Курсовая работа: Ринок цінних паперів України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МУНІЦИПАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕСУ

К У Р С О В А Р О Б О Т А

з політичної економії на тему:

“Ринок цінних паперів України ”

Роботу написала:

студентка 4-го курсу, I групи,

Кононенко С.Д.

Роботу перевірила:

доцент Ткаченко О.В.

2002 рік

Наведена робота складається з трьох розділів, до її складу входять: 10 додатків, 1 графік, а також 1 діаграма, окрім того в роботі представлено 15 таблиць, 1 малюнок та 3 схеми.

Основні поняття теми:

АКЦІЯ, ОБЛІГАЦІЯ, КАЗНАЧЕЙСЬКЕ 3ОБОВ"ЯЗАННЯ

ВЕКСЕЛЬ, ОЩАДНИЙ СЕРТИФІКАТ, ФОНДОВА БІРЖА, РИЗИК

ЦІННИХ ПАПЕРІВ, НОРМА ПРИБУТКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

ПОРТФЕЛЬ ЦІННИХ ПАПЕРІВ.

Метою даного проекту є висвітлення основних питань функціонування ринку цінних паперів на Україні. В роботі досліджується методика обліку та аналізу операцій з цінними паперами на Україні, яка порівнюється із закордонними зразками.

Матеріали наведеної роботи могли б мати практичне значення на підприємствах, які оперують з цінними паперами, тобто займаються випуском, купівлею-продажем цінних паперів. До таких підприємств можна віднести акціонерні товариства, державні підприємства та інші фірми та підприємства різних форм власності.

Зміст.

Вступ.

РоздІл 1 . Економічна сутність цінних паперів та їх роль в умовах

ринкової економіки.

1.1. Основні характеристики допущених до обігу в Україні

цінних паперів.

1.2. Поняття фондової біржі та проведення операцій на ній.

РоздІл 2. Методологія обліку цінних паперів на Україні.

2.1. Методологія обліку акцій.

2.2. Методика обліку облігацій власної емісії.

2.3. Методика обліку придбання ощадних сертифікатів.

2.4. Методика обліку векселів.

2.5. Порівняльний аналіз методики обліку цінних паперів на Україні

з зарубіжними аналогами.

2.6. Автоматизація обліку операцій з цінними паперами в

умовах АРМ бухгалтера

РоздІл 3. Аналіз та економічна оцінка операцій з цінними

паперами.

3.1. Аналіз та оцінка норми прибутку цінних паперів.

3.2. Аналіз ризику цінних паперів.

3.3. Аналіз формування інвестиційного портфелю з багатьох акцій.

3.4 Перспективи розвитку аналізу операцій з цінними паперами на Україні.

3.5. Аналіз політики виплати дивідендів.

ВИСНОВКИ.

Додатки.

Список літератури.

ВСТУП.

Становлення ринкових відносин, що на сучасному етапі виступає головним фактором стабілізації та піднесення економіки незалежної України, передбачає як першочерговий захід оздоровлення фінансової системи. Одним з шляхів досягнення цієї мети є створення ринку цінних паперів. Дійовий фондовий ринок виконує функції переміщення капіталу від інвесторів до виробництва, визначення ефективності використання фінансових ресурсів в окремих секторах економіки, перебігу капіталу з однієї галузі в інші тощо.

У такому плані формування та розвиток ринку цінних паперів являє собою об'єктивний процес. Наскільки успішно він буде здійснюватись, наскільки стабільно складатиметься інфраструктура фондового ринку, настільки можна сподіватися на розширення ринкових відносин взагалі, зростання виробництва, покращання добробуту народу.

Нині первинний ринок капіталу лише складається. Та у процесі роздержавлення та приватизації він набуде чинності, постійно розширюючись та поглиблюючись. Зрозуміло, що це потребує певного юридично-правового оформлення, відповідного методичного забезпечення, підготовки висококваліфікованих фахівців ринку цінних паперів.

Не менш важливим є застосування передового досвіду країн з розвинутою ринковою економікою стосовно регулювання фінансового ринку. Оскільки обіг цінних паперів у країнах із соціально орієнтованою ринковою економікою має розвинуте правове регулювання. Так, наприклад, у США діють федеральні закони про цінні папери ще з 1933 року. У всіх штатах існує закон, який встановлює державний контроль за обігом цінних паперів, – він отримав назву " закон голубого неба " . І ним захищаються права власника від спекуляцій, коли покупцеві не пропонують ніякої реальної цінності. Окрім того держава створює спеціальні органи, які контролюють обіг цінних паперів. Якщо ж поглянути на стан справ в Україні, то стає зрозумілим, що вітчизняні інвестори, які б хотіли оперувати на ринку цінних паперів, не можуть цього зробити внаслідок недосконалості законодавчих нормативів, які регулюють фінансовий ринок. Оскільки права вітчизняного інвестора майже не захищені від обману.

Дуже важливим є також питання обліку та аналізу

операцій з цінними паперами. В сучасних умовах, коли в Україні проходять процеси приватизації та роздержавлення, які в свою чергу пов`язані з акціонуванням власності, нагальною стає проблема становлення ефективної методики обліку операцій з цінними паперами. Це має значення, як в масштабі всієї держави так і в масштабах кожного окремого підприємства, яке оперує з цінними паперами, оскільки методологія обліку повинна забезпечити єдину схему відображення господарських операції в обліку. 3 цим тісно пов’язана й необхідність ефективної методики аналізу економічної ефективності здійснених операцій з цінними паперами, яка передбачає чітку сиcтему розрахункових коефіцієнтів та показників.

Отже метою даного дипломного проекту є розгляд, оцінка та аналіз діючої зараз на Україні системи бухгалтерського обліку та економічного аналізу інвестицій в цінні папери, а також їх емісії. В роботі наводиться вітчизняна система бухгалтерського обліку цінних паперів, яка порівнюється з закордонними аналогами, розглядаються питання автоматизації обліку та функціонування АРМ бухгалтера по цінним паперам.

В роботі також розглянуто основні методики розрахунку та оцінки прибутковості фінансових інвестицій а також пов'язаного з їх здійсненням ризику. Також приведені основні показники аналізу ефективності функціонування, як цінних паперів власної емісії, так і придбаних цінних паперів. Наводяться приклади застосування найбільш поширених методик аналізу.

Бухгалтерський облік та аналіз операцій 3 цінними паперами проілюстровано на прикладі ЗАТ "Сантехніка".

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ЦІННИХ

ПАПЕРІВ ТА ЇХ РОЛЬ В УМОВАХ РИНКОВОЇ

ЕКОНОМІКИ.

1.1. ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДОПУЩЕНИХ ДО ОБІГУ В

УКРАІНІ ЦІННИХ ПАПЕРІВ.

Цінні папери - є грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Відповідно до чинного законодавства в Україні можуть

випускатися такі види цінних паперів:

- акції,

- облігації внутрішніх державних і місцевих позик,

- облігації підприємств,

- казначейські зобов'язання держави,

- ощадні сертифікати,

- приватизаційні чеки,

- векселі.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника: іменні цінні папери, якщо інше не передбачено законом, або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту

( передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи ).

Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Цінні папери можуть бути використані для здійснення

розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Відновлення втрачених іменних цінних паперів провадиться державними органами, підприємствами та установами, що випустили ці папери.

Спадкоємництво цінних паперів здійснюється відповідно до цивільного права України.

Порядок обігу цінних паперів, випущених в Україні іншими державами і розміщених на території України, регулюється законом України "Про цінні папери та фондову біржу", іншими активами законодавства України, а також договорами України з іншими державами.

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АКЦІЙ.

Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими.

Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про власника, час придбання акцій, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів (форма №1).

По акціях на пред'явника у книзі реєстрації зазначається їх загальна кількість.

Привілейовані акції дають власнику переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачене його статутом.

Привілейовані акції можуть випускатись із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованим акціям провадиться за рахунок резервного фонду.

Якщо розмір дивідендів, що сплачуються акціонерам, по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх можлива доплата до розміру дивідендів, сплачених іншим акціонерам.

Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства. Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів визначається статутом акціонерного товариства.

Мінімальна номінальна вартість акції не може бути менше ліміту в карбованцях. Номінальна вартість акцій більша ліміту в карбованцях повинна бути кратною мінімальній вартості акції.

Акціонерам може видаватися сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій.

Акція повинна містити такі реквізити: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного паперу - "акція", її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім’я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, що ви пускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства.

До акції може додаватись купонний лист на виплату дивідендів. Купон на виплату дивідендів повинен містити такі данні: порядковий номер купона на виплату дивідендів, порядковий номер акції, по якій виплачуються дивіденди, найменування акціонерного товариства та рік виплати дивідендів.

Порядок придбання акцій передбачено статтею 8 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", де вказується, що акції сплачуються у валюті України, а у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства, також у іноземній валюті або шляхом передачі майна. Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акцій виражається в гривнях.

Підприємства, організації та установи можуть придбати акції за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження, після сплати податків та процентів за банківський кредит.

Акції можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після повної оплати їх вартості.

Акціонерне товариство може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані в строк не більше 1 року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством акцій.

При прийнятті рішення про викуп емітентом акцій повинні бути визначені порядок викупу і метод доведення рішення про викуп акцій і порядку їх викупу до власників таких акцій (для власників іменних акцій - шляхом надсилання офіційного повідомлення, для власників акцій на пред'явника – шляхом опублікування інформації в органах преси не нижче державного рівня).

Порядок викупу акцій повинен обов'язково передбачати:

- ціну викупу акцій не нижче за номінальну (єдину для всіх власників акцій);

- метод визначення розміру дивідендів, що належить власникам таких акцій за

період з моменту останньої виплати дивідендів;

- порядок оплати, акцій, що випускаються, і виплати дивідендів (періодичність платежів, форма розрахунків, номери рахунків, документи, що оформляються та інше);

- місця виконання зобов'язань по акціях (оплати акцій, оплати дивідендів та ін.)

Якщо емітент користується послугами торгівців цінними паперами, в інформації про викуп акцій необхідно вказати повні назви таких торгівців цінними паперами, їх юридичні та поштові адреси, характер участі у процедурі викупу.

У фінансовий орган, що реєстрував такі цінні папери, подається протокол рішення з цього питання, який повинен крім відомостей, визначених вище, містити загальну суму викупу, кількість і вид акцій, номенклатурну вартість (згідно з рішенням про їх випуск), кількість і суму розміщення акцій на час прийняття рішення про їх викуп.

Контроль за рухом акцій підприємств здійснюється міністерством фінансів України, місцевими фінансовими органами.

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОБЛІГАЦІЙ .

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого проценту якщо інше не передбачене умовами випуску). Облігації всіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою встановленого законом ліміту. Номінальна вартість облігації більша ліміту повинна бути кратною мінімальній вартості облігації.

В Україні випускаються облігації таких видів:

- облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

- облігації підприємств.

Облігації підприємств випускаються підприємствами всіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні.

Умови випуску і розповсюдження облігацій підприємств визначаються Законом "Про цінні папери та фондову біржу", іншими актами законодавства України і статутом емітента. Облігації можуть випускатись іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.

Облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик випускаються на пред'явника. Обов'язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під які вони випускаються.

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу - "облігація", фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігації, фірмове найменування або ім`я покупця (для іменної облігації), номінальну вартість облігації, строки погашення, розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій), місце і дату випуску, а також серію і номер облігації, підпис керівника емітента або уповноваженої на це особи, печатку емітента.

Крім основної частини до облігації може додаватись купонний лист на виплату процентів. Купон на виплату процентів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату процентів, номер облігації по якій виплачуються проценти, найменування емітентів та рік виплати процентів.

Облігації, запропоновані для відкритого продажу . з наступним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні містити купонний лист.

Законом про цінні папери також передбачена виплата доходу по облігаціях. Дохід по облігаціях всіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску.

Дохід по облігаціях цільових позик не виплачується. Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів чи послуг, під які випущено позики.

Якщо ціна товару до моменту його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власних одержує товар по ціні, а при одержанні більш дешевого товару він одержує різницю між вартістю облігації та ціною товару.

По облігаціях підприємств доходи виплачуються за рахунок коштів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів.

У разі невиконання чи несвоєчасного виконання емітентом зобов'язання по виплаті доходів по процентних облігаціях, надання права придбання відповідних

товарів чи послуг по цiльових облігаціях або погашення зазначеної в облігації суми в визначений строк стягнення відповідних сум провадиться примусово судом або арбітражним судом.

Порядок викупу облігацій усіх видів, крім цільових, визначається при їх випуску.

Закон Україн "Про цінні папери та фондову біржу" (стаття12) передбачає, що:

облігації усіх видів придбаються громадянами лише за рахунок їх особистих коштів;

- підприємства придбають облігації усіх видів за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит;

- облігації усіх видів сплачуються у гривнях, а у випадках, передбачених умовами їх випуску - в іноземній валюті. Незалежно від валюти, якою проведено оплату облігацій, їх вартість виражається у гривнях.

Відповідно до того ж Закону використання коштів, одержаних від реалізації облігацій, повинно бути таким:

-кошти, одержані від реалізації облігацій внутрішніх і державних і місцевих позик, направляються відповідно до державного і місцевих бюджетів, до позабюджетних фондів місцевих Рад народних депутатів; кошти від розміщення облігацій підприємств направляються на цілі, визначені при їх випуску.

ОСНОВНІ ХАКТЕРИСТИКИ КАЗНАЧЕЙСЬКИХЗОБОВ'ЯЗАНЬ.

Казначейські зобов'язання України – вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу .

Випускаються такі види казначейських зобов'язань:

- довгострокові - від 5 до 10 років;

- середньострокові – від 1 до 5 років;

- короткострокові - до 1 року.

Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань приймається Кабінетом Міністрів України.

Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов’язань приймається Міністерством фінансів України.У рішенні про випуск казначейських зобов'язань визначаються умови їх випуску. Порядок визначення продажної їх вартості встановлюється Міністерством фінансів України, виходячи з часу їх придбання.

Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.

Виплата доходу по цим цінний паперам та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску, затверджених Кабінетом міністрів ( довгострокові та середньострокові) та Міністерством фінансів України (короткострокові).

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ОЩАДНИХ СЕРТИФІКАТІВ.

Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту та процентів по ньому.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є не дійсним.

Ощадні сертифікати повинні мати реквізити: найменування цінного паперу - "ощадний сертифікат", найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження, порядковий номер сертифікату, дату випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу (для строкового сертифікату), підпис керівника банку чи іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.

Підприємства і громадяни придбають сертифікати за рахунок коштів, передбачених у випадку придбання облігацій.

Дохід по ощадних сертифікатах виплачується за пред’явленим їх до оплати в банк, що їх випустив.

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВЕКСЕЛІВ.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Випускаються такі види векселів:

- простий,

- переказниий.

