Реферат: Облік витрат на рекламу в рекламодавця

Облік витрат на рекламу в рекламодавця

Для можливості віднесення витрат на рекламу та рекламні заходи до валових витрат необхідною є наявність підтверджувальних первинних документів. Рекламна діяльність супроводжується такими стандартними первинними документами, як платіжні доручення, авансові звіти на відрядження, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі, податкові накладні тощо. При проведенні рекламних заходів обов'язковими є: - наказ керівника на проведення рекламного заходу (презентації, прийоми, участь у виставці, рекламні акції тощо); -- кошторис витрат на підготовку і проведення рекламних заходів; -- розпорядження керівника про призначення особи, відповідальної за проведення презентації, прийому; 5 - договір з розповсюджувачем реклами тощо. "' Підтверджувальними документами щодо здійснених витрат є рахунки готелів, підприємств громадського харчування, екскурсійного бюро, поштові квитанції, квитки, календарний план заходів, звіт про проведений захід (зазначаються фактичні витрати) тощо. Особливості обліку витрат на рекламу 1. Відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" витрати на рекламу та на вивчення ринку є витратами на збут і відображаються на рахунку 93 "Витрати на збут". Якщо такі витрати можна назвати представницькими, то їх включають до адміністративних витрат і відображають на рахунку 92 "Адміністративні витрати". Зокрема, якщо витрати на організацію свят і презентацій не пов'язані з прийомом делегацій, то їх включають до витрат на збут, а якщо вони безпосередньо пов'язані з прийомом делегацій, - включають до адміністративних витрат. 2. У разі проведення рекламного розіграшу для уникнення ліцензування та патентування слід використовувати в документах словосполучення "рекламна акція", а не "лотерея" або "розіграш", а слово "виграш" замінити на "подарунок". 3. Отримана від нерезидента рекламна продукція включається до валових доходів резидента за балансовою вартістю, сума ввізного мита - до валових витрат. До валових витрат цю продукцію резидент може включати лише у разі безоплатного її розповсюдження. 4. Безоплатне отримання товарів від підприємств унаслідок проведення ними рекламних акцій відображається за кредитом субрахунку 745 або 424. У податковому обліку вартість безоплатно отриманих товарів включається до складу валових доходів підприємства. 5. Вартість подарунку, наданого громадянам, оподатковується податком з доходів фізичних осіб. Далі наведено приклади обліку витрат на різні види реклами. Виготовлення та встановлення об'єкта зовнішньої реклами Об'єкт зовнішньої реклами, класифікований як об'єкт основних засобів, обліковується аналогічно основним засобам, тобто в дебет рахунку 15 відносять усі витрати на виготовлення і встановлення об'єкта реклами, а введення його в експлуатацію відображують проведенням: Д-т 10 К-т 15. Облік витрат на участь підприємства у виставці Статтями витрат на участь підприємства у виставці є: - оплата участі у виставці згідно з договором; - транспортні витрати, пов'язані з доставкою зразків продукції; - витрати на відрядження учасників; - розміщення учасників виставки; - виготовлення рекламних буклетів; - виготовлення зразків продукції для виставки. Відображення витрат на участь підприємства у виставці в І бухгалтерському і податковому обліку подано в табл. 12.4. | Розміщення реклами у засобах масової інформації розглянуто в табл. 12.5. і Рекламні послуги можуть бути надані або одним етапом - безпосереднє розміщення реклами (оголошення на сторінках друкованих видань, по радіо, текстове оголошення на каналах телебачення), або двома - створення рекламного продукту (наприклад, відеоролика), а потім його розміщення. Реклама в засобах масової інформації обліковується по-різному, залежно від способу її розміщення. Безоплатна роздача продукції в цілях реклами У разі безоплатної роздачі зразків власної продукції з рекламними цілями витрати на проведення таких заходів відображаються проведенням: Д-т 93 К-т 26, 27, 28 тощо. Проблема полягає в тому, що при здійсненні таких операцій дохід не відображається, але вони є об'єктом оподаткування ПДВ. Деякі фахівці рекомендують списувати податкові зобов'язання на витрати звітного періоду, причому визнавати їх витратами на рекламу, відображаючи таким проведенням: Д-т 93 Km 641.1. Слід зазначити, що таке бухгалтерське проведення Інструкція № 291 не передбачає, однак решта можливих варіантів обліку істотно відхиляються від значення здійснюваної операції. Вартість товарів, призначених для роздачі, окремо не визначають, оскільки безоплатна роздача товарів є не самостійною акцією, а складовою частиною інших рекламних заходів. Вартість таких товарів включається до кошторису витрат на проведення рекламних заходів, тобто особливості оподаткування безоплатного надання товарів на такі операції не поширюються. Бухгалтерський облік використання товарів і матеріальних активів у проведенні прийомів і презентацій зручніше вести через розрахунки з підзвітними особами. Безоплатну роздачу товарів краще здійснювати в межах прийомів та презентацій, а не як окремий рекламний захід. При безоплатній роздачі рекламних буклетів, листівок з логотипом або емблемою фірми слід пам'ятати, що ця продукція призначена лише для використання в рекламних цілях, отже, витрати на її виготовлення, включаючи розміщення логотипа або емблеми, належать до витрат на рекламу, які входять до складу валових витрат без обмеження їх суми. Податкові зобов'язання з ПДВ не нараховуються, оскільки безоплатна роздача рекламних буклетів, листівок з логотипом або емблемою фірми є витратами, а не продажем у вигляді безоплатно наданих товарів. Експонування товарів у вітринах Одним із основних рекламних засобів у торговельній діяльності є вітрина. Вітрина, розміщена на фасаді будівлі, є засобом зовнішньої реклами, а всередині приміщень, будівель - внутрішньої. Для правильного розмежування в бухгалтерському обліку витрат, пов'язаних з демонстрацією товарів у вітринах, потрібно враховувати, що оформлення вітрин і самі зразки товарів, які розміщено у них, це різні категорії витрат. Оформлення - це зовнішній вигляд, форма чогось, і до витрат повинні включатись витрати саме на оформлення вітрин, а вартість зразків товарів, що демонструють, включаються до витрат тільки у частині суми уцінки. При відображенні в бухгалтерському та податковому обліку витрат, пов'язаних з уцінкою товарів, що втратили свою первісну якість за час експонування у вітринах (кімнатах зразків), слід додержувати вимог Положення [7]. Уцінені товари відображають у балансі за чистою вартістю реалізації. Якщо облік товарів здійснюють із застосуванням торгової націнки, то під час здійснення уцінки на більшу суму, ніж сума зробленої націнки, потрібно списати спочатку всю суму торгової націнки, а вже потім зменшувати купівельну (первісну) вартість товарів, які уціняють. Однак здійснювати так розрахунки можна тільки у тому випадку, коли облік виставлених у вітринах товарів ведуть окремо, наприклад, із застосуванням субрахунку другого порядку. У разі, коли торговельне підприємство не веде окремий облік вітринних зразків товарів, то розрахунок для списання сум уцінки за рахунок зменшення торгової націнки, здійснюється за середнім відсотком, розрахованим відповідно до п. 22 П(С)БО 9 "Запаси". Облік витрат, пов'язаних із демонстрацією товарів у вітринах, подано у табл. 12.8. Для цілей податкового обліку при уцінці товарів слід коригувати (зменшувати) валові витрати, складаючи декларацію про прибуток підприємства. Отже, витрати, понесені у зв'язку з демонстрацією зразків товарів у вітринах, у результаті уцінки цих зразків у бухгалтерському обліку включаються до інших операційних витрат, і у кінцевому результаті зменшують показник фінансових результатів. У податковому обліку уцінка спричиняє зменшення валових витрат і збільшення об'єкта оподаткування. Слід зазначити, що така позиція є фіскальною, оскільки прямої норми про зменшення валових витрат у зв'язку з уцінкою товарів у Законі про прибуток немає.
Облік у рекламному агентстві

