Реферат: Парфумерна промисловість України проблеми конкурентоздатності та перспективи розвитку

Р Е Ф Е Р А Т

на тему:

“Парфумерна промисловість України:

проблеми конкурентоздатності та перспективи розвитку”

Мета роботи

Перш за все, розглядаючи конкурентоспроможність України в парфумерній промисловості, варто зазначити, що дана галузь в країні почала по-новому розвиватись лише протягом останніх років і тому не досягла ще такого рівня, коли могла б вдало конкурувати з іноземними виробниками. Але, незважаючи на це, вже з’явились перші ластівки, які виробляють якісну недорогу продукцію, правда з деякими недоліками, які автор роботи спробує висвітлити нижче.

Нажаль, у нас в країні ще не було зроблено ґрунтовного дослідження відносно проблеми підвищення конкурентоспроможності підприємств парфумерної промисловості можливо через те, що ця галузь лише почала розвиватись, а можливо і через недостатню кількість інформації стосовно підприємств-виробників. Тому метою цієї роботи є огляд та аналіз розвитку української парфумерної промисловості, порівняння переваг в технічному оснащенні та ресурсному забезпеченні регіонів України, визначення недоліків парфумерної промисловості в порівнянні з іноземними виробниками та знаходження шляхів вирішення зазначених проблем.

Постановка проблеми

Діяльність парфумерної промисловості Україні на засадах ринкової економіки лише почала формуватись, особливо в сфері виготовлення жіночих та чоловічих елітних та недешевих парфумів. Встановлення взаємозв’язків з постачальниками сировини та реалізаторами продукції виробників налагодилось лише останнім часом; свою продукцію виробники збувають на території України, а також колишніх країн Радянського Союзу, особливо Росії. Про це свідчать дані Держкомстату: в 2000 році експортні поставки в кількісному вираженні збільшились більше ніж в 2 рази (з 6452 т в 1999 році до 14013 т в 2000 році), в грошовому – на 62% (з 4831,6 тис. дол. до 7839,16 тис. дол.).

Українські виробники одеколонів та парфумів минулого року виготовили майже в півтори рази більше парфумів, ніж в 1999 році, що є найкращим результатом протягом останніх восьми років. Зростання обсягів виробництва в 2000 році склало приблизно 25-40%, а річний обсяг продажів – близько 60 млн. дол. в оптових цінах. За даними Міністерства аграрної політики, в 2000 році виробники виготовили 97553 тис. штук парфумерних виробів. Взагалі з виробників налічується приблизно двадцять парфумерно-косметичних фабрик, комбінатів, фірм-виробників вітчизняних одеколонів, парфумів, духмяних вод, більше десяти великих офіціальних імпортерів. Найбільш помітними виробниками парфумерної продукції на вітчизняному ринку є ТОВ “Парфумерно-косметичний комбінат “РОСО” (Львівська обл.), ОАТ “Золотоніська парфумерно-косметична фабрика” (Черкаська обл.), ТОВ “Калинівська парфумерно-косметична фірма “КОНЕ” (Вінницька обл.), ТОВ “Львівська парфумерно-косметична фабрика”, ТОВ “Парфумерно-виробничий комбінат “Авалон” (м. Сімферополь), АТ “Ефект” (м. Харків), ОАТ “Миколаївський парфумерно-косметичний комбінат “Алые паруса”.

Але, незважаючи на збільшення кількості виробників та рівнів продажів, увага до впровадження сучасних технологій виробництва, утримання лабораторій по дослідженню речовин та виготовленню суттєво нових парфумерних засобів, як і на проведення масштабних рекламних кампаній залишається на такому ж низькому рівні. Все це призводить до низької конкурентоспроможності українських виробників парфумерної промисловості в порівнянні з іноземними колегами. Для підвищення конкурентоспроможності українських підприємств необхідно розробити вдалі плани стосовно технічного оснащення та переоснащення, проведення маркетингової діяльності та ін.

Аналіз проблеми

Причин нерозвиненості, а в результаті і низької конкурентоспроможності, парфумерної промисловості в Україні можна назвати декілька. Основною причиною, через яку у нас не розвивались і легка промисловість, й інші галузі по виробництву споживчих товарів, було існування Радянського Союзу та України в ньому. Як відомо, в ті часи пріоритетними напрямками у виробництві була важка промисловість та військова техніка, а виробництво парфумерних виробів вважалась непотрібною розкішшю, безглуздим надбанням капіталістичного світу.

