Контрольная работа: Дорожні чеки

Міністерство освіти і науки України

Національний університет харчових технологій

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Контрольна робота

з дисципліни: “Міжнародні розрахунково-кредитні та валютні операції”

Дорожні чеки

Виконала:

студентка 6 курсу

(з.ф.н.) спеціальність МЗЕД

Барабаш Марина

Перевірив:

Викладач

Тюха Ірина Володимирівна

Київ – 2009

Зміст

Теоретичне питання 18

Теоретичне питання 12

Задачі

Список використаної літератури

Теоретичне питання 18

Дорожні чеки. Сутність, види, механізм операції

Банківський чек — письмовий наказ банку — володаря авуарів за кордоном своєму банку-кореспонденту про перерахування певної суми з його поточного рахунка власникові чека. Експортери, отримавши такий чек, продають його своїм банкам.

Чекова форма міжнародних розрахунків. У міжнародних розрахунках використовуються також чеки, які вперше з’явилися в XVI ст. у вигляді квитанції касирів, котрі за зберігання грошей стягували відсотки із вкладників. Розрахунок чеками — форма безготівкових розрахунків, у якій використовуються розрахункові чеки. Чек виписується платником і передається одержувачеві грошей при відправленні йому товарів. При пред’явленні чека банку сума його зараховується на рахунок пред’явника.

Чек (cheque) — безумовний наказ клієнта банку, який веде його поточний рахунок, про сплату певної суми грошей пред’явникові чека або іншій, указаній на чеку особі. Цей інструмент особливо поширений у США, Канаді, Великобританії.

Платежі за допомогою чеків усе ще мають велике значення у світовому платіжному обігу; при цьому відрізняють банківські та приватні чеки.

Існують різні підстави для платежу за допомогою чека замість переказу. Так, чековим платежам надається перевага тоді, коли платникові невідомі номер рахунка та банк одержувача або якщо він виписує чек і сам його використовує для того, щоб одержати процентні переваги в результаті збільшення відстрочки платежу (пізніше дебетування його рахунка на суму еквівалента у зв’язку з тривалим терміном обігу — тривалість інкасової операції). При платежах у США, де не заведено здійснювати оплату переказами, дуже вигідно використовувати чеки, особливо, якщо одержувач платежу не має рахунка в банку-кореспонденті, який бере участь в операції. У цьому разі можна частково уникнути високого збору американських кредитних установ за виставлення чека (в основному при переказуванні відносно невеликих сум).

За допомогою чеків здійснюються також платежі у третіх валютах, наприклад, у доларах США — до Аргентини, у фунтах стерлінгів — до Індонезії, причому вони часто передаються одержувачеві платежу безпосередньо, а не через відповідну кредитну установу. Це дає переваги одержувачеві, оскільки він сам може визначити момент переведення суми чека в національну валюту й по можливості дочекатися вигідного курсу.

Іншою причиною оплати за допомогою чека може бути можливість миттєвого запису банком, який обслуговує зарубіжного одержувача, у кредит його рахунка еквівалента чека із зауваженням стосовно наступного надходження. А це означає прискорення платежу, оскільки бенефіціар уже в день отримання чека може розпоряджатися його еквівалентом.

У міжнародних розрахунках заведено виставлення ордерного чека, при чому кредитні установи виписують свої чеки здебільшого тільки в ордерній формі та індосують їх повним або бланковим індосаментом. Ці банківські чеки мають відповідати вимогам чекового законодавства окремих країн з урахуванням Женевської угоди та Ганських постанов.

Щоб уникнути зловживань при передаванні чека на інкасо банку-кореспонденту, національні кредитні установи використовують наведений нижче спрощений та непідписаний індосамент, що найчастіше застосовується:

Чек — різновид переказного векселя, де платником є банк. Чеки використовують фізичні та юридичні особи для взаємних розрахунків. Власник рахунка отримує чекову книжку і виписує чеки в межах залишку коштів на рахунку (або більше цього залишку, якщо є домовленість про овердрафт).

Необхідні реквізити чека: назва банку, безумовний наказ про оплату суми, одержувач коштів, дата і місце виписування чека, підпис чекодавця. Чек може мати довільну форму і бути виписаним на звичайному аркуші паперу. Але, як правило, застосовується стандартна форма чека (див. рис. 1).

