| КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з стандартизації
ПЛАН
1.
Принципи стандартизації
2.
Який порядок використання в Україні міжнародних стандартів бувших СРСР і УРСР
1. Принципи стандартизації
Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність.
Метою стандартизації в Україні є забезпечення безпеки для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів національних ресурсів та відповідності об'єктів стандартизації своєму призначенню, сприяння усуненню технічних бар'єрів у торгівлі.
Державна політика у сфері стандартизації базується на таких принципах
:
· забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції, якщо інше не передбачено законодавством;
· відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;
· доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;
· відповідності стандартів законодавству;
· адаптації до сучасних досягнень науки і техніки з урахуванням стану національної економіки;
· пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів;
· дотримання міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;
· участі у міжнародній (регіональній) стандартизації.
Результати стандартизації оцінюються тими змінам, що вона внесла в народне господарство. Для того щоб ці зміни були позитивними, тобто щоб стандартизація була ефективною, при її проведенні необхідне дотримання визначених принципів.
Цілеспрямованість і техніко-економічна доцільність означають, що проведення робіт зі стандартизації, розробка будь-якого стандарту повинні бути обґрунтовані (потребами виготовлювача, споживача, очікуваним техніко-економічним ефектом і ін.) і спрямовані на рішення конкретних задач на відповідних рівнях виробництва і управління.
Науковий підхід і використання передового досвіду встановлюють, що характеристики і вимоги, що включаються в стандарт, повинні відповідати передовому рівню науки і техніки, ґрунтуватися на результатах науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Тому розробка усіх видів і категорій стандартів повинна вестися з обліком і використанням наукових досягнень у відповідних областях.
Прогресивність і оптимальність стандарту випливає із самої сутності стандартизації, відбитої в її визначенні. Нові стандарти на продукцію повинні не тільки відповідати сучасним запитам, але і враховувати тенденції розвитку відповідних галузей.
При розробці стандартів необхідно прагнути одержати оптимальне сполучення встановлюваних показників, норм і вимог до продукції з витратами на їхнє досягнення, забезпечити максимальний економічний ефект при мінімальних витратах.
Необхідність взаємного ув'язування стандартів випливає з основних цілей і задач стандартизації. Показники, норми, характеристики, вимоги, встановлювані в стандартах, повинні також відповідати міжнародним стандартам і враховувати рекомендації міжнародних організацій.
Комплексність стандартизації
є одним з основних принципів. Практика стандартизації привела до двох напрямків її розвитку: від частки до цілого; від цілого до частки.
Першому напрямку
відповідає розвиток стандартизації знизу нагору: від сировини до готової продукції, від загальних конструктивних деталей і елементів до машин, приладам, апаратам. Воно характерно для тих виробів загального застосування, що виготовляють на спеціалізованих заводах масового виробництва (електронні прилади, проводи, кріпильні і настановні вироби, шестірні й ін.).
Другий напрямок
характеризує розвиток стандартизації зверху вниз, тобто від стандартизації основних параметрів складних об'єктів виробництва (приладів, систем, машин) до стандартизації їхніх елементів (агрегатів, вузлів, деталей). Зрозуміло, що гарантією стабільної високої якості кінцевого виробу тут може бути тільки комплексна стандартизація, проведена відповідності з приведеним раніше визначенням.
Функціональна взаємозамінність стандартних виробів
– це властивість незалежна виготовлених деталей займати своє місце у виробі без додаткової обробки. Функціональна взаємозамінність припускає не тільки можливість нормальної зборки, але і нормальну роботу виробу після установки в ньому нової деталі чи іншої складової частини замість тої, що вийшла з ладу. Стандарти на продукцію в необхідних випадках повинні встановлювати норми і вимоги, що забезпечують функціональну взаємозамінність виробів.
Принцип переваги
використовується при проведенні уніфікації, типізації, агрегатування і розробці стандартів на вироби широкого застосування, рішення задачі раціонального вибору і встановлення градацій кількісних значень параметрів виробів (розмірів, номіналів, мас і ін).
