Життя нерозривно пов’язане з природним середовищем. На ранніх етапах свого становлення людина, користуючись продуктами природи, не завдавала помітної шкоди природним ресурсам. Але з посиленням практичної діяльності, пов’язаної з винаходом знарядь праці, вплив її на природу неухильно зростав. В останні десятиліття ХХ століття у зв’язку із високими темпами науково-технічного прогресу, небувалим розширенням сфер матеріального виробництва він став особливо значним і великомасштабним.
Неухильно зростає населення нашої планети, що потребує відповідного збільшення видобутку й виготовлення життєвих ресурсів для забезпечення його проживання. Наслідки впливу людини на навколишнє середовище сумні й тривожні: порушуються природні угрупованя й ландшафти, забруднюється атмосфера, морські акваторії і прісні водойми, руйнується грунтовий покрив, зменшуються лісові ресурси та чисельність видів рослин і тварин, хімічні сполуки, які циркулюють у біосфері, шкодять здоров’ю людини та всьому живому.
В Україні екологічна криза значно поглибилась після аварії на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року. Ці обставини, а також складні соціально-економічні умови привели до різкого погіршення стану здоров’я населення та зниження його відтворення. Тепер в Україні більше людей помирає, ніж народжується. Рішенням парламенту від 1992 року всю територію нашої країни оголошено зоною екологічного лиха.
Тож у стосунках з природою людство зіткнулося із серйозними і складними проблемами. Цілком очевидно, що вплив людини на природу нині значно перевищує здатність біосфери до саморегуляції і ставить загалом під загрозу можливість її існування як системи.
Людина й суспільство повинні докорінно змінити своє ставлення до природи та її ресурсів. У наш час людство спроможне виробляти достатню кількість сільськогосподарської й промислової продукції, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Досягнення науки й техніки відкривають не тільки можливості для задоволення потреб людини, але й створюють передумови для збереження і примноження ресурсів Землі. Людство в змозі істотно поліпшити умови, які склалися в біосфері планети. У розв’язанні цього завдання важливу роль відіграють екологічні освіта та виховання всього населення, особливо молоді, якій жити й працювати в наступному тисячолітті.
Термін “екологія” (від грецького “ойкос” – житло, сховище) увів у науку німецький біолог Е. Геккель 1866 року. У вузькому значенні – це наука про взаємозв’язки живих організмів між собою та з навколишнім середовищем. У широкому розумінні екологія охоплює значне коло питань, пов’язаних з функціонуванням надорганізмових систем (популяцій, видів, біоценозів, біосфери).
Тепер під терміном “екологія” часто розуміють увесь комплекс проблем, пов’язаних з охороною навколишнього середовища. Екологія як наука є основою для розробки певних природоохоронних заходів.
Як відомо, на живі організми впливають фактори зовнішнього середовища, або екологічні, які мають різну природу і специфічні за дією.
Абіотичні фактори, або фактори неживої природи, - це температура, світло, вологість, тиск, радіоактивне випромінювання, вітер, сольовий склад води, рельєф місцевості тощо. Вони можуть впливати на живі організми прямо чи опосередковано.
Біотичні фактори, або фактори живої природи, - це форми впливу живих організмів один на одного (мікроорганізмів і грибів, рослин і тварин). Безпосереднє живе оточення організму складає його біотичне середовище.
Антропічні фактори – це внесені у природу людською діяльністю зміни, що впливають на органічний світ.
Складна радіаційна ситуація, що виникла у ряді районів України внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, створила небезпеку для здоров’я людини, негативно впливає на її спадкову основу. Тому оздоровчо-гігієнічний аспект охорони природи нині набуває виняткового значення.
Атмосфера (від грецького “атмос” – пара і сфера) – газове середовище навколо Землі, що рухається разом із нею. Вона є невід’ємним чинником життя на нашій планеті, бо виконує терморегулюючі функції, захищає живі організми від шкідливої дії космічного випромінювання (рентгенівських, ультрафіолетових, гамма-променів та ін.). маса атмосфери приблизно становить 5,15 Х 1015 тонн. Залежно від температурного режиму, її поділяють на тропосферу (приземний шар), стратосферу, мезосферу, термосферу та екзосферу.
У тропосфері зосереджена основна маса повітря і сконцентроване все наземне життя. У стратосфері міститься озоновий шар, який захищає Землю від жорстких ультрафіолетових промінів Сонця.
