Харків

Видавництво «Ранок»

«Веста»

Серія «Я пізнаю світ» заснована в 2002 році

Рецензент:

С. Д. Литовченко, кандидат історичних наук, викладач історичного факультету ХНУ ім. В. Н. Каразіна

Видання здійснене за ліцензією ТОВ Видавництво «Ранок»

Чугуєнко М. В.

Ч 83 Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. -

Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. - 128 с. іл. - (Я пізнаю світ).

Наша енциклопедія розповідає про стародавню землю України, про її тисячолітню історію, про неповторні душевні якості її талановитого і стійкого народу.

Прекрасна й самобутня природа України, невичерпна багатовікова культурна спадщина українців.

Книга розрахована на широкие коло читачів. Може бути використана як джерело додаткових відомостей при вивченні шкільних курсів географії та історії України.

Науково-популярне видання

Серія «Я пізнаю світ»

ЧУГУЄНКО Михайло Володимирович

МОЯ УКРАЇНА

Ілюстрована енциклопедія для дітей

Ведучий редактор Н. В. Бірічева

Редактор О. М. Кожушко

Дизайнер К. В. Борисов

Коректор Н. В. Красна

ТОВ «Веста». Свідоцтво ДК № 2540 від 26.06.2006. 61064 Харків, вул. Бакуніна, 8А.

Для листів: 61045 Харків, а/с 3355. E-mail: [email protected]

З питань реалізації: (057)712-91-44, 712-90-87

E-mail: [email protected]

© Чугуєнко М. В., 2006

© ТОВ «Веста», 2006

128 ЗМІСТ

Частина I

ЦЕ МОЯ КРАЇНА!

. 6

. 8

10

12

14

16

18

Частина II

НЕРОЗГАДАНА ТАЄМНИЦЯ УКРАЇНИ

22

«Накритий стіл» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23

Степ та й степ кругом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24

Зелене вбрання України . . . . . . . . . . . . . . . . . 26

На межі життя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

Наше море . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30

Загадки Понту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31

Заткана сріблом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32

Перлини землі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33

Вершини в хмарах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34

Скарби під землею . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36

38

Європейські традиції

української культури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40

Українська хата . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42

Українська кухня . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44

Звідки пішла вишиванка . . . . . . . . . . . . . . . . . 46

Краса по-українському . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48

Хто створив Всесвіт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50

Характер — це доля . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52

Мова, музика, танець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54

56

Перші сліди людської культури . . . . . . . . . . . 58 На краю Ойкумени . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60 «Брати-слов’яни» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62

Повстання древлян . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64

«Іду на ви!» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65

Хто першим хрестив Русь . . . . . . . . . . . . . . . . 66

Епоха Ярослава Мудрого . . . . . . . . . . . . . . . . 68

Русь князівська . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70

Незламний щит Європи . . . . . . . . . . . . . . . . . 71

Галицько-Волинське князівство . . . . . . . . . . . 72

Король Галицької і Волинської земель . . . . . 73

Давньоруська культурна спадщина . . . . . . . . 74

Історія в слові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75

Велике Литовське князівство . . . . . . . . . . . . . 76

Під владою Річі Посполитої . . . . . . . . . . . . . . 77

В епоху Ренесансу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78

«Зажурилась Україна . . .» . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80