У верхньому правому куті чека зазначається кодовий номер банку, який використовується при сортуванні чеків. У нижньому рядку є цифри, надруковані магнітним чорнилом, що використовуються при комп’ютерній обробці чека: зліва направо — номер чека, кодовий номер банку, номер рахунка клієнта, сума чека.

Аналогічно векселю, залежно від того, на чию користь виписано чек, розрізняють такі види чеків:

іменні (рау tо thе пате оf Н) — заплатіть тільки N;

ордерні (рау tо thе order оf N) — заплатіть N або за його наказом;

на пред’явників (рау tо thе bearer) — заплатіть пред’явникові.

Чеки можуть використовуватися за індосаментом (передавальний напис на зворотному боці чека). Цим самим власник чека передає право отримання грошей за чеком іншій особі.

Рис. 1. Стандартна форма чека

Розрізняють чотири види індосаментів:

Бланковий індосамент. Власник чека ставить на його зворотному боці свій підпис, унаслідок чого чек стає документом на пред’явника, і будь-який законний власник може отримати за ним кошти в банку.

Іменний індосамент. Власник ставить на звороті свій підпис і вказує ім’я особи, якій передається право на отримання коштів за чеком.

Цільовий індосамент. Власник чека вказує на звороті мету передавання чека іншій особі й обмежує можливість отримання коштів за чеком. Найчастіше такий індосамент проголошує «Тільки для депонування». Іноді цей вид індосаменту використовується разом з іменним («заплатіть Джону Увину, тільки для депонування»).

Безоборотний індосамент. Якщо власник чека хоче обмежити або виключити можливість пред’явлення претензій за чеком у разі його несплати, у тексті індосаменту він використовує слова «не обертається». Однак, щоб цей вираз був дійсним, банк, куди перераховуються гроші за чеком, повинен визнати його за допомогою власного індосаменту.

Банк зобов’язаний перевіряти послідовність індосаментів, але не несе відповідальності за їх достовірність, тобто банк не відповідає за підроблення підписів індосантів.

Чек з кросуванням. Можна обмежити право вилучення готівки з рахунка за чеком шляхом його кросування — проведення двох паралельних ліній на лицьовому боці чека. Це означає, що вказана в чеку сума має бути зарахована на рахунок його пред’явника в даному банку або переказана в інший банк безготівковим шляхом. Чек з кросуванням ускладнює використання викрадених чеків, оскільки за ними не можна отримати готівки. Чеки можуть бути кросовані попередньо друкарським способом, і клієнт банку отримує чекову книжку з кросованими чеками.

Відомі різні форми кросування чека. Воно може бути спеціальним, коли між лініями вказується точне найменування банку і номер рахунка одержувача коштів чи назва банку і напис «не обертається, рахунок одержувача» («Smalltown Вапk, поt пеgоtiаblе, ассоипt оf рауее»). В інших випадках, якщо невідомий банк, куди переказуються кошти, між лініями пишуть: «апа Со», «Not Nеgоtіаblе», «А/с рауее».

Засвідчений чек. Банк спеціальним написом засвідчує підписи клієнта і наявність суми для оплати чека. Банк несе за ним відповідальність і не може відмовитися від оплати, для чого в момент засвідчення чека сума знімається з рахунка чекодавця і резервується на особливому рахунку. На лицьовому боці чека ставиться штамп «сеrtіfed», дата, назва банку і підпис працівника банку. Хоча банк не зобов’язаний засвідчувати чек, це дуже поширена операція у великих банках. Засвідчені чеки використовуються там, де важливо мати еквівалент готівки, наприклад при операціях з цінними паперами (рис. 2).

Рис. 2. Зразок засвідченого чека (США)

Чек казначейства — чек, який містить підпис казначея банку і виписаний на банк (для погашення зобов’язань банку, купівлі устаткування для власних потреб тощо). Ці чеки надійні й охоче приймаються в процесі обігу. Інколи банки продають їх клієнтам як заміну менш цінних засвідчених чеків.

Зупинка платежу за чеком (stop payment). Чекодавець має право повідомити банк про відмову від оплати вже виданого чека. Якщо банк, маючи таке розпорядження, оплатить чек, він бере на себе витрати за чеком. Тому в банку ведеться спеціальна картотека, де зазначені інструкції щодо припинення платежу. Однак така дія чекодавців не дуже заохочується, а в деяких випадках може навіть бути покарана штрафом, конфіскацією чекової книжки, призупиненням права видачі чеків або судовим покаранням. Крім того, банк не має права оплачувати чек, якщо він отримав повідомлення про смерть або банкрутство чекодавця.

