Реферат: Організація комплексу топографо-геодезичних робіт для інвентаризації земель

Вступ

В даному курсовому проекті тема, якого „організація комплексу топографо-геодезичних робіт для інвентаризації земель” села Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області, об’єкт розміщення в селі Мамаївці Кіцманськго району Чернівецької області.

Робота виконується на основі технічного завдання виданого Кіцманським районним відділом земельних ресурсів та погоджено з Мамаївською сільською радою. Виходячи із цілей топографічного знімання, умов завдання та технічних даних, курсовий проект розроблено у порядку:

1. Технічна частина:

В цій частині потрібно провести обґрунтування вибору масштабу та методу топографічного знімання, вибору висоти перерізу рельєфу. Основні вимоги до планово-висотної основи топографічного знімання. Запроектоване згущення Державної геодезичної мережі методом тріангуляції 4 класу та полігонометрії 4 класу і 1 розряду. Топографічне знімання проектується виконати стереотопографічним методом знімання.

В проекті приведено розрахунок даних для аерофотознімання та запроектовано планово-висотну основу для знімків. У розряді також приведена технологія послідовності виконання робіт.

2. Гідрорахунок обсягів та складання кошторису на комплекс топографо-геодезичних робіт: Розрахунок трудових та грошових затрат виконаних по нормативних розцінок згідно правил та розцінок, які встановлені у діючому нормативних документах. Розцінки та нормативи трудових затрат розраховані для виконання робіт на Мамаївському об’єкті. З допомогою поправочних коефіцієнтів проведені до умов робіт та оплати праці, які діють на час складання проекту.

3. Планування та організація робіт:

В даному розділі наведені строки виконання робіт відповідно календарного плану, а також розроблені питання з організації проведення польових та камеральних робіт.

1.Технічна частина

1.1 Коротка фізико-географічна і економічна характеристика району.

Село Мамаївці знаходиться в Кіцманському районі Чернівецької області. Відстань до районного центру – 12км., дог обласного – 10км. Площа - 1200 га. Населення 5,5 тис.чоловік. У Кіцманському районі є 27 сільських рад, 2 селищні і одна міська.

Село Мамаївці знаходиться у передгірській зоні Карпат. Натериторії району протікає річка Прут. Пересічна температура січня від -7⁰ С до -3⁰ С, липня +17⁰ С до 27⁰ С. Середня температура 10⁰ С триває приблизно 210 днів.Опади 500- 700 мм. на рік. Висота Сніговаго покриву 15-25см. Грунти деново-підзолисті, опідзолені чорноземи, бурі. Ліси в основному з граба, дуба, бука, хвойні.

В районі розвинута сітка автозаправок, станцій технічного обслуговування. Також є такі великі підприємства: Неполоківецький деревообробний комбінат, Неполоківецький піщаний кар’єр, Лужанський завод „Металіст”, Лужанський спиртзавод, Мамаївський теплично-овочевий комбінат, Ошихлібський овочево-консервний завод, Шишковецький овочево-консервний завод. У районі переважає виробництво зернових культур, вирощування цукрового буряка, картоплі. У тваринництві – скотариство м’ясо-молочного напрямку з розвинутим свинарством.

Залізничні станції: Кіцмань ,Лашківка, Лужани, Мамаївці, Неполоківці, Кліводин. В районі добре розвинута сітка автошляхів з твердим покриттям.

1.2. Топографо- геодезична вивченість району.

Територія Кіцманського району забезпечена топографічною зйомкою масштабу 1:10000 з ровинутою сіткою пунктів триангуляції 1, 2, 3 класів. На території Кіцманського району в 1962 році проведені роботи по землевпорядкуванню та визначенні меж утворених господарств, створені планово картографічні матерали в М 1:10000, які відображають просторове розміщення, стан та використання земель. В 1992 році було встановлено межі сільських рад та населенних пунктів. В даний час на території Мамаївської сільської ради проводяться геодезичнв таземлевпорядні роботи по викотовленню державних актів на право приватної власності на землю в замін на сертифікат на земельну частку пай.

Даний проект передбачає виконання частини робіт які входять у комплекс виконуючих робіт. Для виконання курсового проекту використано карту масштабу 1:25000. Карта була створена методом стереотопографічного знімання. На даній карті використовується геодезична та географічна система координат та балтійська система висот. Суцільні горизонталі проведені через 5 метрів.

1.3. Обґрунтування вибору масштабу та методику топографічного знімання.

Вибір висот перерізу рельєфу, комплекс топографічних робіт на Мамаївському об’єкті проводиться з ціллю інвентаризації земель. Для забезпечення інвентаризації земель відповідно інструкції „Топографічне знімання в масштабах 1:5000 та 1:1000; 1:500” необхідно створити кадастрову карту М 1:2000. Вибір висоти перерізу рельєфу залежить від рельєфу місцевості та від максимально-переважаючих кутів нахилу: Мамаївський об’єкт віднести до пересічного рельєфу з кутами нахилу до 6⁰ тому згідно з таблицею 1 вище вказаної „Інструкції” висоту перерізу рельєфу слід взяти 1 м у зв'язку з тим, що об’єкт знаходиться на відкритій місцевості, тому знімання території проектування виконати стереотопографічним методом.

1.4. Картосхема об’єкту.

Об’єкт знаходиться на трапеції з масштабом 1:1000000 номенклатурою М-35, знайду координати рамок трапеції:

j північ = l західна =

j південь = l східна =

Тепер знайду координати рамок трапеції листів карти масштабу 1:2000 враховуючи, що кожен лист масштабу 1:5000 містить 9 листів масштабу 1:2000.

1.5. Проектування планово-геодезичної основи.

1.5.1. Основні вимоги до планово-геодезичної основи топографічної зйомки.

Основні вимоги до планово-геодезичної основи топографічного знімання, визначені „Інструкцією у масштабах 1:5000, 1:1000, 1:500”.

Середня щільність пунктів державної геодезичної мережі для створення знімальної геодезичної основи топографічних знімань повинна бути доведена:

- на територіях, що підлягають зніманню в масштабі 1:5000, до одного пункту тріангуляції, трилатерації або полігонометрії на 20-30 км² і одного репера нівелювання на 10-15 км;

- на територіях, що підлягають зніманню в масштабі 1:2000 і більшому до одного пункту тріангуляції, трилатерації або полігонометрії на 5-15 км² , одного репера нівелювання на 5-7 км² ;

- на забудованих територіях міст, щільність пунктів державної геодезичної мережі повинна бути не меншу 1 пункту на 5 км² .