Однак виробництво товарів парфумерної промисловості в СРСР все ж таки існувало і деякі вироби були не гіршими за іноземні. Це були чоловічі одеколони (“Шипр”, “Русский лес”), жіночі парфуми (“Красная Москва”, “Торжество”, “Сирень”), різні креми (в більшості випадків для рук та обличчя), лосьйони (огірковий, полуничний, трав’яний) та мило. Але майже вся якісна продукція вважались великим дефіцитом і дорого коштувала. Більша частина парфумерних товарів для пересічних громадян за прийнятною ціною мала значні недоліки як у вигляді упаковки, так і в розроблених ароматах. Вони зовсім не відповідали смакам споживачів, їх потребам та напрямкам моди.

Досліджуючи сучасний стан парфумерної промисловості в Україні, можна помітити разючу схожість у виробництві радянському і українському. Так, лише деякі виробники зуміли змінити дизайн та вигляд упаковки, аромат виробів та інші характеристики. Зовсім не змінився підхід до рекламування своєї продукції, чим і пояснюється непопулярність національних виробників та їх товарів серед громадян України. На відміну від українських, над створенням композиції аромату, флакона і упаковки дорогих парфумів іноземні спеціалісти працюють не один місяць, при цьому використовують натуральні ефірні масла та інші інгредієнти, які надають аромату вишуканість. Втілення цих дизайнерських витворів в флаконах та коробках коштує недешево. Особливо багато коштів іде на маркетинг та рекламу. Але результат виправдовує всі витрати, про що свідчать наступні цифри.

Співвідношення імпортної та вітчизняної продукції має такий вигляд: в грошовому вираженні частка імпортної продукції складає більше, ніж 90%, вітчизняної – близько 10%; в кількісному вираженні – 50:50. Структура продажів має наступний вигляд: найбільшою популярністю із вітчизняної продукції користуються одеколони (86% від всієї продукції), на парфуми припадає менше 1%, на духмяні та туалетні води – 13%. З імпортною продукцією відбувається інша ситуація. Більш за все (80%) реалізується туалетної води (як правило, з пульверизатором), інше поділяють між собою парфумерна вода та парфуми.

Наведені дані відображають те, що українські виробники мало уваги звертають на виробництво необхідної для населення продукції (туалетна вода). Правда ціна наявної вітчизняної продукції значно нижча за іноземну. Українські парфуми займають найбільш дешеву нішу на ринку – їх оптова ціна коливається від 0,8 грн. до 3 грн. Лише деякі виробники останнім часом намагаються налагодити виробництво нової продукції за ціною від 1 дол. і вище. Але, як відомо, доходи населення України почали збільшуватись останнім часом, і люди потребують не дешеві, а якісні парфуми, аромати яких відповідають тенденціям моди.

Частково ця проблема виникає через нестачу достатньої кількості кваліфікованих кадрів. Існування кваліфікованих спеціалістів – це є неодмінна умова успіху в бізнесі, а тим більше для підвищення конкурентоспроможності підприємств. Це має особливе значення для виробництва парфумів та одеколонів. Тут треба знати та вміти прослідкувати нові тенденції та напрямки в моді, а особливо вгадати, чого саме не вистачає зараз споживачу.

Будь-якому виробу, навіть найкращому, необхідна реклама та використання засобів просування його на ринку. Так, випускаючи нову продукцію на ринок, необхідно провести ґрунтовну рекламну кампанію та застосувати засоби просування товару. Спеціалісти “Алых парусов” зазначають, що продукція їх є досить якісною, дизайн упаковки також прийнятний, особливо ціна, при порівнянні з якісними товарами іноземного виробництва, повністю відповідає потребам пересічних українських жінок. Основна проблема полягає в тому, що їх торгівельну марку “погано знають”. Тобто українські виробники не надають необхідної уваги рекламі.

Основною перешкодою проведення рекламної кампанії для українських виробників є банальна відсутність коштів. Таким чином останній, але найбільш проблематичний чинник конкурентоспроможності є наявність капіталу для внутрішніх і зовнішніх інвестувань. Більшості виробників в Україні вистачає їх доходів лише на закупівлю сировини, виплату податків та заробітної плати робітникам. В такому випадку думати про проведення масштабної реклами, впровадження нових технологій чи розробку привабливого дизайну упаковки дійсно дуже важко, але потрібно.

На наступній схемі можна побачити всі ті визначальні фактори, які впливають на підвищення конкурентоспроможності виробників парфумерної продукції. Таким

чином, впливаючи на них, можна досягти позитивних результатів в діяльності підприємств парфумерної промисловості та підняти їх рейтинг в порівнянні з іноземними виробниками. Більш докладно обґрунтування пропозицій позитивного впливу на дані фактори буде наведено в наступному розділі.

