Реферат: Методика аналізу товарних запасів

ЗМІСТ

МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ

СПИСОК ВИКОРИСТОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ

Ефективність механізму управління товарними запасами переважно залежить від якісного рівня аналітичної роботи, глибини економічного аналізу, обґрунтованості його висновків.

Аналіз товарних запасів має бути направлений на виявлення резервів прискорення обіговості товарів, раціонального їх використання. Для цього необхідно вивчити динаміку товарних запасів, фактори, що визначають їх розвиток, асортиментну структуру та товарообіг овість запасів, оцінити ефективність роботи з управління товарними запасами та її вплив на діяльність торговельного підприємства.

Вихідними даними для аналізу товарних запасів є показники статистичної та бухгалтерської звітності, матеріали спостережень, вибіркових обстежень, одночасного обліку, планових та позапланових інвентаризацій, результати уцінки. Перелік основних джерел отримання інформації для аналізу товарних запасів наведено у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Аналіз товарних запасів торговельного підприємства потребує послідовного виконання наступної роботи (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Послідовність проведення аналізу товарних запасів торговельного підприємства

Вивчення товарних запасів в динаміці має за мету виявити основні закономірності їх розвитку, оцінити співвідношення, що склалися між зміною запасів та товарооборотом, визначити забезпеченість товарообороту товарною масою.

Для вивчення динаміки товарних запасів аналізують динамічний ряд фактичних залишків товарних запасів в фактичних та співставних цінах(при наявності відповідної інформації та в натуральних показниках), розраховують абсолютні та відносні зміни розміру товарних запасів.

Для поглиблення висновків про динаміку товарних запасів використовують додаткові показники, як:

- коефіцієнти випередження (відставання), що характеризують співвідношення темпів росту товарних запасів та товарообороту (ці коефіцієнти більш наглядно характеризують напрямок розвитку товарних запасів: їх зріст, зниження, стабілізацію відносно товарообороту);

- товарні запаси в розрахунку на 1 гривню товарообороту (що характеризують ефективність використання матеріальних ресурсів);

- середньорічні темпи росту (зниження) товарних запасів та товарообороту (що відображають зміни (в середньому за рік) цих показників);

- рівень товарних запасів у відсотках до товарообороту.

В практиці управління запасами найбільш раціонально прийнято вважати наступне співвідношення між темпами приросту товарних запасів та товарообороту:

Т_пр.тз. = ,

де Т_пр.тз – темпи приросту товарних запасів;

- темп приросту товарообороту.

В умовах дефіцитності окремих товарів темпи приросту товарних запасів можуть дорівнювати темпам приросту товарообороту, а то й встановленого нормативу. Зростання товарних запасів на 1 гривню товарообороту може бути виправдане лише тоді, коли фактичний обсяг запасів відповідатиме встановленому нормативу та темпи приросту товарообороту випереджатимуть аналогічні показники запасів.

Важливим завданням аналізу є вивчення впливу факторів, що визначають стан та динаміку товарних запасів. Такий аналіз необхідний для того, щоб забезпечити раціональне формування та використання запасів. Вивчення впливу окремих факторів дозволяє також виявити можливості удосконалення управління товарними запасами, визначити резерви покращення постачання населення та скорочення витрат на утримання запасів.

Вплив на розмір товарних запасів змін обсягу товарообороту (ΔТЗ_то ) та періоду обіговості (ΔТЗ_по ) визначається методом ланцюгових підстановок з використанням наступних моделей:

ΔТЗ_то = (ТО₁ -ТО₀ )*ПО₀ /Д;

ΔТЗ_по = (ПО₁ -ПО₀ )*ТО₁ /Д,

де ТО₁ , ТО₀ – відповідно, обсяг товарообороту в базисному періоді та періоді, який аналізується.

ПО₁ , ПО₀ – період обороту товарних запасів в днях обороту, відповідно в базисному періоді та періоді, який аналізується.

Д – тривалість періоду (в днях).

Вплив на обсяг товарних запасів змін в структурі товарообороту може бути оцінено за допомогою методу процентних чисел. Необхідною умовою застосування цього методу є наявність інформації про асортиментну структуру товарообороту окремих груп товарів.

Кількісна оцінка впливу інших факторів може бути проведена на основі побудови корелятивно-регресивних моделей.