Оплата чека — відповідальна операція для банку. Чеки можуть бути підроблені, можуть мати різноманітні дефекти. Найчастіше це такі порушення:

підроблення підпису чекодавця;

збільшення суми чека;

датування датою, яка ще не настала;

прострочення (якщо пройшло більше шести місяців між датами виписки і пред’явлення чека, такий чек підлягає поверненню);

виписка чека без покриття (несанкціонований овердрафт);

пропуск у ланцюгу індосаментів.

Ризик, пов’язаний з видачею та оплатою чеків, може бути значно знижений завдяки гарантійній чековій картці (check guaranteecard). У Великобританії банки почали видавати ці картки надійним і перевіреним клієнтам із середини 60-х років. Тепер вони набули значного поширення.

Гарантійна чекова картка є засобом ідентифікації власника рахунка в банку, який видав чекову книжку. Вона свідчить про те, що:

клієнт банку може отримати готівку за чеком (у межах ліміту) у будь-якому відділенні цього банку (а не лише в тому, де ведеться рахунок клієнта);

чек, виданий клієнтом, буде оплачений незалежно від стану його рахунка і наявності на ньому достатньої суми. При використанні гарантійної чекової картки необхідно виконати ряд умов, а саме:

чек має бути підписаний у присутності касира банку, і підпис повинен збігатися з підписом на картці;

картка має бути не прострочена;

чек повинен бути стандартної форми і мати код сортування, надрукований на картці.

Водночас наявність гарантійної чекової картки відкриває великі можливості для зловживань, оскільки оплата чека гарантується банком. Тому банки намагаються видавати чеки лише тим клієнтам, які довели свою чесність і відповідальність в операціях з банком. У табл. 1. наведена порівняльна характеристика векселя і чека.

Таблиця 1.

Відмінність чека від переказного векселя

Єврочеки (Eurocheque) — це стандартизовані чеки, які випускаються банками — членами міжнародної організації єврочеків і супроводжуються спеціальною гарантійною карткою. Цей вид платіжних документів виник наприкінці 60-х років, коли ряд великих європейських банків надали своїм клієнтам право виписувати чеки під час поїздок за кордон і отримувати за ними гроші у відділеннях зарубіжних банків-кореспондентів пред’явленням гарантійної картки.

Пізніше була введена єдина форма чека, яка дістала назву єврочека. Його почали видавати клієнтам фінансові установи (комерційні банки, ощадні банки, поштові установи) багатьох європейських країн, які приєдналися до системи єврочеків. Функції єврочекової картки розширилися: вона не лише гарантувала оплату чека в межах установленого ліміту, а й могла використовуватися як дебетна картка для зняття готівкових грошей у мережі банківських автоматів. Особливість єврочека полягає в тому, що його можна виписувати у валюті країни перебування: у Франції — у франках, в Іспанії — у песетах тощо. Чек приймається для оплати за товари тисячами роздрібних торговельних установ у 40 країнах Європи і Північної Америки.

Єврочек (чек у євровалюті) виписується банком без попереднього внеску клієнтом готівкових грошей і на більші суми в рахунок банківського кредиту строком до місяця; оплачується в будь-якій країні — учасниці угоди (з 1968 р.). За станом на початок 1991 р. банки 21 країни виписували єврочеки. Єдина форма єврочеків, оплата їх тільки за умови пред’явлення власниками гарантійних карток, контроль за обробкою єврочеків за допомогою ЕОМ сприяють удосконаленню розрахунків з міжнародного туризму. З 60-х років XX ст. у міжнародних розрахунках активно використовуються кредитні картки.

Дорожній чек. Стандартний грошовий документ, який виписується в місцевій або іноземній валюті і використовується в поїздках, закордонних подорожах для оплати товарів і отримання в банку готівки. Купуючи дорожній чек у банку, клієнт ставить на ньому свій підпис. Він знову мусить підписатися на чеку при купівлі товару й одержанні готівки, обидва підписи звіряються. У випадку, коли дорожній чек загублено або викрадено, власникові повертається його вартість.

