|
Реферат
на тему:
Статистичне вивчення
складу населення
1. Характеристики складу населення.
Джерела інформації.
До числа основних характеристик складу населення, значимих з погляду соціальних процесів, відносяться наступні: освіта, кваліфікація, займана посада, професія, заняття, приналежність до галузі економіки.
Для соціальної статистики велике значення має групування населення по джерелах засобів існування, відносинам власності, економічному навантаженню в родині.
У ряді випадків потрібна інформація про політичні аспекти, ранг у державній ієрархії, партійній приналежності і ранзі в партійній ієрархії. Соціальну диференціацію дозволяють розкрити демографічні
(стать, вік, шлюбний стан, кількість дітей, склад родини) і етнічні
(національність, рідна і розмовна мова) характеристики.
Для рішення багатьох соціальних задач необхідні групування населення, що поєднують сільських жителів, міських мешканців, жителів найбільших міст.
Ці характеристики використовуються при описі складу населення і як самостійні параметри, і у визначеній комбінації з іншими ознаками. Останнє дозволяє досягти більш глибокого і різнобічного пізнання особливостей складу населення.
У статистиці України, як і у всій світовій статистиці, основним джерелом даних про склад населення є переписи населення
.
У переписах населення вивчаються наступні питання:
- чисельність і розміщення населення по території країни, по міських і сільських типах населення, міграція населення;
- структура населення по статі, віку, шлюбному стану і родинному стану;
- структура населення по національній приналежності, рідній і розмовній мові, по громадянству;
- розподіл населення за рівнем освіти, по джерелах засобів існування, по галузях народного господарства, по заняттях і положенню в занятті;
- число і структура родин по цілому комплексі соціальних характеристик;
- народжуваність;
- житлові умови населення.
Щоб уникнути пропусків і подвійного рахунку, при переписах розрізняють категорії людей, у залежності від характеру їхнього проживання на даній території наявне і постійне населення.
ПН=НН+ВО-ВП
НН=ПН+УП-ВО
В Україні правовою базою для проведення переписів населення служать постанови уряду, спеціально прийняті по представленню статистичних органів за якийсь час перед кожним переписом, іноді за кілька років, іноді – місяців.
Крім проведених загальних переписів населення в Україні введений новий вид обліку – мікроперепису
– вибіркові соціально-демографічні обстеження населення, проведені на середину межпереписного періоду.
У публікованих підсумках переписів і мікропереписів наводяться дані по країні в цілому, по областях, краях, автономним республікам, міському і сільському населенню. Таким чином, кожних п'ять років обновляється інформація про склад населення.
Крім того, найбільш важливі характеристики, наприклад, статево-віковий склад, обчислюють на початок кожного року міжпереписного періоду. Їх одержують шляхом коректування даних перепису з урахуванням поточних змін (народжень, смертей, зміни місця проживання).
При всій цінності цієї інформації існують перешкоди, які важко подолати, для її ефективного використання.
Складність полягає в тому, що існує два автономних масиви даних:
1) про склад населення;
2) про виробництво і споживання різного роду соціальних послуг і предметів споживання.
Відсутнім є головне -– їх стикування. Проміжні дослідження і загальні (великі) обстеження дають не завжди однакову інформацію, по деяких напрямках спостерігається кардинальна статистична розбіжність.
Існує тільки один шлях до рішення проблеми – проведення спеціальних вибіркових обстежень
, де на індивідуальному рівні сполучалися б дані про споживання й особисті характеристики опитуваних.
Такий підхід у державній статистиці реалізується у формі поточного обстеження сімейних бюджетів населення. З їх допомогою успішно досліджуються питання споживання продуктів харчування і деяких інших складових споживчого бюджету.
Крім того, у міру необхідності проводяться одноразові обстеження
. Вони здійснюються службами державної статистики й інших організацій і стосуються найбільш актуальних проблем споживання і розвитку галузей інфраструктури. Яких би питань не стосувалися подібні несуцільні обстеження, для їхньої організації, проведення і використання результатів потрібні хоча б загальні відомості про структуру населення конкретної території.
Такою інформаційною базою виступають матеріали переписів населення й отримані на їхній основі розрахункові дані на роки міжпереписного періоду. Усі дані про склад населення, надані переписами, виявляються базою соціальних досліджень; при цьому кожна соціальна проблема сполучена зі специфічним переліком характеристик складу населення.
Поряд з переписами населення деякі характеристики складу населення може надати статистична звітність
, наприклад, чисельність окремих категорій населення. Це стосується насамперед таких груп, як: учні навчальних закладів різного типу; діти, що відвідують дошкільні установи; пенсіонери; особи, зайняті в різних галузях народного господарства.
Звітність містить інформацію про чисельність відвідувачів музеїв, видовищних установ, обсягах пасажирських перевезень різними видами транспорту. Однак особливість і обмеженість подібних даних полягають у тому, що вони відбивають переважно загальну чисельність осіб без яких-небудь характеристик складу.
Згодом міняється не тільки склад населення, але і принципи, і методи його вивчення. У середині 90-х рр. радикально змінене соціально-класове угруповання населення. Багато років у нашій країні був прийнятий наступний перелік основних суспільних груп: робітники, службовці і колгоспники. В даний час за основу угруповання береться ознака «положення в занятті», що в більшій степені відповідає міжнародній практиці і колишньому досвіду української статистики.