Суб'єктами стандартизації є:
· центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації;
· рада стандартизації;
· технічні комітети стандартизації;
· інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.
Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації організовує, координує та провадить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів відповідно до цього Закону і як національний орган стандартизації представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації.
Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації створює технічні комітети, на які покладаються функції з розроблення, розгляду та погодження міжнародних (регіональних) та національних стандартів.
Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням принципу представництва всіх заінтересованих сторін. До роботи в технічних комітетах стандартизації залучаються на добровільних засадах уповноважені представники органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та їх об'єднань, науково-технічних та інженерних товариств (спілок), товариств (спілок) споживачів, відповідних громадських організацій, провідні науковці і фахівці.
Організаційне забезпечення діяльності технічних комітетів здійснюють їх секретаріати.
Положення про технічні комітети затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації.
Технічні комітети стандартизації не можуть мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.
Заінтересовані особи мають право брати участь у сфері стандартизації, розглядати проекти розроблюваних національних стандартів та надавати розробникам відповідні пропозиції та зауваження до них.
Міністерство оборони України, враховуючи особливості сфери оборони, визначає порядок застосування стандартів для забезпечення потреб оборони України відповідно до покладених на нього функцій.
Залежно від рівня суб'єкта стандартизації, який приймає чи схвалює стандарти, розрізняють:
національні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори, прийняті чи схвалені центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації, видані ним каталоги та реєстри загальнодержавного застосування;
стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті чи схвалені іншими суб'єктами, що займаються стандартизацією.
Стандарти повинні відповідати потребам ринку, сприяти розвитку вільної торгівлі, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції та бути викладені таким чином, щоб їх неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів продукції, якої стосується стандарт, чи надавати перевагу виробнику продукції або продукції залежно від місця її виготовлення.
Об'єкт стандартизації може бути об'єктом інтелектуальної чи промислової власності, якщо розробник стандарту в установленому законодавством порядку отримав дозвіл у власника прав на цей об'єкт.
Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації з урахуванням суспільної потреби у стандартах, державних пріоритетів, пропозицій технічних комітетів стандартизації та інших суб'єктів стандартизації щороку формує програму робіт із стандартизації (далі - програма), яка включає перелік національних стандартів, прийнятих до розроблення. Програма публікується один раз на шість місяців в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації та розміщується в інформаційних мережах.
Національні стандарти розробляються технічними комітетами стандартизації, а в разі їх відсутності - іншими суб'єктами стандартизації, що мають для цього відповідний науково-технічний потенціал.
Правила та порядок розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та припинення дії національних стандартів, які встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації, повинні передбачати:
критерії врахування чи відхилення пропозицій щодо розроблення національних стандартів;
критерії визначення розробників національних стандартів;
визначення пріоритетів щодо застосування міжнародних (регіональних) стандартів;
механізм апеляції;
інформування заінтересованих сторін про стан робіт у сфері національної стандартизації. Строк розгляду проекту національного стандарту та подання відгуків не може бути меншим, ніж 60 днів від дня його опублікування;
ознайомлення за рівних умов з проектами національних стандартів усіх заінтересованих сторін.
Під час схвалення або прийняття національного стандарту центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації визначає дату надання стандарту чинності з урахуванням часу на виконання підготовчих заходів щодо його впровадження.
Перелік національних стандартів, схвалених та прийнятих протягом місяця, публікується наступного місяця в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації.
Міжнародні (регіональні) стандарти запроваджуються як національні стандарти за умови їх прийняття центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації.
Прийняття міжнародного (регіонального) стандарту - це опублікування національного стандарту, що грунтується на відповідному міжнародному (регіональному) стандарті, чи підтвердження того, що міжнародний (регіональний) стандарт має той самий статус, що і національний стандарт, із зазначенням будь-яких відхилень від міжнародного (регіонального) стандарту.
