ВИХОВНИЙ ЗАХІД

4-А КЛАС

Тема :Тепло отчого дому

Тема : Її життя - сонячний промінь. М. Олійник “Лесина доля”, Леся Українка “Давня весна”.

Мета : Розширити і поглибити знання учнів про велику українську письменницю і поетесу Лесю Українку. Розвивати вміння сприймати та аналізувати поетичні твори; вчити відчувати красу художнього слова, розвивати творчу уяву, фантазію, зв’язне мовлення. Виховувати любов до рідної мови, її багатства.

Обладнання: портрет Лесі Українки, фотографії, вибрані твори Лесі Українки, “Дерево життя”, запис пісні на слова Лесі Українки.

Хід уроку.

І.Організація класу до уроку.

1) Повторення раніше вивченого матеріалу.

- Пригадайте, як називається розділ, над яким ми працюємо на уроках читання?

- Із творами яких письменників та поетів ви вже ознайомилися?

- Над чим працювали на попередньому уроці?

- Назвіть дійових осіб оповідання.

- Який Дмитрик?

- Які стосунки між Дмитриком, Гаврилком і Марійкою?

- Чи справді Дмитрик повністю підвладний Гаврикові?

- Кого звинувачує Дмитрик у тому, що сталося?

- Дуже цінною рисою характеру Дмитрика є самокритичність. Що вирішує хлопчик у лікарні?

- Як, на вашу думку, склалася доля Дмитрика?

Оцінювання активних учнів.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу і первинне його закріплення.

1.Повідомлення теми і мети уроку.

- На сьогоднішньому уроці ми познайомимося із творчістю ще однієї видатної поетеси України Лесі Українки:

У нашім класі на столі

Портрет стоїть у рамі.

Він всім знайомий –

І мені, й татусеві, і мамі.

З портрета дивиться на нас

Землячка-поетеса.

Це гордість нашої землі

Нескорена, незламна Леся.

- Саме ім’я Леся Українка – наче символ України. Воно викликає в нас світлі почуття радості від зустрічі з талановитою людиною, яка настільки любила свій народ, що взяла собі псевдонім Українка. Її життя – сонячний промінь – так звучить тема сьогоднішнього уроку. На уроці читання ми вже ознайомилися з її віршами. Сьогодні поглибимо знання про життя і творчість Лесі Українки. Ви самостійно вдома читали про поетесу і підготували невеличкі розповіді про її життя. Тому і пропоную працювати по групах: інформатори, знавці поезії, художники.

- Інформатори, коли ви будете розповідати, то не повторювати сказане попереднім, а додавати нові відомості. А ви, уважно слухайте товаришів і доповнюйте їхні відповіді.

2. Розповіді учнів про Лесю Українку.

- Яку назву дала Леся своєму першому віршу?

3. Доповнення вчителя.

Ім’ям Лесі Українки названо вулиці, театри, школи, бібліотеки. Центральний музей Лесі Українки знаходиться в Києві. Пам’ятники поетесі споруджено в Києві, Сурамі, Ялті, Луцьку, в одному з міст Канади.

Оцінювання учнів, виставлення оцінок!!!

- Діти, мені приємно, що ви уважно ознайомилися з життям Лесі Українки, багато чого довідалися про неї.

- А тепер, оскільки ви працювали вдома зі збірочкою “Вибрані твори” Лесі Українки, послухаємо, як ви знаєте її поезію. Ви вже читали її вірші в попередніх класах, може хтось на сьогодні вивчив якийсь інший вірш, який найкраще сподобався?

4. Читання учнями віршів.

5. Слухання пісні “Колискова” на слова Лесі Українки.

- Як бачимо, що Леся Українка була дуже талановитою. Вона писала оповідання, казки для дітей, драматичні твори, вірші, серед яких є і чудова колискова. А колискова – це дуже лагідна, ніжна, мелодійна пісня, яку співає жінка або матір над колискою своєї дитини. “Колискову” Леся Українка написала у 1890 році. На музику “Колискову” поклав композитор Яків Степовий. Я пропоную послухати уривок із цієї пісні і подумати, яку картину ви б намалювали і якими ви уявляєте дійових осіб?

