.
Сучасні всесвітні організації вільнодумців наслідували вікові традиції критики релігійного світогляду, клерикалізму а також різних форм містики і марновірства. Вони представлені Всесвітнім союзом вільнодумців, заснованим 1880 р. Згідно з уставом, союз полемізує з релігійною догматикою і мораллю, політичним клерикалізмом, обскурантизмом, виступає за раціоналістичний світогляд, свободу совісті, відділення церкви від держави. Союз друкує і розповсюджує свої періодичні видання.
Міжнародний гуманістичний і етичний союз (МГЕС) засновано 1952 р. першим президентом ЮНЕСКО Дж. Хаксі та Нобелівським лауреатом Дж. Бойд-Орром. Цей союз, штаб-квартира якого знаходиться у голландському містечку Утрехті, поставив собі за мету бути альтернативою догматичній теології і релігії, що посилили свій вплив на людей у повоєнні роки. За останні часи МГЕС перетворився на міжнародну організацію, що має філіали більш ніж у ЗО країнах світу, В його діяльності активну участь беруть багато відомих вчених, лауреатів Нобелівської премії, діячі культури, літератори і філософи. Серед них можна назвати Г. Гріна, У. Куайна (нар. 1908 р.), А. Айєрта (1910—1989 рр.) та ін.
Головний напрям діяльності МГЕС має два аспекти. Перший — розробка світської етики гуманізму на основі застосування наукової методології для критичних досліджень і оцінки найновіших релігійних уявлень та боротьби проти клерикалізму. Особливу увагу МГЕС приділяє створенню глобальної етики як основи майбутньої світової спільності. Другий — широка та інтенсивна просвітницька діяльність. МГЕС видає численні часописи, проводить конференції та круглі столи, організує теле- і радіопередачі, виступає з різними заявами і закликами.
Так, у СІЛА видається часопис "Вільне дослідження". Комітет наукових досліджень паранормаль-них явищ через часопис "Скептичний дослідник" регулярно виступає з критикою астрології, парапсихології, так званих нетрадиційних культів. Створено спеціальне видавництво "Прометей" для пропагування ідей МГЕС. Загальновідомими стали такі його видання, як "Заборонений плід. Етика гуманізму", "Трансцендентна спокуса. Критика паранормальних явищ", "Життя без релігії", "Гуманістична альтернатива", "Довідник скептика з парапсихології" тощо.
Діяльність обох союзів є повчальною і для української дійсності. З набуттям незалежності в Україні все більше нав'язується точка зору, що лише релігія (православна, католицька, протестантська — залежно від конфесійної приналежності популяризатора) може стати основою національного відродження, а церква, в свою чергу, — основою становлення вітчизняної державності. Слова "вільнодумство" і "атеїзм" набувають в такому тлумаченні різко негативного значення. Такий підхід сприяв клерикальному забарвленню деяких статей проекту нової Конституції України, в яких була відсутня правова гарантія вільно ставитися до релігії або заперечувати її.
Зрозуміти подібний підхід не складно, бо він є своєрідною реакцією на варварське ставлення до української культури за радянських часів, викривлення ролі релігійної спадщини, масові репресії духовенства і віруючих українських церков, на грубість і примітивізм так званого наукового атеїзму. Проте це не виправдовує появу нових крайнощів. Необхідно пам'ятати, що критичне ставлення до релігії не є спадщиною ленінсько-сталінського терору, а є давня і благородна течія в культурі, котра керувалася ідеалами вільнодумства, боротьби проти догматизму, невігластва і церковного деспотизму. Саме тому вона й має право на власних прихильників.
