Електротравма може бути спричинена атмосферною електричною енергією (блискавка) або електричним струмом. У зв'язку з прогресом науки і техніки, розвитком промисловості цей вид пошкодження зустрічається щораз частіше, хоча серед інших травм становить від 0,24 до 10,9 %.
Пошкодження, які виникають під впливом дії електричного струму, мають свої особливості. На відміну від механічних, фізичних і хімічних агентів, електрика діє на людину не лише у разі контакту, але й безпосередньо через предмети, які людина тримає в своїх руках. Крім цього, електричний струм може уразити людину і на відстані, через дуговий контакт. Звичайно струмом уражається здорова людина і, як правило, раптово.
Ступінь пошкодження електричним струмом залежить від його сили (А), напруги (V), тривалості дії, а також загального стану організму (втома, алкогольне сп'яніння, виснаження, вік). Виснажені, змучені люди з хронічними захворюваннями нервової системи піддаються цьому виду пошкодження частіше заздорових. Глибина ураження тканин залежить від опору шкіри в ділянці проходження струму: що менший опір, то більша сила ураження. Найчутливішою є тонка, волога шкіра, менш чутливою — груба й суха. Має значення також характер струму (постійний чи змінний). Так, людина, яка перебуває у ванні, може смертельно уразитися струмом, який не заподіяв би їй жодної шкоди, пройшовши через суху шкіру. Описано випадки смерті у разі ураження струмом напругою 38 V, а в цей же час ураження блискавкоюнапругою 5 000 000 V не завжди є смертельним. Мають значення тривалість дії електричного струму на організм, а також його шлях у тілі людини; особливо небезпечно, коли він проходить через серце. За напруги до 500 V постійний струм не такий небезпечний, як змінний. За збільшення напруги небезпечнішим стає постійний струм.
Стан ЦНС також може впливати на глибину ураження. Якщо вона "підготована" до контакту з електричним струмом, ризик ураження менший. У той же час раптовий вплив струму може заподіяти організмові, велику шкоду.
Найчутливішими до дії
електричного струму є обличчя, долоні, ділянка промежини, найменш чутливими — поперек, гомілковостопний суглоб.
Пошкодження електричним струмом виникають як на виробництві, так і в побуті — за різних обставин. Безпосередньою причиною ураження бувають: дотик до струмопровідної частини, наближення до неї (у разі високовольтного струму), коротке замикання, яке виникає неподалік від потерпілого.
Електротравму можуть зумовити й предмети, які не є джерелом струму і не проводять його, але перебувають під напругою внаслідок пошкодження ізоляції або сполучення із струмо-провідною системою. Через це небезпечними можуть бути установки слабкого струму (телефон, телеграф тощо) за випадкового сполучення їх із електричною мережею.
За ступенем опору тканини ділять таким чином: шкіра, сухожилки, кістки, нерви, м'язи, кров. Шкіра, яка має найбільший опір, уражується струмом найчастіше, бо в ній утворюється тепло, яке зумовлює руйнування і висихання тканин. Опір шкіри в ділянці контакту з провідником коливається від 1000 до 2 000 000 Ом. Під дією струму шкіра пробивається і її
опір значно знижується.
У разі електротравми в тканинах виникають специфічні зміни, зумовлені включенням тіла в електромережу, і неспецифічні, які є наслідком дії на організм теплової, хімічної і механічної енергії.
Термічний вплив залежить від перетворення електричної енергії на теплову, що може призвести до опіків різного ступеня — від мінімальних слідів ("знаків") у ділянці входження струму до звуглення тканин, оголення м'язів, розплавлення кістки.
Хімічний вплив зумовлюється утвореними у разі електролізу газами, які зигзагоподібне проникають у підшкірну основу та м'язи.
У зв'язку з перетворенням електричної енергії на механічну на шкірі (в ділянці входження струму) утворюються кратероподібні заглиблення з дещо піднятими краями, в кістках виникають отвори, а інколи навіть відриваються частини тіла.
Патолога-анатомічні зміни
за електротравми можуть бути місцевими (в ділянці входження електричного струму) і загальними. У ділянці проникнення струму на шкірі виникають електромітки ("знаки струму"). Вони мають різний характер — від біло-сірих плям круглої або овальної форми до ділянок сухої, щільної шкіри, дещо піднятої над поверхнею, з заглибленням у центрі. Іноді електромітки подібні до вкритих струпом ранок або саден, що гояться, або крововиливів.