6. Робота з підручником. Розгляд учнями портрета Лесі Українки.

-Як зображено поетесу? Який у неї вираз обличчя, положення рук? (Леся зображена молодою дівчиною. Вона стоїть спокійно, дещо замріяно. Скромна зачіска, високе, благородне чоло, сіро-блакитні очі. Одяг підкреслює її прихильне ставлення до народного вбрання: тонка червона стрічка у світлому волоссі, вишитий комірець, разки намиста).

-Що вона тримає у руках? (Однією рукою Леся піднесла до обличчя букетик ніжних квіток, а другою - притискує до грудей книжку. Це підкреслює тендітність, ніжність дівочої постаті й водночас потяг до знань.

-На малюнку ми бачимо гармонію кольорів. Леся Українка дуже любила природу, особливо весняну, коли все зеленіє, буяє квітом.

7.Фізхвилинка.

8.Слухання вірша. Учитель читає вірш напам’ять.

-Які дві картини протиставляються у вірші?

(Прихід пахучої, буйної весни і стан поетеси).

9.Мовчазне читання учнями.

Завдання: 1 група – які слова вживає поетеса для характеристики весни? (весела, щедра, мила, промінням грала, сипала квітки).

2 група – Про що свідчить вислів “весна летіла...”, мов стокрила...”? (Весна настала дуже швидко).

3 група – чому так багато дієслів використовує поетеса? (Все у русі, стан природи змінюється на очах).

10. Вибіркове читання.

-Зачитайте слова, де описано прихід весни.

-Як показано зміну настрою героїні від спілкування з природою? А який настрій був у поетеси? Як про це сказано у вірші?

11. Читання парами.

-Як ви думаєте, чому вірш названо “Давня весна”, а не просто “Весна?” (Враження від весни, яку згадує поетеса, було таким сильним, що воно не забулося і через багато років).

ІV. Заключна частина.

Творчість Лесі Українки дуже багата та різноманітна. Всі її поезії свідчать про велику любов до рідної землі, її вболівання за долю свого народу. Вона любила пісні й музику свого народу, його звичаї, вбрання, на голові носила віночок. А, оскільки, Леся Українка дуже любила квіти, то ж сплетімо сьогодні з вами віночок у пам’ять про неї.

-Вважалося, що віночок може захистити молоду дівчину. У ньому кожна квіточка ніби оберіг від лиха, від нечистої сили і щось символізує. До Лесиного віночка вплетемо барвінок – символ пам’яті й вдячності поетесі. Вплетемо маки – квіти краси і молодості; ромашки – квіти кохання і миру; волошки – простоти і ніжності.

-А тепер подивіться на чудові стрічки у віночку. (Зелені стрічки уособлюють життя, коричневі – рідну землю, сині – небо і воду, жовті – сонце, червоні – молодість і красу).

(Вінок покладається біля портрета юної Лесі Українки, обрамленої в рамку).

V. Підсумок уроку.

-Діти, подивіться на символічне дерево, життя і творчість поетеси. Поки ви ще не все знаєте про життя і творчість Лесі Українки, тому і листочків на дереві небагато. Будете зростати ви, буде поповнюватись і кількість листочків на дереві. А поки поясність, що означають ті дати, які написані на цих листочках.

25 лютого 1871 р. – народилась у м. Новограді-Волинському Лариса Петрівна Косач, майбутня видатна українська поетеса Леся Українка.

1880 р. – у дев’ятирічному віці Леся написала свій перший вірш “Надія”. Цей вірш її мати, відома українська поетеса Олена Пчілка, підписала псевдонімом Леся Українка).

1890 р. – Леся Українка написала вірш “Колискова”.

1893 р. – було надруковано першу збірку поезій Лесі Українки під назвою “На крилах пісень”.

1 серпня 1913 р. – у Грузії в м. Сурамі померла видатна українська поетеса Леся Українка.

