Зміст

ВСТУП.. 2

Розділ І. БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО КОСТЯНТИНА ІВАНОВИЧА РУБИНСЬКОГО.7

РОЗДІЛ II.ПРАКТИЧНИЙ ВНЕСОК К.І.РУБИНСЬКОГО В РОЗВИТОК БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ НА УКРАЇНІ13

2.1 Діяльність К. І. Рубинського в бібліотеці Харківського університету до 1917 року.13

2.2 Внесок Костянтина Івановича Рубинського в роботу бібліотеки Харківського державного університету у 30-х роках XX століття.31

2.3 КОСТЯНТИН ІВАНОВИЧ РУБИНСЬКИЙ ПРО БІБЛІОТЕЧНИЙ ПЕРСОНАЛ ТА ПРОФЕСІЙНУ БІБЛІОТЕЧНУ ОСВІТУ.. 34

РОЗДІЛ III. ТЕОРЕТИЧНИЙ ВНЕСОК КОСТЯНТИНА ІВАНОВИЧА РУБИНСЬКОГО В РОЗВИТОК БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ.39

3.1 К.І. Рубинський - основоположник Харківської бібліотечної школи.39

3.1.1 КОСТЯНТИН ІВАНОВИЧ РУБИНСЬКИЙ ПРО ПРОЦЕСРОЗВИТКУ БІБЛІОТЕКОЗНАВСТВА ЯК НАУКИ.. 43

3.1.2 ПОГЛЯДИ КОСТЯНТИНА ІВАНОВИЧА РУБИНСЬКОГО.. 47

НА РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ БІБЛІОТЕК.47

Висновки. 50

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 55

ВСТУП

Актуальність теми дослідження.

Розробка історико-бібліотекознавчої проблематики є одним з актуальних завдань сучасного бібліотекознавства. Вивченння витоків та розвитку українського бібліотекознавства дає можливість глибше осмислити її національні особливості, бібліотекознавчі факти і явища, вивчити та засвоїти спадщину видатних бібліотекознавців минулого, в тому числі і тих, які замовчувались, або напівзамовчувались, щоб реалізувати їх ідеї, збагатити національне бібліотекознавство.

В зв’язку з цим особливий інтерес і актуальність становить творча спадщина Костянтина Івановича Рубинського, яка охоплює основні напрями бібліотекознавства, відображає пошуки та здобутки українського бібліотекознавства. Несправедливо забутий, він лише в 90-ті роки повертається до нас, як засновник українського бібліотекознавства. Його ідеї і погляди на осмислення ролі та місця бібліотеки.

Розробка історико-бібліотекознавчої проблематики є одним з актуальних завдань сучасного бібліотекознавства.

У зв’язку з цим особливий інтерес становить творча спадщина Костянтина Івановича Рубинського, яка охоплює основні напрямки бібліотекознавства, відображає пошуки та здобутки українського бібліотекознавства. Його ідеї і погляди на осмислення ролі і місця бібліотеки, бібліотечної справи і бібліотекознавства в житті суспільства є важливими для сучасних працівників бібліотечної сфери.

Головною справою життя Костянтина Івановича Рубинського була бібліотека Харківського університету.

Завдяки його зусиллям в післяреволюційний період вдалося зберегти фонд бібліотеки, примножити за рахунок книжкових зібрань громадських організацій та деяких відомих харківських учених. Центральна бібліотека Харківського університету - спадок Рубинського,- фонд якої зараз нараховує біля 4 млн. томів, є тепер одним з великих, оснащених сучасними технологіями книгосховищ.

Велику увагу приділяв питанню про значення бібліотекаря, повагу та піклування про нього, створення системи підготовки бібліотечних фахівців.

Костянтин Іванович Рубинський дав визначення структури бібліотекознавства як необхідної дисципліни, у розв’язанні важливих теоретичних і практичних проблем бібліотечного будівництва.

Його діяльність в галузі бібліотекознавства стала важливою умовою подальшого розвитку теорії і практики бібліотечної справи в Україні.

В зв’язку з цим особливий інтерес і актуальність становить творча спадщина Костянтина Івановича Рубинського, яка охоплює основні напрями бібліотекознавства, відображає пошуки та здобутки українського бібліотекознавства. Несправедливо забутий, він лише в 90-ті роки повертається до нас, як засновник українського бібліотекознавства. Його ідеї і погляди на осмислення ролі та місця бібліотеки частково висвітлені у спеціальній літературі.

Актуальність вивчення бібліотекознавчої спадщини Костянтина Івановича Рубинського зумовлюється також підвищеним інтересом бібліотечної науки та практики до проблем національного бібліотекознавства, про що свідчать присвячені цьому наукові конференції: „Бібліотека і бібліотечна професія в умовах інформатизації суспільства” (1993 р.), „Наукова бібліотека в сучасному соціокультурному контексті” (1993 р.), „Пріоритетні напрямки розвитку бібліотечної справи в Україні” (1993 р.), „Бібліотека у демократичному суспільстві” (1995 р.).

На конференціях піднімались саме ті питання, які є домінуючими в бібліотекознавчій спадщині Костянтина Івановича Рубинського. Важливість дослідження бібліотекознавчого доробку Костянтина Івановича Рубинського була обґрунтована тим, що на сьогодні відсутні узагальнюючі роботи про цього видатного діяча української бібліотечної справи, а необхідність розробки історико-бібліотекознавчої проблематики, як відомо, є одним з актуальних завдань сучасного бібліотекознавства.

Розробленість теми.

Бібліотекознавча спадщина Костянтина Івановича Рубинського українською бібліотекознавчою наукою вважається маловивченою. При житті Костянтина Івановича Рубинського майже не було публікацій, в яких була б дана повна об’єктивна оцінка його творчості.

Серед робіт українських вчених, в яких висвітлюються різноманітні питання історії вітчизняної бібліотечної справи в дожовтневий та пожовтневий час, , про Костянтина Івановича Рубинського містяться лише окремі згадки.

Теоретична і практична цінність ідей Костянтина Івановича Рубинського зумовили значний інтерес сучасних бібліотекознавців до його творчої спадщини. Це відображено

а). у загальних роботах що містять біографічні відомості про Костянтина Івановича Рубинського: М.П.Гуменюк, Н.М.Березюк, В.К.Мазманьянц ( 6-8,20-22, 30-32);

б). в дослідженнях, які висвітлюють практичний внесок Костянтина Івановича Рубинського у розвиток бібліотечної справи, зокрема, бібліотеки Харківського державного університету: Багалей Д.І., Галицька К.О., Беркович В.С., Прокопова В.Д., Фрідєва Н.Я., Швалб М.Г. ( 3,4,11,12,37,42);

в). Роботи про діяльність Костянтина Івановича Рубинського в галузі бібліотечної справи: Березок Н.М., Козловський В., Одинока Л.П., Шестриков П.С.(10,27,36, 43).

90-ті роки знаменуються початком ґрунтовного вивчення праць Костянтина Івановича Рубинського в галузі бібліотечної справи. Були надруковані збірники статей та матеріали науково-теоретичних конференцій, учасники яких осмислювали теоретичну спадщину Костянтина Івановича Рубинського, систематизували його погляди з основних проблем бібліотечної справи / 9,12, 39/.

Окремі матеріали Костянтина Івановича Рубинського подані в навчально-методичній літературі /3, 11, 22/. Ці роботи є значним внеском у розробку теоретичної спадщини Костянтина Івановича Рубинського в галузі бібліотечної справи, але мають різноплановий характер і не дають цілісного уявлення про систему бібліотекознавчих поглядів Костянтина Івановича Рубинського. Спеціального дослідження, присвяченого ролі Костянтина Івановича Рубинського у формуванні бібліотекознавства як науки немає. Тому дане дослідження й робить одну з таких спроб узагальнити попередні доробки в цьому плані.

Мета дослідження – всебічний аналіз діяльності Костянтина Івановича Рубинського

Значення:

- для становлення і розвитку українського бібліотекознавства (20-30-і роки);

- для теорії і практики бібліотечної справи української сучасності.

Автор не ставив за мету дати усесторонній аналіз спадщини Костянтина Івановича Рубинського в галузі бібліотечної справи. При дослідженні дипломної теми дипломної роботи зустрічалися певні труднощі (неповне ознайомлення з усіма роботами Костянтина Івановича Рубинського, частина яких зберігається в різних архівах України). Це зумовило характер групування матеріалу у розділах дипломної роботи.

Завдання дослідження:

- повно розкрити біографію Костянтина Івановича Рубинського;

- показати його участь в становленні і розвитку Центральної наукової бібліотеки Харківського державного університету;

- визначити внесок Костянтина Івановича Рубинського в розробку проблем бібліотечної справи;

- охарактеризувати внесок Костянтина Івановича Рубинського в започаткуванні Харківської бібліотечної школи;

- висвітлити внесок Костянтина Івановича Рубинського в бібліотекознавство.

Об ` кт дослідження – діяльність Костянтина Івановича Рубинського.

Предмет дослідження – бібліотекознавча спадщина Костянтина Івановича Рубинського, його наукова, теоретична та практична діяльність у галузі бібліотечної справи.

Були залучені джерела, серед яких: окремі праці Костянтина Івановича Рубинського, періодичні видання, роботи із загальних проблем бібліотечного будівництва в Україні. Залучились матеріали колективних досліджень з історії наукової бібліотеки Харківського державного університету.

При проведенні дослідження використовувались такі методи:

- конкретно-історичний,

- аналітичний,

- порівняльний,

- вивчення літературних джерел.

Наукова новизна дипломної роботи полягає в тому, що в ній розглядається мало вивчена сторона внеску Костянтина Івановича Рубинського до процесу формування бібліотекознавства як науки. Виявлені ненадруковані статті та інші роботи Костянтина Івановича Рубинського. В дипломній роботі систематизовані погляди Костяньтна Івановича Рубинського з важливих проблем бібліотечного будівництва, які раніше не були предметом спеціального дослідження бібліотекознавців, розкриті позиції Костянтина Івановича Рубинського при розв’язанні ним проблем бібліотечної справи.

Розділ І. БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО КОСТЯНТИНА ІВАНОВИЧА РУБИНСЬКОГО.

Ім’я Костянтина Івановича Рубинського стоїть в одному ряді з іменами видатних бібліотекознавців Росії кінця ХІХ – початку ХХ століття. Народився Костянтин Іванович Рубинськийв м.Балта Подільської губернії /тепер-Одеська обл./13 травня 1860р./довідка Російського державноговійськово-історичного архіву від 20.01.97р.номер 32/.Його батько за походженням з "священницьких" дітей виховувався у руській духовній семінарії. В1831р. він їде рядовим на військову службу,а завершує кар'єру підполковником 126 Пензенського піхотного Рильського полку (6,7,8).

Початкову освіту К.І.Рубинський отримав у Карачанській та Ніжинській гімназіях; у 1878 р. поступив до Ніжинського історико-філологічного інституту, звідки у 1883р. перевівся на останній курс історико-філологічного факультету Харківського університету, де його вчителями були 0.Потебня, М.Сумцов, Д.Багалій та ін. В університеті він був стипендіатом Міністерства освіти, що зобов'язувало його віддати отримані знання вчительській діяльності. Закінчивши університет у 1 885 р. зі ступенем кандидата наук та званням вчителя історії та географії,Костянтин Іванович Рубинський викладав у жіночій гімназії у Харкові, а потім у Пензенському реальному училищі та Пензенській гімназії,де він учителює, а вечорами допомагає у навчанні невстигаючим дітям бідняків. Його починання було підхоплене колегами, а в 1887 р. створюються і безплатні вечірні курси для малозабезпечених учнів. Педагогічна діяльність Рубинського зумовила його сталий інтерес до проблеми навчання дітей, дитячого читання, дитинства взагалі.

Наприкінці 1893 р. Костянтин Іванович Рубинський повернувся до Харкова, де працював на посаді спочатку помічника бібліотекаря Харківського університету, а з 1900 р. - бібліотекарем. Про авторитет Рубинського свідчить і той факт, щов 1897 р. указом імператора Миколи II його було нагороджено орденом Святого Станіслава III ступеня (7).

У 1902 р. Рада університету відрядила Костянтина Івановича Рубинського для вивчення досвіду роботи бібліотек Москви, Петербургу, Києва, Юр'єва /м.Тарту/, Варшави. Він ознайомився з діяльністю 25 бібліотек і перш за все університетських , ретельно вивчив їх досвід. Повернувшись до Харкова, він представив Раді звіт про відрядження і свій проект перенесення і розміщення фонду бібліотеки університету, який був прийнятий. У 1905р. /з 01.06. по 15.09/ Рада університету дозволила бібліотекарю Костянтину Івановичу Рубинському закордонну відпустку до Парижу /з прослуховуванням курсу французької мови для іноземців/ для огляду європейських бібліотек. Він відвідав великі наукові бібліотеки Парижу, Берліну, Мюнхену, Цюриха, Відня, Женеви, Берна та ін. "Благодаря письму к консулам, которым снабдил меня университет, двери всех библиотек гостеприимно открывались передо мною, библиотекари всюду охотно знакомили меня с устройством своих библиотек... Показать все достоинства иностранцу-библиотекарю, казалось, доставляло им большое удовольствие..." /4,с.13/. По поверненню Костянтин Іванович Рубинський виступив на засіданні бібліотечної комісії з доповіддю "Положение вопроса о библиотечном персонале в Западной Европе и у нас”).

