці площі зменшується.

2.3 Структура лісових насаджень області

Ліси першої групи становлять 258,2 тис. га, площа лісів другої групи - 414,5 тис. га. Вікова структура лісів області нерівномірна, в лісовому фонді переважають молодняки – 33,5 % площі, середньовікові насадження займають 47 %, пристигаючі – 14,2 %, стиглі – 5,3 % від загальної площі лісів.

Запас деревини області становить 124,2 млн. м³ , з них стиглої – 7,6 млн. м³ (6,2 %). Середній запас деревини на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель становить 189 м³ , стиглих і перестійних деревостанів – 210 м³ , середній приріст на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель складає 4,1 м³ .

Веденням лісового господарства в області займаються 58 постійних лісокористувачів, з них 11 державних підприємств Чернігівського обласного управління лісового господарства.

Рисунок 2.1 Розподіл лісового фонду Чернігівської області у 2007 році (тис. га)

Розрахункова лісосіка рубок головного користування, в порівнянні з 2006 роком, збільшилася на 9,2 % і становила понад 800 тис. м³ . Збільшення розрахункової лісосіки відбулося за рахунок підприємств КП «Чернігівоблагроліс». До їх розробок залучаються значні фізичні і матеріальні сили, в тому числі і лісової охорони, а відповідно не приділяється належна увага технології створення лісових культур та догляду за ними, особливо в перші роки.

Розрахункова лісосіка по головному користуванню в лісах Державних лісогосподарських підприємств затверджена на 2007 р. в розмірі 596,2 тис. м³ , по лісогосподарських підприємствах агропромислового комплексу – 149,4 тис. м³ , по лісогосподарських підприємствах Міноборони – 53,8 тис. м³ .

В цілому, стан лісових культур в області задовільний, хоча в окремих господарствах допускаються недоліки при їх створенні: низький рівень агротехніки, відсутність належного догляду за посадками, що призводить до порушення строків переводу лісокультур в покриту лісом площу і навіть до їх загибелі.

Посадковий матеріал вирощується в лісорозсадниках лісгоспів у достатній кількості, але асортимент порід, які вводяться до складу лісових культур, дуже бідний, майже не вводяться цінні плодово-ягідні, ґрунтопокращуючі породи дерев та чагарників.

В області проводилися місячники весняної та осінньої посадки дерев, які проходили в комплексі заходів, затверджених розпорядженням обласної державної адміністрації від 29 січня 2001р. № 42 «Про проведення щорічного обласного огляду-конкурсу по благоустрою і озелененню населених пунктів».

Під час місячників висаджувались дерева, кущі, проводилась реконструкція та благоустрій парків пам’ятників, обелісків та меморіальних поховань.

Значну допомогу лісогосподарським підприємствам у створенні лісових культур здійснили учні навчальних закладів області.

За результатами місячників весняної та осінньої посадки дерев найактивніші колективи визнані переможцями огляду-конкурсу та відзначені преміями за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища.

Останнім часом складно вирішуються питання, пов’язані із захистом лісових насаджень від шкідників та хвороб. Це вимагає щорічного вжиття широкомасштабних лісозахисних заходів, які потребують значних фінансових та матеріальних витрат, а тому вони ліквідовані заходами боротьби в поточному році лише на площі 13,5 тис. га.

2.4 Реабілітація лісів

В Україні постіймо високою є дія негативних факторів, які впливають на ліси. Вони пов'язані з природними катаклізмами останніх років, наслідками аварії на Чорнобильській АС, промисловим забрудненням, надмірними рекреаційними навантаженнями па лісові екосистеми та, вірогідно, глобальними кліматичними змінами, про які в останні роки дуже багато говорять та пишуть.

З позиції сировинних ресурсів ліси Полісся мають стратегічне значення. Тривала господарська діяльність суттєвим чином трансформувала землі лісового фонду. Особливого впливу вони зазнали у період війн. Але чорнобильська катастрофа на цьому фоні є незрівняною як за обсягами впливу, так і глибиною трансформації лісів [21].

Зараз у зоні радіоактивного забруднення знаходиться близько 3,5 млн. га лісів. Вони в цих умовах виконують функцію поглиначів радіонуклідів, утримуючи їх в різних компонентах лісових екосистем та перешкоджаючи міграції забруднювачів. Разом з цим склалися певні проблеми з традиційним веденням лісового господарства і багатоцільового використання лісових ресурсів, враховуючи ту обставину, що в регіоні Полісся зосереджено близько 40% лісів України. Вони зосереджують у собі значні ресурси деревини, не деревної сировини, диких тварин, що мають промислове мисливське значення.

Відповідно до рівнів радіоактивного забруднення фунту в лісах введено регламентацію проведення лісогосподарських заходів і визначено можливість використання тієї чи іншої продукції лісового господарства. Радіаційна ситуація в лісах буде постійно контролюватись, здійснюватиметься також контроль продукції, що випускається держлістотами.

