Вступ
Італія є однією з найбільш розвинених країн Європи. Становлення системи освіти в якій зазнало чимало реформ, що сприяло формуванню та розвитку шкільної, середньої та вищої освіти.
Мета даної роботи – дати експертну оцінку освіти в Італії, включаючи: дошкільну, шкільну та вищу систему освіти. Для досягнення даної мети ми поставили перед собою наступні завдання:
- дати коротку довідку про розвиток системи освіти та шкільництва;
- визначити позитивні та негативні тенденції розвитку;
- дослідити значення для розвитку системи освіти в Україні.
Законодавчі процеси децентралізації освіти почалися лише в 70-ті роки. Громадські установи одночасно відповідали за навчання у дошкільних закладах, основній і середній школах в межах обов’язкової освіти, а також на вищих ступенях, але лише у сфері загальної культури, науки та технології. Система освіти в Італії дуже запутанна. Зараз проводиться чергова реформа, покликана зістикувати італійську систему з європейською.
Середня повна загальна освіта в Італії включає в себе наступні основні ступені:
1.початкова освіта тривалістю 5 років;
2.перший цикл середньої освіти тривалістю 3 роки;
3.другий цикл середньої освіти тривалістю 5 років.
Багато італійців віддають трьохрічних дітей в дитячі садки (scuola materna), де на протязі трьох років їх підготовлюють до шкільного навчання. Діти навчаються в групах по 15-30 людей за методом відомого педагога Маріїї Монтессорі. Втім, існують і приватні дитячі садки,де притримуються традиційних методів виховання. В шість років діти вступають до навчальної школи. Перші її два рівні scuola elementare1 та scuola elementare 2, які є безкоштовними для всіх. Всі загальноосвітні предмети на даному етапі – читання, письмо, малювання, музика та інші. – є обов’язковими, за бажанням вивчається лише релігія. Навчальні плани зазвичай включають вивчення однієї іноземної мови.
Діти навчаються п’ять днів, близько 30 годин в тиждень. В кінці кожного рівня проводиться тестування. Замість звичних для всіх цифр застосовується «словесна» система оцінювання («відмінно», «добре» та ін.). Цікавим є той момент, що діти-інваліди навчаються разом з усіма. Традиційні класи в італійських школах дуже великі. В приватних школах, які складають приблизно 5% від загальної кількості, учнів менше. Програма там ідентична державній, ідентична державній, але школам цього типу заборонено видавати свої атестати, тому їх учні здають державні іспити на отримання відповідного сертифікату.
Система освіта в Італії перебуває під контролем держави. Міністерство освіти матеріально забезпечує школи на всіх рівнях і суворо контролює навчання у приватних школах. Воно розробляє навчальні програми і проводить конкурсні іспити для зайняття викладацьких посад у всіх державних школах. Хоча більшість університетів та інших вищих навчальних закладів утримуються державою, всі вони користуються автономією в організаційному відношенні і мають право на складання навчальних програм. Для підтримання високого рівня освіти для більшості професій введені обов'язкові державні іспити.
Для дітей у віці до шести років існують приватні ясла і дитячі садки. Їх відвідання не є обов'язковим. Проте Міністерство освіти надає їм значну фінансову підтримку.
По закінченні першого п’ятирічного циклу - scuola elementare1, здаються письмовий та усний іспити. За їх результатами видається атестат початкової школи (diploma di licenza elementare), і учні переходять в середню школу (scuola media), де навчаються до 14 років. Навчання дітей у віці 6-14 років - обов'язкове і безплатне. Початкову п'ятирічну школу відвідують діти з 6 до 11 років. До 1963 року після закінчення такої школи дитина могла почати вивчення загальноосвітніх гуманітарних, природничих або педагогічних дисциплін, оволодіння якимось ремеслом або основами торгівлі у професійній школі. У 1963 році обидва типи шкіл злилися в об'єднану трирічну школу, і здобуття освіти на цьому рівні стало обов’язковим.
Після закінчення такої школи у віці 14 років перед учнем, який хоче продовжити шкільне навчання, відкриваються два шляхи: загальноосвітні (академічні) школи і технічні училища, так звані інститути, з п'ятирічним терміном навчання. Загальноосвітні школи мають чотири спеціалізації: гуманітарну, природничонаукову, педагогічну і художню. Після закінчення однієї з таких шкіл учень може піти в університет. Технічні училища поділяються на сільськогосподарські, торгові, землеупорядні, мореходні і промислові. Випускники училищ можуть вступати на відповідні факультети університетів.