Зародження козацтва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81

Запорізька Січ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82

Не козацька справа — мовчати . . . . . . . . . . . . 84

Козацька революція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86

Гіркота втрат і поразок . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88

Руїна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89

Проклятий і оспіваний . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90

Занепад козацької епохи . . . . . . . . . . . . . . . . . 91

Скута, але не скорена . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92

Фенікс відроджується . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94

Шлях до незалежності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96

Під п’ятою воєнного комунізму . . . . . . . . . . . 98

Духовні горизонти відродження . . . . . . . . . . . 99

Період тоталітаризму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100

Доля Західної України . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102

Ворог на твоїй землі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103

Перемоги Радянської армії . . . . . . . . . . . . . . 104

Важкі роки відновлення . . . . . . . . . . . . . . . . 105

Короткочасна «відлига» . . . . . . . . . . . . . . . . . 106

У тихому вирі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 107

Останні дні імперії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 108

Проголошення Незалежності України . . . . . 109

Україна оновлена . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110

В ім’я народу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 112

Закон — над усе . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113

Найважливіший фактор прогресу . . . . . . . . 114

Назад, у Європу! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116

Собор українських земель . . . . . . . . . . . . . . . 118

«Полюси» України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120

Полум’яна Таврида . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121

У центрі континенту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122

На горах і в долинах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123

Хліб і сталь гарячих степів . . . . . . . . . . . . . . 124

Слобожанщина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125

Іменний покажчик . . . . . . . . . . . . . . . . . 126

ЦЕ МОЯ КРАЇНА!

На карті світу Україну відшукати нескладно. Ця древня земля лежить на південному заході Східноєвропейської рівнини — «проти сонця, головою до Чумацького Возу (сузір’я Великої Ведмедиці), ногами до синього моря», як співали в старовину кобзарі та лірники, і населяє цю землю талановитий і стійкий народ з унікальною історичною долею, неповторними духовними якостями, прекрасною самобутньою душею й особливим характером, у якому степова волелюбність і непокірливість поєдналися з європейською раціональною поміркованістю.

Бути українцем — значить пишатися своєю Вітчизною. І нам є чим пишатися. Ми пишаємося красою української природи, древніми традиціями і мудрістю предків, найбагатшою культурною спадщиною, що нам дісталася, славними сторінками вітчизняної історії.

Ми пишаємося й тим, що будуємо незалежну державу і духовно «повертаємося» у родину народів Європи, виконуючи заповітну мрію багатьох поколінь українських патріотів.

Бути українцем — значить беззавітно вірити в Україну, як вірили в неї генії і безстрашні захисники українського народу.

Така віра робить людину щасливою від свідомості того, що вона разом зі своїм народом, що вона — частка його загального життя і служить своїй Батьківщині.

Тільки почуття любові й глибокої гордості за Вітчизну разом із твердою вірою в її світле та величне майбутнє, у святість цієї прекрасної землі дає кожному українцеві, незалежно від того, молодий він чи сивий, чи живе він в Україні, чи в інших краях, право стверджувати: це моя країна, мій народ, моя Україна!

Україна славиться безкрайніми степами, густими лісами, величними горами, повноводими ріками та неозорими полями пшениці, що колоситься. Неповторність її ландшафтам додають голови соняшників, що повертаються слідом за сонцем, полум’яніючі грона осінньої калини, задумливо схилені над гладінню ставків верби, тінисті вишневі сади, гнізда білосніжних лелек над сільськими хатами.

Любов до Батьківщини завжди починається з живого почуття любові до рідної природи, із прихильності до тієї землі, на якій ти виріс, до звичного оточення і знайомого з дитинства пейзажу.

Україна — країна дивних краєвидів. Для її ландшафту характерне м’яке сполучення невисоких гір із широкими і родючими рівнинами, сприятливими для землеробства.

Низовини в багатьох регіонах чергуються з височинами, найбільшою з яких є Придніпровська височина, яка розташована в межиріччі Дніпра та Південного Бугу. У південно­східній частині прилягаюча до Дніпра височина розділяється на окремі кряжі, «гори» — Каневські, Трахтемирівські та Бучацькі.

Низький лівий берег Дніпра вкритий луками, лісами та болотами, тут багато старорічищ та мальовничих озер.

Надзвичайний за своєю красою регіон України — Поділля — також розташований на височині, помережаній глибокими долинами численних рік і річечок. На Поділлі знаходяться найдовші у світі карстові печери.

Ніби охороняючи багаті та щедрі українські землі, височать гірські пасма Карпат — на заході та Кримських гір — на півдні країни.

