Джерелами формування майна підприємства є власні (власний капітал) і позикові кошти (позиковий капітал).

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал складається із:

· статутного капіталу;

· пайового капіталу;

· додатково вкладеного капіталу;

· іншого додаткового капіталу;

· резервного капіталу;

· нерозподіленого прибутку (непокритого збитку);

· неоплаченого капіталу;

· вилученого капіталу.

Для реальної оцінки показника власного капіталу сума неоплаченого капіталу , вилученого капіталу та непокритого збитку підприємства віднімається при визначенні підсумку власного капіталу в балансі підприємства.

Облік статутного капіталу

Статутний капітал – це зареєстрована вартість простих і привілейованих акцій для акціонерних товариства та розмір статутного капіталу для інших підприємств, зафіксований в статутних документах.

Джерелами формування статутного капіталу господарських товариств є грошові та матеріальні внески засновників. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення приймається лише засновниками (власниками) товариства та обов’язково реєструється в Державному реєстрі господарських одиниць.

Для узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу призначений пасивний рахунок 40 “Статутний капітал”. По дебету даного рахунку відображається зменшення статутного капіталу, а по кредиту – його збільшення.

Сума кредитового сальдо по рахунку 40 повинна відповідати розміру статутного капіталу, зафіксованого у засновницьких документах підприємства і відображається в балансі підприємства. Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу за кожним засновником (учасником), акціонером тощо.

Статутний капітал господарських товариств (крім акціонерних) може збільшуватися за рахунок:

· додаткових внесків учасників;

· належних учасникам дивідендів;

· нерозподіленого прибутку.

Збільшення статутного капіталу відображається такими записами:

Для прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства необхідна згода всіх його учасників та відсутність заперечень з боку кредиторів цього підприємства. Для цього підприємство має опублікувати відповідне повідомлення в пресі.

Зменшення статутного капіталу можливе при виході, виключенні учасника зі складу товариства. Обидва варіанти потребують, крім обов’язкової публікації в пресі та державної реєстрації, змін у засновницьких документах, розрахунку з учасником. Такому учаснику повинні бути повернуті:

· сума його вкладу до статутного капіталу;

· вартість частини майна пропорційна його вкладу до статутного капіталу;

· частка прибутку, отримана товариством у поточному році.

Зменшення статутного капіталу відображається проведеннями:

Акціонерні товариства мають свої особливості при формуванні та зміні статутного капіталу. Формування статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом випуску певної кількості акцій рівною номінальною вартістю. При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої передплати (у відкритих акціонерних товариства) або розподілу всіх акцій між засновниками (в закритих акціонерних товариствах).

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал при умові, що раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом:

1) збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;

2) збільшення вартості акцій;

3) обміну облігацій на акції цього емітента.

І. При збільшенні кількості акцій існуючої номінальної вартості, статутний капітал збільшується за рахунок:

· внесків засновників і учасників товариства;

· дивідендів (реінвестування);

· індексації основних засобів.

Таке збільшення статутного капіталу акціонерного товариства відображається записами:

ІІ. При збільшенні статутного капіталу шляхом збільшення вартості акції статутний капітал збільшується за рахунок:

· внесків засновників і учасників товариства;

· індексації основних засобів.

Таке збільшення статутного капіталу акціонерного товариства відображається такими записами:

ІІІ. При збільшенні статутного капіталу шляхом обміну облігацій на акції емітента статутний капітал збільшується на загальну вартість облігацій, які обмінюються на акції. При цьому номінальна вартість облігацій має дорівнювати номінальній вартості акцій. Акціонерне товариство також повинно провести реєстрацію випуску акцій. При обміні облігацій на акції збільшується статутний капітал та зменшуються зобов’язання. Позитивна різниця відноситься на доходи від реалізації фінансових інвестицій – субрахунок 741, негативна – на фінансові витрати субрахунок 952.