У ділянці виходу "знаки струму" спостерігаються рідше.
Під час гістологічного дослідження міток виявляють витягування клітин мальпігієвого і остеподібного шарів епідермісу, епітелію сальних залоз, ендотелію дрібних судин шкіри. Групи клітин спіралеподібне закручують- ся. Сосочки шкіри сплющені, колагенові волокна мають підвищену чутливість до срібла, нервові стовбури з фрагментацією. Паралельно з тим у ділянці електромітки спостерігаються і звичайний опік епідермісу та розчав-лення тканин.
Опіки, зумовлені електричним х
струмом, відрізняються від термічних тим, що у разі виникнення навіть значних місцевих змін доти, поки не і
приєднається вторинний запальний і процес, у шкірі зберігається волосся, немає гіперемії і болю. У разі електротравми в ділянках, де роговий шар шкіри товстий (п'ятка), за напрямком електричної петлі утворюються стільникоподібні порожнини, що пояснюється дією тепла. Іноді внаслідок електричного перетворення металу провідника на газ виникає імпрегнація шкіри дрібними часточками металу (металізація шкіри). Уражені ділянки забарвлюються в жовто-коричневий (у разі імпрегнації мідним провідником) або сіро-коричневий (у разі імпрегнації залізом) колір.
Описані вище термічні, хімічні і механічні пошкодження частіше обмежуються шкірою, підшкірною основою, бо сила електричного струму, зустрічаючи опір шкіри, значно знижується. Цьому сприяє і утворення опіку й струпу. І все-таки за ходом електричної петлі тканини можуть уражуватися на значній глибині.
Під впливом електричного струму виникають деструктивні зміни в стінках судин і, передусім, у клітинах ендотелію.
Електричний струм, який проходить через м'язи, зумовлює їх скорочення. Цим можна пояснити той факт, що потерпілого іноді важко відірвати від джерела струму.
Часто за ходом струму у внутрішніх органах виникають крововиливи, великі зони некрозу, розриви тканин. У кістках можуть спостерігатися осередки їх розплавлення.
При елсктротравмі загальні зміни спостерігаються у різних органах і тканинах. У разі раптової смерті кров у серці і судинах залишається рідкою і набуває темного забарвлення. У слизовій і серозних оболонках з'являються численні петехіальні крововиливи, характерні повнокров'я внутрішніх органів, емфізема легень. Судомні скорочення м'язів бувають причиною 'їх розривів. У клітинах кори великого мозку, підкіркових вузлах і стовбурі мозку розвиваються дистрофічні і не-кробіотичні процеси.
З боку внутрішніх органів будь-яких характерних для цього виду травми змін немає. Але, якщо порівняти всі пато-лого-анатомічні зміни в різних органах і тканинах, то вони поряд із клінікою та лабораторними даними будуть специфічними для електротравми.
Так, у разі ураження електричним струмом підвищуються проникність судинної стінки, вихід плазми і фор-менних елементів у сусідні тканини. Наявні набряки різних органів, альвеол, легень, підшлункової, статевих залоз тощо. Спостерігаються гіперемія внутрішніх органів і поодинокі крововиливи в них.
За тривалої дії електричного струму можливі розриви легеневих судин, осередки некрозу в печінці і нирках, пср(рорація порожнистих органів системи травлення, набряк, некроз і са-мопсрсварювання підшлункової зало
зи, у серці — набряк інтерстицію, крововиливи і фрагментація міокарда.
Спостерігаються поліглобулія, лейкоцитоз, зміни мінерального, білкового, пігментного і вуглеводного обмінів. Часто буває глюкозурія.
Клінічна картина електротравм.
Характерними місцевими проявами у разі ураження електричним струмом є електромітки. У окремих випадках спостерігаються глибокі ураження з кратероподібним дном, яке може доходити до кістки.
У разі ураження блискавкою місцеві зміни проявляються у вигляді так званих знаків блискавки — гілкоподіб-них розгалужених, гіперемійова-них смуг на шкірі, які зникають під час натискування. Вони є наслідком паралічу стінки судин. Через певний час ці знаки зникають.
