Назва реферату
: Необхідність виділення з організму продуктів обміну
Розділ
: Біологія
Необхідність виділення з організму продуктів обміну
Процес виділення як складова частина обміну речовин – один з головних у збереженні гомеостазу. Він забезпечує звільнення організму від непотрібних і шкідливих продуктів обміну, а також від чужорідних та отруйних речовин (алкоголь, наркотики, ліки), що надійшли ззовні.
Органами виділення є:
нирки, легені, шкіра, слинні залози, шлунково-кишковий тракт, печінка, підшлункова залоза.
В процесі життєдіяльності організму в тканинах здійснюється розпад білків, жирів, вуглеводів з виділенням енергії.
Кінцеві продукти обміну (продукти дисиміляції) з тканин переходять в кров, кров’ю приносяться до органів виділення і через них виводяться з організмі.
Більша частина продуктів розпаду виділяється через систему сечовивідних органів:
- Через легені виводяться леткі сполуки СО2, ефір (після наркозу), хлороформ, ацетон, а також пари води.
- Потові залози виділяють зайву воду, мінеральні солі, солі важких металів, сечовину, азот, аміак, молочну кислоту.
- Слинні залози – можуть виводити лікарські речовини (аспірин), а також сполуки ртуті, вісмуту, брому, йоду, сечовину.
- Шлункові та кишкові залози виділяють у просвіт шлунка та кишечнику алкоголь розчинений у крові, продукти обміну білків, воду та зайві мінеральні солі, а також сполуки заліза, ртуті, срібла, брому, хінін, сульфаніламіди.
- В печінці знешкоджуються різні отрути, надлишки гормонів, продукти обміну гемоглобіну та білків. Вона виводить креатинін, холестерин, жовчні пігменти.
Будова та функції органів сечовидільної системи:
нирок, сечоводів сечового міхура, сечовидільного каналі.
Нирки (nephreos), - парні органи (права і ліва) бобоподібної форми, розташовані з обох боків хребта в поперековій ділянці черевної порожнини (Довжина – 10-12 см, ширина – 5-6 см, маса 120-200 г).
Зовні нирки вкриті щільною сполучною оболонкою – жировою капсулою, яка міцно тримає їх у певному анатомічному положенні (при різкому схудненні – блукаюча нирка). На внутрішній увігнутій поверхні розташовуються ворота нирки, через які проходять: входять артерія та нерви, а виходять вена, лімфатичні судини, сечовід.
На розрізі нирки видно два шари:
1.зовнішній – корковий (темніший).
2.внутрішній – мозковий, утворений нирковими пірамідами (по 10-15 у кожній нирці). Верхівки пірамід (збирні трубки) закруглені у вигляді сосочків, що відкриваються у
3.ниркову миску – порожнину.
Ниркова миска переходить у сечовід.
Структурною та функціональною одиницею нирки є нефрон (кожна нирка – 1 млн).
Нефрони – складні мікроскопічні утвори, які починаються двостінною капсулою (Шумлянського-Боумена), всередині якої знаходиться клубочок капілярів (мальпігіїв клубочок). Між шарами капсули знаходиться порожнина, яка переходить у звивистий (первинний) сечовий каналець. Він доходить до межі кіркового і мозкового шарів нирки. На межі каналець звужується, спрямляється і в мозковому шарі утворює петлю Генне, яка повертається в кірковий шар нирки. Тут він знову стає звивистий (вторинний) і відкривається у збирну трубочку. Збирні трубки, зливаючись, утворюють загальні вивідні протоки, які проходять через мозковий шар нирки до верхівок сосочків, що виступають в порожнину миски.
Стінки канальця, так само як і кожна з двох стінок капсули, утворені одним шаром епітеліальних клітин.
На відміну від фільтрації реабсорбція протікає за рахунок активної діяльності клітин канальцевого епітелію з витратами енергії та поглинанням О2. В результаті утворюється вторинна сеча (1,5 л). До її складу входить: сечовина, сечова кислота, аміак, сульфати, фосфати Na+, K+,CL-. Відсутні (при нормальній роботі нирок): білки, цукор.
Нирки здійснюють свою роботу постійно. Тому і використовують багато кисню, поживних речовин, що свідчить про великі енергетичні затрати під час утворення сечі.
Регуляція процесу сечоутворення: в усіх відділах нефрона є спеціальні рецептори, які контролюють вміст води, NaCL та різних речовин у крові.
- при підвищенні NaCL у крові (солона їжа) нирки утворюють більше первинної сечі з сіллю. Сіль затримує воду у канальцях нефрону, утворюється більше вторинної сечі, бо з нею має вийти зайва сіль;
- при зневодненні організму: в крові підвищується концентрація солі, рецептори судин надсилають у гіпоталамус імпульси. З нього до гіпофіза та наднирникових залоз надходить сигнал про збільшення утвореного гормону. (вазопресин – антидіуретичний...). Гормон збільшує реабсорбцію води в канальцях нефрона, сечі менше і вона більш концентрована.
- Надлишок води в організмі: гіпофіз виділяє менше гормону, реабсорбція зменшується і зайва вода виходить з сечею. Отже, процес сечоутворення регулюється нервовою системою і гуморальними чинниками.
