Реферат: Облік товарів і тари на підприємствах малого бізнесу 2

Курсова робота

З дисципліни “Бухгалтерський облік в торгівлі

і громадському харчуванні”

на тему:

Облік товарів і тари на підприємствах малого бізнесу.

За матеріалами КПМ “Електротовари”

Зміст.

І. Вступ.

ІІ. Основна частина.

1. Економічна суть виробничих запасів.

2. Економіко-правовий аналіз та огляд нормативної бази та спеціальної літератури.

3. Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства.

4. Поняття, класифікація та оцінка виробничих запасів.

5. Синтетичний та аналітичний облік надходження виробничих запасів.

6. Синтетичний та аналітичний облік вибуття виробничих запасів.

ІІІ. Висновок.

Література .

Вступ.

Запаси складають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, є найбільш важливою і значною частиною оборотних активів підприємства, обов’язково враховується при визначенні результатів господарської діяльності підприємства, та при висвітленні інформації про його фінансовий стан.

Основними завданнями організації обліку запасів на підприємстві є

1. Контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням матеріальних цінностей та їх збереженням за місцями зберігання і на всіх стадіях обробки.

2. Відповідність складських запасів нормативам.

3. Раціональна оцінка виробничих запасів.

4. Розрахунок фактичної собівартості, витрачених матеріалів, та їх залишків за місцями зберігання і за статтями балансу.

5. Виявлення всіх витрат, пов’язаних з придбанням або виготовленням запасів, та визначення первісної вартості.

6. Контроль за правильністю використання МШП під час їх експлуатації.

7. Встановлення методології обліку затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції протягом року;

8. Регламентування складу собівартості продукції, а також оформлення документації по її руху;

9. Своєчасне оприбуткування і списання готової продукції, а також оформлення документів по її руху;

10. Забезпечення своєчасного документального оформлення руху продукції – надходження її на склади (випуск з виробництва) і відправлення покупцям;

11. Відображення операцій випуску, відвантаження і реалізації продукції в регістрах поточного обліку в системі бухгалтерських рахунків;

12. Контроль за виконанням плану з обсягу реалізації готової продукції, номенклатури, асортименту і якості, а також визначення результатів від її реалізації;

13. Фіксація позавиробничих витрат, які пов’язані зі збутом продукції та контроль за їх обсягом і складом;

Основні підходи, які регламентують методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності. Представлені в П(С)БО 9 “Запаси”, а також в П(С)БО 6 “Витрати”.

1. Економічна суть виробничих запасів.

На рівні підприємства запаси належать до об’єктів, які потребують великих капіталовкладень, і тому являють собою один із чинників, що визначають політику підприємства та впливають на рівень ефективності його функціонування. Проте більшість підприємств не приділяють належної уваги питанням управління виробничими запасами і постійно недооцінюють свої майбутні потреби в наявних запасах, унаслідок чого змушені нести додаткові витрати.

Виробничі запаси на підприємстві становлять більшість сукупного запасу товарно-матеріальних цінностей.

Управління запасами має два основні аспекти. Один стосується забезпечення підприємства виробничими запасами для виготовлення необхідного продукту в достатній кількості, у визначені терміни та в потрібному місці.

Другий аспект пов’язаний з витратами на підтримання певного рівня запасів. Виходячи з цих положень на підприємстві регулюють рівень матеріальних запасів виробництва.

Запаси є однією з найбільших складових собівартості продукції, робіт, послуг. Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих запасів.

Запаси є дуже важливою і значною частиною активів підприємства. Вони відносяться до складу оборотних активів, тому можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Ефективність управління обіговими коштами підприємства, до яких відносяться виробничі запаси, обумовлюються багатьма чинниками - - як зовнішніми, що не залежать від діяльності підприємства, так і внутрішніми, на які підприємство може, та повинно активно впливати.

До зовнішніх чинників належить загальний стан економічної ситуації в країні та регіоні, особливості та нестабільність податкового законодавства, умови надання кредитів та процентні ставки, наявність цільового фінансування.

Однак не меншу роль відіграють внутрішні чинники, які підприємство має активно використовувати з метою підвищення ефективності використання обігових коштів. Основні з них покладені в основу раціонального та економного використання матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів.