Подальше збільшення щільності геодезичної основи великомасштабних знімань досягаються побудовою розрядних геодезичних мереж згущення і знімання основи щільності геодезичної основи повинна бути доведена побудовою геодезичних мереж згущень в містах, селищах та інших населених пунктах і на промислових майданчиках не менше ніж до чотирьох пунктів на 1 км, у збудованій частині на одного пункту на 1 км² на незабудованих територіях. Для забезпечення інженерних вишукувань і будівництва в містах на промислових об’єктах теж щільність геодезичних мереж може бути доведена до восьми пунктів на 1 км² .

Щільність геодезичної основи для знімання у масштабі 1:5000 територія поза населеними пунктами повинна бути доведена не менше ніж до одного пункту на 7-10 км² , для знімань у масштабі 1:2000 до одного пункту на 2 км² . Розвитком зйомочних геодезичних мереж досягаються, густота, що забезпечується досконалим виконанням знімання. Виходячи з вище описаних положень, встановлено, що для одного об’єкта густота планової основи, необхідно довести до одного пункту на два квадратні кілометри. Виходячи з того, що площа одного об’єкта робіт складає 18,5 км² , тому потрібно створити планову основу, яка мала не менше 21 геодезичного пункту. У даному проекті проектується закласти пункт тріангуляції 4 класу, як вставку у трикутник 3 класу. Подальше згущення проектується провести прокладання полігонометрії 4 класу і 1 розряду. Згущення висотної мережі запроектовано нівелюванням ІV класу.

1.5.2. Проектування тріангуляції 4 класу.

Пункт державної мережі 4 класу визначається відносно пунктів вищих класів вставкою жорстких систем або окремих пунктів. Довжина сторін в мережах тріангуляціях 2-5 км. У всіх випадках відстань між пунктами не зв’язаними вимірюваними напрямками, що належать суміжним системам повинні бути у мережі 4 класу не менше 3 км. Вимірювання кутів 4 класу повинно використовуватися середньоквадратичною помилкою не більше 2^// . Для основи топографічних зйомок становляться норми густоти пунктів державної геодезичної мережі при зйомці масштабу 1:2000 один пункт 5-15 км.

При проектуванні пунктів тріангуляції 4 класу потрібно керуватися:

1. В геодез.мережах повинна забезпечуватися належна жорсткість.

2. Враховувати топовимоги до геодезичної мережі у визначенні приблизної розміщуванності пунктів.

3. Повинна забезпечуватися взаємна видимість по лінії.

4. Передбачити можливість подальшого розвитку геодезичних мереж.

5. Назва пункту повинна співпадати назвою найбільшого населеного пункту.

6. Висоти кожного пункту геод. мережі 4 класу повинні бути визначені з полігонометичного та тригонометричного нівелювання.

7. На кожному пункті повинна встановлюватися по два орієнтирних пункти з підземними центрами на відстані від 500 до 1000 метрів.

На даному районі роботи я запроектував пункти тріангуляції 4 класу. пункт тріангуляції 4 класу Дубасово, цей пункт знаходиться на південному заході від Дуба сово на відстані 875 м на висоті 170 метрів.

1.5.3. Графічний розрахунок висоти знаків.

Між суміжними пунктами планово-геодезичної мережі, яка будується методом тріангуляції має бути взаємна видимість, якщо цього не вдається досягнути безпосередньо із землі на пункті будуть знаки у вигляді пірамід або сигналів.

Піраміді – це дерев’яна або металічна споруда на якій закріплюється візирний циліндр, що служить візирною ціллю для спостереження інших пунктів тріангуляції.

Сигнал – це дерев’яна або металічна споруда візирного циліндра, встановлюється столик для приладу. Висоти знаків повинні бути такими, щоб забезпечувалася видимість між пунктами при спостереженні і в той же час висота їх була оптимальна. Висоти визначають при проектуванні. Щоб правильно визначити ворситу зовнішніх знаків, які мають забезпечити видимість між двома пунктами тріангуляції, необхідно врахувати вплив таких факторів: кривизну землі і вертикальну рефракцію і висоту перешкоди.

Кривизна землі і рефракція вертикальна визначається за формулою:

Графічний розрахунок висоти знаку використовується та виконується на міліметровому папері. На горизонтальній осі в масштабі карти відкладають віддалі S₁ і S₂ від перешкоди до пунктів А і В.

1.5.4. Оцінка проекту тріангуляції.

Запроектовані на карті мережі підлягають попередній оцінці, метою якої є: встановити якою точністю можна отримати основні параметри мережі, координати пунктів, довжини, дирекційні кути сторін, як відомо ці параметри залежать від вихідних даних, точності польових вимірів, розмірів та конфігурації мережі. Оцінка проекту проводиться для того, щоб визначити чи запроектована мережа даних розмірів та конфігурації при дотриманні необхідної точності польових вимірів буде відповідати необхідним технічним умовам чи не буде.

В даному проекті затамовано геодезичну мережу згустини у вигляді вставки у трикутник вищого класу. По скільки вихідні дані тріангуляції 3 класу то мною запроектовано вставку пункту 4 класу. очікувана середньоквадратична помилка розраховується за формулою:

Отже висновок, що вставка задовольняє умову, тому, що вона не перевищує 0,07 м для тріангуляції 4 класу.

І під віссю підписують вершини та перешкоди. Горизонтальній осі присвоюють умовну позначку, яка повинна бути на 5-10 м меншою від підписаних під умовною лінією пунктів А, В, і с. На вертикальних лініях 1:1000 відкладають відмітки Нс, Нл, Нв.

Дотикаючись точки С¢ лінією проводять лінію Аг і Вг із різних варіантів лінію провести так, щоб сума висот знаків була мінімальною. Запроектовані знаки наносять на міліметровий папір. На одному із пунктів А знак є, то висоту слід показати червоним кольором.

1.5.5. Згущення державної мережі до необхідної густоти пунктів.

