Реферат на тему:
Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж
Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж
1. Незаконне втручання в роботу автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп’ютерних мереж, що призвело до перекручення чи знищення комп’ютерної інформації або носіїв такої інформації, а також розповсюдження комп’ютерного вірусу шляхом застосування програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в ці машини, системи чи комп’ютерні мережі і здатних спричинити перекручення або знищення комп’ютерної інформації чи носіїв такої інформації,—
караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, якщо вони заподіяли істотну шкоду або вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб,—
караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
1. Розвиток методів обробки інформації за допомогою комп’ютерів призвів до застосування цих машин в усіх галузях національної економіки та інших сферах суспільного життя. Значна кількість таких машин об’єднана комп’ютерними мережами, деякі з них набули інтернаціонального характеру. За цих умов виникли і набули суспільної небезпеки різні діяння, що заподіюють шкоду нормальній роботі комп’ютерів та комп’ютерних мереж, яка поряд зі встановленим порядком використання ЕОМ та комп’ютерних мереж становить об’єкт цього злочину.
2. Предметом злочину є: 1) автоматизовані електронно-обчислювальні машини (комп’ютери, АЕОМ), у т.ч. персональні; 2) їх системи; 3) комп’ютерні мережі.
Під системами автоматизованих електронно-обчислювальних нашим
розуміються операційні системи
(MS – DOS. Windows та інші) які встановлюються на певній машині і за допомогою яких здійснюється її робота, а також різні прикладні системи (тобто Інформаційні системи, у т.ч. системи управління), як встановлені для локальної роботи на певній машині, так і відкриті для доступу з Інших машин через комп’ютерну мережу.
Комп’ютерна мережа —
це сукупність програмних І технічних засобів за допомогою яких забезпечується -можливість доступу з однієї АЕОМ до програмних чи технічних засобів іншої (інших) АЕОМ та до інформації, що зберігається у системі іншої (інших) АЕОМ.
;Г Об’єктивна сторона злочину проявляється у формі: 1) незаконного втручання у роботу АЕОМ, їх систем чи комп’ютерних мереж що призвело до перекручення чи знищення комп’ютерної інформації або носіїв такої інформації; 2) розповсюдження комп’ютерного вірусу. Останнє є злочинним лише у разі застосуваннями цього спеціальних знарядь — програмних чи технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в АЕОМ, системи чи комп’ютерні мережі і здатних спричинити перекручення або знищення комп’ютерної інформації чи носіїв такої інформації.
Незаконне втручання
в роботу АЕОМ, Іх систем чи комп ютерних мереж — це проникнення до цих машин, їх систем чи мереж і вчинення дій, які змінюють режим роботи машини, її системи чи комп’ютерної мережі, або ж повністю чи частково припиняють їх роботу, без дозволу (згоди) відповідного власника або уповноважених ним осіб, а так само вплив на роботу АЕОМ за допомогою різних технічних пристроїв, здатних зашкодити роботі машини.
Комп’ютерна інформація -
це текстова, графічна чи будь-яка інша інформація (дані), яка існує в електронному вигляді, зберігається на відповідних носіях і може створюватись, змінюватись чи використовуватись за допомогою АЕОМ.
Під носіями комп’ютерної інформації
розуміються жорсткі магнітні диски різних типів, які є частиною системного блоку АЕОМ або долучаються до нього за допомогою спеціальних пристроїв, гнучкі магнітні диски (дискети), оптичні диски (компакт-диски) тощо. Ч 1 ст. 361 охоплюються як випадки проникнення (впливу) у працюючу АЕОМ, систему чи мережу (наприклад, проникнення до системи одного працюючого персонального комп’ютера з Іншого персонального комп’ютера), так і несанкціоноване увімкнення непрацюючої машини і проникнення до її системи (вплив на й роботу), якщо воно здійснюється за допомогою зазначених у цій статті знарядь.
Перекручення комп’ютерної інформації
— це будь-яка зміна такої інформації за відсутності можливості відновити ті її фрагменти, які зазнали змін, в їх первісному вигляді.
Під знищенням комп’ютерної інформації
розуміється повна втрата можливості користування відповідною інформацією. Знищенням слід вважати не лише ліквідацію файла, каталогу тощо, у вигляді яких існувала інформація, а й приведення інформації у такий стан, який виключає можливість використання всієї Інформації чи значної її частини. Під знищенням носіїв комп’ютерної Інформації слід розуміти фізичне знищення відповідних матеріальних предметів або таку зміну їх властивостей, яка призводить до неможливості подальшого зберігання комп’ютерної інформації на цих носіях.
Розповсюдженням комп’ютерного вірусу слід вважати введення до АЕОМ, їх системи або комп’ютерної мережі шляхом застосування вказаних засобів хоча б одного комп’ютерного вірусу — комп’ютерної програми, здатної у разі її активізації порушувати нормальну роботу АЕОМ, системи чи комп’ютерної мережі, а також знищувати чи пошкоджувати комп’ютерну інформацію.
