|
Реферет на тему:
Розвитокт української літератури до Другої Світової війни
Доля української літератури-доля України.
Важко знайти в світовій історії аналогію,щоб жива мова,мова великого народу,систематично заборонялася й переслідувалась спеціальними державними вердиктами й актами.Наприклад: указ Миколи 2,про скасування української преси (1914). Численні більшовицькі,відкриті і таємні постанови,спрямовані на “викриття українського буржуазного націоналізму” а насправді проти української культури,мови й національної свідомості.
Промовистий факт:всі історії української літератури створені до 1917р.або поза межами “підцензурної радянської”України,не рекомендувалися для вивчиння,не перевидавалися,належали до заборонених видань.Навіть відома праця І.Франка “Нарис історії українсько-руської літератури до 1890р.”(1910) вважалася забороненою.
З часів громадянської війни в Радянській Росії поширився курс на відхід від традицій минулої,”дорадянської культури” і створення нової пролетарської культури,звільненої від “буржуазного мистецтва”.Так з”явилася організація
“Пролеткульту”, яка будувала свою діяльність на засадах:
1. Відмови від загальної буржуазної культури,
2. Створення культурної спадщини трудящих,
3. Залучення до створення пролетарської культури широких народних мас.
На відміну від Росії,”Пролеткуль” в Україні не мав особливого впливу,але дав поштовх до створення різноманітних масових літературних організацій.У 20-ті рр. в Харкові діяла письменницька організація “Плуг(голова-С.Пилепенко),яка ставила собі за мету “виховання як своїх членів,так і широких селянських мас у дусі пролетарської революції,притягнення їх до активної творчості в цьому напрямі.”
1.
1823р. була заснована спілка пролетарських письменників України “Гарт”(голова-В.Еллан-Блакитний).У своїй програмі вона декларувала”боротьбу проти буржуазного мистецтва,” залучення “до літературної творчості пролетарських мас.”
До “Гарту” входили П.Тичина,В.Сосюра,М.Йогансен,В.Поліщук,М.Хвильовий.
Головним центром спілки став Харків,відкрилась філія в Києві,Одесі,Дніпропетровську.
Група діячів укаїнської культури в 1925р. створила Вільну академією пролетарської літератури(ВАПЛІТЕ) (голова-М.Хвильовий).До неї увійшли П.Тичина,М.Бажан,Ю,Яворський та ін.
Важливою подією літературного життя України другої половини 20-х рр. стала дискусія про майбутні перспективи й напрямки розвитку української літератури.У її центрі опинився М.Хвильовий,який виступив натхненником широкого використання досягнень європейського мистецтва відступу всіх вульгаризації й просвітлянщини,(їх проводили “Гарт”і “Плуг”),однобокої орієнтації на російську культуру.Без Європи,поза європою М.Хвильовий не уявляв українського ренесансу.
Він проголосив украй сміливе тоді гасло:
“Геть від Москви !Дайош Європу!”
Московське керівництво,особливо Й.Сталін,оцінили виступ М.Хвильового як поширення антиросійських настроїв в Україні.Письменника гостро критикували,але в решті-решт його разом з діячами ВАПЛІТЕ змусили писати лист розкаяння “Хвильовизм”був розбитий.а ВАПЛІТЕ розпущенна.
У кінці 20-х-на початку 30-х рр. починаються судові процеси,більшість з яких була сфабрикована.Їхня мета-знищити цвіт української нації,її інтелектуальну та культурну еліту.Сумна стастика свідвичить,що серед репресованих письменників Радянського Союзу половина-українці.
2.
За настоновками ВКП впроваджено єдиний всесоюзний літературний напрям,для назви якого пропунували такі форми: “пролетарський реалізм,” ”психологічний,” “тендендінційний,” “конструктивний,” метод “комуністичного реалізму”.
Довгі роки стильові пошуки мали визначитися саме критеріями соцреалізму як офіційно визначеного провідного літературного методу.Він вимагав зображення реальних подій,оспівування революційного іделу,обов”язкової поляризації персонажів,чітко визначеного морального аспекту(“Загибель ескадри”О.Корнійчука,” “Оптимістична трагедія”В.Вишневецького)
Проте час від часу,з”являються твори ,що виходять за рамки звуженого підходу до літературної творчості ,вони стають гордістю української літератури(“Патентична соната”Миколи Куліша,безмерті усмішки короля українського гумору Остапа Вишні.)
Це засвідчує неабиякий мистецький хист майстрів слова,їхнє прагнення відстоювати власну індивідуальність,творчу свободу,вільне виявлення внутрішнього світу.
3.
Список використаної літератури
1.
”Новий довідник :Історії України”С.Крупчан,Т.Крупчан.
Видавнича фірма “Казка.”(2005)
2.
“Новий довідник Українська мова та
література”О.Скопенко,О.Іванюк.
Видавнича фірма “Казка”(2005)
3.
Історія Української літератури 20 століття. “Книга перша”
Видавнича фірма “Либідь”(1998)
4.
Історія Української літератури 20 століття. “Книга друга”
Видавнича фірма “Либідь”(1998)
5.
“Підручник з української літератури” Петро Хропко (1995)
4.
|