Згущення геодезичної мережі в даному проекті виконано методом проектування полігонометричних ходів 4 класу та й розряду. Полігономатричні мережі у вигляді окремих ходів або систем з однією або багатьма вузловими точками, віддалі між пунктами паралельних ходів полігонометрії 1 розряду повинні бути не менші 1,5 км при менших віддалях найбільші пункти паралельних ходів повинні бути зв’язані відповідним класом та розрядом. За конфігурації окремі ходи поділяються на видовжені, зігнуті та замкнуті. Для того, щоб вияснити, який хід вважається видовженим чи зігнутим необхідно провести замикаючі ходи.

Замикаюча ходу – це пряма, яка з’єднує початкову та кінцеву точку окремого ходу і його довжини. На території Мамаївського об’єкту я запроектував три полігонометричні ходи, два з яких 4 класу та один хід 1 розряду.

При проектуванні полігонометричних ходів 4 класу та й розряду дотримується у таблиці 1.

Ходи проектував на карті масштабу 1:50000 на місцевості найбільш сприятливій для кутових і лінійних вимірів тобто вздовж доріг, по долинах, річках або лісових пролісках. Запроектовані полігонометричні ходи з яких 2 ходи 4 класу і 1-н 1 розряду. При проектуванні намагаюся забезпечити довго тривалість збереження пунктів, створити найсприятливіші умови для вимірювання.

Таблиця 1

Після того, як запроектував ходи на карті його слід оцінити, та встановити чи відповідають вони необхідним технічним вимогам, а саме:

- встановлюється конфігурація ходу за 3 критеріями;

- обчислюється середня квадратична помилка ходу найслабшої точки ходу;

- обчислюють очікувану нев’язку;

- обчислюють відносну нев’язку.

Запроектований хід 1 класу (п.тр. Дров’яна – п.тр. Дубровина) використовуючи критерії витягну тості визначаю форму ходу, якщо хоч одна з критерії незадовільняє умову, то хід вважається зігнутим.

1.5.6. Характеристика планової мережі.

Характеристика планової мережі подається у вигляді таблиць. При проектуванні, що орієнтирні пункти установлюються до державних пунктів тріангуляції 1, 2, 3, 4 класів – по 2-ох орієнтирних пунктах. Типи центрів, пунктів, орієнтирних пунктів, а також їх схеми зовнішнього оформлення приведені на малюнку.

Характеристика тріангуляцій і полігонометричних пунктів

Таблиця 2

Розпізнавальні стовпи установлюють на ходу пунктах 4 класу 1 1,2 розряду, якщо на них не будуються дерев’яні або металічні знаки.

Характеристика тріангуляційної мережі

Таблиця 3

Характеристика полігонометричних ходів

Таблиця 4

Проект планової мережі переноситься з карти на кальку і оформляється тушшю. Вказується рамка карти, номенклатура, найменування об’єкта, відбиваються границі об’єкту. Червоним кольором наносять пункти і сторони тріангуляції третього класу. Товщина ліній 0,4 мм. Чорним кольором наносяться запроектована мережа 4 класу, 1 розряду, товщина ліній в мережі 4 класу – 0,3 мм, 1 розряду – 0,2 мм.

Дотримуються таких позначень:

- пункт тріангуляції (зовнішній знак – піраміди);

- пункт тріангуляції (зовнішній знак – сигнал);

- пункт полігонометрії.

1.6. Проектування висотної геодезичної основи топографічного знімання.

Нівелірні мережі для виконання великомасштабних знімань створюється для згущення мережі нівелювання 3 і 4 класів є основним методом згущення нівелірної мережі при виконанні великомасштабних топографічних знімань.

Для визначення висот пунктів знімання, а також для визначення висот пунктів геодезичних мереж згущення дозволяє розвивати технічне нівелювання. Густота та клас точності нівелірних мереж для топографічних знімань залежить від призначення та масштабів знімань вибраного періоду рельєфу. Згущення державної геодезичної мережі на допомогу об’єкті виходячи із масштабу знімання 1:2000, для землеустрою індивідуальних с/г угідь. Виконав один репер нівелювання на два км площі. Нівелірні мережі для високо масштабних топографічних знімань створюють у вигляді окремих ходів, полігонів або самостійний мереж, які як правило прив’язують до двох нівелірних знаків.

На об’єкті проектуються згущення нівелірної мережі провести прокладання ходів нівелювання 4 класу з таким розрахунком, щоб оформити всі пункти тріангуляції та полігонометрії існуючі та запроектовані на об’єкті. Проектом передбачено прокладання ходів в одному напрямку переважно груповими, шосейними дорогами, стяжками, просіками.

Лінійні нівелювання закріплені реперами не рідше ніж 5 км, центри пунктів та полігонометрії також уважаються реперами, якщо віддалі між пунктами тріангуляції або полігонометрії по лініях нівелювання не більше 5 км, то проектується додатково репер. Довжина ліній не перевищується 8 км на забудованій території, 12 км на незабудованій. Типи та схеми зовнішнього оформлення показано на рисунку.

Характеристика нівелірних ходів

Таблиця 5

Оцінка проектів нівелірних ходів.

При проектуванні нівелірних ліній для оцінки точності проводиться оцінювання СКП точок, що знаходяться у найбільш слабкому місці лінії нівелювання, яка обчислюється за формулою:

Де - помилка вихідних даних 30 мм при оцінці нівелірних ходів 3 і 4 класів.

- помилка одного кілометра нівелювання 3 класу 5 мм, для 4 кг 10 мм.

Таблиця 6

Допустиме значення М залежить від висоти перерізу рельєфу і дорівнює Мдоп=62,5 мм при висоті 0,5 м, для висоти перерізу 1 м мдоп=125 мм.

Пункт нівелірної мережі переносять на кальку. Вихідні показують червоним, а запроектовані чорним. При цьому дотримуються таких позначень: - репер ґрунтовий; - репер стінний;

1.7. Проектування топографічного знімання.

1.7.1. Основні вимоги до топографічного знімання.

Результатом топографічного знімання є топоплани, які створюються в графічному або цифровому вигляді. Вимоги, які представлені при створенні планів наведені в „Інструкції” в масштабах 1:2000, 1:1000, 1:500.

1. Топоплани створюються шляхом топографічного знімання або картоскладання (крім М 1:500), за матеріалом топографічних знімань більшого масштабу.

Топографічні знімання виконуються такими методами:

- стереотопографічне знімання;

- комбіноване знімання;

- мензульне знімання;

- тахеометричне.