Таке збільшення статутного капіталу акціонерного товариства відображається записами:

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства може здійснюватися шляхом:

· зменшення вартості акцій;

· зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу їх у власників з метою анулювання.

Таке зменшення статутного капіталу акціонерного товариства відображається записами:

Облік пайового капіталу

Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його фінансово-господарської діяльності.

Для обліку пайового капіталу, тобто вартості основних і оборотних запасів підприємства, по яких воно розпайоване (акціонерні товариства, приватні орендні підприємства тощо) призначено рахунок 41 “Пайовий капітал”. По кредиту відображається збільшення, а по дебету – зменшення пайового капіталу.

Цей рахунок також застосовується для обліку пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельного кооперативу, колективного сільськогосподарського підприємства, кредитної спілки та інших підприємств, передбачених засновницькими документами.

Колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) на рахунку 41 обліковують не тільки вартість розпайованих частин майна, але й вартість тієї частини, яка залишилася не розпайованою, а також збільшення (зменшення) вартості майна у процесі діяльності підприємства.

Аналітичний облік по рахунку 41 ведеться за видами капіталу в окремих відомостях.

Типові проведення з обліку пайового капіталу:

Облік додаткового капіталу

Додатковий капітал являє собою інший капітал, вкладений учасниками товариства (емісійний дохід, тобто дохід отриманий від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість) або одержаний у процесі господарської діяльності підприємства внаслідок до оцінки активів, безоплатного отримання необоротних активів, іншого додаткового капіталу. Для обліку цих сум у Плані рахунків передбачено рахунок 42 “Додатковий капітал”. По кредиту цього рахунку відображається збільшення додаткового капіталу, а по дебету – його зменшення.

Рахунок 42 “Додатковий капітал” має такі субрахунки:

· 421 “Емісійний дохід”

· 422 “Інший вкладений капітал”

· 423 “До оцінка активів”

· 424 “Безоплатно отримані необоротні активи”

· 425 “Інший додатковий капітал”.

На рахунку 421 “Емісійний дохід” відображається різниця між продажною і номінальною вартістю первісно розміщених акцій.

ПРИКЛАД. Для формування статутного капіталу акціонерним товариством було випущено 3000 акцій номінальною вартістю 50 грн. Продажна вартість акцій склала 55 грн. за акцію.

Різниця між продажною вартістю емітованих акціонерним товариством акцій та їх номінальною вартістю (у нашому прикладі 15 000 грн.) і являє собою емісійний дохід такого акціонерного товариства.

В подальшому акціонерне товариство може викуповувати свої акції з метою перепродажу або анулювання. Накопичений товариством емісійний дохід може бути джерелом:

· для покриття різниці між викупною і номінальною вартістю акцій, у випадку якщо ціна, за якою акції були викуплені, перевищує ціну акцій, за якою вони потім були продані;

· для покриття різниці між викупною і номінальною вартістю анульованих акцій, у випадку якщо ціна акцій, за якою вони були викуплені, перевищує номінальну вартість анульованих акцій.

В балансі акціонерного товариства залишок суми невикористаного емісійного доходу, тобто кредитове сальдо по рахунку 421 відображається по статті “Додатково вкладений капітала”.

На субрахунку 422 “Інший вкладений капітал” обліковують інший внесений засновниками товариства (крім акціонерного) капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рішення про зміну розміру статутного капіталу.

Нижче подано кореспонденцію рахунків з обліку додаткових внесків засновників товариства без рішення про збільшення статутного капіталу підприємства:

Додатковий капітал підприємства може бути одним із джерел погашення збитків підприємства, що відображається проведенням дебет 422 кредит 442.

В балансі підприємства залишок іншого вкладеного капіталу – кредитове сальдо субрахунку 422 “Інший вкладений капітал” відображається по статті “Інший додатковий капітал”.