Простий вексель містить такі реквізити:

а)найменування - "вексель",

б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму,

в) зазначення строку платежу,

г) зазначення місця, в якому, повинен здійснитися платіж,

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійсненний,

є) дату і місце складання векселя,

ж) підпис того, хто видав документ (векселедавця).

Переказаний вексель повинен містити крім реквізитів, передбачених у підпунктах "а", "в", "ж" простого векселя, також: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму, найменування того, хто повинен платити.

- Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, вказаних вище, відповідно для простого і переказанго векселів, не має сили простого або переказного векселів, за винятком випадків:

- вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті на пред'явника;

- при відсутності особливого зазначення місця, місце позначене поруч з найменуванням, платника (місце складання документа – для простого векселя – вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника (векселедавця для простого векселя);

- вексель, якому не вказано місце його складання, визначається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом міністрів України. Все вищенаведене є тією необхідною нормативно - інформаційною базою, яку повинен знати і вміти з нею оперувати кожен функціонер фондового ринку України. Це надасть йому можливість більш глибоко ознайомитись з основними характеристиками тих цінних паперів, з якими він збирається працювати. Інакше, навіть, якщо буде проведена велика аналітична робота, але не будуть враховані нормативно-правові особливості того чи іншого цінного паперу, неминучі прорахунки, які можуть привести до значних фінансових втрат.

1.2. ПОНЯТТЯ ФОНДОВОЇ БІРЖІ ТА ПРОВЕДЕННЯ

ОПЕРАЦІЙ НА НІЙ.

Перш за все в даній главі потрібно визначити, що являє собою фондова біржа . Згідно з законодавством, фондова біржа організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; це акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формування їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі.

Українська фондова біржа (УФБ) була зареєстрована Кабінетом міністрів України 29 жовтня 1991 року. Засновниками УФБ виступили 29 комерційних банків, асоціацій та компаній Києва, Дніпропетровська, Донецька, Одеси, Рівного, Севастополя, Ужгорода, Харкова, вони є членами біржі. У своїй діяльності Українська фондова біржа виступає як безприбуткова некомерційна організація, що саморегулюється.

Головними завданнями фондової біржі є:

· організація умов для купівлі-продажу цінних паперів, проведення аукціонів;

аналіз економічної коню’ктури внутрішнього та зовнішнього ринків капіталу і визначення перспектив їх розвитку;

сприяння інвестуванню іноземного капіталу в економіку України та виходу українського капіталу на зовнішній ринок;

· розширення умов для розвитку на Україні підприємницької діяльності;

· перебіг капіталу з однієї галузі господарювання в інші, залучення збережень і коштів населення у сфері виробництва та послуг;

· популяризація і пропагування цінних паперів та операцій з ними серед населення;

· об'єктивне інформування фінансових кіл, широких верст населення про стан ринку цінних паперів.

Біржа виконує досить широкий обсяг операцій. Це торги цінними паперами, їх котирування, рекомендування початкової вартості, встановлення курсу та облік, проведення валютних аукціонів, організація оформлення угод на купівлю-продаж цінних паперів і правове оформлення таких угод, виконання централізованих взаєморозрахунків усередині біржового ринку цінних паперів, здійснення курсового контролю тощо.

На УФБ котируються різні форми капіталу: акції підприємств, акціонерних товариств та селянських господарств, облігації внутрішніх позик, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі. Котируються папери, що являють собою право їх власника на придбання чи відчуження вказаних цінних паперів або є похідними від них, а також папери, які пов'язані з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей. Біржа займається купівлею та продажем кредитних ресурсів, орендою та продажем брокерських місць, інвестиціями у приватизацію власності. 3 метою забезпечення високої ефективності фондового ринку, яка проявляється в ліквідності, неперервності і стабільності, фондова біржа максимально концентрує попит і пропозицію цінних паперів.

Органами управління Української фондової біржі є загальні збори, Біржова рада, правління біржі. На УФБ діє ревізійна комісія.

Вищим органом управління УФБ є загальні збори членів Біржі, які скликаються не рідше одного разу на рік і вирішують питання основних напрямів діяльності УФБ, обирають біржову раду та її голову, голову і членів ревізійної комісії, голову правління Біржі. У період між загальними зборами нагляд за діяльністю УФБ здійснює Біржова рада, яка формується із членів Біржі строком на 5 років. Виконавчим органом Біржі, що здійснює керівництв її поточною діяльністю, є правління УФБ. Роботою правління апаратом Біржі керує його голова, який призначається загальними зборами УФБ. Для ведення поточної роботи та господарської діяльності Біржі, а також з метою організації виконання рішень загальних зборів і Біржової ради, правління УФБ формує спеціальні виконавчі органи Біржі - комісії та віддiли. Виконавчi органи Бiржі працюють згідно з положеннями, які затверджуються Біржовою радою.

Біржові операції за своєю суттю - це купівля і продаж цінних паперів. Цінні папери купують з метою одержання доходу у вигляді дивідендів чи процентів; чи з курсової різниці. Операції з цінними паперами на біржі здійснюються за певними правилами. Для участі в операціях на біржі клієнт повинен надати замовлення біржовій фірмі та заключити договір з певним брокером. Брокер в свою чергу організовує виконання доручень клієнта, керуючись чинним законодавством України, правилами біржової торгівлі, прийнятими на Українській фондовій біржі. У разі, якщо статті договору увійдуть у суперечність із законодавством і правилами, зобов'язаний негайно припинити виконання доручень і в 5-денний строк брокер сповістити клієнта про обставини, які виникли, для прийняття узгодженого рішення.

Цим договором передбачається виконання брокером таких типів брокерських послуг:

а) дослідження по інвестиціях;

б)поради щодо інвестицій;

в) проведення котирування цінних паперів, запропонованих до оцінки, протягом певного строку і повідомлення результатів клієнту;

г) інформація про курси, угоди, операції та інші інформаційні послуги;

д) здійснення брокерського представництва за дорученням клієнта;

є) виконання доручень клієнта щодо купівлі і продажу цінних паперів;

е) управління фондами клієнта та кліринг.

Доручення брокеру на купівлю і продаж цінних паперів подаються у формі наказів. Цим договором передбачаються такі типи наказів на продаж і купівлю цінних паперів:

1) ринковий наказ на купівлю або продаж (РН) певного роду цінних паперів по найбільш вигідній ціні на момент одержання наказу;

2) лімітний наказ на купівлю або продаж (ЛН) цінних паперів по спеціально обумовленій ціні або на найбільш вигідних умовах;

3) стоп - наказ на купівлю або продаж (СН) - наказ здійснити купівлю або продаж цінних паперів у той момент, коли ціна досягне обумовленого в ньому рівня;

4) наказ на день - наказ, який діє протягом дня;

5) відкритий наказ - наказ, який діє до моменту виконання або відкликання (скасування).

Накази брокерам можуть даватися із застереженням.

Сторонами приймається такий порядок оформлення брокерської записки на купівлю і продаж цінних паперів:

· клієнт направляє брокеру записку з дорученням здійснити купівлю або продаж цінних паперів відповідно до форми, що додається до договору (Додаток3), в якій визначаються строки і умови операції;

· клієнт може давати одночасно з брокерською запискою на купівлю-продаж цінних паперів і доручення брокеру на аналіз і котирування цінних паперів.

Брокер зобов'язаний інформувати клієнта про гарантії, які надаються по операції контрагентами.

При зміні кон’юнктури на ринку цінних паперів у ході виконання доручень брокер зобов'язаний у дводенний строк повідомити клієнта про обставини, що виникли, а у разі виникнення несприятливих умов негайно припинити виконання доручень клієнта для прийняття узгодженого рішення. Брокер зобов'язується негайно приступити до виконання доручення після одержання брокерської записки, перевірки правильності її оформлення і запропонованих умов, зробивши на записці відмітку про свою згоду. Брокер набуває прав розпорядника цінних паперів з моменту надходження погодженої брокерської записки або підтвердження записки клієнтом.

Виконавши доручення, брокер негайно (протягом однієї доби) письмово сповіщає про це клієнта (Додаток 4).

Клієнт зобов'язується в десятиденний строк виплатити брокеру винагороду

за виконане доручення з урахуванням повноти виконання доручення в розмірах,

визначених у брокерській записці.

Брокерська записка вважається виконаною після:

· надходження коштів на рахунок клієнта або іншого учасника операції;

· надходження письмових інформаційних даних, якщо інше не передбачено

договором.

Підставою для того, щоб вважати операцію здійсненною і законною, є офіційна реєстрація її на біржі (для цінних паперів, що котируються на УФБ). Оплату за продані цінні папери клієнт одержує безпосередньо з рахунку покупця, а за куплені перераховує на рахунок продавця цінних паперів. При здійсненні клієнтом виплат по спільних діях брокер передає клієнту всі документи, які підтверджують здійснення операції і є підставою для виплати грошей.

У разі виявлення клієнтом невідповідностей між умовами доручення і їх виконання брокером, він зобов'язаний у десятиденний строк після одержання документа, що підтверджує виконання доручення, письмово повідомити брокеру, у чому полягає ця невідповідність, після чого брокер повинен вжити заходів щодо їх усунення чи відшкодувати пов'язані з цим збитки. При односторонній відмові клієнта від здійснення операції, укладеній за його дорученням брокером, він зобов'язаний у десятиденний строк після одержання документів сповістити брокера і відшкодувати витрати по виконанню доручення у вигляді комісійної винагороди.

Технічні та інші умови взаємодії сторін оформляються сторонами у Протоколі погодження технічних умов, що є невід'ємною умовою цього договору (Додаток 5).

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ОБЛІКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

НА УКРАЇНІ.

2.1.МЕТОДОЛОГІЯ ОБЛІКУ АКЦІЙ.

ОБЛІК ВИПУСКУ АКЦІЙ.

Рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів акціонерного товариства. (Додаток 6,7).

ОБЛІК БЛАНКІВ АКЦІЙ ПІДПРИЄМСТВ.

Бухгалтерський облік бланків акцій підприємства ведеться на забалансовому рахунку 004 "Бланки суворої звітності" за номінальною вартістю. Рух цих бланків відображається на рахунку 004 на підставі відповідних прибутково-видаткових документів.

Списання цих бланків з балансового обліку провадиться одночасно з записами по реалізації цінних паперів.

Аналітичний облік бланків акцій підприємства ведеться на рахунку 004 по їх видах та місцях зберігання (матеріально відповідальними особами),

(форма № 3).

Витрати, пов'язані з випуском акцій підприємства (придбання бланків цінних паперів, сплата комісійних винагород за розповсюдження акцій тощо), обліковується в дебет рахунків 80 "Прибутки і збитки" або 87 "Фонди економічного стимулювання", або 85 "Фонди спеціального призначення", або 31 "Витрати майбутніх часів, в залежності від джерел фінансування".

ОБЛІК ПРОДАЖУ (РЕАЛІЗАЦІЇ) АКЦІЙ ВЛАСНОЇ ЕМІСІЇ.

Бухгалтерський облік руху коштів одержаних (або ще не одержаних, є тільки підписка про викуп) ведеться на рахунках 85 "Статутний фонд" та 75 "Розрахунки з засновниками".

На всю суму підписки на акції створюється статутний фонд, тобто проводиться запис в кредит рахунку 85.

Всі кошти, майно, виробничі запаси, товари та інші активи, що внесені в оплату акцій, а також заборгованість фізичних та юридичних осіб, які підписалися на акції, відображаються в обліку по дебету відповідних активних рахунків. А саме:

· в дебет рахунку 50 "Каса" - оплата готівкою,

· в дебет рахунку 51 "Розрахунковий рахунок" - внесками

на цей рахунок до банку,

· в дебет рахунку 52 "Валютний рахунок" - внесками в

іноземній валюті на цей рахунок до банку,

· в дебет рахунку 01 "Основні засоби" - шляхом передачі

основних засобів у власність акціонерного товариства,

· в дебет рахунків 05 "Матеріали", 06 "Паливо", 08 "Запасні частини" та інших - шляхом передачі у власність акціонерного товариства відповідних матеріальних цінностей,

· в дебет рахунку 12 "Малоцінні швидкозношувальні предмети" - шляхом передачі у власність акціонерного товариства iнших цінностей,

· в дебет рахунку 04 "Нематеріальні активи" - шляхом передачі у власність акціонерного товариства нематеріальних активів,

· в дебет рахунку 75 "Розрахунки з засновниками" – на вартість невикуплених акцій, на які зроблена підписка.

Погашення акціонерами своєї заборгованості по підписці на акції (яка враховується за дебетом рахунку 75) в залежності від форми оплати боргу можуть бути зроблені такі записи в обліку:

· в дебет рахунків 50, 51, 52 - оплата готівкою,

· в дебет рахунків 01, 05, 06, 08, 09, 10, 12 - оплата

відповідними матеріальними цінностями, та в кредит рахунку 75 "Розрахунки з засновниками".

Передплатники акцій можуть передавати акціонерному товариству в оплату акцій власні будинки, споруди, устаткування тощо в оренду, тобто для використання на певний, договором встановлений строк. Такий договір засвідчує придбане право використання, і на договірну вартість такого права в бухгалтерському обліку робиться запис:

дебет рахунку 04 "Нематеріальні активи", кредит рахунку - 75 "Розрахунки з засновниками".

(Вартість такого майна обліковується на забалансовому рахунку 001).

В тому випадку, коли акції акціонерного товариства реалізуються по ціні, яка перевищує їх номінальну вартість, то виручена сума різниці між проданою та номінальною вартістю відноситься в кредит рахунку 88 субрахунок "Емісійний дохід", або "Доходи майбутніх періодів" та дебету рахунку грошових коштів. А потім рівномірно списується на рахунок 80 "Прибутки і збитки".

При реалізації акцій за нижчою, ніж номінальна вартість, ціною, різниця відображається по дебету рахунку 88.

субрахунок "Емісійний дохід" і кредиту рахунку 85.

Сума щорічних відрахувань розраховується з виходу чи розміру вказаної різниці та строку, на який випущена акція.

ОБЛІК ДИВІДЕНДІВ.

Нарахування дивідендів по акціях трудового колективу і процентів по акціях підприємства, придбаними фізичними особами, відображається по дебету рахунку 70 "Розрахунки по оплаті праці" або 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами", або 75 "Розрахунки з засновниками". На підставі письмової заяви робітникові-власнику акції можуть продаватися нові акції за рахунок належної суми дивідендів по вже належним йому акціям. У цьому випадку вирахування відображається по дебету рахунку 81 і кредиту

рахунку 73.

На підставі документів про видачу робітникові нових акцій трудового колективу, вартість придбаних працівником за рахунок належної йому суми дивідендів по вже належним акціях, в бухгалтерському обліку робляться проводки дебету рахунку 73 "Розрахунки з робітниками та службовцями по інших операціях "і кредиту рахунку 89 "Інші взаємні кошти".

Нарахування дивідендів по акціях підприємства, придбаним юридичним особами, відображається по дебету рахунку 81 і кредиту рахунку 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами".