Зменшення матеріало - та енергомісткості продукції дає змогу підприємству:

· Поліпшити своє фінансове становище за рахунок зменшення собівартості продукції та збільшення прибутку;

· Збільшити обсяг випуску продукції за умов незмінності обсягів використання сировини та матеріалів;

· За рахунок зменшення цін на продукцію успішно конкурувати з іншими підприємствами на ринках збуту;

· Зменшити нормативний обсяг обігових коштів, які необхідні підприємству для нормального функціонування.

Раціональному використанню матеріальних ресурсів на підприємстві сприяє реалізація сучасних концепцій управління виробничими запасами. Великі резерви збільшення ефективності діяльності підприємства закладені саме в раціональному управлінні виробничими запасами.

Економія на закупівлі, зменшення витрат транспортування, забезпечення надійності постачання і виробництва, попередження можливих коливань цін на матеріальні ресурси через систему буферних запасів, урахування сезонних коливань виробничої програми або попиту, виконання графіка виробництва визначають ефективність економіки підприємства.

Кожне підприємство, в тому числі і Коломийський лісокомбінат (ЛК) прагне досягнути мінімізації загальної суми запасів, підтримувати достатній рівень сировини й матеріалів для забезпечення виробничого процесу, забезпечити зниження собівартості, та ліквідацію невиробничих втрат.

Найбільш поширені види запасів:

Сировина та матеріали;

Незавершене виробництво;

Готова продукція;

Запаси товарів для перепродажу тощо.

Запаси поділяють на виробничі та товарні. Виробничі запаси промислового підприємства дещо відрізняються від товарних запасів торговельного підприємства.

Порядок оцінки і обліку товарно-матеріальних цінностей регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, що підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі повністю споживаються у технологічному процесі (сировина), інші змінюють тільки свою форму чи розмір (фарби), інші зовсім не змінюються (запасні частини).

Товарні запаси – придбані підприємством для подальшого перепродажу.

Запаси відображаються у звітності та бухгалтерському обліку за найменшою з двох оцінок: первісною або чистою вартістю реалізації.

2. Економіко-правовий аналіз та огляд нормативної бази та спеціальної літератури.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності визначає положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Нормативна база.(2).

Визначення та первісна оцінка запасів п.5-15

Оцінка запасів на дату балансу. п.24-28

Рис.1 структура П(С)БО 9 “Запаси”.

Таб.2.

Економіко-правовий аналіз чинної нормативної бази з обліку, аудиту, аналізу виробничих запасів.

3. Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства.

Коломийський лісокомбінат здійснює свою діяльність в деревообробній промисловості. Він підпорядкований лісозаготівельному об’єднанню “Прикарпатліс”.

Місце знаходження підприємства: Україна, 285200 м. Коломия, Івано-Франківська область, вул. Гетьманська, 26.

Коломийський лісокомбінат створений в кінці грудня 1959 року на базі управління лісового господарства підпорядкованого Міністерству лісового господарства України та Коломийського ліспромгоспу управління системи Укрпромрад, який був створений на базі Станіславського ліспромгоспу який проіснував з серпня 1974 року по березень 1958 року.

При організації управління підприємства користуються типовими структурами і методами управління.

Бухгалтерія організовує бухгалтерську і статистичну звітність, контролює збереження власності, розхід грошових коштів і матеріальних цінностей.

В 1996 році від Коломийського лісокомбінату відділилося 6 дочірних підприємств:

1. ДП “Стандарт”;

2. ДП “Оберіг”;

3. ДП “Форест”;

4. ДП “Транспортліс”;

5. ДП “Краса Карпат”;

6. ДП “Імпала”.

Структура управління підприємством.

Середньоспискова чисельність підприємства – 96 чоловік.

Основним видом діяльності ВАТ “Коломия ЛК” є розпиловка сировини. Дане підприємство надає послуги промислового і давальницького характеру.

Основними видами товарної продукції є наступні:

· товарні пиломатеріали;

· чорнові меблеві заготовки;

· тара;

· фреза;

· плашка

на даний час підприємством ведуться переговори про укладання угоди з багатьма закордонними фірмами.