На субрахунку 423 “Дооцінка активів” відображається сума до оцінки (уцінки) активів, яку здійснюють у випадках, передбачених законодавством і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Слід мати на увазі, що лише до оцінка необоротних активів впливає на розмір власного капіталу.

До оцінка основних засобів здійснюється відповідно до П(С)БО 7 “Основні засоби” у випадку, якщо його залишкова вартість (об’єкта) значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. При цьому, слід врахувати вимогу пункту 20 П(С)БО 7, “Основні засоби” у якому зазначено: “Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх до оцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів при черговій до оцінці вартості цього об’єкта основних засобів включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці сумою чергової (останньої) до оцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу”.

Тому, лише у випадку, коли результат усіх попередніх переоцінок (до оцінок та уцінок) дасть певну суму перевищення всіх проведених раніше одооцінок над усіма проведеними раніше уцінками, сума останньої до оцінки буде відображена проведенням по дебету рахунку, 10 та кредиту субрахунку 423.

В момент отримання необоротних активів підприємство збільшує свій додатковий капітал на суму справедливої вартості, за якою вони оприбутковані на баланс підприємства. Потім одночасно з нарахуванням зносу по безоплатно отриманих необоротних активах підприємство відображає дохід у розмірі нарахованого зносу.

В регістрах бухгалтерського обліку ці операції відображаються наступним чином:

В балансі залишок по субрахунку 424 “Безоплатно отримані активи”, тобто кредитове сальдо відповідає залишковій вартості безоплатно отриманих підприємством необоротних активів і відображається по статті “Інший додатковий капітал”.

Облік резервного капіталу

Резервний капітал – це сума резервів, створений підприємством відповідно до діючого законодавства або статутних документів.

Резервний (страховий) капітал створюється господарськими товариствами в розмірі, встановленому засновницькими документами, але не менше 25 відсотків статутного капіталу. Щорічний розмір відрахувань до резервного (страхового) капіталу також встановлюється засновницькими документами, але не може бути меншим за 5 відсотків суми чистого прибутку.

Резервний капітал господарського товариства створюється з метою покриття можливих в майбутньому не передбачуваних збитків, втрат. Резервний капітал може використовуватися для покриття балансового збитку підприємства за звітний період, на виплату дивідендів при недостатності нерозподіленого прибутку, на інші цілі передбачені законодавством.

Для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку у Плані рахунків призначено рахунок 43 “Резервний капітал”.

По кредиту цього рахунку відображається створення резерву, по дебету – використання резервного капіталу. Сальдо по рахунку 43 відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами і напрямками використання.

Облік нерозподілених прибутків (непокритих збитків)

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – це сума доходу, реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

У Плані рахунків для обліку сум нерозподілений прибутків (збитків) поточного і минулого років, а також використаного в поточному році прибутку передбачено рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”.

По кредиту рахунку 44 відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, по дебету – збитки і використання прибутку.

Рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” має такі субрахунки:

· 441 “Прибуток нерозподілений”;

· “Непокриті збитки”;

· 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”.

На субрахунку 441 відображають наявність та рух нерозподіленого прибутку.

На субрахунку 442 відображають непокриті збитки. Їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

На субрахунку 443 відображають розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування до резервного капіталу та інше використання прибутку в поточному періоді.

Слід відмітити, що виправлення помилок за минулий рік, які виявлені в поточному році, відображають кореспонденцію рахунку 44 “Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)” з відповідними рахунками бухгалтерського обліку.

Типові проведення з обліку нерозподіленого прибутку (непокритого збитку):

У балансі підприємства дані про суми нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) відображаються у рядку 350. Причому сума непокритого збитку наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку 1 розділу пасивного балансу.

В балансі залишок по субрахунку 424 “Безоплатно отримані активи”, тобто кредитове сальдо відповідає залишковій вартсоіт безоплатно отриманих підприємством необоротних активів і відображається по статті “Інший додатковий капітал”.

Облік вилученого капіталу

Вилучений капітал - це фактична собівартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів.

Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний капітал, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників, анулювання. Зазначені акції мають бути реалізовані або анульовані в термін не більше 1 року.

Для узагальнення інформації про вилучений капітал товариства Планом рахунків передбачено рахунок 45 “Вилучений капітал”.

По дебету рахунку 45 відображають фактичну вартість акцій власної емісії, викуплених акціонерним товариством у своїх акціонерів, по кредиту – вартість анульованих або перепроданих акцій.

Аналітичний облік вилученого капіталу ведуть за видами акцій (вкладів, паїв), іншого вилученого капіталу.

ПРИКЛАД. Акціонерне товариство викупило 300 акцій номінальною вартістю 120 грн. за акцію.

У подальшому викуплені акціонерним товариством акції можуть бути:

· анульовані;

· перепродані.

ПРИКЛАД. Акціонерним товариством було анульовано 100 акцій на суму 10000 грн.

У випадку, коли емісійного доходу не вистачає для “покриття” перевищення викупної вартості акцій над номінальною, використовують прибуток звітного періоду. При цьому здійснюють запис Дт 443 Кт 451.

Вилучені акціонерним товариством акції в подальшому можуть бути перепродані, причому ціна реалізації може бути як вища, так і нижча за ціну, за якою вони викуповувалися.

ПРИКЛАД. Акціонерне товариство продало 100 акцій за ціною 110 грн. за штуку. Викупна вартість акцій 120 грн. за штуку.

Розглянемо випадок, коли акції були продані за ціною вище викупної.

ПРИКЛАД. Акціонерне товариство реалізувало 100 акцій за ціною 130 грн. за акцію. Викупна вартість акцій становила 12 грн. за місяць.

У балансі акціонерного товариства дебетове сальдо по рахунку 45 “Вилучений капітал” наводиться у дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Неоплачений капітал

Джерелом формування статутного капіталу є грошові та матеріальні внески засновників. У випадку внесення засновниками до статутного капіталу матеріальних ресурсів, первісною вартістю є їх справедлива вартість, погоджена між засновниками, за якою активи зараховуються на баланс підприємства.

Неоплачений капітал є нічим іншим, як заборгованістю засновників (учасників) по внесках до статутного капіталу.

Сам порядок оцінки майнових внесків учасників має бути визначено в засновницьких документах. У випадку, якщо самі засновники не можуть здійснити оцінку майна, то це роблять спеціалісти з бюро технічної інвентаризації або торгівельно-промислової палати.

У бухгалтерському обліку фактичне надходження внесків засновників відображається на рахунку 46 “Неоплачений капітал”. По дебету рахунку 46 “Неоплачений капітал” відображається заборгованість засновників (учасників) товариства по внесках до статутного капіталу підприємства, а по кредиту – погашення заборгованості.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться по кожному засновнику (учаснику) і за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств).

У балансі підприємства сума заборгованості засновників (учасників) по внесках до статутного капіталу наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Розглянемо відображення у бухгалтерському обліку операцій по внесках засновників (учасників). Перш за все, слід мати на увазі, що згідно із Законом про господарські товариства до моменту державної реєстрації ТзОВ кожний з учасників повинен внести не менше 30% внеску, вказаного в засновницьких документах. Крім цього, з моменту державної реєстрації учасники ТзОВ

зобов’язані протягом року повністю внести свій вклад до статутного капіталу.

ПРИКЛАД. В установчих документах товариства з обмеженою відповідальністю статутний капітал встановлено в розмірі 15 000 грн. До реєстрації внески трьох засновників ТзОВ склали: 15 000 х 30 : 100 = 4 500 грн. У подальшому, як визначено у засновницьких документах, учасники здійснюють внески:

· учасник “А” вносить до статутного капіталу основні засоби (обладнання) вартістю 3 500 грн.

· учасник “В” вносить до статутного капіталу нематеріальні активи вартістю 3 500 грн.