Леся Українка – славна дочка України. Вона любила рідну Україну і служила їй своїм палким словом. Ми з вами – земляки славетної поетеси. Ми живемо в Україні. Це наша Батьківщина, наша рідна земля, яку палко любимо.

VІ. Домашнє завдання.

Дякую за підготовку до уроку, за ваші знання, відповіді, за розуміння поезії, за вашу любов до Лесі Українки, яку ми сьогодні відчули.

Вивчити напам’ять вірш “Давня весна”. Уміти розповідати основні події з життя Лесі Українки.

Тема : Знання – це скарб, а вміння вчитись – це ключ до нього.

Мета : Дати дітям уявлення про те, що у школі здобуваються знання, необхідні всім людям у житті, і що знання – це великий і неоціненний скарб, який робить людину сильною, а вміння вчитися – це той ключик, який відкриває скарб і дає людині світло. Розвивати пізнавальні інтереси. Виховувати повагу до школи.

Обладнання. Семипелюсткова квітка – це кольори веселки. В середині квітки слова: “Веселковий світ знань”.

Червона пелюстка – читання, основа навчання: “Хто багато читає – той багато знає”.

Жовтогаряча пелюстка – це рідна мова, письмо: “Хто грамоти вміє – той добро жне і сіє”.

Жовта пелюстка – математика: “Математика – гімнастика для розуму”.

Зелена пелюстка – це зелений світ навколо нас, довкілля: “Весна красна квітками, а осінь – плодами”.

Блакитна пелюстка – це світ прекрасного, світ музики: “Музика без язика, а людей скликає”.

Синя пелюстка – фізкультура і спорт: “У здоровому тілі – здоровий дух”.

Фіолетова пелюстка – це праця, художня праця: “Праця людину годує, а лінь – марнує”.

Хід уроку

Учитель. Дорогі діти, ось ви у школі, на першому уроці. Вітаю вас з Днем знань, який сьогодні святкує наша Україна. Саме сьогодні у вас радісний день – ваше перше шкільне свято. У всіх містах і селах почався новий навчальний рік, який поведе учнів у дивовижну Країну Знань. І ви стали учнями, дорогі мої першокласники. Школа радісно вас зустріла і усміхається всіма віконцями до своїх любих дітей. Подивіться, який гарний клас, які чистенькі парти. Тут ви будете навчатися, дружити, відпочивати. Крім цього, школа – це не лише те приміщення, до якого ви щойно зайшли, це велика країна Знань, країна дитинства і юності. Ви побачили, що тут навчаються не лише маленькі діти, а й старші учні. Всі школярі одержують відповідні знання, які просто необхідні для кожної людини. Знання - це все те, що людина вміє, знає, навчилася робити.

Знання – ось як це сонечко. А що дає сонечко? Воно дає світло, світло науки і тоді людина вміє читати, писати, рахувати. А як немає сонечка, тоді наступає ніч, тьма, людина не вміє читати і писати, і їй важко жити. Тому ось це сонечко дає кожному з вас свій промінчик. Цей промінчик воно дарує Христині і гладить її голівку. А ти, Христино, що можеш розказати, щоб сонечко тебе запам’ятало і зігріло. (Дівчинка розповідає про себе). А ви, діти, постарайтеся не випускати зі своїх рук світлий промінець і йти по ньому до світла знань. От сонечко подарувало вам свої промінчики, а ви повинні йти по них до сонечка, до знань. А як йти? Потрібно наполегливо працювати, старатися, трудитися так, щоб найбільше знати, щоб здобути міцні знання, бути освіченим, знаючим, розумним і добрим. Крім цього, до всіх знань, які ви здобудете, ще треба додати любові і доброти, щоб розум і знання приносили і вам, і всім людям на Землі щастя і радість. А тепер

Сонце в мандрівку нас закликає,

Про дорогу веселу оповідає.

Ідіть, мої любі, під ноги дивіться,

Травам і квітам ніжно поклоніться.

