| “Стихійне лихо, метеорологічного походження”
Сель небаченої сили.
Це небезпечне природне явиoе, властиве деяким гірським районам нашої країни…
Сель, зародившись високо в горах, починає швидко просуватися по дну крутої гірської ущелини. Захоплюючи нові маси кам’яних уламків, він стає таким могутнім і нестримним, що легко пересуває по дорозі великі брили і котить валуни завбільшки як сніг сіна чи навіть будинок.
Сель звичайно йде валом. Наштовхнувшись на перепону, він зупиняється, але ненадовго. Згори потискують нові мами води і грязі, вал нарощується. Затор проривається, і ще могутніша грязьо-кам’яна лавина зривається з місця нестримним потоком рине вниз, нищить усе на своєму шляху. Буває так, що сель наполовину складається з води, а решта в ньому – грязь і каміння.
“Біля моїх ніг річище потоку, близько 8 метрів завглибшки і 25 метрів запвширшки. було майже сухе, незважаючи на грозу. Але на схилі гори я побачив величезну чорну масу, що сунула, мов стіна. Це був сель, який ішов з гір, і мені пощастило спостерігати в усій його силі.
Сель, що сповзав крутосхилами, незабаром опинився біля мої ніг. Це була рідка, мов бетон, суміш суміш із землі та кам’яних брил найрізноманітнішої величини. Сель котив поперед себе великі брити, іноді 5-6 кубометрів за об’ємом. Ці камені то мчали пару хвилин, то їх поглинала маса, що йшла позаду, як тільки вони натикались на якусь перепону. Тоді на зміну їм виступали інші камені, вони деякий час котилися попереду, а потім їх поглинав потік…. Він натирав іззаду, і рівень селю підіймався заввишки до 7 метрів. Маса долала перепону чи, проходячи над нею, захоплювала й масу своїм страшним напором…” – розповідав очевидець селю в Альпах. Це – прикладу невеликого селю. Та бувають селі величезних розмірів. Вони проходять десятки кілометрів і виносять з гір сотні тисяч і навіть мільйони кубометрів твердого матеріалу.
Селі виникають у горах Кавказу, Азії, Сибіру, Далекого сходу, в Альпах, Карпатах і Кордільрах.
Цунамі
-Цунамі, що це таке?
Багато хто справді не знає, що означає це слово, але мешканців далеких приморських регіонів земної кулі воно добре знайоме.
Цунамі - це велетенські морські або океанську хвилі. Вони зароджуються в океанських глибинах і періодично наступають на сушу. Крутолобі, високі, з пінявими гребенями, вони зненадська і з великою силою ринуть на суходіл, завдаючи величезних руйнувань.
“Тсунамі” tsunamis) – так назвали це явище мешканці японського архіпелагу, яку частіше, ніж будь-хто в світі, зазнають від нього багато горя. Це слово в перекладі означає “великі хвилі в гавані”. За минулі століття хвилів цунамі зробили немало наскоків на прибережні райони морів та океанів, завдали величезних збитків і погубили мільйони людей.
Ось кілька історичних прикладів, які дають уявлення про те, що таке цунамі і які бувають наслідки їх.
28 жовтня 1746 року серія водяних валів, висота яких досягала 20-25 метрів, змела з лиця землі морський порт Кальхо і місто Ліша на тихоокеанському узбережжі Південної Амреики. Учений дон Мануель одріосола так писав про цю катастрофу: “Після землетрусу, яки зруйнував усі будівлі в порту, океан відступив, але ніхто не міг сказати, на яку відстань. Незабаром води океану із старшим шумом почали повертатися: велетенська хвиля вдарилася на набережну. Все було зметено. Біля причалів у порту стояло 3 кораблі, більшість із них була розбита й потонула. 4 найбільші кораблі, в тому числі 34-гарматний фрегат “Сан Дерлін”, підхопила хвиля і занесла далеко в глиб країни, де вони й лишилися після того ,як вода спала. Океан знову відступив і знову повернувся на узбережжя, і так повторювалося кілька разів.
“Білі дракони”
Що ж воно таке – білі дракони?
У різних народів це грізне явище природи називають по різному. У мешканців провінці в Австралії – це “лан”, “лаон”,”шнеелаанен”, Ленен”, французи найчастішевживають слово “аваглани”, італійці – “валанга”. У нас загально визначена назва – “лавина”.
Отже – лавина. Вона така ж страшна, як повінь, така ж могутня, як буря чи ураган. На жаль, про лавини люди знають дуже мало, можливо, значно менше ніж про деякі інші грізні явища природи.
Величезна швидкість падіння, яка часто досягає 100-120, а та й 300 кілометрів на годину, і велетенська ударна повітряна хвиля, здатна за кілька секунд перетворити муровані будівлі на руїни, зірвати й розметати уламки скель, зробити великі проломи у столітньому лісі – такі характерні риси “сухих” лавин. Вони завдають величезних руйнувань і нищать усе живе, що попадає в сферу їхньої дії.
|