2. Середні помилки в положенні на плані предметів та контурів місцевості з чіткими обрисами відносно найбільших точок знімальної основи не повинні перевищувати 0,5 мм, а гірських та лісових районах 0,7 мм. На територіях з капітальною і багатоповерховою забудовою СП не повинні перевищувати 0,4 мм. Для переходу від середніх помилок (Д), до середніх квадратних помилок (m) застосовується коефіцієнт 1,25 тобто m=1,25 D.

3. Середні помилки знімання рельєфу відносно найближчих точок геодезичної основи не повинні перевищувати за висотою:

- ¼ прийнятої висоти перерізу при кутах нахилу до 2⁰ ;

- 1/3 при кутах нахилу від 2⁰ до 6⁰ для планів масштабів в 1:5000, 1:2000 та до 10⁰ для планів масштабів 1:1000, 1:500

- 1/3 при перерізі рельєфу через 0,5 м на планах масштабів 1:5000 та 1:2000.

У лісовій місцевості ці допуски збільшуються в 1,5 раза 1:5000 та 1:2000 та більше 10⁰ для планів масштабів 1:1000 та 1:500 кількість горизонталей повинна відповідати різниці висот, що визначена на перегинах схилів, а середні помилки висот, які визначемо на характерних точках рельєфу, не повинні перевищувати 1/3 принятої висоти перерізу рельєфу.

4. Точність планів оцінюється за розходженням положення контурів та висот точок, що обчислені по горизонталях з даними контрольних вимірів. Граничні розходження не повинні перевищувати подвоєнних знань допустимих СП, що наведені в п.2 і 3 їх кількість не повинна бути понад 10% від загальної кількості контрольних вимірів. Ці результати контрольних вимірів можуть перевищувати подвоєну СП при цьому їх кількість не повинна бути більше 5% від загальної кількості контрольних вимірів і їх слід виправляти.

При проведенні комплексу топографо-геодезичних робіт для створення карт масштабу 1:2000 для землеустрою індивідуальних с/г угідь, СКП визначення координат поворотів меж і межових знаків не повинна перевищувати 0,10 м. Граничні похибки положення межових знаків і точок поворотів меж відносно пунктів геодезичної основи, не повинні перевищувати значень у містах республіканського та обласного підпорядкування 0,1 м, районного підпорядкування 0,2 м та у селах 0,4 м.

Помилка взаємного положення суміжних точок межі не повинна перевищувати 0,1 мм в плані розмежування с/г землеволодінь та землекористування виконується СКП 0,5 мм в масштабі плану.

1.7.2. Розробка технології послідовності виконання робіт.

Для виконання топографічного знімання при складанні технічного знімання вибирають метод, яким буде виконуватися знімання території об’єкту. Вибір методу визначається характером ситуації і рельєфу території, що підлягає зніманню масштабом і формою знімання, існуючим фотометричним обладнанням.

Виходячи із вище наведених вимог мною вибраний стереотопографічний метод знімання. Знімання виконується за наступною технологічною схемою:

Контурна частина плану створюється на основі фото планів, а знімання рельєфу проводять на універсальних стереотопографічних приладах, дишефрування виконують посування польового та календарного дишефрування.

До комплексу польових топографічних робіт при стереотопографічному зніманню входять такі процеси:

- маркування контурних точок та геодезичних пунктів або розпізнавання чітких контурів на аерознімках

- згущення знімальної планової основи (планова підготовка (планового) аерознімків, згущення знімальної висотної основи), висотна підготовка еарофотознімків;

- дишефрування контурів.

Крім того потрібно виконати польові роботи по створенню:

а) планові геодезичної основи

- рекогностування пунктів тріангуляції 4 класу;

- рекогностування пунктів полігонометрії 4 класу і 1 розряду;

- виготовлення центрів та реперів;

- побудова зовнішніх знаків пункту тріангуляції, закладка центрів та реперів, вимірювання напрямків на пунктах тріангуляції. Кутові та лінійні виміри в полігоном.

б) висотної геодезичної основи:

- рекогностування ліній нівелювання;

- виготовлення та закладка реперів;

- нівелювання ліній.

Комплекс камеральних робіт при стереотопографічному зніманню, входять:

- підготовчі роботи;

- фотограмметричне згущення опорної мережі;

- виготовлення фотопланів;

- дишефрування та стереотопографічне знімання контурів та рельєфу;

- підготовка планів до видання на основі вище наведеного можна записати таку (технічну) технологічну послідовність виконання польових та камеральних процесів комплексу.

Знімальних робіт:

1. Польові роботи:

1.1. Тріангуляція, полігонометрія:

- рекогностування пунктів тріангуляції та полігонометрії;

- виготовлення центрів для тріангуляції і полігонометрії;

- закладка центрів тріангуляції і полігонометрії;

- побудова знаків на пунктах тріангуляції;

- вимірювання кутів та напрямків тріангуляції;

- вимірювання ліній та пунктів в полігонометрії.

1.2. Нівелювання:

- рекогностування нівелірних ліній;

- виготовлення і закладка реперів;

- нівелювання ІV класу технічного нівелювання;

- маркування планово-висотних розпізнавальних точок;

- аерофотознімання;

- планово-висотна прив’язка аерознімків;

- дишефрування контурів та елементів об’єкту;

- знімання забудованих територій і підземних комунікацій.

2. Камеральні роботи:

- обробка матеріалів тріангуляції та полігонометрії;

- обробка матеріалів нівелювання;

- обчислення планової та висотної прив’язки розпізнавальних точок;

- фотограмметричне згущення опорної мережі;

- викреслювання і оформлення планів;

- складання планів знімання забудованих територій і підземних комунікацій.

1.7.3. Основні вимоги до зйомки забудованої території і підземних комунікацій.

Завданням та технічне проектування передбачається зйомка забудованих територій та підземних комунікацій у населених пунктах, що знаходяться у населених пунктах. Зйомка забудованих територій буде виконуватися у масштабі 1:2000 надземним методом.

1. Якщо матеріалів фотознімання немає або якщо таке економічне доцільно, знімання забудованих територій дозволяється виконувати надземними методом. Розрізняють горизонтальне знімання забудованих територій і знімання рельєфу. Горизонтальне знімання (знімання контурів і предметів місцевості) включає знімання фасадів, проїздів і внутрішньоквартальне знімання. Його можна виконувати окремо або в поєднанні із зніманням рельєфу (вертикальне знімання) в залежності від характеру забудови і організації робіт.