Ніжна та лірична, неначе пісня, природа нашої країни приваблює своєю красою і нескінченною розмаїтістю природних зон, що змінюють одна одну,— від вологих і болотистих хвойних лісів Полісся до сухих степів Причорномор’я і вічнозелених субтропіків Південного берега Криму. У кожному її куточку прихована неповторна краса, а кожен ландшафт наділений тільки йому властивим незабутнім обличчям, власною душею.

Ще в V столітті до н. е. славнозвісний давньогрецький історик Геродот описав народи, які населяли в ті далекі часи територію нашої країни. Так світ уперше довідався про унікальну своєрідність Стародавньої України. Пізніше «заговорили» доти безмовні і таємничі археологічні пам’ятники, виявлені в скіфських курганах, городищах і сарматських могилах­

катакомбах.

Про античне минуле Причорномор’я нагадують величні руїни Пантікапея, що дійшли до наших днів, Херсонеса та ольвії, залишки укріплених фортечних споруд, тріумфальні і надгробні стели, а також знахідки із затонулих біля чорноморського узбережжя кораблів, виявлених археологами.

Через причорноморські міста­держави культура древніх греків поширювалася вглиб території сучасної України. Вражені блиском і високим рівнем розвитку греко­римської цивілізації, войовничі кочівники охоче переймали мови, релігію, звичаї і форми державного життя античних народів, їх багатющу культурну спадщину.

Горді громадяни причорноморських вільних міст­полісів і волелюбні степові кочівники однаковою мірою можуть вважатися нашими далекими предками. Звертаючись до нашої Вітчизни, український поет, історик і філософ Євген Маланюк в одному із своїх творів напівжартома назвав її «елладо Скітськая, елладо степова, сарматських Афродіт, кирпатих Аполонів».

Хто знає, можливо, нашій країні судилося здійснити прекрасне пророцтво видатного німецького філософа XVIII століття Йогана Гердера, який пророкував Україні блискуче майбутнє в тому випадку, якщо вона візьме на свої плечі благородну місію духовного відновлення європейської цивілізації, ставши «Новою елладою».

Київська Русь увійшла в світову історію як найбільша держава Середньовічної Європи.

Учені й досі сперечаються, чи були засновники Давньої Русі скандинавськими вікінгами, а чи слов’янами, однак їм удалося об’єднати навколо Києва всі східнослов’янські народи, а також більше двохсот різноманітних неслов’янських етносів.

Українські землі складали ядро Давньоруської імперії. Саме землі, розташовані на Східно­Європейській рівнині, за стародавніх часів називалися Руссю.

Поворотною подією в історії українського й інших східнослов’янських народів стало прийняття і поширення християнства на Русі. Наші далекі пращури поклонялися силам природи і духам предків. На землях Київської Русі панувало язичництво.

Вибір християнства, відповідно до легенди, пов’язаний з апостолом Андрієм Первозваним, який, перебуваючи в Києві, поставив на

горі, де зараз знаходиться Андріївська церква, хрест і пророчив велике майбутнє християнству на цих землях.

988 рік вважається роком запровадження християнства в Київській Русі. Багато в чому завдяки прийняттю однієї з найбільших світових релігій Русь змогла створити високу і довговічну культуру і залишила помітний слід у світовій історії.

Давньоруські князівства, що проіснували більше трьох століть, досягли високого рівня економічного і культурного розвитку і перепинили шлях на Захід незліченним ордам кочівників. «о світла і прекрасно прикрашена земля Руська!» — писав сучасник про свою Вітчизну, віддаючи данину її величі.

Русь підтримувала різноманітні торговельні, династичні та культурні зв’язки із Західною Європою і була найважливішим посередником у торгівлі між Заходом і Сходом завдяки своєму розташуванню на перехресті шляхів.

Багата культурна і духовна спадщина Давньої Русі складає невід’ємну частину укра їнської національної традиції.