Аналіз фінансового стану підприємства за нових умов розпочинають оцінкою майна, наявного в його розпорядженні або ним контрольного, виділенням у складі майна оборотних (мобільних ) і позаоборотних (іммобілізованих) засобів, вивченням причин зміни їх складу та структури. Аналіз виконують за даними балансу підприємства.

Аналіз стану майна підприємства розпочинається оцінкою зміни його складу та структури за аналізований період. Для цього складають за даними аналітичного балансу аналітичну таблицю.

Оцінка зміни вартості майна підприємства протягом звітного періоду.

За даними таблиці можна зробити висновок: вартість майна підприємства зросла протягом звітного періоду на 27900 грн., або на 14, 562%. Як позитивне відзначимо те, що протягом року суттєво зросла, частина основних і позаоборотних засобів підприємства, її приріст на цей період – 22600грн., або 118,8%, питома вага іммобілізованих засобів у вартості майна підприємства також збільшилася (на 8, 95%), у той час, як питома вага мобільних засобів у вартості майна підприємства зменшилася (на 8, 95%), хоча і зросла їх абсолютна величина (на 5300).

У складі оборотних засобів найбільшу питому вагу складають виробничі запаси і витрати (67,15% - на початок року, та 59,2% на 01.10.2001 року.). вартість їх за період, що аналізується, зменшилася на 10500 грн., а також зменшилася їх питома вага у складі мобільних засобів 7, 96%.

Грошові засоби і короткострокові цінні папери становлять малу частку у вартості мобільних коштів (8, 75% - на початок року, 0, 67% - на 1.10.01р.). їх абсолютна величина зменшилася на 13800грн.

Дебіторська заборгованість протягом звітного періоду зросла на 29600грн., або на 71, 67%. Її зростання свідчить про надання підприємствам товарних позик для споживачів своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. В той же час підприємство не може погасити кредиторську заборгованість (кредиторську заборгованість буде розглянуто нижче).

Відродження, придбання та створення засобів (майна) підприємства здійснюється за рахунок відповідних коштів, які об’єднуються у дві групи – власні і позичені.

Власні кошти, що відображаються в І розділі пасиву, позичені кошти ( містять кредити банку, інші позичені кошти і тимчасово залучені в оборот кошти (кредиторську заборгованість)) відображають у 2 та 3 розділах.

У процесі аналізу джерел формування коштів підприємства вивчаємо склад та структуру цих коштів, причини їх зміни за звітний період і можливі шляхи ефективного їх використання. Для оцінки складу та співвідношення коштів підприємства складаємо аналітичну таблицю.

Оцінка стану власних та позичених коштів вкладених у майно підприємства.

Дані таблиці свідчать: вартість майна підприємства за звітний період зросла на 27900 млн. грн., причому вся сума приросту відбулася за рахунок позичених коштів, вартість яких зросла за той самий період на 42200 грн., або на 25, 85%.

Водночас власні кошти зменшилися на 14300 грн. або на 50, 35%. У джерелах формування майна підприємства, найбільшу питому вагу становлять залучені кошти (85, 18 та 93, 52% відповідно на початок і на 01.10.01р.), тому слід вважати, що про самофінансування не може бути і мови.

У процесі аналізу необхідно встановити наявність власних оборотних коштів і дати оцінку їх впливу на формування матеріальних активів підприємства. Показник наявності власних оборотних коштів визначають як різницю між підсумком І розділу пасиву, який збільшується на суму залишків довгострокових кредитів банку та інших довгострокових позичених коштів (рядки 500-520 другого розділу пасиву) і підсумок І розділу активу. Обов’язковість врахування залишків довгострокових позичених коштів пояснюється тим, що вони можуть призначатися для придбання основних засобів і на капітальні вкладення, збільшуючи у зв’язку з цим джерела власних коштів. За даними таблиці наявність власних оборотних коштів на початок року становить 8200 грн. (28400+0-20200), а на кінець року вони становили –28200 грн. (14100+0-42800), тобто протягом звітного періоду ця сума зменшилася на 36900 грн. або на 45%.