2. Горизонтальне знімання забудованих територій в масштабі 1:5000 і територій з рідкою забудовою в масштабах 1:2000, 1:1000 і 1:500 виконують способом мензульного знімання. Горизонтальне знімання забудованих територій в масштабах 1:2000, 1:1000 і 1:500 виконується способом перпендикулярів, створів, засічок, полярним і графоаполітичним, тобто за допомогою мензули і рулетки або електронним тахеометром і обміром будівель.

3. У плановому відношенні геодезичною основою для знімання забудованих територій є пункти геодезичних мереж і пунктів знімальної основи, а у висотному відношенні – репери і марки державної нівелірної мереж 1, 2, 3 і 4 класів та всі точки, висоти яких визначені з точністю технічного нівелювання. При зніманнях з висотою перерізу, рельєфу 2 і 5 м висотною основою можуть служити пункти, висоти яких визначено тригонометричним нівелюванням.

4. В окремих випадках до початку знімання забудованих територій розробляють робочий проект побудови знімальної основи з врахуванням характеру і щільності забудови. Кількість пунктів знімальної основи при зніманні забудованих територій на 1 м² не повинна бути меншою ніж це вказано в таблиці 7.

Таблиця 7

5. Знімання забудованих територій проводиться з пунктів державних, розрядних та знімальних геодезичних мереж. Вздовж вулиці, в залежності від умов знімання і ширини вулиці, прокладають один або два теодолітних ходи.

Знімальні ходи, що проектуються (прокладаються) по обидві сторони вулиці зв’язують поперечними ходами на перехрестях вулиць або по середині ходу. У населених пунктах з прямолінійними вулицями замість знімальних ходів можуть розбиватися створені лінії між пунктами геодезичної основи, за координованими кутами квадратів або капітальних будівель. Створені точки між пунктами геодезоснови визначають промірами від відповідних пунктів з точністю не менше 1:2000.

6. При зніманні забудованих територій способами перпендикулярів і засічок віддалі між створеними точками при вимірюванні їх сталевою ре луткою або оптичними віддалемірами не повинні перевищувати значень указаних у таблиці 8.

Таблиця 8

7. При знімання способами перпендикулярів, довжини перпендикуляри не повинні перевищувати величин, що наведені в таблиці 9.

Таблиця 9

Довжина перпендикулярів вимірюється один раз з точністю до 1 см. Перпендикуляри, що перевищують вказані величини, підкреслюються лінійними засічками, довжина яких не повинна перевищувати довжини мірного приладу (20-50 м).

8. При полярному способі знімання, кути вимірюються теодолітом при одному положенні круга з точністю 30¢¢, а віддалі – стрічкою, сталевою рулеткою або оптичним віддалеміром.

9. Знімання забудованих територій графоаналітичним способом виконують у такій послідовності

- визначення координат кутів кварталів і окремих капітальних будинків і споруд при прокладанні знімальної основи і нанесення їх на план;

- обмір габаритів будинків рулеткою (складання абрису);

- знімання будівель та інших контурів за допомогою мензули з пунктів геодезичної і знімальної основи і вимірювання віддалей віддалеміром, рулеткою або стрічкою. Виконувати знімання проїздів з перехідних точок і точок мензульних ходів не дозволяється. При обмірі будівель вимірюють також віддалі між кутами сусідніх будівель, які використовуються як контрольні проміри. Одночасно зі зніманням контурів проводять знімання рельєфу.

10. При знімання полярним і графоаналітичним способами максимальні віддалі від приладу до контурів не повинні перевищувати величини, що наведені в таблиці 10.

Таблиця 10

При вимірюванні ліній стрічкою створ лінії задають теодолітом.

11. Спосіб прямих засічок застосовують там, де неможливо провести безпосередньо вимірювання віддалей. Для визначення положення точки вимірюють два прилежних базису кути. Базисом може бути сторона, частина теодолітного ходу або будь-які два пункти планової основи, між якими є видимість. Прилеглі кути вимірюють одним напівприйомом з точністю 1¢. Кут при точці, що визначається, повинен бути в межах 30-150⁰ . Допустимі значення віддалей до точки при способі кутових засічок дано в таблиці 11.

Таблиця 11

12. Знімання в середині кварталів виконують таким чином, що і знімання проїздів. При неможливості знімання в середині кварталів з точок знімальної основи його виконують з точок висячих теодолітних ходів. Довжина і кількість ліній у висячих ходів не повинні перевищувати значень наведених в таблиці 12.

Таблиця 12

13. При виконанні горизонтального знімання всі дані заносять в абрис, який ведуть на папері олівцем відповідними умовними знаками. Пересування абрису забороняється.

14. Висотне знімання забудованих територій в рівнинних районах виконують нівелірами або горизонтальним променем теодоліта чи кіпрегеля з рівнем на трубі, а в горбистій місцевості – похилим променем. Висотне знімання можна виконувати одночасно з горизонтальним зніманням мензульним способом або окремо, при наявності планів горизонтального знімання.

15. Нівелірні ходи, які прокладають для висотного знімання, повинні опиратися на знаки нівелювання І-ІV класу і технічного нівелювання. Як виняток, допускаються висячі ходи, які прокладають у прямому і зворотньому напрямках. Допустимі нев'язки в ходах або полігонах не повинні перевищувати , а в коротких ходах (до 2 км) , де: - довжина ходу в км; - кількість станцій.

16. При висотному зніманні вся ділянка знімання повинна бути покрита висотними пікетами, віддалі між якими для відповідного масштабу не можуть перевищувати значень: 1:5000-100 м; 1:2000-40; 1:1000-30; 1:500-20. Крім того, пікети повинні бути визначені в характерних місцях, щоб забезпечити відображення всіх деталей рельєфу.

17. При нівелюванні по обох сторонах район визначають позначки люків колодязів, цоколів будинків, насипів мостів. У решті випадків позначки висот визначаються по одній стороні рейки. Довжина візирного променя не повинна перевищувати 150 м.

18. З метою контролю на кожній станції визначають не менше двох контрольних пікетів, що знаходяться у слизі перекриття і можуть бути отримані з іншої станції. Розходження між контрольними висотами, що одержані з різними станцій, не повинні перевищувати 20 мм.