Частину найбільш забруднених лісів повністю виключено з лісогосподарського виробництва. До 2015 р. площа забруднених лісів, виключених з лісогосподарського виробництва насаджень, зменшиться майже на 50% (до 20 тис. га). Одним з головних завдань на період до 2015 р. є здійснення комплексу заходів щодо поступової реабілітації лісів. У зв'язку з природним розпадом радіонуклідів площа забруднених лісів, в яких нині заборонено лісогосподарську діяльність, зменшиться на 22,0 тис. га до 2015 p., тобто на площі 22,0 тис. га стане можливим ведення лісового господарства.

Значна частина лісів, де обмежено використання деревини, також буде залучатися до господарчого обороту. Станом на 1987 р. площа таких лісів складала 142,3 тис. га. Внаслідок реабілітації територій станс можливим заготівля не деревної продукції лісу: дикорослих ягідних та лікарських рослин, їстівних грибів. Для заготівлі дикорослих ягід можливо буде залучити близько 166,0 тис. га, а їстівних грибів - близько 619,4 тис. га.

Для залучення реабілітованих лісових площ, що зазнали забруднення в результаті аварії па Чорнобильській атомній станції, до ресурсного використання необхідно розробити рекомендації щодо ведення лісового господарства та використання різних видів лісової продукції па цих територіях. Такі рекомендації уже є. Більше того, позитивна тенденція у зміні рівнів забруднення вимагає певної корегування таких нормативів. Тому "Рекомендації з ведення лісового господарства в умовах радіоактивного забруднення", затверджені Міністерством з надзвичайних ситуації та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Державним комітетом лісового господарства України у 1998 p., прийшли на зміну попереднім, термін дії яких завершився у 1997 р.

Діючі зараз рекомендації охоплюють широкий спектр проблем: від лісового насінництва та вирощування садивного матеріалу на різних за ступенем забруднення землях до розміщення пасік, заготівлі дикорослих лікарських рослин та ведення підсобного господарства на землях лісового фонду.

До екологічно кризових належать південно-східні райони України. Найбільш техногенне порушеними є екосистеми Донбасу.

Майже 40% порушених промисловістю ґрунтів України зосереджено в Донбасі - високо урбанізованому промислово розвинутому регіоні. Потужна техносфера налічує близько 900 крупних підприємств гірничодобувної, металургійної, хімічної, будівельної, машинобудівної промисловості. Експлуатується майже 300 родовищ корисних копалин, внаслідок чого порушено понад 24 тис. га сільськогосподарських угідь. Породними відвалами (терикони та відвали розкривних ґрунтів) зайнято 25 тис. га, з яких 4,3 тис. га відпрацьовано і підлягає рекультивації.

Одним з найбільш ефективних з економічної та екологічної точок зору способів реабілітації техногенне порушених екосистем є створення лісових захисних, озеленювальних та меліоративних насаджень на териконах та зовнішніх відвалах розкривних порід відкритих розробок доломітів і вапняків у Донбасі (щільність населення 200 мешканців на 1 км² , кількість шкідливих викидів - 365 кг на людину за рік), яке сприяє поліпшенню санітарного стану довкілля, усуненню проявів водної та вітрової ерозії, зменшенню техногенного навантаження, відновленню продуктивності і господарської цінності порушених земель, збагачує видову різноманітність рослинного і тваринного світу регіону.

Лісові насадження як постійний рослинний покрив виконують також і рекреаційні функції.

Варто переглянути відсоток участі лісової рекультивації в загальному обсязі робіт з біологічної рекультивації порушених екосистем. Раніше в нормативних документах він наближено дорівнював 12%. Основна маса порушених земель (близько 40%) підлягала сільськогосподарській рекультивації. Мала її ефективність, низький природоохоронний ефект та значна вартість цього виду рекультивації порушених екосистем, сучасний економічний стан та суспільно-економічні відносини, що склалися в державі, потребують корекції цих нормативів у бік збільшення участі лісової рекультивації та розроблення диференційованого підходу щодо напрямів та способів рекультивації.

Насадження, що зростають на порушених землях, потребують особливих заходів щодо своєї охорони, захисту та ведення господарства. Через відсутність науково обґрунтованої нормативної бази, лісовпорядкування та проведення лісогосподарських робіт (рубки догляду тощо) на рекультивованих лісових землях здійснюється за стандартними схемами, що іноді призводить до грубих помилок (визначення типу лісу, укрупнення виділів тощо) у плануванні і веденні господарства, а звідси - до зниження екологічних функцій та цінності лісу. Це особливо актуально з позиції відновлення та збереження біологічного різноманіття на таких рекультивованих землях.

Одним з ефективних засобів у відновленні порушених екосистем є застосування економічних важелів закладення в собівартість продукції часткової або повної вартості, необхідної на реабілітацію порушених підприємством екосистем, що практикувалося в колишньому СРСР на підприємствах, які видобували корисні копалини, та підвищення ролі і збільшення контролюючих прав громадських природоохоронних організацій.

Для інтенсифікації процесу реабілітації та відновлення екосистем порушених саме видобутком корисних копалин потребують узгодження з новим Земельним кодексом ряд положень, що стосуються порядку відчуження земель для розроблення родовищ та передавання рекультивованих земель землекористувачам.

