Курсовая работа: Вікова періодизація дітей для занять футболом

Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Курсова робота

На тему:

«Вікова періодизація дітей для занять футболом»

Підготувала

Студентка ІІІ курсу

Паш Руслана

Перевірила: Ярмощук О.О.

Рівне 2010

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Особливості розвитку організму дітей що спеціалізуються у футболі

1.1 Морфо-функціональна характеристика організму дітей та підлітків в зв’язку з ціленаправленим розвитком моторики

1.2 Морфо-функціональні особливості організму дітей молодшого шкільного віку та їх облік при організації тренувального процесу

1.3 Морфо-функціональні особливості організму підлітків та їх облік в тренувальному процесі

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Актуальність . Футбол – це завжди таємниця, завжди загадка, ніколи не можна сказати, як складеться той або інший матч, хто вийде переможцем у тих або інших турнірах. Інтерес до футболу з кожним роком зростає не тільки серед хлопчиків, але і серед дівчат, по масовості і популярності він випереджає багато видів спорту.

У футболі є ще одна цінна якість – він універсальний. Так, систематичні заняття футболом школярів роблять на організм усебічний вплив, підвищують загальний рівень рухової активності, удосконалюють функціональну діяльність організму, забезпечуючи правильний фізичний розвиток.

У молодшому шкільному віці добре диференціюються м'язові відчуття і окремі складні координаційні рухи при навчанні техніці і в ігрових вправах, які більш доступні , ніж в старшому віці. В 14-15 років здібність до оволодіння складною координацією рухів стає гірше, ніж у підлітків в 12-13 років. Тому , в період з 7 до 12 років 50% вправ повинні бути на спритність, гнучкість, координацію рухів: естафети, рухомі і спортивні ігри з елементами футболу . Важливим показником рухових здібностей школярів є моторна адаптація, тобто уміння пристосовувати структуру освоєних технічних прийомів і дій в поєднанні з різними умовами в грі.

При проведенні уроків футболу в тижневому розкладі школи і на заняттях після уроків найвищі вимоги пред'являються до функціональних можливостей організму. Дитячий організм володіє цілком сформованими фізіологічними механізмами адаптації, як до змінних умов зовнішнього середовища, так і до фізичних навантажень, які сприятливо позначаються на нормальному розвитку всіх систем і адаптації серцево-судинної і дихальної систем організму під час тренувань. Розробки російських і зарубіжних вчених виявили важливі закономірності в зміні адаптивних можливостей дітей шкільного віку до тривалої малоінтенсивної роботи. Вони пов'язані в першу чергу з вдосконаленням апаратів дихання і кровообігу, а також із специфічними біохімічними змінами в клітинному обміні, що приводить до збільшення потреби кисню, що супроводжується відповідними змінами в кровообігу і диханні, які дозволяють кисню з більшою швидкістю транспортуватися від легенів до тканин.

Загальна фізична підготовка , спеціальна фізична підготовка , техніко-тактична підготовка вимагають напруженої м'язової роботи і пред'являють високі вимоги до систем дихання і кровообігу. Серце раніше, ніж м'язи, досягає меж працездатності, тобто саме межі його функціональних можливостей визначають здібність вчитися до перенесення фізичного навантаження у навчально-тренувальному уроці, тому рівень серцевої продуктивності має важливе значення в забезпеченні енергетичних потреб організму, пов'язаних з м'язовою роботою.

Метою даної роботи було розкрити вплив вікової періодизації дітей на заняття футболом.

Об’єкт дослідження – морфо-функціональний розвиток дітей що займаються футболом.

Предмет дослідження – вікова періодизація на заняттях футболом.

Завдання :

1. Дослідити морфо-функціональні характеристики організму дітей та підлітків в зв’язку з ціленаправленим розвитком моторики.

2. Проаналізувати морфо-функціональні особливості організму дітей молодшого шкільного віку та їх облік при організації тренувального процесу.

3. Виявити морфо-функціональні особливості організму підлітків та їх облік в тренувальному процесі.

РОЗДІЛ 1. Особливості розвитку організму дітей що спеціалізуються у футболі

1.1 Морфо-функціональна характеристика організму дітей, підлітків і юнаків у зв'язку з цілеспрямованим розвитком моторики

Правильно організований процес спортивного тренування буде успішний лише в тому випадку, якщо він враховує біологічні закономірності зростання і розвитку організму тих, що займаються.

Для розвитку рухових здібностей дітей необхідна спеціальна морфологічна зрілість організму і відповідний функціональний фундамент. Невідповідність вживаних засобів і методів фізичної підготовки фактичному рівню розвитку організму можуть бути дуже важкими для одних дітей і дуже легкими для інших, а тому не матимуть тренуючого ефекту. Тому тренерові необхідно знати і враховувати загальні закономірності розвитку організму.

Однією з них є нерівномірність (циклічність) розвитку, яка полягає в тому, що періоди посиленого зростання, енергії, що поєднуються із значною витратою, посиленням змінних процесів, змінилися періодами уповільненого зростання, що супроводжується найбільшим накопиченням маси і переважанням процесів диференціювання (функціональній спеціалізації) тканин.