Обґрунтування пропозицій та вибір альтернатив

Галузь по виробництву парфумів найбільш розвинена у Франції, де вона вже давно має свої традиції та школи розробки ароматів. Як відомо винаходженням нових ароматів займаються так звані “носи”, спеціалісти, які не лише можуть розпізнати кожний аромат в сукупності ароматів, а й скомбінувати їх в нову суміш, яка суттєво вирізняється на фоні інших парфумів. Парфумерна галузь в Україні так і буде залишатись недорозвиненою, якщо у нас не почнуть з’являтись саме такі спеціалісти, а також спеціалізовані навчальні заклади з цієї професії.

Проблема з наявністю достатньої кількості кваліфікованих кадрів вирішується досить легко в спільних підприємствах, куди направляються освічені спеціалісти з-за кордону для проведення навчання українських колег. В інших українських підприємствах цю проблему можна вирішити через укладання угод з іноземними фірмами щодо навчання наших спеціалістів за кордоном, приїзд іноземних спеціалістів в Україну та проведення спеціалізованих семінарів та тренінгів.

Технологія виробництва на теперішній момент залишає бажати кращого. Хотілося б зазначити, що під технологією я маю на увазі не лише засоби та процес виробництва, а й процес розробки пробної продукції з самого початку та просування її на ринку. Використовуючи сучасну техніку, треба також і розробляти якісь суттєво нові якості продукції, чи то аромат, чи функціональне призначення, чи навіть дизайн упаковки. Беззаперечною перевагою українських парфумерних товарів є використання при виробництві лише натуральних продуктів, в результаті чого продукція не викликає алергії та є незамінною для жінок з сухою, проблемною та чутливою шкірою.

Варто зазначити, що українські виробники останнім часом почали пропонувати покупцям і власні нові розробки. При цьому фабрика-виробник закуповує синтетичну парфумерну основу, допрацьовує її, тобто додає різні ефірні масла, розробляє упаковку. Тому українським підприємствам, використовуючи всі вагомі надбання, необхідно також грамотно розробити маркетингову стратегію, яка б містила рекламу в засобах масової інформації з особливим акцентом на якості продукції та ціні, зацікавити потенційних покупців проведенням рекламних акцій чи просто розповсюдити в місцях продажу їх продукції невеликі пробні екземпляри, щоб жінки та чоловіки дійсно могли б впевнитись в правдивості реклами.

Серед розповсюджувачів дорогих імпортних парфумів найбільш поширеним методом просування товару є реклама в популярних журналах для жінок, особливо в передсвяткових номерах. Рекламують як нові вироби, так і популярні аромати. Використовуються також і інші засоби, наприклад, телевізійна реклама власної торгової мережі. Обидва заходи спрямовані безпосередньо на стимулювання попиту кінцевих споживачів. Не менш дієвим засобом є презентація. Цю акцію використовують, як правило, для ознайомлення клієнтів та журналістів з парфумерними новинками. Нажаль, українські виробники досить рідко використовують рекламні засоби для просування свого товару. Це може свідчити про недостатню кількість коштів на такі заходи.

Для успішного розвитку підприємств, для впровадження технологій та проведення вдалих маркетингових дій необхідні, зрозуміло, кошти. Таким чином треба залучати іноземні та внутрішні інвестиції. Залучення іноземних інвестицій є в теперішній час більш можливим на територіях зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності в Донецькій, Луганській, Закарпатській, Житомирській, Чернігівській, Волинській областях, м. Харкові та АР Крим. Таким чином, беручи до уваги інформацію, наведену вище, в Україні підприємства парфумерної промисловості успішно розвиваються саме в цих регіонах.

Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями

Як відомо, в періоди трансформації в країні та початкового розвитку підприємств, їм необхідний захист уряду та законодавчого органу. Тому варто, на даному етапі розвитку національних виробників, впроваджувати заходи по їх захисту або навіть провадити політику протекціонізму. Зараз існує багато недопрацювань в законодавстві, які треба якнайшвидше виправляти. Наприклад, продукція парфумерної промисловості містить парфуми, одеколони, парфумерну, туалетну та духмяну води, тверді чи концентровані парфуми. Відрізняються вони один від одного вмістом парфумерної композиції та спирту. Але, варто зазначити, що в українському державному стандарті навіть такого поняття як “парфумерна вода” (з вмістом духмяних речовин до 10%) немає.

При виробництві парфумерних виробів вітчизняні підприємства використовують спирт, воду, парфумерні композиції, а іноді ще й фарбники. Розливання вітчизняних одеколонів відбувається в основному в флакони Гостомельського склозаводу. Підприємство, яке вирішить використовувати оригінальну склотару, повинно завозити її з-за кордону. Однак було встановлено ввізне мито на тару обсягом 30%, а на імпортні кришки з пульверизатором, яку в Україні не виробляють зовсім, встановили 20%-ве мито.

