|
Вексельними кредитами є банківські операції по врахуванню (дисконту) векселів і видачі позичок до запитання під забезпечення векселів.
Вексельні кредити надаються за заявкою власника векселя, яка подається, як правило, до банку, в якому йому відкрито розрахунковий абопоточний рахунок. При розгляді можливості надання вексельного кредиту, банк зобов¢язаний переконатись, що клієнт буде спроможний своєчасно повернути кредит. Для аналізу і оцінки кредитоспроможності використовуються дані бухгалтерського обліку ізвітності осіб, зобов¢язних векселями; дані інших банків; послуги незалежних аудиторських служб та інші доступні методи і засоби, що не суперечать заону. На майбутнє, при створенні системи інформації про господарські організації, що допустили опротестуваня векселів, ці дані можуть бути підставою для вирішення питання про креитування, оскільки господарським організаціям, які допустили векселі до протесту, вексельні кредити, як правило, не надаються.
Векселі подаються в банк з рєстром, форма якого встановлюється банком. Векселі у реєстрах мають бути розташовані у порядку строків їх оплати, починаючи з найближчого. Рекомендується групувати векселі у різні реєстри: в один вносяться місцеві векселі, а в інший ¾ іногородні векселі. Записи в реєстрі звіряються з реквізитами доданих векселів. Реєстри повинні бути підписані клієнтом. При бажанні клієнта банк видає йому квитанцію, якщо їх облік не може бути здійснений у день прийому.
При внесенні векселя до реєстру власник векселя зобов¢язаний зробити іменний індосамент на користь банку. Якщо на векселі останній індосамент був бланкований, то він переводиться на ім¢я банку також бланкованим індосаментом, перед яким банк повинен поставити штамп (напис) “Сплачуйте за наказом... банку”. Напис на ім¢я банку доречно робити ще і для того, щоб ускладнити використання векселя при його втраті або викраденні.
Подані векселі перевіряються з позицції їх юридичної та економічної надійності. З юридичної точки зору перевіряються правильність заповнення усіх обов¢язкових реквізитів, повнота сплати до бюджету вексельного мита, повноваження осіб, які підписали вексель, а також достовірність цих підписів.
Векселі, які враховуються, повинні мати не менше двох підписів, тобто векселедавця і першого векселепридбача. Кількість передаточних підписів свідчить про надійність векселя. В обов¢язковому порядку треба перевірити безперервність передаточних індосаментів, визначити законність володіння векселем. Законним власником векселя є та особа, на ім¢я якої вексель виписано (перший придбач), або та, на ім¢я якої вчинено останній іменний індосамент, або пред¢явник, якщо останній індосамент є бланковим.
Метою перевірки економічної надійності векселя є встановлення повної впевненості в його оплаті. Банк аналізує виписки із лицьових рахунків відносно заборгованості, платоспроможності клієнта і чи мали місце випадки неоплати векселів.
Векселі, що не відповідають вимогам банку, викреслюються з реєстру і повертаються клієнту. Не приймаються до обліку векселі, які були опротестовані. Після цього реєстри розглядаються керівником банку і, за наявністю кредитних ресурсів, на реєстрі ставиться дозволяючий напис про кількість і суму векселів, які приймаються до врахування.
Власник векселя має право його продати комерційному банку до наступлення строку платежу, тобто врахувати вексель. Врахування або дисконт векселів полягає в тому, що банк придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його сплачує пред¢явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі строку.
Економічною суттю операції врахування є дострокова грошова реалізаця його власником банку і трансформація комрційного кредиту у банківський.
Враховуючи вексель, клієнт достроково придбає ліквідні кошти. Але за достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачується із знижкою. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає за цим векселем у строк платежу, називається врахуванням або дисконтом. Дисконт ¾ слово італійського походження і перкладається як “знижка”.
Сума дисконту, яка підлягає утриманню на користь банку, розраховується на підставі облікової ставки врахування векселів. Ця сума зараховується банком в доход при покупці векселя.
Нарахування суми дисконту здійснюється за формулою:
К * Т * П 10000000 * 45 * 12
С = ¾¾¾¾¾¾ = ¾¾¾¾¾¾¾¾¾ = 150000 грн.
360 * 100 360 * 100
С ¾ сума дисконту;
К ¾ Номінальна сума (валюта) векселя ¾ 10000000 грн.;
Т ¾ строк векселя у днях від дня обліку до дні платежу (включно) ¾ 45 днів;
П ¾ ставка врахування (дисконт) ¾ 12% річних.
Ціна векселя (ЦВ) = К ¾ С = 10000000 ¾ 150000 = 9850000 грн.
У даній ситуації комерційний банк поступить таким чином:
¾ виплатить з каси (або перерахує на розрахунковий рахунок) пред¢явнику векселя суму 9850000 грн..;
¾ зарахує у свій дохід суму дисконту ¾ 150000 грн.;
¾ помістить куплений вексель у свій сейф;
Придбавши вексель, банк отримав право вимоги платежу по ньому. Про це банку слід повідомити боржника.
За векселями з платежем не у місці врахування стягується також порто (поштово-телеграфні витрати) домно (комісія банку за інкасування іногородніх векселів).
