|
РЕФЕРАТ
на тему:
“Транспортно-експедиторське обслуговування”
ПЛАН
Вступ
1. Сутність і завдання транспортної логістики
2. Становлення і розвиток транспортно-експедиторського обслуговування.
3. Правове регулювання транспортно-експедиторського обслуговування.
4. Основні транспортно-експедиторські операції.
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Транспортно-експедиторські послуги – це комплекс посередницьких послуг по переміщенню товару від виробника до споживача.
Історія розвитку транспортно-експедиторського обслуговування тісно пов’язана з розвитком транспорту.
Логістика – наука про планування, організацію, управління, контроль і регулювання переміщення матеріальних і інформаційних потоків у просторі і в часі від їхнього первинного джерела до кінцевого споживача.
Логістика – наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, здійснюваними у процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводської переробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача з врахуванням інтересів та вимог останнього, а також передачі й обробки відповідної інформації.
Логістика – це гармонізація інтересів учасників процесу переміщення продукції, форма оптимізації ринкових зв’язків, тобто вдосконалення управління матеріальними і пов’язаними з ними інформаційними та фінансовими потоками на шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача готової продукції на основі системного підходу й економічних компромісів для отримання синергичного ефекту.
Логістика – це мистецтво управління потоком матеріалів і продуктів від зовнішнього джерела до споживача.
Логістика – новий науковий напрямок, учення про планування, управління і спостереження (відстеження) під час переміщення матеріальних та інформаційних потоків у виробничих і енергетичних системах.
Логістика – це наукове учення про планування, управління і контроль потоків матеріалів, енергії та інформації в окремих видах підприємства.
1. Сутність і завдання транспортної логістики
Ключова роль транспортування у логістиці пояснюється не тільки великою питомою вагою транспортних витрат у загальному складі логістичних витрат, але і тим, що без транспортування неможливе саме існування матеріального потоку.
Транспортування можна визначити як ключову комплексну активність, пов’язану з переміщенням матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової продукції певним транспортним засобом у логістичному ланцюзі, і яка складається, у свою чергу, з комплексних та елементарних активностей, включаючи експедирування, вантажопереробку, упакування, передачу прав власності на вантаж, страхування і т.п.
Роль транспортування настільки велика, що коло питань, які стосуються цієї ключової комплексної логістичної активності, виділене у предмет вивчення спеціальної дисципліни-транспортної логістики.
Транспорт у системі логістики відіграє двояку роль:
- по-перше, він присутній як складова частина або компонент у основних функціональних областях логістики (закупівельний, виробничій, розподільчій);
- по-друге, транспорт є однією із галузей економіки, у якій також розвивається підприємницька діяльність: транспорт пропонує на ринку товарів і послуг свою продукцію-транспортні послуги, за які отримує доходи і має прибуток.
Будучи галуззю матеріального виробництва, транспорт має свою продукцію - це сам процес переміщення, яка характеризується рядом істотних відмінностей:
- відсутність речової форми, але в той же час матеріальність за своїм характером, тому що в процесі переміщення затрачаються матеріальні засоби: відбувається зношення рухомого складу і засобів обслуговування, використовується праця робітників транспортної сфери і т.д.;
- неможливість зберігання і нагромадження, тому транспорт може мати тільки деякий резерв своєї пропускної та провідної здатності для задоволення потреб у транспортних послугах;
- втілення в додаткових транспортних витратах, які зв’язані з переміщенням матеріального потоку, тому транспорт необхідно використовувати так, щоб транспортні витрати були найменшими за інших рівних умов;
- прив’язаність до певного місця, району, регіону (наприклад, до місця, де розташовані шляхи сполучення і є відповідні транспортні підприємства).
Вказані особливості накладають свій відбиток на устрій і функціонування системи транспортної логістики.
За призначенням виділяють дві основні групи транспорту:
1. Транспорт загального користування - галузь народного господарства, яка задовольняє потреби всіх галузей народного господарства і населення у перевезеннях вантажів та пасажирів. Його часто називають магістральним. Поняття транспорту загального користування охоплює залізничний транспорт, водний транспорт (морський і річковий), автомобільний, повітряний транспорт і транспорт трубопровідний.