У XVI—XVIII століттях в українській культурі панував стиль бароко, який помітно потіснив візантійські традиції, що переважали в Україні. Але будучи пропущеним через «фільтр» цих традицій, бароко набуває в Україні яскраво виражених оригінальних рис справді національного стилю.

Свого роду кульмінацією української барочної культури є епоха правління гетьмана Івана Мазепи. Цей період української культури увійшов в історію під назвою «Мазепинське бароко» і був ознаменований створенням численних мистецьких шедеврів, які здебільшого збереглися й донині. Воістину невичерпно різноманітні образи бароко в українській архітектурі, живописі, літературі, поезії та історіописанні (козацькі літописи), театрі та багатоголосному, «партесному» співі.

На кошти гетьмана було почато масштабне будівництво нових церков у Києві та Чернігові, а також реставрація церков давньоруського періоду.

Так, були реконструйовані й істотно оновлені Софія Київська, Михайлівський монастир, ансамбль Києво­Печерської лаври.

Завдяки синтезові передових західноєвропейських ідей і давньоруських традицій Києво­Могилянська академія стає визнаним в усьому православному світі центром духовної та академічної освіти, науки, філософії.

XVI—XVIII століття не тільки залишили глибокий слід в архітектурі, мистецтві, філософії та літературі нашої країни, але й наклали незгладимий відбиток на характер українського народу. У ньому він головним чином проявився в перевазі почуттів, емоцій, інакше ка жучи — «серця», над холодним розумом.

Протягом багатьох століть жителям України доводилося повсякчас відстоювати свою свободу і незалежність. Але українцям тривалий час не вдавалося об’єднатися і створити сильну і єдину державу.

У результаті народ, який більше за все любив і шанував волю, опинився в рабстві, а українські землі були розділені між могутніми імперіями. Свободи й традиційні вільності українців були загарбані чужоземцями, і навіть українська мова та самобутня культура не раз виявлялися під забороною на десятиліття.

Неймовірно багато сил знадобилося українцям, щоб закріпитися на своїй землі, ще більше зусиль було докладено, щоб зберегтися як народу, не втратити свого національного обличчя в круговерті зовнішніх і внутрішніх воєн, навал, зрадництв і переслідувань.

Працю багатьох поколінь вкладено у відродження української державності, мови та культури. Нев’янучою славою вкрили себе давньоруські витязі, запорізькі козаки­лицарі, січові стрільці, воїни Великої Вітчизняної, бійці повстанської армії, безліч борців за волю і справедливість, політиків, учених, мислителів, діячів культури і мільйони інших чесних і порядних людей, трудівників і ратників. Неодноразово демонстрували вони всьому світові зразки непохитної мужності, приклади самовідданого служіння своєму рідному народові.

Україна всією своєю багатостраждальною і трагічною історією довела свою виняткову силу і життєздатність. її неодноразово намагалися знищити, а її дух угасити, але незважаючи на це вона подібно до казкового Фенікса що разу поставала з руїн і попелу пожеж.

Свої безсмертні твори найвидатніший поет української землі Тарас Шевченко адресував «і мертвим, і живим, і ненародженим землякам... в Україні і не в Україні сущим».

У цих словах — указівка на невичерпне джерело духовної сили народу, духовно­історичну традицію, завдяки якій здійснюється нерозривний зв’язок між минулими, нині живучими і прийдешніми поколіннями українців.

Прямим вираженням особливостей українського національного характеру і найпотаємніших глибин народної душі є самобутня народна культура. Народна художня творчість

у всіх її проявах здійснювала зв’язок між поколіннями, служила неперевершеним зразком і джерелом натхнення для професійного мистецтва.

На рубежі VIII—IX століть почало формуватися мистецтво Київської Русі. До наших днів збереглися мозаїки і фрески Софійського собору в Києві, орнаментальні прикраси «остромирова Євангелія».

