Лікування ультразвуком.

План

1. Ультратерапія та дія на організм.

2. Апаратура.

3. Техніка і методика проведення електропроцедур ультразвуку.

4. Фонофорез лікарських засобів.

5. Спеціальні лікування ультразвуку на організм.

1. Фізико-хімічна дія ультразвуку зв'язана з просторовою перебудовою внутрішньокліточних молекулярних комплексів. Підвищується активність ряду ферментів, інтенсивність матеріальних окислительно-відновлюваних процесів, збільшується мітотична активність кліток, у тканинах відбувається утворення біологічно активних речовин — гепарина, гистамина, серотонина і ін.

Механізм терапевтичної дії ультразвуку різноманітний. Він складається з місцевих й загальних реакцій, які реалізуються нейрорефлекторним й гуморальним шляхами. Ці реакцій розвиваються пофазно і відрізняються довгою післядією.

При правильних дозуваннях ультразвук здійснює болезаспокійливу, розсмокчуючу, протизапальну, спазмологічну, фібрінолитичну дію. Під його впливом прискорюються регенеративні й репаративні процеси, підвищують збудливість нервово-м’язового апарата, підсилюється провідність імпульсів по периферичному нервовому волокну, активується передача нервових імпульсів в симпатичних гангліях, поліпшується трофічна функція тканин.

ЛІКУВАННЯ УЛЬТРАЗВУКОМ

Характеристика ультразвуку . Для лікування використовують механічні коливання пружного середовища, котрі не відчуваються на слух, і частотою, вищою за 16 кГц. У фізіотерапії переважно використовують діапазон від 800 до 3000 кГц.

Маючи властивості звуку і світла, ультразвукові хвилі поширюються в тканинах переважно поздовжньо в напрямку ультразвукового пучка. Відбувається процес поперемінних стискань і «розріджень» речовини. Цей процес становить один цикл коливань, а їх кількість за 1 з —частоту коливань у герцах.

В ультразвуковому полі в напрямку біжучих хвиль чергування зон стискання і «розрідження» речовини викликає змінний акустичний тиск, амплітуда якого залежить від інтенсивності коливань. Із цим пов'язана одна з ланок механізму дії ультразвуку: перехід розчинів і речовин через біологічні мембрани.

Під година поширення ультразвуку в неоднорідному середовищі частина енергії відбивається, а інша переходити в наступне середовище. Відбивання ультразвуку залежить від величини акустичного опору середовищ, кута падіння і частоти коливань хвиль.

За умови незначної відмінності акустичного опору середовищ у зоні дії відбивання ультразвуку на межі цих середовищ незначне. Якщо є велика різниця акустичного опору, те падаюча хвиля повністю відбивається від межі середовищ. Так, на межі повітря і біологічних тканин ультразвук відбивається на 99,7%. Цим продиктована основна умова методики ультразвукової терапії — щільний контакт аплікатора з ділянкою тіла, на яку впливають. З цією метою використовують так звані контактні середовища (воду, вазелінову, рослинну олію, гліцерин, мазі), які наносять на зону дії. Оскільки акустичні властивості цих середовищ і біологічних тканин подібні між собою, відбивання ультразвукових хвиль незначне (у межах від 0,1 До 1%).

Відбивання ультразвукових хвиль залежить і від кута їх падіння на зону дії. У разі збільшення кута падіння коефіцієнт відбивання зростає. Чим більше кут падіння відхиляється від перпендикуляра, проведеного до поверхні середовища, тім більший коефіцієнт відбивання. Він може статі таким, за якого поширення ультразвуку повністю припиняється. Саме тому найліпшою передумовою передачі енергії тканинам є накладання випромінювача до шкіри всією його поверхнею.

Тканини поглинають ультразвук нерівномірно. Слабке поглинання відбувається в підшкірній жировій клітковині, більше в м'язах, нервах і особливо в кістках. Тканини, що виконують функцію опори, і тканини, що отримують і передають механічне напруження, мають вищі значення поглинання, ніж тканини паренхіматозних органів. Коефіцієнт поглинання ультразвуку для кісткової тканини в 12—15 разів вищий, ніж для м'язової тканини. Глибина проникнення ультразвуку в кістку мінімальна і становить близько 0,3 див. Максимально енергія ультразвуку поглинається на межі поділу різних тканин: шкіра — підшкірна жирова клітковина, фасція-м'яз, окістя — кістка. При патологічних процесах поглинання ультразвуку змінюється. Якщо патологічний процес супроводжується набряком тканин, те коефіцієнт поглинання ультразвукових хвиль зменшується. Інфільтрація тканин клітинними елементами веде до підвищення коефіцієнта поглинання.