19. Рисування рельєфу виконують безпосередньо в процесі знімання, а також камерально по складених абрисах. На ділянках з густотою забудов дозволяється не проводити горизонтальні, а обмежуватися тільки підписуванням висот точок.

20. Після виконання знімання забудованих територій здають:

- оригінали планів та на твердій основі або на пластину і формуляри;

- абриси горизонтального і висотного знімання;

- польові журнали або результати вимірювання в накопичувачах інформації;

- схема прокладання ходів знімальної основи;

- каталог координат і висот точок;

- схему розміщення планшетів знімання;

- список назв вулиць, провулків, майданів затверджений місцевою владою;

- викопіювання для виконання зведень по рамках;

- акт польові перевірки і приймання робіт;

- технічний звіт (на об’єкт знімання).

21. Підземні комунікації і споруди, що мають пряме відношення до них, є одним із основних елементів змісту топопланів. Топоплани на яких відображені підземні комунікації, слід створювати відповідно до вимог „Інструкції”.

22. Елементи підземних комунікацій слід відображати на топопланах у відповідності з діючими „Умовними знаками для тополанів М1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500 та умовними знаками для планів підземних комунікацій”.

23. Знімання підземних комунікацій треба виконати на основі існуючої геодезичної мережі або планово-висотної знімальної основи, що створюється.

24. Вихідною висотною основою при зніманні підземних комунікацій є знаки державної нівелірної мережі І-ІV класів.

25. Знімання елементів підземних комунікацій на топопланах виконують переважно методом тахеометричного і теодолітного знімання. Можна поєднувати їх з фото топографічними і фототеодолітними методами.

26. Знімання існуючих підземних комунікацій проводять за наявністю затвердженого технічного завдання (технічного проекту) після рекогностування і обстеженнях.

27. Рекогностування підземних комунікацій (на територіях населених пунктів і промислових підприємств) складається з підготовчих робіт і відшукування мереж на місцевості.

28. Напрямки ліній раніше прокладених комунікацій між колодязями, а також без колодязних комунікацій визначень за допомогою електронних приладів пошуку – трасошукачів, а там, де ці прилади використовувати неможливо шурфування. Знімання існуючих підземних комунікацій складається із плановисотного знімання їх виходів на поверхню землі і знімання ліній, що виявлені за допомогою приладів пошуку або розкриття шурфами.

29. Планове положення всіх виходів підземних комунікацій визначають від пунктів геодезичної мережі і знімальної основи, а також від кутів капітальних будинків, споруд, колодязів.

30. Знімання виходів раніше прикладених підземних комунікацій виконують лінійними засічками, способом перпендикулярів, створів і полярним способом.

1.7.4. Розрахунок основних даних для аерофотознімання.

Розрахунок основних даних виконується з метою складання технічного завдання на виконання аерофотознімання.

Вихідні дані:

Висота січення рельєфу,h=1м;

фокусна віддаль АФА fx=70;

масштаб фотографування m=6500;

швидкість літака W=200 км/год;

розміри знімків lx, ly=18 x 18 см;

поздовжне Рх=84;

поперечне Ру=34;

Розрахунок основних даних для аерофотознімання.

Таблиця 13

1.7.5. Проектування планової і висотної прив'язків аерознімків.

При стереотопографічному знімання виконують згідно вимог інструкції. До початку польових робіт розробляють робочий план згущення знімальної основи та маркування розпізнавальних знаків. Проект висотної підготовки аерознімків при розрідженій підготовці складається одночасно з проектом маркування планової підготовки.

Точки планово-висотної знімальної основи розміщуються рядами поперек аерознімальних маршрутів і розміщують у середині між маршрутами проектів і по можливості у зонах потрійного перекриття аерознімків у маршруті. Проектування виконується на кальці. На кальку попередньо наносять чорним кольором границі об’єкту знімання, номенклатуру розрафку синім кольором, всі пункти тріангуляції, полігонометрії і репери нівелювання (без сторін мережі і ліній сторін) – чорним кольором.

Напрям осей запроектованих маршрутів знімання зеленим кольором. Перший маршрут суміщають з північною (південною) границею об’єкта або трохи на північ (південь) від цієї границі. Наносять центри всіх аерознімків, центри крайніх знаків у маршруті розміщають за східною і західною границею об’єкта на віддалі 1-2 базиса фотографування від границі, згідно із розрахунковою величиною поперечного перекриття, відбирають смуги поперечного перекриття маршрутів і замальовують жовтим кольором. Для нанесення на карту зон поперечного перекриття необхідно від верхнього маршрути відрізок l¢, від осі нижнього маршруту відкласти l¢ також:

де, m – масштаб аерознімання.

Після цього закладають проект планової прив’язки аерознімків розпізнавальних точок враховуючи, що буде проводитися розріджена підготовка. Визначення планів топознаків проектуються у доповнення до них, які є уже на місцевості „Пункт тріангуляції, полігонометрії, нівелірні репери”. З метою забезпечення необхідною плановою основою, кожної секції планово фотограмметричної.

Планові ознаки, що проектуються по можливості суміщаються з реперами нівелювання. На ділянках знімання, які розтягуються у напрямку маршрутів, не менша ніж 160-200 см в масштабі створюваного плану (для масштабу 1:2000), що відповідає на місцевості 3,2-4,0 км, планові розпізнавальні точки розміщують по середині смуг поперечного перекриття знімків. За схемою, яка приведена на рисунку 1.

Рисунок 1

Віддалі між плановими розпізнавальними точками в зонах поперечного перекриття повинні бути в одному ряду через 80-100 см, а в наступному через 160-200 см, при цьому початок і кінець кожного маршруту повинні бути забезпечені розпізнавальними точками, розміщеними за границею ділянки зйомки. Крім того, границі об’єкта, які співпадають з напрямком маршрутів аерофотозйомки, забезпечуються додатковими плановими розпізнавальними точками в зонах, що не мають перекриття, через 40-50 см, що відповідає при масштабі 1:2000 віддалі на місцевості 800-1000 м, якщо число маршрутів більше трьох.

Проект висотної прив’язки.

