Курси підвищення
кваліфікації медсестер
терапевтичних дільниць
при Коломийській ЦРЛ.
Реферат
Слухач циклу
Сливчук Оксана
Юріївна
Коломия 2001р.
Догляд за хворими з хронічною серцевою недостатністю.
В основі хронічної серцевої недостатності лежить недостатність скоротливої функції міокарда. Головними причинами, які призводять до порушення скоротливої функції серцевого м’яза:
1) перенапруження міокарда;
2) порушення кровопостачання міокарда;
3) вплив на міокард інфекційних і токсичних продуктів, які порушують у ньому обмін речовин;
4) недостатнє постачання серцевого м’яза.
Хронічна серцева недостатність є трьох типів: лівошлуночкова, правошлуночкова і змішана.
До них належать:
1) перерозподіл крові;
2) зміни маси циркулюючої крові;
3) прискорення (або сповільнення) швидкості кровообігу;
4) зміни у використанні кисню тканинами.
Гіпертонія серця – це потовщення м’язових волокон міокарда внаслідок його тривалої посиленої роботи. До неї призводить постійне діастолічне розтягнення серця, яке сприяє більш енергійним скороченням. Клінічними ознаками гіпертонії лівого шлуночка є посилений верхівковий поштовх і заокруглення верхівки серця.
Однією з ранніх ознак недостатності скоротливої функції серця є прискорення пульсу. Тахікардія забезпечує збільшення об’єму крові, яку виштовхує серце в артеріальну систему, але при цьому скорочується діастола, внаслідок чого порушується відновлення в міокарді обміну речовин, тобто скорочується термін відпочинку серця і наростає його перевтома. Тому однією з перших скарг при серцевій недостатності є задишка, що проявляється при фізичному навантаженні. У міру прогресування серцевої недостатності вона виникає у стані спокою, особливо у другій половині дня 0 після обіду, вечері, вночі. Нерідко розвивається сильна задуха у вигляді серцевої астми і навіть набряку легень.
З ослабленням функцій міокарда з’являються інші симптоми, зокрема, симптоми венозного застою. Внаслідок підвищення венозного тиску в малому колі кровообігу відбувається застій крові у слизовій оболонці бронхів, яка набрякає. В цих випадках у нижніх відділах легень можна почути дрібнопухирчасті вологі хрипи (застійний бронхіт). При сильному переповненні малого кола кровообігу застійною кров’ю виникають легеневі кровотечі.
Застій у ворітній вені призводить до застійного повнокров’я в судинній системі шлунка та кишок, що спричиняється до різних порушень – проносів, закрепів, відчуття важкості у надчеревній ділянці, нерідко нудоти, відрижок і блювання.
Однією з ознак серцевої недостатності є ціаноз шкірних покривів. Крім артеріального ціанозу, який залежить від зниження оксигенації артеріальної крові, розрізняють ціаноз венозний, або периферичний (кінчика носа, губ, вушних раковин, щік, пальців рук і ніг).
Типовим проявом хронічної серцевої недостатності, крім набряків є накопичення рідини в порожнинах тіла (асцит, гідроторакс, випітний перикардит).
При декомпенсації серця спостерігається також венозний застій у нирках. Тому для хворих з декомпенсацією серця характерною є олігурія, сеча стає концентрованою, питома вага її підвищується, з’являється альбумінурія.
Розрізняють три стадії хронічної серцевої недостатності. У хворих з І стадією немає помітного застою крові як у великому, так і в малому колі кровообігу, виявляється вона лише при фізичних напруженнях у вигляді задишки і серцебиття. У хворих з ІІ А стадією більше виражені суб’єктивні відчуття, їм важко ходити і працювати через сильну ядуху і слабкість при незначному фізичному навантаженні, відмічаються помірно виражені застійні явища в легенях і печінці, а також периферичні набряки, які зникають у спокої і при лікуванні. Хворі з ІІ б стадією серцевої недостатності непрацездатні.
Спину хворого щодня необхідно розтирати горілкою чи камфорним спиртом. Під спину і голову хворого треба підкласти кілька подушок. Якщо хворий через ядуху змушений сидіти, слід підняти підголівник функціонального ліжка або в головах підкласти косинець, обтягнутий полотном. Деяким хворим стає легше, коли їх посадити у зручне м’яке крісло. Якщо крісла з підлокітниками немає, то хворого можна посадити впоперек ліжка, підклавши під спину достатню кількість подушок, а під ноги – маленьку табуретку.
Потрібно старанно доглядати шкіру хворого. При набряках шкіра на ногах стає тонкою і сухою. Кожна, навіть невелика, подряпина може призвести до просочування набрякової речовини. Шкіра мацерується, і ранки інфікуються, зокрема, стрептококовою інфекцією – на ногах виникає бешиха. Тому суху шкіру ніг треба змащувати вазеліном. При значних набряках місця щільного стикання шкіри обох ніг присипають крохмалем чи тальком. Кожного хворого з декомпенсацією серця треба періодично зважувати. Зменшення маси тіла свідчить про зменшення набряків. При декомпенсації серця треба виміряти добову кількість сечі – збільшення чи зменшення діуреза відповідає поліпшенню чи погіршенню стану хворого.
Слід уживати достатню кількість вуглеводів, вітамінів, фруктів.
Медичний персонал повинен дбати про загальний психічний стан хворого.
Медикаментозна терапія спрямована на:
1) збільшення серцевого викиду (серцеві глікозиди)
2) зниження периферичного судинного тонусу (нітрати)
3) видалення з організму надлишку води і натрію (сечогінні – фурасемід, урегіт з тріамтереном, верошпіроном, препаратами калію)
4) поліпшення процесів метаболізу, міокарді (кисень, ретаболіл тощо).
|