Останні за часом відомі нам дані про дореволюційну діяльність Костянтина Івановича Рубинського залишив бібліотекар Новоросійського університету П.С.Шестериков у своїй книзі"Постановка библиотечного дела в університетахидругих библиотеках России"/Одесса,тип.Б.Й.Сапожникова, І9І5/. От що він писав про свій візит до Харкова у 1913 р.:"... Отправился в университет и застал библиотекаря Константина Ивановича Рубинского, который обстоятельно ознакомил меня с библиотекой. Благодаря его чрезвычайной любезности я получил ответы на вопросы ... столь обстоятельные, что все дело постановки рисуетея мне как на дадони.

Матеріалів про діяльність Костянтина Івановича Рубинського в останні, передреволюційні роки не збереглося, архів Харківського університету був знищений в роки Великої Вітчизняної війни; післяреволюційний період практично ніким не досліджений. Подальша бібліотечна діяльність Костянтина Івановича Рубинського відтворювалася співробітниками бібліотеки Харківського державного університету шляхом вивчення спеціальної, місцевої періодики, окремих документів з архіву бібліотеки університету, місцевих та державних архівів, його робіт цього періоду, спогадів дочки - Антоніни Костянтинівни, яка мешкає у Харкові.

Відомості про стан бібліотеки університету в 1917р. дуже обмежені. Бібліотекарі, що були налякані артобстрілами міста, погромами, залишили бібліотеку. Костянтин Іванович Рубинський, який володів багатьма іноземними мовами, міг неодноразово емігрувати, не залишив свою бібліотеку. Довгий час він залишався єдиним її штатним працівником, а у 1917 р. навіть мешкав у ній. Міська рада доручила йому очолити бібліотеку відновити її роботу. Він став першим директором бібліотеки Харківського університету у важкі, драматичні роки її існування (9).

У І9І7-І9І9 рр. бібліотека разом з університетом важко переживає зміну режимів на Україні, внаслідок чого університет залишився практично без фінансування. Але, незважаючи на голод та холод, до бібліотеки поступово повертались співробітники. В цей важкий час, в умовах масового знищення та розтягання фондів бібліотек, Костянтину Івановичу Рубинському вдалося не тільки зберегти фонд найстарішої вітчизняної університетської бібліотеки, але й примножити його. Розпорядженням місцевої влади у Харкові створена комісія по врятуванню бібліотек-емігрантів, до складу якої увійшов Костянтин Іванович Рубинський. Одночасно йому доручили завідування складом конфіскованих у емігрантів книг; він складав списки цих книг, розподіляв їх між районними, окружними, науковими бібліотеками; найцінніші видання передав до університетської бібліотеки та бібліотеки імені В.Г. Короленка (9).

Ця трудомістка та відповідальна робота пізніше стала предметом тяжких політичних звинувачень на його адресу. /Про те, що відбувалося насправді в бібліотеках, особливо наукових, у 1920-1930-х рр. відомо дуже мало. Історикам бібліотечної справи ще потрібно об’єктивно відновити цей період в бібліотеках, по яких також пройшла безжалісна репресивна машина. І доля Костянтина Івановича Рубинського - одна з багатьох, що потрапили до неї (30).

У 1920 р. в Україні розпочалася реформа вищої освіти: університети знищувалися як архаїчна академічна вища школа. Наприкінці 1920 р. Харківський університет вже не існував, замість нього створюється Академія теоретичних знань /через рік припинила своє існування/, а у травні 1921 р. Харківський інститут народної освіти /ХІНО/ з двома факультетами: соціального виховання та професійної освіти. Політосвітфакультет, що відкрився при ХІНО у 1925 р. й став прямим попередником майбутнього першого на Україні бібліотечного вузу(41).

З ліквідацією університету бібліотека залишилася без фінансування; Наркомосвіти перевів її під свою опіку. Бібліотека отримала статус публічної, загальнодоступної та нове приміщення - Центральна науково-навчальна бібліотека. У 20-і рр. перед науковими бібліотеками було поставлено завдання активної участі у політичному та економічному житті країни. І цей уклін бібліотечної роботи з притаманними йому формами визнавався чи не єдиним завданням академічних бібліотек, зруйновуючи їх функції. Мовчазно протидіє новим вимогам офіційних влад, Костянтин Іванович Рубинський, людина надзвичайно скромна та витримана, він не міг вписатися у "будни великих строек". Він стояв осторонь від ідеологічної боротьби, не брав участі у масових заідеологізованих заходах. Відомий бібліотекознавець не запрошувався для участі у спеціальних конференціях, нарадах, не брав участі в обговоренні питань бібліотекознавства та бібліографії, не друкувався. Його знання та досвід виявилися непотрібними (8).

У 1922 р. розпочалася чистка соціального складу наукових установ, їх пролетаризація. Безпартійна наукова інтелігенція на керівних посадах заміщувалася членами партії. З цим пов'язано звільнення Костянтина Івановича Рубинського з посади директора та переведення його на посаду старшого бібліотекаря.

На 1-й Всеукраїнській нараді працівників книги /Харків, листопад 1923 р./ ЦНУБ представляла вже О.Ольховська. Рубинський не опускає рук, і бібліотека продовжує працювати у майже звичному для себе ритмі.

Звільнившись від адміністративних обов'язків, Костянтин Іванович Рубинський зайнявся літературною роботою; у 1928-1930 рр. за його перекладом українською мовою було надруковано декілька романів Е.Золя (28).

Наприкінці 1919 р. вийшла постанова ЦК ВКП/б/ "Об улучшении библиотечной работы", яка відзначала незадовільний стан бібліотечної справи, проникнення до бібліотеки "классово-враждебных элементов". Для виконання постанови комісія політосвіти Харківської міської ради створила бригаду по перевірці Центральної науково-навчальної бібліотеки, до складу якої за рекомендацією Укрнауки було включено й Костянтина Івановича Рубинського. Але на заключному етапі її роботи було сфабриковано рішення місцевкому бібліотеки, яке ґрунтувалося на заяві співробітників бібліотеки /прізвища не вказані/, згідно з яким він був відізваний зі складу бригади, як такий, що проявив необ’єктивний підхід до її роботи.

За матеріалами, які були надані бригадою, комісія політосвітроботи міської ради 17.03.1930р.ухвалила резолюцію, яка звинувачувала бібліотеку у відірваності від завдань радянської науки,наявності у штаті класово-ворожих елементів, а її керівництво - у зберіганні незареєстрованих бібліотек емігрантської професури, приховуванні цінних рукописних фондів та документів, які розшукуються відповідними органами. Розцінювалося все це як політичне шкідництво,Комісія вимагала реорганізації ЦНУБ і створення"бібліотечного колгоспу", передачі на додаткове судове розслідування справи про приховування цінних документів і бібліотек емігрантської професури, негайного звільнення з роботи директора О.Ольховської і вченого секретаря /фактично заступника директора/ Рубинського та проведення дострокової чистки апарату бібліотеки.

Тяжкі звинувачення вимагали відписок, довідок, апеляцій у вищі інстанції та слідчі органи. Все це разом зі зрадою деяких колег, багаторічною, без відпусток і вихідних працею, занепокоєність долею бібліотеки підірвало здоров'я Рубинського. Нам не відомо, на яку посаду його було переведено після страшного вердикту, але він продовжував працювати в бібліотеці до того рокового дня - 20 грудня 1930 р., коли туманним ранком по дорозі на приміську станцію "Зелений Гай" його було збито потягом. Через кілька годин він помер у 1-й міській лікарні.

РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНИЙ ВНЕСОК К.І.РУБИНСЬКОГО В РОЗВИТОК БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ НА УКРАЇНІ

2.1 Діяльність К. І. Рубинського в бібліотеці Харківського університету до 1917 року

Головною справою життя Костянтина Івановича Рубинського була бібліотека Харківського університету.

В 1893 р. він прийшов в бібліотеку імператорського Харківського університету і віддав їй 40 років свого життя.

Випускник університету, що вивчав досвід роботи багатьох наукових бібліотек Росії і за кордоном, Костянтин Рубинський став першим бібліотекарем-професіоналом, здатним, як вважала Рада університету, покращити становище. "Ні професори, ні поети не змогли, попри свою серйозну освіту, налагодити бібліотечну роботу, як це належить, оскільки в них не було професійних знань. Навіть бібліотечні комісії, визнавши свою некомпетентність у бібліотечній справі, у будь-який спосіб підтримували в Раді починання Рубинського, без чого його робота не могла бути досить продуктивною", - підкреслював відомий український історик, професор університету Д. Багалій (3, 4 ).

Комплектування бібліотеки книжками на штатні кошти університету було вкрай недостатнім. Значно більша кількість книжок надходила від різних осіб як пожертвування. Наприклад, в 1902 р. куплено книжок і журналів для фундаментальної бібліотеки 1978 томів, а пожертвувано того ж року різними особами в цю бібліотеку 3809 томів; в 1903 р. куплено 1483 томи, надійшло подарованих 3187, в 1904 р. куплено 1806 томів, подаровано 2893; в 1909 р. куплено 2814 томів, подаровано 4137 томів і т.д.

Але, навіть беручи до уваги поповнення бібліотеки шляхом філантропії, зростання книжкових фондів треба визнати невеликим. Якщо на початок 60-х років, за 55 років існування бібліотеки, книжковий фонд ледве досяг 60894 томів, то на І січня 1895 р., тобто ще за 40 років збільшився до 128065 томів. Отже, пересічна бібліотека поповнювалася щороку на 1680 томів (41).

На І січня 1905 р. книжковий фонд бібліотеки становив 177879 томів.

В останнє десятиріччя перед Жовтневою революцією університетська бібліотека поповнювалася інтенсивніше: зростання фонду становить майже 5000 томів щороку. Але це збільшення йшло переважно за рахунок пожертвувань. На І січня 1916 р. фонд фундаментальної бібліотеки становив уже 258256 томів (26, 29).

Книжковий фонд університетської бібліотеки в минулому столітті комплектували, тільки виходячи з інтересів професорів і викладачів. В основному купувалася фундаментальна література. Підручників було мало, та й ті, звичайно, надходили тільки в одному примірнику.

З 1862 p. спеціальна студентська бібліотека була закрита, що дуже погіршувало становище студентів.

Нарешті Рада університету звернула на це увагу і з 1879 р. організувала при бібліотеці студентських відділ. Цей відділ повинен був складатися з підручників і посібників. Коли ця бібліотека почала роботу, в ній було лише 2109 томів (5, 28, 30).

Керівництво цією бібліотекою було покладене на комітет із професорів. Завідувати нею було доручено спеціальній особі. Згодом такими завідувачами були помічники бібліотекаря фундаментальної бібліотеки. Містилась ця бібліотека в аудиторії, де відбувались лекції. Це обмежувало роботу студентського відділу - бібліотека могла функціонувати тільки в години, коли не було лекцій. З цієї причини при студентському відділі бібліотеки не було читальні.

Студентський відділ ріс теж дуже повільно. На 1895 р. у ньому налічувалось 7783 томи, в 1905 р. книжковий фонд зріс до 12904 томів, в 1916 р. він уже становив 20884 томи. На І січня 1917 р. книжковий фонд фундаментальної і студентської бібліотек становив 296370 томів (Додаток 1).

Великою заслугою бібліотеки є те, що вона нагромаджувала і зберігала величезну кількість найціннішої літератури, яку протягли крізь усякі рогатки, створювані для літератури царською цензурою.

Кошти на комплектування фундаментальної бібліотеки в цей період збільшилися порівняно з попереднім періодом, проте були ще недостатні для того, щоб задовольнити потреби університету.

Багато професорів у міру сил піклувалися про належне комплектування бібліотечного фонду. Виїздили в закордонні відрядження вони брали на себе труд особисто домовлятися з іноземними торговельними книжковими фірмами щодо придбання необхідної літератури, закуповували там цю літературу, і в результаті бібліотека одержувала цілі ящики книжок, що йшли слідом за вченими, які поверталися з-за кордону.

Але все це були недостатні способи, щоб поповнити незначні ресурси, асигновані на комплектування бібліотеки. Крім того, деяка частина асигнованих сум витрачалася на оправлення книг, канцелярські потреби, пересилку літератури.

В першу чергу передплачувалися бібліографічні видання, енциклопедії загального характеру, посібники у бібліотечній справі і книжки для кафедри богослов’я.

Під керівництвом Рубинського в 1902 р. було споруджено, за проектом відомого петербурзького архітектора Величка, першу в Харкові і на Україні спеціальну будівлю бібліотеки, вона складалася з двох книгосховищ: старого – дерев’яного, в три яруси, і нового - залізобетонного, в п’ять ярусів. Між цими двома книгосховищами знаходиться двоповерхова будівля; її верхній поверх складається з великого читального залу, що прилипають до нього, кімнат; через них зал для читачів з'єднується з новим і старим книгосховищами. Одна з цих кімнат була відведена під абонемент, друга - для каталожної. На нижньому поверсі знаходилася канцелярія та інші службові приміщення бібліотеки. До освоєння нового книгосховища університет підійшов досить вдумливо і обережно.

Студентський відділ бібліотеки, що з часу його заснування в 1879 р., протягом 25 років продовжував тулитися в аудиторії, також не міг розгорнути роботу через тісноту приміщення. Не зважаючи на те, що фонд студентського відділу зростав повільно, все ж таки зайнята ним аудиторія була вся заповнена шафами і книжками. Отже, для подальшого росту бібліотеки в цьому приміщенні абсолютно не було ніяких перспектив (5).