Другою закономірністю розвитку організму дітей є гетерохронність (неодночасність) розвитку. Різні органи і системи формуються у дітей в різний час. Отже, в кожному віковому періоді можуть бути морфологічно і функціонально доспілими одні органи і фізіологічні системи і не доспілими інші, що і обумовлює найбільш сприятливі (сенситивні) періоди життя для оптимального розвитку певних рухових якостей, сприйняття різних видів інформації.

Слід також враховувати факт індивідуальних відхилень в розвитку організму. Встановлено, що певна частина дітей має прискорені, інша — сповільнені темпи розвитку організму. Інакше, діти одного хронологічного віку відносяться до різному біологічному віку і по-різному реагують на спортивну діяльність, неоднаково піддаються педагогічні дії. Ця обставина передбачає індивідуальний підхід до навчання і тренування.

У циклі розвитку організму можна виділити окремі вікові етапи, які характеризуються відносно однозначними морфологічними, функціональними і психологічними особливостями, у зв'язку з чим виникла вікова періодизація.

Існує як біологічна зростаюча періодизація, так і педагогічна. Остання передбачає такі вікові періоди: молодший шкільний вік (7-10 років), середній шкільний вік або підлітковий (11-16 років хлопчики і 11-15 дівчатка) і юнацький — після 17 років хлопчики і після 16 — дівчатка.

1.2 Морфо-функціональні особливості організму дітей молодшого шкільного віку і їх облік при організації тренувального процесу

Віковий період (7-10 років) пов'язаний із значними змінами в житті дитини: починаються регулярні заняття в школі, заняття в спортивних секціях, у зв'язку з чим зростає розумове і фізичне навантаження. Для організму в цьому віці характерна низька працездатність, швидка стомлюваність, оскільки ще не досягнута гармонія в розвитку і функціонуванні всіх систем. Тому фізичне навантаження без врахування вікових особливостей організму може привести до функціональних порушень.

У молодшому шкільному віці за морфо-функціональним показниками дівчатка і хлопчики не мають істотних відмінностей. У цьому віці відбувається активне вдосконалення центральної нервової системи. Маса головного мозку складає 75-80% від маси мозку дорослої людини. Найінтенсивніше у функціональному плані розвивається кірковий апарат регуляції рухів. Завершується формування функцій мозочка, що бере активну участь в координації рухів. Ці особливості центральної нервової системи служать основою ефективного освоєння нових рухів.

Вища нервова діяльність у дітей цього віку має свої особливості, які пов'язані із змінами властивостей нервових процесів і, зокрема, з підвищенням їх сили і рухливості, що забезпечує швидше і міцне утворення умовно-рефлекторних зв'язків в тому числі і освоєння нових рухів.

Збільшення довжини тіла відбувається нерівномірно. У 7 років довжина тіла збільшується за рік на 7-10 см, а потім темпи зростання знижуються і довжина тіла (з 8 до 10 років) за рік збільшується на 3-4 см переважно за рахунок довжини ніг.

На біологічний чинник зміни довжини тіла значно впливає соціальний і, зокрема, заняття спортом. Так довжина тіла у юних футболістів 8-ми років за рік занять футболом збільшується на 7,2 см, в 9-ти літніх — на 5,5 см, в 10-ти літніх — на 10,3 см (табл.1...3).

Фізичні вправи і особливо стрибки стимулюють точки зростання.

Продовжується окостеніння скелета, яке відбувається нерівномірно. Зв'язковий апарат ще недостатньо укріплений, гнучкий, суглоби володіють великою рухливістю.

У молодшому шкільному віці остаточно формуються основні кривизни хребта: шийний і поперековий лордоз, грудний кіфоз. Вигини хребта підтримуються не лише напругою м'язів, але і вдосконаленням хрящових і кісткових елементів, а оскільки ці елементи ще остаточно не сформовані, то можуть виникати різноманітні порушення постави, викривлення хребта і деформація грудної клітки. Останнє вимагає постійної корекції постави за допомогою фізичних вправ.

Хребетний стовп володіє великою рухливістю і особливо у дітей до 8-9 років. Внаслідок того, що кістки містять велику кількість хрящової тканини, а суглоби дуже рухливі, у дітей цього віку є всі передумови для ефективного розвитку гнучкості, рухової якості, важливої при заняттях футболом.

Особливості формування скелета і, зокрема, неповне окостеніння і зрощення кісток повинні обов'язково братися до уваги при тренувальних заняттях. Слід пам'ятати, що різкі поштовхи під час переміщення, при стрибках, нерівномірне навантаження на ліву і праву ногу можуть викликати зсув кісток тазу і нерівномірне їх зрощення, а надмірні навантаження на нижні кінцівки — привести до плоскостопості. Фізичні навантаження необхідно давати з обережністю, уникати стомлення, яке може загальмувати зростання тіла в довжину.