Оподаткування рекламної діяльності

Податок з реклами передбачено ст. 15 Закону [2] як один із видів місцевих податків. Згідно із зазначеною статтею податок з реклами встановлюється сільськими, селищними та міськими радами в межах граничних ставок, передбачених Декретом [4]. Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни. Органи місцевого самоврядування встановлюють також:
- порядок нарахування та сплати;
- надання відстрочки за сплатою;
- звільнення від сплати деяких категорій платників.
Об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Податок з реклами сплачується з усіх видів реклами. Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.
Відповідно до Декрету [4] у разі проведення рекламних заходів власними силами податок з реклами сплачувати не треба, але іноді місцеві органи влади перевищують свої повноваження і встановлюють необхідність сплати податку з реклами і при самостійному проведенні реклами.
Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 % - за розміщення реклами на тривалий час (0,3 % для реклами на майні, товарах народного споживання та одязі).
До об'єкта оподаткування податком з реклами ПДВ не включається.
Порядок нарахування та сплати податку з реклами в різних регіонах може суттєво різнитися, тому принципи щодо цього податку розглядаються зокрема в місті Києві.
Відповідно до Положення [6] платники податку - це підприємства та організації незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості, а також фізичні особи, які рекламують свою продукцію (тобто рекламодавці). Отже, платником є рекламодавець, а рекламне агентство лише збирає та перераховує гроші до бюджету, тобто виступає посередником при сплаті податку з реклами (податок одержується рекламними агентствами при розрахунках із рекламодавцями і при оформленні розрахункових документів податок включається до них окремим рядком).