Програмними засобами,
про які йдеться у ст. 361, є різні комп’ютерні програми, використання яких створює можливість для незаконного проникнення у комп’ютер, його систему чи комп’ютерну мережу або ж полегшує таке незаконне проникнення. Під технічними засобами
у ст. 361 розуміються будь-які технічні пристрої, за допомогою яких без використання комп’ютерних програм здійснюється вплив на роботу АЕОМ.
Закон передбачає обов’язкову властивість застосовуваних для вчинення даного злочину програмних і технічних засобів: їх здатність спричинити перекручення або знищення комп’ютерної інформації чи носіїв такої інформації.
Злочин у першій його формі вважається закінченим з моменту настання хоча б одного із зазначених наслідків — перекручення чи знищення комп’ютерної інформації, знищення носіїв (хоча б одного носія) такої інформації, а у другій формі — з моменту вчинення дій, якими досягається передача на іншу АЕОМ, до системи або комп’ютерної мережі хоча б одного комп’ютерного вірусу чи програми, яка містить такий вірус.
4. Суб’єкт
злочину загальний.
5. Суб’єктивна сторона
злочину характеризується умисною виною. Злочинні дії можуть бути вчинені лише з прямим умислом, тоді як ставлення винного до наслідків злочину може характеризуватись як прямим, так і непрямим умислом.
6. Кваліфікуючими ознаками
(ч. 2 ст. 361) злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) заподіяння ним істотної шкоди.
Про поняття повторності
див. ст. 32 та коментар до неї, про поняття вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою
— ст. 28 та коментар до неї.
Істотною шкодою
слід вважати знищення чи перекручення внаслідок злочинних дій комп’ютерної інформації, або знищення чи пошкодження носіїв такої інформації, в результаті якого власнику чи законному користувачеві АЕОМ чи комп’ютерної мережі заподіяно шкоду, яка є істотною для цього суб’єкта. Питання істотності такої шкоди є питанням факту і потребує вирішення у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Викрадення, привласнення, вимагання
комп’ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем
1. Викрадення, привласнення, вимагання комп’ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовою особою своїм службовим становищем—
караються штрафом від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,—
караються штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони заподіяли істотну шкоду,—
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
1. Об’єкт злочину — власність на комп’ютерну інформацію, встановлений порядок її зберігання та використання.
2. Предметом його є комп’ютерна інформація. Про поняття комп’ютерної
інформації див. коментар до ст. 361.
3. Об’єктивна сторона злочину полягає у діях, за допомогою яких особа протиправне, всупереч волі і бажанню власника чи законного користувача, заволодіває комп’ютерною інформацією, а власник чи законний користувач втрачає її.
Незаконне копіювання комп’ютерної інформації, внаслідок якого особа не позбавляє її власника чи законного користувача можливості володіти і користуватися нею, ст. 362 не охоплюється. У разі, якщо таке незаконне копіювання стало наслідком порушення правил експлуатації АЕОМ, їх систем чи комп’ютерних мереж, ці наслідки інкримінуються особі, яка відповідає за їх експлуатацію (див. ст. 363 і коментар до неї).
Способами вчинення цього злочину закон визнає: 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) шахрайство; 5) зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Під викраденням
комп’ютерної інформації слід розуміти заво-лодіння нею шляхом крадіжки чи грабежу. Про ці способи викрадення див. коментар до Загальних положень розділу VIОсобливої частини КК та ст. ст. 185 і 186. Про поняття привласнення, заво-лодіння шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, шахрайства
див. коментар до ст. ст. 190 і 191. Термін вимагання слід розуміти у тому ж значенні, в якому його вжито у ст. 189 (див. коментар до цієї статті).
У випадках викрадення чи іншого передбаченого даною сіаттею протиправного заволодіння комп’ютерною інформацією разом з носіями такої інформації чи АЕОМ, у якій (яких) знаходяться ці носії, злочинні дії слід кваліфікувати як сукупність злочинів — за ст. 362 та відповідною статтею про злочини проти власності.
Якщо при неправомірному заволодінні комп’ютерною інформацією було застосоване насильство, такі дії потребують окремої кримінально-правової оцінки.
Злочин вважається закінченим з моменту, коли винний заволодів інформацією і має можливість використати її чи розпорядитися нею на власний розсуд. Вчинення цього злочину шляхом вимагання є закінченим з моменту пред’явлення протиправної вимоги, поєднаної з відповідною погрозою, і доведення її до потерпілого.
4. Суб’єкт злочину загальний.
5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Викрадення чи інше передбачене цією статтею заволодіння комп’ютерною інформацією, яка здатна заподіяти шкоду (наприклад, заволодіння щойно розробленим’комп’ютерним вірусом), вчинене з метою відвернення цієї шкоди, має отримувати правову оцінку з урахуванням ст. 39.
6. Кваліфікуючими ознаками
злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 362).
Про поняття повторності
див. ст. 32 та коментар до неї, про поняття вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою —
ст. 28 та коментар до неї.
Особливо кваліфікуючою ознакою
злочину (ч. З ст. 362) є заподіяння ним істотної шкодги, яка може мати вигляд втрати комп’ютерної інформації, пошкодження її носіїв, пошкодження АЕОМ, комп’ютерної мережі тощо. Ця ознака є оціночною і потребує вирішення у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи.
|