Таблиця 1.1 Динаміка фізичного розвитку футболістів 8 років у річному циклі початкової підготовки (за Л.Евгеньевою)

Таблиця 1.2 Динаміка фізичного розвитку футболістів 9 років у річному циклі початкової підготовки (за Л.Евгеньевою)

Таблиця 1.3 Динаміка фізичного розвитку футболістів 10 років у річному циклі початкової підготовки (за Л.Евгеньевою)

Таблиця 1.4 Час обстеження

У дітей цього віку особливо інтенсивно зростають і функціонально розвиваються м'язи. Інтенсивніше розвиваються м'язи, що забезпечують вертикальне положення тіла і рух пальців рук і ніг. Глибокі м'язи спини і черевного преса розвинені відносно слабо, помітно збільшуються м'язи-розгиначі тулуба, гомілки.

М'язово-сухожильні співвідношення змінюються у бік нарощування сухожильного апарату, покращується прикріплення м'язів до кісток.

М'язи дітей коротші в порівнянні з м'язами дорослих, мають менший діаметр перетину, вони невеликого об'єму і тому в них швидко настає стомлення, якому сприяє недосконалість координаційного апарату. В той же час стомлені м'язи дітей при відпочинку швидше відновлюють первинну працездатність, оскільки знаходяться в кращих умовах кровопостачання.

Абсолютна маса тіла у юних футболістів складає: в 8-річних на початку занять футболом 28,6 кг, в 9-річних — 32,0 кг, в 10-річних — 33,97 кг, а річний приріст відповідно рівний 4,0 кг в 8-річних, 4 кг в 9-річних і 8 кг в 10-річних (таблиця. 1-3).

Маса м'язів у 7-річних футболістів складає 25% мас тіла, в 8-річних — 27% і 9-10-річних 30% (в дорослих осіб — 40%).

У 10-річних футболістів збільшення маси тіла випереджає зростання тіла в довжину, про що свідчить масо-ростовий показник, який до кінця року у 10-річних спортсменів збільшився на 24,5% по відношенню до даних початку року.

Показники функціональної зрілості нервово-м’язового апарату вже до 8 - 10 років наближаються до рівня дорослих, про що можна судити за часом рухової реакції. Величина сили м'язів на 1 кг маси тіла у дітей також близька до дорослих. Розвиток сили м’язів-згиначів випереджає розвиток м'язів розгиначів. Тому при заняттях необхідно додатково використовувати ті вправи, які локально впливають на розвиток м'язів розгиначів.

Інші показники фізичного розвитку юних футболістів також зазнають певних змін, найбільші з яких відносяться до сили м'язів. Так, сила кисті у 8-річних футболістів за рік початкової підготовки збільшується на 21,2% (з 15,1 кг до 18,3 кг), в 9-річних — на 130,2% (з 18,2 кг до 23,7 кг) і в 10-річних на 24,6% (з 19,42 кг до 24,2 кг).

Змінюються розміри обхватів тіла.

Коло грудної клітки (ОГК) збільшується у 8-річних футболістів з 63,9 см до 65,84 см або на 1,94 см, в 9-річних на 3,3 см (до кінця року ОГК складає 68,1 см) і в 10-річних — на 4,9 см, складаючи до кінця року 72,9 див.

Коло стегна у 8-річних дітей на початку занять футболом рівне 39,4 см, до кінця року — 41,6 см (збільшення склало 2,2 см) в 9-річних ці зміни складали також 2,1 см (з 39,7 см до 41,8 см) і в 10-річних — 2,5 см (з 42,0 см до 44,5 см). Довжина руки за рік занять футболом збільшилась в 8-річних — на 2,2 см, в 9-річних — на 1,8 см, в 10-річних — на 3,4 див. Довжина стопи в досліджуваних вікових груп на початку занять футболом відповідно змінилася на 1,0 см (в 8-річних), 1,4 см (9-річних) і в 10-річних на 1 см (з 23,9 см до 24,9 см) (таблиці 1-3).

Вікові зміни системи кровообігу в цьому періоді характеризуються нерівномірністю: відносно повільнішими темпами збільшення об'єму серця в порівнянні з сумарним просвітом судин. Маса серця у хлопчиків в 7-8 років складає 96 г, а в 9-10 років — 111 г, що в два з половиною рази менше, ніж у дорослих.

З віком поступово сповільнюється частота сердечних скорочувань: а 7-8 років вона рівна, в середньому, 90 ударів в хвилину, в 9-10 років — 86 ударів в хвилину, в 11-12 років — 82 ударів в 1 хвилину (таблиця. 4).

Таблиця 1.5 Показники серцево-судинної системи у дітей молодшого шкільного віку

З віком збільшується дія на серце блукаючого нерва, але переважаючий вплив залишається за симпатичною іннервацією через що навіть при невеликих навантаженнях частота сердечних скорочень у дітей збільшується більшою мірою, чим у дорослих і може досягати 200-220 ударів в хвилину.