Несіть же їм ласку у кожній долонці.

Разом з промінням веселого сонця.

Хай же мандрівка казкою стане,

Про неї розкажете татові й мамі.

І запрошує воно нас на велику галявину, де росте багато гарних квітів. Але одна серед них – незвичайна, це квітка – семицвітка, у якої закриті пелюстки. Діти, давайте попросимо, щоб сонечко і квіточці дало світла. (“Сонечко, дай світла!”). Ось своїм промінчиком воно доторкнулося до пелюсточки і вона розгортається. Та тут щось і написано. (Вчитель читає з пелюстки: “Хто багато читає – той багато знає”). Все зрозуміло, це квітка–семицвітка, назвала нам один із скарбів, з яким ми повинні познайомитися і оволодіти ним.

-Хто знає, що таке скарб? (Це велике багатство, яке допомагає людині в усьому, живе в достатку). І от читання, що є основою навчання, - є одним із цінних скарбів, маючи який людина легко може пізнати світ, а книга все вам сама розкаже і допоможе мандрувати по землі і навіть до зірок. З нею ви можете всюди побувати, бо книга мудра і багато знає, вчить людину, як на світі жити.

От уявіть собі, що ви голодні, а стоять багато різних баночок, на яких немає малюнків, лише написані слова, а читати ви не вмієте. Грамотна людина прочитає і зрозуміє, що можна вживати в їжу, а чого в жодному разі не можна їсти, тому що це не їстівний продукт, а отрута. А неграмотна почне пробувати все на язик і легко зможе отруїтися. Або, наприклад, ви загубилися в лісі, а як з нього вийти, ви не знаєте, що робити? Грамотна людина знає, як орієнтуватися на місцевості, цього її в школі навчили, а неграмотна довго блукатиме. І таких прикладів можна навести дуже багато.

Я сподіваюся, що найближчим часом ви навчитеся читати і ці маленькі книжечки, які я вам подарую, ви будете читати самі своїм меншим братикам і сестричкам.

А тепер сонечко доторкнулося ще до однієї пелюстки. Вона також розгортається. (Вчитель читає прислів’я з пелюстки).

Хто навчиться грамотно писати,

Тому всі відкриються путі.

Зможе він багато розказати

Й допоможе іншим у житті

Той, хто рідну мову поважає.

Живучи у рідному краю,

Той усі вершини подолає

І не зрадить матінку свою.

Рідний, рідна, рідне – корінь роду, народу.

Рідна мама, рідний тато, рідна земля і рідна Україна, рідна мова, рідна школа.

Святі слова тримають нас на світі і вчать любові до берегів, між якими з віків у віки тече ріка нашого народу, нашої нації, нашої України! Мову, так саме рідну мову українці поставили в один ряд з такими словами як мама і Україна. Ми, українці, - нація, яка споконвіку прагне багато знати. Ми відроджуємося, живемо, ростемо і дужчаємо, воскресаємо з вічності. І от саме рідна мова – це неоціненний скарб, який має людина. Діти, пам’ятайте, що рідну мову ми повинні не тільки любити, але й вивчати і берегти, як зіницю ока. Бо інакше може загинути наш народ, наша нація. Тому я обіцяю, що на уроках рідної мови ми будемо вчитися грамотно писати і вчитися культурі спілкування, бо хто рідну мову забуває, той у грудях не серденько, а лиш камінь має. Пам’ятайте про це!

(вчитель розгортає жовту пелюстку і читає прислів’я).

І сувора, й солов’їна Математика – країна,

Праця тут іде завзята, вмій лиш спритно рахувати.

Вмій лічити, додавати, порівнювати, віднімати,

Вмій кмітливо все збагнути – у відповіді першим бути.

У наш час, щоб керувати і сумлінно працювати,

Треба в школі дуже добре математику вивчати.

Щоб побудувати гарний будинок, майстер повинен чітко знати його висоту, ширину, площу, його правильно розмістити, щоб люди добре і зручно в ньому жили.