У новій будівлі фундаментальної бібліотеки університету виявилось вільне місце, і в 1904 р. студентський відділ був перенесений у книгосховище фундаментальної бібліотеки. Водночас студенти дістали змогу користуватись великим читальним залом фундаментальної бібліотеки.

У 1907 р. знову ставилося питання про розширення бібліотеки і перебудову старого книгосховища. У доповіді про будівельні потреби Харківського університету читаємо:

"Старое книгохранилище университета, неудобное и опасное в пожарном отношении, должно быть перестроено по образцу нового, т.е. с полным устранением всякого другого строительного материала,кроме камняі железа...(5).Нарасширениебиблиотекипроэктировалось 125000 крб. /БагалейД.Докладостроительных нуждах императорского Харьковского университета.//Записки императорскогоуниверситета X.,1907 .- кн. І /.

Але ні перебудови, ні розширення бібліотечної будівлі не сталося. Між тим, уже в 1913 р. знову гостро став відчуватись брак місця у книгосховищі. Як свідчать сучасники, "свободного места там остается лет на пять". /Шестриков П. Постановка библиотечного дела...: -Одесса, 1915. ––С.146/.

Студентський відділ тепер був перенесений до фундаментальної бібліотеки. Книжки цього відділу були підподілені на шість відділів.

До цього часу в бібліотеці зібралось чимало книг, на оброблених і не записаних у каталогах. Точну кількість їх на 1904 р. встановити не вдалося; в 1895 р. їх було 40000 томів (32).

Добре знаючи стан бібліотечної справи в Росії та Західній Європі, К.І. Рубинський вважав своїм громадянським обов'язком звернути увагу наукової громадськості на проблеми вітчизняного бібліотекознавства. 22 листопада 1909 він виступив в університеті з публічною лекцією "Культурна роль бібліотеки та завдання бібліотеки". Розглядаючи бібліотеку як "... фактор людської культури, як капітал, і при тому найцінніший капітал кожної країни, капітал, у який вкладено всі знання людства", К.І. Рубинський вважав, що необхідна наука, яка б займалася вивченням оборотів цього капіталу. "Така наука існує. Вона називається бібліотекознавство." (7, с. 5).

К.І. Рубинський переконаний, що бібліотекознавство потрібно включити до числа університетських наук; університет повинен прийти на допомогу цій науці, відвести належне місце вивченню минулого книги та бібліотеки, дослідженню значення бібліотеки як чинника культури, людського прогресу. Виступ, який позначено громадянською позицією вченого, високим професіоналізмом, мав широкий резонанс в Харкові і за його межами.

До кінця XIX ст. передові бібліотекарі Росії все більше відчували необхідність консолідації своїх зусиль. У 1908 р. у С.-Петербурзі створено самостійне Суспільство бібліотекознавства, організаторами якого стали переважно бібліотекарі наукових і спеціальних бібліотек. З самого початку його існування у списку керівного складу прізвище єдиного представника провінційного університету - К.І. Рубинського. Він один з найбільш активних членів Товариства.

22 листопада 1908 К.І. Рубинський виступив на засіданні Товариства бібліотекознавства з доповіддю "Положення питання про бібліотечну персонал за кордоном і у нас". У 1910 р. на запрошення Товариства він прочитав блискучу лекцію "Культурна роль бібліотеки і завдання бібліотекознавства". К.І. Рубинський підтримував створення першого в Росії спеціального журналу "Бібліотекар", помістивши його в перших номерах статтю "Причини безладу наших академічних бібліотек" (1910 р.).

Суспільство бібліотекознавства прийняло рішення про скликання з'їзду з бібліотечної справи. К.І. Рубинський як член комісії академічних бібліотек активно брав участь у підготовці документів з'їзду, зокрема, спільно з Е.Н. Доброжінскім, "Записки з питання про заходи, необхідні для поліпшення постановки бібліотечної справи в академічних бібліотеках". Суспільство бібліотекознавства доручив К.І. Рубинського постановочним виступити з доповіддю на з'їзді.

Перший Всеросійський з'їзд з бібліотечної справи відбувся в С.-Петербурзі з 1 по 7 червня 1911 Після офіційного відкриття з'їзду голова Товариства бібліотекознавства граф І.І. Толстой надав слово для доповіді "Положення бібліотечної справи в Росії та інших державах" бібліотекаря Харківського університету Костянтину Івановичу Рубинського. Доповідь - розгорнута об'єктивна картина стану бібліотек Росії, намальована людиною мужнім і чесним, всім серцем хворіють за свою справу. К.І. Рубинський показав знання стану справ у всіх типах бібліотек, труднощі і шляхи виходу з них і головне - позначив дві основні позиції:

- бібліотечна справа в Росії має стати таким же важливим державним питанням, як в інших країнах;

- бібліотечна справа - професія, до нього потрібно готуватися так само, як і до викладацької роботи.

Жваву дискусію викликав і другу доповідь К.І. Рубинського "Бібліотечні комісії в академічних бібліотеках", з яким він виступив на секції академічних і спеціальних бібліотек. ( "К. І. Рубинський і I Всеросійський з'їзд з бібліотечної справи" - тема самостійної статті.)

Останні за часом відомі нам відомості про дореволюційної діяльності К.І. Рубинського залишив бібліотекар Новоросійського університету П.С. Шестериков у своїй книзі "Постановка бібліотечної справи в університетах та інших бібліотеках Росії" (Одеса, тип. Б. М. Сапожникова, 1915). Ось що він написав про свій візит до Харкова в 1913 р.: "... Відправився до університету і застав бібліотекаря К. І. Рубинського, який докладно ознайомив мене з бібліотекою. Завдяки його надзвичайної люб'язності я отримав відповіді на питання ... настільки грунтовні, що вся справа постановки малюється мені як на долоні ". Наводячи статистичні відомості про бібліотеку, фонд якої налічував до 1913 р. 264 304 документа, П.С. Шестріков зазначив, що в бібліотеці існує конкурсна система заміщення вакантних посад, чіткий розподіл обов'язків між співробітниками. З приходом К.І. Рубинського в штаті бібліотеки вперше з'явилися чотири жінки, прийняті на роботу після здачі спеціального іспиту, що на той час було винятком. П.С. Шестріков навів слова Рубинського: "Продуктивність праці осіб жіночої статі не менше, ніж продуктивність роботи чоловіків, і немає підстави закривати їм доступ до штатних посад у бібліотеці".

Матеріалів про діяльність К.І. Рубинського в останні передреволюційні роки не збереглося, архів Харківського університету знищений у роки Великої Вітчизняної війни; післяреволюційний період практично ніким не досліджено. Подальша бібліотечна діяльність К.І. Рубинського відтворювала нами шляхом вивчення спеціальної, місцевої періодики, окремих документів з архіву бібліотеки університету, місцевих і державних архівів, його робіт цього періоду, спогадів доньки - Антоніни Костянтинівни, яка живе в Харкові.

Наші відомості про стан бібліотеки університету в 1917 р. дуже обмежені. Бібліотекарі, налякані артобстрілом міста, погромами, покинули бібліотеку. К.І. Рубинський, який володів багатьма іноземними мовами, що мав кількаразову можливість емігрувати, не кинув свою бібліотеку. Тривалий час він залишався єдиним її штатним працівником, а в 1917 р. навіть жив у ній. Міська рада доручив йому очолити бібліотеку, відновити її роботу. Він став першим директором бібліотеки Харківського університету у найскладніші, драматичні роки її існування.

У Європі вже в першій половині XVIII ст. були створені професійні об'єднання бібліотекарів, виходили сотні спеціальних періодичних видань, а особи, які бажають служити в бібліотеках, могли отримати спеціальну освіту. Це здивувало російських бібліотекарів і змусило іншими очима подивитися на рівень бібліотечної справи в Росії.

Таке потрясіння пережив і бібліотекар Харківського університету Костянтин Іванович Рубінський, ознайомившись в 1905 р. з роботою найбільших бібліотек Західної Європи. Але цьому передував десятирічний період роботи в якості помічника, а потім бібліотекаря одного з найбільших університетських бібліотек. Ще в 1896 р., прийшовши до бібліотеки, випускник історико-філологічного факультету з головою поринає у вивчення історії університету.

У зв'язку з наближенням 100-річчям університету перед К.І. Рубинського було поставлено завдання відтворення історії фундаментальної бібліотеки, як найважливішого науково-допоміжного установи. К.І. Рубинський блискуче впорався з цим завданням, залишивши нащадкам історичний нарис "Бібліотека Харківського університету за 100 років її існування (1805-1905)". Глибокий аналіз минулого бібліотеки допоміг йому розібратися в причинах, що заважають її розвитку. Простежуючи історію бібліотеки, К.І. Рубинський бачить, як з перших років свого існування вона, очолювана професорами, приходить все більший безлад.

Бібліотекар шукає і знаходить розгадку цього явища. "Чи не в тому вона, що на бібліотечну справу дивилися у нас, як на справа дуже проста, не потребує спеціальних відомостей, як на справу, яку можна доручити всякому освіченій людині ...". [1, с.38]. Завершуючи нарис, К.І. Рубинський зауважує: "склала величезна бібліотека, що стоїть півмільйона. Мабуть, вона повинна була служити джерелом освіти для всього краю, а тим часом вона ледве могла задовольняти невелика кількість професорів і студентів”.

У 1902 р. у зв'язку із завершенням будівництва нової будівлі бібліотеки університету К.І. Рубинський відвідує 25 найбільших бібліотек Москви, Петербурга, Варшави, Києва. Він ретельно вивчає досвід їх роботи і перш за все досвід перенесення фондів у нове книгосховище. Результатом цієї поїздки став докладний звіт і запропонований К.І. Рубинського проект розміщення фонду та організації роботи бібліотеки в нових умовах. В основу проекту лягла система розстановки книжок у бібліотеках Московського та Варшавського університетів, а також Російського відділу бібліотеки Імператорської Академії наук.

Аналітичний розум історика, значний досвід педагогічної роботи, що дав змогу правильно визначити місце бібліотеки в освіті, знання стану бібліотечної справи в Росії та Західній Європі стали тією основою, на якій сформувалися погляди К.І. Рубинського на бібліотекознавство, бібліотечна справа і бібліотечну професію.

Квінтесенціей цього стала доповідь "Положення питання про бібліотечну персоналі в західній Європі і у нас", який був прочитаний К.І. Рубинського в бібліотечній комісії університету 19 березня 1906 У самій назві доповіді чітко окреслена хвилювали його проблема - бібліотечний персонал, що пройде червоною ниткою у всіх його наступних статтях і доповідях.

У Європі К.І. Рубинського вражає високий рівень вимог, що пред'являються до бібліотекаря наукової бібліотеки. Так, в Австрії для вступу в наукову бібліотеку необхідно було вже тоді, в 1905 р., мати докторський диплом і прослужити не менше року в бібліотеці. У Німеччині до 1870-х рр.. вакантні посади в бібліотеках заміщалися доцентами, які в самих бібліотеках навчалися веденню справи. В Англії в 1893 р. вийшло міністерське постанову, за яким для заняття посади в наукових бібліотеках необхідно було прослужити в якості волонтера в Королівській бібліотеці два роки. У Франції та Бельгії вводився іспит з бібліотекознавства та бібліографії. І скрізь неодмінна вимога наявності досвіду практичної бібліотечної роботи.

"У нас же встановився якийсь дивний погляд на цю справу. Ніхто не сумнівається в тому, що для будь-якої іншої справи потрібні спеціальні знання. Однак тільки бібліотечна справа вважається таким легким, що для нього достатньо загальної освіти. Достатньо мати диплом про закінчення вищого навчального закладу, щоб отримати посаду в університетських бібліотеках ... " (2, с.26).

Виразно представляючи проблеми вітчизняного бібліотекознавства, розуміючи, що їхня наукова розробка справа не лише фахівців, але і представників науки і громадських діячів, К.І. Рубинський не без коливання, за його власним визнанням, вирішується виступити з публічною лекцією "Культурна роль бібліотеки і завдання бібліотекознавства".

Вперше за 100-річну історію Харківського університету 22 листопада 1909 в актовому залі звучали пристрасні слова бібліотекаря, що піднімає найважливіші теоретичні питання бібліотекознавства, науки, ще недостатньо відомою широкій громадськості, що аналізує стан бібліотечної справи в Росії і за кордоном. "Функціонування бібліотеки ... залежить від сили, що приводить цей механізм [бібліотеки] в рух. Силою цієї є персонал бібліотеки: тому питання про нього становить предмет самого серйозного вивчення в науці бібліотекознавства", - стверджував К.І. Рубинський (3, с.25 – 26), і тим самим майже 100 років тому передбачив появу бібліотечної профессіологіі.

У лекції К.І. Рубинський вперше ставить питання про створення кафедри бібліотекознавства в Харківському університеті. "У бібліотеці потрібен не пересічний педагог, що володіє знанням якої-небудь однієї галузі науки ... в ній потрібен педагог-енциклопедист, пройнятий вірою у велике майбутнє науки, одухотворений прагненням служити справі освіти. Виховати такого працівника може тільки університет" (3, с .27-28).

