Реферат: Процес кровообігу та лімфообігу

Реферат

на тему:

«Процес кровообігу

та лімфообігу»

План

1. Процес кровообігу, що його здійснює.

2. Велике і мале коло кровообігу.

3. Лімфообіг.

4. Кровоносні судини. Рух крові по судинах.

5. Кров'яний тиск.

6. Швидкість руху крові.

7. Регуляція кровообігу.

1. Серцево-судинна система надає руху крові, розносить кров по всьому тілу і забезпечує виконання кров'ю її функцій. Система крово­обігу складається з серця та кровоносних судин. Серце — це порож­нистий м'язовий орган, який виштовхує кров у судини. У людини і ссавців та птахів серце поділене суцільною перегородкою на дві частини — праву й ліву, порожнини яких між собою не сполучають­ся. Кожна половина розділена поперечною перегородкою ще на дві частини — передсердя й шлуночок. Між ними е отвір з клапанами, які пропускають кров лише в одному напрямку.

Кровоносні судини — це трубки, що, розгалужуючись, зменшують свій діаметр аж до найдрібніших судин — капілярів. Далі капіля­ри зливаються, при цьому діаметр утворюваних судин (вен) зрос­тає. По кровоносних судинах кров розноситься до всіх органів і тканинна потім знову збирається до всіх органів і тканин, а потім знову збирається до серця.

2. Велике і мале коло кровообігу . Кровоносні судини утворюють два кола кровообігу — велике і мале. Велике коло починається від лівого шлуночка, звідки виходить найбільша кровоносна судина ті­ла — аорта. По аорті й артеріях, що відходять від неї, кров роз­носиться по всьому тілу; в капілярах вона віддає тканинам кисень та поживні речовини, а з них забирає вуглекислий газ і продукти окислення, перетворюється з артеріальної на венозну і по венах повертається до правого передсердя.

Мале коло кровообігу починається з правого шлуночка. Сво­їми скороченнями він виштовхує венозну кров у легеневу артерію, звідки вона розноситься до легеневих капілярів. Тут кров віддає вуглекислий газ, насичується киснем і по легеневих венах тече до лівого передсердя. З лівого передсердя через лівий шлуночок кров знову поступає у велике коло кровообігу.

Судини, по яких кров рухається від серця, називаються арте­ріями, до серця — венами. У великому колі кровообігу по артеріях тече артеріальна кров, а по венах венозна. У малому колі, навпа­ки, по артеріях від серця тече венозна кров, а по венах повертає­ться до серця артеріальна.

3. Лімфообіг . Лімфа відрізняється від крові відсутністю еритро­цитів і значно меншою кількістю лейкоцитів. Крім того, в ній мен­ше білка і більше продуктів життєдіяльності клітин.

Лімфа утворюється в лімфатичних капілярах з тканинної ріди­ни і звідти збирається до лімфатичних судин, які утворюють густу сітку в усіх органах і тканинах. Лімфатичні судини, зливаючись між собою, закінчуються двома лімфатичними протоками, які впа­дають у верхню порожнисту вену. У лімфатичних судинах, як і у венах, є півмісяцеві клапани. Ці клапани роблять можливим рух лімфи лише в одному напрямку.

По ходу лімфатичних судин розташовані потовщення — лімфа­тичні вузли. В цих вузлах утворюються лейкоцити, а також відбу­вається очищення лімфи від хвороботворних мікроорганізмів. При інфекційних захворюваннях лімфатичні вузли часто збільшуються, і тоді їх можна намацати пальцями.

4. Кровоносні судини. Рух крові по судинах

Кровоносні судини за будовою і функціями поділяються на артерії, капіляри і вени.

Артерії. По артеріях кров під великим тиском тече від серця. Тому артерії мають товсті пружні стінки. До складу артеріальної стінки входять волокна гладеньких м'язів, еластичні волокна й спо­лучна тканина.

Гладком'язові волокна, скорочуючись та розслаблюючись, звужу­ють та розширюють артерії ітаким чином регулюють потік крові в них. Еластичні волокна надають артеріям пружних властивостей. Пружність артерій, особливо аорти й легеневої артерії, має велике значення для руху крові. Лівий шлуночок під час скорочення ви­штовхує під великим тиском більше крові, ніж її відтікає з аорти в артерії. При цьому стінки аорти розтягуються, і вона .вміщує всю кров, виштовхнуту шлуночком. Коли шлуночок розслаблюється, тиск в аорті падає, а її стінки завдяки пружним властивостям трохи спадаються. При цьому надвишок крові, що містився в розтягнутій аорті, проштовхується з аорти до артерій, хоча з серця в цей час кров не надходить. Так періодичне виштовхування крові шлуноч­ком завдяки пружності артерій перетворюється у безперервний рух крові по судинах.

Пружність артерій забезпечує ще одне фізіологічне явище. Ві­домо, що у всякій пружній системі механічний поштовх викликає коливання, які поширюються на всю систему. У кровоносній си­стемі таким поштовхом служить удар крові, що викидає серце, об стінки аорти. Остання при цьому розтягується, і коливання біжить по всіх артеріях з досить великою швидкістю — близько 10 м/с. У ділянках тіла, де великі артерії підходять близько до шкіри,— на зап'ястку, скронях, шиї пальцями можна відчути такі коливання стінок артерій. Це артеріальний пульс.