На цьому етапі школярі вивчають італійську мову, історію, географію, математику та природничі науки, іноземна мову, мистецтво, музику. Після кожного року навчання проводяться іспити за системою “здано - не здано”. Після закінчення всього курсу навчання в scuola media здаються випускні іспити: з італійської, математики та іноземної мови - письмові, з інших предметів – усні.
Програми другого етапу середньої освіти реалізуються в класичних, природознавчих і лінгвістичних школах-ліцеях. У класичному ліцеї (Liceo Classico) реалізуються 5-ти річні програми навчання з акцентом на гуманітарні дисципліни, однак природознавчі предмети присутні на другому циклі навчання. Середні школи з науковим нахилом - природно - наукові ліцеї (Liceo Scientifico) мають програми, що забезпечують поглиблену підготовку з природничих предметів. Лінгвістичні ліцеї (Liceo Lingtastico) здійснюють мовну підготовку з одночасним вивченням літератури та історії цивілізації. Технічна освіта на даному рівні здійснюється в технічних інститутах (Instituti тесту) і також розрахована на 5 років. Професійна підготовка з інших галузей знань, у тому числі з мистецтва, здійснюється у професійних інститутах (Institute Professionale), артистичних ліцеях (Liceo Artisticq), інститутах мистецтв (Institute di Arte).
Всі ці освітні програми ведуть до отримання випускного диплома (Diploma di Maturita) різних типів: класичного, наукового, лінгвістичного, технічного, управлінського, економічного і т.д. Будь-який з цих дипломів відкриває доступ до вищих навчальних закладів. Починаючи з 1998-1999 навчального року, ця випускна шкільна кваліфікація стала називатися Diploma di Esame di State conclusivo del corso di …- далі вказується напрям підготовки.
Вступ до вищого навчального закладу визначається наявністю атестату за середню школу. Решта попередніх умов залежить від вибору навчального курсу. Університети вільні у встановленні вимог і кількості місць для вступників. Раніше рік розпочинався 1 листопада і закінчувався 31 серпня наступного року. Останнім часом навчальний рік на багатьох факультетах поділяється на два семестри, розпочинаючись раніше.
Система вищої освіти в Італії включає в себе два сектори: університетський та не університетський, причому перший є найбільш розвинутим як горизонтально (за числом досліджуваних курсів, дисциплін і напрямків / областей), так і вертикально (за кількістю рівнів і типології відповідних ступенів). Найстаріший у світі університет створений у Болоньї у 1088 р., за ним виникли заклади в Падуї (1222р.) і Неаполі (1224р.). Останній вважається першим у світі державним університетом. Всього в Італії налічується 65 закладів університетського рівня. Розподіл ВОЗ такий:
- 45 державних університетів;
- 3 політехніки: Bari, Milan, Turin;
- 5 вільних, приватних;
- 3 державних університетських інститути;
- 4 вільних університетських інститути;
- 2 університети для іноземців: Perugia, Siena;
- 3 вищих школи в Пізі та Трієсті.
Неуніверситетські заклади класифікуються таким чином:
а) Міністерства della Publica Istruzione, а саме:
- 20 Академій мистецтв, які мають чотирирічні курси з чотирьох напрямів мистецтв ( малювання, скульптура, декоративне мистецтво і дизайн).
- 4 вищі інститути мистецької промисловості (Faenza, Florence, Rome, Urbino).
- Академія театрального мистецтва у Римі з двома курсами підготовки акторів(4 роки) та менеджерів (директорів, з роки).
- Національна академія танцю в Римі з прийомом після закінчення початкової школи.
б) інститути під егідою інших міністерств:
- 10 інститутів фізичного виховання з трирічним навчанням.
- Експериментальний центр кіно в Римі, який видає офіційні професійні дипломи;
- Центральний інститут реставраторів у Римі, що має два потоки: з «металів та археологічних об’єктів» та мальованих карти.
- Officio delle Pietre Dure у Флоренції, де також готують реставраторів;
- школи архівістів у кількох містах для підготовки працівників державних архівів та установ;
- вищі школи перекладачів (приватні чи муніципальні), які мають два роки навчання;
- військові академії та інститути поліції, якими керують відповідні міністерства (оборони і внутрішніх справ).