З іншого боку, необхідно узаконити на державному рівні звільнення від сплати податків державні, громадські та комерційні структури, які займаються природоохоронною діяльністю в зонах екологічного лиха, та надати інші економічні пільги (отримання низько відсоткових та безвідсоткових кредитів і ін.)

РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1 Використання лісових ресурсів області

Динаміка спеціального використання лісових ресурсів в лісах області в розрізі користувачів за останні 5 років наведена в табл. 3.1.

Ліміт лісосічного фонду на 2006 рік затверджений в обсязі 804,66 тис. м³ . Рубками головного користування заготовлено 781,1 тис. м³ деревини (97,1 % від ліміту).

Розрахункова лісосіка по м’яко листяному господарству більшістю лісокористувачів повністю не використовується. На корені залишаються низько товарні насадження таких порід, як осика, тополя, верба, несвоєчасна вирубка яких призводить до втрати значної кількості деревини. Насадження деградують і втрачають захисні функції, а деревина свою технічну якість.

По хвойному і твердолистяному господарствах, які дають значні прибутки, ліміт лісосічного фонду використовується майже повністю.

Таблиця 1.1

Динаміка спеціального використання лісових ресурсів за 2002-2006 роки

Відновлення лісів області відбувається переважно за рахунок створення лісових культур на площах після суцільних рубок, а лісорозведення – на площах, які непридатні для сільськогосподарського використання: в ярах, на пісках. Для забезпечення відтворення вилучених запасів деревини, підвищення продуктивності лісів, з метою запобігання ерозійним процесам, поліпшення навколишнього природного середовища на землях держлісфонду та на непридатних для використання в сільському господарстві землях здійснено лісовідновлення та лісорозведення на площі 4508,3 га (табл. 3.2.).

Таблиця 3.2

Динаміка лісовідновлення, лісорозведення та створення захисних лісонасаджень (га)

Лісопатологічними обстеженнями, проведеними у 2006 році виявлено 61,9 тис. га лісу, пошкодженого шкідниками та хворобами, що становить 9,3 % від вкритої лісом площі.

В окремих перевірених лісогосподарських підприємствах виявлені випадки порушень «Санітарних правил в лісах України» та «Правил відпуску деревини на пні в лісах України».

Так, ДП «Ріпкирайагролісгосп» було призначено в рубку головного користування насадження, яке не досягло віку стиглості. Також в цьому підприємстві виявлено випадок перенесення діляночних стовпів, внаслідок чого було зрубано 186 дерев, не взятих до обліку.

В ході проведення операції «Новорічна ялинка» виявлено незаконну заготівлю новорічних ялинок працівниками ДП «Чернігівське лісове господарство». Матеріали направлені до правоохоронних органів.

Кожен з нас щорічно є свідком того, як на багатьох полях палає полум’я. Але це не пожежа, яка виникла внаслідок стихійних явищ, це власники, землекористувачі, орендарі земельних ділянок проводять спалювання сухої природної рослинності та її залишків, як правило, не усвідомлюючи ті негативні наслідки, що супроводжують проведення такого заходу. Крім того, вогонь з місць палів, розповсюджуючись на значні відстані, часто призводить до виникнення пожеж в лісових масивах та полезахисних смугах, знищення місць мешкання тварин та птахів, загибелі мікроорганізмів.

На жаль, взамін господарського ставлення до рослинних ресурсів, маємо спалену землю, що свідчить про низький рівень екологічної культури тих, хто це робить і тих, хто спостерігає, не вдаючись до протидії цим беззаконним явищам.

З метою попередження недопущення спалювання стерні, пожнивних решток, сухої рослинності на полях та придорожніх смугах відводу у кожному районі області проводилась широка роз’яснювальна робота в засобах масової інформації, з керівниками сільгосппідприємств та організацій.

Незважаючи на сприятливі в цілому погодні умови та заходи, що були проведені в 2006 році, стан забезпечення надійного протипожежного захисту лісів лісогосподарськими підприємствами, не можна назвати задовільним.

Таблиця 3.3

Кількість пожеж в лісах області в 2006 році

Проведені перевірки та аналіз пожеж свідчать про те, що основними причинами їх виникнення є необережне поводження населення з вогнем і низький рівень свідомості при дотриманні правил пожежної безпеки [10].

Розповсюдження лісових пожеж на значні території створює загрозу об’єктам господарювання, а значна задимленість повітря, що виникає при масштабних пожежах, справляє негативний вплив на здоров’я населення, флору і фауну.

В Чернігівській області спостерігається значне зниження обсягів заготівлі лікарських рослин, зумовлене як радіаційним забрудненням територій, так і виснаженням їх запасів внаслідок посилення антропогенного впливу на довкілля.

Протягом останніх років обсяги заготівлі контрольованих видів дикорослих рослин поступово зменшуються, а встановлені ліміти не використовуються.

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області протягом 2004 - 2006 років дозволи на використання об‘єктів рослинного світу місцевого значення не видавались в зв’язку з відсутністю заявок на заготівлю сировини лікарських рослин.