ОБЛІК ПОГАШЕННЯ (ВИКУПУ) АКЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА ВЛАСНОЇ ЕМІСІЇ.

Акції власної емісії, які викуплені акціонерним товариством у акціонерів для їх подальшого перепродажу анулюванню, акціонерні товариства можуть обліковувати на рахунку 56 "Грошові документи" спеціальному субрахунку "Власні акції".

При викупі акціонерним товариством у акціонера акцій, які належать йому в бухгалтерському обліку, робиться запис по дебету рахунку 56 "Грошові документи" та кредиту рахунків обліку грошових засобів: 51 "Розрахунковий рахунок", 52"Валютний рахунок", 50 "Каса".

Викуплені акції можуть перепродаватися або розповсюджуватися серед своїх працівників. Такий процес облікується в бухгалтерському обліку у порядку, викладеному у п. облік продажу, який викладено раніше.

При анулюванні викуплених акціонерним товариством власних акцій операція проводиться по кредиту рахунку 56 "Грошові документи" та дебету рахунку 85 "Статутний фонд" (після виконання цим товариством всіх передбачених законодавством процедур).

ОБЛІК АКЦІЙ НЕВЛАСНОЇ ЕМІСІЇ.

Для обліку наявності і руху придбаних підприємством акцій невласної емісії . (акцій інших підприємств, акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю тощо) призначений рахунок 58 "Фінансові вкладення".

Аналiтичний облік по цьому рахунку ведеться за видами придбаних цінних паперів і підприємствами, що їх випустили.

Придбані підприємством акції оприбутковуються за номінальною вартістю на дебет рахунку 58 в кореспонденції з кредитом рахунків 51 "Розрахунковий рахунок", 52 "Валютний рахунок" тощо.

Якщо покупна вартість придбаних підприємством акцій відрізняється від їх номінальної вартості, то сума різниці між покупною та номінальною вартістю підлягає списанню (донарахуванню) таким чином, щоб до моменту погашення (викупу) акцій, в якій вони враховуються на рахунку 58 "Фінансові вкладення", відповідала номінальній вартості.

Різниця між номінальною вартістю і фактичною ціною облікується на рахунку 76 окремому субрахунку.

Грошові кошти (цінності), переказані підприємством в оплату придбаних цінних паперів, одержання цих паперів відображається на рахунку 58 відокремлено.

Придбані цінні папери можуть оплачуватися шляхом надання матеріальних і інших цінностей (крім коштів).

У випадках, коли оплата придбаних цінних паперів провадиться шляхом надання матеріальних і інших цінностей (крім грошових коштів, у власність підприємства, яке випустило цінні папери, у бухгалтерському обліку робиться запис по дебету рахунку 58 і кредиту рахунків по обліку основних засобів, виробничих запасів і ін.

ОБЛІК ДИВІДЕНДІВ (ПРОЦЕНТІВ), ОДЕРЖАНИХ ПОАКЦІЯХ НЕВЛАСНОЇ ЕМІСІЇ.

Дивіденди, одержані по акціях інших підприємств, враховуються одержувачем по кредиту 80 "Прибутки і збитки" в кореспонденції з рахунками 51 або 52.

ОБЛІК ПРОДАЖУ (РЕАЛІЗАЦІЇ) АКЦІЙ НЕВЛАСНОЇ ЕМІСІЇ.

Погашення (викуп) акцій невласної емісії, які враховуються на рахунку 58 "Фінансові вкладення" відображається по дебету рахунку 46"Реалізація" та кредиту рахунку 58 "Фінансові вкладення".

На суму виручки:

Дебет 50,51,52 або 01,0,06,07,08,09,10,12 в залежності від виду активів що передаються в замін акцій.

Кредит рахунку 46 "Реалізація".

На державних підприємствах цю суму відображають одночасно по дебету рахунку 88 (субрахунок "Кошти, використані на фінансові вкладення" і кредиту рахунку 87.

Витрати пов'язані з перепродажою відбивають на дебет рахунку "Реалізація" після чого визначається результат реалізації, який переноситься в дебет або кредит рахунку 80 "Прибутки та збитки ".

ОБЛІК ЗБЕРІГАННЯ АКЦІЙ НЕВЛАСНОЇ ЕМІСІЇ.

Придбані акції невласної емісії зберігаються підприємством самостійно або здаються на зберігання в банк.

На всі акції, які зберігаються на підприємстві, складається опис з вказанням виду цінних паперів, номера, серії, номінальної вартості і строку погашення. При погашенні акцій в опису робиться відповідна відмітка за вказанням дати виписки банку або іншого належного документу, на основі якого пригодуються грошові кошти Аналогічно робляться відмітки при одержанні доходів по акціям.

Якщо придбані підприємством акції здаються на зберігання в банк, то в реєстрах аналітичного обліку робиться посилання до відповідного документу, одержаного від банку.

Затрати пов'язані з оплатою банку винагороди за послуги по зберіганню акцій, їх продажу та одержання прибутків по ним, відносяться на рахунок прибутків та збитків і показуються як результат від інших операцій.

2.2. МЕТОДИКА ОБЛІКУ ОБЛІГАЦІЙ ВЛАСНОЇ ЕМІСІЇ.

ОБЛІК ПРОДАЖУ (РЕАЛІЗАЦІЇ) ОБЛІГАЦІЙ ВЛАСНОЇ ЕМІСІЇ.

Облік руху залучених коштів, одержаних в результаті емісії ведеться на рахунку 95 "Інші залучені кошти".

Рахунок 95 призначений для обліку залучених коштів, одержаних підприємствами в результаті випуску облігацій, а також інших залучених коштів (крім банківських кредитів).До рахунку 95 відкриваються два субрахунки:

95-1 "Короткотермінові залучені кошти",

95-2 "Довготермінові залучені кошти".

Субрахунок 95 -1 використовується для обліку руху коштів, залучених на термін, що не перевищує 1 року; субрахунок 95-2 на строк понад 1 рік.

Аналітичний облік до рахунку 95 ведуть по видах випущених цінних паперів, займодавцях і строках погашення замів.

Надходження коштів від розповсюдження облігацій відображається по дебету рахунків 50,51,52, або рахунку 70, або в дебет рахунків 01, 05, 06, 07, 08, 09, 12 в залежності і від виду коштів - грошових, матеріальних або нематеріальних, та кредиту рахунку 95 "Інші залучені кошти" відповідний субрахунок

Облік процентів по облігаціям провадиться аналогічно з обліком дивідендів по акціям. Облік погашення облігацій підприємств власної емісії здійснюється аналогічно обліку викупу акцій власної емісії, за винятком останнього абзацу, де потрібно дебетувати рахунок 95 замість рахунку 85.

Облік облігацій невласної емісії провадиться за таким само порядком, як і облік акцій невласної емісії.

2.3. МЕТОДИКА ОБЛІКУ ПРИДБАННЯ ОЩАДНИХ

СЕРТИФІКАТІВ.

Ощадні сертифікати придбані підприємствами у банків, обліковуються на рахунку 55 "Інші рахунки в банках" на субрахунку "Ощадні сертифікати". Аналітичний облік на цьому субрахунку ведеться по банкам, які видали сертифікати, і строкам вилучення вкладів (для термінових сертифікатів).

Придбання ощадних сертифікатів відображається підприємством по дебету рахунку 55, субрахунок "Ощадні сертифікати" в кореспонденції з рахунком 51 "Розрахунковий рахунок".

Державні підприємства одночасно роблять запис по кредиту рахунку 88 "Фонд спеціального призначення", субрахунок "Кошти, використані фінансові вкладення" і дебету рахунків, на яких враховуються джерела придбання ощадних сертифікатів 81 "Використання прибутку" або 88 тощо.

ОБЛІК ПОВЕРНЕННЯ ОДЕРЖАНИХ СУМ БАНКУ ПО СЕРТИФІКАТУ.

При вилученні сум, депонованих банком, при видачі ощадного сертифікату, в обліку підприємств проводяться такі записи системи розрахунків.

Д-т 51 - "Розрахунковий рахунок"

К-т 55 - "Інші рахунки в банках" субрахунки "Ощадні сертифікати".

Облік зберігання сертифікатів та виплати доходів по ним ведеться аналогічно зі здійсненням таких операцій з акціями.

ОБЛІК ПРИДБАННЯ ДИВІДЕНДІВ, ПРОДАЖУ ТА ЗБЕРІГАННЯ КАЗНАЧЕЙСЬКИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ УКРАЇНИ.

Ця процедура провадиться у відповідності з визначеним вище порядком обліку акцій.

2.4. МЕТОДИКА ОБЛІКУ ВЕКСЕЛІВ.

ОБЛІК ВИДАНИХ ВЕКСЕЛІВ.

Заборгованість по розрахункам з постачальниками, підрядниками, іншим кредиторами, яка забезпечена виданими векселями, враховується підприємством на рахунку 66 "Видані векселі". Аналітичний облік по рахунку 66 "Видані векселі" ведеться по кожному виданому векселю.

Видача векселів на суму продукції, виробів, товарів, робіт та послуг відображається записом по кредиту рахунку 66 "Видані векселі" в кореспонденції з рахунком 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", 76 "Розрахунки з різними кредиторами та дебіторами" або іншими відповідними рахунками обліку розрахунків.

Сума витрат у вигляді договірних процентів за відстрочку платежу, векселедавець відображає по кредиту рахунку 66 "Видані векселі" і дебет рахунків: 26 "Загальногосподарські витрати" якщо векселями проведені розрахунки за сировину, матеріали, паливо, комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру для забезпечення виробничої діяльності;

44 "Витрати обігу" якщо векселями проведені розрахунки за товари, роботи послуги комерційного характеру для забезпечення комерційної діяльності;

33 "Капітальні вкладення", якщо векселями проведені розрахунки за основні засоби будівельно-монтажні, проектні та інші роботи та послуги для забезпечення капітальних вкладень;81 "Поточне використання прибутку" або інші рахунки, якщо векселями проведені розрахунки за матеріали, товари, роботи та послуги, витрати по яким не відносяться до підприємницької діяльності виробничого, комерційного характеру або капітальних вкладень.

Погашення заборгованості, яка забезпечена виданими векселями, відображається по дебету рахунку 66 "Видані векселі" та кредиту грошових рахунків:

51 "Розрахунковий рахунок"

52 "Валютний рахунок "

50 "Каса".

ОБЛІК ОДЕРЖАНИХ ВЕКСЕЛІВ.

Заборгованість по розрахункам з покупцями, замовниками та іншим дебіторами, яка забезпечена одержаними векселями враховується на рахунку 59 "Векселі одержані". Аналітичний облік по рахунку 59 ведеться по кожному одержаному векселю.

При одержанні векселів по відвантаженій продукції виконаним роботам і наданим послугам в бухгалтерському обліку на суму цих векселів робиться запис по дебету рахунку 59 "Векселі одержані" та кредиту рахунку 46 "Реалізація". Одночасно по дебету рахунку 46 у встановленому порядку відображаються фактичні затрати на виробництво і реалізацію продукції. Сума доходу, що одержує у векселі продавець за відстрочку, платежу відображається по дебету рахунку 59 "Векселі одержані" та кредиту 80 "Прибутки і збитки".

Якщо підприємство відображає в обліку реалізацію продукції по мірі пред’явлення розрахункових документів покупцям (замовникам), то при одержанні векселів по реалізованій продукції робиться запис по дебету рахунку 59 "Векселі одержані" та кредиту рахунку 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками". Аналогічно в бухгалтерському обліку проводяться записи, по-

в "язані з одержанням векселів в забезпеченні інших видів дебіторської заборгованості.

По мірі оплати (сплати) заборгованості, забезпеченої одержаними векселям суми, обліковані на рахунку 59 "Векселі одержані" , списуються в кореспонденції з рахунками грошових коштів.

При цьому робляться такі записи:

Д-т 51 "Розрахунковий рахунок"

Д-т 52 "Валютний рахунок "

К-т 59 "Векселі одержані"

ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ ПО ІНДОСАЦІЇ (ПЕРЕДАЧІ) ОДЕРЖАНОГО ВЕКСЕЛЯ.

Векселетримач може індосувати одержаний вексель в оплату за одержану ним продукцію (товари, виконані роботи, одержану послугу).

При індосації векселя в оплату на одержану продукцію в бухгалтерії індосата робляться такі записи:

Д-т 60 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"

Д-т 76 "Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами"

Д-т інших рахунків на яких враховано борг.

К-т 59 "Векселі одержані" на суму векселя.

Якщо виданий векселедавцем вексель індосується векселетримачем на користь векселедавця (тобто вексель , повертається векселедавцю в оплату за реалізовану продукцію то в бухгалтерському обліку будуть зроблені такі записи:

у векселетримача алогічно вищенаведеному;

у векселедавця дебет рахунку 66 "Видані векселі" на суму векселя кредит рахунку 46 "Реалізація";кредит рахунку 62 "Покупці та замовники" на суму проданого товару, в залежності від обліку процесу реалізації.

Сумові різниці при цьому враховуються за характером в дебет або кредит рахунку 76 "Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами".

ОБЛІК ЗДАЧІ ОДЕРЖАНИХ ВЕКСЕЛІВ НА ЗБЕРІГАННЯ БАНКУ.

Якщо одержані підприємством векселі здаються на зберігання банку, то в аналітичних регістрах обліку робиться про це помітка, вказується документ, одержаний від банка.

Витрати на сплату банку винагороди за послуги по зберіганню векселів відносяться на рахунок фінансових результатів в дебет рахунку 80 "Прибутки та збитки" в розділі позареалізаційні операції.

Оперативний контроль за платежами по одержанню та виданим векселям рекомендується вести за допомогою картотеки, упорядкованої по строкам погашення заборгованості.

2.5. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ МЕТОДИКИ ОБЛІКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ НА УКРАЇНІ З ЗАРУБІЖНИМИ АНАЛОГАМИ.

Система обліку цінних паперів на Україні, в сучасному її розумінні, з'явилась досить недавно і зараз знаходиться у стані формування та розвитку. Тому дуже важливого значення набуває вивчення її зарубіжних аналогів, які функціонують у розвинутих країнах на протязі багатьох років і мають певні надбання та досягнення в цій сфері. Вітчизняна система дещо відрізняється від іноземної, і для того щоб виявити спільні та відмінні риси розглянемо приклад операцій з цінними паперами у США.

ОБЛІК ВИПУСКУ АКЦІЙ.

Розглянемо приклад. Корпорації Брадлі дозволено випускати 20000 простих акцій номіналом 10 доларів, але вона фактично випускає 1.01.1996 року 10000 акцій з номінальною ціною в 10 доларів.

Якщо акції було реалізовано за ціною більшою номіналу, то на суму перевищення номіналу кредитується рахунок "Капітал, внесений зверх номіналу". А основна сума записується за дебетом рахунку "Каса" та кредитом "Прості акції". Тобто, якщо 10000 простих акцій Брадлі було продано по 12 доларів за акцію, то буде мати місце таке бухгалтерське проведення:

Д-т. К-т.