Дорожній (туристичний) чек — платіжний документ, грошове зобов’язання (наказ) виплатити зазначену суму валюти його власникові. Дорожні чеки виписуються великими банками в національній та іноземних валютах різної вартості. Зразок підпису власника проставляється в момент продажу йому чека.

Сьогодні популярними є дорожні чеки: VISА, Аmerican Ехргеss, Тhоmаs Сооk, Citicorp. Усі ці чеки — іменні, схема роботи з ними така: при купівлі чека покупець ставить свій підпис у відведеному для цього місці, при одержанні готівки за нього — в іншому. У разі, коли підписи збігаються, клієнт може отримати готівку. Як правило, за обмін чеків на місцеву валюту банки стягують певний процент — комісійні для покриття своїх витрат, розміри яких можуть значно відрізнятися в різних банках.

Дорожні чеки дуже зручні для українських клієнтів. Передусім для вивезення дорожніх чеків не потрібен спеціальний дозвіл, як це вимагається при вивезенні валюти готівкою.

Дорожній чек — зобов’язання фінансової установи виплатити власнику чека зазначену в ньому суму у вказаній валюті. Крім того, дорожній чек є однією з найзручніших та найбезпечніших форм перевезення грошових коштів під час подорожей по всьому світу.

Дорожні чеки обмінюються на готівкові кошти:

· виключно власнику чека, який може поставити свій повторний підпис;

· у розгалуженій мережі представництв American Express і майже всіх банків світу;

· за вигіднішим валютним курсом, ніж той, що пропонують пункти обміну валют;

Звернувшись до одного з офісів American Express, Вам нададуть допомогу щодо використання продуктів компанії або ж здійснять безскомісійний обмін Ваших дорожніх чеків на готівкові кошти.

Переваги дорожніх чеків:

· зручні у перевезенні; прості у використанні; не мають часових обмежень у термінах використання;

· приймаються до оплати товарів та послуг у переважній більшості магазинів, готелей, ресторанів, пунктів прокату, сервісних центрів у багатьох країнах світу;

· друкуються на спеціальному папері та мають кілька надійних ступенів захисту;

· у разі їх втрати власники мають можливість отримати відшкодування грошовими коштами або чеками

Дорожній чек має містити наступні реквізити:

· назву документа — «дорожній чек» ("Traveler’s Cheque");

· назву компанії-емітента, що випустила дорожній чек — American Express та ін.;

· назву платника та його реквізити;

· підписи уповноважених представників компаній-емітентів;

· номінал і назву іноземної валюти;

· серію і номер;

· місця для підписів осіб, що придбають чеки.

Теоретичне питання 12

Необхідність та принципи кредитування зовнішньоекономічної діяльності

(International credit) – це економічні відносини, які виникають між державами, іноземними комерційними банками та фірмами з метою передавання валютних, кредитних або товарних ресурсів на умовах повернення їх у визначені строки з винагородою (відсотками).

На основі міжнародного кредиту сформувалися місткі міжнародні ринки позичкових ресурсів. Крім великих національних, міжнародних за своїм характером (наприклад, нью-йоркський, лондонський та ін.), виникли й досягли на сучасному етапі колосальних розмірів світовий ринок капіталів, ринок євровалют та єврокапіталів. Ключову роль на цьому ринку як суб'єкти міжнародних кредитних відносин відіграють міжнародні банківські консорціуми.

Фінансування зовнішньоекономічної діяльності може бути отримано звичайними і нетрадиційними методами і надаватись банками, небанківськими установами або державними організаціями. Різні методи фінансування експорту подано в табл.2.

Для фінансування своїх зовнішньоторгових операцій експортери та імпортери можуть, у першу чергу, скористатися звичайними кредитними послугами обслуговуючого їх банку, а саме, контокорентними кредитами. Але специфічні умови зовнішньої торгівлі спричинили виникнення особливих кредитних форм і/або особливих форм забезпечення.

Таблиця 2.

Основні способи фінансування зовнішньоекономічної діяльності

Банки дуже часто підтримують зовнішню торгівлю своїх клієнтів гарантіями:

1. Гарантія повернення платежів (авансових сум). За такої гаранти банк, як правило, гарантує повернення авансових сум, отриманих його клієнтом для здійснення тієї чи іншої операції з поставки. Але гарантія повернення платежів (авансових сум) зустрічається також при авансуванні певних операцій щодо надання послуг, коли повернення авансів стає необхідним у випадку нездійсненої операції. Зазвичай розмір гарантій складає 15-30 % вартості замовлення.