Парфумерні композиції також завозять з-за кордону – в Україні виробляється лише декілька найменувань ефірних масел, але для виробництва одеколонів, як правило, використовуються синтетичні композиції. Імпорт парфумерних композицій в Україну підлягає ліцензуванню. Цікавим є той факт, що ліцензування віддушок, які використовуються при виробництві харчових продуктів, минулого року було відмінено, а ліцензування парфумерних віддушок – залишилось.

Зараз при виробництві парфумерних виробів підприємства повинні платити акциз в обсязі 1,2 грн. за 1 л, а при виготовленні спиртоутримуючих косметичних виробів (лосьйонів, зубних еліксирів, лаків для волосся, дезодорантів тощо) – 16 грн. за 1 л. Через це парфумерно-косметичні фабрики практично зупинили виробництво в Україні лосьйонів та зубних еліксирів. В результаті всіх цих недоліків в законодавчому плані почали з’являтись такі організації, як асоціація “Укрефірпарфумерпром”, яка вже два роки просуває в різні інстанції нові Технічні умови на спирт етиловий денатурований для парфумерно-косметичної продукції. Після того, як ці ТУ буде введено в дію, асоціація буде подавати подання до КМУ про поширення пільгової ставки акцизу (1,2 грн. за 1 л) на етиловий спирт. Це дозволить відновити виробництво спиртоутримуючої косметики.

Необхідні ресурси та умови

Економіко-географічне становище України завжди було досить вигідним, тобто вона може постачати свою продукцію у сусідні країни майже без перешкод. Природних ресурсів також існує у нас достатньо. Основними необхідними компонентами для парфумерії зараз є різноманітні трави, квіти, фрукти, які ростуть в Криму та Закарпатті в достатній кількості. Також існують багаті сировинні бази і в інших регіонах. Проблема з наявністю спеціальних заводів по переробці цього природного багатства спеціально для парфумерної промисловості зараз перестає бути актуальною, оскільки багато з них почали вже свою діяльність.

Розглядаючи розвиток підприємств за регіонами, можна зробити такий висновок, що підприємства парфумерної промисловості розвиваються там, де, по-перше, є можливість отримання інвестицій на переобладнання засобів виробництва, а по-друге, там де є сировинна база. Так, наприклад, у місті Харкові, де розташована територія пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності, було залучено 92,8 млн. дол. США на виконання 32 інвестиційних проектів, в тому числі в парфумерну промисловість було залучено 600,0 тис. доларів США, що складає 16,8% від загального обсягу інвестицій. Також в Харкові розташовано ВАТ "Харківцитрон", який виготовляє 32,9% харчової лимонної кислоти в Україні. Виготовлену продукцію він постачає різноманітним підприємствам, в тому числі і в парфумерній промисловості.

Але багато регіонів ще має шанс відкрити і успішно розвивати підприємства парфумерної промисловості. Наприклад, Вінниччина – це край з багатою мінерально-сировинною базою. Область має найбільше у світі родовище конкурентноспроможної мінеральної сировини – каоліну (800 млн. тонн). Діапазон його використання надзвичайно широкий, в тому числі в миловарній та парфумерній промисловості.

Висновки

Зі всього вищезазначеного можна зробити наступні висновки. В Україні вже почали зароджуватись перші виробництва парфумерної продукції, але ці починання ще досить слабкі, і до досягнення рівня конкурентноспроможного виробництва їм ще далеко. Як правило, всі ці підприємства не вирізняються особливою оригінальністю не лише ароматів чи функцій, а й оформлення товарів. Тому їх спеціалісти при плануванні продукції та її дизайну повинні обов’язково відстежувати тенденції моди та потреби споживачів.

Потрібно обов’язково проводити рекламні кампанії та заходи по стимулюванню збуту, роблячи торгівельні марки більш пізнаваними та популярними. В рекламі треба акцентувати низьку ціну та якість товарів, в яких використовуються лише натуральні продукти. Також треба підвищувати кваліфікацію спеціалістів, які б змогли винаходити унікальну та оригінальну продукцію, розробляти нові аромати та відповідну упаковку.

Як загальний висновок хочу зазначити, що, незважаючи на всі проблеми, перешкоди чи негаразди парфумерна промисловість в Україні існує! Існують виробники, які можуть чи зможуть в найближчому майбутньому виготовляти якісну, привабливу і врешті решт конкурентоспроможну продукцію, та розвивати конкурентоспроможну парфумерну промисловість в Україні!

Список використаної літератури

1. Віра Фролова, “Белые и душистые”, БІЗНЕС №14 (429), 02 квітня 2001 рік

2. Україна в цифрах. Статистичний довідник, Державний комітет статистики України, 2001, Київ