У великих містах унаслідок збільшення забруднення атмосфери неухильно зростає кількість хворих на хронічний бронхіт, алергії, злоякісні захворювання бронхів і легенів. Всесвітня організація охорони здоров’я розцінює забруднення атмосфери як значну погрозу для життя людини і закликає вживати найсерйозніших заходів щодо її охорони.
Озон - триатомний кисень (О3), відіграє важливу роль в атмосфері. Шар озону, ніби щитом, прикриває Землю від згубної дії ультрафіолетового сонячного випромінювання. Він поширений до висоти 70 км від земної поверхні, основна його маса зосереджена на висоті 15-55 км з максимальною концентрацією – 20-25 км.
Озоновий шар значною мірою руйнують ракетні системи, які пронизують його наскрізь, доставляючи десятки і сотні тонн хімічних речовин на висоту 20-25 км. Надзвичайно шкідливі ракети з прискорювачами. Вони працюють на твердому пальному і містять чимало сполук хлору й азоту. За один політ американська ракетна система “Спейс-шатл” (“Космічний човник”) знищує до десяти мільйонів тонн озону. А в земній атмосфері його близько трьох мільярдів тонн.
Забруднення атмосфери має природнє або антропічне походження і призводить до несприятливих змін у навколишньому середовищі.
До природних забруднювачів атмосфери належать космічний пил, пісок пустель, попіл і гази діючих вулканів, попіл від лісових і степових пожеж, дрібні часточки при вивітрюванні грунту і гірських порід, пил морського походження, рослинний пилок, мікроорганізми. Завдяки періодичності дії вони не завдають значної шкоди життю на планеті.
Атмосфера захищає Землю від метеоритів, частина з яких згоряє в ній. За оцінками вчених, на поверхню Землі щодоби падає 1018 мікрометеоритів, через які маса планети щороку збільшується на 1000 тонн.
У піщаних пустелях сильні вітри спричиняють пилові, або чорні бурі, які іноді охоплюють величезні території.
Під час виверження вулканів в атмосферу потрапляє величезна кількість попелу і диму – до 75 млн. м3 дрібних часток (0,002 мм). Найдрібніші з них можуть не впадати на землю протягом кількох років. Джерелом забруднення атмосфери попелом і димом є також лісові пожежі, які іноді тривають тижнями, завдаючи великої шкоди народному господарству.
Швидкий розвиток промисловості в ХХ ст., призвів до різкого збільшення забруднення атмосфери. Хімічні речовини, потрапляючи в атмосферу, можуть взаємодіяти між собою, утворюючи нові високотоксичні сполуки. В Україні функціонує понад 1000 хімічних заводів із шкідливим виробництвом. Не відповідають сучасним екологічним вимогам цементні заводи, що мають застаріле зношене обладнання. Джерелом свинцю, цинку, алюмінію, міді в навколишньому середовищі є кольорова металургія. Нині майже вся атмосфера забруднена свинцем антропічного характеру. Один автомобіль щорічно викидає в атмосферу в середньому 1 кг свинцю у вигляді аерозолю, оскільки до бензину додають тетраетилсвинець як антидетонатор, за 300 днів роботи (50 км щоденного пробігу) – 3,25 т діоксиду вуглецю, 0,5 т оксиду вуглецю, 100 кг високотоксичних вуглеводнів і 30 кг оксидів азоту, поглинаючи з повітря близько 4,35 т кисню. Тому представники Міністерства природи і Державної автоінспекції посилюють контроль за викидами автотранспорту, здійснюють комплексні перевірки автотранспортних підприємств.
Надто небезпечне радіоактивне забруднення атмосфери. Потрапляючи у повітря внаслідок ядерних випробувань чи аварій на атомних електростанціях, радіоактивні частки повітряними течіями розносяться на значні відстані і забруднюють навколишнє середовище. Так, після катастрофи на ЧАЕС радіонукліди виявлено в багатьох областях України, Білорусії, Росії, а також у Польщі, Фінляндії, Швеції та інших країнах.
Своєрідним забруднювачем повітря є шум.
Найбільші міста світу потерпають від токсичних туманів-смогів.
Гідросфера – водна оболонка Землі, до неї входять усі океани і моря, озера, ставки, водосховища, річки, струмки та підземні води, льодовики і сніговий покрив.
Вода – основний компонент життя. Вона необхідна для життєдіяльності рослин, тварин, людини. Так, тіло людини на 2/3, а кров на 90% складаються з води. За її допомогою транспортуються всі речовини в організмі. Навіть 15%-не зневоднення небезпечне для організму людини.