Із загальних симптомів при елект-ротравмі звертають на себе увагу вазомоторні розлади серцево-судинної, центральної і вегетативної нервової системи, пригнічення всіх життєво важливих центрів.
У легких випадках відзначаються страх, запаморочення, млявість тощо.
Для тяжких випадків характерні шок, непритомність, раптова зупинка дихання, серцебиття, явища фібриляції серця, може настати клінічна смерть.
Первинні порушення легеневого газообміну зберігаються тільки під час дії електричного струму та деякий період після його припинення. Це — наслідок спазму дихальних м'язів і голосових зв'язок. Через це хворий не може кричати, покликати на допомогу. Причиною апное є ураження довгастого мозку, коли петля струму охоплює дихальний центр.
Під час проходження петлі струму через грудну клітку порушується серцева діяльність, що проявляється окремими екстрасистолами, аж до фібриляції шлуночків. На думку фахівців, фібриляція серця у людини самостійно не припиняється і без допомоги реаніматолога може спричинити смерть. Дія струму зумовлює стійке порушення коронарного кровообігу, що, в свою чергу, призводить до гіпоксії міокарда. Це посилює фібриляцію.
У 80—90 % випадків уражені блискавкою непритомніють. Хоча серцева діяльність порушується меншою мірою, що пояснюється високою напругою в зоні розряду і короткотривалою її дією. Виняток становить ураження в голову. Порушення дихання при цьому виникають вторинно, через рефлекторну зупинку серця або внаслідок пошкодження апарату дихання (перелом ребер, груднини).
У разі тяжкої електротравми, за тривалої дії травмівного агента іноді виникають явища, що мають назву "уявної" смергі. Єллінек розрізняє чотири види смерті при електротравмі: 1) раптова, миттєва; 2) "запізніла" смерть, коли безпосередньо після травми стан потерпілого був задовільний, а через деякий час настає раптова смерть; 3) "перервана" смерть — потерпілого вдається вивести із стану шоку і "уявної" смерті, а через деякий час після оживлення настає раптова смерть; 4) "розтягнена" смерть — потерпілий, одужавши після травми, помирає через кілька діб від паралічу серця.
Різні автори по-різному трактують причину смерті від електротравми. Одні вбачають її в первинному ураженні серцевого м'яза, інші — в первинному набряку легень і припиненні дихання, ураженні дихального, вазомоторного центрів із запустінням периферичних судин і застійними явищами в судинах черевної, грудної і черепної порожнин.
Незначні ураження електричним струмом звичайно минають самі, не залишаючи по собі жодних змін. Іноді ж можуть з'явитися ускладнення місцевого і загального характеру. До місцевих ускладнень належать приєднання інфекції (у тому разі, коли електротравма супроводжується термічним опіком), вторинні кровотечі внаслідок ураження стінки судин, трофічні розлади.
Загальні ускладнення проявляються картиною вторинного шоку — як наслідок інтоксикації організму; психічними розладами — від легких до дуже тяжких. Іноді спостерігаються посттравматична електроенцефалопатія, вестибулярні розлади, підвищення внутрішньочерепного тиску, ретроградна амнезія, явища кисневого голодування головного мозку, тканин серця. У легших випадках тривалий час спостерігаються незначна втома, пригнічений настрій, дратівливість, зниження пам'яті або уваги. У декого залишаються розлади з боку внутрішнього вуха (запаморочення) і зору.
Лікування
пошкоджень при електротравмі передбачає: надання потерпілому першої допомоги і місцеву та загальну терапію.
Головним у поданні першої допомоги є відключення потерпілого від джерела струму. Іноді це становить значні труднощі через судомне скорочення м'язів потерпілого. З цією метою треба вимкнути рубильник, викрутити запобіжник, сокирою або лопатою з дерев'яною ручкою перерубати дріт тощо. Якщо це зробити неможливо, треба відтягнути дріт від потерпілого або потерпілого від дроту палицею, шнуром. При цьому треба поводитися дуже обережно: відтягувати дріт від потерпілого сухою гілкою або шнуром; не можна перерізувати два дроти разом, аби не було короткого замикання. До речі, не можна перерізувати дроти в приміщенні, де є легкозаймисті речовини, бо може бути вибух. Звільняти потерпілого від джерела струму не можна голими руками, треба користуватися гумовими рукавичками. Потрібна ізоляція не лише від джерела струму, але й від землі. З цією метою взувають гумові галоші або стають на ізолюючий матеріал (гумовий килимок, скло, суха дошка, товстий шар тканини, паперу, картону). Треба пам'ятати, що тіло потерпілого теж проводить електричний струм, а тому брати його треба за одяг, який відстає від тіла і є сухим.