Висотна підготовка аерознімків підлягає у визначення висот планових топознаків або чітких контурів висотної позначки може виконуватися у варіантах суцільної або розрідженої підготовки у залежності від масштабу знімання, характеру участку зйомки та технічних характеристик аерофотоапарата. При розрідженні висотній підготовці аерознімків висотні розпізнаванні точки повинні розміщуватися попарно, по обидва боки від осі маршрута, в зонах поперечного перекриття аерознімків суміжних маршрутів. Віддалі між висотними розпізнавальними точками в напрямку маршрутів при зйомках з висотами січення рельєфу 0,5 і 1 м можуть бути 2-2,5 км. Таким чином, для забезпечення необхідної густоти висотних розпізнавальних точки сумістити з висотними і додатково в смугах поперечного перекриття, де віддаль між розпізнавальними точками 3,2-4,0 км, запроектувати по середині одну висотну розпізнавальну точку.

Границі зйомки повинні бути забезпечені більшою кількістю висотних розпізнавальних точок. Так, для граничних маршрутів при висотах січення рельєфу 0,5-1 м виконується суцільна висотна підготовка аерознімків тобто кожна стерео пара повинна бути забезпечена 4 висотними розпізнавальними точками, розміщеними в кутах стерео пази в зонах поперечного перекриття і 5-контральною розпізнавальною точкою (рис.2).

Рис.2

В даній курсовій роботі запроектована розріджена висотна основа робіт або граничних маршрутів суцільна підготовка. Всі запроектовані планові та висотні розпізнавальні точки наносять на карту червоним кольором, планові позначають кружочком діаметром 3 мм, а висотні суцільним кружочком діаметром 3 мм у додатку 2.

Планово-висотну прив’язку розпізнавальних точок визначають різними геодезичними методами у залежності від фізико-геодезичних умов місцевості.

В даному проекті передбачається планову прив’язку передбачається виконати методом теодолітних ходів, методом прямих і обернених засічок, а висотну методом технічного нівелювання.

Результати приведені у таблицях 14 і 15.

Характеристика мережі розпізнавальних точок у табл.14

Таблиця 14

Таблиця 15

Примітка 1: кількість розпізнавальних точок, що підлягають маркуванню і метод маркування вибирають в залежності від фізико-географічних умов місцевості, а також наявних матеріально-технічних засобів.

При проектуванні можна передбачити необхідність маркування приблизно 25% від усієї кількості розпізнавальних точок. Метод маркування рекомендується вибрати з врахуванням ЕВ, ч.1., п.3.312-3.3.15 [3].

Примітка 2: при розрядженій висотній прив’язці аерознімків довжина ходів технічного нівелювання визначається за формулою:

де: С – ширина об’єкта в км (вздовж маршрутів аерофотозйомки);

Д – довжина об’єкта (перпендикулярно до маршрутів);

2,25 – віддаль в км між висотними ходами;

К – коефіцієнт злому висотних ходів (вибирається в залежності від фізико-географічних умов в межах 1,1-1,5).

При суцільній висотній прив’язці аерознімків, довжина ходів технічного нівелювання визначаються за такою формулою:

де N – кількість маршрутів аерозйомки.

Обсяг робіт по плановій прив’язці розпізнавальних точок визначаються безпосередньо з карти в залежності від методу прив’язки.

2. Підрахунок обсягів робіт. Складання кошторису.

2.1. Підрахунок обсягів робіт.

Підрахунок обсягів польових і камеральних робіт виконується з метою подальшого їх планування: визначення необхідної кількості бригад, транспорту, приладів, складних сіткових і календарних графіків робіт. Встановлені обсяги робіт є вихідними даними для складання кошторисів на виконання польових і камеральних робіт виконують у відомості, її складають в натуральних і трудових показниках на основі даних таблиць, згідно з чинними нормативними документами: ЕНВ [3], ЕНВ-и-р-И [2] (польові роботи), а також СОУСН [7] (камеральні роботи).

Таблиця заповняється у такій послідовності: в графі 1 вказується нормативний документ, з якого вибираються роботи. Перелік робіт в технологічній послідовності подається в графі 2. В графі 3 вказується одиниця вимірювання, згідно з нормативними документами. Обсяг роботи встановлюється, згідно з технічними проектами і проставляється в графі 4. Категорія складності (графа 5) для кожного з процесів встановлюється за фізико-географічними умовами району робіт і згідно опису категорій складності в нормативному документі. Для двох варіантів проектування на одному і тому ж об’єкті категорія складності відповідних робіт повинна бути прийняти однаковою.

Норма часу на виконання одиниці роботи визначаються згідно з вказаним нормативним документом і записується в графу 6. Необхідно звернути увагу, що в різних нормативних документах норма часу дається в неоднакових одиницях (наприклад, в ЕВ і ЕНВиР-И) в годинах на одиницю роботи. В графу 6 заносяться норма часу в днях на одиницю роботи. Залежність між нормою часу в днях і нормою часу в годинах встановлена з тривалості робочої зміни в 7 годин [7].

Обсяг робіт в трудових показниках (графа 7) підраховується за формулою:

В графі 8 підраховується необхідна кількість бригадирів, з врахуванням запланованого середнього процента пере використання норм виробітку, який для польових робіт можна прийняти 130%, а для камеральних – 110%. Тоді планова кількість бригадо-місяців, необхідна, для виконання робіт і визначається за формулою:

2.2. Складання кошторису на комплекс топографічних робіт.

Кошторис – це документ, в якому представлені усі необхідні витрати на виконання польових і камеральних робіт, організацію і обслуговування виробництва на даному об’єкті. Як базу для складання кошторисів на виконання топографо-геодезичних робіт використовують збірки цін на вишукувальні роботи для капітального будівництва за 1982 р. Для переходу від цін 1982 р. по даний час застосовується коефіцієнти переходу, які встановлюються відповідними міністерствами на основі чинних постанов Верховної Ради та уряду України.

Назва робіт, їх характеристики і одиниці виміру із „Збірника цін” згідно з технологічною схемою робіт. Категорії складності встановлюються відповідно до фізико-географічних характеристик об’єкту, а також умов, при яких виконуються роботи. Із збірника цін вибирають ціну, вказують номер таблиць і параграфів, згідно з яким встановлені ціни.

До цін можуть застосовуватися понижувальні або підвищувальні коефіцієнти К₁ , К₂ .... К_n . Усі коефіцієнти повинні бути обґрунтовані відповідним документом, назва якого записується поруч з коефіцієнтом.

Підвищувальними можуть бути коефіцієнти за виконання робіт в найсприятливіший період року.