Об'єм систоли і хвилинного об’єму крові з віком також підвищується (табл.4), але при м'язовій роботі ці показники у дітей збільшуються значно менше, ніж у дорослих. Максимальна величина об'єму систоли при роботі у дітей в 8-9 років досягає 70 мл, хвилинний об'єм КРОВІ — 13-16 Л-МІН"1.

При виконанні фізичного навантаження скоротлива здатність міокарду недостатня, діяльність серця малоекономічна, функціональний резерв невеликий.

Значні зміни відбуваються в дихальній системі.

У дітей молодшого шкільного віку продовжує збільшуватись об'єм легень за рахунок об'єму альвеол. Підвищується життєва ємкість легенів (таблиця. 5).

Із зростанням і розвитком ЖЄЛ змінюються і її складові (дихальний об'єм, резервні об'єми вдиху і видиху). Для дітей цього віку як і раніше характерний частий, недостатньо стійкий ритм дихання, невелика глибина, зразкове однакове співвідношення за часом вдиху і видиху, коротка пауза. Фізіологічна цінність такого дихання невелика. Тому в системі занять фізичними вправами необхідно систематично виконувати комплекси дихальних вправ, навчити дітей правильному диханню.

Таблиця 1.6 Показники дихальної системи у дітей молодшого віку

Обмін енергії у дітей цього віку значно (у 2-2,6 разу) вищий, ніж у дорослих, що пов'язане з посиленими пластичними процесами. Цим пояснюються і великі витрати енергії (у порівнянні з дорослими) на одну і ту ж роботу.

Таким чином, в молодшому шкільному віці відбувається завершення анатомо-фізіологічного дозрівання систем, забезпечуючих рухову активність дитини. Цей віковий період найбільш сприятливий для розвитку практично всіх рухових якостей і координаційних здібностей. Через особливості центральної нервової системи і, зокрема, її пластичність, діти цього віку володіють високими здібностями до засвоєння техніки рухів, що визначає головну спрямованість фізичної підготовки — розвиток рухової координації, зумовлюючу техніку рухів.

Для цього віку характерний високий темп приросту майже всіх рухових якостей. Зі всіх рухових якостей найбільш темпи приросту наголошуються за показниками спритності і особливо в 8-9 років. Висока еластичність зв'язок, м'язів, велика рухливість хребетного стовпа забезпечують розвиток гнучкості, хоча до кінця цього вікового періоду темпи розвитку рухової якості гнучкості знижуються.

Діти молодшого шкільного віку також легко пристосовуються до навантажень швидкісно-силового характеру, хоча сенситивним періодом розвитку цієї якості є підлітковий вік. Швидкісно-силові вправи роблять позитивний вплив на фізичний розвиток і рухову підготовленість дітей.

При освоєнні таких швидкісно-силових вправ як стрибок слід пам'ятати про незавершеність процесів окостеніння, про можливий зсув кісткових з'єднань.

Витривалість слід розвивати через збільшення часу виконання вправ з врахуванням вікових особливостей дітей.

Необхідно враховувати, що діти цього віку, не володіючи ще високою координацією рухів, досить швидко втомлюються при одноманітних вправах і втрачають інтерес до них. Тому важливим засобом розвитку і закріплення основних рухових умінь і навиків є ігри, що більш всього відповідають фізіологічним потребам дітей цього віку.

Розвиток рухових якостей і темпи їх приросту залежать, з одного боку, від біологічної зрілості органів і систем до опанування певної моторики, з іншою визначаються вихідним рівнем розвитку рухової якості або здібності.

У таблицях 6..8 представлена динаміка розвитку рухових здібностей футболістів різних віків в річному циклі. При цьому діти як 8-ми, так і 9-ти років футболом займалися перший рік.

У зв'язку з інтенсивним розвитком в цьому віці аналізаторних систем (руховою, тактильною вестибулярною) діти успішно оцінюють просторові характеристики, свої рухові зусилля, що виходить з результатів таких тестів як "стрибок з надбавками" і "удар на точність". Ці здібності лежать в основі точності вирішення рухових завдань.

І хоча для розвитку швидкісно-силової якості сенситивним періодом є підлітковий вік, проте в цьому віковому періоді наголошуються високі темпи його приросту, що пояснюється тим, що воно не піддавалося спеціальному тренінгу до організованих занять футболом.

Зі всіх трьох видів швидкості (швидкість реакції, швидкість при виконанні одиночного руху і дистанційна швидкість) лише для перших двох видів цей віковий період є сенситивним, тому вдосконалення дистанційної швидкості пов'язане з меншим приростом її показників в порівнянні з іншими.

тренування моторика підліток школяр

Таблиця 1.7 Динаміка здібностей до моторики у футболістів 8 років в річному циклі початкової підготовки (за Л.Евгеньевою)

Таблиця 1.8 Динаміка здібностей до моторики у футболістів 9 років в річному циклі початкової підготовки (за Л.Евгеньевою)

Таблиця 1.9 Динаміка здібностей до моторики у футболістів 10 років в річному циклі початкової підготовки (за Л.Евгеньевою)

1.3 Морфо-функціональні особливості організму підлітків і їх облік в тренувальному процесі

Підлітковий або середній шкільний вік (12-15 років для дівчаток і 13-16 років для хлопчиків) — особливий віковий період. Він характеризується: вираженими ендокринними зрушеннями, максимальними темпами зростання всього організму і окремих його частин, наростанням функціональних резервів організму, активізацією процесів анаболізму, посиленням процесів морфологічного і функціонального диференціювання головного мозку і внутрішніх органів.