Фактори, що негативно впливають на обсяг товарних запасів, потребують більш позитивного вивчення для прийняття своєчасних заходів щодо нормалізації ситуації. Наприклад, при уповільненні періоду обороту товарних запасів необхідно більш детально вивчити причини, які могли це обумовити: нерівномірність у виконанні плану товарообороту як в цілому за обсягом, так і за структурою; порушення, що мали місце в надходженні товарів до торговельних підприємств (надходження товарів, що не відповідають попитові населення), недостатньо високий рівень роботи з вивчення попиту та організації продажу окремих товарів, прорахунок в замовленнях на поточний завіз товарів тощо.

При вивченні стану товарних запасів не завжди приділяється належна увага оцінці впливу сезонних коливань попиту на їх розмір. Слабке врахування цих коливань протягом року призводить до значних відхилень запасів від встановлених нормативів, нераціонального використання фінансових ресурсів та, до необґрунтованих висновків щодо ефективності управління товарною масою.

Для виявлення сезонних коливань розроблені різноманітні математико-статистичні методи аналізу. Найбільш доступним з них є метод простої середньої, який дозволяє розрахувати показники сезонності (індекси коливальності) за період, що досліджується, а також охарактеризувати найбільш типові відхилення в коливальності показника кожного кварталу (місяця) порівняно із середніми рівнями за весь період, що вивчається (не менш 3-5 років).

Індекс коливальності товарних запасів розраховується так:

І_кол =(ЇТЗ_іп /ЇТЗ_п )*100,

де ЇТЗ_іп – середній розмір товарного запасу на і-ту дату (період) протягом п-го періоду;

ЇТЗ_п – середній розмір товарного запасу за п-й період.

Індекс коливальності показує, скільки відсотків від середнього рівня за весь аналізований період складають товарні запаси на визначену дату.

Результати аналізу сезонних коливань розміру товарних запасів використовують при диференціації встановленого річного нормативу товарних запасів у визначені періоди, плануванні надходження товарів, при прийнятті оперативних заходів щодо регулювання запасів.

З метою визначення ступеня задоволення попиту населення на конкретні товари, виявлення причин накопичення окремих товарів в каналах торгівлі проводиться аналіз асортиментної структури товарних запасів. Джерелами такого аналізу є форми №3 – торг та №4 – торг, а також дані контрольно-асортиментних пунктів (про продаж, запаси, надходження, незадовільний попит по внутрішньоасортиментній структурі), матеріали вибіркових обстежень, погодинних спостережень.

В процесі аналізу структури запасів по кожній товарній групі звичайно визначається рівень товарних запасів (в днях товарообороту по кожній групі), а також розраховується відхилення між наявними запасами та встановленими товарно-груповими нормативами (в сумі та днях обороту). Однак для обґрунтованої оцінки існуючих відхилень між наявними та нормативними показниками товарних запасів, виявлення причин їх виникнення (в результаті, недоліки у комерційній роботі чи помилки при обґрунтуванні товарних нормативів), рекомендовано додатково використовувати показники частки запасів кожної групи в запасах в цілому по підприємству та частка товарообороту кожної товарної групи в загальному обсязі товарообороту.

При співставленні питомої ваги товарних запасів та товарообороту необхідно мати на увазі, що підвищення (зниження) частки товарної групи в товарообороті має супроводжуватися приблизно таким же збільшенням (зниженням) частки товарної групи в товарних запасах. Якщо питома вага запасів значно відрізняється від аналогічних показників товарообороту, то це свідчить або про затоварювання, або про дефіцитність окремих товарів.

Перераховані показники аналізуються в динаміці для виявлення притаманних їм загальних тенденцій та закономірностей.

Наявність диспропорції між асортиментною структурою товарообороту та товарних запасів потребує прийняття термінових заходів щодо їх скасування.

Такими заходами являються:

- проведення вибіркових обстежень внутрішньо групового стану товарних запасів;

- проведення наявного асортименту товарів у роздрібних підприємствах у відповідність до встановлених асортиментних переліків;

- концентрація товарів складного асортименту в спеціалізованих підприємствах (секціях);

- організація своєчасного повернення товарів, завезених понад норму з магазинів на гуртові склади, а комісійних товарів – комітетам;

- активізація торгівлі надмірними запасами;

- проведення їх ефективної уцінки для стимулювання збуту, активізація реклами неходових та залежалих товарів;

- покращення роботи з вивчення попиту на основі постійного врахування реалізованого та незадоволеного попиту для обґрунтованого складання заявок на поточний завіз товарів;

- підсилення контролю за станом товарних запасів, переміщення надмірних запасів в інші пункти продажу, зокрема – позамагазинні та інше.