Український народ створив самобутнє музичне мистецтво, корені якого сягають у далекі дохристиянські часи.

Пісня й танець, малюнок і розпис, різьблення і плетіння, ткацтво і кування, кераміка і вишивка з незапам’ятних часів увійшли в життя народу. Часом у найпростіших предметах побуту знаходили втілення ідеали краси та добра, прагнення до прекрасного, витонченого, довершеного.

Тому збереження і примноження традицій і культурної спадщини наших предків — завдання історичне, пов’язане із збереженням самобутності та кращих якостей українського народу.

Космічне завтра людства вже не за горами. Завдяки новітнім технологіям люди почали активне освоєння навколоземного простору. Тисячі супутників на орбітах забезпечують стійкий зв’язок, стежать за погодою, станом поверхні Землі, дають можливість кораблям і літакам надійно орієнтуватися і визначати своє місцерозташування.

Американці готуються до експедиції на Марс, у Росії успішно розвивається космічний туризм. Значних успіхів в освоєнні космосу досягла й Україна.

Не варто забувати, що Україна займається дослідженнями космосу винятково в мирних цілях. Створений ще за часів Радянського Союзу для військових потреб космічний центр у Євпаторії, здатний одночасно контролювати рух по орбітах 250 різних космічних апаратів, у наші дні може перетворитися на великий міжнародний центр космічних досліджень. Його обладнання модернізується, а вчені та інженери готові здійснювати найскладніші та найсучасніші наукові програми. Вони підтримують постійні зв’язки з провідними вченими всього світу. Звідси ведеться спостереження й за першим і поки що єдиним українським супутником «Січ­1», чия назва недарма символізує історичний шлях, пройдений Україною від Січі Запорізької до «Січі» у космосі.

Ракетно­космічна галузь України спеціалізується на серійному виробництві систем управління для космічних ракет: від систем стиковки станцій типу «Салют» і «Мир» до кораблів «Союз» і «Прогрес». об’єднання «Південний машинобудівний завод» у Дніпропетровську — один із найбільших у світі ракетних заводів.

Недарма багатьом саме так і уявляється шлях подальшого розвитку нашої країни — у з’єднанні вікових українських традицій і надсучасних технологій.

ЧАСТИНА II

НЕРОЗГАДАНА ТАЄМНИЦЯ УКРАЇНИ

Доля України та її народу сповнена загадок. І не тому, що нам не відомі якісь історичні факти,— про історію нашої країни написано багато, особливо за останні два десятиліття. Ми знаємо, які події відбувалися, знаємо точні дати й імена, але дотепер губимося в здогадках — чому?

Чому Україна, котра сторіччями не мала власної державності, а часом стояла на грані повної загибелі, повсякчас ставала центром подій, які відбувалися на Європейському континенті? Чому наша земля щоразу привертала до себе жадібні погляди завойовників і створювачів світових імперій? Чому Україна знов і знов відроджувалася, а не зникла, розчинившись серед інших племен, як це траплялося з безліччю інших народів? Чому після довгих заборон і гонінь не вичерпалося живе джерело національної культури й традицій? І звідки в українців знайшлися сили для того, щоб вступити на шлях відновлення і будівництва незалежної держави?

У відповідях на ці запитання й полягає справжня таємниця України та її національної своєрідності. І кожному належить розгадати її, зробивши власне відкриття своєї країни, її високої духовності, героїзму та мужності її народу, краси її природи, традицій і мови, джерел віри у майбутню велич України.

ЩеДРо оБДАРоВАНА ПРИРоДоЮ

«Накритий стіл»

Більша частина поверхні України являє собою хвилясту рівнину, що складається з окремих височин і низовин. Ця рівнина нагадує накритий стіл, кришка якого злегка нахилена з півночі на південь і до долини Дніпра.