За останній час природні луки Чернігівщини мали значні зміни. Основними факторами, які викликали зміни лучної рослинності, є меліорація, заростання луків деревною рослинністю та ненормоване випасання худоби (біля великих населених пунктів).

Порушення структури лучних ценозів проявляється у збідненні флористичного складу, спрощенні ярусної будови, формування більш одноманітних, екологічно нестійких ценозів. Зараз відбувається трансформація справжніх та болотистих луків в торф’янисті, з переважанням щучнику, а також заміна їх сіяними травами. На територіях, віддалених від населених пунктів, переважають справжні сінокісні луки над пасовищними. В місцях інтенсивного розвитку тваринництва переважають луки-пасовища, частина з яких знаходиться на різних стадіях пасквільної дигресії. Внаслідок випасів утворюються дрібно злакові та дрібно осокові ценози.

Загальні закономірності антропогенних впливів полягають в зменшенні площ боліт та луків, викликаних осушенням та подальшим використанням земель; трансформації рослинного покриву трав’яних ценозів, збільшення площ похідних ценозів торф’янистих луків, розширенні площ сіяних луків.

В зв’язку з трансформацією рослинного покриву трав’яних біогеоценозів Чернігівщини, особливо актуальним постає питання завершення формування природоохоронної сітки регіону з метою внесення до її складу рідкісних та цінних лучних ценозів з групами червонокнижних та регіонально рідкісних видів.

Протягом 2006 року Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України підготовлена низка нормативно-правових актів та методичних рекомендацій, що стосуються зелених насаджень у населених пунктах України [10].

Аналізуючи матеріали щодо стану зелених насаджень м. Чернігова за останні роки, виникає серйозна занепокоєність з цього питання. В місті відсутня не тільки інвентаризація зелених насаджень з визначенням балансової вартості зелених насаджень, а навіть їх елементарний облік.

При наявності значного озеленення міста, що проводилось головним чином в 50 – 60-ті роки минулого століття, на сьогодні, розвиток зеленого господарства має регресивний характер. Особливе занепокоєння викликає стан зелених насаджень загального користування, догляд за ним відбувається на рівні видалення сухостійних та пошкоджених дерев, відсутній не тільки капітальний, а і поточний ремонт об’єктів благоустрою зеленого господарства. Потребує лісопатологічного обстеження і лісопаркова зона міста.

Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області протягом 2006 року проведено 516 перевірок щодо стану рослинних ресурсів. Складено 407 протоколів, накладено штрафів на суму 20,6 тис. грн., стягнуто 19,8 тис. грн. Пред’явлено 104 позови на відшкодування збитків загальною сумою 86,5 тис. грн., стягнуто 66,8 тис. грн.

3.2 Дотримання лісового законодавства в області

Для Чернігівщини питання додержання вимог лісового законодавства мають особливу актуальність і значимість: ліси займають п’яту частину її території. Загальна площа земель лісового фонду області становить 717,7 тис. га, у тому числі вкриті лісовою рослинністю — 657, 9 тис. га.

Усього впродовж поточного року органами прокуратури області у сфері охорони лісових ресурсів порушено 20 кримінальних справ, внесено та задоволено 26 протестів, до відповідальності притягнуто 154 посадові особи, за актами прокурорського реагування відшкодовано понад 1,5 млн. грн..

Але потенційно ці цифри могли би бути більшими, бо проблем у цій сфері вистачає.

Зокрема, це масові самовільні порубки, по яких не встановлюються особи лісо порушників. За 6 місяців поточного року органами лісової охорони обласного управління лісового господарства та КП «Чернігівоблагроліс» виявлено 535 фактів самовільних порубок. Разом з тим, з них 445 фактів (83%), по яких винні особи не встановлені. Здебільшого до правоохоронних органів передаються матеріали за такими фактами незаконної порубки невстановленими особами, які виявляються в результаті ревізій. У цих випадках через задавненість встановити особи порубників вже не представляється можливим.

На території області налічується 548 пилорам. І постійно виявляються випадки діяльності цих об’єктів при відсутності окремих, або і взагалі будь-яких дозвільних документів на здійснення лісопереробних робіт. У ході прокурорських перевірок були встановлені факти, коли органами екології такі факти не виявлялись і заходи щодо обмеження, зупинення і припинення діяльності таких підприємств ними не застосовувались.

Порушуються користувачами лісових ресурсів і вимоги адміністративного законодавства при складанні протоколів. Внаслідок цього правопорушники уникають передбаченої чинним законодавством відповідальності.

Крім того, виявлені окремі факти складання фіктивних протоколів — на осіб, які не вчиняли правопорушення.

Ці та інші виявлені порушення пов’язані з неповнотою виконання відповідними органами екології, лісової охорони, виконавчої влади та місцевого самоврядування покладених на них законодавством функцій щодо державного контролю за використанням і охороною лісів, — зазначалось на колегії. Було прийняте рішення найближчим часом активізувати прокурорський нагляд на цьому напрямку, та визначено практичні кроки для такої активізації.