Чи зручно вам сидіти за партами, бо вони правильної форми. Щоб їх виготовити, люди користувалися математичними обчисленнями.

(Вчитель розгортає зелену пелюстку і читає прислів’я).

Земля – це найбільше диво,

Бо оточує нас дивосвіт.

І довкілля таке красиве

Всіх приваблює з юних літ.

Все в гармонії в цьому світі:

Квіти, птахи і зірки.

Тож природу потрібно любити,

І другом їй бути завжди.

Кожну річечку і озерце

Не забруднюй, а очищай.

Полюби і прийми до серця,

Бережи зелен світ і знай!

Від сьогодні ви не просто учні-першокласники, але й юні захисники природи. Ці емблеми, будуть свідченням цього.

(Вчитель розгортає блакитну пелюстку).

Головне завдання – всім здоровим бути,

Мусиш сам подбати – і не вередуй.

Тож про фізкультуру як же нам забути?

Дух і волю, тіло вправами гартуй!

І зарядку треба нам щодня робити,

Й бігати, стрибати – всім потрібен рух!

А без цього, діти, в світі не прожити.

Лиш в здоровім тілі є здоровий дух.

Фізхвилинка.

Встаньте, діти, посміхніться,

Землі нашій поклоніться

За щасливий день вчорашній

І до сонця потягніться,

В різні боки похиліться,

Веретеном покрутіться.

Раз присядьте, два присядьте

І за парти тихо сядьте.

(Вчитель розгортає синю пелюстку).

Всіх людей краса єднає,

Щастя, радість нам дає

Всяк від радості співає –

І такі уроки є.

Всіх тут музики навчають.

Лунай, пісенний дивограю!

Нотки весело стрибають,

Ну, а ти їх заспівай.

(Вчитель розгортає фіолетову пелюстку).

Мала бджола, а й та працює!

Тому і ти живи в труді,

Бо труд годує, лінь – марнує.

Працюй – не будеш у біді.

Привчай до праці руки, друже,

А голові давай знання.

Майстерності навчайся дужче,

Будь наполегливим щодня.

Ще вчися гарно малювати,

Бо в світі стільки є краси,

Щоб світ у фарбах передати

І людям цю красу нести.

Отож, ви розумієте, для чого прийшли до школи? Щоб оволодіти цінним скарбом – знанням з кожного предмету. Та не тільки потрібно одержати відповідну суму знань, а й неодмінно навчитися вчитись. Це вміння знадобиться вам й надалі, тому що процес навчання безперервний. Вік живи – вік учись, - каже народ. Вміння вчитися – це і є той ключик, який відкриває людині скарби знань. Тому ніколи не кажіть не вмію, а кажіть – навчусь! Вам у школі допоможуть учителі. Вони вас люблять і будуть навчати, щоб ви стали порадними, розумними і добрими та мудрими людьми.

-Давайте поміркуємо, чому школу ми називаємо Країною Знань? (Тому, що школа турбується про всіх дітей, дає знання і як мама, вона хоче, щоб усі діти виросли розумними, здобули міцні знання, щоб їм у житті було легко).

-А тепер поміркуйте, чому знання порівнюють зі скарбом?

(Бо хто в житті здобуде міцні знання, той буде всюди перемагати, у нього буде сила, мудрість, розум, він зможе і словом переконати кожного, довести свою правоту і перемогти).

Тому знання – це світло і це – великий скарб, маючи який, людина завжди здобуватиме перемоги, чудово буде жити, усе буде вміти, ніколи не буде бідувати. А у школі діти здобувають знання, вчаться творити, розкривають свої таланти і здібності. І от від сьогодні 12 років підряд ви будете йти світлою, радісною і щасливою дорогою до школи, де здобуватимете знання, гарно вчитиметесь. Бо ж всім відомо, що Знайко по дорозі біжить, а Незнайко в бур’янах лежить. Ось і закінчилась наша перша мандрівка до чудової Країни Знань, де відкрився перед нами цінний скарб, скарб добра, краси, любові, до барвінку в чистім полі, до маленької пташини, до червоної калини. Хай наша велика шкільна родина буде багата і великим добром, і добрим здоров’ям і піснею, і злагодою, і сімейним теплом. У добрий час вам!