Якість товарних запасів характеризується розміром та рівнем необхідних та залежалих товарних запасів. Тому в ході аналізу товарних запасів слід приділяти увагу вивченню неходових та залежалих товарів, виявленню причин їх утворення.

До неходових товарів відносяться товари, що не користуються попитом та знаходяться в торгівлі два роки з дня їх надходження (випуску). До залежалих відносяться товари, що знаходяться в каналах торгівлі понад два роки.

Утворення запасів цих товарів переважно відбувається через обрахунки при визначенні потреби в товарах, при отриманні від постачальників виробів низької якості, застарілих фасонів та моделей, а також в результаті надмірного та нерівномірного їх завозу в торговельну мережу.

Мета аналізу неходових та залежалих товарів полягає у виявленні причин їх утворення, визначенні економічного збитку від наявності цих запасів, розробці заходів для зниження їхньої якості.

Основним джерелом інформації для такого аналізу є дані обліку неходових та залежалих товарів, матеріали інвентаризації, вибіркових спостережень.

Для аналізу використовуються наступні показники:

- питома вага неходових та залежалих товарів в загальній сукупній масі товарів;

- питома вага неходових та залежалих товарів конкретної групи в загальному обсязі цих запасів;

- частка залежалих товарів в загальній сумі неходових та залежалих товарів;

- темпи росту обсягу неходових та залежалих запасів;

- середній розмір уцінки товарів;

- процент реалізації уцінених товарів;

- процент реалізації уцінених товарів;

- коефіцієнт ефективності використання фонду уцінки (якщо такий створюється на підприємстві).

Наведені показники розраховуються та аналізуються в динаміці в цілому по підприємству та по окремих товарних групах.

Збільшення питомої ваги залежалих товарів веде за собою більші збитки та призводить до погіршення фінансового стану торговельної організації. Зростання залежалих запасів може бути обумовлено недоліками в оперативній роботі з неходовими та залежалими товарами або несвоєчасністю їх уцінки.

Обсяг витрат та збитків торговельного підприємства від зберігання залежалих товарів збільшується пропорційно до перевищення часу перебування їх на підприємстві.

Для визначення можливого розміру уцінки товарів слід співставити збитки від уцінки (У) з обсягом витрат, пов’язаних з обслуговуванням та зберіганням товарних запасів (включаючи ще й відсотки за кредит, якщо він використовувався для їх формування) (Р_тз ).

Максимальний розмір уцінки (Р_уц ) визначається за наступною формулою:

Р_уц = (Р_тз /РЦ_б )*100,

де РЦ_б - первісно встановлена роздрібна ціна відповідного товару (базова).

Конкретні розміри уцінки для окремих товарів визначаються на основі експертних оцінок з врахуванням ступеня втрати споживчих якостей знецінених товарів порівняно з аналогічними товарами, що користуються попитом населення, а також з урахуванням насиченості ринку цими товарами. Чим вищий рівень насиченості ринку, тим більшим повинен бути розмір уцінки, це забезпечує прискорення обіговості знецінених товарів.

При обґрунтуванні розміру уцінки по групах товарів слід враховувати також витратоємність реалізації товарів та терміни перебування їх в каналах торгівлі.

Оцінка ефективності роботи з проведенням уцінки товарів проводиться за допомогою показників обсягу продажу уцінених товарів (Т_у ) та коефіцієнта ефективності уцінки (Е_уц ), значення якого розраховується так:

Е_уц = Д_уц /З_уц ,

де Д_уц – доходи, отримані від реалізації уцінених товарів;

З_уц – збитки від проведення уцінки.

Чим вище значення даного показника, тим своєчаснішим виявляється рішення про проведення уцінки.

СПИСОК ВИКОРИСТОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Економіка виробничого підприємництва: Навч. посіб./Й.М. Петрович, І.О. Будіщева, І.Г. Устінова та ін. За ред.. Й.М. Петровича. – 3-тє вид., випр. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. – 405 с. – (Виша освіта ХХІ століття).

2. Мазаракі А.А. та ін. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів (Під ред.. проф.. Н.М. Ушакової) – К.: «Хрещатик», 1999. – 800с.

3. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. – 2-ге вид., - К.: Знання, 2006. – 580 с. – (Вища освіта ХХ1 століття).

4. Мацибора В.І., Збарський В.К., Маци бора Т.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2008. – 312 с.

5. Торговое дело: Экономика, маркетинг, организация: Учебник. 2-е изд., перераб. и доп./под общ. ред. Проф. Л.А. Брагина и проф. Т.П. Данько. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 560 с.

6. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 4-е вид. – К.: Каравела, 2007. – 584 с.