3.3 Природне поновлення лісових насаджень на непридатних для сільськогосподарського виробництва землях Чернігівського Полісся

В Україні лісівники приділяють велику увагу лісовідновленню та лісорозведенню як одному з найефективніших заходів, спрямованих на підвищення продуктивності й якості лісового фонду. Завдяки створенню лісових насаджень забезпечується збереження та збільшення вкритих лісовою рослинністю земель. В лісівничій практиці утворення нового покоління лісу, залежно від ступеня участі людини, може бути природним (стихійним), штучним (висівання насіння, садіння сіянців і саджанців) та комбінованим, коли на одній площі поєднується природне і штучне створення лісових насаджень [5]. Ці способи мають переваги і недоліки. Перевагами природного насіннєвого відновлення є скорочення витрат коштів і формування біологічно стійких насаджень, оскільки із багатьох тисяч сходів і підросту до рубки головного користування виживає декілька сот найсильніших дерев. Недоліком — тривалість процесу формування корінних лісових насаджень природним шляхом порівняно зі штучним їх створенням. При штучному лісовідновленні чи лісорозведенні заздалегідь можна передбачити склад насаджень і навіть використати інтродуценти, сформувати одновікові деревостани високої продуктивності з великим виходом цінних сортиментів внаслідок рівномірної повноти і доброго очищення стовбурів від гілок, а також рівномірної внутрішньої будови деревини [3].

Лісогосподарські підприємства України застосовують здебільшого штучне створення лісових культур. Проте на староорних землях, які не використовувались тривалий час, відбувається заліснення території природним шляхом.

В обстежених нами насадженнях природного насіннєвого походження за складом переважають чисті березняки. Соснові лісостани сформувались лише на територіях, поблизу яких немає материнських березових насаджень. На сирих і мокрих типах умов місцезростання формуються чорновільхові лісостани. У свіжих суборах за бонітетом переважають насадження першого класу, проте трапляються лісостани як Іб, так і ІІІ класів (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Характеристика насаджень природного походження за 2007 рік

Успішне природне поновлення відбувається у багатьох типах лісу, але цьому процесу часто перешкоджають різні екологічні фактори. В деяких типах лісу природного поновлення не буває зовсім або виростають тільки насадження другорядних порід, тому на таких ділянках лісівники змушені відновлювати насадження штучно. Успіх природного відновлення деревних порід залежить від наявності насіння, умов його проростання і подальшого росту та розвитку самосіву. Отже, треба знати особливості поновлення лісу, вміти оцінити його і з найменшими витратами поновити лісостани [6].

Помітно впливає на природне відновлення лісу стіна материнського насадження. Насіння берези повислої поширюється на більшу відстань, кількість її рослин на одиниці площі перевищує кількість природного поновлення сосни. Так, на відстані до 100 м від материнського насадження кількість самосіву сосни сягає 1-5 тис. шт./га, а берези — 3,7-7,6 тис. шт./га. На більшій відстані кількість самосіву сосни різко зменшується і дорівнює 0,4-1 тис. шт./га, на відміну від берези, яка на відрізку 100-160 м становить 1,2-3,7 тис. шт./га, а більшій 160 м — 0,1-1,2 тис. шт./га.

Самосів сосни поширюється на відстань до 200 м, а берези — до 300 м від стіни лісу (рис. 3.1). Значною мірою це пов’язано з тим, що дерева сосни звичайної, розташовані на вільному місці або на узліссі, починають плодоносити з 8-10, а в зімкнутих насадженнях — з 14-18 років.

Неврожайні роки бувають дуже рідко. Досить високі врожаї повторюються через 2-3 роки. Щорічно в 60-120-річних насадженнях на ґрунт випадає від 0,2 до 5,0 кг або 32,2-709,2 тис. шт. насінин. Схожість насіння сосни звичайної складає 82-97%. Дерева берези на узліссях й ті, що ростуть на просторі, починають плодоносити з 6-8, а в насадженнях — з 10-12 років. Насіннєві роки повторюються через рік-два. В чистих березових насадженнях на ґрунт випадає 30-40 кг насіння, яке пошкоджується грибком склеротинія (Sclerotinia betulae), тому схожість його ледь сягає 30 %. В одному кілограмі насіння берези налічується понад п’ять мільйонів насінин. Отже, майже щороку на один гектар ґрунту висівається 45-60 млн насінин берези [2]. Крім того, маючи легше насіння, береза повисла здатна швидко заселяти незайняті лісовою рослинністю простори і занедбані сільськогосподарські угіддя, а завдяки швидкому росту успішно конкурує з бур’янами [4].

Рис. 3.1 Розподіл кількості самосіву сосни звичайної та берези повислої залежно від відстані від стіни лісу

Аналізуючи кількість самосіву, його групове розміщення та ступінь механічного пошкодження, ми дійшли висновку, що відносно задовільне відновлення сосни відбувається на прилеглих до стіни лісу смугах шириною 70-100 м, а берези — 150-160 м. Із збільшенням цієї відстані збільшується амплітуда температурних коливань, зменшується вологість ґрунту та повітря, тому сосна відновлюється незадовільно.