1 січня. Каса 120000

Звичайні акції 100000

Капітал, внесений зверх номіналу 20000

Остання сума в 20000 доларів є частиною авансованого капіталу і в Балансі розділі "Акціонерний капітал" ця сума приєднується до номінального капіталу. На Україні ж аналогічна сума обліковувалась би за кредитом 88 рахунку " Фонди спеці-

ального призначення". А потім була б списана на рахунок 80 "Прибутки та збитки". Тобто ми не мали б збільшення уставного капіталу на 20000 доларів, як у США.

Якщо ж акції Брандлі було продано за ціною нижчою номіналу, то рахунок "Знижка на акції" дебетується на розмір уцінки. Але випуск акцій зі знижкою зустрічається дуже рідко, бо в багатьох штатах це заборонено.

0БЛІК ВИПЛАТИ ДИВІДЕНДІВ.

Розглянемо суть даної операції на прикладі тієї ж корпорації Брандлі. Так 21 лютого 1996 року радою директорів було об'явлено про виплату дивідендів власникам простих акцій в сумі 56000 доларів. А 31 березня 1996 року вони були сплачені акціонерам, зареєстрова ним на 10 березня 1994 року.

В бухгалтерії мали місце такі проводки:

Дата об’явлення дивідендів.

Д-т К-т

21 лютого Об'явлені дивіденди 56000

Заборгованість по дивідендам 56000

Дата виплат дивідендів.

31 березня Заборгованість по дивідендам 56000

Каса 56000

А в кінці звітного періоду рахунок "Об'явлені дивіденди" кредитується в кореспонденції з дебетом рахунку "Реінвестований прибуток" на суму виплачених дивідендів. Вітчизняна ж система обліку виплати дивідендів більш ускладнена бо ведеться також облік і за приналежністю дивідендів. Так, якщо дивіденди нараховуються своїм працівникам, то кредитується рахунок 70 "Розрахунки по оплаті праці", якщо стороннім власникам акцій, то 76 "Розрахунки з різним дебіторами і кредиторами", а якщо з засновниками, то 75 "Розрахунки з засновниками". Так, це дає дуже детальну інформацію про напрями використання прибутку, але чи є в цьому нагальна потреба. На мою думку американська система обліку дивідендів більш досконала, оскільки вона більш проста і зрозуміла для кожної людини, а не тільки для бухгалтера.

ОБЛІК ВИКУПУ АКЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА ВЛАСНОЇ ЕМІСІЇ.

Ведення цієї операції та бухгалтерське її оформлення: майже ідентичні і на Україні, і в США. Так, наприклад, якщо корпорація Брандлі викупає 1000 своїх простих акцій на ринку по ціні 50 доларів, то ця операція буде зареєстрована таким чином:

Д-т К-т

15 вересня Викуплені власні акції 50000

Каса 50000

Треба відзначити, що акції записані за фактичною вартістю їх придбання на ринку, не за номіналом.

На Україні ж так операція була б відображена у такому вигляді:

Д-т 56 субрахунок 2 "Грошові документи" - К-т 50 "Каса"; 51 "Розрахунковий рахунок"; 52 "Валютний рахунок".

Це коротко були наведені основні операції з акціями у США, тепер можливий огляд деяких операцій з облігаціями.

ОБЛІК ВИПУСКУ ОБЛІГАЦІЙ ЗА НОМІНАЛЬНОЮ ВАРТІСТЮ.

Розглянемо приклад. Корпорація Васон вирішила випустити 1 січня 1996 року 9 процентні облігації на суму 100000 доларів строком на 5 років. Проценти повинні виплачуватись 1 січня та 1 липня кожного року. При цьому облігації продаються з 1 січня 1996 року за їх номінальною вартістю.

Запис про випуск буде мати вигляд:

Д-т К-т

1 січня Каса 100000

Облігації до сплати 100000

Як було відмічено, проценти виплачуються щорічно 1 липня та 1 січня. Таким чином, корпорація повинна виплатити власникам облігацій проценти на суму 4500 доларів 1 липня 1990 року. Розрахунок робиться за такою формулою:

Сума процента= сума займа *ставка процента *строк =100000 *0.09* 0.5= 4500 доларів.

Проценти, які виплачуються власникам облігацій раз у півроку, повинні бути відображені таким чином:

Д-т К-т

Затрати по процентах на облігації 4500

Каса 4500

В Україні для обліку продажу випущених облігацій використовують 95 рахунок "Інші залучені кошти". А сама методика ведення операцій з облігаціями дуже схожа з американською.

Як видно з наведених прикладів, система обліку цінних паперів в Україні практично ні в чому не поступається західним аналогам, але тільки в методичному плані. Якщо ж ми розглянемо, технічну та інформаційну базу вітчизняної бухгалтерії, то стане зрозуміло, що Україні потрібно пройти ще дуже довгий шлях до рівня США та інших високорозвинених країн з питань автоматизації бухгалтерського обліку. Бо Сполучені Штати мають цілісну інформаційну комп'ютерну мережу з централізованим банком даних і розгалуженою системою комунікацій між фірмами-користувачами. Окрім того на ринку США дуже велика пропозиція різноманітних програмних продуктів та систем комп'ютерного ведення бухгалтерського облік в цілому і обліку цінних паперів, як його складової.

2.6. АВТОМАТИЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ 3ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

В УМОВАХ АРМ БУХГАЛТЕРА.

Сучасний рівень розвитку характеризується комп"ютерізацією всіх ланок народного господарства країни. Дійсний обліковий, контрольний, аналітичний процес розподілений по робочим місцям по всій території підприємства і здійснюється в певних організаційно технічних умовах. Ці міста повинні розглядатися як потенційні для організації обліку автоматизовані робочі місця , АРМ бухгалтера.

На робочих місцях бухгалтерських робітників весь комплекс робіт по- в"язаний з веденням обліку, контролю та аналізу, в той час, коли для іншого персоналу фірми функції, пов’язані з бухгалтерським обліком, не є головними і займають лише. частину їх часу. 3вичайно, що організація АРМ для такої категорії персоналу доцільна лише при умові використання АРМ та для виконання їх основних функцій. Автоматизація робочих місць робітників структурних підрозділів, що здійснюють документування господарських операцій, в більшості випадків доцільна лише при умові комплексної автоматизації всіх облікових, контрольних та аналітичних функцій.

Автоматизоване рішення обліку фінансових вкладень в цінні папери включає наступні задачі:

· облік фінансових вкладень в акції;

· облік фінансових вкладень в облігації;

· облік фінансових вкладень в казначейські зобов’язання;

· облік фінансових вкладень в ощадні сертифікати;

· облік фінансових вкладень в векселі;

· облік фінансових вкладень в інші цінні папери;

аудит фінансових вкладень в цінні папери.

Функціонування АРМ бухгалтера з обліку фінансових вкладень в цінні папери повинно забезпечити в діалоговому режимі облік та контроль за фінансовими операціями, що відображають стан підприємства, виконання необхідних розрахунків по аналізу з приводу цього питання з метою здійснення більш прибуткових, ліквідних і менш ризикованих фінансових вкладень. Користувач повинен мати можливість в режимі діалогу проаналізувати стан Фінансових вкладень тощо.

На підприємствах України функціонують різні види АРМ бухгалтера. Серед малих підприємств найбільш розповсюджена регістрація інформації в журналі господарської діяльності та формування головної книги, балансу та звітності. Іншим напрямком є вирішення комплексу задач без пов’язання її з іншими АРМ бухгалтера та системами АСУП.

3 виникненням нового класу ЕОМ, а також з переходом до ринкових відносин з"явилася необхідність оперативного управління на місцях виникнення інформації і тому необхідне впровадження розподіленої системи обробки даних обліку, контролю та аналізу з використанням АРМ бухгалтера по рівням управління комплексів задач.

Інформаційна схема взаємозв’язку АРМ бухгалтера по обліку, контролю і аудиту фінансово-розрахункових операцій ( в даному випадку - фінансових вкладень в цінні папери) з іншими системами приведена на малюнку 1.

Малюнок 1.

Але на сьогоднішній день в Україні не існує програмного забезпечення для обліку фінансових вкладень. Тому на меті цієї роботи стоїть розробка умовної або теоретичної моделі з цього питання.

ВИХІДНА ІНФОРМАЦІЯ.

Облік фінансових вкладень можуть на підприємстві вести на двох категоріальних АРМ бухгалтера, коли 1 рівень АРМ бухгалтера буде встановлений в бухгалтерії, де здійснюється облік фінансових вкладень, та рівень 2 категорії - на місці керівника підприємства, головного бухгалтера.

Обліки фінансових вкладень ведеться на відповідних рахунках:

· 58 " Фінансові вкладення ", субрахунки:

1.Короткострокові фінансові вкладення;

2.Довгострокові фінансові вкладення; ї

· 59 " Векселі одержані"

· 55 " Інші рахунки в банках ", субрахунок 6. Ощадні сертифікати.

В кореспонденції з певними рахунками:

· 51 "Розрахунковий рахунок "

· 52 "Валютний рахунок"

· 80 "Прибутки і збитки "

· інші.

Інформація по руху грошових коштів, пов’язаних з фінансовими вкладеннями, фіксується в машинограммах, що видається щоденно по запитанню користувача інформацією.

Облікова картка рахунку 58 "Фінансові вкладення"

Аналогічно ведуться облікові картки по обліку фінансових вкладень ощадні сертифікати (55 рахунок) та по обліку векселів (за винятком того, що необхідно вказати векселедавця та місце платежу та складання векселя).

Ці документи є довідковими і використовуються бухгалтерією для обліку та контролю наявності та руху грошових засобів, фінансових вкладень та прибутку по них, а також для перевірки правильності відображення облікових сум та кореспондуючих рахунків.

Наприкінці кожного місяця по кожному з цих рахунків виводяться залишки на кінець місяця, які потім йдуть в баланс.

Для даного облікового реєстру, щоб ввести його в машину, необхідно:

Таблиця 1.

Таблиця складу та опису структурних одиниць.

На основі даних, що отримає бухгалтер облікової картки здійснюється аналіз і контроль цільового, прибуткового та ефективного фінансового вкладення. Також робиться висновок про доцільність подальшого грошового вкладення в певні об"єкти господарювання.

НОРМАТИВНО -ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ

Для вірного та безпомилкового обліку фінансових вкладень бухгалтеру необхідно використовувати наступну нормативно-довідкову інформацію:

° довідник рахунків бухгалтерського обліку;

° довідник зовнішніх організацій;

° довідник статей облік;

° нормативні акти держави щодо обліку фінансових вкладень;

° довідник курсів валют (при оплаті чи продажу за валюту);

інші.

Використовуючи вищезазначену інформацію як бухгалтер, так і аудитор може з виникненням необхідності перевірити відповідність облікових операцій законодавству, правильність кореспонденції рахунків, обліку валюти та валютних надходжень. При виявленні розбіжностей з діючим законодавством аудитор здійснює друк зазначеної інформації для складання відповідних висновків.

Аудитор має можливість документально проаналізувати надходження та видатки грошових засобів як у національній грошовій одиниці, так і в валюті.

Особливо важливим для перевірки є перегляд всієї інформаційної бази по запитанню. Тому в АРМ бухгалтера з обліку фінансово-розрахункових операцій(фінансових вкладень) необхідно передбачити режим по запитанню накопичених даних. Даний режим призначений для отримання довідкового матеріалу на будь-яке число місяця, по накопиченій інформації по збігу наступних умов логічних зв"язків:

° за типом документів або за всіма типами;

° за номером документів або діапазону номерів;

° за датою складання документу або діапазоном дат;

° по рахунку головного документу або діапазону рахунків;

° по субрахунку основного документу або діапазону субрахунків;

° по рахунку кореспондуючому або діапазону рахунків;

° по субрахунку кореспондуючому або діапазону субрахунків;

° по сумі в гривнях або діапазону сум в гривнях;

° по сумі в валюті або діапазону сум в валюті;

° за назвою або кодом назви.

Маючи такий перелік режимів, можна сформувати завдання щодо перегляду всієї інформації по вибраному режиму або по надходженнях або видатках.

Для ефективного управління фінансовими вкладеннями та грошовими засобами взагалі підприємству необхідно мати наочну інформацію, що дає можливість проаналізувати зроблені фінансові вкладення, їх динаміку.

ВХІДНА ІНФОРМАЦІЯ .

Цей вид інформації використовує бухгалтер для отримання первісних данних по фінансовим вкладенням, тобто хто здійснював купівлю цінних паперів, на якому аукціоні, яка сума грошей витрачена, скільки необхідно перерахувати посереднику тощо.

Вхідною інформацією при обліку фінансових вкладень може бути:

° повідомлення посередника (брокера) про операцію, що відбулася на фондовій біржі, та про суму грошей, яку повинен перерахувати клієнт за цінні папери та брокеру за посередницькі послуги;

° довідка посередника (брокерської фірми або брокера) про купівлю по заявці клієнта певного виду цінних паперів; протокол зборів акціонерів про нарахування дивідендів на кожну акцію;

° платіжне доручення клієнта банку про перерахування коштів за цінні папери та комісiйних;

° інші.

Для того, щоб отримати необхідні документи з допомогою АРМ необхідно їх ввести в машину: Таблиця 2.

Для прикладу складемо таблицю складу і опису структурних одиниць платіжного доручення:

Таблиця 3.

Таким чином, вся ця інформація призначена для отримання первісних данних щодо фінансових вкладень, контролю за переведеними і використаними сумами.

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ.

1. ОПИС ПОСТАНОВКИ ЗАДАЧІ.

1.1. Характеристика задачі.

1.1.1. Призначення задачі.

Назва задачі " 06лік фінансових вкладень", код задачі 6041

Задача 6041 використовується на АРМБ з фінансово розрахункових операцій. Задача призначена для обліку операцій з цінними паперами. Розглядатиметься облік акцій, облігацій, казначейських зобов"язаь, ощадних сертифікатів, векселів тощо.

1.1.2. Перелік об’єктів, для яких розв’язується задача.

06"єктом, для якого розв’язують задачу 6041 є керівництво підприємства, кредитори (інвестори), інші об’єкти. Всі вони є користувачами вихідної інформації, призначенням якої є надання інформації про фінансовий стан фірми, інформації для керівництва, куди більш доцільно і ефективно зробити ще інвестування коштів, а також стан вкладень на певну дату.

1.1.3. Періодичність та тривалість розв’язання задачі.

Задача 6041 розв’язується по запиту бухгалтера або керівництва ( є можливість щоденного її використання ).

1.1.4. Умови, за яких припиняється розв’язання задачі автоматичним способом.

Якщо:

° відсутня необхідна для розв’язання інформація;

° є дані, що інформація недостовірна;

° вийшло з ладу енергопостачання ПК;

° вийшло з ладу обладнення, де зберігались необхідні дані;

° інші.

1.1.5. Зв’язок даної задачі з іншими задачами цього АРМу чи іншими АРМами.

