|
РЕФЕРАТ
Тема:
Здоров’я людини і працездатність м’язів
У медичній енциклопедії дають таке визначення здоров’ю в соціологічному розумінні “Здоров’я – це процес збереження і розвитку психічних, біологічних (фізіологічних ) функцій людини, його оптимальної працездатності і соціальної активності при максимальному збереженні тривалості активної життєдіяльності”.
В Статуті Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) йдеться про те, що здоров’я населення – це стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не лише відсутність хвороби або фізичних дефектів. Отже, у цьому поняття поєднані біологічні та соціальні якості, вроджені і здобуті біологічні та соціальні властивості.
Здоров’я населення характеризує низка таких демографічних показчиків, як народжуваність, загальна і дитяча смертність, середня тривалість життя, а також фізичний розвиток, інвалідизація тощо.
У понятті “Здоров’я” умовно можна виділити три компоненти: фізичний, психологічний та соціальний.
До ознак здоров’я можна віднести такі:
- нормальне функціонування організму на всіх рівнях організації – оргізменному, органному, тканинному, клітинному, молекулярно-генетичному; норальне протікання типових фізіологічних і біохімічних процесів, що забезпечують життєдіяльність людини;
- динамічна рівновага організму і навколишнього середовища;
- здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій, участь у соціальній діяльності та суспільно-корисній праці;
- здатність організму пристосовуватися до умов існування в навколишньому середовищі, що постійно змінюються (адаптація); здатність підтримувати сталість складу внутрішнього середовища організму (гомеостаз), забезпечувати нормальну та різнобічну життєдіяльність;
- відсутність хвороби, тобто оптимальне функціонування організму;
- повне фізичне, духовне, розумове і соціальне благополуччя, гармонійний розвиток фізичних і духовних сил організму.
Людина, з одного боку, має певну біологічну або спадкову конституцію, а з іншого – формується під впливом соціального оточення. Тому розвиток людини залежить як від генетичних факторів, так і від взаємодії організму з фізичним середовищем. На стан здоров’я людини впливають: спосіб життя, генетичні фактори і фактори навколишнього середовища. За даними експертів ВООЗ, 80% захворювань людей обумовлені несприятливим станом навколишнього середовища і незадовільними умовами життя.
Збереження здоров’я та продовження повноцінного й активного життя є не тільки однією з найважливіших, але й однією з найскладніших проблем людства. До чинників, що сприяють збереженню здоров’я людини можна віднести:
· правильне збалансоване харчування;
· зайняття фізичною культурою та спортом;
· дотримання гігієнічних норм та вимог в побуті, на робочому місці, на відпочинку;
· чергування праці та відпочинку;
· відсутність шкідливих звичок (тютюнопаління, вживання алкоголю, наркотиків тощо);
· нормалізація стану навколишнього середовища;
Скорочуючись м’язи виконують роботу. Для роботи м’язів використовується енергія, що виділяється в результаті розщеплення вуглеводів у клітинах. Робота м’язів залежить від їхньої сили.
М’яз тим сильніший, чим більше в ньому м’язових волокон, тобто чим він товстіший.
Розрізняють статичну і динамічну роботу м’язів. Під час статичної роботи м’язи тривали час перебувають у напруженому стані, наприклад, при утриманні вантажу, при певній поставі тіла. При статичному зусиллі м’яз перебуває у стані напруження. Під час виконання деяких вправ на кільцях, паралельних брусах, під час утримання піднятої штанги статична робота вимагає одночасного скорочення майже всіх м’язів волокон, і, природно, може бути дуже недовга через втому, яка розвивається. Втомлюються в першу чергу не м’язи, а нервові центри, які регулюють роботу цих м’язів. Саме тому для підтримання високої фізичної працездатності м’язів необхідно, щоб була й висока працездатність нервової системи.
