«Цей лікар, який добре розуміє сутність використання системи, яка виключає будь-які силуванні засоби, добре знає, що його кращими помічниками є сестри... Часто вони впливають на хворих ліпше, ніж найкращий лік. Лікар їмможе доручити інколи делікатні завдання, довіряти в Їх руки щастя хворих, і насамперед, звичайно, догляд за цими хворими»
(I.Conally).
ПРО ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ЗАКЛАДУ
Запорукою успішності роботи медичної сестри є любов до своєї професії. У роботі та поведінці вона має бути взірцем високої культури, ввічливості, скромності та акуратності. Такі риси, як співчуття, терпіння, доброзичливість, чесність, рішучість, дисциплінованість, принциповість, повинна виховувати в собі кожна медична сестра.
Стосунки з хворими, його родичами та колегами по роботі мають бути такими, щоб максимально оберігати психіку хворого, вміти стримувати себе в різних ситуаціях, ввічливо, доброзичливо з'ясовувати стосунки з хворим і його родичами. Медична сестра повинна пам'ятати, що її зовнішність має великий вплив на виздоровлення хворого. Є чудовий вислів П. Бейліна про зовнішній вигляд медичної сестри:
«Сестру я визначаю по тому, який у неї халат,—чистий, випрасуваний, накрохмалений, застібнутий на всі ґудзики, значить, такій медичній сестрі можна довіритись. Значить пишається своєю професією, халат одягає, як казкова королева мантію».
Білий халат для медичної сестри — це не просто її робочий одяг, що захищає від забруднення та інфікування, його призначення не можна звузити до енциклопедичного визначення: «Захист лікаря й убезпечення хворого». Це дещо більше: люди в білих халатах відроджують у хворого надію на допомогу, а іноді і спасіння. Білий халат—це своєрідна «візитна картка» медичної сестри, що відображає її фізичну й духовну чистоту Він повинен бути ідеально чистим, випрасуваним, відповідати зросту і розміру медичної сестри, без прикрас. До білого халата не слід пришпиляти значки, заповнювати кишені громіздкими предметами, Він повинен створювати приємне враження своєю акуратністю та скромністю. Білий халат ще визначає,—і це дуже важливо,— місце медичної сестри в житті В цьому його моральний зміст.
Форма робить солдата—солдатом, офіцера—офіцером, моряка—моряком, медичного працівника—медичним працівником. А з того, як її носять, судять про гідність людини.
Білий халат.. Схильність медицини до білого кольору пояснюється не тільки підвищеною властивістю білого кольору сигналізувати про забруднення. З білим кольором історично пов'язане уявлення про чистоту і святість, уявлення про біле і чорне—уявлення про демонізм і смерть. Це уявлення про біле й чорне успадковане від древніх греків. Біла туніка була символом божественності і мудрості.
Сам вигляд білого халата та зовнішній вигляд медичної сестри пом'якшує страждання хворого, дарує йому надію. Медична сестра повинна бути взірцем чистоти та акуратності. Її робочим одягом є халат, шапочка або косинка, тапочки. Халат має застібатися ззаду, а шапочка чи косинка повністю прикривати волосся. Для роздавання їжі та годування важкохворих має бути інший чистий халат. Виходячи за межі лікарні або відвідуючи санітарний вузол, медична сестра повинна знімати халат. Перед кожною маніпуляцією, годуванням важкохворих слід добре вимити руки з милом. Деякі процедури (клізми, промивання шлунку, внутрішньовенні ін'єкції і інші) медична сестра повинна виконувати в гумових рукавичках.
У дитячих хірургічних відділеннях або пологових будинках медична сестра повинна постійно носити маску.