К.І. Рубинський вітає ідею видання першого в Росії професійного журналу "Библиотекарь". У першому номері журналу публікується його велика стаття "Причини безладу наших академічних бібліотек". Аналізуючи стан справ у своєму університеті, інших університетських бібліотеках Росії, К.І. Рубинський робить дуже подібний і сумний висновок про їх еволюції: "Наші академічні бібліотеки провели своє дитинство і юність без усякого догляду, між тим це був час основної організаційної роботи, яка повинна була вплинути на все їхнє подальше життя. Характерно, що першими організаторами російської академічної бібліотеки були професори французи і німці, не тільки не мали уявлення про бібліотечну справу, ні дозвілля для керування, але й не знали ні слова по-русски (Белен де Бал у Харківському, Людвіг Сторль в Казанському) ... У той час, коли у нас виникали академічні бібліотеки, на них дивилися як на склади книг ... Бібліотекар не мав навіть впливу на поповнення бібліотеки, тому що турбота про це надавалася цілком професорського персоналу. Професорський персонал не може допомогти бібліотекам. Це підтверджує досвід бібліотек Москви, Харкова , Казані. Якщо ж педагогічному персоналу ніколи займатися бібліотечними роботами, то він повинен, принаймні, дати досвідчених працівників бібліотекаря ... визнати важливе значення стану академічних бібліотек для успіху наукової та педагогічної роботи і присутності бібліотекаря в Радах навчальних закладів "(4, с. 15-16).

Слід зазначити, що проблема бібліотечного персоналу не була для К.І. Рубинського теоретичної, що добре видно зі збережених в архіві бібліотеки донесень до Ради і правління, звітів, прохань. За нетривалий період К.І. Рубинського вдається збільшити штат університетської бібліотеки. Професіоналізм, досвід, любов до справи і наполегливість здобули глибоку повагу та довіру до бібліотекаря з боку Ради університету. Вже в 1905 р. Рада порушує клопотання про збільшення кількості штатних помічників бібліотекаря і їх утримання. Коли ж клопотання було відхилено, Рада збільшив число службовців у бібліотеці за наймом за рахунок спецзасобів.

З огляду на актуальність і глибину проблем, піднятих у доповіді "Положення питання про бібліотечну персоналі в Західній Європі і у нас", лекції "Культурна роль бібліотеки та завдання бібліотекознавства" та статті "Проблеми безладу наших академічних бібліотек", Товариство бібліотекознавства доручає К.І. Рубинського виступити з основною доповіддю на Першому Всеросійському з'їзді з бібліотечної справи. З'їзд відбувся в С.-Петербурзі з 7 по 11 червня 1911

Доповідь К.І. Рубинського "Положення бібліотечної справи в Росії та інших державах" став стрижнем, навколо якого вишикувалася робота з'їзду, його секцій. Намальована К.І. Рубинського картина стану європейського бібліотекознавства і зараз викликає подив. Можна уявити, яке враження вона справила на російського бібліотекаря. Але ж на з'їзді були присутні 346 делагатов і близько 200 запрошених гостей. Всупереч прогнозам скептиків, передрікали провал з'їзду, для участі в ньому прибули бібліотекарі з найвіддаленіших губерній.

Нинішнім творцям бібліотечних законів, реформаторам бібліотечної справи цікаво було б прочитати доповідь бібліотекаря К.І. Рубинського про постановку бібліотечної справи в Європі. Зокрема, в Англії (1851) на утримання бібліотек витрачалися за 1 пені з кожного фунта стерлінгів податку на нерухоме майно; у Франції турбота про провінційних бібліотеках доручалася місцевим Радам з мером на чолі; в Німеччині зміст бібліотекарів наукових бібліотек ще в 1908 р. було прирівняне до утримання викладачів; у громадській бібліотеці Чикаго книга видавалася читачеві через 3 - 4 хвилини після подачі вимоги, а в день бібліотека видавала 10 тис. документів.

І на цьому тлі К.І. Рубинський чесно і відкрито говорить про жалюгідному стані Російських бібліотек. Єдина турбота держави - цензурний нагляд за станом фондів громадських бібліотек. В страшних умовах перебувають народні бібліотеки на селі: 25% з них з 1902 р. не можуть купити ні однієї книги, а бібліотеки доручаються не лише вчителям, а й волосним писарям, місцевим селянам.

З особливою тривогою говорив К.І. Рубинський про долю академічних бібліотек Росії, називаючи їх "головним книжковим багатством країни, стан яких є перешкодою до розвитку освіти, науки і справі викладання"(4, ч. 2, с. 3-4).

Бібліотекар російської академічної бібліотеки в офіційних паперах значився чиновником, і суспільство не допускав думки, що цьому чиновникові потрібно більше знань, ніж іншим, яким доручено зберігання казенного майна. К.І. Рубинський сформулював дуже образно і влучно статус академічної бібліотеки: "Академічні бібліотеки - життєвий нерв навчальних закладів і заслуговують того, щоб насущні потреби їх були задоволені, щоб персонал їх стояв на висоті свого покликання і був здатний довести їх механізм до можливого досконалості. Це буде досягнуто тоді, коли положення його буде прирівняно до положення викладачів, з якими його поєднує однакову освіту і служіння одній і тій же справі "(5, с. 40).

Друга доповідь К.І. Рубинського, прочитаний ним на засіданні секції академічних бібліотек з'їзду, "Бібліотечні комісії в академічних бібліотеках" був органічно пов'язаний з першим, розвиваючи проблему бібліотекаря в університетській бібліотеці. Аналізуючи досвід бібліотечних комісій в університетах Росії, бібліотекар приходить до висновку, що передача бібліотек у ведення бібліотечних комісій "була швидше паліативом, а не дійсним ліками проти тієї хвороби, тривожні симптоми якої приводили в збентеження університети"(6, с. 85).

Бібліотечні комісії сковували ініціативу бібліотекаря, ставили його в принизливе становище, тому що він не мав права бути присутнім на засіданнях Ради університету, навіть якщо розглядалося питання про бібліотеку, а в бібліотечних комісіях йому належав дорадчий голос. Доповідь був підтриманий учасниками з'їзду. У спеціальній резолюції було визнано, що гарантією правильного розвитку академічних бібліотек є самостійність бібліотечного персоналу і чітко окреслені функції бібліотечних комісій.

У ході підготовки Першого Всеросійського з'їзду з бібліотечної справи К.І. Рубинський взяв безпосередню участь у розробці проектів його документів і, зокрема, "Записки з питання про заходи, необхідні для поліпшення постановки бібліотечної справи в академічних бібліотеках". Цей документ обґрунтовував самостійність бібліотечної професії, необхідність спеціальної підготовки бібліотечного персоналу.

"Записка ..." передбачала створення кафедр бібліотекознавства та бібліографії при двох університетах (в С.-Петербурзі та Харкові), введення бібліографії в курс університетської освіти. Передбачалося поліпшення матеріального становища службовців академічних бібліотек, участь завідуючих бібліотеками в засіданнях Рад з правом вирішального голосу при обговоренні питань, що відносяться до життя бібліотеки, а також допущення до всіх бібліотечних посад осіб обох статей. Служба і пенсія бібліотечного персоналу повинні вважатися з навчальної частини.

По кожному пункту проекту на з'їзді розгорнулися дискусії. Не всі положення "Записки ..." були прийняті. Багатогодинних дискусій викликав параграф, який передбачав установа при двох університетах імперії кафедр бібліотекознавства та бібліографії. К.І. Рубинський уточнює, що ці кафедри існуватимуть для осіб з вищою освітою, які спеціально готуються займатися бібліотечною справою. Але значна частина присутніх на з'їзді віддає перевагу курсової системі підготовки фахівців. Той факт, що з'їзд не підтримав положення "Записки ..." про університетську підготовці бібліотекарів свідчить про те, що розумні й далекоглядні бібліотекознавців Росії - А.І. Калишевський, М.С. Сафронеев, О.Р. Войнич-Сяноженцкій, К.І. Рубинський та інші - випередили свій час, вбачаючи в цій формі майбутнє бібліотечної освіти.

Менш, ніж через рік матеріали Першого Всеросійського з'їзду з бібліотечної справи вийшли окремим виданням, що сучасники назвали енциклопедією бібліотекознавства. Читаєш цю книгу на одному диханні, незмінно дивуючись глибині постановки теоретичних і практичних питань нашої справи, забуваючи про те, що проходив з'їзд майже 100 років тому, так актуальні і зрозумілі сьогодні його документи.

Костянтин Іванович Рубинський ... Ім'я цього чудового бібліотекознавців, як і імена багатьох кращих представників української інтелігенції, на довгі десятиліття було забуте. Праці його після 1917 р. не перевидавалися. Відомі вузькому колу фахівців, вони давно стали бібліографічною рідкістю. Настав час повернути історії бібліотекознавства ім'я вченого і практика, з діяльністю якого пов'язане становлення і розвиток бібліотекознавства як науки, бібліотечної освіти, найстарішої університетської бібліотеки - бібліотеки Харківського університету, якій він віддав близько 40 років життя

Як же університетська бібліотека обслуговувала читачів у період з 60-х років до революції 1917 р. ( 5).

В 60-х і 70-х роках у зв’язку з тіснотою приміщення користування бібліотекою було дуже обмежене. Але й далі обслуговування читачів не поширилось.

Як це не дивно, але в офіційних звітах про роботу бібліотеки в 90-х роках, про кількість виданих книжок взагалі нема ніяких даних. Всі звітні дані стосуються тільки зростання книжкового фонду і його матеріальної оцінки. І лише з 1902 р. у річних звітах бібліотеки є цифри виданих книжок. Так, в 1903 р. з фундаментальної бібліотеки видано книг: професорам, викладачам, стороннім особам і студентам - 6604 томи; із студентського відділу - 4646 томів. В 1904 р. всього було видано 16015 томів. Звіту про роботу бібліотеки в 1905 р. немає, бо у зв’язку з революцією 1905 р. Харківський університет був закритий (41).

Крім того, зал бібліотеки був відданий під аудиторію для читання лекцій, що звичайно, негативно відбивалось на роботі бібліотеки.

В 1910 р. всього було видано 37949 книг, в 1912 р. - 46201 том, в 1913 р. - 59382, в 1915 р. - 45543 (27,28-30).

Право користуватися бібліотекою було надано професорсько-викладацькому складові, службовцям університету, студентам і стороннім особам, останнім - після внесення повної застави.

Бібліотека працювала в одну зміну, в учбовий час була відкрита від 10 до 3 години дня, крім неділь і свят. Влітку вона працювала чотири рази на тиждень. На різдвяні канікули бібліотека відкривалася лише в так звані "присуственние дни", коли бібліотечні працівники по черзі виконували свої функції. В період великодніх канікул бібліотека закривалася за три дні до Великодня і не працювала протягом 10-11 днів.

Взагалі, як ми бачили, великі фонди бібліотеки використовувалися мало. І не випадково К.І.Рубинський, який довго працював в університеті при підтримці приватних жертводавців "составилась громадная библиотека стоящая полмиллиона. По видимому она должна бы служить источником просвещения для всего края, а между тем она едва могла удовлетворять небольшое число профессоров й студентов" История ее представляет какую-то загадку" /Рубинский К.И. Библиотека Харьковскогоуниверситета. – Х.,1907-С.3 7-3 8./.

Розгадку цього Костянтин Рубинський шукав у тому, що службовці бібліотеки були погано забезпечені, недосить освічені, слабо знали бібліотечну роботу і т.д. Для нас, однак, не має ніякого сумніву в тому, що розгадку треба було шукати у всій політиці царського самодержавства.

У 1917-1919 рр. бібліотека разом з університетом важко переживає зміну режимів на Україні, внаслідок чого університет виявився практично без фінансування. Але, незважаючи на голод і холод, до бібліотеки поступово поверталися співробітники. У це винятково важкий час, в умовах масового знищення і розтягування фондів бібліотек, К.І. Рубинського вдалося не лише зберегти фонд найстарішої вітчизняної університетської бібліотеки, але й примножити його. Розпорядженням місцевої влади в Харкові створена комісія з порятунку бібліотек емігрантів, до складу якої увійшов і К.І. Рубинський. Одночасно йому доручили завідування складом конфіскованих в емігрантів книг; він складав списки цих книг, розподіляв їх між районними, окружними, науковими бібліотеками; найцінніші видання передав в університетську бібліотеку та бібліотеку ім. В.Г. Короленка. Ця трудомістка і відповідальна робота згодом стала предметом важких політичних звинувачень на його адресу. (Про те, що насправді відбувалося в бібліотеках, особливо наукових, в 1920-1930-х рр.. Відомо дуже мало. Історикам бібліотечної справи ще належить об'єктивно відновити цей період в бібліотеках, за якими також пройшла безжальна репресивна машина. І доля До . І. Рубинського - одна з багатьох потрапили в її жорна.) (29).

У 1920 р. в Україні почалася реформа вищої освіти; університети знищувалися як архаїчна академічна вища школа. До кінця 1920 р. Харківського університету вже не існувало, а замість нього створюється Академія теоретичних знань (через рік безславно закінчила своє існування), а в травні 1921 р. - Харківський інститут народної освіти (Хіно) з двома факультетами: соціального виховання і професійної освіти. Що відкрився при Хіно в 1925 р. політпросветфакультет і став прямим попередником майбутнього перший на Україні бібліотечного вузу.

З ліквідацією університету бібліотека залишилася без фінансування; Наркомпрос перевів її під свою опіку. Бібліотека отримала статус публічної, загальнодоступної і нова назва - Центральна науково-учбова бібліотека.

У 1921 р. К.І. Рубинський спільно з М.О. Габель за дорученням Наркомосу розробляв десяткову систему класифікації для педагогічної бібліотеки. Він викладав історію бібліотечної справи та основи бібліотекознавства на курсах бібліотекарів червоноармійських бібліотек (30).