Пісня “Добрий день”

Вчитель: Ще раз доброго дня вам, дорогі наші батьки, гості. Ми раді вітати вас у нашому класі. І вже стали традиційними наші з вами зустрічі напередодні весняного свята, бо, як знаємо, тільки завдяки нашим спільним зусиллям, сім’ї і школи, ми можемо виховати справжніх людей. А починається кожна людина із знання свого родоводу. Корені кожного з нас починаються з батьківської оселі, взявши у спадок усе найкраще – мамину пісню, чистоту мови, любов до отчого краю, святе ставлення до хліба, родовідних традицій і обрядів. Куди б доля не закинула, ми неодмінно, нехай у спогадах, повертатимемось до незрадливого вогника – батьківської хати.

Отож, дорогі наші рідні, ми запрошуємо вас на наше родинне свято на тему “Тепло отчого дому”.

Рідні мами, рідні тати!

Ми вітаєм вас на святі!

Ми вас любим щиро-щиро,

Вам бажаєм щастя й миру.

Ви нас теж любіть, рідненькі,

Бо ми діти дорогенькі,

Хочем бути на вас схожі

І як ви, такі ж хороші,

Хай же наше добре слово

Розцвітає веселково.

Вчитель: Кожна мати, кожен батько вчать свою дитину любити рідний край – місце, де народився, вчать любити рідну хату.

Прилинь, прилинь до рідного села,

Приїдь, приїдь, тебе чекає хата

Тут вишня соловейком зацвіла

І в нього будуть солов’ята.

Прилинь, хоч в гості до Зелених свят,

Візьми дітей, нехай дитина знає,

Що і вночі маленьких солов’ят

Своєї мови батько научає.

Прилинь додому в солов’їний день,

Хай зрозуміє тут твоя дитини:

До дідових і бабиних пісень

Подібна дуже мова солов’їна.

Не скупіться на теплі слова,

У світі так мало тепла,

Лиш від рідної хати,

Та від лагідних рук мами й тата.

Коли зміцніють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму й тата.

Та встигни добре слово їм сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.

Вчитель: Материнське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися за долю своїх дітей усе життя. Якби могла, сонечко прихилила б...

У гніздечку у рідненькім пташинім

При батечку і при неньці весело дитині

Птах пташкам в тихім кутку гніздечко звиває,

Пухом стелить, пісеньку співає.

Рідний батько, рідна ненька хоч би й умлівали,

Ще б дитині хліб добули, зірку з неба зняли,

Хоч у вирію небо краще, сонечко тепліше

Пташка в рідний край вертає, бо тут їй миліше.

І ти, синку, погуяєш соколом в чужині

Аж побачиш, нема краю, як в рідній країні.

І ти, доню, найдеш долю між людьми і втіху

Та все ж гадка літатиме у хатину рідну.

Всюди гарно, всюди славно, всюди добрі люди,

Ліпше, як батька, неньки вам ніде не буде.

Вчитель: Птахи й ті повертаються з-за далеких морів до своїх гнізд. Сотні віків, німі, безсловесні, щовесни вони летять у рідні краї. Їх кличе голос життя. Там десь, за тисячі верст, на них чекають нехай напівзруйновані, але рідні гнізда. А ми ж таки люди. В нас не тільки інстинкт, а й розум. То чому ж ми маємо забувати про гнізда свої? То ж нехай же стоїть під суворим небом наша рідна батьківська хата, нехай красується в живому цвітінні соняшників і мальв, у барвистому полі веселки.

Пісня “Смерекова хата”

Вчитель: Отже, батьківська хата є символічним Берегом Дитинства, звідки ми йдемо у широкий світ. Люди, які живуть, або колись жили чи є вихідцями батьківської хати, становлять наш родовід, нашу рідню, далеку й близьку.