Іншим суттєвим фактором, що впливає на природне відновлення, є властивості ґрунту. Корінці сходів у перші тижні життя розміщені лише у верхньому шарі ґрунту і рослини живуть за рахунок його поживних речовин. На бідних ґрунтах можуть нормально розвиватись лише маловибагливі до ґрунту деревні породи, такі як сосна, береза, акація біла. Значний вплив на адаптацію і виживання сходів більшості деревних порід має вологість верхнього шару ґрунту. Особливо це стосується найстійкіших в умовах оптимальної середньої вологості, які вимирають на сухих, перезволожених і заболочених ґрунтах. Надмірне зволоження ґрунту може спричинити розвиток різних грибкових захворювань, і вимокання рослин, а посуха — усихання сходів.

Розвиток лісовідновних процесів зумовлюється видом та станом живого надґрунтового покриву. На занедбаних сільськогосподарських угіддях в основному ростуть злаки, серед яких панівне місце займає пирій, куничних, тимофіївка.

Живий надґрунтовий покрив захищає сходи не тільки від заморозків і сонячних опіків, але й від висушуючої дії вітру та інших шкідливих факторів [5]. Проте переважно трав’яні рослини шкодять сходам. Побічна їх дія полягає у виснаженні ґрунту внаслідок поглинання поживних речовин і у висушуванні його через витрати вологи на транспірацію. Ґрунт, особливо під злаками, ущільнюється, тому витрати на випаровування збільшуються, через його пересихання інтенсивність життєдіяльності мікроорганізмів в ньому знижується, сповільнюється багато хімічних процесів розкладу органіки, ускладнюється перехід різних солей у легкозасвоювані рослинами сполуки. Трав’яна рослинність негативно впливає на діяльність ґрунтових безхребетних організмів, які мають дуже велике значення у створенні структури ґрунту, а також затримує появу сходів деревних рослин і пригнічує їх розвиток. Це відбувається через брак простору як для розвитку коренів, так і надземної частини, нестачу світла, вологи, елементів мінерального живлення. Крім того, взимку посохлі стебла трав під тиском маси снігу ламають ще незміцнілі рослини. Суха трава, що перезимувала, є легкозаймиста, тому пожежно небезпечна для лісових насаджень, особливо навесні [3]. Густий живий надґрунтовий покрив затримує значну частину насіння деревних порід, яке зависає серед трав’яної рослинності і не досягає поверхні ґрунту.

З метою створення сприятливих умов для проростання насіння деревних порід проводять механічний обробіток ґрунту (мінералізацію). За даними наших досліджень, в результаті таких заходів значно зростає кількість самосіву. На площі, де проводилось сприяння природному поновленню, кількість рослин берези на відстані до 100 м від стіни лісу становить від 5 до 10-14 тис. шт./га, а на територіях, де не проводили такі заходи — від 1 до 5-8 тис. шт./га. Тому на площах, де планується створення лісових насаджень шляхом породного поновлення, для формування благонадійного самосіву доцільно проводити рихлення верхнього горизонту ґрунтообробними агрегатами.

3.4 Відтворення та охорона лісів в межах регіональних особливостей

Відновлення лісів і лісорозведення здійснюється постійними лісокористувачами.

На землях, що були вкриті лісовою рослинністю (зруби, згарища і т.ін.), здійснюється відновлення лісів, а на інших, призначених для створення лісів, землях, насамперед непридатних для використання в сільському господарстві (яри, балки, піски тощо), — лісорозведення.

Землі, призначені для лісорозведення, переводяться до складу земель лісового фонду відповідно до земельного законодавства.

Обсяги і способи робіт щодо відновлення лісів та лісорозведення визначаються на підставі матеріалів лісовпорядкування або спеціального обстеження з урахуванням фактичних змін у лісовому фонді і стану земель, що підлягають залісенню.

Відновлення лісів та лісорозведення повинні забезпечувати розширене їх відтворення і підвищення продуктивності з метою поліпшення навколишнього природного середовища та добробуту народу України.

Роботи, пов’язані з відновленням лісів, провадяться способами, що забезпечують створення в найкоротші строки високопродуктивних лісів з господарсько цінних деревних і чагарникових порід за спеціальними програмами і проектами, що розробляються державними органами лісового господарства.

Лісорозведення проводиться способами, що забезпечують створення лісових насаджень з високими продуктивними і захисними властивостями з метою підвищення лісистості території, запобігання ерозійним процесам, поліпшення навколишнього природного середовища.

Правила відновлення лісів і лісорозведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

З метою підвищення продуктивності лісів здійснюються:

роботи з селекції, лісового насінництва і сортовипробування найбільш цінних у господарському відношенні деревних порід;

заходи, спрямовані на підвищення родючості грунтів (меліорація земель, запобігання водній і вітровій ерозії грунтів, заболоченості, засоленості та іншим процесам, що погіршують стан грунтів);

своєчасний та ефективний догляд за лісовими культурами;

заходи щодо найбільш повного та ефективного використання земельних ділянок лісового фонду для вирощування лісів, поліпшення їх вікової структури, зменшення площі земель, не вкритих лісовою рослинністю, зайнятих чагарниками, рідколіссям, низькоповнотними і нестійкими деревостанами, охорони лісів від пожеж та самовільних порубів, захисту від шкідників і хвороб.

