Реферат: Вирішення спорів у галузі охорони

Правова охорона і захист лісів

Уся система лісового законодавства спрямована на забезпечен­ня охорони та захисту лісів України, що передбачає здійснення постійними лісокористувачами, центральними та місцевими орга­нами державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаб­лення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також на раціональне їх використання (ст. 85 Лісового кодексу України).

Так, з метою охорони лісів від пожеж лісокористувачами щорічно розробляються і здійснюються заходи протипожежної профілактики. Населення, підприємства, установи, організації, їх протипожежна техніка і транспортні засоби залучаються до гасіння лісових пожеж. Особи, які залучені до гасіння лісових пожеж, за­безпечуються харчуванням та медичним обслуговуванням тощо.

З метою забезпечення охорони і захисту лісів у структурі спеціально уповноважених державних органів лісового господарст­ва та постійних лісокористувачів створюються служби лісової охо­рони (ст. 87 Лісового кодексу України), які уповноважені запобіга­ти порушенням правил охорони і захисту лісів, установленого по­рядку використання лісових ресурсів тощо; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень лісового за­конодавства; доставляти осіб, що його порушують, до органів внутрішніх справ, місцевих органів влади; вилучати в них незакон­но добуту продукцію лісових користувань, інструменти, обладнан­ня, транспортні та інші засоби, що були знаряддям правопорушен­ня, а також відповідні документи; здійснювати інші дії (ст. 88 Лісо­вого кодексу України).

Працівники державної лісової охорони підлягають обов'язково­му державному страхуванню у порядку та умовах, визначених по­становою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 589'.

Раціональне використання та відтворення лісів, їх охорона та захист лісокористувачами при додержанні ними вимог у цій сфері підлягають економічному стимулюванню, що базується на принци­пах, визначених ст. 92 Лісового кодексу України.

У лісовому законодавстві практично немає норм, спрямованих на охорону та захист лісової та іншої рослинності, види якої зане­сені до Червоної книги України. Тому при розгляді зазначених проблем доцільно керуватися Законом України від 9 квітня 1999 р. «Про рослинний світ», Положенням про Червону книгу України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р.³ , а також Положенням про Зелену книгу України, яке за­тверджується Кабінетом Міністрів України.

З метою збалансованого лісокористування, запобігання проявам згубних наслідків природних явищ тощо прийнято Закон України від 10 лютого 2000 р. «Про мораторій на проведення суцільних ру­бок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського рай­ону».

Відповідальність за порушення лісового законодавства

На забезпечення охорони і захисту лісів, раціональне їх викори­стання і відтворення спрямоване також закріплення ст. 98 Лісово­го кодексу України переліку порушень лісового законодавства, за вчинення яких винні особи можуть бути притягнені до дис­циплінарної, адміністративної, цивільно-правової або криміналь­ної відповідальності.

Під лісовим правопорушенням слід розуміти протиправну дію або бездіяльність (умисну чи необережну), яка завдає шкоди лісам або земельним ділянкам лісового фонду і передбачає юридичну відповідальність винної у цьому особи.

Особи, які вчинили лісове порушення, крім притягнення їх до різних видів відповідальності, зобов'язані повернути самовільно зайняті ділянки лісового фонду за їх належністю без відшкодуван­ня затрат, понесених за час незаконного користування ними. При­ведення таких земельних ділянок у придатний для ведення лісово­го господарства стан здійснюється винними особами, які са­мовільно зайняли ці ділянки, або за їх рахунок.

Місцеві ради, державні органи охорони навколишнього природ­ного середовища, лісового господарства та інші уповноважені дер­жавні органи України в межах своїх повноважень у порядку, виз­наченому законодавством, вправі приймати рішення про припи­нення робіт, які порушують вимоги щодо безпеки природного ста­ну лісів та їх відтворення.

Застосування до винних осіб за порушення лісового законодав­ства України різних видів відповідальності має певні особливості.

Цивільно-правова відповідальність

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Необхідно сказати, що особливістю цивільно-правової відповідальності за порушення лісового законодавства є те, що во­на визначається спеціальними нормативними актами лісового за­конодавства, має своїм об'єктом охорони не товарно-матеріальні цінності, вартість яких обчислюється у відповідних сумах, а компо­нент природного середовища, зокрема лісові ресурси, які не мають вартості, і здійснюється шляхом стягнення шкоди за затверджени­ми таксами.