· учасник “С” вносить до статутного капіталу грошові кошти в сумі 3 500 грн.

На рахунок бухгалтерського обліку це буде відображено наступним чином:

Облік забезпечення майбутніх витрат і платежів

У відповідності з П(С)БО 11 “Зобов’язання”, забезпечення – це зобов’язання, точна сума яких не може бути визначена до настання певної дати, або невідомий час їх погашення на дату складання балансу.

Забезпечення можуть створюватись для відшкодування (майбутніх) витрат на:

· виплату відпусток працівників;

· додаткове пенсійне забезпечення;

· виконання гарантійних зобов’язань;

· реструктуризацію;

· виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів та ін.

Суми забезпечення визначаються витратами.

Суми забезпечення визначаються за обліковою оцінкою ресурсів (з вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов’язання на дату балансу.

Забезпечення використовується тільки для витрат, для покриття яких воно було створене.

Залишок забезпечення перегляду на кожну дату балансу і у разі необхідно коригують у сторону збільшення або зменшення. Якщо відсутня ймовірність погашення майбутніх зобов’язань, сума нарахованого забезпечення підлягає сторнуванню.

Для узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервують для забезпечення майбутніх витрат і платежів та включення їх до витрат поточного періоду призначено рахунок 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів”.

За дебетом рахунку відображають використання забезпечення, за кредитом – їх нарахування.

Рахунок 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів” має такі субрахунки:

· 471 “Забезпечення виплат відпусток”;

· 472 “Додаткове пенсійне забезпечення”;

· 473 “Забезпечення гарантійних зобов’язань”;

· 474 “Забезпечення інших витрат і платежів”.

На субрахунку 471 ведуть облік руху та залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам. Також на цьому субрахунку узагальнюється інформація про забезпечення обов’язкових відрахувань (зборів) від забезпечення виплат відпусток на збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Сума відпускних повинна бути розподілена на витрати протягом цього року, за який надається відпустка. Кожен місяць працівник заробляє частку суми відпускних, тому і заборгованість перед працівниками виникає в міру кожного відпрацьованого місяця, а отоже, підлягає нарахуванню щомісяця або не рідше, ніж раз на квартал.

Коли ж працівникові оплачується відпустка, то сума відпускних нараховується за рахунок раніше нарахованого резерву. Сума забезпечення визначається щомісяця як добуток фактично нарахованої зарплати працівникам і коефіцієнта, визначеного як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового капіталу оплати праці.

Приклад: припустимо, що плановий капітал оплати праці на 2001 рік складає 24 000 грн. Відповідно, планова сума на оплату відпусток складає 2000 грн.

Обчислимо коефіцієнт: 2000 : 24 000 = 0,083.

Припустимо, що у 1 кварталі заробітна плата працівникам склала 5 000 грн. У цьому ж кварталі у відпустку пішла одна особа, а сума її відпускних склала 200 грн.

Обчислимо суму забезпечення на оплату відпусток: 5 000 х 0,083 = 415 грн.

Як уже зазначалось, на субрахунку 471 узагальнюється інформація про забезпечення обов’язкових відрахувань (зборів) на обов’язкове соціальне страхування від суми забезпечень виплат відпусток. Так, як в даний час загальний відсоток відрахувань на соціальне страхування складає 37,5%, то у 1 кварталі повинно бути нараховано: 415 х 37,5% = 155,63 грн. забезпечень на сплату зборів на обов’язкове соціальне страхування.

Як бачимо, із загальної суми нарахованих забезпечень з виплати відпусток – 417 грн., у 1 кварталі було погашено таких зобов’язань на 200 грн. Із суми нарахованих забезпечень з виплати зборів на обов’язкове соціальне страхування – 155,63 грн. було погашено 75 грн. В результаті різниця (непогашене зобов’язання в сумі 215+80,63=295,63) повинна бути відображена у балансі в статті “Забезпечення виплат персоналу”.