2. Транспорт загального не загального користування - внутрішньовиробничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, що належать нетранспортним підприємствам, є, як правило, складовою частиною яких-небудь виробничих систем і повинен бути органічно в них вписаний. Відповідно, організація його роботи є одним із завдань організації логістики на підприємстві в цілому і здійснюється разом із вирішенням завдань виробництва, закупівель і розподілу. Так, організація переміщення вантажів транспортом не загального користування є предметом вивчення внутрішньовиробничої логістики. Вибір каналів товароруху вирішується в рамках розподільчої логістики.
Транспортна логістика вирішує комплекс завдань, пов’язаних з організацією переміщення вантажів транспортом загального користування. Основними з цих завдань є:
- вибір виду транспортного засобу;
- вибір типу транспортного засобу;
- оптимізація транспортного процесу під час змішаних перевезень;
- визначення раціональних маршрутів доставки;
- забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;
- координація транспортного і виробничого процесу.
Роль транспорту істотно змінюється з розвитком логістичних систем. У сучасних умовах дисципліна транспортного обслуговування визначається не інтересами окремого відправника (одержувача), а оптимальним співвідношенням витрат і прибутку в зазначеному циклі виробництва і споживання.
Існують такі ознаки класифікації транспортної складової логістичних систем:
За видом доставки:
-пряма;
-з переробкою на транспортних терміналах;
-з переробкою і зберіганням у розподільчих центрах.
За видом обслуговування:
- зі складу постачальника або розподільчого центру на склад споживача або розподільчий центр;
- зі складу постачальника або розподільчого центру безпосереднього споживачу;
- з виробництва постачальника у виробництво споживача без складського зберігання та переробки.
За видами транспортного сполучення:
-пряме;
-змішане.
Принципово важливо, що транспорт як елемент інфраструктури все частіше бере на себе нетранспортні функції, звільняючи споживача від збутових і розподільчих операцій. Таким чином, транспорт перестає бути відособленою галуззю економіки, яка продає послуги з переміщення вантажів. Він виступає як виробник широкого кола послуг, готовий здійснити комплексне обслуговування.
2. Становлення і розвиток
транспортно-експедиторського обслуговування
Переміщення вантажів в міжнародному товарообороті від виробника до споживача складний багатоступеневий процес.
Переміщуючи товар потрібно враховувати наступні фактори:
- стан міжнародних транспортних ринків;
- транспортну політику держав;
- законодавчі національні і міжнародні акти;
- техніко-експлуатаційні характеристики видів транспорту.
- організацію транспортних операцій, упаковку, зберігання, складування;
- особливості транспортних марш турів;
- торгівельні звичаї країн.
Із-за складності товаропотоків практично без посередника важко обійтись. Форми і методи посередницьких послуг постійно розширюються.
Транспортно-експедиторські послуги – це комплекс посередницьких послуг по переміщенню товару від виробника до споживача.
Історія розвитку транспортно-експедиторського обслуговування тісно пов’язана з розвитком транспорту.
Ще в часи Венеціальної республіки, в ХІІІ столітті торгівля велась через посередників “урахтерів”, які виконували експедиторські функції.
Новим поштовхом в розвитку транспорту і транспортно-експедиторського обслуговування появилась поява залізниць в ХІХ ст.
Поступово експедиторські організації стають членами ТПП, асоціацій, косі мій по тарифах і ін. Експедитори займались одночасно торгівельними, транспортними, брокерськими операціями. Виділення транспортно-експедиторського обслуговування в самостійну галузь обумовлено суспільним розподілом праці, а також здійснюється транспортно-правове забезпечення. Виникнення транспортно-експедиторського обслуговування викликане необхідністю в посередництві між відправником, посередником і замовником.
Сьогодні транспортно-експедиторське обслуговування це окрема сфера у транспортних перевезеннях.
Транспортно-експедиторські організації класифікуються по виду та способу організації.
Класифікація:
- по виду діяльності – транспортні підприємства, ТП контейнерні, навантажувальною технікою, складами, упакуванням, переробкою товарів;
- по організаційній формі – фірми, товариства, комбінати, підприємства, об’єднання, союзи і ін.
Транспортно-експедиторське обслуговування вирішує такі питання:
- звільнює ТП від допоміжних операцій;
- зосереджує підготовку товарів для транспортування;
- підготовлює товароупроваджуючі документи;
- забезпечує упаковку, маркування та зберігання вантажів;
- здійснює обробку вантажів при навантаженні-перевантаженні.