Медична сестра, прийшовши на роботу, повинна вдягнути чистий, спеціально призначений для роботи одяг, а вже поверх нього,—білий халат. І медичні сестри, які працюють за велінням серця, за покликанням,—одягнувши білий халат, відчувають, щ& вони вже інші, не такі, які були до цього, вони виділяються від Інших, усвідомлюючи те, що вони є потрібними людям у найважчу хвилину їхнього життя. І від цього усвідомлення навіть хода стає впевненою, спокійною, тихою. Медичні сестри, які працюють в дитячих палатах пологових будинків, не повинні носити годинники, прикраси в вухах, на руках, пальцях рук. Це пояснюється тим. що прикрасами можна нанести травму дитині, крім цього, під браслетами, перстнями, годинником, навіть і після ретельної обробки, залишається життєздатною мікробна флора. Бажано було б обходитись і без манікюру, так як під лаком проходить накопичення бруду і мікроорганізмів.
Неприємне враження справляє медична сестра, якщо від неї чути сильний запах духів, часнику чи цибулі, а також неприємний запах з рота в результаті недотримання чистоти порожнини рота, каріозних зубів, захворювання носоглотки чи шлунка. Необхідно дотримуватись питань профілактики захворювань та особистої гігієни.
Небайдужими до зовнішнього вигляду медичної сестри є діти, особливо хворі діти, у яких є загостреним сприйняття зовнішнього світу. Погодьтеся, що далеко не приємні асоціації виникають, наприклад у 3—4-х річної дитини, до якої наближується дуже нафарбована жінка-лікар чи медична сестра: чорні круги навколо очей, густо нафарбовані губи, яскравочервоні довгі нігті...
Крім цього, ми не повинні забувати те, що діти беруть приклад з обслуговуючого персоналу. Тому, медична сестра, яка працює з дітьми, не повинна мати дефектів мови: неправильної вимови слів, заїкання і т. д.
До етичних питань відноситься І власна репутація медпрацівника. Ця репутація має бути бездоганною.
Чи може хворий повірити у слова медичної сестри, що переконує його у шкідивості куріння чи зловживання алкоголю, якщо від неї чути запах нікотину чи алкоголю.
Відмова від куріння і алкоголю—прямий обов'язок кожного медичного працівника, незалежно від його службового положення, звань, наукових і інших заслуг. Якщо медичний працівник не в стані відмовитись від цих шкідливих звичок, то він повинен знайти в собі сили і мужність не демонструвати Їх хворим. Перш за все,—це особистий приклад.
Фельдшер, акушерка чи медсестра мають бути на висоті і в сексуальному відношенні. Іноді в процесі збору анамнезу, при проведенні психотерапевтичних бесід приходиться виясняти різні проблеми статевого характеру. Тут необхідно проявляти чуйний і
тактичний підхід до хворих, поведінка усіх медпрацівників в таких ситуаціях має бути бездоганною.
Вже давно помічено: якщо у медичної сестри халат чистий, вона І навколо себе бруду не потерпить, буде суворою до інфекцій. Не буває так: халат виблискує, а під нігтями—траур. Чистота—релігія медицини.
Хто вміє стежити за собою, той не допустить недбайливості, неохайності, хворі в того доглянуті.
А може бути й таке: форма заради форми. Скурпульозна увага до свого зовнішнього вигляду переходить у педантизм, самоціль, у кокетування. Вирядиться і вже боїться братися за «чорну» роботу, хоча й належить їй цю роботу робити. Бувають неохайні, але досвідчені й чуйні медичні сестри, а бувають акуратні й підтягнуті недоброзичливці.
Халат—наче прикриття. На неукові і злій людині такий халат—маскування, Ми говоримо: «Пляма на білому халаті», а маємо на увазі пляму на совісті. Ми говоримо: «Бережіть честь халата», а маємо на увазі вірність обов'язку і чистоту душі.
При спілкуванні з хворими, виконанні маніпуляцій (часто неприємних і болісних), медична сестра повинна уміти відвернути увагу хворого від тяжких та неприємних думок, враховуючи індивідуальні особливості пацієнта та його стан в даний момент:
одного пацієнта треба заставити потерпіти, іншого зацікавити якоюсь розповіддю і т. д. Часто хворі запитують у медичної сестри про свій діагноз та прогноз. Ніколи не можна повідомляти хворого про наявність у нього невиліковного захворювання, а відносно прогнозу—завжди треба висловлювати впевненість в сприятливих наслідках. Правда, при цьому не варто переконувати тяжкохворого у тому, що недуга його «дріб'язкова», так як хворі часто непогано знають характер свого захворювання і при занадто оптимістичних відповідях часто втрачають довіру до персоналу. Краще відповісти приблизно так; «Звичайно, хвороба Ваша нелегка і лікуватися доведеться довго, але врешті— решт все буде добре!»