Перевірку чинних національних стандартів на відповідність законодавству, інтересам держави, потребам споживачів, рівню розвитку науки і техніки, вимогам міжнародних (регіональних) стандартів здійснюють відповідні технічні комітети або інші суб'єкти стандартизації відповідно до цього Закону. Стандарти на продукцію перевіряються не рідше одного разу на п'ять років. За результатами перевірки відповідні технічні комітети або інші суб'єкти стандартизації подають пропозиції про перегляд, зміни чи скасування стандартів до центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації.
Перегляд, в результаті якого розроблюється новий національний стандарт або вносяться зміни до чинного стандарту, здійснюється у порядку, встановленому для розроблення стандартів.
Припинення дії національного стандарту здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації у разі припинення випуску продукції, регламентованої цим стандартом, а також у разі розроблення, схвалення або прийняття замість нього іншого стандарту за поданням відповідного технічного комітету стандартизації або іншого суб'єкта стандартизації відповідно до цього Закону.
Інформація про зміни, текст змін національних стандартів публікується в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації не пізніше, ніж за 90 днів до терміну надання їм чинності.
Стандарти застосовуються на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством.
Стандарти застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах.
Міжнародні (регіональні) стандарти та стандарти інших країн, якщо їх вимоги не суперечать законодавству України, можуть бути застосовані в Україні в установленому порядку шляхом посилання на них у національних та інших стандартах.
Стандарти, застосовані під час виготовлення продукції, повинні зберігатися у виробника протягом 10 років після випуску останнього виробу даного виду продукції.
Технічні регламенти та інші нормативно-правові акти встановлюють обов'язкові вимоги щодо:
захисту життя, здоров'я та майна людини;
захисту тварин, рослин;
охорони довкілля;
безпеки продукції, процесів чи послуг;
запобігання введенню в оману стосовно призначення та безпеки продукції;
усунення загрози для національної безпеки.
У разі посилання на стандарти в технічних регламентах, інших нормативно-правових актах зазначається, чи є дотримання певних стандартів єдиним або тільки одним із шляхів виконання вимог цих документів. Виробник чи постачальник має довести, що продукція, вироблена без застосування цих стандартів, відповідає вимогам відповідних технічних регламентів або інших нормативно-правових актів.
У разі виникнення об'єктивних перешкод для застосування певних обов'язкових вимог національного стандарту виробник чи постачальник продукції зобов'язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації. Одночасно виробник може звернутися до центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації з пропозиціями щодо скасування, позачергового перегляду та внесення відповідних змін до цього стандарту, або з обгрунтованим клопотанням про надання дозволу на тимчасовий випуск продукції з відхиленнями від зазначених обов'язкових вимог. Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації вивчає обгрунтованість звернення виробника, проводить у разі потреби необхідні експертизи і за наявності підстав після погодження із відповідним центральним органом виконавчої влади, що здійснює контроль за дотриманням відповідних вимог національного стандарту, може надати такий дозвіл і встановити обмеження терміну його дії.
У разі виготовлення продукції на експорт, якщо угодою (контрактом) визначено інші вимоги, ніж ті, що встановлені технічними регламентами або іншими нормативно-правовими актами України, дозволяється застосовувати норми угоди (контракту), якщо вони не суперечать законодавству України в частині вимог до процесу виготовлення продукції, її зберігання та транспортування на території України.
Державний нагляд за дотриманням вимог технічних регламентів або інших нормативно-правових актів здійснюється в порядку, встановленому законодавством.
Особи, винні в порушенні законодавства у сфері стандартизації, несуть відповідальність згідно з законами України.
Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації має право встановлювати знак відповідності продукції національним стандартам.
Національний знак відповідності продукції національним стандартам - знак, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції всім вимогам стандартів, які поширюються на цю продукцію.
Опис та правила застосування національного знака відповідності продукції національним стандартам встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації.
Відповідність продукції національним стандартам добровільно підтверджується у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації.