Задача 6041 інформаційно взаємопов’язана з задачами по розрахунку податків, розрахунку прибутку, формуванню документації з комплексу АРМБ з облікової звітності.

1.1.6. Посади осіб та назви підрозділів, які визначають умови та часові характеристики розв’язання задачі. Умови та часові характеристики розв’язання задачі 6041 визначає головний бухгалтер підприємства.

1.1.7. Розподіл дій між персоналом та технічними засобами.

Задача 6041 розв’язується в режимі діалогу ("ПК-бухгалтер"), дії бухгалтера визначені інструкцією, а також "меню", порція якого висвітлюється на екрані дисплея і показує, що потрібно зробити для виконання операцій.

2. ОПИС АЛГОРИТМУ ЗАДАЧІ.

2.1 . Призначення та характеристика.

Алгоритм призначено для автоматизованого розв’язання задачі щодо фінансових вкладень, характеристику задачі та основні вимоги до алгоритму приведено в розділі 1.1.

2.2. Використана інформація.

Перелік масивів інформації, що використовується при реалізації даного алгоритму, приведено в таблиці 1.

Перелік масивів, що використовуються для реалізації алгоритму задачі 6041.

Таблиця 5.

2 3. Результати розв’язування задачі.

Під час розв’язування задачі формується масив обліку фінансових вкладень за поточний місяць. Його опис представлено в таблиці 5.

Таблиця 5

Перелік масиві інформації, що використовуються під час роботи алгоритму задачі 6041.

2.4. Математичне описання.

2.5. Алгоритм розв’язання задачі.

Структурно-логічна схема алгоритму розв"язання задачі щодо фінансових вкладень за поточний місяць.

Схема 1.

Початок

Вибір режиму

так

ні

так

ні

так

ні

В даній роботі було розглянуто теоретичні аспекти стосовно автоматизованої системи обліку фінансових вкладень. На сьогодні у вітчизняніії системі автоматизованого обліку не існує АРМ з обліку фінансових вкладень, тому бухгалтери на підприємствах вимушені створювати документацію для застосування на АРМ самостійно.

2.7. 0БЛІК ЦІННИХ ПАПЕРІВ НА ПРИКЛАДІ

АТ "САНТЕХНІКА".

ОБЛІК АКЦІЙ ВЛАСНОІ ЕМІСІЇ.

Розглянемо ведення операцій з цінними паперами на прикладі ЗАТ "Сантехніка". Цю компанію було створено у 1995 році з зареєстрованим статуним фондом в 681,2 млн. крб. На цю суму було випущено 612 акцій з номінальною вартістю 100 000 крб. Акції було розподілено серед 18 членів трудового колективу ЗАТ "Сантехніка", згідно до внесених сум передплати на акції.

Бухгалтерський облік бланків цих акцій ведеться на забалансовому рахунк 004 "Бланки суворої звітності" за номінальною вартістю. Списання цих бланків провадилось одночасово з записом по реалізації цінних паперів членам трудового колективу.

Витрати, пов'язані з випуском акцій обліковувались за дебетом рахунку 31 "Витрати майбутніх періодів" і складали 12 000 000 крб., а потім були списані на фінансовий результат, тобто в дебет рахунку80 "Прибутки та збитки" .

Продаж акцій цього товариства членам трудового колективу здійснювалась лише за грошові кошти. Бухгалтерський облік одержаних від емісії акцій коштів вівся на рахунку 75 "Розрахунки з засновниками", в розрізі внесків кожного акціонера і по закінченні строку передплати на загальну суму зареєстрованого статутного фонду було зроблено запис дебет 75 - кредит 85 "Статутний фонд".

3 початку 1995 року відкрита продаж акцій закінчилася.

Всі кошти, як були внесені в оплату акцій буливідображенні:

за дебетом рахунку 50 "Каса".

Вся сума зареєстрованого статутного фонду була внесена учасниками вчасно і в повній мірі .Крім того, оскільки акції продавались за номінальною вартістю, то небуло ні емісійного доходу, ні емісіїїного збитку при їх реалізації членам трудового колективу.

Дивіденди ЗАТ "Сантехніка", згідно до установчих дєiкументів, виплачуються раз на рік, в залежності від отриманого прибутку.

За підсумками роботи у 1996 році дивіденди на кожну просту акцію складали 0,96 гривень. В бухгалтерії нарахування цих дивідендів відображалося на рахунку 81 "Використання прибутку" в кореспонденції з рахунком 75. А фактична сплата була проведена з каси, і відображена за кредитом рахунку 50 "Каса". Загальна сума дивідендів сплачених за 1996 рік склала 6600 гривень.

В загальному вигляді, в системі рахунків наведені операції мали слідуюче відображення:

1. Нараховані кошти за виготовлення бланків акцій.

2. а-Перераховані кошти фірмі за виготовлення бланків акцій;

б-Взято на облік бланки акцій за номінальною вартістю.

3. Списано витрати пов" язані з виготовленням бланків ціннихпаперів.

4. а-Внесено засновниками грошових коштів в касу, як внески в статутний фонд

б-Списано вартість сплачених і виданих акцій

5. Вдображено суму заявленого статутного фонду після реєстрації ЗАТ.

Схема 2.

85 75 50 004

5 4а

681200 681200 681200 681200 681200 681200

2а 4а

51 76 31 80

2а 1 3

12000 12000 12000 12000 12000 12000

ОБЛІК ФІНАНСОВИХ ВКЛАДЕНЬ КОМПАНІЇ.

Окрім операцій з цінними паперами власної емісії ЗАТ "Сантехніка" здійснює купівлю та продаж цінних паперів інших підприємств та банків України. Так на протязі 1996 року велася робота, з участі в аукціонах для придбання пакетів акцій підпрлємств. За результатами цієї роботи була подана заявка на участь у 18 аукціоні для придбання акцій чотирьох вітчизняних піцприємств: ВАТ "АСК Укррічфлот", ВАТ "Світлотехніка", ВАТ "Дніпропетровський Річпорт", ВАТ "Корпорація "Електрон". На участь в аукціоні була заявлена загальна сума 8000 гривень.

Всі операції, пов"язані з купівлею наведених цінних паперiв були здійснені брокерською компанією "Ріка – Брокер", згідно з договором про брокерське обслуговування від 12 травня 1996 року.

Купівля цінних паперів була здійснена за таких умов.

Таблиця 6.

Виписка з біржового листка-котування цінних паперів,

запропованих для продажу.

За даних умов на аукціоні від 8.11.96 року брокерською компанією було придбано:

Таблиця 7.

Результат проведеної операції купівлі цінних паперів.

Документальне оформлення даних операцій, щодо купівлі цінних паперів, наведене в Додатку № 3 .

Всі операції пов"язані з купівлею-продажем невласних цінних паперів знайшли своє відображення на рахунку 58 "Фінансові вкладення". Синтетичний облік вівся у відомості та журналі-ордері по рахунку 58 "Фінансові вкладення". Аналітичний облік - по кожному субрахунку і по кожному виду придбаних цінних паперів (по виду, кількості, сумі, ціні).

Тому в системі рахунків бухгалтерського обліку ці операції мали слідуюче відображення. Схема 3.

51 76 58

7745.5 1а 7745.5 7745.5 2 7745.5

254.5 254.5

І

88 81

1а

8000 8000

1.а-Перераховано брокерській фірмі суму на придбання цінних паперів, комісійний процент за послуги, державне мито табіржовий збір.

б- Відображено джерело коштів для здійснення операціїк купівлі ЦП.

2. Оприбутковано придбані цінні папери.

Таким чином, розглянувши облік операцій з цінними паперами на прикладі даного ЗАТ "Сантехніка", можна зробити висновок, що в данний момент ринок цінних паперів на Україні знаходиться ще у стані формування, оскільки: 1) фактично відсутній вторинний обіг цінних паперів; 2) недосконала інфраструктура ринку цінних паперів; 3) досить обмежене коло цінних паперів, за видами, встановленими законодавством, що здійснюють обіг.

РОЗДІЛ З. АНАЛІЗ ТА ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА

ОПЕРАЦІЙ 3 ЦІННИМИ ІЇАПЕРАМИ.

Для того, щоб розпочати аналітичну роботу по оцінці ефективності операцій з цінними паперами, потрібно спочатку визначитись з якою метою це робиться, які результати потрібно отримати, та в яких мовах функціонують обє"кти дослідження, а оскільки, вкладання в цінні папери є одним з видів інвестиційної діяльності, то розпочинати потрібно саме з оцінки інвестиційного ринку загалом та окремих його елементів.

Стан інвестиційного ринку загалом і окремих його сегментів характеризують такі елементи як попит, пропозиція, ціни, конкуренція.

Величина цих елементів ринку постійно змінюється. Динаміка формується під впливом великої кількості різнорідних і різноспрямованих внутрішньоринкових і загальноекономічних чинників. Інвестору також важливо знати, на який ступінь активності інвестиційного ринку в цілому чи окремих його сегментів йому слід орієнтуватися під час розробки інвестиційної стратегії і формування інвестиційного портфеля. Якщо майбутній стан інвестиційного ринку визначений невірно, неминучі прорахунки щодо вибору об"єктів інвестування, зниження рівня інвестиційних доходів, а в окремих випадках втрати всього інвестиційного капіталу.

Ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення окремих його елементів визначається виявлення ринкової кон" юктури.

Аналіз та прогнозування кон" юктури інвестиційного ринку є ймовірнісним процесом і здійснюється за наступними трьома етапами.

Етап 1. Вибір періоду прогнозування. Розрізняють короткотерміновий (до 1 року), середньотерміновий (від 1 до 3 років ) і довготерміновий (більше ніж 3 роки) прогнози.

Етап 2. Визначення глибини прогнозних розрахунків. Ця глибина (детальність визначається цілями інвестиційної діяльності і пов"язана з відповідною детальнішою сегментацією інвестиційного ринку.

У процесі деталізованої сегментації можуть бути виділені окремі галузі підгалузі, регіони, фірми тощо.

Етап 3. Вибір методів аналізу та прогнозування і здійснення прогнозних розрахунків. Прогнозування кон"юктури інвестиційного ринку здійснюється, в основному , за двома методами: факторним і трендовим.

Факторний метод аналізу кон "юктури інвестиційного ринку грунтується на вивчені окремих чинників, що впливають на попит, пропозицію та ціни, а також визначення можливих змін цих чинників у прогнозованому періоді (ці чинники поділяють на загальноекономічні і внутрішньоринкові ).

Трендовий метод грунтується на екстраполяції (продовженні в майбутньому) виявленої під час аналізу кон"юктурної тенденції на прогнозований період (з урахуванням змін стадій кон"юктури) . Цей метод вважається не досить точним, він може використовуватись лише для короткотермінового прогнозування.

Обидва ж методи доцільно доповнювати методами експертних оцінок, що теж використовують для їх опрацювання різні математичні методи.

Окрім того, інвестиції в цінні папери завжди пов"язані з ризиком і тому аналізуючи кон"юктуру інвестиційного ринку необхідно приділяти увагу оцінці ризику цінних паперів. Для цього, в першу чергу потрібно визначити, який взагалі може бути ризик для всіх цінних паперів загалом, а також окремих їх видів.

ВИДИ РИЗИКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ.

1. Ризик падіння загальноринкових цін.

Цей ризик недоодержання сподіваного доходу за будь-якими активами пов"язаний падінням цін на всі, що обертаються на ринку, цінні папери одночасно.

2. Ризик інфляції.

Цєй ризик пов"язаний із зміною купівельної здатності грошей.

3. Галузевий ризик.

Пов"язаний зі зміною стану справ в окремій галузі промисловості

4. Фінансовий ризик.

Ризик пов"язаний із співвідношенням між величиною власних та позичкових грошових коштів.

5. Ризик ліквідності.

Це загроза затримки реалізації цінних паперів того чи іншого акціонерного товариства.

5. Систематичний та несистематичний ризики.

Ці види ризику пов"язані із ринковими коливаннями цін на цінні папери.

Всі ці види ризику виступають, як об"єктивні ринкові категорії і тому дуже важливого значення набуває питання їх аналізу та оцінки. Тобто проведення аналізу ринкової кон"юктури ринку цінних паперів є дуже важливим процесом в діяльності менеджера і основною його задачею є зниження ризику від проведення інвестицій, а також оцінка їх ефективності.

Слід відмітити, що придбання акцій – безумовно ризикована фінансова операція. Вклавши засоби в акції одного товариства, інвестор стає залежним від коливань їхньої курсової вартості на ринку цінних паперів. Але якщо він вклав свій капітал в акції кількох підприємств, то ефективність, звичайно, також буде залежати від коливань їхніх курсів. Вся ж сукупність цінних паперів складає їх портфель.

А за умов сучасного економічного стану в Україні, що характеризується дефіцитною інфляційною економікою зі спадаючим процесом виробництва, процесом зміни структури власності, в який поглиблюється система цілей формування інвестиційного портфеля може включати:

° збереження та приріст капіталу;

° придбання цінних паперів, котрі за умов обертання можуть замінити готівку;

° доступ через придбання цінних паперів до дефіцитної продукції та послуг майнових та немайнових прав;

° розширення сфери впливу та перерозподіл власності, створення холдінгових та ланцюгових структур;

° спекулятивну гру на коливаннях курсів за умов нестабільного, ненасиченого ринку цінних паперів;

° інші цілі.

Кінцевою ж метою найтиповішого управління портфелем є прибутковість, тобто перевищення доходів від інвестицій в цінні папери над витратами на залучення грошових ресурсів, необхідних для цих вкладень, за умов забезпечення певного ступеня ліквідності та ризику портфеля. Тому наступним кроком потрібно провести аналіз прибутковості від вкладень в цінні папери.

3.1. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА НОРМИ ПРИБУТКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ.

Основною характеристикою кожного цінного паперу є норма прибутку. Її визначають як відношення прибутку, котрий приносить даний папір, до затрат, пов"язаних з купівлею цього цінного паперу.

Норма прибутку є одним з основних критеріїв, якими , керуються інвестори під час прийняття рішення щодо купівлі цінного паперу.

Для проведення аналітичної роботи введемо наступні позначення: n - кількість можливих для спостереження величин норми прибутку; Ri - і-те можливе значення норми прибутку; Pi - ймовірність і-ї величини норми прибутку.

За допомогою цих позначень можливо визначити, так звану ,сподівану норму прибутку . Її можна обчислити за формулою:

m= S Рі*Ri

З наведеної формули випливає, що сподівана норма прибутку визначається як середьозважена з можливих щодо реалізації норм прибутку зі зваженою ймовірністю їх реалізації .

Наприклад, розглянемо дві різні акції: А та В. Для кожної з них можлива норма реалізації прибутку залежить від стану економіки. Потрібно вказати на 5 можливих станів економіки, а також на ймовірність їх реалізації

Таблиця 8.

Необхідно обчислити сподівані норми прибутку.