Родина, дорога родина!

Що може бути краще в світі цім?

Чим більше дорожить людина

За батьківський і материнський дім?

Де в шумнім гомоні і в кожнім слові

Все сповнене любов’ю, а не злом?

Де можна більше зачерпнуть любові?

Де взяти більше доброти?

Як в материнськім ніжнім слові,

Як з батька щедрої руки.

Отож зібралися ми нині

На святі нашім гомінкім,

Щоб поклонитися родині

І побажати щастя всім.

Пісня “Роде наш красний”

Ми хочемо радо привітати

Бабусь з дідусями, сестер, братів

Ну і, звичайно, наших любих

І дорогих усім батьків.

Давайте хоч би на хвилину

Забудем клопоти усі

І об’єднаємось в міцну родину

І заспіваємо пісні.

Пісня “Я щасливий”

Вчитель: Перші поняття про щастя, добро і ласку нерозривно пов’язані з рідним домом і його берегинею – мамою. А її колискова пісня звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні. З колискової пісні починається потяг людини до добра і творчості.

Одна Батьківщина, і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Чи можна забути цю пісню,

Що мати співала малому, коли засинав,

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав.

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спраглий, води...

Без рідної мови, без рідної мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

Вчитель: А зараз я попрошу вас матері, щоб хтось із вас заспівав колискову пісню, яку колись ви співали своїм дітям.

(Батьки - мама співає колискову).

Вчитель: Шановні гості! Особливо ніжно і тепло мені хочеться привітати всіх наших бабусь, які присутні на святі, і тих, що не змогли прийти. Тому, що всі ми починаємося з них, тому що наші бабусі – найкращі, найлагідніші, найкрасивіші, найніжніші та ще багато-пребагато, най-най-най.

Дай, бабусю, поцілую,

Сивину твого волосся,

Теплим диханням зігрію

Снігом вибілені коси,

Може і на них розтане

Лоскотливий іній срібний,

Мов химерні візерунки

На замерзлій з ночі шибі.

Вчитель: Дорогі наші бабусі, сьогодні ми хочемо подякувати Вам за Вашу ніжність і тепло, за ваші прекрасні спрацьовані руки, що вміють випікати хліб, гладити по голівці і захищати від біди, а якщо потрібно, виконувати навіть важку роботу. Ми вдячні Вам за Ваше ніжне серце, що зігріває нас теплом ще сьогодні, за лагідну посмішку і щирі, хоч часом засмучені очі. І сьогодні із словами вдячності ми звертаємося і до вас, шановні дідусі.

Адже саме Ви були для нас джерелом мудрості і справедливості. Хто ж, як не дідусі, навчили нас тамувати біль, і не зважаючи ні на що, впевнено йти до мети. Ви хотіли виховати нас справжніми людьми, що вміють оберігати свій рід, свою Землю. Тому всі ми повинні поважати і вшановувати старших. Їх слово повинно стати законом для всіх нас.

Для вас звучить після “Гей на горі, на Маківці”.

Вчитель: Любі діти! Батько і мати – найрідніші для нас люди, вони вчать нас людських правил. Завжди турбуються про вас. А зараз послухаємо, як ви допомагаєте своїм батькам.

Коли б начальником я стала

Хоч на одну годину,

То я б одразу наказала

Закон ввести єдиний:

У дві святкові й вихідні

Батьків не допускати

Без нас у парк, на стадіон,

До цирку й до театру,

Ще й всюди входи спорядила б

Словами охоронними:

“Вхід без дітей для всіх батьків

Суворо заборонений”.

Ні і мама! Ну і тато!

Наче справжні дошкільнята:

Нічогісінько не знають, смішно і казать комусь,

Бо щодня мене питають

Лиш одне: “Чому? Й чому?

Ти чому образив Лесю?

- А чому отримав двійку?

-А чому прийшов так пізно?

-А чому в шкарпетках дірка?

-Ти чому такий непослух?

-А чому не стелиш постіль?

-Ти чому це вірш не учиш?