Такса є умовною одиницею обчислення шкоди і складається з двох частин: перша її частина відображає у грошовій формі ту ча­стку витрат, які вкладені державою на охорону і відтворення цього природного об'єкта, друга — включає суму, що перевищує розмір цих витрат, і стягується як покарання за заподіяну екологічну шко­ду у тій її частці, котра не покривається компенсацією дійсних збитків'.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 1996 р. № 1464 затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству.

Цією постановою, згідно з додатками, визначено розміри такс для обчислення розміру стягнень за шкоду, заподіяну лісовому господарству підприємствами, установами, організаціями та громадянами (за пошкодження дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту; знищення або пошкодження лісових культур, на­саджень і молодняка природного походження та самосіву на зем­лях, призначених для лісовідновлення та лісорозведення; знищен­ня або пошкодження сіянців та саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях; самовільний сінокос і випас худоби; знищення і пошкодження лісогосподарських та відмежувальних знаків; зни­щення або пошкодження мурашників; пошкодження сіножатей та пасовищних угідь; знищення або пошкодження лісоосушувальних каналів, дренажних систем і шляхів; незаконна порубка і пошкод­ження дерев і чагарників до ступеня припинення росту; са­мовільна заготівля (збирання) недеревних рослинних ресурсів у порядку спеціального використання, а також загального викорис­тання на ділянках, де це заборонено чи допускається тільки за спеціальним дозволом).

Кратність розміру стягнень визначається пропорційно до нео­податковуваних мінімумів доходів громадян та відповідно до зазна­чених порушень. Наприклад, за пошкодження дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту одного дерева діаметром до 10 см (у корі біля шийки кореня в сантиметрах) — 0,2 щодо лісів першої групи та 0,1 щодо лісів другої групи; до 12,0 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — залежно від групи лісів і т.ін.

Розмір стягнень за шкоду, заподіяну лісовому господарству підприємствами, установами, організаціями і громадянами у ре­зультаті пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовина­ми, промисловими та комунально-побутовими викидами (скидами) і покидьками, а також внаслідок підпалу або порушень правил по­жежної безпеки в лісах, становить: стягнення за пошкодження лісових культур і насаджень природного походження, яке обчис­люється в десятикратному розмірі діючих такс на деревину, що відпускається на пні, за першим розрядом у всіх таксових поясах без застосування встановлених норм зниження такс; вартість робіт з припинення негативного впливу на насадження зазначених фак­торів або гасіння лісової пожежі; вартість робіт з очищення тери­торії; вартість робіт, пов'язаних з вирощуванням лісових насаджень до віку деревостанів, що пошкоджені зазначеними негативними факторами.

Зазначені такси для обчислення розміру стягнень за шкоду, за­подіяну лісовому господарству підприємствами, установами, ор­ганізаціями та громадянами, застосовуються також для обчислення шкоди, заподіяної знищенням, пошкодженням чи незаконною рубкою окремих дерев, груп дерев, чагарників на сільськогоспо­дарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках, що не входять до лісового фонду.

До підприємств, установ, організацій та громадян, які заподіяли шкоду земельним насадженням у межах населених пунктів, засто­совуються такси для обчислення розміру шкоди, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1999 р. № 559'. Кратність розміру шкоди, виходячи з неоподатковуваного мініму­му доходів громадян, встановлюється за кожне дерево, кожний кущ чагарника, газон і квітник, які знищені або пошкоджені до ступе­ня припинення або, відповідно, до ступеня неприпинення росту. Так, за дерево діаметром від 46,1 до 50 см, знищене або пошкод­жене до ступеня припинення росту, застосовується такса у розмірі 1100 гривень. Ці такси застосовуються й за самовільне використан­ня земельних ділянок, відведених для озеленення, влаштування на них сміттєзвалищ, випалювання рослинності, випасання худоби, засмічення водойм на їх територіях, проїзд та заїзд транспортних засобів тощо.

У разі порушення лісозаготівельними організаціями, іншими установами та громадянами Правил відпуску деревини на пні, во­ни несуть деліктову (договірну) матеріальну відповідальність у розмірах майнових стягнень, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 р. № 1378. В основу розмірів майнових стягнень покладено такси на деревину лісових порід, що відпускається на пні, розмір майнових втрат на вирощення лісу та певні порушення Правил відпуску деревини на пні.

