Реферат
на тему:
Способи римування. Цезура. Клаузула
Звучання вірша залежить не тільки від того, які рими за своєю природою, а й від того, як вони розташовані, які способи римування застосовує поет.
Римування
— особливість розташування рим у вірші, інтервал між ними.
Розрізняють такі способи римування:
1. Суміжне або парне
— коли римуються суміжні (сусідні) рядки парами. Таке римування умовно позначаємо: аа бб вв
Наприклад:
У місті, де ми не зустрілись, я знову а
Блукаю з тобою, і нашу розмову а
Корабликом діти пускають на воду б
Вона запливає, відчувши свободу, б
У погляд відкритий твого океану, в
Де, може, і досі шукаєш кохану. в
Де, може, мене пам’ятаєш і досі?.. г
Заплутався вечір тоді у волоссі... г
А ти розплітав мої коси невміло, д
І мріяла я, щоб вони посивіли д
На грудях твоїх, як сивіє світання, е
Як гасне
на небі зірниця остання е
(Софія Майданська)
2. Перехресне римування
— складніше, в ньому римуються кінцеві слова парних рядків з парними, а непарні — з непарними; воно найпоширеніше у сьогоденній силабо-тонічній версифікації. Схема: абаб
.
Наприклад:
Я не скажу і в пам’яті — коханий. а
І все-таки згадай мене колись. б
Ішли дві долі різними шляхами. а
На роздоріжжі долі обнялись. б
(Ліна Костенко)
3. Кільцеве або охопне (оповите)
римування — коли римуються перший рядок з четвертим, а другий — з третім. Два рядки з парними римами оповивають згори й знизу два рядки, які теж римуються між собою.
Схема: абба
.
Згадати лиш, як дивно шелестить а
Грудневий сад, занурений в світання. б
Болить недоціловане кохання, б
Вже стільки часу, а воно болить... а
Клялась забути, а таки живе! в
У метастази проростає нові. г
Це світло невигойної любові г
Через роки і відстані пливе. в
(Ганна Костів-Гуска)
Іноді в катрені спостерігається і неспароване римування
, тобто коли в ньому римуються другий та четвертий вірші, а перший і третій залишаються без рим. Схема: абвб
.
Що тобі сниться ночами, а
Як вітер і хлюпає дощ? б
Визбируєш крихти пам’яті в
З-посеред львівських площ? б
Шукаєш ту диво-квітку, г
Що так і не розцвіла? д
Уже навіть важко згадати: е
Була я чи не була? д
(Ганна Костів-Гуска).
4. Тернарне римування
— через два рядки.
Схема: аа б вв б
.
Наприклад:
На все є час і є пора, а
Якщо то гра — то чесна гра, а
А якщо ні — обличчям до болота. б
Якщо минув любові час, в
Якщо минув любові час, в
Нехай мені залишиться свобода б
(Леся Романчук)
5. Потрійне римування
— рима охоплює три рядки, що стоять поряд. Схема: ааа
.
Наприклад:
О, ні! а
Являйся, зіронько, мені а
Хоч в сні! а
6. Монорима або наскрізне римування
(франц. monorime від грецьк. monos — один) — вірш, у якому всі рядки (більше трьох) охоплює одна рима.
Схема: ааааа...
Наприклад:
Здається, часу і не гаю, а
а не встаю, не встигаю! а
Щодня себе перемагаю, а
від суєти застерігаю, а
і знов до стрічки добігаю, а
і знов себе перемагаю, а
і не встигати не встигаю, а
і ні хвилиночки ж не гаю! а
(Ліна Костенко)
Окремі рядки у віршах можуть не римуватися з жодним іншим рядком. Вони звуться холостими
.
Є ще внутрішнє
римування, коли кінець рядка римується з якимось словом з середини віршового рядка:
Вже скосили грéчку, осінь недалéчко,
місячна вуздéчка впала на поріг.
І трава шеп
Ù
че про небесні
Ù
чі,
що крізь далі н
Ù
чі сяйво шлють до ніг...
А туман, де лýки, ломить білі рýки,
глушить ночі звýки маревом густим.
Тíні, тíні, тíні... Не дзвенять у сúні
співи солов’íн і за вікном моїм.
Пісню калинíву я складаю зн
Ù
ву,
і з людьми розм
Ù
ву серцем я веду...
Тишина, ні рýху... Небо землю слýха,
падають десь глýхо яблука в саду.
(Володимир Сосюра).
Моноримічно будуються часто вірші для дітей:
Ой нумо, нумо а
В зеленого шума, а
А в нашого шума а
Зеленая шуба. а
(Дитяча пісенька).
Найчастіше монорими вживаються у сатиричних та гумористичних віршах.
ЦЕЗУРА. КЛАУЗУЛА
Віршована мова багата на різні паузи, що підсилюють ритм і увиразнюють зміст. Крім міжслівних та логічних (на розділових знаках і між синтагмами), властивих і прозовій мові, тут є ще прикінцеві
(паузи між рядками), емоційні
(зупинки для підкреслення якогось слова при виразному читанні) та цезура.
Цезура
(лат. caesura — розтин, розріз, поділ) — пауза в середині рядка, що поділяє його на дві частини (піввірші). Цезура має ритмотворче значення — вона підсилює, підкреслює ритм і смислове — виділяє найважливіші слова, увиразнює висловлену думку. За своєю тривалістю цезура трохи коротша за міжрядкову паузу.
Найчастіше цезура з’являється в багатостопних рядках. Вона може бути постійною
, якщо стоїть у всіх рядках на одному й тому ж місці; рухомою
, якщо вона є в кожному рядку, але в різних місцях; періодичною
, якщо ритмічно з’являється через рядок або два.
Клаузула
(лат. clausula — закінчення) — заключна частина віршового рядка, починаючи з останнього наголошеного складу. Співзвучні клаузули утворюють риму
.
Залежно від місця наголосу розрізняють клаузули
(як і рими):
— окситонні
(чоловічі) — з наголосм на останньому складі. Кінець рядка звучить твердо, уривчасто.
Наприклад:
Лине кроків дзвíн — перегуки мíн»
(Володимир Сосюра);
— парокситонні
(жіночі) — з наголосом на передостанньому складі. Кінець рядка звучить м’якше, тепліше.
Наприклад:
Женою-трудівницею на п
Ù
лі —
із піснею про волю у нев
Ù
лі.
(Максим Рильський);
— дактилічні
— з наголосом на третьому від кінця складі. Кінець рядка звучить плавно, лагідно, іноді тужливо.
Наприклад:
Рученьки терпнуть, злипаються вíченьки...
З раннього ранку до пізньої нíченьки
(Павло Грабовський);
— гіпердактилічні
— з наголосом на четвертому від кінця складі. Така рима часто сприймає додатковий наголос на останньому складі і тому звучить , як чоловіча.
Наприклад:
Як була я молодою препод
Ù
бницею, —
повісила фартушину над вік
Ù
нницею
.
(Тарас Шевченко).
Звичайно, якоїсь певної інтонації рими (і клаузули) створити самостійно не можуть — вони лише увиразнюють, посилюють основну авторську інтонацію.
Рекомендована література
:
1. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ „Академія”, 1997.
2. Ткаченко А. Мистецтво слова. — К.: Правда Ярославичів, 1998.
3. Волкова Т. С. Проблема жанра в лирике. — Львів: Світ, 1991.
4. Сидоренко Г. К. Як читати і розуміти художній твір. — К.: Радянська школа, 1988.
5. Безпечний І. Теорія літератури. — Торонто: Молода Україна, 1984.
|