Для цього позначимо сподівані норми прибутку відповідно Ма , МЬ. По вищенаведеній формулі отримаємо:

Ма=0,1*20%+0,3*10% 0,2*2%+0,3*(-2% )+0,1*(-10% )=3,8%

Мb=0,1*10 %+0,3*5%+0,2*2%+0,3*1%+0,1*(-5%)=2,7%

Як бачимо, акція А характеризується вищою нормою прибутку, ніж акція В, а тому з точки зору максимізації прибутку повинна бути обрана інвесторами.

Невизначеність, що пов" язана з величиною реалізованої норми прибутку приводить до того, що інвестування в цінні папери, а перш за все в звичайні акції пов"язане з ризиком. Це видно з таблиці, коли у випадку двох акцiй існує небезпека, що реалізована норма прибутку буде нижчою за сподівану обчислену згідно з формулою. Досить того, щоб настала стагнація, або рецесія, тоді норма прибутку буде меншою, а прибуток перетвориться у збитки, причому збитки ці будуть більшими для акції А.

Тобто, можемо зазначти, що акція А, приносячи більшу сподівану норму прибутку, обтяжена більшим ризиком.

Існують й інші підходи стосовно інформаційної бази для обчислення сподіваної норми прибутку.

Приймають, зокрема, що поводження цінного паперу в майбутньому значно залежить від того, як формувалися його норми прибутку в минулому. Це означає, що майбутня норма може бути наближено визначена за допомогою норм прибутку, що мали місце в минулому .

Введемо такі позначення:

Т – кількість періодів, що минули (роки,місяці,тижні);

Rt– норма прибутку від цінного паперу;

Рt – ціна паперу в І-період

D – дивіденди, нараховані в І-му періоді.

У випадку звичайної акції норма прибутку визначається за формулою:

Rt=((Pt-Р(t-1)+Dt)*100/Р(t-1)

Сподівана норма прибутку цінного паперу може бути обчислена за формулою:

m=(S Rt )/Т

Розглянемо це на конкретному прикладі фінансових інвестицій ЗАТ "Сантехніка" в акції ВАТ "АСК Укррічфлот". Для здійснення даного виду фінансових вкладень було проаналізовано такі дані за 1995-97 роки.

Таблиця 9.

Статистичні данні прибутковості акцій "АСК Укррічфлот".

m=61.48/4=15.37%

Очевидно, що курсова вартість акцій "АСК Укррічфлот" невпинно росте, крім того зростає величина сплачуємих дивідендів та прибутку. Це дуже добре характеризує даний об"єкт фінансових інвестицій з точки зору інвестора і пояснює, чому саме в ці акції було вкладено кошти.

Крім вищенаведеної методики, для розрахунку ефективності вкладень в акції, в практиці менеджменту використовують ще ряд стандартних формул, які будуть наведені нижче.

1) Прибутковість привілейованих акцій=(Сума дивідендів /Ринкова ціна привілейованих акцій )*100%

Для успішної діяльності важливо, щоб цей показник був якомога більшим, але добрими є значення вже від 12% і вище.

2) Прибутковість звичайних акцій=(Сума дивідендів / Ринкова ціна звичайних акцій)* 100%. Тут вважаються добрими значення починаючи з 2-3%.

Ці два показники можна використовувати, як для оцінки власної діяльності по випуску цінних паперів, так і для аналізу ефективності фінансових вкладень в акції інших підприємств. Якщо ж нас більше цікавить визначення ефективності власної емісійної діяльності, то слід використовувати в аналізі такі показники, які характеризують стабільність положення фірми. Це:

1) Прибуток на звичайну акцію=(Прибуток після сплати податку і дивідендів по привілейованим акціям / Кількість звичайних акцій)

Доволі добрими тут вважаються значення від 1,6 і вище.

2) Співвідношення ціни та прибутковості звичайних акцій=(Поточна ринкова ціна звичайних акцій / Останній показник прибутковості звичайних акцій)

Якщо даний показник становить 15 і вище, то можна сказати, що акції високо цінуються на фінансовому ринку.

За допомогою вищенаведеної методики та розрахунку згаданих показників фінансовий менеджер може значно зменшити невизначеність стосовно того зиску, який він міг би мати від здійснення фінансових вкладень в цінні папери. Але ще одним дуже важливим важелем, на який треба обов"язково звертати увагу при проведенні аналітичної роботи щодо фінансових інвестицій в цінні папери є оцінка пов"язаного з цим ризику.

3.2. АНАЛІЗ РИЗИКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ.

Другою, поряд зі сподіваною нормою прибутку, важливою характеристикою кожного цінного паперу є його ризик.

Наведемо приклад обчислення кількісних оцінок ризику стосовно цінних паперів. Однією з характеристик ризику, пов"язаного з невизначеністю є варіація. В даному випадку можна говорити про варіацію норми прибутку цінного паперу або середньоквадратичне відхилення, що обчислюється за формулою:

d= V^0,5

де V – варіація цінного паперу:

V =S Рі( Rі -m) ^2

Rі – і-те можливе значення норми прибутку; Рі - ймовірність і-тої можливої величини норми прибутку; m - сподівана норма прибутку.

Варіація завжди може бути лише невід”ємною величиною. Лише в специфічній ситуації вона може дорівнювати нулеві, власне тоді, коли всі можливі значення норми прибутку є рівними між собою. Ясно, що в цьому випадку немає підстав говорити про невизначеність.

Середньоквадратичне ж відхилення цінних паперів, виражене у відсотках, дає можливість оцінити, яке є у середньому відхилення можливих норм прибутку від сподіваної величини.

Для більшої наглядності розглянемо дві різні умовні акції: А та В. Для кожної з них можлива (випадкова величина ) норми прибутку залежить від стану економіки.

Припустимо, що можливі такі стани економіки:

Таблиця 10.

Необхідно обчислити ризик для кожного з двох цінних паперів. Для цього позначимо варіації акцій А та В відповідно Vа таVв, а середньоквадратичне відхилення через dа та dв .

Користуючись формулою розрахунку варіації отримаємо:

Vа =0,1*(20-3,8) ^2+0,3*(10-3,8) ^2+0,2*(2-3,8) ^2+0,3*(2-3,8) ^2+0,1*(-10-3,8) ^2=67,56

Vв= 0 1*(10- 2.7) ^2+0,3*(5-2.7) ^2+0,2*(2- 2.7) ^2+0,3*(1-2,7) ^2+0,1*(5-2,7) ^2=13,81

Середньоквадратичне відхилення буде, відповідно dа=8,22%, dв=З, 72% .

Як видно, ступінь ризику, пов"язаний з акцією А, яка характеризується вищою сподіваною нормою прибутку, є значно вищий за ризик, яким обтяжена акція В. Тому при прийнятті інвестиційних рішень потрібно на це зважити.

У випадку ж, коли наявні статистичні дані щодо минулого, варіацію і середньокадратичне відхилення визначають за формулами:

V =(S(Rt-m) ^2) / (Т-1)

де Rt - норма прибутку, що мала місце в Ї- періоді;

Т- кількість періодів, за які беруть відповідну інформацію; m - сподівана норма прибутку .

В нашому конкретному прикладі з фінансовими вкладеннями в акції ВАТ "АСК Укррічфлот", які були зроблені ЗАТ "Сантехніка" в 1996 році, можливо визначити й величину пов"язаного з цим ризику.

Використовуючи данні таблиці 6 ,отримаємо:

Таблиця 11.

Розрахунок ризику вкладень ЗАТ "Сантехніка".

У розрахунках використаємо попередньо обчислену сподівану норму прибутку, що становить 15.37%.

Отримаємо

V= 41.19 / 3 = 13.73

d = 3.71%

Отриману величину середньоквадратичного відхилення можна охарактеризувати як сприятливу, а це значить, що акції обтяжені не досить великим ризиком.

Наступним елементом, який потрібно розглянути, є проведення аналізу не для кожної окремої акції, а для їх сукупності. Це зумовлене тим, що дуже мало хто формує інвестиційний портфель з одного або кількох цінних паперів. Портфель, як правило, включає до десяти й більше найменувань різноманітних цінних паперів і все це потребує аналітичної обробки та оцінки. А для цього розглянемо ситуацію портфелю з кількох різних акцій.

3.3. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОРТФЕЛЯ 3 БАГАТЬОХ АКЦІЙ.

Узгодження максимізації норми прибутку і мінімізації ризику не є простим, бо на досить ефективному ринку цінні папери з високою нормою прибутку характеризуються відповідно високим ступенем ризику. Розсудливий інвестор шукає такі можливості розміщення капіталу, за яких зі збільшенням норми прибутку одночасно зменшувався б ступінь ризику. Такі можливості дає йому формування портфеля цінних паперів. Сукупність придбаних цінних паперів складає їх портфель.

Тому розглянемо портфель до, якого залучено багато різних акції.

Введемо такі позначення:

n – кількість різних акцій, що залучаються до портфелю;

mi– сподівана норма прибутку і-ї акції;

dі – ризик і-ї акції;

ріj– коефіцієнт кореляцї і-ї та j-ї акції;

хі – частка і-ї акції, залученої до портфелю.

Очевидно, що

Sхі=1

Аналогічно, як у випадку двох акцій, так і в загальному випадку, потрібно вміти обчислювати сподівану норму прибутку і ризик портфеля.

Це здійснюють за допомогою таких формул:

m= SЕ хі*mі

V = Sхі^2*d^2 +SSxi*xj*di*dj*pij

d=(V)^0.5

де m- сподівана норма прибутку портфеля акцій;

V- варіація портфеля акцій;

d- середньоквадратичне відхилення (ризик) портфеля акцій.

3 формул випливає, що варіацію, тобто ризик портфеля, можна трактувати як суму двох складових. Перша складова віддзеркалює індивідуальний ризик кожної акції. Оскільки це середньозважена варіацій окремих акцій; друга складова характеризується взаємозв"язками між парами акцій. Тобто показує вплив коефіцієнтів кореляції пар акцій на ризик портфеля: від"ємні величини коефіцієнтів кореляції призводять до зменшення варіації портфеля в цілому.

Тепер розглянемо це на нашому прикладі ЗАТ "Сантехніка". Данні про склад портфеля інвестицій в даному випадку можна представити в вигляді слідуючої таблиці.

Таблиця 12.

Даннi про склад портфелю цiнних паперів ЗАТ "Сантехнікна".

р12=0.64 р13=1 р14=0.14 р23=0.45 р24=-0.62 р34=0.53

Методику розрахунку показників таблиці було наведено вище, на прикладі

"АСК Укррічфлот". Тому на базі цих даних можливо проаналізувати структуру портфелю цінних паперів ЗАТ "Сантехніка".

Спочатку розрахуємо сподівану норму прибутку портфелю акцій.

m= 0.17*15.37+0.39* 6.29+0.28*6.09+0.16*5.5= 7.65%

Очевидно, що показник сподіваної норми прибутку портфелю не досить високий, що не дуже добре для власника портфелю цінних паперів.

Тепер розрахуємо варіацію портфелю цінних паперів.

V=0.17^2*3.71^2+0.17*3.71*(0.39*14.96*0.64+0.28*1.61*1+0.16*1.14*0.14)+0.39^2*14.96^2+0.39*14.96*(0.28*1.61*0.45+0.16*1.14*(0.62))+0.28^2*1.61*0.16*1.14*0.53++0.16^2*1.14^2=7.89

Останнім кроком, виходячи з варіації портфелю цінних паперів, розрахуємо його середньоквадратичне відхилення, а тобто величину ризику портфелю акцій.

d = (37.89) ^0.5= 6.16%

Судячи з величини цього показника, можна стверджувати, що портфель обтяжений досить великим ризиком, якщо порівнювати його з прибутковістю портфелю.

Все це говорить про те, що керівництву ЗАТ "Сантехніка" слід переглянути структуру сформованого портфелю цінних паперів з метою його оптимізації.

Тепер, беручи до уваги всі можливі значення часток окремих акцій в портфелі, та відкладаючи відповідні точки на графіку, отримаємо певну фігуру.

Допустима множина портфелiв. Малюнок 1.

Внутрішня область, точки котрої характеризують ступінь ризику та норму прибутку портфеля за усіх можливих часток окремих акцій в портфелі, називається допустимою множиною портфелів. Тобто ефективним портфелем з допустимої множини буде такий, для котрого не існує іншого:

° з тим самим значенням величини норми прибутку і меншим ступенем ризику;

° з тим самим значенням величини ризику і більшим значенням норми прибутку.

Якщо ж підбивати загальні підсумки, то слід відмітити, що в сучасних умовах на Україні питання аналізу прибутковості та ризику фінансових вкладень в цінні папери набуває ще більш нагального значення з-за того, що ми маємо враховувати ще такий неприємний фактор, як інфляція. А це значить, що вкладання грошей в який-небудь з видів цінних паперів повинне підтверджуватись певними розрахунками, інакше вірогідність втрати інвестицій буде дуже й дуже високою. Тому кожному суб"єкту, який оперує на ринку цінних паперів потрібно вміти оперувати основними показниками та методиками аналізу операцій з цінними паперами.

3.4. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АНАЛІЗУ ОПЕРАЦІЙ 3 ЦІННИМИ

ПАПЕРАМИ НА УКРАЇНІ.

На Україні ринок цінних паперів лише складається, а тому питання його аналізу теж потребує розвитку. І в цьому питанні може стати принагідним зарубіжний досвід аналізу операцій з цінними паперами.

А тут, окрім перелічених вище методик та показників можна було б ще виділити декілька коефіцієнтів щодо аналізу ефективності діяльності фірми, які могли б знайти застосування і в українській економіці.

По-перше, це коефіцієнт покриття, який виражає співвідношення поточних активів - оборотних засобів до короткострокової заборгованості. Він широко використовується як загальний індикатор платоспроможності компанії та можливості погасити першочергові платежі. Так для компанії Easten Коdak це співвідношення в 1988 та 1987 роках склало:

1987 1988

Коефіціент покриття 1,64 1,48

По-друге, коефіціент віддачі акціонерного капіталу. Ця величина показує, який прибуток приносить кожний вкладений інвестором долар. 3 точки зору утримувача акцій найбільш важливим показником рентабельності є рівень віддачі акціонерного капіталу. Для Eastmen Kodak ці коефіцієнти за 1988 й 1987 роки склали:

1987 1988

Коефіцієнт віддачі акціонерного 19,0 % 21,8%

капіталу

По-третє, співвідношення позиченого капіталу до власного, яке показує співвідношення позичених ресурсів й акціонерного капіталу. Таким чином, чим вище цей показник, тим більше заборгованість компанії і тим більш нестійкий її стан.

Окрім названих також велику увагу приділяють коефіцієнту чутливості бета (b). Це один з основних показників, що використовується під час аналізу фінансових ризиків. Показник b характеризує змінюваність доходів за певною акцією відносно доходів по "середньому", повністю диверсифікованому портфелеві котрим в ідеальному випадку є весь ринок цінних паперів.