Наприклад, за рубку дерев не на призначених для цього ділян­ках, рубку без лісорубного квитка (ордера), або не в такій кількості і не тих дерев, що зазначені в матеріалах відведення, а також-за пошкодження цих дерев до ступеня припинення росту застосо­вується десятикратна таксова вартість незаконно зрубаної або по­шкодженої деревини; за несвоєчасне наступне оформлення лісо­рубних квитків (ордерів) на рубку дерев — трикратна таксова вартість зрубаної деревини; за незадовільне або несвоєчасне очищення місць рубок від порубкового залишку, захаращення просік, доріг і смуг завширшки ЗО метрів, прилеглих до лісосік, — двократна вартість витрат на очищення; за невивезення деревини з лісу в установлений термін з урахуванням наданої відстрочки, а також за зберігання її в лісі у літній період з порушенням вимог Санітарних правил в лісах України — двократна таксова вартість деревини тощо.

Майнова (таксова) відповідальність за шкоду, заподіяну видам рослин (лісових), занесених до Червоної книги України, визна­чається постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1993 р. № 399. Особливістю такої відповідальності є встановлення більш значних розмірів майнових стягнень за шкоду, заподіяну цим видам рослин, які обчислюються у неоподатковуваних мініму­мах доходів громадян.

Відшкодування шкоди, завданої лісовим ресурсам, застосо­вується до винних осіб незалежно від того, несуть вони адміністра­тивну або кримінальну відповідальність чи ні.

Розміри шкоди, заподіяної внаслідок порушення лісового зако­нодавства зеленим насадженням на земельних ділянках, не відне­сених до лісового фонду, обчислюються за таксами, визначеними у підзаконних актах центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, центрального ор­гану виконавчої влади з питань лісового господарства, їх органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими органами дер­жавної виконавчої влади, працівникам яких надане право складан­ня протоколу про адміністративне правопорушення.

Адміністративна відповідальність

Підставою для притягнення винних осіб у порушенні вимог лісового законодавства є адміністративне правопорушення (просту­пок), під яким розуміють протиправну, винну (умисну або необе­режну) дію чи бездіяльність, яка посягає на державну власність на ліси, встановлений порядок державного управління в галузі вико­ристання, відтворення, охорони і захисту лісів в Україні, права і за­конні інтереси громадян у галузі використання лісових ресурсів та встановлений правовий режим використання, відтворення, захисту і охорони лісів.

Законом України від 6 березня 1996 р. «Про внесення змін і до­повнень до деяких законодавчих актів України з питань охорони навколишнього природного середовища»' внесено зміни і допов­нення до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП), які вдосконалюють застосування адміністративної відповідальності за порушення лісового законодавства.

Адміністративні правопорушення у цій галузі можна поділити на групи. До першої групи відносяться порушення права державної власності на ліси: самовільна переуступка права лісокористування, а також укладання інших угод, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на ліси (ст. 49 КпАП); вико­ристання ділянок земель державного лісового фонду для розкорчо­вування, спорудження будівель, переробки деревини, влаштування складів тощо без належного дозволу на використання цих ділянок (ст. 63 КпАП); порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини та заготівлі жи­виці (ст. 64 КпАП); незаконна порубка і пошкодження дерев і ча­гарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодня­ка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісорозведення (ст. 65 КпАП); перевищення лімітів та нормативів використання природних ресурсів, у тому числі й лісових ресурсів (ст. 91² КпАП).

До другої групи порушень лісового законодавства відносяться: знищення або пошкодження підросту в лісах (ст. 66 КпАП); зни­щення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем; порушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призве­ло до виникнення лісової пожежі або поширення її на значній площі (ст. 77 КпАП); самовільне випалювання стерні, луків, пасо­вищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків у смугах відводу авто­мобільних доріг і залізниць, а також опалогр листя у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу (ст. 77' КпАП).

Як порушення правил використання лісових ресурсів визнані: здійснення лісових користувань невідповідне до мети або вимог, передбачених в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку (ст. 67 КпАП); самовільний сінокос і випас худоби в лісах та на землях державного лісового фонду, не вкритих лісом; самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід і т.ін., де це забо­ронено або допускається тільки за лісовим квитком; збирання ди­корослих плодів, горіхів, ягід і т.ін. з порушенням установлених строків їх збирання (ст. 70 КпАП); пошкодження сінокосів і пасо­вищних угідь на землях державного лісового фонду (ст. 69 КпАП); пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, про­мисловими і комунально-побутовими викидами, відходами і по­кидьками, що спричиняє його усихання чи захворювання (ст. 72 КпАП); засмічення лісів відходами (ст. 73 КпАП).