-А чому портфель без ручки?

-І чому такий синець?

-Ох, настане мій кінець!

Не пояснити їм ніколи,

Хоч би й дуже захотів.

Треба їх віддать до школи,

Хай питають вчителів.

Вчитель: До цього свята діти підбирали і запам’ятовували прислів’я і приказки про батька, матір і дітей. Вони становлять начебто неписаний збірник правил, яким має людина користуватися у повсякденному житті. Діти, давайте пригадаємо ті прислів’я і приказки, які ви запам’ятали:

-Скрізь добре, а вдома краще.

-Вдома стіни допомагають.

-Добре тому, хто в своєму домі.

-Не навчив батько, не навчить і дядько.

-У батька-задири і син забіяка.

-Який кущ, така й хворостина.

Який батько, така й дитини.

-Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

-У сокола і діти соколята.

-Добрі діти батькам вінець, а злі – батькам кінець.

-Яка сім’я, така й я.

-Який дуб, такий тин, який батько такий син.

-Який кущ, така й калина, яка мати – така й дитина.

-Мати однією рукою б’є, а другою гладить.

Вчитель. Добре. А зараз ми ще проведемо з вами невеличку анкету, щоб батьки побачили і переконалися як ви їх любите.

1. Назвіть дні народження ваших тата і мами.

2. Чи ділитеся ви ласощами з батьками, якщо вас пригостять.

3. Моя мама найкраща в світі, бо вона....

4. Я люблю свого тата за те, що він....

5. Коли б я був чарівником, я зробив би для тата і мами....

Ці анкети передайте своїм батькам.

Вчитель. Три біди є у людини – смерть, старість і погані діти – говорить народна мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна, перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей не можна дім вберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від дітей.

Діти, в четвертій заповіді Божій сказано: Шануй батька і неньку свою, добре тобі буде і довго проживеш на землі”.

То ж прислухаймося до цієї заповіді. Намагайтеся бути чемними, любіть батьків і турбуйтеся про них, не завдавайте їм прикрощів, а як станете дорослими і розлетитесь з теплого батьківського гнізда по всьому світу, пам’ятайте, що батько і мати з нетерпінням чекають вісточки від вас.

Ми любим вас, кохані мами й тати,

Ми вам бажаєм здоров’ячка багато,

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи

І щоб в житті ніколи не хворіли.

Хай Господь дарує з неба

Вам щасливії літа,

Щоб наповнювало завжди

Чашу радощів життя.

Всі ми знаємо, що в серці батька й мами

Ми назавжди лишимось дітьми...

Та сьогодні, все ж погодьтесь з нами,

Перед вами все ще дітлахи.

Хоч часом ми буваємо нечемні

І дуже ви хвилюєтесь за нас,

Але у серці знаємо напевно,

Ми більше радуємо вас

І ніхто не в силі зупинити

Невгамовний плин років

То ж вітання щирі шлють вам ваші діти

Для своїх таких ще молодих батьків

Всі ми хочемо Вас бачити такими

Радісними, щирими і гомінкими,

Хай наповнюється радістю життя

На многії і благії літа.

Пісня “Многії літа”

Вчитель: Ось і наближається до кінця наше родинне свято. Я хочу закінчити його такими словами:

Без матерів немає роду,

Як без води нема життя.

В неволі я спізнала свободу,

Дитино, назавжди затям.

Без роду – племені лиш вітер

Сьогодні – тут, а завтра – там

В його єстві немає віри,

Немає правди на вустах.

Нема без батька батьківщини,

Нема історії без нас.

Одне життя в одній краплині,

В одній секунді - цілий час.

В одній травинці – ціле свято,

У чеснім серці правди стяг,

Лиш тих рід буде пам’ятати,

Хто жив, як рід, собі затям.

Рід великий, край багатий,

Лине пісня з поля.

Будем долю віншувати

Щоб вродила доля.

Щоб дала нам щастя, долю

І живлющу воду,

Нема роду переводу,

І не буде зроду.

Танець “Вальс”.