Регуляція сечовиділення
Виділення сечі здійснюється рефлекторно. Сеча потрапляє у сечовий міхур, стінки його розтягуються і подразнюються рецептори слизової оболонки. По доцентрових нервах від рецепторів імпульси ідуть у крижові відділи спинного мозку, де міститься безумовно-рефлекторний центр сечовипускання. Сечовипускання у людини відбувається довільно, це пов’язано з впливом нейронів кори великого мозку. Вони гальмують або активізують центри спинного мозку. У дітей довільне сечовипускання встановлюється до 2-3 років життя. Нормальна частота сечовипускання – 4-6 разів на добу.
Профілактика захворювань сечовидільної системи.
Захворювання – нефрит – запалення різних елементів нирки:
- цистит – запалення слизової оболонки сечового міхура;
- уретрит – запалення сечівника;
- ниркокам’яна хвороба;
- енурез – нічне нетримання сечі;
- уремія – отруєння організму аміаком і сечовиною (при припиненні роботи нирок).
Причини захворювань: низхідна інфекція, висхідна інфекція, загальне переохолодження організму, застуди, отруйні речовини, лікарські препарати.
Щоб запобігти захворюванням органів сечовиділення, слід дотримуватись певних вимог:
- раціональне і збалансоване харчування;
- загартування, але без переохолодження;
- своєчасне лікування зубів і ангін, тонзилітів;
- обережне звертання з ліками, отрутами;
- дотримання особистої гігієни, статевої гігієни;
- не вживати спиртні напої;
- не перевтомлюватися;
- правильний режим праці, відпочинку, сну
Ниркова артерія, зайшовши в нирку, ділиться на велику кількість гілочок...
Тонка судина, яка має назву приносної артерії, заходить у втиснуту частину капсули, утворюючи там клубочок капілярів. Капіляри збираються у судину, що виходить з капсули, - виносну артерію. Остання підходить до звивистого канальця і знову розпадається на капіляри, які його обплітають. Ці капіляри збираються у вени, які, зливаючись, утворюють ниркову вену і виносять кров з нирки.
Функції нирок:
- беруть участь у підтриманні постійності об’єму рідин тіла, їхнього осмотичного тиску та їхнього складу;
- регуляції кислотно-лужної рівноваги;
- виділення продуктів азотного обміну і чужорідних речовин;
- метаболізмі вуглеводів і білків;
- кровотворенні (утворюються еритроцити, оскільки виділяють речовину, яка стимулює кістковий мозок за нестачі О2;
- викидають у кров гормон ренін (при порушенні кровопостачання нирок), який підвищує артеріальний тиск;
- виробляють фермент, здатний запобігати розвиткові тромбу або розчиняти.
Сечовід – починається в нирковій мисці, а закінчується впадінням у сечовий міхур. Довжина 30-35 см, ширина 5-6 мм. Стінка його складається з 3 оболонок:
Внутрішньої – слизової з рецепторами,
Середньої – м’язова,
Зовнішньої – сполучнотканинної.
Його функція полягає у відведенні сечі (перистальтичними хвилями) з нирки у сечовий міхур.
Сечовий міхур – порожнистий м’язовий орган, який виконує функцію резервуара для сечі і бере участь у періодичному виведенні її з організму (акт сечовипускання) Форма та розміри сечового міхура змінюються у міру його наповнення сечею. Місткість його в дорослої людини 250-500 мл. Стінка міхура має оболонки:
внутрішня –слизова з великою кількістю складок (для розтягування),
середня – товста м’язова,
зовнішня – сполучнотканинна.
Вихід з сечового міхура у сечівник закритий коловим м’язом – сфінктером, завдяки чому сеча вільно не витікає назовні.
Сечівник (уретра) – непарний трубчастий орган, який відкривається невеличким отвором у ділянці зовнішніх статевих органів (жіночий – 3-4 см, чоловічий – 18-20 см у вигляді букви S). По ньому сеча під час сечовипускання виділяється з сечового міхура назовні.
Утворення сечі, регуляція сечоутворення і сечовиділення.
Сеча (urina) утворюється в нирках з крові, якою нирки дуже добре постачаються (за добу 1500-1800 л. крові).
В основі сечоутворення лежать два процеси: фільтрація і реабсорбція. Фільтрація відбувається в капсулах. Діаметр приносної артерії більший, ніж виносної, тому тиск крові в капілярах клубочка досить високий (70-80 мм.рт.ст.). Завдяки такому високому тискові плазма крові разом з розчиненими в ній неорганічними та органічними речовинами проштовхується крізь тонку стінку капіляра та внутрішню стінку капсули (без затрат енергії). При цьому профільтровуються всі речовини з відносно малим діаметром молекули. Форменні елементи крові, білки та жири залишаються в капілярах. Внаслідок фільтрації утворюється первинна сеча (150-180 л), до складу якої входить: вода, сечовина, сечова кислота, іони неорганічних речовин, глюкоза, амінокислоти, вітаміни.
Первинна сеча надходить в канальці. В міру її проходження по канальцях відбувається реабсорбція (всмоктування) в кров більшої частини води і ряду речовин глюкози, амінокислот, вітамінів, іонів Na, K, Ca, CL..
|