З метою поліпшення якісного складу лісів повинні проводитися рубки догляду за лісом, санітарні рубки, рубки, пов’язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів, лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості, інші роботи.

Ліси України підлягають охороні і захисту, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання.

Забезпечення охорони та захисту лісів покладається на центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, Верховну Раду Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів та постійних лісокористувачів відповідно до законодавства України.

Місцеві Ради народних депутатів, Уряд Республіки Крим для охорони лісів від пожеж:

щорічно організовують розробку і здійснення лісокористувачами заходів протипожежної профілактики у лісах;

залучають до гасіння лісових пожеж населення, протипожежну техніку і транспортні засоби підприємств, установ та організацій у встановленому законодавчими актами порядку;

забезпечують осіб, залучених до гасіння лісових пожеж, харчуванням та медичним обслуговуванням;

сприяють будівництву об’єктів протипожежного призначення, роботі повітряних суден авіалісоохорони;

організовують через засоби масової інформації пропаганду правил протипожежної безпеки, висвітлення проблем збереження лісів;

забезпечують координацію заходів, спрямованих на охорону лісів від пожеж у межах своєї території.

Підприємства, установи, організації та громадяни, діяльність яких впливає на стан і відтворення лісів, зобов’язані погоджувати відповідно до законодавства України з державними органами лісового господарства, державними органами охорони навколишнього природного середовища та іншими органами проведення організаційних, санітарних, технологічних та інших заходів щодо охорони і захисту лісів.

організовують через засоби масової інформації пропаганду правил протипожежної безпеки, висвітлення проблем збереження лісів;

Лісовпорядкування включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення ефективної охорони і захисту, раціональне використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства.

Лісовпорядкування на всій території України проводиться державними лісовпорядними службами за кошти державного бюджету і за єдиною системою в порядку, встановленому Міністерством лісового господарства України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

Під час лісовпорядкування здійснюються:

визначення меж і внутрігосподарська організація території лісового фонду, що перебуває у користуванні постійних лісокористувачів;

виконання топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів;

інвентаризація лісового фонду з визначенням породного і вікового складу деревостанів, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів;

виявлення деревостанів, що потребують рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства, визначення заходів щодо відновлення лісів і лісорозведення, меліорації, охорони та захисту лісів тощо, а також порядку і способів проведення цих робіт;

обгрунтування поділу лісів на групи і віднесення їх до категорій захисності;

обчислення розрахункової лісосіки, обсягів рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства, та обсягів використання інших видів лісових ресурсів;

визначення обсягів робіт щодо відновлення лісів і лісорозведення, охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб, а також інших лісогосподарських робіт;

лісобіологічні та інші обстеження і дослідження;

авторський нагляд за здійсненням розроблених під час лісовпорядкування заходів, а також інші лісовпорядні дії.

У матеріалах лісовпорядкування дається комплексна оцінка ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів, користування земельними ділянками лісового фонду, розробляються основні положення організації та розвитку лісового господарства.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються державними органами лісового господарства за погодженням з місцевими Радами народних депутатів та органами охорони навколишнього природного середовища. Вони є основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами.

Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді та забезпечення Рад народних депутатів, зацікавлених органів державної виконавчої влади, лісокористувачів відомостями про лісовий фонд [26].

Державний облік лісів і державний лісовий кадастр містять систему відомостей і документів про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, якісний і кількісний стан лісового фонду, поділ лісів за групами та віднесення до категорій захисності, економічну оцінку та інші дані, необхідні для раціонального ведення лісового господарства і оцінки результатів господарської діяльності в лісовому фонді.

Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведуться державними органами лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень і первинного обліку лісів за єдиною для України системою на кошти державного бюджету. Порядок ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України.

ВИСНОВКИ

1. Загальна площа земель лісового фонду області станом на 01.01.2007 р. становить 724,0 тис. га, у тому числі вкритих лісовою рослинністю – 658,8 тис. га (20,6 % від загальної площі області). Ліси першої групи становлять 258,2 тис. га, площа лісів другої групи – 414,5 тис. га. Веденням лісового господарства в області займаються 58 постійних лісокористувачів, в тому числі 11 держлісгоспів Чернігівського обласного управління лісового господарства, 19 дочірніх підприємств ОКП «Чернігівоблагроліс», 2 лісгоспи та 1 лісництво Міноборони України, Коропське СЛП «Агролісгосп» та РКСЛП «Корюківкаліс», а також 23 сільгосппідприємства в різних районах області.

2. в Чернігівській області ліси першої групи становлять 258,2 тис. га, площа лісів другої групи - 414,5 тис. га. Вікова структура лісів області нерівномірна, в лісовому фонді переважають молодняки – 33,5 % площі, середньовікові насадження займають 47 %, пристигаючі – 14,2 %, стиглі – 5,3 % від загальної площі лісів. Запас деревини області становить 124,2 млн. м³ , з них стиглої – 7,6 млн. м³ (6,2 %).