Право власності на національні стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори та каталоги належить державі. Від імені держави права власника на ці документи здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації.
Право власності на інші стандарти, створені іншими суб'єктами стандартизації, належить тим суб'єктам, за кошти яких вони створені або яким воно передано в установленому законом порядку.
Національні стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори та каталоги видає, перевидає та розповсюджує центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації.
Видання і розповсюдження документів міжнародних (регіональних) організацій із стандартизації, членом яких є Україна, здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації та інші суб'єкти стандартизації на підставі положень цих організацій.
Забороняється повністю чи частково відтворювати, тиражувати і розповсюджувати як офіційні видання будь-які стандарти, кодекси усталеної практики, технічні умови або їх частини без дозволу їх власника чи уповноваженої ним особи, крім випадків, передбачених законом.
У разі відтворення чи розповсюдження стандарту, кодексу усталеної практики, технічних умов без дозволу їх власника чи уповноваженої ним особи суб'єкт стандартизації не несе відповідальності за невідповідність тексту розповсюджуваного документа його офіційному тексту чи за наслідки, спричинені застосуванням розповсюджуваного документа.
Суб'єкт стандартизації має право на відшкодування збитків, завданих йому несанкціонованим розповсюдженням стандарту, кодексу усталеної практики, технічних умов, відповідно до закону.
Порядок видання та розповсюдження технічних регламентів встановлюється законом.
Інформаційні послуги надаються шляхом опублікування офіційних текстів стандартів, інформаційних та довідкових видань, а також їх розповсюдження інформаційними мережами в ініціативному порядку та на замовлення.
Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації через національний інформаційний фонд нормативних документів та національний центр міжнародної інформаційної мережі ISONET WTO забезпечує інформацією вітчизняних та іноземних користувачів.
Для інформаційного забезпечення користувачів центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації організовує формування каталогу нормативних документів у сфері стандартизації на національному рівні, встановлює правила його створення та ведення.
Суб'єкт стандартизації, відповідальний за розроблення і схвалення стандартів, які можуть створити технічні бар'єри у торгівлі, надає відповідну інформацію центральному органу виконавчої влади у сфері стандартизації, який через міжнародну інформаційну мережу ISONET WTO надає цю інформацію користувачам у строки, встановлені кодексом усталеної практики стандартизації.
Центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації відповідно до закону представляє інтереси України в міжнародних організаціях із стандартизації, вживає заходів щодо адаптації законодавства України у сфері стандартизації до законодавства Європейського Союзу, здійснює співробітництво в цій сфері з відповідними органами інших країн, приймає рішення про приєднання до міжнародних (регіональних) систем стандартизації, укладає договори про співробітництво та здійснення робіт у сфері стандартизації.
2. Який порядок використання в Україні міжнародних стандартів бувших СРСР і УРСР
Держстандартом України досягнуто домовленості з деякими країнами ближнього і далекого зарубіжжя про визнання сертифікатів, що видані в системі сертифікації України.
Україна бере участь в роботі Міжнародних нарад з питань стандартизації, метрології і сертифікації товарів.
Відповідно до Міжнародних договорів в республіці застосовують міждержавні стандарти.
Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46—93 "Про стандартизацію і сертифікацію" нормативні документи зі стандартизації розподіляють за такими категоріями: державні стандарти України — ДСТУ; галузеві стандарти України — ГСТУ; стандарти науково-технічні та інженерних товариств і спілок України — СТТУ; стандарти підприємств — СТП; технічні умови України — ТУУ.
Відповідно до міжнародних договорів в Україні застосовують міжнародні, регіональні та національні стандарти. Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 р. N 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію" нормативні документи з стандартизації розподіляють за такими категоріями:
- державні стандарти України - ДСТУ;
- галузеві стандарти України -ГСТУ;
- стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України - СТТУ;
- стандарти підприємств - СТП;
- технічні умови України - ТУУ.