Пільги з податку з реклами встановлюють місцеві органи влади. Положенням [6] від оподаткування звільняються:
- реклама благодійних заходів;
- інформаційні вивіски, які розміщуються в приміщеннях, що використовуються для реалізації товарів, включаючи вітрини;
- об'яви та повідомлення про зміну місцезнаходження підприємства, номерів телефонів тощо;
- об'яви органів державної влади;
- попереджувальні таблички щодо обмеження виконання робіт.
Податок на прибуток
Відповідно до підпункту 5.4.4 Закону про прибуток у виробника реклами (рекламного агентства) сума, отримана на виготовлення, розміщення та/або розповсюдження реклами включається до валових доходів за першою подією, а у рекламодавця сума витрат на рекламу (проведення передпродажних та рекламних заходів) включається до валових витрат. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків включаються також до валових витрат, але не більше ніж 2 % від оподатковуваного прибутку за попередній звітний (податковий) квартал.
Податок на додану вартість
Продаж реклами або рекламних послуг є продажем послуг відповідно до ст. 1 Закону про ПДВ і є об'єктом оподаткування на загальних підставах. База оподаткування визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості з урахуванням загальнодержавних податків, зборів (платежів), які включаються до ціни реклами або послуги. Пільги з ПДВ чинним законодавством у рекламній діяльності не передбачені.
Замовники, виробники і розповсюджувачі реклами - резиденти України - сплачують ПДВ за ставкою 20 % .
Нульова ставка застосовується у разі експорту рекламних послуг.
Податок з реклами не включається до бази оподаткування ПДВ
Клас професійного ризику виробництва в рекламній діяльності - 2.