У підлітковому віці істотно підвищується роль кори великих півкуль як в діяльності всього організму, так і окремих його органів і систем. Одночасно відбувається вдосконалення функцій підкіркової області з її вегетативними центрами (серцево-судинним, дихальним і ін.) і все більше підпорядкування її корі головного мозку. У цей віковий період здійснюється перехід від конкретного способу мислення до абстрактного. Розвиток розумової функції кори великих півкуль набуває великого значення в утворенні нових умовних рефлексів і навиків. З посиленням концентрації процесів збудження і гальмування усе більш значною стає гальмівна функція кори великих півкуль головного мозку. Підвищується її контроль над емоційними реакціями. Підліток вже здібний до свідомого гальмування напівдовільних дій. В той же час підвищена збудливість, емоційна нестійкість, неадекватні у відповідь реакції свідчать про недостатню силу гальмівного процесу в цьому віці.

У підлітковому віці особливу роль у формуванні фізичного розвитку, функціональних і психологічних особливостей організму грає ендокринна система. Це — період статевого дозрівання, протягом якого організм досягає біологічної зрілості. У дівчаток пубертатний період починається з 10-11 років, у хлопчиків — з 11-13 років і продовжується до 15-16 років. Терміни і характер статевого дозрівання значною мірою визначаються спадковістю і чинниками зовнішнього середовища (соціально-економічними умовами життя, живленням, кліматичними умовами і ін.). Важливу роль в процесі статевого дозрівання грає м'язова діяльність.

У цей період значно підвищуються темпи розвитку статевих залоз і їх внутрішньо-секреторна функція. Статеве дозрівання виявляється у формуванні вторинних статевих ознак. У хлопчиків "ламається" голос, починають рости вуса і борода, з'являється волосяне покриття на лобку і в пахвовій області. У дівчаток спостерігається значні зміни в яєчниках, матка набуває типової для дорослих форми, починаються менструації, формуються грудні залози.

Посилений викид в кров статевих гормонів (андрогенів у чоловіків і екстрагенів у жінок) викликає стрибкоподібні зміни структури і функції органів і систем організму (пубертатний стрибок).

У хлопчиків пубертатний стрибок спостерігається між 12,5- 15,5 роками, у дівчаток — між 10,5-13,5. Пубертатний стрибок є результатом посилення гормональної функції не лише статевих залоз, але і системи гіпоталамус — гіпофіз — наднирковики. До періоду статевого дозрівання недостатня кількість статевих гормонів гальмує функцію цієї важливої ендокринної системи.

До періоду статевого дозрівання повної структурної і функціональної досконалості досягає щитовидна залоза, продовжує підвищуватися активність внутрішньо-секреторного апарату підшлункової залози. Ендокринні перебудови викликають значні посилення симпатичних дій на організм, що виражається в підвищенні збудливості кори головного мозку і загальної реактивності нервової системи, що наводить до підвищеної емоційності, змін кров'яного тиску, ритму серцевої діяльності і дихання, до виникнення стрімких поривчастих дій без врахування фізичних сил і можливостей.

На міру статевого дозрівання значний вплив здійснюють фізичні навантаження, що формують рівень фізичного розвитку. Відмічений тісний взаємозв'язок між показниками фізичного розвитку і мірою статевого дозрівання, яке починається раніше у підлітків, що мають середній і високий рівень фізичного розвитку.

В юних гравців біологічний вік випереджає паспортний, прискорюючи їх статеве дозрівання.

Фізичні навантаження в період статевого дозрівання не повинні бути значними. Інтенсивні і тривалі фізичні навантаження можуть привести до посилення андрогенної інкреторної функції як у хлопчиків, так і у дівчаток. Наслідком цього може бути мускулинізація у дівчаток-підлітків (поява чоловічих статевих ознак, рис характеру).

В результаті активності залоз внутрішньої секреції підсилюється викид соматотропного гормону (гормону зростання), що спричиняє за собою інтенсивне зростання всіх розмірів тіла.

Річний приріст довжини тіла складає 7-10 см, (вторинний ростовий стрибок) головним чином, за рахунок подовження ніг. Прискорюється зростання у висоту хребців. Зростання кісток завширшки невелике, маса тіла збільшується щорік на З-б кг

Максимальний темп зростання хлопчиків наголошується в 13-14 років, коли довжина тіла збільшується за рік на 10 см, а в 14 років темпи зростання декілька знижуються. У дівчаток максимальний темп зростання наголошується в 11-12 років.