У 1920-і рр. перед науковими бібліотеками було поставлено завдання активної участі у політичному та економічному житті країни. І цей ухил бібліотечної роботи з притаманними йому формами роботи визнавався чи не єдиним завданням академічних бібліотек, руйнуючи їх функції. Мовчазно протидіючи новим вимогам офіційної влади, К.І. Рубинський, людина надзвичайно скромний і стриманий, не міг вписатися в "будні великих будівництв". Він стояв в стороні від ідеологічної боротьби, не брав участі в масових заідеологізованних заходах. Відомий бібліотекознавців не запрошувався для участі в спеціальних конференціях, нарадах, не брав участі в обговоренні питань бібліотекознавства та бібліографії, не друкувався. Його знання і досвід виявилися не затребуваними (10).

У 1922 р. почалася чистка соціального складу наукових установ, їх пролетаризація. Безпартійна наукова інтелігенція на керівних посадах заміщалася членами партії. З цим пов'язано відсторонення К.І. Рубинського з посади директора та переклад на посаду старшого бібліотекаря.

У 1925 р. на I конференції наукових бібліотек у Києві в доповіді представника Укрнауки В. Дубровського вперше висунута ідея об'єднання колишніх університетських бібліотек з публічними. К.І. Рубинський був перший і, мабуть, єдиним професіоналом, який став на захист університетської бібліотеки: тільки за 1928 р. він опублікував чотири статті в періодичних виданнях, доводячи недоцільність такого об'єднання.

Таким чином, до початку бурхливих років (після 1917 року) Рубинським було багато зроблено для бібліотеки Харківського університету. А саме, у 1897-1903 рр. були видані складені Костянтином Рубинським кілька каталогів подарованих приватних бібліотек. У ті роки завершується робота над алфавітним науковим каталогом, систематизуються фонди, встановлюється книгообмін з науковими організаціями Росії та Західної Європи, вперше можливість користуватися фондами наукової бібліотеки /НБ/ одержали студенти.

Реформа вищої школи призвела до того, що університети на Україні були знищені. У 1920 р. Харківського університету вже не існувало. Бібліотека залишилась без своєї опори. Намагаючись зберегти ціннішу книжкову колекцію, в 1922р. нарком освіти переводить її під своє керівництво, надавши їй самостійний бюджет і нову назву "Центральная научно -учебная библиотека", зробивши її практично загальнодоступною.

Рубинського було зміщено з посади завідувача в 1922р. До 1926р. він працював старшим бібліотекарем Центральної наукової бібліотеки Харківського державного університету.

Колектив бібліотеки, над яким нависла загроза знищення, продовжує існувати і працювати. Всі показники роботи бібліотеки з 1917р. зросли майже в 10 разів. Але невеликий штат, тяжке матеріальне становище не дозволяють завершити роботу по реєстрації необробленої літератури (11 ,41).

У 1927р. громадськість міста відзначила 40-річчя педагогічної і науково-бібліотечної діяльності бібліотекаря Костянтина Івановича Рубинського.

У 1927-1929 рр. за участю Рубинського видаються перші зведені каталоги періодики, одержуваної бібліотеками Харкова, чим започатковується координація використання фондів (7,25 ).

У 1929р. бібліотеці судилося пережити ще один важкий удар. Листом Укрнауки від 21.09.1929р. пропонувалося (а значить, судилося, наказувалося, отже, Рубинський змушений був підписати акт) передати створеному в Харкові Інституту ім. Т. Г. Шевченка (керівник Д. Багалій) рукописи (63 примірники). Серед них твори Котляревського, Сковороди, Радіщева, поема Лєрмонтова "Демон", лист Пушкіна до Родзянка й безцінні для історії

Харківського університету "Бумаги об оснований университета", що прояснювали "справу Каразіна", який потрапив у немилість до імператора. Бібліотека втратила унікальні документи, що були гордістю її колекції

2.2 Внесок Костянтина Івановича Рубинського в роботу бібліотеки Харківського державного університету у 30-х роках XX століття

Звільнившись від адміністративних обов'язків, К.І. Рубинський зайнявся літературною роботою; в 1928-1930 рр.. в його перекладі на українську мову вийшли кілька романів Е. Золя. До 1930-х рр.. належить ряд робіт К.І.

Професія бібліотекаря, що пройшов шлях від кнігохранітеля-монаха середньовіччя до бібліотекаря публічної, академічної, університетської бібліотеки, отримала суспільне визнання завдяки авторитетним вченим і громадським діячам, чиї імена складають славу і гордість вітчизняної науки. Наукові праці та практична діяльність на бібліотечному терені Феофана Прокоповича, В.Н. Татіщева, А.Н. Оленіна, В.С. Сопікова, І.А. Крилова, Н.І. Лобачевського, Н.А. Рубакін, Л.Б. Хавкіної, К.Н. Дерунових і багатьох інших видатних особистостей сприяли зростанню престижу бібліотекаря в суспільній свідомості.

До кінця XVIII ст. складається чітке уявлення про вимоги до бібліотекаря: освіченість, знання книги і бібліографії, володіння іноземними мовами та навичками спілкування з читачами.

Головним же імпульсом, на мій погляд, для осмислення російськими бібліотекарями власної професії, її статусу в суспільстві було те, що на початку XIX ст. багато провідні вітчизняні бібліотекарі - Л.Б. Хавкина, А.И. Калишевський, Е.А. Гейнц, Б.С. Бондарський, Н.С. Сафронеев та інші - отримали можливість ознайомитися з постановкою бібліотечної справи в Західній Європі.

У 1930р. виконуючи постанову ЦК ВКП від 30.10.1929 року "Об улучшении библиотечной работы", комісія політосвіти Харківської міської Ради створює бригаду по перевірці бібліотеки. За рекомендацією Укрнауки до її складу входить Костянтин Іванович Рубинський. Комісія констатує, що бібліотека відірвана від завдань радянської науки, засмічена класовими ворожими елементами (26,31,33).

Керівництво бібліотеки звинувачується в зберіганні незареєстрованої емігрантської літератури, переховуванні цінних документів з історії революційної боротьби, що їх розшукували відповідні органи.

Фабрикується протокол засідання місцевкому бібліотеки, на підставі якого Костянтина Івановича Рубинського виводять зі складу бригади. Комісія вимагає негайного звільнення з роботи директора Ольховської і вченого секретаря (фактично заступника директора) Костянтина Івановича Рубинського і передачі справи на додаткове судове розслідування. Але Укрнаука не дала згоди на його звільнення і Костянтин Рубинський продовжує працювати в бібліотеці до своєї трагічної загибелі 20 грудня 1930 року (35).

У 1933р. університети були відновлені, а наукові бібліотеки, разом з іншими науковими закладами, передано своїм первісним господарям-університетам. Центральна наукова бібліотека, за цілісність і збереження якої стільки років боровся Костянтин Іванович, повернулася до університету і стала однією з найбільших і найбагатших вузівських бібліотек України.

В наш час ім'я Костянтина Івановича Рубинського повертається українській бібліотечній системі.

Центральна бібліотека Харківського університету - спадок Рубинського - фонд якої зараз нараховує біля 4 млн. томів, є тепер одним з великих, оснащених сучасними технологіями книгосховищ (3, 4).

2 лютого 1995 року в Центральній науковій бібліотеці Харківського державного університету відбулися Перші читання, присвячені 135-річчю

Костянтина Івановича Рубинського, на яких з доповідями виступили провідні спеціалісти, із спогадами про батька - дочка Рубинського Антоніна Костянтинівна (8).

З метою увічнення пам'яті видатного бібліотекознавця Вченою радою університету заснована премія Костянтина Івановича Рубинського за найбільш значні досягнення у розвитку бібліотекознавства, бібліографії, історико-бібліотекознавчих дослідженнях.

Першими лауреатами премії ім. Костянтина Івановича Рубинського стали бібліографи Центральної наукової бібліотеки університету М.Г.Швалб та В.К.Мазманьянц, а також доцент Харківського державного університету Б.Н.Зайцев (32).

Останньою публікацією К.І. Рубинського в розглянутому нами аспекті була стаття "Умови праці в наукових бібліотеках" (1926 р.). У ній опальний тоді бібліотекознавців волає вже до нової влади, вимагаючи звернути увагу на потреби наукових бібліотек і перш за все на злиденне зміст бібліотечних працівників, "ледь достатня для того, щоб самотня людина не помер з голоду. Служба будь-друкарки оплачується краще бібліотечної служби ". І далі "Будуть покращені матеріальні умови бібліотекарів наукових бібліотек - обдарований знайдуться люди, які візьмуть у свої руки це важлива, до цих пір абсолютно занедбаний справа" [7, с. 68].

Йде робота над створенням об'єктивної історії бібліотеки за післяреволюційний період, у якій Костянтин Іванович Рубинський посяде почесне місце/

2.3 Костянтин Іванович Рубинський про бібліотечний персонал та професійну бібліотечну освіту

рубинський бібліотечна справа харківський науковий

Завдяки зусиллям Костянтина Рубинського штат бібліотечних працівників бібліотеки Харківського університету у 1905 році нараховував вже 17 чоловік (30).

Вже з 1910 р. вакантні посади в бібліотеці займалися за конкурсом. Претенденти мали вміти заповнювати каталожні картки, описувати періодичні видання, систематизувати книжки, перекладати з іноземної мови, повинні були перед самостійною роботою два тижні попрацювати під керівництвом досвідченого бібліотекаря.

На чолі бібліотеки стояла бібліотечна комісія з восьми професорів та бібліотекаря.

Штат бібліотеки в 1913 р. складався із завідувача бібліотеки, якого звали просто "бібліотекарем", 4 штатних помічників бібліотекаря, 7 писців, 4 "приспешників", 5 служителів (31).

Серед "писців", що всі утримувалися на спеціальні, нештатні кошти, були особи з середньою освітою; вони займалися картографуванням книжок, розкладали картки в каталогах і виконували іншу роботу.

"Приспешники" подавали книжки з полиць і розставляли їх на полицях.

Матеріальне становище працівників бібліотеки було навіть гірше ніж службовців канцелярії університету. Це приводило до великої плинності штату.

Серед нештатних працівників бібліотеки в 1913 р. було 4 жінки. Наявність жінок у штаті університетської бібліотеки було винятком, що потребував певного виправдання. Тому, саме говорячи про жінок, що були в складі бібліотечних працівників П.С.Шестріков поспішає застерегти, що:"По словам библиотекаря Костантина Ивановаяа Рубинского, продуктивность работы лиц женского пола не меньше, чем продуктивность работы мужчин" и нет основания закрывать им доступ к штатним должностям в библиотеке" (42).

Вільні вакансії в бібліотеці зайняли люди за спеціальним конкурсом. На іспитах особам, що висловлювали бажання працювати в бібліотеці, пропонувалося:

1. Написати кілька каталожних карток.

2. Приготувати для оправлення кілька періодичних видань, а саме таких, де кожна книга розкладається на кілька відділів, з яких комплектується повний твір.

3.Перекласти якесь місце в першій-ліпшій книзі.

4. Розкласифікувати кілька книжок.

5. Два тижні практично попрацювати в бібліотеці під керівництвом досвідченого бібліотекаря для того, щоб добре ознайомитися з веденням справ у даній бібліотеці.

6. Особи, що претендували на штатну посаду в бібліотеці, повинні були вміти прокоректувати неправльно написані картки на іноземні книжки (39,40).

Таким чином, у бібліотеці Харківського університету існувала конкурсна система заміщення вакантних посад, чітке розподілення обов'язків між співробітниками. З появою Костянтина Івановича Рубинського у штаті бібліотеки вперше з'явилися жінки, які були прийняті на роботу після складання спеціального іспиту, що на той час було виключенням. Рубинський підкреслював, що "Продуктивность работы лиц женского пола не меньше, чем продуктивность работы мужчин и нет оснований закрывать им доступ к штатным должностям.

Разом зпрацівником бібліотеки ім.В.Короленка О.Прозоровською_; Рубинський створює у 1917 р. перше професійне об"єднання бібліотечних працівників міста Харкова. Розробляв статут, порушує питання про його реєстрацію. На жаль, через брак коштів об'єднання бібліотечних працівників Харкова проіснувало недовго (28).

На думку Рубинського, персонал бібліотеки також вивчається бібліотекознавством. Замість колишнього виконавця запитів незначного кола читачів, які зверталися до бібліотеки, тепер потрібен у ній керівник для тієї маси читачів, які ідуть до бібліотеки за самоосвітою, в більшості випадків без певного плану, без конкретної системи. Тому бібліотека повинна зусрічати усіх, хто звертається до неї так само, як школа, у всеозброєнні знань.

Бібліотека може спрямувати читача саме у ту галузь знань, яка найбільше відповідає його нахилам. Допомагати вченому розібратися у тих книжкових скарбах, які може надати йому бібліотека, це може бути поштовхом для його творчої думки. Але для цього бібліотечний персонал повинен мати значні знання, значний досвід, повинен мати не тільки загальну освіту, не тільки педагогічну підготовку, але й повні знання тієї науки, яка займається його вивченням.

Педагогу, який працює в бібліотеці, необхідно ознайомитися і з минулим книги й бібліотеки, і з їх значенням, йому необхідно ознайомитися й з подробицями бібліотечної справи, так як йому місце в бібліотеці. Бібліотеці потрібен педагог-енциклопедист, який вірить у велике майбутня науки, який служить справі освіти. Виховати такого працівника може тільки університет, внушити йому переконання у високому призначенні бібліотеки. Потяг до безперервного набуття знань у своїй спеціальності може надати тільки вивчення науки бібліотекознавства в університеті, тільки розуміння важливого значення бібліотеки, як у минулому людини, так і для майбутнього його прогресу.