Вважається, що в умовах цілісного організму ультразвук частотою 800—1000 кГц поширюється на глибину 5—6 див, а частотою 2500—3000 кГц — на 1,5—2 див. Оскільки амплітуда ультразвукових коливань поступово зменшується, те для оцінки глибини їх проникнення користуються величиною напівпоглинаючого кулі. Вона вказує, на якій глибині інтенсивність коливань унаслідок поглинання тканинами зменшується вдвоє. Величина напівпоглинаючого кулі тім менша, чим більша в'язкість тканини і чим вища частота коливань. Так, при частоті 800 кГц величина цього кулі для м'яких тканин (жирова і м'язова) дорівнює 4,9 див, а при частоті — 2400 кГц — 1,5 див. З урахуванням цього для лікування хвороб внутрішніх органів використовують частоту 880 кГц, а в дерматологічній практиці частіше застосовують ультразвук із частотою коливань 2000—3000 кГц.

Основними дозиметричними параметрами ультразвукової терапії є потужність, інтенсивність, режим і тривалість дії. Потужність — це кількість енергії, що випромінюється всією поверхнею ультразвукової голівки. У фізіотерапії частіше послуговуються поняттям «інтенсивність». Інтенсивність — це кількість ультразвукової енергії, що проходити через 1 см² площі випромінювача протягом 1 с. Вона представлена у ватах на 1 см² (Вт/см² ). Утвердився поділ інтенсивності ультразвуку на малу (0,05—0,4 Вт/см² ), середню (0,6—0,8 Вт/см² ) і велику (1,0—1,2 Вт/см² ).

Режим генерації ультразвуку може бути постійним (неперервний ультразвук) і імпульсним, коли коливання подаються окремими імпульсами з інтервалами (імпульсний ультразвук). При цьому частота імпульсів дорівнює 50 Гц, тривалість— 10,4 і 2 мс, а скважність (відношення тривалості всього періоду до тривалості проходження імпульсу) відповідно дорівнює 2,5 і 10. В імпульсному режимі при одній і тій самій інтенсивності коливань за один і тієї самий проміжок години енергії випромінюється в середньому менше, ніж при неперервному.

СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИКИ УЛЬТРАЗВУКОВОЇ ТЕРАПІЇ

Дія на хворі суглоби. Процедуру призначають на уражений суглоб і на паравертебральні зони хребта. Хворий має перебувати в положенні сидячи. Опромінювач переміщують коловими рухами в ділянці суглоба, п'яткової кістки,, підошовної поверхні стопи і т.д. Методика лабільна. Контактним середовищем може бути вазелінова олія, анальгін або гідрокортизонова мазь. Режим безперервний. Інтенсивність ультразвуку в разі дії на ділянку плечового суглоба становить 0,2—0,4 Вт/см² , ліктьового суглоба і кисті — 0,2—0,6 Вт/см² , на коліно — 0,4—0,6 Вт/см² , на ділянку тазових кісток і стегна — 0,4—0,6 Вт/см² ,- п'яткових кісток — 0,4—0,6—0,8 Вт/см² . Тривалість процедури 3—5 хв. на кожну зону, щоденно або через день. На курс лікування 8—10—15 процедур. На дрібні суглоби можна діяти безпосередньо через воду.

Дія на ділянку хребта . Хворий може сидіти або лежати. Дія ультразвуком на паравертебральні зони виконується на 2—3 див вправо і уліво від остистих відростків хребти. Інтенсивність має бути 0,2—0,4 Вт/см² , тривалість процедури 3—5 хв. на поле, якщо режим безперервний, і 6—8 хв, якщо імпульсний.

Дія при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки . Перед процедурою хворий випиває 1 — 2 склянки рідини (кип'яченої води, чаю) для витиснення газового міхура у верхні відділи шлунка. Діють ультразвуком на епігастральну ділянку і паравертебральні на рівні . Хворий лежить спочатку на спині, потім на животі. Режим роботи на епігастральну ділянку — безперервний, паравертебрально — імпульсний: Контактним середовищем має бути вазелін або вазелінова олія. Інтенсивність складає 0,2—0,4 Вт/см² . Методика лабільна. Тривалість процедури 3—5 хв. на поле, 4—5 процедур проводять через день, потім щоденно. На курс лікування 10— 12—15 процедур.

Ультрафонофорез гідрокортизону при хворобах статевих органів . Шкіру проекції внутрішніх статевих органів змащують гідрокортизоновою маззю. Озвучування проводять коловими рухами голівки ультразвукового опромінювача при інтенсивності 0,6—0,8 Вт/см² . Година процедур поступово збільшується від 5 до 10 хв. Сегментарне (паравертебральне) озвучування триває 3—5 хв. при інтенсивності 0,2—0,4 Вт/см² . На курс лікування 15—20 процедур.