Якщо сталося ураження струмом високої напруги (дріт від високовольтної лінії), можна використати спосіб аземлення (з'єднати дротом струмо-провідні частини із землею). Це дає можливість ліквідувати або значно зменшити силу струму в ланцюгу. Коли хворий не знепритомнів, проводять лікування з приводу запаморочення, колапсу чи шоку за загальноприйнятими правилами. Якщо ж він непритомний, потрібні термінові реанімаційні заходи: у разі зупинки серця — непрямий масаж серця, дихання — штучну вентиляцію легень за методом рот до рота або рот до носа. Штучну вентиляцію легень і масаж серця продовжують і під час транспортування потерпілого в стаціонар до відновлення самостійного дихання. Коли допомога надається лікарем "Швидкої допомоги", проводять штучну вентиляцію легень за допомогою ручних апаратів, вводять підшкірно 1 мл 1 % розчину лобеліну, 1 мл цититону. Якщо протягом ЗО хв самостійне дихання не відновиться, вдаються до інтубації трахеї і продовжують штучну вентиляцію з відсмоктуванням вмісту з трахеоброн-хіального дерева.
Потерпілому слід забезпечити спокій, покласти його в ліжко. Не можна дозволяти йому стояти, а тим паче продовжувати роботу.
За відсутності ефекту від непрямого масажу серця показаний прямий масаж з розкриттям грудної клітки. Наявність фібриляції шлуночків, що визначається на електрокардіограмі, свідчить про доцільність електричної дефібриляції. Одночасно проводять штучну вентиляцію легень.
Підготовка до дефібриляції серця не вимагає зупинки непрямого чи прямого масажу серця і штучної вентиляції легень. Під ліву лопатку хворого підкладають один електрод від дефібрилятора, другий беруть за ізольовану ручку і, тримаючи його в руці, очікують, доки конденсатор зарядиться (4000—4500 V). Після цього рівномірно і щільно прикладають електрод до ділянки серця. Припиняючи на хвилину масаж серця і штучну вентиляцію легень, проводять дефібриляцію. Ефект її виявляється в
появі самостійного пульсу безпосередньо після розряду або після продовження масажу.
Паралельно із описаними вище реанімаційними заходами проводять оксигенотерапію, внутрішньовенне введення глюкози з вітамінами й інсуліном, вводять серцеві препарати, поляризуючу суміш, коронаролітичні, антиаритмічні засоби (феноптин, лідокаїн), 10 мл 10 % розчину кальцію хлориду, внутрішньовенне і внутрішньоартеріально переливають кров.
Оживлення потерпілого треба продовжувати до появи самостійного дихання і відновлення роботи серця.
Місцеві пошкодження не вимагають спеціального лікування. Воно повинно бути консервативним. Це пояснюється крихкістю судин біля ділянки пошкодження і підвищеною їх ламкістю, нечіткістю меж змертвілої тканини, малою схильністю ран до нагноєння і сприятливим перебігом процесу загоєння. Пошкоджену ділянку обробляють 70 % етиловим спиртом і закривають стерильною пов'язкою. Вона загоюється під струпом. Якщо ураження великі і глибокі, супроводжуються звугленням тканин, після появи демаркаційної лінії проводять некректомію чи ампутацію.
Для профілактики електротравми на виробництві велике значення мають заходи з техніки безпеки. Вони діляться на технічні й медичні. Першими передбачено усунення умов, які сприяють ураженню електричним струмом (дотримання правил техніки безпеки, належний догляд за електрообладнанням, інструментами, спецодягом, інструктаж); другі — полягають у виявленні сприятливих для виникнення електротравм моментів. Зниження швидкості психічних реакцій, уваги, повторні електротравми у одного й того самого робітника змушують думати про його непридатність до роботи з електроприладами. Тимчасово непрацездатними треба вважати людей з опіками, саднами на руках. Категорично заборонено працювати з електроприладами людям у нетверезому стані.
|