Самостійну групу правопорушень становлять: порушення пра­вил та інструкцій по відновленню, поліпшенню стану і породного складу лісів, підвищенню їх продуктивності, а також по викорис­танню ресурсів спілої деревини (ст. 68 КпАП); введення в експлу­атацію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, транспортних шляхів, комунальних та інших об'єктів, не забезпе­чених обладнанням, що запобігає шкідливому впливу на стан і відтворення лісів (ст. 71 КпАП); знищення або пошкодження лісо-осушувальних канав, дренажних систем і шляхів на землях держав­ного лісового фонду (ст. 74 КпАП); знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах (ст. 75 КпАП).

Особливу групу становлять порушення за незаконне вивезення з України або ввезення на її територію об'єктів рослинного світу, в тому числі ботанічних колекцій, ті ж дії щодо видів рослин, за­несених до Червоної книги України, або використання і охорона яких регулюється відповідними міжнародними договорами України (ст. 88 КпАП); порушення порядку придбання чи збуту об'єктів рослинного світу (ст. 88' КпАП); порушення умов зростання рос­лин, занесених до Червоної книги України, невиконання вимог на­даних дозволів на вилучення з природного середовища та здійснення інших видів використання рослин, занесених до Червоної кни­ги України, а також порушення умов утримання рослин цих видів у ботанічних садах, дендрологічних парках, інших спеціально ство­рених умовах, що призвело до їх загибелі (ст. 90 КпАП); пору­шення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку ботанічних колекцій та торгівлі ними (ст. 88² КпАП).

Окреме місце займає порушення, передбачене ст. 153 КпАП: знищення або пошкодження зелених насаджень, окремих чагар­ників, газонів, квітників та інших об'єктів озеленення в населених пунктах, невжиття заходів для їх охорони, а також самовільне пе­ренесення в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайня­тих об'єктами озеленення.

На винних у порушенні лісового законодавства за зазначені адміністративні правопорушення накладаються такі види адміністративних стягнень: штрафи — на громадян від 0,1 до 2 не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб від 0,4 до 4 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штрафи з конфіскацією незаконно добутого, об'єктів, знарядь і засобів вчи­нення правопорушення або без такої.

Притягати до адміністративної відповідальності та накладати адміністративні стягнення за лісопорушення вправі органи лісово­го господарства відповідно до ст. 241 КпАП, органи Міністерства екології та природних ресурсів України відповідно до ст. 242' КпАП.

Винні особи можуть бути також притягнені до відповідальності за невиконання законних розпоряджень, приписів чи інших вимог посадових осіб, органів, які здійснюють державний контроль у га­лузі охорони навколишнього природного середовища, використан­ня природних (у тому числі лісових — ред. наша) ресурсів, радіаційної та ядерної безпеки або охорону природних ресурсів, не-надання їм необхідної інформації або надання неправдивої інфор­мації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків (ст. 188 КпАП).

Кримінальна відповідальність

Чинне лісове законодавство передбачає ряд норм, які закріплю­ють ознаки кримінальне караних діянь (дій або бездіяльності) у га­лузі використання лісових ресурсів. Порядок притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за скоєні злочини визна­чається Кримінальним кодексом (КК) України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 89 КК України, умисне знищення чи істотне пошкодження лісових масивів шляхом підпалу, а відповідно до ч. З ст. 89 КК України — умисне знищення або по­шкодження лісових масивів, вчинене шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це діяння спричинило людські жертви чи завдало особливо великої шкоди, карається поз­бавленням волі на різні строки. Позбавлення волі не звільняє вин­них осіб від відшкодування збитків, завданих злочином. За ст. 159 КК України винні особи притягаються до відповідальності за по­траву посівів і пошкодження насаджень.

Кримінальна відповідальність за незаконну порубку лісу перед­бачена ст. 160 КК України, за якою карається незаконна порубка дерев і чагарників у лісах першої групи, що виконують захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, в лісах заповідників, національних та природних парках, заповідних лісових ділянках, лісах, що мають наукове або історичне значення, природних пам'ятках, лісопарках.

Список використаної літератури:

1. Екологічне право: особлива частина / За ред. АПрН В. І. Андрейцева. – К.: Істина, 2001.

2. Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 22-23.

3. Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №52.

4. Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №13.

5. Закон України від 9 квітня 1999 р. «Про рослинний світ», Положенням про Червону книгу України.