Лікування аденоми простати. Після випорожнення кишок у пряму кишку через катетер уводять 2 мол олійної емульсії, у якій міститься 0,25 м 12,5% розчину оксипрогестерону капронату. Ультразвукову голівку розташовують над проекцією простати. Режим Імпульсний, інтенсивність 0,4 Вт/см² , тривалість 5—8 хв, щоденно. На курс 8—10 процедур.

Лікування псоріазу . Місце локалізації псоріатичних бляшок змащують гідрокортизоном і лабільно озвучують у безперервному режимі, інтенсивність 0,6—0,8 Вт/см² , тривалість 6—10 хв. За цей година озвучують 2—3 полючи, залежно від зони ураження. Потім проводять паравертебральне озвучування відповідних вогнищу ураження сегментів спинного мозку: якщо псоріатичний процес локалізується на верхніх кінцівках, те діють на С₁₁₁ —D₁₁ , на нижніх — на L₁ -С₁₁₁ . Інтенсивність 0,2—0,4 Вт/см² , тривалість 3—5 хв. на поле. Контактне середовище — вазелінова олія (у разі дії на сегменти спинного мозку). На курс лікування 10—15 процедур.

2. Апаратура

В даний час у фізіотерапевтичної практиці застосовують кілька видів ультразвукових апаратів: ультразвукові терапевтичні стаціонарні (УТС-1, УТС-1М) й портативні (УТП-1, УТП-ЗМ, УЗ-Т5, УЗТ-101, УЗТ-102, УЗТ-103, УЗТ-104, УЗТ-31, ЛОР-1А, ЛОР-2, ЛОР-3).

Ультразвукові апарати серії УЗТ мають різновидні за формою й площею випромінювачі (ІУТ — випромінювач ультразвуковий терапевтичний), застосовується в залежності від призначення. Із моделей цієї серії апарат УЗТ-101 застосовують для лікування захворювань внутрішніх органів, кістково-м’язової й нервової системи, УЗТ-102 — для лікування стоматологічних захворювань, УЗТ-103—для лікування урологічних захворювань, УЗТ-104 — для лікування очних захворювань, УЗТ-31 — у гінекології.

Апарати. Для лікування ультразвуком використовують ультразвуковий терапевтичний портативний Утп-1-апарат; ультразвуковий терапевтичний стаціонарний Утс-1-апарат; апарати для дерматологічної практики УТП-3, УТП-3 М та ультразвукові апарати вдосконаленої конструкції менших габаритних розмірів УТ-5, УЗТ-101 та ін. До всіх апаратів додаються різні комплекти аплікаторів.

3. Техніка і методика проведення процедур. Періодично слід контролювати потужність ультразвуку вимірювачем потужності ВПУ-3. Положення пацієнта під година процедури залежить від захворювання та ділянки, на яку спрямовується дія.

Розрізняють такі методики впливу ультразвуком: контактну, коли вібратор безпосередньо торкається поверхні, та підводну. Кожну з їх можна проводити з використанням рухомої (лабільної) або нерухомої (стабільної) методики.

Оскільки повітря створює перешкоду для поширення звукових коливань, те для хорошого їх проникнення при контактній методиці шкіру всієї ділянки впливу змащують гліцерином з водою, вазеліновою або парафіновою олією.

У разі використання рухомої методики аплікатором спочатку виконують повільні погладжуючі лінійні рухи, а потім колові. Поверхня аплікатора має щільно прилягати до шкіри.

У разі застосування нерухомої методики аплікатор під година процедури перебуває вся година в одній ділянці. Тривалість та інтенсивність впливу мають бути меншими, ніж у разі застосування рухомої методики. Нерухомою методикою користуються рідко, щоб уникнути перегрівання тканин та появи болю.

Використовуючи підводну методику, відповідну кінцівку та вібратор занурюють у ванночку з підігрітою до +32...+36° С прісною водою (така вода містить менше бульбашок газу). Вібратор установлюють нерухомо або переміщують його під водою вздовж ділянки впливу на відстані 1—2 див від неї.

Вплив може бути прямий або непрямий. У першому випадку впливають безпосередньо на відповідні органи і тканини (м'язи, суглоби тощо), в іншому— на уражений орган через відповідні рефлекторні зони (корінці спинного мозку та симпатичні вузли — сегментарний вплив).

Для дії на окремі ділянки тіла (око, верхньощелепна пазуха, ніс тощо) застосовують додаткові насадки, або тубуси, прикріплені до вібратора і наповнені водою.

Процедури ультразвуку виконують на обмежених ділянках тіла, що мають площу в середньому 150—200 см² . Якщо виникає необхідність впливу на велику поверхню, її поділяють на окремі полючи, впливаючи по черзі на 2—3 поля.