Понижувальними може бути коефіцієнт при виконанні неповного обсягу робіт, передбаченого „Збірником цін”.

Обсяги робіт встановлюються згідно з відомістю обсягів польових і камеральних робіт (таблиця 16).

3. Планування та організація робіт.

3.1. Складання календарного графіка.

Календарний графік найпростіша та універсальна форма організаційної моделі виробничого процесу, прив’язана до конкретного календарного відрізку часу. Складені в період проектування календарні графіки можуть бути використані пізніше для оперативного контролю виконання запланованих робіт.

При складанні календарного графіка початок робіт заплановано з 15 квітня 2002 р., завершення польових робіт 27 вересня, тобто у межах польового сезону так, як польовий сезон у Чернівецькій області згідно з (ЕНВ).

Календарний графік на виконання польових та календарних робіт по складання плану на Мамаївському об’єкті приведений у таблиці . З даного календарного плану видно, що загальний комплекс робіт буде завершено 19 жовтня 2002 року.

3.2. Організація робіт.

3.2.1. Загальні питання організації робіт на об’єкті.

Згідно завдання роботи повинні виконуватися на Мамаївському об’єкті. Роботи будуть виконуватися державним підприємством „Карпати геодезія і топографія”. Згідно календарного графіка роботи будуть виконувати дві бригади.

Перша польова бригада розпочинає з 15 квітня до 27 квітня проводила роботи по рокогностуванню і виготовлення пунктів та реперів і побудова пірамід та закладки центрів. З 27 квітня по 5.05 проводила роботи по нівелюванню центрів, виготовлення та закладки. З 6.05 до кінця польових робіт, які закінчуються 20.06 разом з другою бригадою проводили роботу по плановій прив’язці аерофотознімків, висотна підготовка для стереотопографічного знімання та топографічне дишефрування на аерознімках.

Друга польова бригада з 15.04 до 18.04 виконувала роботи по маркуванню планових і висотних розпізнавальних точок. З 18.04 до 27.04 виконувалося горизонтальне і висотне знімання та знімання підземних комунікацій. З 27.04 до 5.05 виконувалися виміри в тріангуляції і прокладки ходів полігонометрії. А з 6.05 до кінця польових робіт, які закінчилися 20.06 разом з першою бригадою проводили роботу по плановій прив’язці аерофотознімків, висотна підготовка для стереотопографічного знімання та топографічного дишефрування на аерознімках. Бригади будуть базуватися у селі Барахоєво, до об’єкта робіт бригади виїжджають автомашини з використанням яких будуть працювати на протязі виконання польових робіт.

Зв’язок між бригадами уде здійснюватися за допомогою зв'язку, а також автомобілем і залізничним транспортом. Бригади будуть проживати у орендованих приміщеннях місцевих жителів по місцю роботи. Харчуватися будуть окремо, продукти купуються в магазині. Найм робочої сили буде проводитися по місцю проживання на основі договору. Пройдуть медичний огляд та інструктаж на основі „Правил безпечних методів робіт”, здають іспити та отримують свідоцтво. Для виконання робіт бригади будуть забезпечені спеціальним одягом та приладами наведені в таблиці 17.

Таблиця 17

3.2.2. Розробка питань організації робіт в польових бригадах.

Опишу детально організацію робіт в польовому процесі зйомки забудованих територій. Маю зйомки забудованих територій, каталоги з координатами і висоти точок для проведення різного роду вишукувальних та проектних робіт. Горизонтальна зйомка фасадів будинків і проїздів всередині кварталів, виконується з пунктів готової зйомочної основи методами: полярним, перпендикулярів і створів. Висотна зйомка забудованої території виконується нівелюванням, горизонтальна і вертикальна зйомки виконуються одночасно. В склад бригад входять: топограф ІІ категорії, технік, замірник на топографо-геодезичних і маркшейдерських робіт ІІІ розряду та ІІ розряду.

Прилади та приладдя для виконання зйомки забудованої території: теодоліт, нівелір, мірна стрічка. Роботи по зйомці забудованої території виконується в такій технологічній послідовності:

- отримання завдання;

- рекоглостування ділянки;

- зарисовка абрису;

- обмір будівель, споруд і інших об’єктів всередині кварталу;

- горизонтальна і вертикальна зйомки забудованої території;

- зйомка рельєфу і ситуації;

- здача робіт;

- оформлення журналів;

- здача робіт;

- переходи і переїзди на ділянці робіт.

В результаті проведення робіт по зйомці забудованих територій підлягають до здачі такі матеріали:

- оригінал планшетів на жорсткій основі або на пластику;

- абрис горизонтальної і вертикальної зйомок;

- польові журнали і описи прикладання зйомочної основи;

- каталог координат і висот точок;

- опис розміщення планшетної зйомки;

- викопіювання для проведення зведень по рамках;

- коректурні листи;

- акти польової пробірки робіт;

- короткий технічний звіт (на об’єкт зйомки).

Висновок

В даній курсовій роботі „Організація комплексу топографо-геодезичної роботи для інвентаризації земель” в селі Мамаївці Чернівецької області. Виконав комплекс робіт, зокрема запроектував та обрахував тріангуляційний знак 4 класу та заклав знак. Також запроектував 3 полігонометричні ходи два 4 класу загальною кількістю 13 пунктів та довжиною 12,6 км та 1 хід 1 розряду загальною кількістю 6 пунктів та довжиною 4,475 км, які задовольняють вимоги і обрахував їх.

Запроектував та обгрунтував висотну геодезичну основу у вигляді нівелірних ходів 4 класу в кількості трьох та довжиною 17,325 км, які задовольняють вимоги.

Проводив розрахунок основних даних для аерофотознімання. Підрахував обсяг робіт та склав календарний графік робіт на польові та камеральні роботи, які проводилися з 15 квітня до завершення їх 19 жовтня. Розраховувавши загальну вартість робіт по „Кошторису на виконання топографо-геодезичних робіт”, яка становить 114735,23 гривень.

Список літератури

1. „Інструкція по топографічному зніманню у масштабах 1:2000, 1:1000, 1:500”, Київ, 1991 р.

2. «Сборник цен на изыскательные работы для капитального строительства» Москва, 1982 г.

3. «Инструкция о построении государственной геодезической сети», Недра, 1986 г.

4. «Инструкция по нивелированию 1, 2, 3 и 4 классов». Недра, 1990 г.