Власні оборотні кошти мають цільовий характер використання і призначені для формування матеріальних оборотних активів, тобто покриття виробничих запасів і витрат. Дані підприємства, діяльність якого аналізується, свідчать: на початок року частка власних оборотних коштів у матеріальних оборотних засобах становила 7, 12% (8200:115100 х 100), а на кінець року зменшилася до –0, 27% (-28700:104600 х 100). Таке зменшення відбувається головним чином внаслідок різкого збільшення іммобілізованих засобів на 26600 або 111, 88%.

Як уже зазначалося, приріст активів на підприємстві за звітний період відбувся повністю за рахунок позичених коштів, адже наявність власних коштів зменшилася на 14300 або на 50,35%.

У складі позичених коштів довгострокових та короткострокових позичених коштів не має. Це засвідчує, що і у минулих періодах ( періодах, які не охоплюються аналізом) підприємство також мало поганий фінансовий стан.

Оцінка стану ліквідності активів підприємства та її зміни протягом року.

Дані таблиці свідчать: платоспроможність підприємства в цілому не задовільна. Коефіцієнт абсолютної ліквідності на кінець звітного періоду становив 0, 0058, а в порівнянні з початком року знизився на 0, 0861 і перебував на значно нижчому рівні від його теоретичної величини, яка становила 0,2 – 0, 25. На звітну дату лише 0, 58% короткострокових платіжних зобов’язань могли бути негайно погашені.

Теоретично виправдане значення теоретичного коефіцієнта ліквідності коливається у межах 0,7-0,8. Дані таблиці показують, що на початок року цей коефіцієнт був значно нижчим від його теоретично визначеної величини. На кінець року цей коефіцієнт підвищився до 0,3510, що, однак не задовольняє прийнятим критеріям, тому що його збільшення на 1.10.99р. незначне (0,0061).

Найбільш узагальнюючим показником платоспроможності є загальний коефіцієнт ліквідності, який дає характеристику ліквідності всіх оборотних засобів. Теоретично виправдане його значення коливається у межах 2-2,5. На даному підприємстві загальний коефіцієнт ліквідності оборотності активів нижчий від визначеного критерію (1, 0502 на початок року, 0, 8603 – станом на 1.10.01р.).

Можна зробити висновок: якщо на початок року підприємство ліквідувавши на кінець року всі оборотні засоби повністю погасить поточні зобов’язання за позиками і розрахунками і в активі ще залишиться оборотні засоби, то на 1 жовтня 1999 року продавши всі оборотні засоби воно погасить лише 86, 03% зобов’язаннь.

Показники фінансового стану значною мірою залежить від виробничої діяльності, яка характеризується виробничим потенціалом підприємства. Дані таблиці свідчать: реальні активи, які характеризують виробничу потужність підприємства, тобто основні засоби і виробничі запаси,

протягом року збільшилися. На початок року вони становили 88800 грн. (20200+47000+2600+19000), а на кінець року – 112000 грн. (42800+37700+2400+29100).

Завершуючи аналіз фінансового стану підприємства доцільно проаналізувати фінансову стабільність підприємства. Найбільш загальну оцінку фінансової стабільності підприємства дає коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів.

Цей показник показує, скільки позичених коштів залучається підприємством на один карбованець в активи власних коштів.

На початок року це співвідношення дорівнює 5,75 (163200:28400), а станом на 1.10.01р. дорівнює 14,56 (14100:205400). Тобто, якщо на початок року підприємством залучено в оборот на кожну власну гривню, вкладену в активи 5,75 грн. позикових коштів, то на 1.10.00р. це залучення склало 14,56грн.

І все-таки теоретично, не завжди зростання коефіцієнта співвідношення між позиченими і власними коштами кваліфікується як негативне явище, адже його величина значною мірою залежить від характеру господарської діяльності (зокрема сезонності виробництва) та ефективності використання оборотних засобів, тобто швидкість обороту оборотних засобів.

Розрахуємо і розглянемо ще декілька коефіцієнтів, які характеризують фінансову стабільність.

Стабільність роботи підприємств за умов ринкової економіки вимагає високої мобільності (гнучкості) використання власних коштів і передусім власних оборотних коштів. Для оцінки ефективності використання цих коштів, застосовують коефіцієнт маневрування власних коштів, який визначають діленням нагромадженої амортизації (зносу) на початкову вартість основних засобів та нематеріальних активів.