3. Проведено дослідження лісових насаджень природного поновлення в умовах свіжих суборів на староорних землях Щорського та Городнянського районів Чернігівської області. На непридатних для сільського користування землях заліснення природним шляхом відбувається в цілому задовільно, проте переважаючими в насадженнях, в основному, є другорядні породи, такі як береза, осика, вільха. В результаті цього процесу виявлено, що йде небажана зміна порід. В дослідженому нами регіоні доцільно проводити реконструкцію малоцінних лісових насаджень, а на безлісних територіях, які непридатні для сільського господарства, створювати лісові культури з участю головних та супутніх деревних порід, які характерні для цієї кліматичної зони.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андриенко Т.Л., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Растительный мир Украинского Полесья в аспекте его охраны. - Киев: Наук. думка, 1983. - 216 с.

2. Андрієвський І. Д., Коржнев М.Н., Шеляг-Сосонко Ю.Р. та ін. Природно-ресурсний аспект розвитку України. – К.: КМ Academia, 2001. – 110 c.

3. Андрієнко Т.Л., Клєстов М.Л., Прядко О.І. Мережа регіональних ландшафтних парків України: наукові та організаційні основи створення. - Київ, 1996. - 56 с.

4. Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навч. посібник. – Суми, 2002. – 284 с.

5. Борейко В.Е. История заповедного дела в Украине. — К.: Киевский эколого-культурный центр, 1995. — 183 с.

6. Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. - К., 1998. - 52 с.

7. Генсірук С. А. Ліси України. — Львів: Вид-во Укр. держ. лісотех. ун-ту, 2002. — 496 с.

8. Геоботанічне районування Української РСР. – К.: Наук. думка, 1977. – 302 с.

9. Гордієнко М. І., Гордієнко Н. М. Лісівничі властивості деревних рослин. К.: Вістка, 2005. — 816 с.

10. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Чернігівській області за 2005 – 2006 роки. – Чернігів, 2006.

11. Екологічне законодавство України (Збірник законодавчих актів).—К.: ЕкоПраво.—Київ, ЕкоПравот— Харків, 19%.-— 246 с.

12. Єлін Є.Я. Рослини наших лісів. – К.: Радянська школа, 1983. – 239 с.

13. Ємельянов І.Г. Оцінка біорізноманіття екосистем у контексті оптимізації мережі природно-заповідних територій // Заповідна справа на межі тисячоліть. – Канів, 1999. – 110 – 127 с.

14. Заповідники і національні парки України. - К.: Вища школа, 1999. -230 с.

15. Збереження і невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи. / За ред. Шеляг-Сосонка Ю.Р. – К.: Хімджест, 2003. – 248 с.

16. Зеленая книга Украинской ССР. Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества. / Под общ. ред. Шеляг-Сосонка Ю.Р./ – К.: Наук. думка, 1987 – 216 с.

17. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навч. посібник. – Суми, 2003. – 416 с.

18. Конвенція про біологічне розмаїття: громадська обізнаність і участь / Відп. ред. Т.В. Тардашук. – К.: Стилос, 1997. – 154 с.

19. Культури сосни звичайної в Україні / М. І.Гордієнко, В. П. Шлапак, А. Ф. Гойчук, В. О. Рибак, В. М. Маурер — К., 2002. — 872 с.

20. Поварніцин В. О. Ліси українського Полісся. — Львів: Вид-во АН УРСР, 1959. — 207 с.

21. Пороша С. І., Пастернак В. П. Природне лісовідновлення. — Харків: Вид-во Харк. держ. аграр. ун-ту, 1997. — 24 с.

22. Рослинність УРСР. Ліси. – К.: Наук.думка, 1971. – 460 с.

23. Свириденко В. Є. Швиденко А. Й. Лісівництво. — К.: Сільгоспосвіта, 1995. — 364 с.

24. Сукачев В.Н., Дылис Н.В. Основы лесной биогеоценологии. – М.: Наука, 1964. – 374 с.

25. Физико-географическое районирование Украинской ССР. – К.: Изд-во Киев. ун-та, 1968. – 684 с.

26. Чернявский М.В. Ліси України та збереження їхнього біологічного різноманіття. Охорона пралісів України // Конвенція про біологічне розмаїття; громадська обізнаність; участь. – К.: Стилос, 1997. – С. 75-89.

27. Шеляг-Сосонко Ю. Р., Стойко С. М., Вакаренко Л.П. Ліси України. Сучасний стан, збереження, використання. – К.: Наук. еколог. центр. Укр., 1996. – 32 с.

28. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Ліси України: біорізноманітність та збереження. – Укр. ботан. журн., 2001, т.58, №5

29. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Вакаренко Л.П., Попович С.Ю. Ценотаксономічне різноманіття лісів України: методи оцінки та синфітосозологічна класифікація // Укр. ботан. журн. – 1999. – 56, №1. – С. 74-78.

30. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Устименко П.М., Попович С.Ю., Вакаренко Л.П. Зелена книга України. Ліси. К.: Наук. думка, 2002. – 253 с.