, теоретики дитячої літератури неодноразово підкреслювали педагогічну цінність малих фольклорних жанрів для дітей.
Загадки і прислів'я, які К.Д. Ушинський рекомендував для читання дітям, є першою сходинкою для розуміння переносного значення слів і сприяють формуванню образного мислення.
Прислів'я мають значення при початковому навчанні мови, по-перше, своєю формою і, по-друге, своїм змістом.
За формою – це животрепетний вияв рідного слова, що вилетіло безпосередньо з його живого, глибокого джерела вічно юної душі народу, яка вічно розвивається. Ці прислів'я і приказки, самі дихаючи життям, пробуджують до життя й насіння рідного слова, що завжди корениться, хоч і несвідомо, в душі дитини. Німецькі педагоги також вміщують у свої азбуки народні прислів'я; але не сліпий патріотизм змушує мене сказати. Що наші прислів'я різноманітніші і глибші, і головне більш художні формою і поетичні духом. У німецьких прислів’ях переважає розсудковий, утилітарний елемент, і крім того їх переписували педагоги, пристосовуючи до дитячого розуміння й виправляючи стиль за граматикою. Ще більш наші прислів’я суперечать нашій граматиці і майже кожне коріння прислів’я є глузуванням з громадського правила.
Але, якщо наші прислів'я непридатні для граматичного розбору, навряд чи є кращий засіб привести дитину до живого джерела народної мови і виховати в душі дитини несвідомо такт цієї мови.
За змістом наші прислів'я важливі для початкового навчання тим, що в них, як у дзеркалі, відбилося народне життя з усіма своїми мальовничими особливостями. Можливо нічим не можна, так ввести дитину в розуміння народного життя, як через пояснення їй значення народних прислів’їв. У них відбилися всі сторони життя народу: домашня, сімейна, польова, лісова, громадська; його потреби, звички, його погляди на природу, на людей, на значення всіх явищ життя.
Але зауважать багато людей, чи не надто рано ознайомлювати дитину з народним життям, коли йдеться поки про те, що навчити її добре читати і писати? І справді, це було б надто рано, коли б я говорив тут про ознайомлення критичне, але я розумію тут ознайомлення безпосереднє і хотів тільки, щоб дитина подивилась на предмети по-дитячому зіркими очима народу і висловила його влучним словом, вірним духові народної мови, хоч воно часто розриває всякі граматичні пута. Звичайно у нас багато розуміння, але багато й таких, які йому цілком доступні. Завдяки багатій збірці Доля мені було з чого вибирати.
Якщо я брав інколи й такі прислів'я, моральний зміст якого надто глибокий для дитини, то брав тому, що в цих прислів’ях два змісти: один – зовнішній, мальовничий цілком доступний дитині, а другий – внутрішній, недоступний, для якого зовнішній є мальовничим одягом. У таких прислів’ях дитину слід ознайомлювати тільки із зовнішнім змістом; так прислів'я: куй залізо, поки гаряче – можна пояснити дітям тільки із зовнішнього боку; нехай діти скажуть, чому треба кувати гаряче залізо, а не прохолоне – з них і досить. Або, наприклад, у прислів’ї: горщик котлу не товариш – нехай діти пояснять, чому не товариш. моральний зміст прислів'я можна не пояснювати.
Прислів'я ним самим й хороше, що в ньому, майже завжди, незважаючи на те, що воно коротше за пташиний ніс є дещо, що дитині слід зрозуміти: являє собою маленьку розмову задачу, яка цілком дитині під силу.
Приказки, примовки й скоромовки, іноді позбавлені змісту, я вмістив для того, щоб поламати дитячу мову на російський лад і розвинути в дітей чуття до звукових красот рідної мови. особливо я розрахував на дітей, так званого освіченого класу, того класу, який зіпсував свою рідну мову, позбавивши її кольору, барв поезії і життя.
Загадки в вміщував не для того, щоб дитина відгадала саму загадку, хоч це може часто статися, бо багато загадок прості; а для того, щоб дати розумові дитині корисну вправу; пристосувати відгадку, сказано можливо вчителем, до загадки і дати привід до цікавої і корисної класної бесіди, яка закріпиться в розумі дитини саме тому, що мальовнича й цікава для неї загадка заляже міцно в її пам'яті, приєднавши до себе й усі пояснення до неї пов'язані. Так, скільки цікавих і корисних для дитини пояснень можна зв’язати з такою поетичною загадкою: зоря-зоряниця, красна дівиця, по лісу гуляла, ключі загубила; місяць бачив не сказав, сонце бачило підняло. Припустимо, що дитина не відгадає, що ключі означає роса; але нехай вона пояснить чому зорю називають красною дівицею, чому говориться що зоря губить росу, чому місяць не підняв роси, як сонце піднімає росу? Яка жвава і корисна бесіда може бути закріплена в душі дитини такою мальовничою загадкою! Словом, я дивився на загадки, як на мальовничий опис предмета.
Жанрове багатство і різноманітність дитячого фольклору дає змогу відбирати з народнопоетичної скарбниці саме ті твори, які найкраще відповідають віком особливостям дітей та навчально-виховним цілям роботи з ними.
Література:
1. К.Д. Ушинський. “Вибрані педагогічні твори”.
2. “Педагогічні ідеї К.Д. Ушинського”. Київ. 1974 р.
3. Укр. дит. літ. “Усна народна творчість для дітей”.
|