У доповіді "Положение вопроса о библиотечном персонале..." /1905 р./ Костянтин Іванович Рубинський зробив порівняння бібліотек Західної Європи з академічними бібліотеками Росії, з досвідом сторічного розвитку бібліотеки Харківського університету який він назвав не інакше як "скорбним листом". Це переконало Костянтина Івановича Рубинського у вірності поставленого ним "діагнозу" "Правильноефункционирование каждой библиотеки, представляющей из себя сложний механизм, возможно лишь при том условии, если каждое отдельное колесо этой машины прекрасно выполняют свою работу, если каждый из служащих в библиотеке специально подготовлен к своему делу... и отлично исполняет его. Для подготовки необходимых библиотекам опытных и знающих работников до сих пор ничего не сделано в России, и мы проглядели все то, что сделано для этого в Западной Европе" (6,с.14).

Проблема необхідності спеціальної підготовки бібліотекарів, створення системи бібліотечної освіти стає основною в публікаціях та наукових доповідях Костянтина Івановича Рубинського. Товариство бібліотекознавства в Петербурзі запросило Костянтина Івановича виступити з доповіддю "Про становище персоналу академічних бібліотек" /22 листопада 1908 р./. На думку Рубинського, розвиток усіх академічних бібліотек гальмує те, що в них працюють непідготовлені до такої діяльності особи. Саме йому належить вислів, неодноразово цитований у спеціальній літературі: "Помилки, які неминуче вносять вони в свою роботу, призвели до того, що наші академічні бібліотеки зробилися складами книг, малодоступними для користування, і нагадують книжкові цвинтарі" (7). Він наполягав на необхідності підготовки бібліотекарів-фахівців. У неопублікованій статті під умовною назвою "О методах библиографического ознакомления с книгой" (24) Костянтин Рубинський обґрунтовує свої вимоги до бібліотекаря наукової бібліотеки.

Рубинський піднімав питання про стан бібліотечної справи, про створення системи бібліотечної освіти, а саме кафедр бібліотекознавства в Петербурзькому й Харківському університетах, підвищення заробітної плати бібліотекарів.

У ті роки фахівців для наукових бібліотек практично не готували. Цю проблему великі книгозбірні розв'язували самотужки, тобто за допомогою бібліотечних шкіл і семінарів, одним з яких і був семінар Рубинського.

З 1926 р. в бібліотеці Харківського державного університету діє семінар з бібліотекознавства, його незмінний керівник по 1930 р. - Костянтин Рубинський. На заняттях вивчалися завдання галузі, історія книги в Росії, - специфіка бібліотечної справи в Німеччині, питання раціоналізації роботи в наукових бібліотеках, консерватизму бібліотечних працівників тощо.

На курсах бібліотекарів червоноармійських бібліотек Костянтин Рубинський сам викладав історію бібліотечної справи та основи бібліотекознавства (29).

На жаль, досі не зацікавила дослідників незавершена монографія "История русской библиотеки в дореволюционное время /очерки/". Як і в попередніх працях Костянтина Рубинського, тут знову фігурує головне, на його погляд, питання - про значення бібліотекаря, повагу та піклування про нього, створення системи підготовки бібліотечних фахівців. "А скільки їх було - самовідданих і невідомих трударів в академічних, народних бібліотеках, які всю душу свою вклали в улюблену справу. Імена їхні коли-небудь стануть набутком історії, коли з'являться солідніші дослідження в галузі історії бібліотек, - пише Рубинський . Мабуть час, про який мріяв Костянтин Іванович, настав. Пора називати ці імена, серед них й ім"я автора вищепода

РОЗДІЛ III. ТЕОРЕТИЧНИЙ ВНЕСОК КОСТЯНТИНА ІВАНОВИЧА РУБИНСЬКОГО В РОЗВИТОК БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ

3.1 К.І. Рубинський- основоположник Харківської бібліотечної школи

Харківська бібліотечна школа як один з напрямів в бібліотекознавства, пов'язане єдністю поглядів, спільністю і наступністю принципів і методів, до теперішнього часу ні хронологічно, ні персоніфіковано достатньою мірою не позначено. Бібліотекознавцям, історикам бібліотечної справи ще належить об'єктивно досліджувати її роль і місце в розвитку українського і російського бібліотекознавства, в розробку як загальних, так і окремих його проблем. Але вже сьогодні цей внесок незаперечний.

В умовах здобуття Україною незалежності нам, бібліотекарям та бібліотекознавців кінця ХХ і початку ХХІ ст., поступово який відчуває себе наступником харківської бібліотечної школи, засновник - Костянтина Івановича Рубинського (1860-1930)

Ім'я ж К. І. Рубинського, бібліотекаря Харківського імператорського університету, добре відоме фахівцям на початку ХХ ст., згодом на довгі десятиліття було забуте. Перший нарис про К. І. Рубинський, подали його діяльність до 1917 р., написаний фахівцями бібліотеки університету В. К. Мазманьянц і М. Г. Швалб в 1974 р. (1). У 1988 р. видано перший бібліографічний покажчик, що включив в себе хронологічно закінчену біографію К. І. Рубинського, бібліографію його праць та літератури про нього (2).

Творча спадщина К. І. Рубинського збереглося в «Записках Харківського імператорського університету», через що вона не стала надбанням широкого кола фахівців бібліотечної справи.

Тільки на початку 1980 р. в журналі «Бібліотекар» опублікована частина його лекції «Культурна роль бібліотеки і завдання бібліотекознавства», яка привернула до себе увагу фахівців. У 1980 р., акцентуючи увагу на дефініції українська бібліотечна школа (українська бібліотечна школа), відомий бібліотекознавців Ю. Н. Столяров писав: «Заслуги українських фахівців настільки значні, що можна говорити про створення і успішному розвитку української школи бібліотекознавства. Передісторія її пов'язана з іменами Х. Д. Алчевської, Л. Б. Хавкіної, К. І. Рубинського »[3. С. 93]. Пізніше, в розвиток думки Ю. Н. Столярова, харківський бібліотекознавців Н. Н. Кушнаренко написала: «З ім'ям К. І. Рубинського пов'язане становлення харківської наукової школи, її основного ядра» (4. С. 21-23).

Кінець ХХ ст. став часом повернення до історії бібліотекознавства імені К. І. Рубинського - автора більше 30 робіт з бібліотекознавства та бібліографії, який присвятив бібліотеці Харківського університету все своє життя. Діапазон його інтересів у значній мірі визначався досвідом практичної роботи в одній з найстаріших академічних бібліотек. Надана університетом у 1902 р. можливість вивчити досвід найбільших вітчизняних бібліотек, а в 1905 р. - і бібліотек Західної Європи дозволила йому зробити порівняльний аналіз цих бібліотек. Його висновки значною мірою стали базою для подальших досліджень.

Прагнучи звернути увагу наукової і бібліотечної громадськості на проблеми вітчизняного бібліотекознавства, 22 листопада 1909 К. І. Рубинський виступив у Харківському університеті з публічною лекцією «Культурна роль бібліотеки і завдання бібліотекознавства». Він був одним з перших бібліотекознавців, що звернулися до розгляду складних питань бібліотекознавства, яке, на його думку, не завжди визнавалося наукою; вперше розглянув бібліотечна справа як феномен культури, як значне суспільне явище, а бібліотеку - «... як організм, що підкоряється загальним законам життя »(5. С. 26). Об'єктом науки бібліотекознавства, за Рубінський, є бібліотечна справа, а предметом - закони його розвитку.

На думку В. А. Мільман, дослідника творчості К. І. Рубинського, «... якщо б Рубинський більше нічого не написав, його, безумовно, слід вважати фундатором бібліотековедческой думки в Україні» (6. С. 26).

З 1908 р. К. І. Рубинський - активний член Товариства бібліотекознавства (Санкт-Петербург). Глибина і актуальність питань, поставлених у його публічної лекції, доповідях на засіданнях Товариства і статтях, отримали високу оцінку бібліотечної громадськості. За дорученням Товариства він брав участь у підготовці Першого Всеросійського з'їзду з бібліотечної справи, у розробці його документів.

І ще про ставлення двох бібліотекознавців до найважливішого питання бібліотекознавства - підготовці фахівців бібліотечної справи. Головним імпульсом для осмислення вітчизняними бібліотекознавців власної професії, її статусу в суспільстві було те, що наприкінці ХІХ ст. багато хто з бібліотекарів отримали можливість ознайомитися з постановкою бібліотечної справи в Західній Європі, де ще в першій половині ХІХ ст. були створені професійні об'єднання бібліотекарів, виходили сотні спеціальних бібліотечних журналів, а бажаючі служити в бібліотеці могли отримати спеціальну освіту.

К. І. Рубінський, що відвідав в 1905 р. найбільші бібліотеки Парижа, Відня, Берліна, Женеви, Лозанни, Берна, знайомий з іноземних джерел з роботою бібліотек Англії, США, узагальнив їх досвід в доповіді «Положення питання про бібліотечну персоналі в Західній Європі і в нас », з яким виступив на засіданні бібліотечної комісії в Харківському університеті 19 березня 1906« Швидке поширення освіти у всіх культурних країнах, - говорив він, - зажадало пред'являти до осіб, які бажають служити в бібліотеці, такі вимоги, яким можуть задовольняти тільки люди, енциклопедично освічені й дійсно знають все те, що відноситься до книжкового справі ... У нас не звертають ніякої уваги на склад бібліотечного персоналу, на його підготовку та придатність до бібліотечної справи, на його матеріальне становище »[10. С. 24]. Питання про бібліотечну персоналі з тих пір червоною ниткою проходив у всіх статтях і доповідях Рубинського.

Доводячи необхідність визнання бібліотечної справи справою державного значення, Рубинський підняв в доповіді важливе питання про необхідність організації професійної підготовки бібліотечних кадрів. Розроблена ним і Е. Н. Добржинського «Записка з питання про заходи, необхідні для поліпшення постановки бібліотечної справи в академічних бібліотеках» передбачала створення кафедр бібліотекознавства та бібліографії при двох університетах - Санкт-Петербурзькому і Харківському, введення бібліографії до курсу університетського навчання. Далекоглядні вітчизняні бібліотекознавців - А. І. Калишевський, О. Р. Войнич-Сяноженцкій, М. С. Сафронеев та інші - бачили в цій формі навчання майбутнє вищої бібліотечної освіти.

З'їзд розробив резолюцію, сформульовану освітні та кваліфікаційні вимоги до фахівців академічних бібліотек. І хоча більшістю голосів перевага була віддана курсової системі навчання, значення прийнятих з'їздом рішень важко переоцінити.

Розробкою і реєстрацією Статуту Харківської філії займався К. І. Рубинський разом з бібліотекарем Харківської громадської бібліотеки О. І. Прозоровського.

К. І. Рубинський неодноразово звертав увагу наукової громадськості і професіоналів на значення зведених каталогів найбільших бібліотек. У доповіді «Положення питання про бібліотечну персоналі в Західній Європі і у нас» він докладно описав досвід створення зведеного каталогу німецьких бібліотек, визначаючи його «... як факт, який мав видатне національне значення в Німеччині» (9, С. 23).

У 1911 р. на Першому Всеросійському з'їзді з бібліотечної справи він виступив із проектом створення спільними зусиллями академічних бібліотек і вчених товариств зведеного каталогу російських бібліографічних покажчиків (27. С. 101, 197]. Спеціальною резолюцією з'їзд підтримав цю пропозицію.

У 1928-1929 рр.., Повертаючись до ідеї зведеного каталогу, К. І. Рубинський склав «Зведені каталоги періодичної закордонної наукової літератури по бібліотеках м. Харкова». Каталог 1929 об'єднав відомості про наявність в 39 бібліотеках міста 1 375 назв періодичних видань. Це дозволило координувати їх придбання і використання.

На жаль, далеко не всім планам харківських бібліотекознавців судилося збутися. Насувалися історичні події, що відбилися на долі Батьківщини, вітчизняної культури і долі людей.

К. І. Рубинського, що стояв в стороні від ідеологічної боротьби, мовчазно протидіяла вимогам офіційної влади до наукових бібліотек, вже не запрошували до участі в спеціальних нарадах, конференціях, з'їздах. У 1922 р. він відсторонений від керівництва бібліотекою Харківського університету. Перекладений на принизливу для нього посаду помічника бібліотекаря, він виживав завдяки перекладам романів Е. Золя з французької на українську мову. У 1930 р. К. І. Рубинський трагічно загинув (потрапив під колеса приміського поїзда). Доля вберегла його від подальших принижень, зачеркнувшіх наукове майбутнє багатьох його сучасників.

3.1.1 Костянтин Іванович Рубинський про процес розвитку бібліотекознавства як науки

На початок XX століття припадають перші спроби визначення структури бібліотекознавства як необхідної дисципліни. Це зробив Костянтин Іванович Рубинський.

22 листопада 1909 р. в актовому залі університету Костянтин Рубинський виступив з публічною лекцією "Культурна роль бібліотеки й завдання бібліотекознавства". Вперше за столітню історію в його стінах прозвучали палкі слова на захист книгозбірні. Доповідач підкреслив жалюгідне становище бібліотек в країні, особливо народних і сільських, мізерну оплату праці бібліотекарів. Розглядаючи бібліотеку як "фактор людської культури... як капітал, і при тому найцінніший капітал кожної країни, в який вкладене все знання людства", Рубинський вважає: необхідна наука, "яка б займалася вивченням оборотів капіталу; що являє собою найвищу цінність для культури людини. Така наука існує. Вона називається бібліотекознавство" (8, с.2І).

