| МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І ТУРИЗМУ
Факультет товарознавства та експертизи товарів
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З ДИСЦИПЛІНИ ФІНАНСИ
Підготувала:
студентка групи ЗУТСМ-08
Циганкова Марія
Львів 2010р
ЗАВДАННЯ
1.ЗМІСТ І СИСТЕМА ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ.
2.ПЕНСІЙНИЙ ФОНД.
3.СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
1.ЗМІСТ І СИСТЕМА ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ.
Державні фінанси являють собою досить розгалужену систему відносин, яка опосередковується формуванням і використанням централізованих на різних рівнях адміністративного поділу фондів грошових коштів. Розгалуженість цієї системи і наявність значної кількості фондів обумовлюється різноманітністю функцій держави і завдань, які вона вирішує, а також розмежуванням функцій і повноважень між різними рівнями державної влади.
Державні фінанси
—
це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій. Фінансові відносини, що виникають у держави з іншими суб'єктами, мають досить складний характер.
З позицій держави, з одного боку, формування коштів централізованих фондів характеризує і відносини обміну, і розподілу, і перерозподілу. Відносини обміну
досить незначні за обсягами і питомою вагою і пов'язані з надходженням доходів, отриманих від реалізації державного майна і ресурсів, що належать державі, від майнових прав, від надання послуг тощо. Відносини розподілу
відображають частку держави у створеному ВВП, яку вона отримує у формі непрямих податків.
Відносини перерозподілу
відбивають формування фондів за рахунок оподаткування доходів юридичних і фізичних осіб. У процесі використання державних коштів виникають відносини розподілу і перерозподілу. Розподільні відносини з боку держави характеризують використання тієї частини державних доходів, що отримана нею на основі обміну і розподілу, а перерозподільні — тих, що отримані на основі перерозподілу. З погляду юридичних і фізичних осіб державні фінанси мають насамперед яскраво виражений перерозподільний характер, хоча в них присутні й елементи обміну -плата за державні послуги.
Склад державних фінансів розглядається за ланками і рівнями органів державної влади й управління. Ланками державних фінансів є:
—бюджет держави;
—фонди цільового призначення;
— державний кредит;
—фінанси державного сектора.
За рівнями
державні фінанси поділяються на загальнодержавні й місцеві. Загальнодержавні фінанси призначені для забезпечення тих потреб суспільства, які мають загальнонаціональний характер і відображають інтереси держави загалом. Вони, з одного боку, формують фінансову базу вищих органів державної влади й управління, а з іншого — у їхніх руках є інструментом впливу на соціально-економічний розвиток країни. Через загальнодержавні фінанси здійснюється територіальний перерозподіл ВВП з метою збалансованого розвитку окремих регіонів. З їх допомогою здійснюється також структурна політика, яка покликана забезпечити оптимальний галузевий розвиток країни.
Місцеві фінанси
являють собою фінансову базу місцевих органів влади та управління. Вони забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах та доходах, їх внутрішньо територіальний перерозподіл. Основне призначення місцевих фінансів-забезпечення відносної фінансової незалежності й автономності регіональних адміністративних формувань (областей, районів) та поселень.
Головне призначення державних фінансів
— за допомогою різних фінансових інституцій сприяти успішному економічному й соціальному розвитку держави, забезпеченню прав і свобод людини. Це досягається завдяки методам і формам мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави та використання їх для розвитку економіки, забезпечення соціальних гарантій населення, утримання армії, органів усіх ланок влади.
Сукупність зазначених форм і методів дістала назву фінан
сового механізму
системи управління в державі
. Від того, наскільки він досконалий, залежать темпи економічного й соціального розвитку, добробут громадян. Важливе значення має й те, який обсяг фінансових ресурсів від їхньої загальної кількості, що створюються у державі, вона залучає в своє розпорядження й на які цілі використовує. Проте ці загальні показники ще не забезпечують повної характеристики ефективності функціонування державних фінансів.