Характеристика рекламної діяльності

Відповідно до КВЕД рекламна діяльність належить до секції К, клас 74 "Послуги, надані переважно юридичним особам", код 74.40.0 "Реклама".
Основні принципи рекламної діяльності в Україні визначає Закон про рекламу [1]. Цей закон регулює також правові відносини, які виникають у процесі створення, розповсюдження й отримання реклами.
Основні терміни [1]:
Реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження.
Виробник реклами - особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами.
Розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.
Споживачі реклами - невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама.
Вказані особи є основними учасниками рекламної діяльності.
Оскільки існують певні особливості в обліку та оподаткуванні доходів з реклами як у її виробників, так і у рекламодавців, в подальшому їх буде розглянуто окремо.
Виробниками реклами виступають рекламні агентства, які
можуть надавати такі послуги:
- підготовка рекламних матеріалів та їх розміщення в засобах розповсюдження реклами;
- розробка, виготовлення, монтаж та технічне обслуговування засобів зовнішньої реклами;
- редакційна підготовка та поліграфічне виконання друкованої рекламної продукції;
- розробка та здійснення комплексних рекламних кампаній;
- зв'язок із засобами розповсюдження реклами, розміщення в них замовлень на розповсюдження реклами та ін.
Для реклами існує багато обмежень і підприємства повинні зважати на них, оскільки їх порушення може призвести до значних фінансових наслідків.
Не можна:
- рекламувати заборонену продукцію та продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації або ліцензуванню;
- рекламувати послуги, пов'язані з концертною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без інформації про використання чи невикористання фонограм виконавцями музичних творів. Ця інформація повинна займати в рекламних засобах не менше 5 % загальної площі (обсягу) всієї реклами;
- використовувати засоби і технології, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача;
- порушувати авторські права інших виробників реклами, вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження споживачів, їх соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти тощо, або такі, що дискредитують продукцію інших осіб;
- подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдати шкоди здоров'ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;
- вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без її згоди;
- розповсюджувати рекламу, яка містить елементи насильства, жорстокості, порнографії, цинізму;
- використовувати або імітувати зображення державних символів України та інших держав та ін.
Додаткові вимоги:
- забороняється реклама лікарських засобів, які розповсюджуються тільки за рецептом лікаря, та допінгових речовин;
- реклама лікарських засобів повинна містити їх повну назву, найменування виробника, повну інформацію про використання, загальні застереження;
- забороняється вміщувати у рекламі інформацію про те, що лікувальний ефект від приймання лікарського засобу є абсолютно гарантований, тощо;
- у рекламі косметичних засобів, харчових продуктів, вітамінних та інших харчових добавок заборонено вказувати, що ці товари мають лікувальні властивості, якщо їх наявність не доведена в установленому порядку;
- реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв і знаків для товарів і послуг заборонена на телебаченні та радіо (алкогольних напоїв - з 6 до 23 години); на продукції і виданнях, призначених для осіб, яким ще не виповнилось 18 років; на перших та останніх сторінках газет, обгортках журналів та інших видань, на транспорті; дозволяється спонсорування телепередач та інших заходів з використанням товарних знаків. Реклама таких товарів повинна супроводжуватись попередженням про шкоду куріння та вживання алкогольних напоїв (воно повинно займати не менше 15 % площі реклами). Рекламодавці повинні також спрямовувати на виробництво соціальної рекламної інформації про шкоду тютюнопаління та вживання алкоголю не менше 5 % коштів, витрачених ними на рекламу.
Будь-яка рекламна інформація, що надається споживачам, має відповідати принципам добросовісної реклами. Недобросовісною вважається реклама, яка внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження та інших вимог, передбачених законодавством України, вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди їм або державі; її розповсюдження може бути покарано згідно зі ст. 27 Закону [1].
Класифікація реклами залежно від місця розміщення 1. Реклама на радіо й телебаченні є однією з найбільш ефективних. Обмеження: час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати 15 % фактичного обсягу мовлення протягом астрономічної доби і 20 % - протягом кожної години мов- лення. Реклама повинна бути розміщена у перервах між передачами, крім дозволених випадків розміщення в передачах, які викладені в ст. 13 Закону [1], тощо.
2. Реклама в друкованих засобах масової інформації. Друковані засоби, що розповсюджуються за передплатою, зобов'язані в умовах передплати зазначати кількість реклами в загальному обсязі видання.
3. Реклама з використанням телефонного та доку ментального електрозв'язку. У разі використання електрозв'язку, в тому числі телефонного, рекламодавець повинен надати точну інформацію щодо вартості послуг, вікових та інших обмежень. Забороняється розповсюдження реклами за допомогою телексного або факсимільного зв'язку.
4. Зовнішня реклама розміщується на окремих тимчасових і стаціонарних спеціальних конструкціях - установках, щитах, екранах тощо, розташованих просто неба, на елементах вуличного обладнання та будівлях і т.д. Спеціальні конструкції бувають світлові та несвітлові, тимчасові та стаціонарні, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні: стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, табло, екрани, панелі, тумби тощо.
Розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до ст. 16 Закону [1]; перелік обмежень, встановлених цим Законом є вичерпним, зокрема:
- зовнішня реклама повинна розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки, із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть тощо;
- світлове оформлення рекламоносія не повинно засліплювати учасників дорожнього руху та освітлювати вікна житлових будинків;
- для реклами на будинках та спорудах необхідна згода їх власників та ін.
Документом, що дає право на розміщення зовнішньої реклами, є дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, який видається місцевими органами виконавчої влади безоплатно.
5. До внутрішньої реклами відносять будь-яку рекламу всередині будинків, приміщень, споруд тощо. Заборонено розміщувати рекламу, крім соціальної, в приміщеннях органів влади, в дошкільних навчальних закладах, середніх загально-
освітніх школах та спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах.
6. Рекламу можна розміщувати на транспортних засобах, автомобільних та залізничних шляхах, а також у метрополітені (цей вид реклами можна вважати різновидом зовнішньої). Реклама через радіотрансляційні або інші звукові мережі повідомлення пасажирів заборонена. Розміщення реклами на транспорті повинно відповідати вимогам безпеки та правилам дорожнього руху і обмеженням ст. 18 Закону [1]. Погоджується воно лише з власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами.