Процедури дозують за інтенсивністю ультразвуку та їх тривалістю. Інтенсивність вимірюють у ватах на 1 см² поверхні аплікатора (Вт/см² ). Слабкою звичайно вважають інтенсивність 0,2—0,4 Вт/см² , середньою — 0,6 — 0,8 Вт/см² , сильною — 0,9—1,2 Вт/см² . Тривалість ультразвукової процедури, як правило, залежить від площі поля: вона становить 5—17 хв., але не більше як 10—15 хв. на всі полючи. Процедури призначають через день, на курс 10—15 процедур. При стабільній методиці інтенсивність ультразвуку знижують до 0,05—0,02 Вт/см² , а тривалість процедури зменшують.

Після закінчення процедури з аплікатора видаляють контактну речовину, витирають його насухо і закріплюють на бічній стінці апарата.

Щоб уникнути інтенсивної теплової дії ультразвуку, особливо під година використання нерухомої методики, ультразвук посилають окремими імпульсами через певні проміжки години (імпульсний режим).

Великого поширення набуло застосування ультразвуку в поєднанні з деякими лікарськими речовинами у вигляді емульсії, що одночасно є контактним середовищем — ультрафонофорез. У цих методиках замість вазелінової олії контактним середовищем можуть бути відповідні розчини та мазі (гідрокортизон, преднізолон, анальгін, біцилін тощо). Дія ультразвуку посилюється фармакологічним впливом відповідного лікарського препарату.

Ультрафонофорез з гідрокортизоном застосовують у хворих із вираженим алергічним компонентом.

Залежно від загального стану організму, інтенсивності та характеру патологічного процесу ультразвук призначають щоденно, рідше — через день. Під година лікування ультразвуком слід утриматися від застосування рентгенорадіотерапії. Ультразвукові процедури можна поєднувати з лікувальною фізкультурою, а у вільні дні — з ваннами.

Враховуючи ті, що післядія ультразвукових процедур є тривалою, не рекомендується повторювати курс процедур раніше ніж через 3—5 міс.

Показання . Деформуючий артроз, міжхребцевий остеохондроз, радикуліт, плечелопатковий періартрит, хвороба Бехтерєва, бурсит, контрактура Дюпюітрена (початкова стадія), невралгія, неврит, травми суглобів, периферичних нервів, рубці та спайки поверхневих і глибоких тканин, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (за винятком перфоруючих і кальозних виразок), астматичний бронхіт, нейродерміт, мастит, деякі гінекологічні та хвороби очей.

Протипоказання. Злоякісні пухлини, хвороби крові, схильність до кровотеч, вагітність, гіпертонічна хвороба III стадії, виражений атеросклероз, коронаросклероз, артеріальна гіпотонія, діенцефальний синдром, різко виражені психоневрози, захворювання центральної нервової системи, у тому числі порушення мозкового кровообігу, сифіліс, цукровий діабет, тромбоз, застій у венах таза.

Ультразвуком не слід діяти на ділянку голови, серця, виразку шлунка, яка кровоточити, вагітну матку.

5 . У механізмі дії ультразвуку на організм головешці значення мають механічний, тепловий і фізико-хімічний фактори. Механічний фактор, який спричиняється змінним акустичним тиском, виявляється своєрідним «мікромасажем» на клітинному і субклітинному рівнях. При цьому відбувається підвищення проникності клітинних мембран, гістогематичних бар'єрів та посилення проникнення речовин через шкіру; має значення і деполімеризуюча дія ультразвуку на гіалуронову кислоту. Виникає активація електрокінетичних (електрокапілярних) явищ, що спостерігаються на межі середовищ з різним акустичним опором і мають велике значення при фонофорезі. З'являються акустичні мікропотоки в протоплазмі, переміщення внутрішньоклітинних включень, зміна їх просторового взаємо-положення, що викликає стимуляцію функції клітинних елементів і клітини в цілому.

Тепловий фактор ультразвуку пов'язаний із поглинанням енергії ультразвукових хвиль і перетворенням її в тепло. Раніше в разі використання великих інтенсивностей ультразвуку спостерігали значне підвищення температури тканин, і тому цей фактор вважали найважливішим у механізмі дії ультразвуку. При використанні невеликих інтенсивностей і лабільної методики впливу значного підвищення температури тканин не спостерігається. Нині, не заперечуючи значення теплового фактора, за ним не визначають головного значення. Наслідком теплової дії ультразвуку можна вважати зміну дифузних процесів, швидкості біохімічних реакцій, виникнення температурних градієнтів, що врешті-решт проявляється в життєдіяльності озвучених тканин.

Фізико-хімічний фактор ультразвуку виявляється зміною біохімічних реакцій і біофізичних процесів; у генeрації вільних радикалів, активації окисно-відновних процесів, утворенні біологічно активних речовин, зміні рН, підвищенні колоїдів клітини. Різні аспекти біологічної дії ультразвуку взаємопов'язані. Вплив ультразвукових коливань на фізико-хімічні і біофізичні процеси тісно переплітається з механічним і тепловим компонентами його дії.