Крім того, для оцінки фінансової стійкості підприємства використовують коефіцієнт реальної вартості основних засобів у вартості всього майна підприємства, а також коефіцієнт вартості засобів виробничого призначення.

Перший розраховують як відношення вартості основних засобів (за мінусом зносу) до вартості майна підприємства за балансом, при визначенні другого – чисельнику відображають чисту вартість засобів, що характеризують виробничий потенціал підприємства, тобто основні засоби, виробничі запаси і незавершене виробництво.

Оцінка зміни показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства.

З даних таблиці виходить, що на підприємстві дуже низька мобільність власних оборотних коштів, про це свідчить низький коефіцієнт маневрування оборотних засобів на початок року, а станом на 1.10.01р. цей коефіцієнт досягнув критичного значення (-2,0354).

Підприємству необхідно шукати шляхи зростання власних оборотних коштів і насамперед за рахунок прибутку.

Зменшення коефіцієнта нагромадження амортизації на 0,0489 (0,0115-0, 0604) показує, що основні засоби на даному підприємстві оновляються і є нові, а це дає можливість підприємству у майбутньому значно покращити свій фінансовий стан завдяки збільшення випуску продукції.

Аналізуючи коефіцієнт реальної вартості засобів у майні підприємства ми спостерігаємо незначне зростання коефіцієнта (на 0, 0896), але це зростання все одно більш негативно як позитивно впливає на процес виробництва.

Позитивно – так як збільшуються предмети праці, а це приводить до збільшення обсягів виготовленої продукції, розширення виробництва і т.д., але в нашому прикладі будуть більше негативні наслідки, так як основні засоби придбані за позичені кошти (а точніше за кошти кредиторської заборгованості, яку все одно прийдеться віддавати, а це в свою чергу погіршить і так незадовільний фінансовий стан). Оскільки власні кошти підприємство скоро не одержить (обсяг готової продукції – зменшився, а погасити кредиторську заборгованість станом на 1.10.01р. за рахунок дебіторської заборгованості і наявних грошових коштів можна лише на 35,10%), то воно не в змозі забезпечити засоби праці предметами праці (зокрема сировиною і матеріалами, які у аналізуючому періоді і так знизились на 19,78%). За рахунок цього основні засоби (які так різко зросли) не будуть використовуватися ефективно.

Серед факторів, що ведуть до фінансової стійкості підприємства, фінансовий стан якого аналізується, відзначимо підвищення відносної величини реальної вартості майна виробничого призначення. За даними таблиці коефіцієнт, який характеризує це співвідношення збільшився на 0, 0494, але знову таки, це збільшення відбулося внаслідок росту кредиторської заборгованості.

Підбиваючи підсумки, зауважимо: стан майна підприємства та джерел його формування у цілому дуже незадовільний. Проте в майбутньому необхідно звернути увагу на збільшення власних оборотних коштів, вартість яких за звітний період зменшилася. Підприємству слід більш активніше шукати шляхи ефективності використання позичених коштів, збільшувати випуск продукції, яка користується попитом для того щоб розрахуватися з кредиторами, а також для збільшення прибутку.

4. Поняття, класифікація та оцінка виробничих запасів.

Однією з обов’язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) – сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції.

Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції. Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Відповідно до п. 4 даного положення запаси це активи які:

Утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

Перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

Утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, що підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі повністю споживаються у технологічному процесі (сировина), інші змінюють тільки свою форму чи розмір (фарби), інші зовсім не змінюються (запасні частини)..

З метою обліку запаси класифікують:

Сировина, і матеріали – предмети праці з яких виготовляють продукцію; вони утворюють матеріальну основу продукції, (основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт і послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб);

Готова продукція виготовлена на підприємстві, призначена для продажу. При цьому вона має відповідати технічним та економічним характеристикам, що передбачаються договором чи іншим нормативно-правовим актом;

Товари у вигляді матеріальних цінностей , які придбані та зберігаються на підприємстві з метою подальшої реалізації;

Малоцінні і швидкозношувані предмети , які використовуються не більше одного року чи нормального операційного циклу, якщо він більший одного року;

Молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського та лісового господарства;

Незавершене виробництво у вигляді незавершеної обробки і складання деталей, вузлів, виробів і незавершених технологічних процесів. На виробничих підприємствах до незавершеного виробництва відносять витрати на виконання робіт, послуг, по яких підприємство ще не визнало дохід.

