МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ РАКЕТНИХ ВІЙСЬК І АРТИЛЕРІЇ
ІМ. Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО СУМСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Р Е Ф Е Р А Т
Тема: «Перспективи розвитку ракетної техніки»
Виконав:
На озброєнні багатьох країн світу знаходиться мобільний ракетний комплекс з ракетою 8К14, більш відомий під натовським кодом «СКАД». Точність цієї ракети дозволяє виражати тільки площадні цілі – райони великих міст, проти яких вона застосовувалась в локальних конфліктах, техніку на відкритих стоянках та ін. 8К14 являє загрозу не тільки для цивільного населення, а й для військовослужбовців – перед усім для номерів власних бойових розрахунків, так як в її двигунній установці використовуються токсичні та агресивні компоненти.
Ряд інших ракетних компонентів і систем, як і ракета 8К14, потребують термінової модернізації. Зенітні керовані ракети з тепловими головками самостійного наведення – розробки 60-х – 70-х, втративши ефективність при застосуванні літаками фальшивих цілей, а також створені в ті ж роки протитанкові керовані ракети, бойові частини, яких вже не можуть пробити броню сучасних танків з динамічним захистом.
Але час не стоїть на місці, наука розвивається і наряду з цим проектуються і створюються нові ракети та ракетні комплекси, ефективність та точність яких на порядок вищі за їх попередників; модернізуються бойові засоби, які вже давно знаходяться на озброєнні, продовжуючи цим самим вік своєї служби.
Яскравим прикладом багатократного збільшення ефективності при модернізації існуючих систем озброєння при обмеженому фінансуванні став продемонстрований конструкторами ДНПП «СПЛАВ» удосконалений реактивний снаряд системи залпового вогню «ГРАД» (рис. 1), що більштретини віку прослужив нашій державі та поставленому на озброєння в десятки зарубіжних країн. При збереженні масогабаритних характеристик вихідного зразка тульські вчені змогли подвоїти максимальну дальність стрільби примінивши паливо підвищеної енергетики і високоефективне теплозахисне покриття, а також покращивши аеродинаміку реактивного снаряду.
Рис.1. БМ-21 «Град»
Нині модернізовані набагато потужніші снаряди системи «СМЕРЧ»(рис.2) - їх максимальна дальність збільшилась від 70 до 90 кілометрів.
Рис.2. БМ 9А52 «Смерч»
Декілька іншим шляхом збільшена дальність ракет типу «ВОЗДУХ-ЗЕМЛЯ» Х-31А і Х-31П у варіантах Х-31АД і Х-31ПД, вона збільшилась на 30 та 40 кілометрів відповідно за рахунок більш раціонального заповнення внутрішніх об’ємів паливом.
Модернізовано комплекс ПТРК «МАЛЮТКА-2», яка проявила свої бойові якості ще за часів арабо-ізраїльської війни 1973 року. Стара бойова частина замінена новою більш потужнішою тандемною бойовою частиною.
Ще можна наводити дуже багато прикладів модернізації ракет, що прослужили певний строк і ракетних комплексів. Але розвиток ракетної техніки – це не тільки модернізація старих комплексів, а й створення нових комплексів на підґрунті сучасного розвитку науки.
Найбільш яскравим прикладом цього являється, немаючий аналогів у світі, розроблений колективом ФДУП «КОНСТРУКТОРСКОЕ БЮРО МАШИНОСТРОЕНИЯ» (м.Коломна) під керівництвом Н.В. Гущина новий ракетний комплекс «ИСКАНДЕР-Э» (рис.3). Це справжня зброя, яка забезпечує ефективне ураження мало розмірних військових об’єктів і відповідає самим сучасним вимогам, щодо експлуатаційних показників.
«ИСКАНДЕР-Э» являє собою зброю високої бойової ефективності нового покоління ракетних комплексів, яка переважає по своїм тактично-технічним характеристикам існуючі РК «СКАД – Б», «ТОЧКА – У», «LANCE», «ATACMS», «PLUTON» та ін.
«ИСКАНДЕР» може бути оснащений касетною (з 54 бойовими елементами), проникаючою, осколочно-фугасною, а в перспективі й іншими більш потужнішими бойовими частинами.
Рис.3. РК «ИСКАНДЕР-Э»
Сама ракета (рис.4) – одноступенева твердопаливна з одним соплом, керована на всій траєкторії польоту, має аеродинамічні та газодинамічні рулі. Конструктори заклали в «ИСКАНДЕР» потенціал подолання ПРО, який на сьогодні можна зрівняти тільки з «ТОПОЛЕМ-М». Розрахунки показали, що перспективному американському зенітному ракетному комплексу «PATRIOT» РАС-3 ракета буде не по зубам. В польоті ракета постійно міняє площину траєкторії, що тягне за собою необхідність конструкторам ППО розробляти нові методи перехвату повітряних цілей. Особливо активно вона маневрує на ділянці свого розгону та підльоту до цілі – з перевантаженням від 20 до 30д. Для того, щоб перехватити ракету комплексу «ИСКАНДЕР» протиракета повинна рухатись по траєкторії з перенавантаженням у 2-3 рази більшою, а це практично неможливо. Крім того, ракета виконана по технології «СТЕЛС» і має мінімальну поверхню відбивання.