На субрахунку 472 “Додаткове пенсійне забезпечення” ведеться облік коштів для реалізації програми пенсійного забезпечення.

Підприємства, що здійснюють продаж товарів з наданням гарантій, проводять нарахування забезпечень гарантійних зобов’язань, облік яких ведеться на субрахунку 473 “Забезпечення гарантійних зобов’язань”.

Якщо продукція реалізовується з гарантією (за умови визначення доходу у період реалізації), у підприємства виникає ймовірність наступного виникнення недоліків. При цьому створюється резерв для покриття можливих витрат щодо виконання гарантійних зобов’язань. Суму гарантії відображають по дебету рахунків обліку витрат у тому періоді, коли була здійснена реалізація. Враховуючи наявний досвід, підприємством може розрахувати суму, на яку буде надаватися гарантія на майбутній період.

ПРИКЛАД. Підприємство здійснює продаж побутової техніки. Протягом року повертають 5% проданих товарів від загального обсягу реалізації. Середня вартість одного виробу – 400 грн. Протягом місяця було продано 70 одиниць виробів.

Сума гарантійного зобов’язання складе: 400 х 70 х 5% = 1400 грн.

Коли підприємству повернуть несправний товар, бухгалтер здійснює бухгалтерські записи щодо повернення товарів. Після цього бракований товари або підлягає поверненню постачальникові, якщо це передбачено договором або підлягає уціненню до ціни можливої реалізації.

У випадку, коли підприємством проводиться ремонт поверненого товару або гарантійна заміна будь-яких деталей, тоді вартість послуг з ремонту буде віднесена у дебет субрахунку 473.

В обліку операції пов’язані із забезпеченням гарантійних зобов’язань відображаються наступним чином:

В балансі підприємства залишок суми гарантійних зобов’язань, тобто кредитове сальдо по рахунку 473 відображається в статі “Інші забезпечення”.

На субрахунку 474 “Забезпечення інших витрат та платежів” ведеться облік забезпечення інших витрат, що не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 47 “Забезпечення майбутніх витрат та платежів”.

Аналітичний облік забезпечення наступних витрат та платежів ведуть за їх видами, напрямками формування й використання.

Облік цільового фінансування та цільових надходжень

Кошти цільового фінансування та цільових надходжень можуть надходити як субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних капіталів, гуманітарна допомога, внески фізичних та юридичних осіб. При цьому використання цих коштів має бути спрямоване тільки на здійснення заходів цільового призначення.

Для обліку асигнувань з бюджету на проведення протиепідемічних і карантинних заходів, підготовку кадрів, будівництво соціально-побутових об’єктів, їх експлуатацію тощо, використовуються рахунок 48 “Цільове фінансування та цільове надходження”.

На цьому рахунку також обліковують цільові надходження, зокрема внески батьків на покриття витрат з утримання дітей у дитячих дошкільних закладах або відрахування з капіталів соціального розвитку на оплату путівок для дітей у таборах.

По кредиту рахунку 48 відображають кошти цільового призначення, отримані як джерело фінансування певних заходів, за дебетом – використані суми за певними напрямками, визнання їх доходом, а також повернення невикористаних сум.

Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, у яких були понесені витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування. Тобто, якщо підприємству надходять цільові кошти, це не означає, що ці кошти відразу ж будуть включені до доходу. Застосовуючи такий принцип бухгалтерського обліку, як відповідність доходів і витрат, вилучені кошти будуть визнані доходом у тому періоді, в якому будуть здійснені витрати, пов’язані з цим цільовим фінансуванням.

Якщо цільове фінансування отримано у цілях капітальних вкладень, таке фінансування відображається у складі доходів майбутніх періодів проведенням Дт 69 Кт 48 з наступним поступовим включенням до складу доходів звітних періодів у міру амортизації об’єкта капітальних вкладень.

Типові проведення наведені нижче: