РЕФЕРАТ
на тему:
“Будова кузовів і кабін автомобіля”
ПЛАН
1. КУЗОВ I КАБІНА ВАНТАЖНОГО АВТОМОБІЛЯ
2. КУЗОВ ЛЕГКОВОГО АВТОМОБІЛЯ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. КУЗОВ I КАБІНА ВАНТАЖНОГО АВТОМОБІЛЯ
Вантажні автомобілі загального призначення мають кузови у вигляді дерев'яної бортової платформи. На спеціалізованих автомобілях кузови пристосовані для перевезення певного вантажу (самоскидні, фургони, цистерни тощо).
Бортова платформа
вантажного автомобіля (рис. 1., а)
складається з дерев'яних і металевих деталей. Основу платформи становить підлога 5, зроблена з дощок, яка спирається на поздовжні 2
й поперечні 4
бруси. До основи прикріплено передній борт 7 (нерухомо), відкидні бічні 6
і задній 3
борти. Відкидні борти з'єднані з основою завісами 11
і 10т
удержуються в піднятому положенні спеціальними запорами 8
у кутах бортів. До рами автомобіля бортова платформа кріпиться стрем'янками І
і 9.
Кабіна
вантажного автомобіля (рис. 1., б) капотної конструкції складається з каркаса 75, кришки 13,
верхньої 72, задньої 14
і бічних 16
панелей, між якими зроблено дверні прорізи. В прорізах на завісах навішуються двері. В зачиненому положенні двері удержуються за допомогою спеціальних замків. Двері кабіни обладнано опускним склом із склопідйомниками та кватирками. У віконні прорізи кабіни вставлено гнуте скло, яке не відкривається. Всередині кабіни розміщено сидіння водія та органи керування.
Сидіння водія може бути двомісним або тримісним, спільним для водія й пасажирів або окремим. У разі роздільної конструкції сидіння виконують регульованим за висотою й довжиною, а також за нахилом спинки. В кабінах безкапотної конструкції передбачають одне спальне місце, розташоване впоперек кабіни за спиною водія. Щоб забезпечити доступ до двигуна, в таких кабінах роблять пристрій для перекидання кабіни відносно передніх шарнірних опор (автомобілі МАЗ, КамАЗ).
Оперення
вантажного автомобіля (рис. 1., в)
в разі капотного компонування складається з капота 17, крил 18, підніжок 19, коли двигун розташовано під кабіною, до оперення входять тільки крила, підніжки та облицювання радіатора.
Рис. 1.
Кузов (а),
кабіна (б)
та оперення (в) вантажного автомобіля:
1,9— стрем'янки; 2, 4 — відповідно поздовжні й поперечні бруси; 3 — задній борт; 5— підлога платформи; 6— відкидні бічні борти; 7 — передній борт;
8— спеціальні запори; 10, 11 — завіси; 12 — верхня панель; ІЗ — кришка;
14 — задня панель; /5— каркас; 16— бічні панелі; 17 — капот; 18— крила;
19— підніжка; 20— облицювання радіатора
облицювання радіатора.
2. КУЗОВ ЛЕГКОВОГО АВТОМОБІЛЯ
Більшість сучасних легкових автомобілів мають безрамну конструкцію. За раму в цьому разі править кузов, який у місцях кріплення двигуна, агрегатів трансмісії і підвісок має спеціальні підсилення.
Кузов складається із сталевого суцільнозварного корпусу, до якого прикріплено капот двигуна, передні й задні крила, двері, кришку багажника, облицювання фар і радіатора, передній і задній буфери, накладку та ін. Усередині кузова розміщено сидіння для водія та пасажирів.
Корпус кузова
(рис. 2) становить жорстку зварну конструкцію з великої кількості деталей, головними з яких є основа (підлога) 7 з передньою та задньою частинами, боковини 2, що мають прорізи для кріплення дверей, і дах 3,
який об'єднує елементи кузова в об'ємну конструкцію. В передній частині корпусу кузова приварено коротку раму 4,
яка призначається для кріплення двигуна, радіатора й поперечної балки передньої підвіски.
Рис. 2
.
Корпус кузова легкового автомобіля:
1 — основа (підлога); 2 — боковини; 3 — дах; 4 — рама
Основу кузова
виконано у вигляді суцільноштампованої панелі, підсиленої по периметру збірним коробчастим профілем. До передньої частини основи входять щит, панелі й бризковики, до задньої — тільки панелі й бризковики. Боковини кузова також виготовляються штампуванням і зварюються зі стояків, порогів підлоги та інших деталей.
Капот
закриває зверху відсік двигуна й складається із зовнішньої панелі, що знизу підсилюється внутрішньою панеллю, привареною по периметру.
Передні й задні крила
складаються із штампованих сталевих панелей, які кріпляться до корпусу кузова зварюванням або за допомогою болтів.
Двері кузова,
зварені зі штампованих панелей, підвішуються в прорізі боковини корпусу на двох завісах. Кут відчиняння дверей задається обмежувачем, який додатково фіксує їх у максимально відчиненому положенні.
Рис. 3
Встановлення склопідйомника й замка всередині дверей:
1 — склопідйомник; 2 — ручка привода склопідйомника; 3 — нерухома куліса; 4 — внутрішня ручка; 5 — зубчастий сектор; 6 — допоміжний важіль; 7 — поворотна кватирка (передні двері); 8 — опускне скло; 9 — запобіжник; 10 — обойма опускного скла; 11 — рухома куліса; 12 — дверний замок; 13 — важіль; 14 — напрямні;
/5 — шестірня
У верхній частині дверей є проріз для вікна. Одна частина вікна — опускне скло 8
(рис. 3), а друга — поворотна кватирка /(передні двері) або нерухоме скло (задні двері). Опускне скло перемішується в напрямних 14
склопідйомником 1,
установленим усередині дверей. Привод склопідйомника працює від ручки 2,
надітої на вісь із шестірнею /5, зачепленою із зубчастим сектором 5. Сектор передає зусилля через допоміжний важіль 6
на рухому кулісу 11,
прикріплену до обойми 7(9 опускного скла. Нижній кінець важеля б спирається на нерухому кулісу 3
і зв'язаний із зубчастим сектором важелем 13.
У внутрішній порожнині дверей змонтований замок 12,
що має привод від внутрішньої ручки 4 і
запобіжник 9.
Багажник
призначається для розміщення багажу, запасного колеса й паливного бака. Кришка багажника навішується на двох завісах і фіксується у відкритому положенні замком.
Вітрове й заднє стекла кузова — гнуті, виготовляються із загартованого скла й вставляються у віконні прорізи на гумових ущільнювачах.
Сидіння розташовуються в два ряди. Переднє сидіння складається з двох незалежних крісел, в яких регулюються кут нахилу спинки й переміщення в поздовжньому напрямі. Заднє сидіння суцільне й може використовуватись як тримісне.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Боровських Ю.І., Буральов Ю.В., Морозов К.А. Будова автомобілів. – К., 1991.
2. Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова й експлуатація автомобілів: Підручник. – К.: Либідь, 2002.
3. Румянцев С.И., Синельникове А.Ф., Штоль Ю.Л. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей. – М., 1989.
4. Шестопалов К.С., Чиняев В.Г. Устройство и эксплуатация автомобиля. – М., 1994.
|