Виразно виявляються ознаки нерівномірності зростання частин організму. Зростання кінцівок переважає над зростанням тіла, наголошується нерівномірність зростання нижніх і верхніх кінцівок, що наводить до зміни пропорцій тіла. Значно збільшуються передньо-задній і особливо поперечні розміри грудної клітки, проте зростання кісток грудної клітки відстає від загального зростання тіла. Продовжується процес окостеніння скелета: якщо окостеніння зап'ястя і п'ясти в цей період закінчується, то в епіфізарних хрящах і міжхребетних дисках лише з'являються зони окостеніння, через що хребет володіє великою рухливістю. Мікроструктура основних елементів опорно-рухового апарату все ще не ідентична мікроструктурі дорослих людей. У зв'язку з відставанням розвитку м'язової тканини від зростання кісткового скелета за несприятливих умов, особливо при недоліку рухів, можуть виникати різні порушення постави або деформації хребта.

У хлопчиків 14-15 років, що займаються футболом, довжина тіла за рік збільшується на 7 см (таблиця. 9)

Посилена продукція чоловічих статевих гормонів у хлопчиків призводить до швидкого наростання не лише м'язової маси, але і сили м'язів. Сила м'язів кисті у футболістів 14-15 років у вихідних даних складає 32 кг За рік занять футболом цей показник стає різним 35,6 кг — підвищується на 11,2%. При цьому збільшується витривалість до силових навантажень. Продукція андрогенних гормонів-стимуляторів зростання м'язової маси з настанням пубертатного періоду у дівчаток знижується. Тому вони починають відставати від хлопчиків в рівні не лише силових, але і швидкісно-силових можливостей.

Таблиця 1.10 Динаміка фізичного розвитку футболістів 14-15 років в річному циклі тренування (за Л.Евгеньевою)

У цьому віці значні зміни відбуваються в серцево-судинній системі. Наголошується посилене збільшення маси і об'єму серця і особливо шлуночків. Стимулюючий вплив на збільшення маси серця роблять залози внутрішньої секреції (гіпофіз, надниркові, статеві залози, щитовидна залоза) за рахунок підвищення синтезу білка в міокарді.

Якщо у 12-ти літніх дітей об'єм серця складає, в середньому, 458 мл, то 15-річних він досягає вже 620 мл

Швидше збільшення об'єму серця в порівнянні із зростанням ємкості судинної системи створює передумови до підвищення судинного тонусу. Цьому сприяє також вплив соматичних і ендокринних впливів під час полового дозрівання, а також різні несприятливі чинники (порушення режиму, перевтома, осередки хронічної інфекції, зміна реактивності організму або фізичні перевантаження). Підвищення судинного тонусу у підлітків створює передумови до підвищення артеріального тиску. Якщо максимальний артеріальний тиск в 11 років складає 106 мм рт.ст., то в 15 років — 116 мм рт.ст. Мінімальний тиск в цьому віковому діапазоні відмінностей не має, складаючи, в середньому, 66 мм рт. ст. У підлітків в стані спокою інколи наголошується підвищення максимального тиску до 130-140 мм рт.ст. Це явище називається юнацькою (або ювенільною) гіпертонією. Воно обумовлене нейрогуморальною перебудовою регуляції функцій, що відбувається в цьому віці. Юнацька гіпертонія найчастіше зустрічається в акселератів.

Відносна вузькість судин, зміна їх тонусу, а також підвищені вимоги до системи кровообігу, пов'язані із збільшенням маси тіла і посиленням змінних процесів, є причиною інтенсивнішої роботи серця, що наводить до його гіперфункції, а у ряді випадків і зміні його конфігурації.

У цей віковий період може з'явитися тимчасове неспівпадіння між збільшенням розмірів тіла, зростанням міокарду і об'ємом серця. Така фізіологічна особливість розвитку особливо яскраво буває виражена при акселерації. Темпи збільшення об'єму серця не встигають за темпом зростання маси і загальних розмірів тіла. Виникає гіпоеволютивна форма підліткового серця.

Адаптація системи кровообігу до фізичних вправ у підлітків з гіпоеволютивним серцем здійснюється з великою напругою і не економічно. Підвищення хвилинного об'єму крові при фізичному навантаженні у них відбувається головним образом за рахунок почастішання сердечної діяльності при незначному збільшенні викиду систоли, меншим, ніж у однолітків з нормальними розмірами серця. Це слід враховувати при тренуваннях.

Фізіологічна диспропорція може мати місце і в розвитку самого серця. У підлітків не рідко наголошується невідповідності в мірі диференційованої нервової і м'язової тканини серця. До цього періоду нервовий апарат серця сформований досить, але посилене зростання м'язової тканини наводить до різкого збільшення сталих раніше співвідношень між міокардом і провідною системою серця. Так створюються анатомо-фізіологічні передумови для виникнення порушень різних функцій серця, чому неабиякою мірою сприяють ще і характерна для підлітків лабільність і неадекватність вегетативно-ендокринних реакцій. Це одна з причин досить частої реєстрації у підлітків порушень функцій серця: синусовій аритмії, екстразистіл, уповільнення арти-вентикулярної і внутрішньо-шлункової провідності.