Значення цього показника регулярно публікуються у західній фінансовій періодиці, він широко використовується для аналізу якості інвестиційних проектів, зокрема для оцінки того наскільки сподіваний дохід компенсує ризикованість вкладів у певний вид цінних паперів.

Розрахунком показників ризику займаються консалтінгові інвестиційні компанії. Так показник b для акцій компанії Easten Коdak становить 0,9 , тобто ризикованість вкладень у ці акції нижча, ніж ризикованість фондового ринку в цілому.

Серед методик аналізу слід ще було б виділити, так звану техніку дисконтування Більшість людей розуміє, що певна кількість грошей має сьогодні більшу вартість, ніж ті самі гроші , наприклад, через три роки. Як кажуть, що "гроші гублять вартість", тобто вартість грошей втрачається з часом навіть за нульової інфляції. Інвестування ж капіталу, зокрема в цінні папери, є прийняттям рішення щодо майбутнього. Тобто йдеться про необхідність визначення ефективності рішень щодо майбутнього та порівняння ефектів, що відносяться до різних моментів часу. Для цього необхідно розглянути зміну вартості грошей за часом. Зробити це можна застосовуючи техніку дисконтування.

За допомогою цієї методики можна розрахувати теперішню вартість тих доходів які ми могли б отримати в майбутньому.

Теперішня вартість грошей визначається за формулою:

Тепер.в/ть=Майбут.в/ть / (1+Дисконт)"Кіл-ть років

Розглянемо дію цієї методики на такому прикладі.

Компанія сподівається одержати доход 1000000 гривень. Визначити теперішню вартість цього доходу залежно від терміну через який він надійде, та від величини ставки дисконту. Нехай термін приймає 11 різних значень, від 0 (поточний рік) до 10 (дохід надійде через 10 років), а ставка дисконту може прийняти одне з трьох значень ( 5%, 8%, 10%).

Користуючись наведеною формулою, одержимо такі результати теперішньої вартості.

Таблиця 13.

Очевидно, що теперішня вартість потоку доходів, сподіваються отримувати протягом певної кількості років у майбутньому, залежить від номінальної величини цих доходів, норми дисконту також періоду, протягом якого ці доходи сподіваються отримувати.

Цю техніку можливо дуже широко застосовувати для проведення аналітичної роботи стосовно операцій з цінними паперами, особливо з акціями та облігаціями.

Окремим питанням в аналізі цінних паперів виступає питання формування інвестиційної стратегії компанії.

Формування інвестиційної стратегії компанії – це досить складний творчий процес, що вимагає високої кваліфікації виконавців. Перш за все, формування стратегії базується на прогнозуванні ряду параметрів (умов) щодо здійснення інвестиційної діяльності, кон"юктури інвестиційного ринку як у цілому, так і в розрізі окремих його сегментів. Під час формування інвестиційної стратегії провадиться широкий пошук і оцінювання альтернативних варіантів інвестиційних рішень які найбільше відповідають іміджу компанії і завданням щодо ії розвитку.

Під інвестиційною стратегією розуміють формування системи довготермінових цілей інвестиційної діяльності компанії і вибір найбільш ефективних шляхів її досягнення.

Але зупинимося лише на окремих проблемах формування стратегії.

АЛНАЛІЗ ПІДГАЛУЗЕЙ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ЩОДО ІНВЕСТИЦІЙ.

Аналіз, оцінювання та прогнозування інвестиційної привабливості окремих підгалузей промисловості здійснюють зокрема, за показниками, які можуть бути агреговані в три групи:

° рівень прибутковості діяльності підгалузі;

° рівень перспективності розвитку підгалузі;

° рівень інвестиційних ризиків, що характерні для підгалузі.

Кожен з цих інтегрованих показників оцінюють за сукупністю аналітичних показників, що входять до нього.

Під час проведення аналізу діяльності підгалузі враховують наступні аналітичні показники:

1. Рівень конкуренції підгалузі (показник кількості компаній, котрі функціонують в даній підгалузі, і тих, що займають монопольний стан ринку);

2. Рівень інфляційної стійкості продукції підгалузі (показник співвідношення динаміки рівня цін на основну продукцію підгалузі і динаміки індексу оптових цін в цілому по Україні);

3. Рівень соціальної напруженості в підгалузі (показник середнього рівня заробітної плати працівників підгалузі в співставленні з реальним рівнем прожиткового мінімуму в Україні).

Розглянуті показники інвестиційних ризиків безумовно не охоплюють всього їх різноманіття, однак ці показники мають реальну статистичну базу щодо проведення оцінки в розрізі підгалузей.

АНАЛІЗ РЕГІОНІВ ЩОДО ІНВЕСТИЦІЙ.

Аналіз, оцінка та прогнозування інвестиційної привабливості окремих регіонів України здійснюється на базі використання та ранжування їх за п"ятьма інтегрованими (узагальненими) показниками:

1. рівень загальноекономічного розвитку регіону;

2. рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону;

3. демографічні характеристики регіону;

4. рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону;

5. рівень криміногенних, екологічних і інших ризиків.

Під час аналізу і оцінювання ступенів криміногенних, екологічних та інших ризиків вивчають ступінь безпеки інвестиційної ( а згодом виробничої ) діяльності в регіоні, і зокрема, розглядають такі показники:

° рівень економічних злочинів ( по основних видах і в цілому ) в розрахунку на 100 тис. мешканців;

° питому вагу підприємств з шкідливими викидами, що перевищують гранично допустимі норми, в загальній кількості промислових підприємств;

° середній радіаційний фон у містах регіону;

° питому вагу незавершених будівельних об"єктів в загальній кількості розпочатих будівельних об"єктів за останні три роки.

ОЦІНКА НВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ КОМПАНІЇ.

Оцінювання інвестиційної стратегії компанії може здійснюватись за багатьма критеріями, виходячи із загальної і стратегічної спрямованості:

· узгодженість інвестиційної стратегії з загальною стратегією економічного розвитку компанії. При цьому досліджується узгодженість цілей, спрямованостей і етапів реалізації цих стратегій;

· внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії. Під час цього визначається, наскільки узгоджені між собою окремі стратегічні цілі і спрямованість інвестиційної діяльності, а також послідовність їх виконання;

· узгодженість інвестиційної стратегії з зовнішнім середовищем.

Оцінюється, наскільки інвестиційна стратегія відповідає прогнозним змінамекономічного розвитку, а також кон" юктурі інвестиційного ринку;

· можливість інвестиційної стратегії з урахуванням наявного ресурсного потенціалу. Тут в першу чергу розглядаються потенційні можливості компанії щодо формування фінансових ресурсів за рахунок власних джерел. Окрім цього, рівень кваліфікації виконавців щодо реалізації інвестиційної стратегії. Розглядається також можливість залучення до реалізації інвестиційної стратегії необхідних фінансових технологічних, сировинних, енергетичних та інших ресурсів;

· допустимість ступеня ризику, пов"язаного з реалізацією інвестиційної стратегії. Розглядаються ступені основних ризиків і можливі небажані фінансові наслідки для компанії;

· результативність інвестиційної стратегії. Оцінка результативності інвестиційних програм базується перш за все на визначенні економічної ефективності їх реалізації. Оцінюються також і позаекономічні результати (зростання іміджу компанії, покращання умов праці працівників, покращання обслуговування клієнтів тощо). Таким чином, розробка інвестиційної стратегії дозволяє прийняти ефективне управлінське рішення, що пов"язане з розвитком компанії за умов динаміки та невизначеності зовнішніх та внутрішніх чинників, що визначають цей розвиток.

Окрім того, одним з найбільш важливих факторів формування інвестиційної стратегії фірми виступає формування інвестиційного портфелю. Це одне з центральних питань в процесі аналізу діяльності стосовно операцій з цінними паперами. Тому наступним питанням потрібно розглянути принципи формування інвестиційного портфеля.

Більшість інвесторів для реального чи фінансового інвестування обирають більше ніж один об"єкт, тобто формують певну їх сукупність. Цілеспрямований підбір таких об"єктів становить процес формування інвестиціїїного портфеля.

Інвестиційний портфель становить цілеспрямовано сформовану множину об"єктів реального і фінансового інвестування, призначених для здійснення інвестиційної діяльність в середньотерміновому періоді згідно з розробленою інвестиційною стратегією компанії.

Головною ціллю формування інвестиційного портфеля компанії є забезпечення реалізації її інвестиційної стратегії шляхом відбору найбільш ефективних і безпечних (з допустимим рівнем ризику) інвестиційних проектів і фінансових інструментів. 3 урахуванням сформованої головної цілі будується система

часткових цілей з урахуванням обраної стратегії і особливостей щодо здійснення інвестиційної діяльності. Так, систему цілей щодо формування інвестиційного портфеля можна представити в таблиці.

Таблиця 14.

ГОЛОВНА ЦІЛЬ

(забезпечення реалізації інвестиційної стратегії компанії - підбір найефективніших,

з допустимим ступенем ризику, об’єктів

інвестування).

Наведена система цілей може бути значно розширена. Слід зазначити, що різні цілі щодо формування інвестиційного портфеля в значній мірі є альтернативними, суперечать одна одній. Так, зокрема, забезпечення високих темпів зростання капіталу досягається зниженням рівня поточної дохідності портфеля. Зростання капіталу і зростання доходів знаходяться в прямій залежності з рівнем інвестиційних ризиків. Забезпечення достатньої ліквідності не дозволяє залучати до портфеля високоприбуткові інвестиційні проекти, а також проекти, що забезпечують значний приріст капіталу в довготерміновому періоді.

Враховуючи альтернативність цілей можна говорити також про ризик, що спричиняється невизначеністю, суперечливістю цілей. Враховуючи конфліктність цілей формування інвестиційного портфеля, можна визначити їх пріоритети зокрема експертним методом.

Основні цілі формування інвестиційного портфеля закладаються в основу відповідних критеріальних показників які компанії необхідно розробити, користуючись відповідною методикою та математичним апаратом. Зокрема, кожна компанія може розробити актуальні на певний період часу та прийнятні для неї нормативні показники:

° мінімальних темпів зростання капіталу;

° мінімального рівня поточного доходу;

° максимального ступеня інвестиційного ризику;

° мінімальну за капіталомісткістю частку високоліквідних інвестиційних проектів.

Ті чи інші конкретні значення критеріальних показників можуть використовуватись не лише до портфеля в цілому, але й під час оцінювання окремих інвестиційних проектів (фінансових інструментів інвестування), з яких, власне, і повинен сформуватись портфель. Відмінності цілей (їх питомої ваги), видів об"єктів інвестування, що залучаються до портфелів, та і нші умови визначають різноманіття варіантів спрямованості і складу портфелів окремих компаній, що може бути певним чином типізоване.

Типізація інвестиційних портфелів за їхніми видами пов"язані зі спрямованістю і обсягом діяльності компанії.

Портфель доходу формується в основному з об"єктів інвестування, котрі забезпечують досягнення високих темпів зростання доходу і обтяжені досить значним ступенем ризику.

Консервативний портфель формується в основному з об"єктів інвестування з середнім та незначним ступенем ризику. Відповідно темпи зростання доходу і капіталу за такими об"єктами є значно нижчими. Існує ряд проміжних портфелів, а також інші принципи та критерії типізації проектів та інвестиційних портфелів.

Розглянемо основні етапи формування інвестиційних портфелів.

Таблиця 15.

Формуючи інвестиційний портфель, важливо брати до уваги те, що закони ринкової економіки вимагають постійного обігу засобів з урахуванням платоспроможності. За цих умов визначення фінансової стійкості, маневреності компанії допустимого рівня ризику, яким вона обтяжена, важливими ознаками є, зокрема, її платоспроможність, наявність ресурсів для розвитку, які, відносяться до найважливіших не лише фінансових, але й загальноекономічних проблем.

3.5. АНАЛІЗ ПОЛІТИКИ ВИПЛАТИ ДИВІДЕНДІВ.

Дивідендна політика, як і управління структурою капіталу, справляє істотний вплив на ціну акцій підприємства. Дивіденди являють собою грошовий доход акціонерів і певним чином сигналізують їм про те, що підприємство в акції якого вони вклали свої гроші, працює успішно. Спрощену схему розподілення прибутку звітного періоду можливо представити таким чином: частина прибутку виплачується в вигляді дивідендів, залишена частина реінвестується в активи підприємства. Реінвестована частина прибутку є внутрішнім джерелом фінансування діяльності підприємства, тому очевидно, що дивідендна політика визначає розмір залучаємих підприємством зовнішніх джерел фінансування.

3 теоретичної позиції вибір дивідендної політики дає можливість вирішити, два ключові питання:

· чи впливає величина дивідендів на зміну сукупного багатства акціонерів?

· якщо так, то якою повинна бути їх оптимальна величина?

ФАКТОРИ, ЯКІ ВИЗНАЧАЮТЬ ДИВІДЕНДНУ ПОЛІТИКУ.

В будь-якій країні є певні нормативні документи, які тією чи іншою мірою регулюють різні сторони господарської діяльності, в тому числі й порядок виплати дивідендів. Існують і деякі інші обставини формального та неформального, об"єктивного та суб"єктивного характеру, які впливають на дивідендну політику. Наведемо найбільш характерні з них.

1. Обмеження правового характеру.

Власний капітал підприємства складається з трьох елементів:

° акціонерний капітал;

° емісійний дохід;

° нерозподілений прибуток.

А тому в більшості країн законом дозволена одна з двох схем - на виплату дивідендів може розподілятися тільки прибуток(прибуток звітного періоду та нерозподілений прибуток минулих періодів), або прибуток та емісійний дохід.

2. Обмеження контрактного характеру.

В багатьох країнах величина виплачуємих дивідендів регулюється спеціальними контрактами в тому випадку, коли підприємство хоче отримати довгострокову позику. Щоб забезпечити обслуговування такого боргу, в контракті, як правило, обумовлюється або межа, нижче якої не може опускатися величина нерозподіленого прибутку, або ж мінімальний процент реінвестуємого прибутку. Але в Україні така практика відсутня.

3. Обмеження в зв"язку з недостатньою ліквідністю.

Дивіденди в грошовій формі можуть бути виплачені лише в тому випадку, якщо у підприємства є гроші на розрахунковому рахунку достатні для виплати.

4. Обмеження в зв"язку з розширенням виробництва.

Багато підприємств, особливо на стадії становлення стикаються з проблемою пошуку фінансових джерел для розширення виробничих потужностей. В таких випадках часто застосовують практику обмеження дивідендних виплат.

5. Обмеження в зв"язку з інтересами акціонерів.

Визначаючи оптимальний розмір дивідендів, директорат підприємства та акціонери повинні оцінити, як величина дивідендів може вплинути на ціну підприємства вцілому. Остання ж виражається ринковою ціною акцій, яка залежить від багатьох факторів: загального фінансового стану компанії на ринку товарів та послуг, розміру виплачуємих дивідендів, темпу їх зростання і т.д.

6. Обмеження рекламно-фінансового характеру.