Для своєчасного отримання платежу за врахованими векселями банк слідує за строками платеів. З цією метою на кожне число складається спеціальна відомість у двох примірниках, яка заповнюється даними щодо усіх термінових векселів. Дані відомостей звіряються з векселями, що є у сховищі банку, після чого один примірник відомості передається в операційний відділ, а другий залишається у відповідальної особи банку, яка здійснює операції врахування. При отриманні платежу у відомості роблять відповідні позначки, а вексель повертають платникові.
При отриманні платежів банками-кореспондентами останні повідомляють банк, який видав доручення, про отримання платежу листом із зазначенням у ньому номерів векселів, місце платежу, найменування платника, суми і строку платежів.
Неоплачений у день строку платежу вексель, банк повинен передати наступного дня нотаріусу (судовому виконавцю) для опротестування. Ця вимога є катгоричною: ні за яких обставин не можна передати вексель опротестування раніше від дня наступного за днем строку платежу банком; з іншого боку, якщо пропустити цей день, хоча б і не з вини банку, то стає неможливим опротестування.
Векселі передаються на опротестування з описом, у якому зазначаються: а) докладне найменування і адреси векселедавців; б) строк платежу; в) сума платежів; г) доклад на найменування усіх надписувачів та їхні адреси; д) причини опротестування; е) назва банку, від імені якого має бути здійснене опротестування.
Опротестований вексель повертається від нотаріуса в банк з написом про опротестування. Після цього банк письмово подає вимогу векселепред¢явникові про оплату векселя у строк від 3 до 7 днів. При невиконанні цієї вимоги банк може припинити кредитування векселепред¢явника за усіма видами позик і звертається до суду про примусове стягнення боргу за векселем.
Кредит під заставу векселів
Для господарських організацій, які інтенсвно використовують векселі, більш еластичною формою банківського кредитування є позики, що видаються під заставу векселів у формі відкритого спеціального рахунку.
Позики під заставу векселів можуть бути строковими (до настання строку погашення векселів або до запитання (онкольними).
Банки відкривать клієнтам за їх заявою спеціальні позичкові рахунки і обліковують в них суму наданої позики під забезпечення прийнятих векселів. Цей рахунок є рухунком до запитання (онкольним) і це надає банку право у будь-який момент вимагати від клієнта повного чи часткового погашення позики або внесення додаткового забезпечення векселями.
Векселі приймаються або (депонуються) як забезпечення спеціального позичкового рахунку не на їх повну вартість, а на 60-90% їх номінальної вартості, залежно від кредитоспроможності клієнта і кредитоспроможності клієнта і надійності векселів. Вимоги банку до надійності векселів, які подаються в заставу, такі самі, як і при здійсненні врахування. Коли серед забезпечення будуть виявленні векселі, проти яких учинені протести, то банк сповіщає про це пред¢явника і пропонує йому викупити опротестовані векселі, або замінити їх в тижневий строк іншими благонадійними векселями.
Кредитні відносини між позичальником і банком будуються на договірній основі. Згідно кредитної угоди позичальник видає банку зобов¢язання, виконання яких є обов¢язковою умовою для користування позикою. У них визначається:
1. Ліміт кредиту (кредитна лінія);
2. Граничне співвідношення між забезпеченням і можливою заборгованістю у межах 60-90% від загальної суми векселів.
3. Розмір відсотків за кредит і комісію на користь банку.
4. Право банку підвищувати на свій розсуд, але з попередженням клієнта, розмір відсотків і комісії;
5. Право банку закрити рахунок і вимагати у будь-який час певного чи часткового погашення заборгованості або надання додаткового забезпечення.
6. Право банку обертати на погашення боргу кошти, що надходять для оплати прийнятих в заставу векселів.
7. Право банку погашати заборгованість клієнта із коштів, що належать клієнту і знаходяться на інших рахунках клієнта.
8. Право банку дозволяти клієнту за його ініціативою заміняти одні векселі на інші.
Після дозволу на кредит клієнту відкривається лицевий рахунок для запису:
а) суми одержаної позики;
б) нарахування банком відсотків за кредит, комісії та інших витрат;
в) грошових коштів, що надходять для погашення боргу;
г) вартість векселів, що надходять на забезпечення і виключаються із забезпечення у разі оплати їх або заміни новими.
У процесі кредитування із спеціального позичкового рахунку банк стежить за розміром вільного залишку кредиту (ліміту).
Погашення позики за спеціальним рахунком під векселі робить саме той, хто користується кредитом, після чого йому повертаються із забезпечення векселі на суму, відповідну до внесеної на погашення боргу. Якщо від самого клієнта кошти не надходять, то на погашення позики обертаються кошти, які надходять на оплату векселів. Погашення позики здійснюється шляхом перерахування коштів за розпорядженням клієнта з його розрахункового рахунку або шляхом зарахування платежів, що надійшли від векселедавців за векселями, які знаходяться в забезпеченні позики, безпосередньо на позичковий рахунок.
За спеціальним позичковим рахунком (дебетове сальдо) позичальник сплачує банку відсотки, як за користування звичайними позиками. Якщо за спеціальним позичковим рахунком утворюється кредитове сальдо, то банк нараховує на кредитові залишки відсотки і перераховує цю суму на рахунок клієнта.
|
