Тема: Правосуддя України
План
1. На яких засадах здійснюється судочинство в Україні:
а) Законність;
б) Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
в) Забезпечення доведеності вини;
г) Змагальність сторін та свобода в надані ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості;
д) Підтримання державного обвинувачення у суді прокурором;
е) Забезпечення обвинуваченому права на захист.
є) Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.
ж) Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
з) Обов’язковість рішень суду.
В основу будь-якої державної діяльності кладуться визначені законом основні засади, що визначають суть і характер цієї діяльності. Вони є своєрідним дороговказом, з яким мають звірятися органи та посадові особи під час реалізації такої діяльності. Конституція України чітко визначає основні засади, на яких має здійснюватися правосуддя загалом та судочинство щодо будь-яких справ. До них належать:
а) Законність
– засада, що зобов’язує суди і суддів при здійсненні правосуддя керуватися лише законом. Він є єдиним критерієм для рішення суду у справі. При тому суд не має права оцінювати доцільність самого закону. Закон є законом, і оскільки він залишається у силі, не скасований законодавцем, то його необхідно дотримуватися. Славнозвісний юрист і промовець Стародавнього Риму Цицерон, відзначав: „Суддя – це закон, що говорить, а закон – це німий суддя”. Ніякий державний чи громадський орган, політична партія чи рух, посадова особа, якого б високого рангу вона не була, а також окремі громадяни не мають права втручатися у діяльність суду, домагаючись прийняття вигідного комусь рішення.
б) Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і суддею
– засада, що значною мірою реалізує положення ст. 24 Конституції України: громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Рівність усіх учасників судового процесу означає, що вони наділені однаковими правами і мають такі ж обов’язки.
в) Забезпечення доведеності вини
– засада, суть якої полягає в тому, що орган, посадова особа (наприклад, прокурор), в окремих випадках – громадянин, висуваючи офіційне обвинувачення особи у вчиненні нею злочину чи іншого правопорушення зобов’язані довести її вину перед судом. Доки та вина не буде доведена. Особу вважають невинуватою. При обвинуваченні особи у вчиненні злочину діє презумпція не винуватості (від лат. – припускаю, передбачаю).
г) Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості
– засади правосуддя, за якою сторона обвинувачення і сторона захисту позивач і відповідач подають судові докази на підтвердження своїх тверджень і вимог. При тому вони наділені однаковими правами щодо подання доказів, їх дослідження на суді, а також заявлення судові різних клопотань.
д) Підтримання державного обвинувачення у суді прокурором
– засада, яка означає, що розгляду у суді кримінальної справи, в якій обвинувальний акт затверджено прокурором, має відбутися неодмінно з участю прокурора – державного обвинувача. Змагаючись із протилежною стороню – захистом, він доводить судові вину обвинуваченого. Змагаючись із протилежною стороною – захисник ???? доводить судові вину обвинуваченого.
е) Забезпечення обвинуваченому права на захист
– одна з найважливіших засад правосуддя у кримінальних справах. З неї випливає насамперед два важливих як для правосуддя, так і громадян положення. По-перше, обвинувачений у кримінальному судочинстві не є безправним об’єктом владних повноважень органів слідства і суду, а суб’єктом, який наділений широкими правами. По-друге, сам факт пред’явлення особі обвинувачення у вчинені злочину ще не свідчить про її вину. Вина має бути доведена перед неупередженим і об’єктивним судом особами, які висувають і підтримують обвинувачення. Кожна особа, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину або якій пред’явлено слідчим обвинувачення, має право мати свого заявника-адвоката.
є) Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами
. Дана конституційна засада судочинства насамперед передбачає його відкритість для широкої громадськості. Кожен громадянин, який досягнув віку 16 років, має право бути в залі судового засідання, де відбувається розгляд справи.
Насамперед судовий розгляд відбувається у закритому судовому засіданні, коли обставини справи стосуються державної таємниці, закритий судовий розгляд допускається у справах про злочини осіб, які не досягли 16 років, і в інших справах, коли необхідно з’ясувати обставини, які торкаються інтимних (особистих, таємничих) сторін життя осіб, які беруть участь у справі (напр. потерпілих від злочину).
Отже, засоби гласності судового процесу сприяє ще й розвиткові правової свідомості культури населення.
Увесь хід судового процесу має бути відображений у протоколі судового засідання, також запис на магнітну стрічку.
ж) Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду
– важлива конституційна засада правосуддя, що передбачає подання учасниками судового розгляду права подати на рішення суду апеляційну скаргу до апеляційного суду – суду другої, вищої інстанції, яких є підстава вважати, що суд висунув незаконне рішення. Апеляційний суд залежно від обставин, на які посилається скаржник, повністю або частково проводить нове дослідження цих обставин, а також перевіряє чи правильно суд першої інстанції застосував закони. На цій основі і залежно від результатів цього розгляду він має право скасувати оскаржене рішення суду і постановити нове рішення або залишити скаргу без задоволення.
Засада апеляційного оскарження рішення суду повною мірою ще сьогодні не діє, оскільки ще не створені апеляційні суди. До завершення судової реформи в Україні зберігається чинний касаційний порядок оскарження рішень суду.
з) Обов’язковість рішень суду
як конституційна засада судочинства і правосуддя вимагає, щоб кожне рішення суду, що вступило в законну силу, було виконано у суворій відповідності з ним. Рішення суду, що вступило в силу, є законом щодо конкретної справи, і воно підлягає виконанню так само, як і закон, на основі якого прийнято це рішення. Пригадаймо вислів Цицерона: „Суддя – це закон, що говорить...”.
використана література.
Василь Нор, Петро Стецюк, „Конституція – основний закон України”. Кальварія, 1996
|