Вени . На відміну від артерій вени не розносять, а збирають кров від органів і несуть її до серця. Тиск крові у венах дуже ни­зький, тому стінки вен тонкі, здатні легко спадатись. У стінці вен теж е м'язові волокна, які виконують таку саму функцію, як і в артеріях. Проте значно більший вплив на рух крові у венах здій­снюють оточуючі тканини, особливо скелетні м'язи, які, скорочую­чись і розслаблюючись, стискають або розтягують вени. Це приво­дить до просування крові по венах. Але оскільки у венах е кла­пани, то кров тут рухається лише в одному напрямі — до серця. Крім того, руху крові до серця сприяє розтягання порожнистих вен у грудній клітці під час вдиху.

Капіляри — це найдрібніші кровоносні судини, розташовані в усіх тканинах між артеріями і венами, їх діаметр 7—10 мкм. Основ­на функція капілярів — забезпечення обміну газами і поживними речовинами між кров'ю і тканинами. Тоненька стінка капілярів утворена лише одним шаром плоских клітин. Через неї легко про­ходить кисень і поживні речовини з крові до тканин, а вуглекислий газ і продукти життєдіяльності — в зворотному напрямку. Капіляри можуть відкриватись і закриватись, змінюючи кровопостачання тканини. На площі 1 мм² поперечного перерізу скелетного м'яза у спокої налічується 100—300 відкритих капілярів. У працюючому м'язі, де потреба в кисні і поживних речовинах зростає, кількість відкритих капілярів досягає 2 тис. на 1 мм2.

5. Кров'яний тиск . Будь-яка рідина "тече від місця, де тиск вищий, туди, де він нижчий. Чим більша різниця тисків, тим вища швид­кість течії. Кров у судинах теж рухається завдяки різниці тисків, що її створює серце своїми скороченнями. Найвищий тиск в аорті і у великих артеріях. По мірі просування крові по артеріях частина енергії тиску використовується на подолання тертя крові об стінки судин, і тому тиск поступово падає. Особливо значне падіння тиску відбувається в найдрібніших артеріях і в капілярах — вони чинять найбільший опір руху крові. У венах кров'яний тиск продовжує поступово знижуватись, і в порожнистих венах він дорівнює атмо­сферному тиску або навіть дещо нижчий за нього. Дані про вели­чину кров'яного тиску в різних відділах кровоносної системи наве­дено в табл. 1.

Таблиця 1

Показники кровообігу

Кров'яний тиск у людини вимірюють у плечовій артерії, співставляючи його з атмосферним. Для цього на плече одягають гумо­ву манжетку, сполучену з манометром. У манжетку нагнітають по­вітря, поки пульс на зап'ястку не зникне. Це означає, що плечова артерія стиснута більшим зовнішнім тиском і кров через неї не те­че. Потім, поступово випускаючи повітря з манжетки, слідкують за появою пульсу. В цей момент тиск в артерії стає трохи більшим, ніж тиск у манжетці, і кров, а разом з нею і пульсова хвиля по­чинають доходити до зап'ястка. Показ манометра в цей час і буде характеризувати кров'яний тиск у плечовій артерії.

6. Швидкість руху крові залежить не тільки від різниці тисків, але й від ширини кровоносного русла. Хоч аорта е найширшою су­диною, але вона одна в організмі і через неї протікає вся кров, що виштовхується лівим шлуночком. Тому швидкість тут найбільша (див. табл. 1). По мірі розгалуження артерій їх діаметр стає мен­шим, проте загальна площа поперечного перерізу всіх артерій зростає і швидкість руху крові зменшується. Загальна ширина просвіту всіх капілярів у 500—800 разів більша ширини аорти, отже, швид­кість кровотоку в капілярах у стільки ж разів повільніша, ніж в аорті. Вени по дорозі від капілярів зливаються, їх кількість і за­гальна площа поперечного перерізу зменшується, а швидкість руху крові в порівнянні з капілярами зростає. З таблиці також видно, що ¾ всієї крові знаходиться у венах. Це пов'язане з тим, що тон­кі стінки вен здатні легко розтягатись і тому вони можуть вміщу­вати значно більше крові, ніж відповідні артерії.

Кількість крові, що протікає за одиницю часу через судини, дорівнює добутко­ві швидкості руху крові на площу поперечного перерізу судин. Ця величина є однаковою для всіх частин кровоносної системи: скільки крові виштовхує серце в аорту, стільки її протікає через артерії, капіляри та вени і стільки ж повертається назад до серця.

Кровопостачання органів змінюється в залежності від їх потреб завдяки описаному вище перерозподілу крові. Але цей перерозподіл може бути ефективним лише за умови, якщо тиск в артеріях не змінюється. Однією з основних функцій нервової регуляції кровообігу є підтримання постійного кров'яного тиску. Ця функція здійснюється, рефлекторно.

В стінці аорти і сонних артерій є рецептори, які дужче подраз­нюються, коли кров'яний тиск зростає вище нормального рівня. Збу­дження від цих рецепторів іде до судинорухового центра, розта­шованого в довгастому мозку, і гальмує його роботу. Від центра по симпатичних нервах до судин і серця починає надходити слабше збудження, ніж раніше, і кровоносні судини розширюються, а серце послаблює свою роботу. Внаслідок цих змін кров'яний тиск знижує­ться. А якщо тиск чомусь упав нижче норми, то подразнення рецепторів припиняється зовсім і судиноруховий центр, не одержуючи гальмівних впливів від рецепторів, посилює свою діяльність: поси­лає до серця і судин більше нервових імпульсів у секунду, судини звужуються, серце скорочується частіше і сильніше, кров'яний тиск підвищується.