2. Гарантія пропозиції. При тендерах банк учасника тендерних торгів гарантує певною сумою виконання контрактів поставки і договорів виробництва. Але це також розповсюджується на виплату сум, які зазвичай блокуються для можливо необхідного усунення браку. Звичайний розмір цієї гарантії 5-10 % від вартості поставки або послуг.

3. Гарантія коносаментів (letter ofidemnity). Банк бере на себе перед пароплавством зобов'язання відшкодування збитків, які можуть бути юридичне заявлені у випадку відпуску товарів без коносаментів (коли товар прибув у порт, а відправлені поштою коносаменти ще знаходяться в дорозі). Одночасно він бере на себе зобов'язання дослати затримані оригінали коносаментів. Доказом того, що вони були відправлені, як правило, є отримання копій, які завжди пересилають поштою окремо. Звичайний розмір такої гарантії 10-15 % вартості товару.

Іноземне довгострокове фінансування розділяють на залучення коштів на іноземному фондовому ринку за допомогою іноземних облігацій та акцій і на отримання іноземних позик.

Ринок іноземних облігацій є просто частиною місцевого ринку облігацій, випущених іноземцями. Іноземні облігації також регулюються місцевими законами і повинні деномінуватися в національній валюті. Вони випускаються з фіксованою або плаваючою ставками та у вигляді облігацій, похідних від акцій.

Друга складова іноземного фондового ринку – фінансування шляхом продажу акцій на іноземних ринках у валюті цих ринків. Перевага цього джерела фінансування полягає в можливості диверсифікації ризику компанії від продажу своїх акцій на одному національному ринку; відбувається ізоляція компанії від можливого впливу великих місцевих акціонерів. Дана форма фінансування є у певному сенсі й рекламною акцією. Торгова марка у вигляді найменування емітента потрапляє в ЗМІ, що висвітлюють події на фінансових ринках. Фінансові менеджери корпорацій знаходять і інші додаткові причини випуску акцій за кордоном. Підтвердженням цьому є статистичні дані по так званих акціях «янкі», проданих іноземними емітентами в США: протягом останніх років їх вартість зросла у понад 3 рази.

Окрім іноземного фінансування на фондових ринках компанії залучають іноземні банківські кредити. Як і у випадку з іноземними облігаціями, місцеве законодавство часто обмежує суму банківських кредитів для іноземців. Кредитування вітчизняного бізнесу на міжнародних фінансових ринках здійснюється у вигляді синдикованих кредитів. Ці кредити надаються декількома кредиторами одному позичальнику, що дозволяє кредитору суттєво знизити ризики.

Євровалютні кредити

(Eurocredit) – це кредити, виражені у вільно конвертованій валюті, вкладеній у банку, який знаходиться поза країною її виникнення.

Найважливіша характеристика євровалютного ринку виражається в тому, що позики тут на відміну від місцевого ринку кредитів здійснюються на основі фіксованої надбавки до відсоткової ставки ЛІБОР (Лондонська міжбанківська відсоткова ставка пропозиції). Ця надбавка переглядається звичайно що півроку. Її величина залежить від рівня сприйнятого інвестором ризику на кредитування конкретного позичальника. При мінімальному ризику дефолт у надбавка може бути навіть від’ємною. Деякі позичальники з високим кредитним рейтингом (великі корпорації та банки) і національні інститути (наприклад, Світовий банк) беруть позики за ціною нижче ЛІБІД (Лондонська міжбанківська відсоткова ставка попиту), яка зазвичай на 0,125% менша за ЛІБОР. З іншого боку, в умовах середовища з високою невизначеністю надбавка на ЛІБОР у вигляді премії за ризик може досягати 4-5%.

Єврокредити видаються приблизно терміном від 3 до 10 років. У даний час спостерігається тенденція до збільшення цього строку. Десятилітні кредити для першокласних позичальників стали не рідкістю. Кредиторами на цьому ринку є виключно банки, що як правило утворюють синдикати для великого кредитування. Банк, що одержав запит на кредитування, зазвичай управляє синдикатом. Він і запрошує ще декілька банків для участі в операції. У залежності від обсягу й виду кредиту синдикат одержує комісійні від 0,25% до 2% від суми кредиту.