Як державні стандарти України (ДСТУ) застосовують міждержавні стандарти (ГОСТ) та республіканські стандарти колишньої УРСР (РСТ). Галузеві стандарти України (ГСТУ) розробляють на продукцію за відсутності державних стандартів України (ДСТУ) чи у разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги держстандартів.
Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України (СТТУ) розробляють у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів.
Стандарти підприємств (СТП) розробляють на продукцію, що використовується лише на конкретному підприємстві.
СТП не повинні суперечити обов'язковим вимогам державних (ДСТУ) та галузевих стандартів (ГСТУ).
Технічні умови України (ТУУ) містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виготовлювачем) і споживачем (замовником) продукції. Державні та галузеві стандарти України та стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України, а також заміни до них, підлягають державній реєстрації у Держстандарті України, а технічні умови України в його територіальних органах - обласних центрах стандартизації і метрології (ЦСМ).
Державним стандартам присвоюють позначення, яке складається з індекса (ДСТ), скороченої назви держави (У), реєстраційного номеру і двох останніх цифр року затвердження або перегляду стандарту.
Назва технічних умов складається з індексу документу (ТУ), скороченої назви держави (У), коду підприємства (організації) - власника оригіналу ТУ із ОКПО (вісім знаків), двох основних цифр року затвердження. Наприклад: ТУ У 12345813.001-93.
Державні стандарти України затверджуються без обмеження строку їх дії. Також зняті ці обмеження на міждержавні стандарти (ГОСТ), термін дії яких закінчувався в 1992-1996 роках.
Стандарти колишнього СРСР (ГОСТ) та республіканські стандарти колишньої УРСР (РСТ) застосовують як державні стандарти України (ДСТУ).
Галузеві стандарти України (ГСТУ) розробляють на продукцію за відсутності державних стандартів України (ДСТУ) чи у разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.
Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України (СТТУ) встановлюють у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях чи сферах професійних інтересів.
Стандарти підприємств (СТП) розробляють на продукцію, що використовується лише на конкретному підприємстві. СТП не повинні суперечити обов'язковим вимогам державних і галузевих стандартів.
Технічні умови України (ТУУ) містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виготовлювачем) і споживачем (замовником) продукції.
Державні, галузеві стандарти України та стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України, а також зміни до них підлягають державній реєстрації у Держстандарті України, а технічні умови України в його територіальних органах—обласних центрах стандартизації і метрології (ЦСМ).
Державним стандартам присвоюють позначення, яке складається з індексу державного стандарту (ДСТ), скороченої назви держави (У), реєстраційного номера і двох останніх цифр року затвердження або перегляду стандарту.
Назва технічних умов складається з індексу документа (ТУ), скороченої назви держави (У), коду підприємства (організації) — власника оригіналу (ТУ) із ОКПО (вісім знаків), реєстраційного номера, двох останніх цифр року затвердження, наприклад: ТУУ 12345813.001-93.
Необхідна інформація про дію стандартів (ДСТУ, ГОСТ), зміни до них та скасування їх друкується у щорічному та щомісячному інформаційному покажчиках "Стандарти".
У міжнародній практиці виробництва і торгівлі прийнято штрихове кодування товарів, що дає можливість ефективно управляти їх виробництвом, здійснювати сортування, відбір, відвантаження товарів, а в сфері торгівлі — приймати товари, контролювати запаси, відбирати і відвантажувати товари зі складів в роздрібну торговельну мережу.
Використана література
1. Закон України “Про стандартизацію”.
2. Калита П.Я. Системы качества и международные стандарты ИСО серии 9000. - К.: Украинская ассоциация качества, 1996. - 181 с.
3. Кириченко Л.С., Чернухіна Н.М. Сертифікація та якість продукції в сучасних умовах господарювання: Навчальний посібник. - Львів; К., 1995.
4. Окрепилов В.В. Всеобщее управление качеством: Учебник. - СПб., 1996. - Ч.1.
5. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якісю і сертифікації: Підручник. - К., 1997. - 152 с.
|