Швидкі темпи розвитку промисловості, поява нових водомістких виробництв, таких як целюлозно-паперове, нафтохімічне супроводжується збільшенням використання води. Величезну кількість води потребує теплоенергетика для охолодження агрегатів, а також атомні електростанції, які споживають її в 1,5-2 рази більше, ніж теплові. Для кращого забезпечення людства продуктами харчування все ширше застосовують зрошувальне землеробство. Площа зрошувальних земель у світі постійно зростає.
Однією з причин дефіциту прісної води є зменшення водоносності річок, що призводить до зниження запасів грунтових вод і збільшення поверхневого стоку. Внаслідок цього, під час дощів і танення снігу річки стають повноводними, а в посушливі періоди влітку міліють. На ці процеси впливає господарська діяльність людини – вирубування великих лісових ділянок, розорювання заплав, осушування боліт.
Іншою причиною водного дефіциту є забруднення води. Побутові і промислові стоки перетворюють прозорі, багаті рибою річки на каламутні канави, наповнені отрутами і збудниками хвороб. Навіть одна тваринницька ферма чи цукровий завод може знищити малу річку. Найзабрудненіші річки й ставки у районах із високою концентрацією підприємств і складів мінеральних добрив. Чимало промислових стоків із металургійних та хімічних заводів забруднюють водойми отрутами, зокрема важкими металами та ціаністими сполуками.
Надто шкідливими є побутові стоки, що містять залишки органічних речовин – харчових та інших відходів, для розкладу яких потрібна велика кількість кисню. Подібно до побутових стоків значними забруднювачами води є відходи харчової промисловості, що потрапляють до каналізації. Концентрація органічних речовин у них значно вища, ніж у побутових. Чи не найбільше стічних вод формується на бойнях, пивних, винних та цукрових заводах, кондитерських фабриках.
Унаслідок надмірного використання і сільському господарстві хімічних препаратів, річки та озера все більше забруднюються різними отрутохімікатами та добривами, що змиваються з полів.
Загрозливих розмірів досягло забруднення вод Світового океану нафтопродуктами під час буріння свердловин, експлуатації нафтопромислів, транспортування нафти з районів видобування. Навіть незначні концентрації нафти в морській воді здатні порушити життєдіяльність і спричинити загибель морських тварин і рослин. Тільки поблизу берегів Англії від забруднення нафтою щорічно гине близько 250 тис. водоплавних птахів.
Велику небезпеку для всіх водних джерел становить радіоактивне забруднення. Внаслідок випробувань атомної зброї, викидів промислових підприємств, відходів атомних човнів ті аварій на атомних електростанціях у водойми потрапляють радіонукліди. Вони накопичуються в живих організмах і згубно впливають на них. При цьому концентрація радіоактивних речовин у водних рослинах і тваринах у сотні і тисячі разів перевищує їхню концентрацію у воді. Тому споживання продуктів Світового океану стає небезпечним.
Через забруднення прісних водойм промисловими, тепловими і каналізаційними стоками, нафтопродуктами, радіоактивними відходами, мінеральними добривами й отрутохімікатами, які потрапляють з полів разом зі струмками дощової та талої води, утворюють води, непридатні для життя людини, рослин і тварин.
Забруднення водойм негативно позначається на туризмі й відпочинку людей. Рибальстві та мисливстві. Адже місця відпочинку привертають до себе увагу переважно наявністю водойм. Проблеми забруднення прибережних районів моря приблизно такі ж, як і внутрішніх вод, оскільки здатність моря до самоочищення теж обмежена. Так, дуже напружена екологічна ситуація в районі м. Одеси, де внаслідок аварійних скидів каналізаційних вод реєструють значне бактеріальне забруднення морської води.
Побутові відходи та стоки сільськогосподарських комплексів нерідко є джерелами багатьох інфекційних хвороб, зокрема дизентерії, холери, вірусного гепатиту, паратифу тощо. Близько 500 млн. чоловік на нашій планеті щорічно потерпають від хвороб, які виникли внаслідок забруднення води.
Грунт – це самостійне природно-історичне тіло, що виникло у результаті сукупності дії на поверхневі горизонти порід живих організмів, кліматичних факторів, рельєфу і виробничої діяльності людини.
Основною властивістю грунту є родючість – здатність забезпечувати рослини поживними елементами, вологою, повітрям тощо.
Людство прямо та опосередковано впливає на стан грунтового покриву майже на всій території суходолу, завдаючи йому шкоди. Внаслідок цього значні площі родючих грунтів стають непридатними для використання.