Оцінка запасів.

Оцінка запасів є важливою передумовою організації обліку цієї ділянки, адже вона впливає на точність фінансових результатів підприємства. Згідно П(С)БО 9 придбані або вироблені виробничі запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Первинною вартістю запасів які придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);

суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв’язку з пошуком та придбанням запасів.

Суми ввізного мита;

Суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

Затрати по заготівлі;

Інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів та доведення їх до стану, у якому вони придатні для використання та призначення.

Первинною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з положенням бухгалтерського обліку 16 “Витрати”.

Первинною вартістю запасів, які внесені до статутного капіталу, визнається узгоджена засновниками підприємства їх справедлива вартість.

Первинною вартістю запасів, отриманих підприємством безплатно, визнається їх справедлива вартість.

Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість.

Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Не включаються до вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):

· Понаднормативні втрати і недостачі запасів;

· Відсотки за користування позиками;

· Витрати на збут;

· Загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.

Для списання запасів на виробництво та інших потреб існує декілька методів які передбачені П(С)БО 9.

Метод ідентифікованої собівартості – оцінюються запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного.

Метод середньозваженої собівартості – оцінка проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Метод ФІФО – фактична собівартість матеріальних запасів визначається за вартістю перших за часом закупок.

Метод ЛІФО - фактична собівартість матеріальних запасів оцінюється за вартістю перших за часом закупок.

Метод за нормативними затратами – полягає у застосування норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Метод оцінки за цінами продажу – заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки товарів.

Підприємство повинно саме обирати який саме метод буде найефективнішим.

5. Синтетичний та аналітичний облік надходження виробничих запасів.

Для організації бухгалтерського обліку запасів необхідно визначити номенклатуру синтетичних та аналітичних рахунків виробництва і об’єктів калькуляції.

Суть аналітичного бухгалтерського обліку запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей відкривається аналітичний рахунок, в якому об’єкти обліку відображаються за їх кількістю (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартості (за прийнятою системою оцінки).

Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунками. Відповідно до прийнятих на підприємстві групувань матеріальних цінностей дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях. Використовують аналітичний бухгалтерський облік на рахунках для контролю зберігання і руху матеріальних цінностей, їх оцінки, звірки з даними складського обліку, а також для підбиття підсумків інвентаризації.

Для забезпечення ефективності виробництва відповідними матеріальними ресурсами Коломийським ЛК створено спеціальні склади для зберігання основних і допоміжних матеріалів(чорнові меблеві заготовки), палива, запчастин,(фрези, плашки) тари, та інших запасів.

Крім спеціальних складів створено також спеціальні комори , які виконують функції проміжних складів. Кожному складу наказом по підприємству присвоюється порядковий номер, який в подальшому зазначається на всіх документах, що відносяться до операцій даного складу.

Складський облік організовують за видами об’єктів, що зберігаються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей.

Облік матеріалів здійснює завідуючий складом, який є матеріально відповідальною особою. З ним укладається типовий договір у встановленій формі про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Бухгалтерія у певні строки здійснює приймання і обробку первинної документації на сировину, матеріали. Всі документи перевіряються (прибуткові ордери звіряються з рахунками. Що до них належать, приймальними актами тощо.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться на складах за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури – цінника. Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунками. Дані за аналітичними рахунками узагальнюються в оборотних відомостях.

Для полегшення процесу обліку виробничих запасів на складі використовують персональні комп’ютери , використання яких спрощує ведення аналітичного обліку.

Синтетичний облік руху виробничих запасів ведеться на рахунку 20 “Виробничі запаси” за субрахунками:

201 – Сировина й матеріали

202 – купівельні напівфабрикати

203 – паливо

204 – тара і тарні матеріали

205 - будівельні матеріали

206 – матеріали передані в переробку

207 - запасні частини

208 – матеріали сільськогосподарського призначення

209 – інші матеріали.