Єврокредитування, що здійснюється переважно в доларах США, може здійснюватись у різних валютах. Все більше кредитних договорів у зв’язку з цим включають у себе мультивалютну умову, яка дає позичальникові право конвертувати позику в будь-яку іншу встановлену валюту на певну дату. У результаті позичальнику вдається ефективніше синхронізувати свої валютні платежі і надходження.

Єврооблігації як альтернатива банківському кредитуванню при євровалютному фінансуванні випускаються напряму кінцевим позичальником, оминаючи посередників в особі банків. Однак, банки також беруть участь у випуску й розповсюдженні єврооблігацій.

Таблиця 3.

Міжнародні кредитні відносини

Функції міжнародного кредиту:

* забезпечує перерозподіл фінансових і матеріальних ресурсів між країнами;

* підсилює тимчасово вільні грошові кошти в одних країнах на фінансування капіталовкладень в інших;

* прискорює процес реалізації у світовому масштабі розсуваючи тим межі розширеного відтворення.

Принципи кредитування:

поверненість

терміновість

платність

гарантованість.

Таблиця 4.

Класифікація кредитів

Вексельний кредит

Кредит за відкритими рахунками

Банківський кредит

Експортний кредит

Кредит, що надається банком країни – експортера, банкові країни – імпортера для кредитування поставок машин, обладнання та інших інвестиційних товарів

Фінансовий кредит

Дозволяє закуповувати товари на будь-якому ринку на максимально-вигідних умовах

Міжнародні фінансово-кредитні організації:

Багатостороннє агенство гарантування інвестицій

Міжнародна фінансова корпорація

Світовий банк реконструкції та розвитку

Міжнародна асоціація розвитку.

http://www.bigmir.net/

Задачі

Задача 1

Проценти із суми заборгованості до дати наступного платежу

Проценти від дати видачі до дати оплати чергової трати

Проценти підрахуванням загальної суми процентів і поділенням її на рівні частини за числом тратт

Умови платежів: Покупець отримує кредит у сумі 160 дол під 5% річних на 2 роки, проценти нараховуються від дати видачі до дати оплати чергової трати. Експортеру найвигідніше отримувати проценти обчислені від дати видачі до дати оплати чергової трати.

Задача 2

Ціна і загальна вартість товару: продавець продає, а покупець купує 10000 кухонних мікропроцесорів за ціною ФОБ 79,74 дол за одиницю. Загальна вартість контракту 797400 доларів США.

Задача 3

Задача 4

1) Ціна продажу імпортера у Сіднеї одиниці прибору = 2984,82 євро.

2) При здійсненні прямого експорту ціна може скоротитися на 150,09 євро.

Задача 5

Задача 6

Пропозиція 1.

Надбавка до пропонованої ціни 1 (40% через 3 місяці) = 350000 * 0,4 * 3 *0,07 = 29400 (євро)

Надбавка до пропонованої ціни 1 (40% через 6 місяці) = 350000 * 0,4 * 6 *0,085 = 71400 (євро)

Ціна пропозиції із урахуванням обох надбавок = 350000 + 29400 + 71400 = 450800 (євро)

СІФ Гамбург = 450800 + 9000 + 100 = 460800 (євро)

Пропозиція 2.

Ціна пропозиції = 200000 / 1,2450 = 160643 (євро)

ФОБ Нью-Йорк = 160643 + 1000/2 + 160643*75/360*0,07 = 163485,71 (євро)

Для імпортера найвигіднішою пропозицією є ФОБ Нью-Йорк.

Задача 7

Комітент відшкодовує комісіонеру всі витрати на доставку товару.

Курс долара США = 7 грн/ 1 дол США.

Прибуток комісіонера = 25*8000*0,18 - 11000 = 25000 (грн)

Прибуток комітента = 25*8000 – 2000 – 0,05*27000*7-0,002*27000*7-0,18*25*8000 = 152172 (грн)

Список використаної літератури

1) Козик В.В., Панкова Л.А., Карпяк Я.С., Григорєв О.Ю., Босак А.О. Зовнішньоекономічні опрації та контракти: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 608 с.

2) http://www.ageyev.org/paymentsincivilcode.htm

3) http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,124/id,3475/

4) http://www.justinian.com.ua/article.php?id=801