На XI Міжнародному конгресі МГЕС, який продемонстрував розмах і життєвість вільнодумних, антиклерикальних традицій на Заході, було проголошено, що "зараз у Європі відбувається глибока гуманістична революція, пов'язана з секуляризацією суспільства, з домінуванням наукового світогляду, який стає основою глобальної етики світової спільноти". І тому теза про незаперечну роль релігії у формуванні духовності і моралі доповнюється ідеалами світського гуманізму і вільнодумства, які в постійнім і толерантнім діалозі повинні йти у майбутнє. Безперечно, набутий досвід необхідно використовувати для виходу з тяжкої релігійної ситуації в Україні, досягнення міжконфесійної злагоди, цивілізованих відносин між віруючими і вільномислячими людьми.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Авиценна. Книга знання // Избр. филос. произведения. — М., 1990.
Анаксимандр // Фрагменти ранних греческих философов. — М., 1989. - Ч. 1.
Анаксимен // Там само,
Бейль П. І/ Исторический й критический словарь. — М., 1968. - Т. 1-2.
Бекон Ф. Новий Орган // Сочинения. — М., 1972. — Т. 2. Боккаччо Дж. Декамерон. — М., 1980. Бруно Дж. О бесконечности Вселенной й мира. — М., 1936. Ван Чун /І Антология мировой философии. — М., 1969. — Т. 1. Вольтер. Философские произведения. — М., 1988. Гельвеций К. Об уме // Сочинения. — М., 1974. — Т. 1. Гераклит // Фрагменти ранних греческих философов. — М., 1989. - Ч. 1.
Герцен А. Письма об изучении природні // Сочинения. — М., 1985. -1.1.
258
Гоббс Т. Основи философии // Сочинения. — М., 1989. — Т. 1.
Гольбах П. Система природи // Избр. филос. произведения. — М., 1964.
Дарвин Ч. Происхождение человека й половой отбор // Сочинения. — М., 1953. — Т. 5.
Демократ // Фрагменти ранних греческих философов. — М., 1989. - Ч. І.
Дидро Д. Племянник Рамо // Сочинения. — М., 1991. — Т. 2.
Дрогобич Юрій // Огородник І. В., Русин М. Ю. Українська філософія в іменах. — К., 1997. — С. 83—84.
Знгельс Ф. Анти-Дюринг // Сочинения. — Т. 20.
Знгельс Ф. К истории первоначального христианства // Сочинения. — Т. 22.
Зпикур І/ Фрагменти ранних греческих философов. — М., 1989. - Ч. 1.
Історія і теорія релігій та вільнодумства. — К., 1996.
Коллинз А. Философское исследование человеческой свободи // Английские материалисти XVIII в. — М., 1967. — Т. 2.
Коперник Н. Очерк нового механизма мира // Антология мировой литератури. — М., 1970. — Т. 2.
Ксенофан Ц Фрагменти ранних греческих философов. — М., 1989. - Ч. 1.
Ламетри Ж. Опит о свободе вьісказьшания мнений. — М., 1983.
Ленин В. Об отношениях рабочей партии к религии // ПСС. - М., 1967. - Т. 15.
Лукиан. Избранное. — М., 1952.
Лукреций Кар. О природе вещей. — М.; Л., 1945.
Маркс К. К критике гегелевской философии права // Сочинения. — М., 1970. — Т. 1.
Мелье Ж. Завещание. — М., 1954. " Монтень М. Опити. — М., Л.; 1960.
Ницше Ф. Антихристиашга // Сумерки богов. — М., 1990.
Рассел Б. Почему я не христианин. — М., 1987.
Свободомьісяие й атеизм в древности, средние века й в зпоху Возрождения. — М., 1986.
Спиноза Б. Богословско-политический трактат. — М., 1968.
Стоун Й. Происховдение. — М., 1985.
Тейяр де Шарден. Феномен человека. — М., 1980.
Фалес // Фрагменти ранних греческих философов. — М.,
1989. - Ч. 1.
Фейербах Л. Сущность христианства // Избр. филос. произведения. — М., 1955. — Т. 2.
Флоренский П. Столп й утверждение истини. — М., 1990.
Фрейд 3. Будущее одной иллюзии // Сумерки богов. — М.,
1990.
Черньаиевский Н. Суеверия й правила логики // Сочинения. - М., 1986. -Т. 1.
Штраус Д. Жизнь Иисуса. — М., 1992.
|