ОБЛІК РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Нормативна база
1. Закон України "Про рекламу" від 03.07.96 р. № 270/96-ВР, в редакції Закону від 11.07.2003 р. № 1121-IV.
2. Закон України "Про систему оподаткування" від 18.02.97 р.№77/97-ВР.
3. Закон України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" від 19.12.95р. №481/265-ВР.
4. Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.93 р. № 56-93, зі змінами та доповненнями.
5 .Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", 8 "Нематеріальні активи", 15 "Дохід", 16 "Витрати".
6. Положення про податок з реклами, затверджене рішенням Київської міської ради народних депутатів від 17.05.94 р. №96.
7. Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишків товарно-матеріальних цінностей, затверджене наказом Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 15.12.99 р. № 149/300.

Віднесення рекламні засоби на валові витрати

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Витрати на рекламу відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст. 5 Закону передбачено особливий порядок податкового обліку.

Суть подвійного призначення полягає у тому, що такі витрати можуть включатися до складу валових витрат у повному обсязі, тобто не лімітовані витрати, та до витрат з відповідним обмеженням, тобто лімітовані.

Нелімітовані витрати - це витрати на проведення перепродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, а до лімітованих витрат відносяться витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг з рекламними цілями. Зазначені витрати включаються до валових витрат підприємства у розмірі, що не перевищує 2 % від оподатковуваного прибутку за попередній звітний (податковий) квартал.

Рекламну продукцію можна умовно поділити на два види. Яку ви виготовили на підприємстві самостійно, та виготовлення рекламної продукції може бути виготовлений та розповсюджений іншою особою за замовленням рекламодавця.

Облік операцій з виготовлення реклами на підприємстві

При виготовленні рекламної продукції, яка містить в собі інформацію про роботи (послуги) що надає компанія та яку не можна використати ні в господарській діяльності, ні по-іншому, крім застосування його як носія (джерела) інформації (наприклад, прайс-листи, рекламні проспекти, брошури, каталоги, буклети тощо), то у рекламодавця витрати, пов'язані з виготовленням і розповсюдженням рекламної продукції, яку можна використати як виключно носій інформації про товари (роботи, послуги), включаються до складу валових витрат відповідно до першого абзацу пп. 5.4.4 п. 5.4 Закону про податок на прибуток.

Якщо ці матеріальні носії реклами є виключно засобами розповсюдження інформації, то таке розповсюдження рекламного продукту по своїй суті не підпадає під поняття продажу товарів (робіт, послуг), визначення якого встановлено п. 1.4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Облік операцій із залученням послуг (робіт) з реклами

Всі витрати на виготовлення поліграфічної реклами у вигляді рекламних проспектів, візиток, на яких зазначені логотип, назва та адреса фірми, а також перелік товару, передбаченого для реалізації або перелік послуг, що надаються таким платником податку, вважаються витратами, пов’язаними з веденням господарської діяльності або рекламною діяльністю, i тому віднесеться до складу валових витрат платника податку.

При цьому як придбання рекламодавцем рекламної продукції у її виробника (рекламного агентства чи іншого виробника), так і придбання послуг у розповсюджувача реклами здійснюється за цінами з урахуванням ПДВ.

Для підтвердження понесених витрат важливо мати обґрунтоване документальне підтвердження зв'язку витрат на проведення рекламних заходів з господарською діяльністю підприємства.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на рекламу.

Отже, для включення витрат на рекламу до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які, зокрема, підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Відображення в бухгалтерському обліку

Відповідно п. 19 П(С) БУ 16 до складу витрат на збут відносяться і витрати на рекламу. Тому при витрати понесені підприємством на рекламну продукцію (буклети, прас – листи, каталоги)на підставі первинної документації, отриманої від виготівника (поліграфічного підприємства), може віднести їх вартість на витрати поточного періоду: Дт 93 Кт 631. Також у витрати на збут підприємство включить витрати на оплату праці і відрахування на неї, що виплачуються працівникам, зайнятим поширенням рекламних листівок: Дт 93 Кт 65, 661.

Глоба Богдан, голова правління Клубу бухгалтерів

Нормативні акти:

1. Закон про прибуток – Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств"» в редакції Закону України від 22.05.97 г. № 283/97-ВР.

2. Закон про ПДВ – Закон України «О податку на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-В

3. Закон про рекламу – Закон України «Про рекламу» від 03.07.96 р. N 270/96-ВР

4. Лист ДПА України від 03.06.2002 р. N 3428/6/15-1215-26