Вміст гемоглобіну в крові за час статевого дозрівання збільшується з 136 до 146 г/л і до кінця пубертатного періоду досягає, як і еритроцити, нижніх кордонів норми для дорослих. Збільшується киснева ємкість крові з 0,179 л*л-1 в 11-річному віці до 0,192 л»л-1 в 15-річних, вміст кисню в артеріальній крові підвищується за цей період з 0,174 до 0,188 л*л-1, тобто у підлітків дихальні можливості крові помітно підвищуються у порівнянні з молодшими школярами, але рівня дорослих не досягають.

В період статевого дозрівання темп зростання і розвитку системи дихання найбільш високий.

На початок періоду статевого дозрівання об'єм легенів в порівнянні з новонародженими збільшується в 10 разів, а до кінця пубертатного періоду — в 20 разів.

Виразно підвищується ЖЄЛ і найбільш виражено з 13 до 16 років. У 14 років у хлопчиків ЖЄЛ, в середньому, рівна 3100 мл, у дівчаток середні величини ЖЄЛ в 14 років, складають 2680 мл У 15 років у хлопчиків ЖЄЛ, в середньому, рівна 3290 мл, у дівчаток — 2900 мл У підлітків 14-15 років, що займаються футболом, ЖЄЛ за рік збільшується на 27,6%. При середніх даних рівних 3043 мл (найбільші величини — 4000 мл) на початку підготовчого періоду до кінця року ЖЄЛ, в середньому, досягає 3883,0 мл при найбільших значеннях — 4200 мл

Оскільки в процесі статевого дозрівання здійснюється перебудова нервової і гуморальної регуляції дихання, режим дихання у підлітків відрізняється великою варіативністю його параметрів.

Дихання підлітків продовжує залишатися частішим, ніж у дорослих.

У підлітковому віці рівень обміну енергії залишається вищим, ніж у дорослих, знижуючись у міру віку при збереженні статевих відмінностей. Висока витрата енергії у спокої пов'язана з посиленими пластичними процесами, гормональними особливостями цього віку.

Більшість сенсорних систем, з тому числі рухова, тактильна і вестибулярна, досягають високого рівня розвитку. До 12-13 років досягається повна зрілість як кіркового відділу, так і периферичного кінця рухового аналізатора, який набуває структури, близької до такої у дорослих. Завдяки досконалому розвиток руховою і вестибулярною сенсорних систем до цього часу досягає, приблизно, рівня дорослих здібність до сприйняття простору при ходьбі із закритими і відкритими очима, відчуття темпу рухів, точність просторової оцінки рухів при стрибках в довжину з місця і з розгону, максимальний темп рухів, статична рівновага, рухова координація.

У зв'язку із зміною загальних розмірів тіла, розвитком скелета, м'язової маси і сили, розвитком, що продовжується, і вдосконаленням центральної нервової системи, рухового, вестибулярного і інших аналізаторів, з поліпшенням здатності кори головного мозку до аналізу і синтезу рухова функція підлітків досягає високої міри розвитку.

У підлітковому віці формується моторна індивідуальність, властива дорослій людині, В цей період значно міняються якісні і кількісні показники реакції організму на стандартні і напружені фізичні навантаження: збільшується як інтенсивність виконуваних короткочасних навантажень, так і здатність виконання тривалої роботи великої інтенсивності.

Морфо-функціональні особливості організму підлітків передбачають подальший розвиток основних рухових якостей.

У зв'язку із значним збільшенням маси м'язів цей вік у хлопчиків сприятливий для розвитку відносної сили. Силові показники рівномірно збільшується в 12-14 років, а в 14-17 років наголошується їх стрибкоподібне наростання. Висока рухливість нервових процесів, пластичність організму передбачає успішний розвиток як швидкісних, так і швидкісно-силових якостей, що виявляються в стрибкових рухах. Для розвитку швидкісно-силової якості підлітковий вік є сенситивним.

Своєрідність цього віку, що полягає у відносній слабкості кліток кори головного мозку, в недосконалості нервової і гуморальної регуляції, лабільності і нестійкості вегетативної нервової системи, в дисгармонії і темпах зростання серця, судин і маси тіла, обумовлює підвищену чутливість їх організму до різних дій, у тому числі і фізичних навантажень. Тому в цьому віці необхідний строгий лікарський контроль за об'ємами і інтенсивністю фізичних навантажень, аби не допустити перевтоми і перенапруження.

Таблиця 1.11 Динаміка рухових якостей у футболістів 14-15 років в річному циклі тренування (за Л.Евгеньевою)

Як видно з таблиці 10, в цьому віці при заняттях футболом удосконалюються всі рухові якості, проте різною мірою. Найбільші темпи розвитку характерні для загальної витривалості (за даними тесту Купера). Приріст показника загальної витривалості складає 27,9%. Такий же високий темп розвитку відмічений в змінах швидкісно-силової якості з використанням технічних прийомів, про що свідчать дані тесту "удар по м'ячу на дальність". Результати цього тесту за рік підвищилися на 26,1%. По інших "прижкових" тестах також видно приріст показників швидкісно-силових якостей. На 9% покращали показники швидкісної витривалості за даними тесту "біг 5x30 м".