Рубинський вважав, що бібліотека як фактор людської культуризавойовує все більше й більше значення та заслуговує стати предметом серйозного вивчення. Бібліотеки є цінним капіталом кожної країни, в який вкладено усі знання людства. Обертання наукового капіталу, який міститься в бібліотеках, заслуговує на саме серйозне вивчення. При цьому необхідне існування науки, яка б займалася вивченням причин, що сприяють розвиткові такого "капіталу" Така наука існує. Вона називається бібліотекознавство.

Виникла вона у XIX ст. Базисом цієї науки є вироблення найкращих засобів розповсюдження знань шляхом надання у користування книг, що збираються з цією метою, вивчення механізму бібліотек, дослідження значення бібліотек як фактора культури, вивчення роботи цього фактора у його взаємодії зі школою та його самостійної роботи, зв’язок із суспільними умовами життя у різні часи та у різних народів, дослідження значення, яке мала бібліотека не тільки для розповсюдження знань, але й для розвитку науки.

Поряд з цими завданнями вивчення діяльності народних бібліотек, умов, при яких вони найкраще досягають своєї мети, має значний інтерес, їх устрій, організація, склад, доступність, вплив на народні маси -всі ці питання важливі, так само як питання про організацію громадських бібліотек, що набувають все більшого інтересу в очах громадськості. Тому у бібліотекознавстві народним та громадським бібліотекам має відводитись важливе місце.

Але ще більшу важливість в цій науці мав питання про академічні бібліотеки, які служать завданням викладання та завданням науки. Історичне вивчення питання про взаємодію між бібліотекою та наукою, між бібліотекою та вищою школою проллє світло й на історію бібліотекознавства, й на історію викладання, й на історію самої науки.

Історія бібліотечної справи покаже поступовий розвиток діяльності бібліотеки, як фактора культури; але вивчення історії бібліотек важливе ще в іншому відношенні. В бібліотеці як у люстерку відображається культурне життя суспільства в певну епоху. Інвентар великої бібліотеки покаже вам до найменших дрібниць все, чим цікавилося сучасне йому суспільство: і ступінь розвитку науки, і стан мистецтва, і релігійно-моральні, й педагогічні та правові погляди суспільства. Будь-яка бібліотека є відображенням своєї епохи, й вивчення її є разом з тим всебічним ознайомленням з невідомою епохою /8/.

Надзвичайно цінний матеріал надав для історії культури не тільки інвентар бібліотеки, який дав можливість судити про ступінь розвитку культурних прошарків суспільства, про його духовні та матеріальні потреби, але й ті відомості, які свідчать про діяльність бібліотек.

Статистика діяльності бібліотек надає можливість виміряти ступінь розвитку освіти в країні, ступінь розвитку потреб у книзі та потяг суспільства до освіти: вона може показати, якими питаннями переважно цікавилося воно; вона може розказати та висвітлити такі сторони у духовному житті суспільства, які залишаться недостатньо висвітленими при залишених у невідомості матеріалів, що зберігаються в архівах бібліотек. Вивчаючи цей матеріал, історія бібліотекознавства відновлює прогалину, яка існує в науці, й тому є необхідною її частиною.

З допомогою та при вивченні історії бібліотекознавства й тих умов, при яких здійснювалася робота бібліотек, повинні бути відкриті закони, які зумовлюють правильну і прогресивну дію важливого фактора культури.

Так як не тільки популяризація знань, але й рух науки ускладнюється недоліками в діяльності бібліотек, то й вивчення законів цієї діяльності становить предмет вивчення про бібліотеку, яке визнав бібліотеку організатором, що підкоряється законам життя.

Вивчення складових частин бібліотеки як своєрідного механізму, його функцій, розподілення книг в ньому, реєстрування, їх опис, системи каталогізації, збереження каталогів складав головний предмет бібліотекознавства (15, 25).

Вивчення науки бібліотекознавства відновить прогалину в історії культури. Університетська наука, яка постійно залежить від бібліотеки та книги, повинна відвести відповідне місце вивченню минулого бібліотеки та книги, до слідженню значення бібліотеки як фактора культури, фактора людського прогресу.

Наука бібліотекознавства разом з допоміжною наукою бібліографією повинна представляти не вузькоспеціальний характер, повинна мати своїм завданням не одну тільки підготовку бібліотечного персоналу, - хоча й це завдання тісно пов’язане із іншими завданнями бібліотекознавства, виправдала б існування кафедри бібліотекознавства в університеті. Розробка цієї науки в університеті повинна мати за мету детальне вивчення усіх питань бібліотечної справи з допомогою висвітлення розвитку кожного окремого питання, а також загальне дослідження історичного минулого бібліотечної справи з вивченням того, як вплинув на нього розвиток науки і як відображався його стан на стані науки, зокрема на викладанні та розповсюдженні освіти. Бібліотекознавство повинно поступово виробити кращі системи постановки бібліотечної справи для кожного окремого виду бібліотек шляхом історичного вивчення тих спроб, які були зроблені у кожній окремій галузі. При цьому бібліотекознавству потрібно мати на увазі, що механізм бібліотеки, як важливий фактор прогресу, повинен бути доведений до такої досконалості, щоб вона могла розвивати щонайширшу діяльність.

Необхідно звертати увагу на бібліотеку як на важіль, який швидко зрушує прогрес людства. Через бібліотеку книга набуде широкого розповсюдження серед різних прошарків населення країни. Книга потрібна як ключ до знань. Вона повинна зробитися доступною в усіх книгосховищах, тому що народ створив ці книжкові скарби, а користування ними є його правом.

Удосконалення механізму бібліотек є громадським обов"язком. Представники науки повинні зробити свій внесок у вирішенні загального культурного завдання - розробляючи науку бібліотекознавства зробити книжкові скарби, зібрані у бібліотеках, загальним надбанням.

Таким чином, Костянтин Рубинський переконаний: університетська наука, що безпосередньо залежить від книги та бібліотеки, мав прийти на допомогу бібліотекознавству; бібліотека є соціальний інститут, який мав сприяти просвіті народу, а організація бібліотечної справи - це державна турбота (35).

Виступ мав значний резонанс не тільки серед університетської громадськості, а й серед фахівців (40).

Свої погляди на роль бібліотек у розвитку суспільства, бібліотекознавство як наука висвітлені також у 30-х роках у неопублікованих частково незавершених статтях Костянтина Рубинського, рукописи яких зберігаються у відділі рідкісної книги бібліотеки Харківського Державного університету. Серед них: "Библиотеки й руководство детским чтением", "Деятельность библиотечного кружка при ЦНБ в 1926 р.", "Не можна відкладати на довгий час наукову організацію праці по наукових бібліотеках", "Размещение книг в библиотеке" (Додаток 1).

3. 1.2 Погляди Костянтина Івановича Рубинськогона роль і значення спеціальних бібліотек

З самого початку своєї діяльності Рубинський працював над історією університетської книгозбірні. Душею цієї справи був професор Д.Багалій. В ці роки він спільно з В.Бузескулом, М.Сумцовим, Д.Міллером видає "Опнт истории Харьковского университета" в 2-х томах, "Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет существования", унікальний фотоальбом до 100-річчя університету, за його редакцією видаються книги з історії окремих факультетів університету. Під впливом професора Д.Баталія в 1907 році Рубинський видає історичний нарис "Библиотека Харьковского университета за 100 лет ее существования'71805-1905 гг/". Це перша і, мабуть, чи не єдина в Україні праця історика та бібліотекознавця, який залишив нащадкам ґрунтовний опис діяльності найстарішої університетської бібліотеки(4,5,8).

Відвідавши міста Москву, Петербург, Юрьев /Тарту/, Варшаву, він ознайомився з діяльністю 25 бібліотек, перш за все університетських, ретельно вивчив їх досвід. Повернувшись до Харкова, Рубинський представив Раді Харківського університету звіт про відрядження та свій проект перенесення та розміщення фонду бібліотеки університету, який було затверджено про спеціальні бібліотеки.

Костянтин Іванович Рубинський надрукував в перших номерах журналу "Библиотекарь" статтю "Причины неустройства наших академических библиотек" /І9І0р./. Він брав участь у підготовці спільно з Е.М.Доброжинським "Записки по вопросу о мерах,необходимых для улучшения постановки библиотечного дела в академических библиотеках".

Жваву дискусію викликала й друга доповідь Костянтина Івановіна Рубинського "Библиотечные комиссии в академических библиотеках", з якою він виступив на секції академічних та спеціальних бібліотек на 1-му Всеросійському з'їзді з бібліотечної системи /1911 р./(35).

За матеріалами доповіді Костянтина Івановича ректор Харківського університету Д.Багалій виносить питання про стан академічних бібліотек на розгляд Російської академії наук, направляє в комісію зі створення нового університетського статуту пропозиції, а в раду вузів - циркуляр "Записка з питань про заходи, необхідні для покращення постановки бібліотечної справи в академічних бібліотеках". Але грунт для цього ще не було підготовлено і рішенням І Всеросійського з'їзду з бібліотечної справи, як і циркуляру, не судилося реалізуватись (8,41).

У 1925 році на 1-й конференції наукових бібліотек /Київ/ В. Дубровський /Укрнаука/ висловлює ідею об'єднання колишніх університетських і публічних бібліотек. Рубинський публікує у 1928 році чотири статті, в яких обґрунтовує недоцільність такої акції. "117 років, пише він, - збирали вчені університету свою бібліотеку... Ліквідувавши її, ми втратимо концентровану наукову бібліотеку, де кожний вчений, кожний зацікавлений тим чи іншим питанням міг би знайти собі відповідну книжку. Не в інтересах науки ламати бібліотеку" (20). Відтоді розпочинається багаторічна дискусія про долю університетської книгозбірні. Висуваються проекти об'єднання бібліотек університетської та ім.В.Короленка, ліквідації першої як самостійної установи й передачі фондів тільки-но створеним вузам (ДОДАТОК 1^; №14,15,16).

Костянтин Іванович Рубинський був першим, мабуть, єдиним професіоналом, який став на захист університетської бібліотеки, доводячи недоцільність об'єднання університетськи бібліотек з публічними.

Університетську /спеціальну/ бібліотеку Костянтин Іванович Рубинський вважав невід'ємною частиною вищого навчального закладу (42).

Рубинський підкреслював, що спеціальні /університетські/ академічні бібліотеки повинні здійснювати регулярні книгообмінні зв'язки з науковими організаціями, як в самій країні, так і за її межами. Він наголошував, що принцип доступності в діяльності спеціальних /університетських/ бібліотек повинен бути одним з провідних. А саме, можливість користуватися фондами фундаментальної бібліотеки університету отримують паралельно з професурою і студенти цього навчального закладу.

Висновки

З іменем одного з засновників українського бібліотекознавства Костянтина Івановича Рубинського пов’язане становлення і розвиток цієї галузі знань наприкінці ХІХ – початку ХХ століття. Його наукові інтереси були доволі різнобічними: історія бібліотечної справи, її організація, бібліотекознавство як наука, бібліотечна освіта, проблеми педагогіки й охорони дитинства, переклади класичної французької літератури українською мовою, тощо. Але головною справою його життя була бібліотека Харківського університету.

Близько сорока років Костянтин Іванович Рубинський очолював найстарішу українську книгозбірню, зберіг її унікальні фонди, згуртувавши навколо себе колектив фахівців-ентузіастів.

Коли Костянтин Іванович розпочав свою роботу в бібліотеці Харківського університету, остання знаходилась в тяжкому стані – був великий нерозібраний книжковий фонд, були відсутні каталоги, право на користування бібліотекою мали тільки професори університету.

Під керівництвом Костянтина Івановича Рубинського було завершено складання алфавітного та систематичного каталогів, оброблені недоступні доля читачів на протязі 70-ти років „нерозібрані” фонди, встановлені регулярні книгообмінні зв”язки з науковими організаціями, як в самій країні, так і за її межами, вперше можливість користуватися фондами фундаментальної бібліотеки отримали студенти.

Завдяки наполегливості Рубинського Рада університету прийняла рішення про будівництво нового приміщення бібліотеки. У 1902 році університет отримав одну із перших на Україні та першу у Харкові спеціально побудовану бібліотечну будову з читальним залом на 250 місць, службовими приміщеннями і книгосховищем з металевими конструкціями ( за проектом російського архітектора В.Величко).

Почали видаватися бюлетні нових надходжень, було встановлено книгообмін бібліотеки Харківського державного університету з науковими установами Росії та Західної Європи. Студенти вперше отримали право користуватися фондами Фундаментальної бібліотеки університету. А його історичний нарис „Библиотека Харьковского университета за 100 лет ее существования (1805_1905 гг.) (Х., 1907) – перша, і мабуть, єдина в Україні праця історика і бібліотекознавця, що залишив нащадкам найбільш повний опис діяльності найстарішої університетської бібліотеки за століття її існування.

Досліджуючи значення бібліотеки, як фактора людського прогресу, Костянтин Іванович Рубинський вважав, що бібліотека є соціальний інститут, який повинен сприяти освіті народу, а організація бібліотечної справи повинна стати державною турботою. Саме тоді він сказав прекрасні слова : „Книга потрібна, як ключ до знання. Вона повинна зробитися доступною в усіх книгосховищах. Робоча копійка народу створила ці народні цінності: користування ними складає його право”.