Ерозія – це руйнування те переміщення грунтової маси і пухких порід потоками води і вітру. Залежно від фактора руйнування ерозії. Поділяють на водну, вітрову й промислову.
Водна ерозія, крім змивання родючого шару грунту, супроводжується й іншими негативними явищами: на поверхні землі не затримуються талі й дощові води, від чого зменшується запас вологи на грунті, розчленовуються поля, замулюються річки, ставки, водосховища, зрошувальні і дренажні системи.
Еродований грунт втрачає свою родючість: зменшується вміст гумусу, азоту, фосфору, калію та інших речовин.
У боротьбі з водною ерозією найефективніші агротехнічні та лісомеліоративні заходи.
Вітрова ерозія поширена в районах недостатнього зволоження і низької вологості повітря. Найбільше піддаються вітровій ерозії сіро-бурі грунти пустель, каштанові і чорноземні – степів. Спричиняють її велика кількість вітру, погано оструктурений або безструктурний стан грунту, глинясто-пилуватий його механічний склад, відсутність рослинного покриву, порушення верхнього шару грунту грунотообробними машинами.
Життя на Землі виникло понад 4 млрд. років тому. Поворотним моментом в еволюції органічного світу стала поява зелених рослин, здатних до фотосинтезу. Акумулюючи і перетворюючи сонячну енергію, зелені рослини планети накопичують щорічно сотні мільярдів тонн органічних речовин.
Завдяки рослинним організмам у природі відбувається біологічний колообіг речовин. Вони регулюють газовий склад атмосфери, щорічно засвоюючи близько 20-30 млрд. тонн вуглецю, синтезуючи при цьому близько 177 млрд. тонн сухих органічних речовин. За підрахунками вчених, увесь вуглець атмосфери проходить через живі організми за 300 років, а кисень – за 2000.
У процесі фотосинтезу рослини виділяють вільний кисень, який використовують тварини і самі рослини при диханні. Водночас вуглекислий газ, який виділяється при диханні, забезпечує фотосинтез. Збалансованість цих процесів стала можливою в результаті тривалої еволюції рослин і тварин. Тепер вони зумовлюють стабільний газовий склад атмосфери.
Важлива роль тварин у формуванні ландшафтів. Так, із твердих скелетів морських одноклітинних тварин утворено осадові породи (крейда, вапняк та ін.), а із скам’янілих решток кишковопорожнинних, зокрема коралових поліпів, - коралові острови. Черви, двокрилі, мурашки, жуки ті їхні личинки, деякі ссавці (кроти, землерийки) та інші тварини розпушують грунт, сприяючи його аерації та проникненню вологи, збагачують грунт органічними речовинами, підвищуючи його родючість.
Серед тварин чимало запилювачів: комахи, птахи (колібрі, нектарниці, квіткарки), окремі види кажанів. Живлячись рослинами, тварини негативно впливають на рослинний покрив Землі. Деякі тварини переносять збудників небезпечних захворювань рослин, що часто спричинює їхнє вимирання на великих територіях.
У системі заходів щодо охорони, примноження та раціонального використання тваринних ресурсів важливе значення має природоохоронне законодавство. Крім законів України (Про охорону навколишнього природного середовища” (1991) та “Природнозаповітний фонд України” (1992), уряд України прийняв закон “Про охорону тваринного світу” (березень, 1993), а Кабінет Міністрів затвердив постанову про посилення охорони запасів цінних видів риб, морських і водних рослин (червень, 1992 р.) Цими законодавчими актами взято під захист не тільки промислові, господарсько-цінні та зникаючі види, але й місця їхнього існування, розмноження і всю різноманітність тваринного світу як неоціниме національне багатство.
Важливим документом є також постанова Верховної Ради “про червону книгу України” (жовтень, 1992), який став юридичною основою для другого видання Червоної книги України (1994) і привернув увагу вчених та всієї громадськості до необхідності збереження рідкісних і зникаючих видів фауни України.
Охорона мисливсько-промислових звірів і птахів, рибних ресурсів в Україні регулюється спеціальними положеннями про полювання та правилами для мисливців та рибалок. Контроль зі їхнім дотриманням покладено на Міністерство рибного господарства України спеціальні державні інспекції при Міністерстві охорони навколишнього середовища та радіаційної безпеки, добровільну громадську організацію мисливців і рибалок, а також Українське товариство охорони та сприяння розвитку природних багатств.
Література:
“Основи загальної екології”. – Г.О.Білявський, М.М. Падун.
“Охорона природи” – В.М.Бровдій, О.Ю. Дмитрук.
|