Необхідність державних фінансів зумовлена тим, що за будь-якого типу економічної системи основним призначенням держави є забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути задоволені через ринковий механізм, тобто через попит і пропозицію, а також особисто кожним громадянином з огляду на відповідні об'єктивні причини. До них належить зокрема, структурна перебудова економіки, боротьба з монополізмом, захист навколишнього середовища, оборона, правопорядок, захист тих громадян, які на ринку входять до числа споживачів - інваліди, діти, престарілі, проведення фундаментальних наукових досліджень, загальна освіта, підготовка кадрів, соціальне забезпечення й страхування, охорона здоров'я тощо. Виходячи з цього, держава будує свою фінансову політику, головним завданням якої є пошук оптимальної моделі перерозподілу фінансових ресурсів із метою прискорення зростання матеріального виробництва й добробуту населення. Для побудови такої моделі треба визначити рівень втручання держави у господарську діяльність виробничих структур і рівень зобов'язань держави в питаннях соціального забезпечення своїх громадян. Від цих факторів залежить, яка частка валового внутрішнього продукту має зосереджуватися у фінансових інституціях, створюваних державою.
На сьогодні державні фінанси України опосередковують майже 70% від усіх фінансових ресурсів і містять різні фінансові інституції, за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність.
Державні фінанси охоплюють державний бюджет, централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення, фінанси підприємств і організацій державної власності, державний кредит, державне страхування.
Усі ланки державних фінансів мають власну сферу функціонування, однак вони тісно пов'язані між собою. Основу державних фінансів становлять фінанси підприємств державної власності. Тут створюється понад 55% від валового внутрішнього продукту, який є головним об'єктом фінансових відносин. За умов розвитку ринкової економіки частка державного сектора зменшуватиметься, однак ще тривалий час цьому сектору належатиме визначальна роль у процесах розподілу й перерозподілу, що здійснюються за допомогою фінансів.
Правову основу державних фінансів становлять Конституція України, Закони України "Про бюджетну систему України", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про систему оподаткування в Україні" та інші законодавчі акти з питань оподаткування, витрачання бюджетних коштів тощо.
Усі ланки державних фінансів мають власну сферу функціонування і тісно пов’язані між собою.
2.ПЕНСІЙНИЙ ФОНД
Кабінет Міністрів України 28.01.92 р. постановою №39 створив ПФУ
Положення про Пенсійний фонд України затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.1992 р. №39.
Завдання Пенсійного фонду України:
1. Забезпечення фінансування витрат
на виплату пенсій відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення ” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців ”, допомоги на дітей, а також інших витрат, покладених чинним законодавством на ПФУ.
2. Збір і акумуляція внесків
призначений для пенсійного забезпечення і виплати допомоги.
3. Здійснення розширеного відтворення коштів
ПФУ на основі принципів самофінансування.
4. Участь у фінансуванні
державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, інших категорій населення та страхуванні здоров’я пенсіонерів через страхові компанії.
5. Організація міжнародного співробітництва
у сфері пенсійного забезпечення, зокрема виплати пенсій громадянам, які виїхали за межі України.
Функції
ПФУ:
— разом з державною податковою інспекцією здійснює контроль за своєчасним і повним надходженням страхових внесків до ПФУ;
— розробляє разом з фондом соціального страхування України пропозиції про запровадження тарифів внесків на соціальне страхування і вносить їх до Кабінету Міністрів України;
— здійснює фінансування витрат, пов’язаних з виплатою державних пенсій, допомоги та інших виплат, передбачених законодавством;
— визначає порядок використання і забезпечує контроль за правильним витрачанням коштів Фонду;
— разом з Міністерством праці, Міністерством фінансів і Міністерством соціального забезпечення України приймає рішення про розміри відрахувань з підприємств і організацій на виплату пільгових пенсій залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт і стану інших умов праці;
— бере участь у підготовці пропозицій до державних програм соціального розвитку та підвищення рівня народного добробуту;
— здійснює господарську (комерційну) діяльність;
— бере участь у підготовці нормативних актів, спрямованих на удосконалення системи пенсійного забезпечення;
— разом з органами соціального забезпечення проводить роботу по відшкодуванню підприємствами, установами, організаціями витрат ПФУ на виплату пенсій та допомоги у зв’язку з каліцтвом працівника (чи інших) ушкодженням його здоров’я;
— організує збір добровільних внесків від громадян України. та іноземних громадян, підприємств і громадських організацій;
— інформує громадськість про свою діяльність;
— співпрацює з міжнародними організаціями з питань, що стосуються компетенції фонду.
Кошти ПФУ
Бюджет ПФУ утворюється за рахунок:
1) страхових внесків підприємств і організацій, релігійних громад, громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності;
2) обов’язкових страхових внесків громадян;
3) коштів республіканського бюджету, призначених на виплату пенсій відповідно до законодавства окремим категоріям громадян (чорнобильцям, військовослужбовцям);
4) коштів, що надходять за регресивними позовами;
5) добровільних внесків громадян України та іноземних громадян, підприємств, організацій, прибутків від комерційної діяльності, а також інших надходжень;
Кошти ПФУ спрямовуються на фінансування таких заходів:
— виплата пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, соціальних;
— виплата допомоги по догляду за дитиною і щомісячної допомоги на кожну дитину до досягнення нею відповідного віку;
— підвищення пенсій у зв’язку зі зміною індексу споживчих цін і зростанням заробітної плати;
— забезпечення поточної діяльності фонду;
— відтворення коштів фонду.
та інші.
Управління системою ПФУ.
Органами управління ПФУ є правління, ревізійна комісія та управління Фонду в Кримській АР, областях і м. Києві.
Правління ПФУ вирішує основні питання роботи ПФ, скликається в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал. Правління правомочне приймати рішення при наявності не менше двох третин його членів. Рішення приймаються більшістю голосів присутніх.
Ревізійна комісія здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю правління фонду і його підвідомчих органів.
Пенсійний фонд України, його управління в Кримській АР, областях і м. Києві є юридичними особами, мають штамп і печатку, рахунки в установах банку.
Постановою Правління ПФУ від 26.03.1992 р. №2-1 затверджено Інструкцію про порядок сплати і обліку страхових та інших внесків підприємств, установ, організацій і громадян до ПФУ.
Згідно цієї Інструкції:
Тарифи внесків на соціальне страхування встановлюються ВФУ за поданням КМУ.
Обов’язкові страхові внески працюючих громадян до ПФУ встановлені в розмірі 1% заробітної плати.
За громадян, працюючих у окремих осіб за угоди, наймач сплачує внески за тими ж нормами, як і підприємства.
Всі підприємства, а також громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, і особи, що наймають окремих громадян за угодами, зобов’язані зареєструватись як платники внесків в органах ПФУ у містах і районах.
Реєстрації також підлягають відокремлені підрозділи підприємств, що мають окремий баланс і рахунки в банках чи інших кредитних установах.
Новостворені підприємства зобов’язані зареєструватися як платники внесків у 10-денний строк від дня заснування.
Для проведення реєстрації платники внесків подають органам ПФУ в містах і районах заяву по встановленій формі. Кожному платнику внесків присвоюється реєстраційний номер і вручається письмове повідомлення про розміри і строки сплати внесків.
Страхові внески на соціальне страхування нараховуються на всі види заробітку крім: компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільнені, компенсаційних виплат, дотацій, заохочувальних виплат, грошових нагород за призові місця, стипендій та інші.
Підприємства сплачують внески два рази на місяць в строки, встановлені при реєстрації.
Релігійні об’єднання і особи, які наймають громадян за угодами – щомісячно до 5-го числа місяця.
Обов’язкові страхові внески громадян сплачуються через бухгалтерію по місцю роботи.
Особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їх праці, сплачують внески до ПФУ на добровільній основі.
Посадові особи підприємства, винні у порушенні законодавства про реєстрацію платників внесків, про платежі до ПФУ, про подання звітності за коштами ПФУ, залежно від обставин справи притягуються до матеріальної, дисциплінарної або кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. В. Д. Базидевич, Л. О. Баласт рик «Державні фінанси» Навчальний посібник. Вид. 2-ге, доп. і перероб./ За заг. ред.. Базидевича В. Д.— К.: Атака, 2004.— 368с.
2.О. Д. Василик, К. В. Павлюк « Державні фінанси України» Підручник.— К.: Центр навчальної літератури, 2003.— 608с.
3.Опарін В. М. «Фінанси (Загальна теорія)» Навч. Посібник.— 2-ге вид., доп. і перероб.— К.:КНЕУ, 2004.— 240с.
4.О. П. Кириленко « Фінанси (Теорія та вітчизняна практика)» Навч. посіб. Тернопіль: Астон, 2002.— 212с.
5.Василик О. Д. «Державні фінанси України» Навч. посібник.— К.: Вища школа, 1997.—383с.:іл.
6.Постанова КМУ від 28.01.92 р. “Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України ”.
7.Інструкція про порядок сплати і обліку страхових та інших внесків підприємств, установ, організацій і громадян до Пенсійного фонду України від 26.03.92 р.
8.ЗУ від 05.11.91 р., “ Про пенсійне забезпечення ”.
|