Відповідно віку наголошується помірний темп підвищення швидкісних якостей. Слід зазначити, що темпи розвитку рухових якостей залежать від програми тренувальних дій, а тому можливі деякі відхилення в отриманих даних.

ВИСНОВОК

Фізичне тренування людини — це спеціально організований процес цілеспрямованої стимуляції розвитку і вдосконалення його рухової функції. В результаті тренування завдяки загально-біологічній властивості адаптації відбувається перехід організму людини з одного стану в інше, що і складає єство тренованості.

Проте позитивний ефект адаптації організму до фізичних навантажень можливий лише в тому випадку, якщо враховуються природні основи законів розвитку організму, які формувалися протягом мільйонів років еволюції людини, через що вони повинні стати одним з центральних ланок організації тренувального процесу.

Основна закономірність еволюційного розвитку організму зводиться до нерівномірного поступального розвитку всіх ланок апарату руху і інших органів і систем організму, що забезпечують його життєдіяльність. Це загальна властивість розвитку людини дозволяє сформулювати основні правила організації тренувального процесу, а саме: параметри тренувальних навантажень (їх об'єм, спрямованість, характер) повинні відповідати не лише цілям тренування, але і бути адекватними віковому стану організму тих, що займаються.

Список використаної літератури

1. Бальсевіч В.К., Запорожанов В.А. Фізична активність людини, - До: Здоров'я. - 1987. - 226 с.

2. Верхошанський Ю.В. Програмування і реалізація тренувального процесу. - М.: Фізкультура і спорт. - 1988. - 331 с.

3. Волков Л.В. Спортивна підготовка дітей і підлітків.-К.; Вежа - 1998. - 190 с.

4. Гужаловський А.А. Проблема критичних періодів онтогенезу і її значення для теорії і практики фізичного виховання. - М.: Фізкультура і спорт. - 1989, - С. 211-226.

5. Кузнецова З.І. Критичні періоди розвитку рухових якостей школярів // Фізкультура в школі. - 1975. - № 1. - С. 7-9.

6. Платонов В.Н. Загальна теорія підготовки спортсменів в олімпійському спорте. - К.: Олімпійська література, 1997. - 583 с.

7. Мороз Е.В. Физкультура и спорт Коми АССР. – Сыктывкар: Коми книжное издательство,1967.

8. Радуга свершений. Очерки, зарисовки, стихи. – Сыктывкар: Коми книжное издательство, 1974.

9. Футбол: Справочник / Авт. – сост. Чумаков Е.М. – М.: Физкультура и спорт, 1985.

10. Все о спорте. Справочник, 2-е изд., в 3-х т. – М.: Физкультура и спорт,

11. Мягченков Н.И. Мини футбол: Справочник – М.: Физкультура и спорт, 1984

12. Арестов Ю.М., Годик М.А. Подготовка футболистов высших разрядов. - М.: ГЦОЛИФК, 1980.

13. Аркин Е.А. Особенности школьного возраста. - Ростов-на-Дону: "Феникс", 2001.

14. Ашмарин Б.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании. - М.: ФиС, 1978.

15. Безъязычный Б.И. Формирование ударных движений по показателям целевой точности у юных спортсменов 12-16 лет (на примере футбола): Автореф. дис. ... канд. пед. наук. - Харьков, 1991.

16. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. - М.: Медицина, 1996.

17. Букреева Д.П. Возрастные изменения максимального темпа движений у детей 7-16 лет.- М.: МГУ, 1995.

18. Герасименко А.П. Совершенствование основ технико-тактического мастерства юных футболистов. - Волгоград,ВГАФК,2002.

19. Годик М.А. Командные, групповые и индивидуальные футбольные упражнения и их соотношение в тренировках юных футболистов / Годик М.А., Шамардин А.И., Халиль И. // Теория и практика физ. культуры.-1995.5-6.

20. Годик М.А., Адель Масуд Омар Саид, Папаев В.Е., Кузьмичев Д.В. Решение тактических задач: контроль и оценка / Футбол: Ежегодник. - 1999. - М.: Физкультура и спорт, 1999.

21. Годик М.А., Черепанов П.П. Интегральная оценка атакующих действий / Футбол: Ежегодник. - 1994. - М.:Физкультураиспорт,1994.

22. Голиус С.Т. Значимость параметров двигательной функции для проявления специальной работоспособности юных спортсменов 10-11 лет // Физическое воспитание студентов творческих специальностей / ХГАДИ (ХХПИ). - Харьков, 2008. - 3. - С. 66-74.

23. Голомазов С.В. Теория и методика футбола: Техника игры: Т. 1. - М.: Спорт-Академ-Пресс, 2002.

24. Дементьев Е.М. Развитие мышечной силы человека в связи с его общим физическим развитием. - М.: МГУ,1999.

25. Ефремов В.В. Возрастная физиология. - М.: Наука, 2000.