В умовах ринку інформація про дивідендну політику компанії відсліжується аналітиками, менеджерами, брокерами і т.д. Тому збої у виплаті дивідендів можуть призвести до зниження ринкової ціни акцій.

ВИДИ ДИВІДЕНДНИХ ВИПЛАТ ТА ІХ ДЖЕРЕЛА.

Згідно до чинного законодавства джерелами дивідендів можуть виступати: чистий прибуток звітного періоду, нерозподілений прибуток минулих періодів та спеціальні фонди, створені для цієї мети ( останні використовуються для виплати дивідендів по привілейованним акціям у випадку обмеженості прибутку та збитковості товариства ). Тому теоретично підприємство може виплатити загальну суму поточних дивідендів в розмірі, який перевищує прибуток звітного періоду. Але базовим є варіант розподілу чистого прибутку поточного періоду.

В світовій же практиці розроблені різні варіанти дивідендних виплат. Охарактеризуємо деякі з них.

Методика постійного процентного розподілу прибутку.

Як відомо, чистий прибуток розподіляється на виплати дивідендів по привілейованним акціям ( Дпа ) та прибуток, доступний власникам звичайних акцій( Пза). Остання, в свою чергу, розподіляється рішенням зборів акціонерів на дивідендні виплати по звичайним акціям ( Дза ) та нерозподілений прибуток

( ПН ).

Одним з основних аналітичних показників, які характеризують дивідендну політику, є коефіцієнт "дивідендний вихід", який представляє собою співвідношення дивіденда по звичайним акціям до прибутку, який доступний власникам звичайних акцій ( в розрахунку на одну акцію ). Дивідендна політика постійного процентного розподілу прибутку зумовлює незмінність значення коефіцієнта "дивідендний вихід" тобто:

Дза /Пза = а% = соnst

В цьому випадку, якщо підприємство отримало збитки в поточному році, дивіденд може взагалі не виплачуватись. Така методика, крім того, супроводжується значною варіацією дивіденда по звичайним акціям, що може призвести до небажаного коливання ринкової ціни акцій. А саме зниження виплачуємого дивіденду викликає падіння курсу акцій.

Методика фіксованих дивідендних виплат.

Ця політика передбачає регулярну виплату дивіденда на акцію в незмінному розмірі на протязі значного проміжку часу, наприклад 1 грн. Безвідносно до зміни курсової вартості акцій.

Методика виплати гарантованого мінімуму та екстра-дивідендів.

Ця методика є розвитком попередньої. Компанія виплачує регулярні фіксовані дивіденди, але час від часу ( в випадку успішної діяльності ) акціонерам виплачуються екстра-дивіденди. Термін "екстра" означає премію, нараховану до регулярних дивідендів, яка має разовий характер.

Методика виплати дивідендів акціями.

При цій формі розрахунків акціонери отримують замість грошей додатковий пакет акцій. Причини його застосування можуть бути різними. Наприклад, компанія має проблеми з грошами, її фінансовий стан не досить міцний. Щоб запобігти невдоволення акціонерів, директорат компанії може запропонувати виплату дивідендів додатковими акціями.

Можливий і інший варіант: фінансовий стан компанії міцний, більш того, вона розвивається швидкими темпами тому їй потрібні кошти на розвиток - вони надходять в вигляді нерозподіленого прибутку.

Розглянемо умовний приклад.

Як зміниться структура джерел власних засобів підприємства, якщо ринкова ціна його звичайних акцій складає 1200 грн. І підприємство об’явило про виплату дивідендів акціями в розмірі 5%

Структура власного капіталу до виплати дивідендів (тис.гри).

Статутний капітал:

привілейовані акції (1000 акцій по 5000 грн .) 5000

звичайні акції (15000 акцій по 1000 грн.) 15000

Резервний капітал 2000

Нерозподілений прибуток 7000

Всього 29000

Об" явлений дивіденд означає, що повинно бути додатково випущено 750 звичайних акцій (15000*5% ). Таким чином необхідно капіталізувати 900 тис грн. (1200грн*750). Ця величина розподіляється таким чином:

статутний капітал збільшується на 750 тис грн (1000грн*750);

резервний фонд (емісійний дохід) збільшується на 150 тис грн (200грн*750);

нерозподілений прибуток зменшується на 900 тис грн.

Структура власного капіталу після виплати дивідендів (тис грн).

Статутний капітал

привілейовані акції (1000 акцій по 5000 грн) 5000

звичайні акції (15000 акцій по 1000 грн) 15000

Резервний капітал 2150

Нерозподілений прибуток 6100 Всього 29000

ДИВІДЕНДНА ПОЛІТИКА ТА РЕГУЛЮВАННЯКУРСУ АКЦІЙ.

Курсова ціна акцій та дивідендна політика взаємопов"язані, хоча якоїсь формалізованої залежності не існує. Розумна дивідендна політика може сприяти зниженню флуктуації курсової ціни. Курсова ціна складається під впливом різних випадкових факторів. В фінансовому менеджменті розроблені деякі прийоми штучного регулювання курсової ціни, які можуть впливати на розмір виплачуємих дивідендів. До них відносяться дроблення, консолідація та викуп акцій.

Методика дроблення акцій.

Дроблення акцій проводиться міцними компаніями, акції яких з часом підвищуються в ціні. Більшість компаній намагаються не допускати занадто високої ціни своїх акцій оскільки це може вплинути на їх ліквідність ( більш низькі за ціною акції більш ліквідні ). Техніка дроблення акції така. Отримарвши дозвіл від акціонерів на проведення цієї операції директорат компанії в залежності від ринкової ціни акцій визначає найбільш прийнятний масштаб дроблення: наприклад, дві нові акції за одну стару і т. д. Далі проводиться заміна цінних паперів.

Валюта балансу, а також структура власного капіталу в цьому випадку не міняється, збільшується лише кількість звичайних акцій.

Можлива й зворотня операція ( консолідація акцій ) декілька старих акцій обмінюються на одну нову ( пропорції можуть бути різними ).

Що стосується дивідендів, то тут все залежить від директорату та акціонерів; а саме, дивіденди можуть змінюватися пропорціонально до зміни номінальної вартості акцій, тобто дроблення акцій по суті не впливає на долю кожного акціонера в активах компанії.

Слід відзначити, що ця й попередня методика мають одну негативну рису - вони супроводжуються додатковими витратами по випуску нових цінних паперів.

Методика викупу акцій.

Для ілюстрації цієї методики розглянемо приклад:

Компанія, дані про яку наведені нижче, планує витратити 60% прибутку або на виплату дивідендів, або на купівлю своїх акцій. Потрібно проаналізувати, який з цих двох варіантів більш вигідний акціонерам.

Прибуток до розподілу серед власників звичайиих акцій, тис грн 2200

Кількість звичайних акцій 50000

Прибуток на акцію (2200000:50000) грн 44

Ринкова ціна акції грн 600

Цінність акції (ринкова ціна:прибуток на акцію)грн 13,636

Загальна сума прибутку, призначена для виплати акціонерам, складає 1320 тис грн ( 2200 тис грн*60%).

Якщо компанія виплатить дивіденд, то кожен акціонер отримає 26.4 грн (1320000грн:50000).

Якщо компанія витратить ці гроші на викуп своїх акцій, вона зможе викупити приблизно 2107 акції ( 1320000грн:626.4грн), а загальна їх кількість в обігу складе 47893 акції (50000 -2107).

Після викупу акцій дохід на акцію збільшиться і складе 45.94 грн (2200000грн:47893), що приведе до збільшення курсової вартості до 626.4 грн. (45.94грн*13.б36).

Таким чином, з позиції акціонера -, який володіє однією акцією, обидва варіанти однакові: чи мати одну акцію ціною 600 грн плюс дивіденд в розмірі 26.4 грн, чи володіти однією акцією зі збільшеною до 626.4 грн ціною.

ВИСНОВКИ.

Приватизація й акціонування приватної власності, розвиток підприємництва та кредитних інститутів приводять до поглиблення розвитку грошових і кредитних відносин. Виникає особливий сектор господарювання, який пов"язаний з обігом цінних паперів - фінансовий ринок.

Завдання ринку цінних паперів полягає в тому, щоб забезпечити більш повне та швидке переливання заощаджень за ціною, яка влаштовує обидві сторони. Для цього й потрібна фондова біржа, та, діючі на ринку цінних паперів посередники.

Всі цінні папери, які обертаються в даний час на ринку України, можна поділити на три умовні групи:

· акції;

· облігації;

· спеціальні цінні папери (приватизаційні сертифікати житлові та земельні сертифікати і т. д.).

Але в сучасних умовах операції з цінними паперами не набули в Україні належного розвитку. Це можна пояснити рядом причин:

по-перше, це дуже високий рівень інфляції, яка поглинає всі грошові заощадження громадян та підприємств;

по-друге, це те, що зараз дуже велике число фірм та підприємств, які знаходяться на межі банкрутства або вже збанкрутували і тобто не мають можливостей здійснювати операції з цінними паперами;

по-третє, в Україні зараз дуже високий "індекс зневіри" населення різноманітним фінансовим посередникам багато з яких займалося просто фінансовими махінаціями, так звані "піраміди". Ці три основні причини й обумовлюють той досить низький рівень розвитку українського ринку цінних паперів.

Якщо ж ми розглянемо інституціональну структуру вітчизняного ринку цінних паперів, то побачимо повне домінування комерційних банків на цьому ринку, бо на їх долю припадає біля 80% всіх операцій з цінними паперами. Тобто банки мають фактичну монополію в даній галузі. Але ж у всіх розвинених країнах крім комерційних банків на ринку цінних паперів повинні також виступати й інші учасники - це інвестиційні банки, біржові фірми, а також інші кредитно-фінансові організації, такі як страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди. Всі ці учасники повинні конкурувати між собою і цим самим забезпечувати рівномірний ринковорегулюємий розподіл цінних паперів серед інвесторів капіталу.

Розглядаючи систему обліку операцій з цінними паперами, слід відмітити досить низький рівень автоматизації цього процесу на Україні. Це обумовлене дуже низькою пропозицією програмних комплексів обліку цінних паперів на ринку. Так в каталозі програмних продуктів з різних сфер діяльності можливо знайти лише один спеціалізований програмний коплекс обліку операцій з цінними паперами "АВАСИС-Инвест", да і той написаний російськими програмістами з пристосуванням до законодавства Росії. Тобто нагальною стає проблема розробки вітчизняних систем автоматизації бухгалтерського обліку із застосуванням ПЕОМ. Сама ж методика ведення бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в Україні розроблена досить добре і не потребує істотних змін. Єдине, що, наприклад для обліку дивідендів по акціях було б доцільно запровадити окремий рахунок, як це робиться в США, а не використовувати рахунок 81 " Використання прибутку". Це значно полегшило б розрахунки і давало б завжди наглядну картину бухгалтеру з даного виду розрахунків.

При розгляді системи аналізу операцій з цінними паперами можна побачити, що ця система ще знаходиться в неналежному стані. Оскільки в Україні фактично не було розроблено жодної методики аналізу операцій з цінними паперами, а використовуються зарубіжні розробки та показники. Але ж якщо розглядати ці показники в розрізі, наприклад, економіки США і порівнювати їх з вітчизняною економічною системою, то легко можна побачити ті разючі відмінності, які нам потрібно було б враховувати. Сюди, перш за все, відносяться значні нормативно правові відмінності і це природньо, оскільки кожна країна має свою, притаманну лише їй нормативно правову базу забезпечення економічної діяльності. І тому, деякі з показників аналізу цінних паперів, які використовуються, наприклад в США, не можуть бути використані в Україні. А окрім того слід також зважати на стан вітчизняної економіки. Оскільки наша економічна система знаходиться в стані глибокої кризи, якій притаманні спад виробництва та інфляція, то це ще більше обмежує можливості запровадження зарубіжних аналогів аналізу в умовах України. Все це свідчить про те, що нагальною потребою зараз стає формування та становлення вітчизняної системи та методології проведення аналітичної роботи, стосовно операцій з цінними паперами, в умовах власної економічної та нормативно - правової системи. А це можна зробити, беручи за основу, розвиваючи та вдосконалюючи, вже існуючий суспільний досвід стосовно даної проблеми.

Якщо підбивати загальні підсумки, то можна дійти висновку що в даний момент ринок цінних паперів на Україні знаходиться в стані становлення. Дуже мало підприємств ведуть операції з цінними паперами, а якщо й ведуть, то в досить невеликих масштабах. Населення ж взагалі, відноситься до цінних паперів з великою підозрою, надаючи перевагу вкладанню грошей в іноземну валюту. Але ж фінансовий ринок, є дуже важливою складовою ринкової економіки і тому потрібно приділяти більше уваги цій економічній категорії та її розвитку на Україні.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

Періодичні видання .

1. "Закон про цінні папери та фондову біржу", "Галицькі контракти"

№ 42, 1996 рік.

2. "Закон про державне регулювання ринку цінних паперів"

"Галицькі контракти" № 1, 1997 рік.

2. "Правила виготовлення бланків цінних паперів", "Галицькі. контракти"

№ 33, 1996 рік.

4. "Облігації. Ощадні сертифікати. Казначейські зобов "язання"

"Галицькі контракти" №45, 1996 рік.

5. "Біржові звіти торгів на УФБ.", "Бізнес" №44-47, 1996 рік.

1. М.І. Баканов, А.Д.Шеремет "Теорія економічного аналізу",

В-во "Фінанси і статистика", Москва-1981 рік.

9. Берстайн М., "Аналіз фінансової звітності", в-во "Фінанси та статистика ", Москва 1996 рік.

3. І.А.Бланк "Інвестиційний менеджмент", МП "Ітем" лтд.,

Київ 1995 рік.

4. В.В.Вітлінський, С.І.Наконечний "Ризик у менеджменті"

ТОВ "Борисфен", Київ 1996 рік.

5.В.П.Завгородній, В.Я.Савченко "Бухгалтерський облік контроль і аудит в умовах ринку", "Бліц-Інформ", Київ 1995 рік.

6. Корн Р., "Основи управління фінансами ", в-во "Фінанси та статистика", Москва 1996 рік.

7. Е.Нікбахт, А. Гропеллі "Фінанси", В-во "Вік",

Київ 1992 рік.

8. Семенов М.В. "Менеджмент інвестиційного планування та проектування ", Донецьк 1996 рік.

9. В.В.Сопко "Бухгалтерський облік у підприємництві" В-во "Техніка",

Київ 1995 рік.

10. Н.М.Ткаченко "Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами

власності", ВТОВ "А.С.К", Київ 1996 рік.

11. Четиркін А.А. "Методи фінансових та комерційних розрахунків ", в-во "Фінанси та статистика", Москва 1992 рік.

12. " Цінні папери: сутність, біржові операції, обіг", РВО "Поліграфкнига",

Київ 1992 рік.

13. Яремчук А.К. "Фінансово інвестиційний аналіз ",

Київ 1996 рік.