В університетах Італії збереглися багато середньовічні традиції. У свята студенти носять різнокольорові кепі в стилі Робін Гуда, а “новачки” проходять обряд посвячення в студенти.Для отримання першого диплома laurea (CL), що відповідає рівню “бакалавр” в європейській системі, потрібно вчитися чотири-шість років. Зокрема, філологи можуть отримати цю ступінь через чотири роки, хіміки та архітектори - через п’ять років, а медики - через шість. Наступна ступінь, відповідна магістерської, називається Diploma universitario (CDU). Курс триває три роки. Існує також дворічний курс спеціалізації Scuole dirette a fini speciali, за підсумками якого можна отримати аналогічну ступінь. За навчальний період студенту необхідно вивчити 19-20 дисциплін, включаючи факультативні. По завершенні курсу будь-якого рівня учні захищають дипломну роботу. “Основу” оцінки за неї становить середнє арифметичне результатів всіх зданих студентом іспитів. В залежності від виступу випробуваного на захисті комісія може знизити або підвищити кінцеву оцінку. Якщо ж ви не вклались з іспитами та дипломом у строк, то можете вчитися ще стільки, скільки буде потрібно. Навчальний рік починається 5 листопада і закінчується 31 травня. Протягом року буває три сесії, і кожен студент сам вирішує, коли і які іспити йому здавати (за винятком деяких обов’язкових на кожному факультеті), так як студенти мають право на свій індивідуальний навчальний план. Дуже важлива відмінність від нашої системи - це відсутність екзаменаційних квитків.
Іспити бувають письмові та усні. Література, історія, лінгвістика, філологія зазвичай здаються усно. Кожен іспит вимагає 99,9% самостійної підготовки, оскільки на лекціях дають лише невелику порцію того, що ви повинні знати про предмете. Справляються з іспитами далеко не все: до диплома доходять лише три людини з десяти надійшли. У кожного професора є певні години прийому, коли він може вас особисто вислухати і порадити, які книги вам будуть найбільш корисні. При бажанні ви можете подати заявку, щоб мати “куратора” по одному з основних ваших предметів. З ним ви завжди можете порадитися з приводу навчального плану, іспитів, програм, книг і, звичайно ж, дипломної роботи. Ще одна можливість - зайти в консультаційний центр, який існує на кожному факультеті, де дозволять багато ваші сумніви. Після трьох років практики за фахом випускник університету може вступити в докторантуру. Для цього потрібно пройти вступний тест. Ті, хто успішно з нею справляються, отримують стипендію на навчання в Італії. Докторанти зазвичай ведуть дослідницьку роботу в різних університетах в Італії та за кордоном. Захистили отримують ступінь доктора.
рівень система утворення італія
Висновки
На основі опрацьованої літератури ми прийшли до висновків, що позитивними тенденціями освіти в Італії, на наш погляд, є те, що Італія є членом більшості міжнародних конвенцій з визнання Ради Європи та ЮНЕСКО, визнає і приймає Міжнародний та Європейський бакалаврати. Угоди з Францією, Бельгією та Іспанією забезпечують автоматичне взаємовизнання атестатів, які дають допуск в університети. З Францією та Іспанією вже відбувається процес передачі кредитів, а також підписано двосторонні угоди про визнання дипломів з університетами Франції, Німеччини та Іспанії, що значно розширяє можливості студентів для продовження навчання та працевлаштування. За іноземними студентами визнаються певні привілегії при вступі. Їм надається 50% наявних місць при вступі. Важливим позитивним аспектом освіти в Італії є встановлення кожним університетом плати за навчання орієнтуючись на кілька критеріїв, наприклад, прибутки сім’ї і досягнення студента. Важливим, на наш погляд, моментом початкової освіти є відродження викладання католицької релігії, а також надання великого значення традиціям та народному мистецтві.
Негативними тенденціями в системі освіти Італії є її багатоступеневий та гіпертрофований рівень здобуття освіти не лише вищої, а й дошкільної та шкільної.
Розвиток системи освіти в Італії в багатьох аспектах випереджає розвиток освіти України, але ,в першу чергу, це пов’язано з матеріальною базою та рівнем розвитку країни. Саме з цих причин деякі з позитивних моментів навчального процесу в Італії не зможуть бути запозичені та реалізовані.
|