По дебету 20 рахунка відображають всі надходження запасів та збільшення їх вартості у результаті дооцінки. По кредиту - витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості внаслідок уцінки.

Здійснюючи операції що стосуються надходження виробничих запасів в Коломийському ЛК мають місце такі господарські операції.

6. Синтетичний та аналітичний облік вибуття виробничих запасів.

При вибутті запасів на господарські, виробничі потреби, для переробки чи реалізації підприємство Коломийський ЛК використовує такі шляхи:

· Передача до основного чи допоміжного виробництва

· Продаж надлишкових матеріальних цінностей

· Внесення до статутного капіталу інших підприємств

· Вибуття в результаті псування чи крадіжки

При відпуску запасів зі складу матеріально-відповідальна особа дотримується наступних вимог:

1) облік запасів проводиться за вагою, обсягом з дотриманням нормативних вимог;

2) запаси відпускаються тільки в межах встановлених лімітів;

Якщо на підприємстві буде мати місце такий факт як уцінка запасів, у зв’язку із втратою первісних властивостей, то дану операцію відображають таким чином:

Зменшення вартості матеріалів внаслідок уцінки :

Д 84 К 201 –500

Списання суми уцінки:

Д 946 К 84 – 600

Визначення фінансового результату:

Д 791 К 946 – 600.

Основними первинними документами, що застосовуються при відпуску матеріалів є лімітно-забірні картки в яких вказується ліміт видачі даному цеху, бригаді, матеріалів, що мають відповідний номенклатурний номер, після чого роблять запис про фактичний відпуск матеріалів з виведенням залишку невикористаних матеріалів, який підтверджує своїм підписом завсклад.

Наприкінці місяця лімітно-забірні картки подаються до бухгалтерії для обліку витрат матеріалів.

Що місяці всі виробничі підрозділи складають звіт про використання сировини, основних матеріалів , де по кожному номенклатурному номері показують залишок на початок місяця, надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати, економія чи перевитрати.

Бухгалтерія складає Зведений звіт про використання матеріалів по груповій номенклатурі (в натуральному і грошовому вимірниках) на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання використаних матеріалів.

Підставою для списання використаних у виробництві матеріалів є Відомість витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат. Вона складається за видатковими документами.

Виробничі запаси відпускаються в цехи для виготовлення продукції і на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації, як надлишкові чи непотрібні.

Відпуск матеріалів на сторону здійснюється на підставі договорів, нарядів .

Інформація що міститься в первинних документах, методом подвійного запису систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

Висновок.

Запаси є однією з найбільших складових собівартості продукції, робіт, послуг. Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих запасів. Цей облік хоч не складний, але дуже трудомісткий. До складу запасів можуть входити сотні видів найменувань. І по кожному такому виду з метою забезпечення кількісної та якісної інформації слід вести аналітичний облік. Для цього потрібно вказувати кількість кожної облікової одиниці в натуральних вимірниках, які повинні бути єдині на підприємстві. У випадку, коли на підприємство від постачальника приходять запаси, що значаться по документах в іншому вимірнику, то необхідно перерахувати у той вимірник, який застосовується на підприємстві. Для бухгалтерського обліку, окрім натуральних вимірників застосовують ще й вартісний вимірник.

З 01.01.2000р. порядок оцінки і обліку товарно-матеріальних цінностей регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

У даній роботі розглянуто основні принципи організації складання бухгалтерського обліку виробничих запасів на Коломийському Лісокомбінаті.

На підприємстві дотримуються основних вимог оцінки виробничих запасів відповідно до П(С)БО 9, при їх надходженні, та виборі методу списання виробничих запасів з підприємства.

Але не зважаючи на це, підприємству варто посилити контроль за доцільністю випуску матеріальних цінностей на сторону у зв’язку з їх непридатністю, чи при виявленні лишніх виробничих запасів. Так як бувають випадки, коли відпускаються виробничі запаси іншим підприємствам, де у накладній основою відпуску вказано “лишні виробничі запаси”, а насправді вони є необхідними для здійснення безперебійного процесу виробництва.

Література .

1.