Розглядаючи бібліотеку, як „... фактор человеческой культуры, как капитал, и притом самый ценный капитал каждой страны, капитал, в котором зложено все значение человечества”, Костянтина Івановича Рубинського „Культурная роль библиотеки и задачи библиотековедения” (1919 р.). Жанр лекції дозволив автору викласти схему своїх поглядів з питань історії, теорії і практики бібліотечної справи. Безумовною заслугою Костянтина Івановича Рубинського є те, що він одним з перших дослідив в Україні процес розвитку бібліотекознавства, як науки, і аргументовано це пояснив.

Він вказував, що головним предметом бібліотекознавства є вивчення складових частин механізму бібліотеки: функцій отримання, розподілення книг всередині її, реєстрації, описування, системи каталогізації, зберігання каталогів. Не менш важливими питаннями бібліотеки є: інвентар бібліотеки, зберігання книг, персонал бібліотеки.

На його думку, представники науки не повинні усторонюватися від участі у вирішенні завдань розробки науки бібліотекознавства. Костянтин Іванович Рубинський був вевнений, що бібліотекознавство потрібно включати до числа університетських наук; університет повинен прий ти на допомогу цій науці, відвести відповідне місце вивченню минулого книги.

Таким чином, можна зробити висновки, що:

1. Внесок Костянтина Івановича Рубинського в процес формування бібліотекознавства як науки, у розв’язання важливих теоретичних і практичних проблем бібліотечного будівництва дозволив вважати його видатним теоретиком українського бібліотекознавства.

2. Підхід Костянтина Івановича Рубинського до бібліотеки і бібліотечної справи як до суспільного явища склали методологічну базу українського бібліотекознавства.

3. Діяльність Костянтина Івановича Рубинського в галузі бібліотекознавства стала важливою умовою подальшого розвитку теорії і практики бібліотечної справи в Україні.

Роботи Костянтина Івановича Рубинського вплинули на подальший розвиток концептуальних поглядів на бібліотекознавство, як науку і навчальну дисципліну. Думки Костянтина Івановича Рубинського про місце бібліотекознавства в історії культури, про його роль в системі наук не загубили актуальності й сьогодні.

Сьогодні праці Костянтина Івановича Рубинського, якого заслужено можна вважати одним з засновників вітчизняного бібліотекознавства, зберігають своє практичне й теоретичне значення. Історія підтвердила правильність його теоретичних висновків. Бібліотекознавство визнано наукою й успішно розвивається.

У спадщині Костянтина Івановича Рубинського цінним є також те, що він довів, що бібліотечна справа – професія, до якої потрібно готуватися так само, як і до іншої роботи. Важливою є його думка, що „продуктивність роботи осіб жіночої статі не менша, ніж продуктивність роботи чоловіків і немає підстав закривати їм доступ до штатних посад”. Костянтин Іванович Рубинський й сам був причетним до підготовки майбутніх бібліотечних кадрів. Так, він викладав історію бібліотечної справи та основи бібліотекознавства на курсах бібліотекарів червоноармійських бібліотек. В голодному 1917 році Костянтин Іванович Рубинський, розуміючи необхідність об’єднання бібліотечних працівників, стає ініціатором створення у Харкові першого професійного об’єднання бібліотекарів, яке він очолив і розробив статут.

Тепер бібліотечна професія набула соціального статусу. Створена система бібліотечної освіти, за яку він вболівав, у джерел якої стояв. Рубинський вивчає досвід вітчизняних і зарубіжних бібліотек, відвідуючи книгозбірні Москви, Петербурга, Юр”єва, Києва, Варшави, Відня, Берліна, Женеви, Лозанни, Берна, Мюнхена, Відня. Результатом цього стала розгорнута картина стану бібліотек в різних країнах, яка була подана ним у доповіді на Першому Всеросійському з”їзді з бібліотечної справи ( 1 червня 1911 р.) „ Положение библиотечного дела в России и других государствах”. Добре обізнаний із станом бібліотечної справи в Росії та країнах Західної Європи, Костянтин Іванович Рубинський вважав за свій обов’язок звернути увагу наукової громадськості на проблеми вітчизняної теорії і практики бібліотечної справи.

Костянтин Іванович Рубинський показав знання стану навчання та виховання дітей, ролі бібліотеки в цих процесах, співвідношення бібліотеки і школи. Ці питання він розглядав у своїх бібліотекознавчих роботах і рефератах, які публікувалися у журналах „Шлях освіти”, „Друг дітей”.

Особливістю його публікацій були відкритість та принциповість у висловленні своїх поглядів, дискусійність та критичне осмислення різних підходів до вирішення теоретико-методичних проблем бібліотечної справи.

Підставою для високої оцінки внеску Костянтина Івановича Рубинського є ряд незаперечних цінностей його праць. По-перше, ним було виділено бібліотекознавство як науку, доведено значення місця цієї науки та її роль в історії культури та в системі інших наук. По-друге, зміст і характер його праць ґрунтуються на наукових засадах, на висновках і узагальненнях, здобутих автором у процесі наукового пошуку.

Вивчаючи праці Костянтина Івановича Рубинського, ми отримуємо можливість більш глибоко зрозуміти тенденції розвитку бібліотекознавства, розв’язати проблеми, які до цих пір залишалися малодослідженими.

Багато із спадщини Костянтина Івановича Рубинського співзвучно нашому часу, в першу чергу його громадська позиція вченого, його високий професіоналізм. В особі Костянтина Івановича Рубинського ми маємо значного діяча в галузі вітчизняного бібліотекознавства. Теоретичні роботи, їх актуальність і значимість сьогодні, діапазон бібліотечних інтересів дають всі підстави вважати його фундатором українського бібліотекознавства, його ім’я буде належним чином вписане в літопис історії української бібліотечної справи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про бібліотеки і бібліотечну справу: Закон України, 27 січня 1995 року.// Бібл.вісн.– 1995.– №22 - C. 1-5.

2. Державна програма розвитку української культури на 1999 - 2005 роки: Проект //Культура і життя.– 1998.– 21 жовтня.– С. 1-2.

Абрамов К. История библиотечного дела : учебник. - М.,1980. - С.105-108, 112.

3. Багалей Д.И. Опыт истории Харьковского университета / Д.И.Багалей; по неизданным материалам/. Т.1. /1802-1815/. – X.,1893-1898.– 1204 с.

4. Багалей, Д.И. Опыт истории Харьковского университета. Т.2. Д.И.Багалей.–X.,1904.

5. Балика Д. Бібліотека в минулому: культурно-іст. нарис/ Д.Балика; УНІК.– К.,1925.-118 с.

6. Історія українських бібліотек.– С.87-116.

7. Березюк Н. Возвращенное имя: библиотековед К.И.Рубинський (1860 – 1930)/ Н.Березюк // Бібл.форум України. – 2005. – № 2. – С. 61 – 64.

8. Березок Н.М. Костянтин Рубинський / Н.М.Березюк //Бібл.вісн.– 1996.– №3.-С.30–34.

9. Березюк, Н. Пам^’ яті Костянтина Рубинського / Н.Березюк //Бібл.вісн.– 1997.– № 4.– С27.

10.Березюк Н.М.Український бібліотекознавець К.І.Рубинський і Центральна наукова бібліотека Харківського державного університету / Н.Березюк //Бібліотека у демократичному суспільстві: зб.матеріалів Міжнар.наук.конф.-К.,1995. – С.188– 192.

11.Беркович Э.С. Систематический указатель к Запискам Харьковского университета за 1874-1919гр./ Э.С.Беркович, К.А.Балицкая, М.Г.Швалб. – Х.: Изд-во Харьковского ун-та, 1953.– 59 с.

12.Беркович Э.С. Указатель к периодическим изданиям историко-филологического общества при Харьковском университете за 1886/ Э.Беркович, Р.Ставинсквя. – 1914 гг.– Х.: Изд-во Харьковского ун - та , 1955.–70 с.

13.Бібліотека у демократичному суспільстві: з6. матер. Міжнар. наук. конф. /КДІК; Укр. бібл. асоц. – К., 1995. – 134 с.

14.Бібліотеки - скарбниці знань.- К.,1975. – С. 25–27.

15. Бібліотеки Української РСР: довід.-Х., 1974. - С. 138 - 139.

16. Библиотековедение. Общий курс: учебник. – М.: Кн.палата, 1988.– С. 96–98.

17.Бібліотекознавство. Теорія, історія, організація діяльності бібліотек: підруч. – X.: Основа, 1993. – С. 62 - 64.

18. Бібліотечна Україна: довід. – К., 1996.– 382 с.

19. Вузівська бібліотека: Історія. Теорія. Досвід роботи.– Л., 1993.– 108 с.

20. Гуменюк М.П. Библиография и библиотековедение в научном наследии академика АН УССР Д. И.Багалея / М.П.Гуменюк // Информационно - библиографическая и справочная работа: сб.науч.тр. /БАН СССР.– М., 1978. – С. 237 - 245.

21. Гуменюк М.П. Біля джерел української радянської бібліографії / М.П.Гуменюк.– К., 1991.– 62 с.

22. Гуменюк М.П. Українські бібліографи ХІХ - поч.ХХ ст. / М.П.Гуменюк. –Х.,1969.– С.48 – 51.

23. Єщенко Ф.О. Бібліотечна справа на Україні в роки відбудови народного господарства / 1921-1925 pp./: матеріали до лекції з курсу "Історія бібліотечної справи в СРСР" / Ф.О.Єщенко; Харк.держ.бі бл.ін. – Х., 1961.– 47с.

24. Информационно - библиографическая и справочная работа: сб.науч.тр. /БАН СССР. - М., 1978 - 361 с.

25.История библиотечного дела на Украине /1917-1932 гг./: учеб.пособие /ХГИК. – Х., 1975– 208 с.

26. Коган М. Старопечатные книги (Центральная науч. б-ка Харьковского гос. ун-та им. А. М.Горького) / М.Коган //Библиотекарь.– 1948.– № 1.– С. 41– 42.

27.Козловський В. Короткі нариси з історії Харківського державного університету ім.О.М.Горького / В.Козловський.– X., 1940. – 205с.

28.Короткі нариси з історії Харківського державного університету ім.О.М.Горького.– X.,1940.– 205 с.

29.Лосиевский И.Я. Роль изданий Харьковского университета в развитии социологической мысли на Украине в 1-ой четверти XIX в./ И.Я. Лосиевский //Социальная роль книги: сб. науч. тр. /АН Украинской ССР; ЦНБ.- К.:Наук.думка, 1987.– С. 63 – 74.

30.Мазманьянц В.К. З історії бібліотеки Харківського державного університету / В.К.Мазманьянц //Бібліотекознавство і бібліогр.- 1977. – Вип. 17. – С. 106 - 116.

31. Мазманьянц В.К. Юбилей библиотеки Харьковского государственного университета /В.К.Мазманьянц //Науч. и технические б-ки. – 1981.– № 1.– С. 37- 41.

32.Мазманьянц В.К. История Центральной научной библиотеки Харьковского университета /1805 – 1917 гг./Мазманьянц В.К., Зайцев Б.П., Куделько С.М. – Х., 1992. – 68 с.

33.Науково-методичні центри бібліотек Української РСР //Довідник бібліотекаря.– X., 1977.– С.363 –367.

34. О создании Харьковской центральной научной библиотеки: Постановление Совета Народных Комиссаров от 27 февраля 1922 г.//Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины.– 1922.– № 4.– С. 1 52 – 1 54.

35. О Центральной научно-учебной библиотеке: Постановление Совета Народных Комиссаров УССР от 27.11.1922 г. //Там же.– № 9.– С. 150 –157.

36.Одинока Л.П. Внесок українських бібліотекознавців у розвиток вітчизняного бібліотекознавства / Л.П.Одинока //Тези до XIX та XX звітних конф. проф.-викл. складу та асп. ін-ту /КЛІК– К.,1992.– Ч.1.– С.88 - 90.

37. Прокопова В.Д. Основні напрямки становлення та розвитку краєзнавчої бібліографії в Центральній науковій бібліотеці Харківського державного університету/ В.Д.Прокопова //Бібліотека у демократичному суспільстві:зб. матеріалів Міжнар. наук. конф. /КДІК; Укр.бібл.асоц . – К., 1995. – С. 99–102.

38.Сеть и контингент государственных университетов УССР: Постановление Совета Народных Комиссаров УССР от 21 июня 1933 г. //Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украины.-1933.– № 43.–С.1 - 28.

39.Социальная роль книги: сб.науч.тр./АН Украинской ССР, ЦНБ. – К.: Наук.думка, 1987.- 92 с.

40.Тези до XIX та XX звітних конференцій професорсько-викладацького складу та аспірантів інституту /КДІК; Ч.1.–К., 1992. – С. 88– 90.

41. Треті читання пам’яті Костянтина Івановича Рубинського: Бібліотека на порозі ХХІ століття: історія і сучасність / Харк.нац.ун-т ім.В.Н.Каразіна; уклад. Н.М.Березюк. – Х., 2001. – 44 с.

42.Фридьєва Н.Я. Центральна наукова бібліотека Харківського державного університету /до 135-річчя її існування/ Н.Я.Фридьева //Короткі нариси з історії Харківського державного університету ім.О.М.Горького.– X., 1940. – С. 107–132.

43.Шестриков П.С. Постановка библиотечного дела в университетах и других библиотеках России. -Одесса: тип. Б.М.Сапожникова, 1915.