2. Групування населення і система показників.
При описі складу населення часто обмежуються найпростішими показниками: абсолютними величинами, відносними величинами, середніми, рядами розподілу і рядами динаміки. Найбільш розповсюджений прийом – групуваня. Вихідними є абсолютні показники чисельності осіб в кожній виділеній групі. Застосовуються графіки, хоча при графічних зображеннях структури населення їхня аналітична функція порівняно невелика, частіше вони служать цілям популяризації статистичних даних. Виключення складають статево-вікові піраміди, що несуть аналітичне навантаження.
Групування виступають, як першооснова характеристики складу населення. Насамперед, вони зв'язані з дією загальних методичних принципів – типологічних, структурних, аналітичних.
Найважливіші принципи при побудові групувань населення:
- найбільш детальний перелік груп доречний, якщо дана характеристика представлена автономно, без комбінації з іншими ознаками. Таке групування населення за віком, груповання зайнятих по професіях з детальним переліком професій;
- у випадку комбінаційних угруповань застосовуються укрупнені інтервали для запобігання надмірного дроблення матеріалу;
- деякі ознаки використовуються як наскрізні, тобто вони беруть участь майже у всіх комбінаційних угрупованнях складу населення. Це стать, вік, освіта (часто), а також розподіл населення на міське і сільське;
- у рядах розподілу значення атрибутивних ознак даються по можливості в ранжованій послідовності;
- для забезпечення порівнянності даних зберігаються, наскільки це можливо і доцільно, схеми групувань попередніх переписів населення або вони представлені у вигляді, зручному для приведення до зіставлення шляхом укрупнення інтервалів;
- використовуються єдині групування при розробці даних по різних територіях країни;
- при зміні з часу проведення попереднього перепису адміністративних границь якої-небудь території інформація про це дається у вигляді примітки, і дані наводяться в двох варіантах – у перерахуванні на єдині границі й у межах границь відповідних років.
Більшість групувань включає розмежування на міських і сільських жителів. Це один з найбільш динамічних та інформаційноємких показників. Він реагує на будь-які соціальні, економічні, політичні події і процеси в суспільстві.
3.
Методи вивчення динаміки складу населення.
Склад населення кожної території на кожний даний момент часу формується як у процесі природної зміни поколінь, так і під впливом комплексу соціально-економічних факторів.
Він змінюється по наступних причинах: народжуються, підростають і включаються до складу визначених груп нові покоління; ідуть з життя старші покоління; відбуваються міграційний приплив і відтік жителів; має місце соціальна й економічна мобільність, у ході якої людина може змінити освіту, професію, рід занять, кваліфікацію, місце роботи; може змінюватися мовна приналежність.
Розрізняють характеристики особистості по ступені їхньої мінливості в часі. Жорстко й однозначно закріпленими є тільки стать, місце і дата народження, соціальне походження. Є характеристики, що міняються дуже рідко, наприклад національність. Соціально-економічні характеристики можуть бути піддані досить частим, кількаразовим і масштабним змінам, особливо на більш ранніх етапах життєвого циклу особистості і при вступі в пенсійний вік.
У залежності від можливих змін складу населення в статистику використовуються різні способи моделювання типових структур населення, дослідження впливу факторів і прогнозування складу населення на перспективу.
Вихідним моментом дослідження зміни складу населення виступають визначення найбільш істотних факторів і їхня класифікація. Фактори можуть мати специфіку в залежності від того, у якому розрізі аналізується склад населення, які категорії населення і який історичний етап розвитку досліджується.
У першу чергу, розмежовуються демографічні, соціальні, економічні, політичні, правові, морально-психологічні, ідеологічні, етнічні фактори.
До демографічних факторів відносяться: народжуваність і смертність населення, його міграція, шлюбність, розлученість, дроблення й укрупнення родин. Демографічні процеси переводять структуру населення в новий стан: складаються інші пропорції між різними категоріями населення, міняються їхнє розміщення по території, ступінь їхньої однорідності, типові середні параметри.
Вплив демографічних факторів визначається з розрахунку, у якому загальний приріст населення підрозділяється на природний і міграційний.
Показники можуть бути представлені в абсолютному вираженні й у розрахунку на 1000 чоловік населення. Вони знаходяться як для країни в цілому, окремо для міського і сільського населення, так і для складових територій (суб'єктів федерації).
Загальними характеристиками зміни складу населення можуть служити коефіцієнти його відновлення і вибуття.
Коефіцієнт відновлення (вибуття) складу j-й соціальної групи:
, де - чисельність j-й соціальної групи на кінець (1) і початок (0) досліджуваного періоду.
При K
>10% істотно змінюється склад даної соціальної групи.
Оцінку зміни всієї соціальної структури можна одержати за допомогою кожного з показників динаміки структури:
, де - питомі ваги j-й групи в звітній і базисній структурах відповідно; m
– число груп.
При ДО>3% можна стверджувати значущість структурних зрушень.
Задача аналізу складу населення може вважатися вирішеною, якщо знайдені визначальні фактори зміни і побудована деяка модель, що дозволяє оцінити роль кожного з факторів, ефекту їхньої взаємодії.
Список використаної літератури:
1. Математичні методи статистичних досліджень. – Харків, 1988.
2. Основи соціальної статитистики. Підручник. – К., 1999.
3. Статистика населення. – М., 1993.
|