Світова структура транспортно-експедиторських організацій різноманітна від невеликих фірм до великих об’єднань.
Вони володіють автомобільними парками, контейнерами, залізничними засобами, складами, термінами, причинами і ін.
До нових видів послуг, що надаються експедиторськими організаціями є: декларування, лізинг, страхування, факторинг і ін.
3. Правила регулювання транспортно-експедиторського обслуговування
Правове регулювання здійснюється національними та міжнародними організаціями.
Національні експедиторські організації:
- Українська спілка експедиторів (УСЕ);
- Асоціація міжнародних автомобільних перевезень (Асмап).
Міжнародні експедиторські організації:
- Міжнародна Федерація експедиторських організацій (ФІАТА) була створена у 1926 році з метою забезпечення інтересів експедиторів на міжнародному рівні на всіх видах транспорту.
- Міжнародна асоціація по вдосконаленню перевантажувальних операцій на транспорті (ІУКА) була створена в 1926 році з метою підвищення ефективності перевантажувальних операцій та дослідженню проблем вдосконалення технології вантажних операцій і інформаційного обміну.
4. Основні транспортно-експедиторські операції
Найбільш розповсюдженими транспортно-експедиторськими організаціями є:
- раціональний вибір тз;
- складання поточних, річних і перспективних планів;
- організація складування та зберігання вантажів;
- упакування, маркування та комплектація вантажів;
- організація перевезень вантажів зі складу на склад;
- підготовка дрібних та партійних комплектних вантажів;
- забезпечення контейнерних вантажопотоків;
- забезпечення максимального вантажопідйомності ТЗ;
- підписання договорів з перевізниками;
- оформлення товаросупроводжуючих документів;
- оформлення прийому-здавальних документів;
- оформлення рекламаційних документів;
- сприяння перевантаження вантажів;
- розсортування, переупакування, маркування вантажів;
- підготовка ТЗ до перевезень специфічних вантажів;
- супроводження вантажів;
- оформлення та погодження товаросупроводжуючих документів.
Виконання вищенаведених операцій вимагає високого рівня кваліфікацій адміністративно-управлінського і виробничого персоналу.
Висновки
Транспортно-експедиторські послуги – це комплекс посередницьких послуг по переміщенню товару від виробника до споживача.
Сьогодні транспортно-експедиторське обслуговування це окрема сфера у транспортних перевезеннях.
Транспортно-експедиторські організації класифікуються по виду та способу організації.
Класифікація:
- по виду діяльності – транспортні підприємства, ТП контейнерні, навантажувальною технікою, складами, упакуванням, переробкою товарів;
- по організаційній формі – фірми, товариства, комбінати, підприємства, об’єднання, союзи і ін.
Транспортно-експедиторське обслуговування вирішує такі питання:
- звільнює ТП від допоміжних операцій;
- зосереджує підготовку товарів для транспортування;
- підготовлює товароупроваджуючі документи;
- забезпечує упаковку, маркування та зберігання вантажів;
- здійснює обробку вантажів при навантаженні-перевантаженні.
Правове регулювання здійснюється національними та міжнародними організаціями.
Список використаної літератури
1. Гаджинский А. М. Основы логистики. — М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1995.
2. Дегтяренко В. Н. Основы логистики и маркетинга. -Ростов-на-Дону, 1992.
3. Залманова М. Е. Закупочная и распределительная логистика: Учеб. пособие. - Саратов : СПИ, 1992.
4. Залманова М. Е. Сбытовая логистика: Учеб. пособие по курсу «Логистика». - Саратов : Саратовский государственный технический университет, 1993.
5. Залманова М. Е. Управление системами переработки, хранения и доставки продукции. Логистическая концепция : Учеб. пособие. - Саратов : СПИ, 1990.
6. Логистика – технология транспортного процесса / Под редакцией доктора экономических наук Л.Г.Зайончика.
7. Плоткин В. К. Управление материальными ресурсами: очерк по коммерческой логистике. — Л. : Изд-во Ленингр.фин.-экон.ин-та, 1991.
8. Райнхард Юнеманн. Материальные потоки и логистика. — Берлин : Изд-во Шкринчер, 1989.
9. Родников А. М. Логистика: Терминологический словарь. — М. : Экономика, 1995.
|