Динамічною називають роботу, пов’язану з рухом, коли скорочення м’язів чергується із розслабленням. Наприклад, біг, ходіння, плавання. Спортивні ігри тощо. При динамічній роботі о черзі скорочуються різні групи м’язів. М’язи, які виконують динамічну роботу. Швидко скорочуються і, працюючи з великим напруженням, швидко втомлюються. Але зазвичай різні групи м’язових волокон при динамічній роботі скорочуються по черзі, що дає можливість м’язів під час розслаблення відпочити і тому діяти тривалий час. Нервова система, керуючи роботою м’язів, пристосовує їхню роботу до поточних потреб організму. Це дає їм змогу працювати економно, з високим коефіцієнтом корисної дії. Втома при динамічній роботі настає з різних причин. Розвиток втоми пов’язаний передусім зі змінами, які відбуваються у нервовій системі, порушенням проведення нервових імпульсів у синапсах. Основним з них є недостатнє постачання м’язів киснем, зменшення запасів хімічних речовин, які є джерелом енергії скорочення, накопичення продуктів обміну (молочної кислоти тощо).
Швидкість настання втоми залежить від стану нервової системи, частоти ритму, в якому виконується робота, і від величини навантаження. При різко вираженій втомі розвивається тривале скорочення м’язів, нездатність їх до повного розслаблення. Втома може бути зумовлена несприятливою обстановкою, нецікавою роботою.
Для кожного виду м’язової діяльності можна підібрати деякий середній (оптимальний) ритм і величину навантаження, при яких роботи стане максимальною, а втома розвиватиметься поступово. Дослідження І.М. Сєченова засвідчили, що найбільшу роботу м’язи можуть виконувати при середньому навантаженні і середньому ритмі.
Фізична втома – нормальне фізіологічне явище. Після відпочинку працездатність не тільки відновлюється, а й часто перевищує початковий рівень. Уперше І.М.Сєченов у 1903 році довів, що відновлення працездатності втомлених м’язів правої руки відбувається значно швидше, якщо в період відпочинку виконувати роботу лівої рукою. На відміну від простого спокою, такий відпочинок І.М. Сеченов назвав активним.
Робота м’язів – необхідна умова їхнього існування. Тривала бездіяльність м’язів спричиняється до їх атрофії і втрати ними працездатності. Тренування. Тобто систематична, помірна робота м’язів, сприяє збільшенню їхнього об’єму, зростанню сили і працездатності, що важливо для фізичного розвитку всього оргазму.
Сил, величина і працездатність м’язів перебувають у прямій залежності від вправлянь і тренувань. Під час роботи посилюється кровопостачання м’язів, поліпшується регуляція їхньої діяльності нервової системи, відбувається ріст м’язових волокон, тобто збільшується маса мускулатури. Здатність до фізичної роботи, витривалість є результатом тренування м’язової системи.
Вправи – ефективний засіб і спосіб удосконалення рухового апарат людини. Вони лежать в сонові будь-якої рухової навички і вміння. Під впливом вправ формуються закінченість і стійкість усіх форм рухової діяльності людини.
При систематичному тренуванні відбувається збільшення потужності і корисної дії м’язів тіла. Це збільшення досягається, з одного боку, завдяки розвиткові м’язів, які беруть участь у даній роботі (м’язи, які тренуються, збільшуються в розмірах, у зв’язку з чим зростає і їхня сила), а з другого, у результаті змін, яких зазнають серцево-судинна і дихальна система.
Для досягнення високої працездатності м’язів під час фізичної роботи слід дотримувати таких правил:
- працювати на свідому повітрі або у добре провітрюваному приміщенні для забезпечення надходження до м’язів необхідної кількості кисню, без якого неможливе утворення енергії, що виділяється у результаті розщеплення вуглеводів у клітині;
- уникати без достатньої фізичної підготовки надмірних навантажень;
- тренувати свої м’язи фізичними вправами;
- за появи відчуття значної втоми потрібно відпочити – чергування фізичних навантажень і відпочинку є одним зі способів підтримання високої працездатності й запобігання перевтомі.
Обота
|