Рис.4. Ракета РК «ИСКАНДЕР-Э»
Безпосередньо на ціль ракета наводиться за допомогою інерціальної системи управління, а потім захвачується автономною оптичною головкою самонаведення. Аналогічний принцип самонаведення реалізований в самих сучасних американських крилатих ракетах «ТОМАГАВК» і CALCM, здатних по раніш введеним фотографічним даним розпізнавати місцевість в районі цілі. Ефективність таких систем наведення була підтверджена в ході військових операцій США в Іраку та Югославії.
Принцип дії систем самонаведення «ИСКАНДЕРА» полягає у тому, що оптична апаратура формує зображення місцевості в районі цілі, яке зрівнюється бортовим комп’ютером із введеним в ході підготовки ракети до пуску еталоном. Проти оптичної головки самонаведення безсилі всі існуючі активні засоби РЕБ противника. Вона дуже чуттєва, що дозволяє проводити успішні пуски ракет навіть в безмісячні ночі, коли немає допоміжної природної підсвітки цілі. Ракета вражає рухому ціль з похибкою плюс – мінус 2 метри. Подібну задачу, крім «ИСКАНДЕРА», не може виконати жодна тактична система в світі. Крім того, оптичні системи не потребують сигналів від космічних радіонавігаційних систем, таких, як американська НАВСТАР, котра може бути виведена з ладу радіоперешкодами. А синтез інерційного управління з апаратурою супутникової навігації та оптичною ГСН дозволяє створити ракету, яка вражатиме ціль у всіх можливих умовах.
Практика війн останніх десятиріч показує, що який би не був ефективний засіб ураження, він не може внести суттєвий внесок в перемогу, якщо він не інтегрований із системами розвідки та управління «ИСКАНДЕР» створений з урахуванням цієї закономірності. Інформація про уражає мий об’єкт передається зі супутника, літака-розвідника або безпілотного літального апарату на пункт підготовки інформації. На ньому розраховуються данні польотного завдання для ракети, які потім по радіоканалам передаються на КШМ командирів дивізіону та батарей, а звідти на пускові установки. Команди на пуск ракет можуть бути сформовані як в КШМ, так і можуть надійти від пунктів управління старших командирів і начальників.
Найважливішою особливістю пускової установки ракетного комплексу «ИСКАНДЕР» стало розміщення на ній, не однієї, як в «ТОЧКІ», «ОКІ», а двох ракет (рис.5). Через одну хвилину після пуску першої ракети може стартувати друга. Розрахунок не залишає свої місця. Пускова установка обладнана повним комплектом апаратури для проведення підготовки та пуску ракети.
Рис.5. Дві ракети на СПУ РК «ИСКАНДЕР-Э»
Реалізація термінальних методів управління і наведення, управління на всій траєкторії польоту, широкому набору потужних бойових частин і синтезу бортової СУ з різними системами корекції та самонаведення, а також високою ймовірністю виконання бойового завдання в умовах активної протидії противника типові цілі уражаються пуском всього 1-2 ракет РК «ИСКАНДЕР», що по ефективності еквівалентно застосуванню ядерного боєприпасу.
Вперше в світі ракетний комплекс з дальністю польоту ракети не більшою 300 км здатен вирішувати всі бойові задачі з використанням бойових частин неядерного спорядження і має дві ракети на пусковій установці, що значно підвищує вогневу спроможність військових частин.
По своїм характеристикам РК «ИСКАНДЕР» повністю відповідає вимогам Режиму контролю за нерозповсюдженням ракетних технологій. Це «зброя стримування» в локальних конфліктах, а для країн з обмеженим простором – стратегічна зброя.
На заході комплекс отримав код 55-26.
Структура комплексу, його системи управління та інформаційного забезпечення дозволяють оперативно реагувати на нові вимоги без суттєвих доробок його бойових вузлів, що гарантує комплексу довготривалий строк служби.
З викладеного вище видно, що в РФ велика увага приділяється модернізації ракетного озброєння та створенню нових зразків.
Не відстають від них і в розвинутих західних державах. Приклади сучасної ракетної зброї цих країн приведені на рис.
Рис.6. РК «LANCE» (США)
Рис.7. РК ATACMS (США)
Рис.8. РК «PLUTON» (Франція)
Ракетна зброя – це зброя, яка здатна вражати важливі цілі, віддалені на значні відстані.
До сучасної ракетної техніки висунуто ряд вимог, при досягненні яких вона стане основною зброєю і насамперед «зброєю стримування», а саме:
- забезпечення широкого діапазону дальності пуску;
- використання потужних бойових частин;
- забезпечення малого розсіювання точки падіння бойової частини;
- висока надійність ракети в польоті;
- високий потенціал подолання ПРО;
- висока боєготовність ракетного комплексу;
- захист РК від впливу противника;
- забезпечення мінімальних затрат засобів і часу.
Ракетна зброя була, є і буде найпотужнішою і найефективнішою зброєю, яка колись існувала. Модернізація ракетної техніки забезпечує виконання ряду поставлених вимог, що в свою чергу забезпечує підвищення недоторканості кордонів держави, яка має на озброєнні таку техніку. Ракетна зброя забезпечує точене ураження цілі, без руйнування того, що знаходиться за межами зони цілі. Але з іншого боку вона може призвести до глобальних наслідків: катастроф, природних катаклізмів і т.п. Тому таку зброю потрібно використовувати раціонально. Ракетна зброя повинна стати «зброєю стримання», інакше її ефективність стане фатальною для людства.
ЛІТЕРАТУРА
1. А.М. Синюков. «Балістична ракета на твердому паливі».
2. Щомісячний журнал «Техніка і озброєння».
3. Матеріали, які розміщенні в Internet.
|