Хворого необхідно постійно оберігати від психічної травми, яка може погіршити його стан, а в деяких випадках спонукати до відмови від лікування, Інколи хворі стають нетерплячими, підозріливими, негативно відносяться до лікування. В спілкуванні з такими пацієнтами необхідні терплячість і тактовність: треба уміти дохідливе пояснити доцільність та користь тієї чи іншої лікувальної процедури, виконати її по-можливості найбільш щадним шляхом.
Медична сестра повинна чітко і сумлінно виконувати всі призначення лікаря, дотримуючись певної послідовності та часу виконання окремих маніпуляцій. Адже призначаючи час та періодичність введення медикаментів, лікар враховує тривалість їх дій та можливість комбінації з іншими препаратами.
3 цих же міркувань медична сестра не повинна самостійно відміняти призначення лікаря або робити щось на свій розсуд, як наприклад: хворий з виразкою шлунка попросив у медсестри теплу грілку на ділянку епігастрії, мовляв, він часто користувався таким засобом вдома і це дещо полегшувало йому біль. Не сказавши нічого лікарю, не подивившись на результати допоміжних методів обстеження (низький гемоглобін, наявність захованої крові у калі), медсестра виконала прохання хворого. В результаті—шлункова кровотеча і необхідність хірургічного втручання. Часто в стані хворого наступає погіршення, але при цьому не повинно допускатися панікування чи розгубленості: всі дії медичної сестри повинні бути чіткими та впевненими. Щоб не сталося (кровотеча, аритмія, колапс і т. д.), недопустимо, щоб хворий бачив перелякані очі та чув тремтячий голос або голосні, на все відділення викрики: «Швидше, хворий задихається!» і т. п. Якою б тривожною не була ситуація, голоси повинні звучати тихо і спокійно хоча би тому, щоб не порушувати спокій інших пацієнтів. Тиша у відділі повинна бути постійною—ніякі ліки не допоможуть хворому, якщо він дратується і не може заснути через голосну розмову, тупіт ніг у коридорі.
Окрім контакту з хворими, медичній сестрі досить часто доводиться спілкуватися з їхніми родичами та близькими людьми. При цьому теж необхідно враховувати багато факторів. Приховуючи від хворого наявність у нього невиліковної недуги або погіршення його стану, медичні працівники зобов'язані в зрозумілій і доступній формі повідомити про це його родичам. Але і серед них можуть виявитися хворі люди, в розмові з якими потрібно уміти проявити обережність та тактовність. Перед розмовою з відвідувачами необхідно порадитися з лікарем, а інколи (якщо це можливо) запитати хворого, про що можна повідомити їм, а про що краще змовчати.
Медична сестра просто зобов'язана бути завжди витриманою, привітною, ніколи не забувати про усмішку. Жодні особисті неприємності не повинні «відбиватися» на її роботі, в її тоні при розмовах з колегами та хворими. Недопустимими є надмірна сухість та офіційність, легковажні жарти та фамільярність у .відносинах з пацієнтами. ,
Поведінка медичної сестри повинна викликати повагу до неї, довіру, створювати у хворих впевненість, що вона все знає і все уміє, що їй можна довіряти своє здоров'я і життя. і
«... В палату входите така ласкава,
Неначе світла, росяна весна.
І біль у нас одразу затихає,
А в серці кожного надія ожива...»
Нехай про кожну з вас, медичні сестри, хворі пишуть вірші, подібні до цього. Ніколи не забувайте, що у вашій праці завжди потрібно мати час на приязнь, «чарівне» слово, на усмішку, яка е музикою душі для хворих; а ще завжди треба мати час на милосердя.
|