З глибокої давнини люди селилися на цих багатих і родючих землях, зручних для ведення сільського господарства і помережаних ріками, які служили основними транспортними магістралями. Через Україну проходили найважливіші торговельні шляхи, тут здійснювалися культурні, політичні та релігійні контакти між найрізноманітнішими, не схожими одне на одного народами і цивілізаціями. однак така «відкритість» українських земель зіграла й негативну роль. З півночі, заходу та сходу не існувало ніяких природних перешкод, які могли б зупинити загарбників, котрі бажали прибрати до рук «накритий стіл».

Українці — спадкоємці традицій найдавнішої землеробської культури , що сягають у давнину аж до кам’яного століття. Споконвіку наш народ із глибокою повагою ставився до землі, звертаючись до неї як до матері й годувальниці. Наші предки клялися землею, землею бажали добра і так само землею проклинали своїх ворогів. До наших днів серед українців досить поширене стародавнє добре побажання: «Щоб ти ся мав, як свята земля!»

Сиві тумани Кіммерії

У середині першого тисячоліття до нашої ери давньогрецький поет Гомер, автор «іліади» та «одіссеї», описував давню Україну, відому йому під назвою кіммерія, як надзвичайно туманну область. це свідчить, що клімат України в ті часи був набагато більш вологим, ніж нині. але й у сучасній Україні густі тумани — зовсім не дивина. найчастіше їх можна спостерігати на донецькому кряжі. одного разу там було зафіксовано випадок, коли туманна завіса безперервно утримувалася протягом ста восьми

годин.

Вогонь з небес

Грози в Україні постійно трапляються навіть у зимові місяці. особливо небезпечні вони в степовій зоні: удари блискавок вражають усе, що хоч трохи піднімається над травою або чагарником. про грози в народі існує безліч повір’їв. вважається, наприклад, що під час грози святий ілля на вогненній колісниці вирушає в нещадну погоню за нечистою силою. відповідно до народних повір’їв, під час грози не можна ні співати, ні свистіти, не можна ховатися під деревами, особливо під дубом або вербою — у язичників-слов’ян вони вважалися помешканням лісових духів. вогонь, запалений блискавкою, згідно з традицією, слід гасити тільки козячим молоком.

Степ та й степ кругом...

Степова зона України здавна була відома своїми сухими, спекотнопосушливими вітрами — суховіями. особливо часті суховії в липнісерпні. Південноукраїнські степові вітри часто порівнюють з італійським пекучим вітром, що дме з берегів Африки,— сироко. Відомий український письменник олесь Гончар яскраво описав один з таких суховіїв­сироко у своєму романі «Таврія»: «Уже кілька днів свистів таврійський сироко; зблякнув степ, стемнів, пожух... Лопалася розпечена земля, лежала в таких тріщинах, що коні ламали ноги на ходу. Трава, вигораючи, згорталася й лягала на степ, збиваючись як повсть. Із цілинних земель гарячі вітри вже розносили по Таврії насіння тирси, найміцнішої трави із сімейства ковили. Здавалося, що з усієї степової рослинності тільки вона, тирса... зможе перенести люту спеку, вижити і продовжити себе в потомстві... Усе живе знемагало від немилосердної спеки».

Зона степів простирається на півдні та сході України. Розкіш дикого степового привілля майже повсюдно замінила краса оброблених і доглянутих українськими селянами сільськогосподарських угідь. Сучасний український степ практично цілком окультурений і розораний. Тепер там, де колихалися сріблясті хвилі ковили і бродили табуни напівдиких коней, вирощують озиму пшеницю, кукурудзу, соняшник, баштанні культури.

«Чорні бурі»

Господарська діяльність людини призвела до пошкодження верхнього шару ´рунту в степовій зоні, тому тут почасти трапляються пилові бурі. при цьому штормовий вітер переносить на великі відстані перетворений на порох верхній шар степового чорнозему — тому ці бурі й називають «чорними». іноді при цьому утворюються справжні смерчі, подібні до торнадо, які шаленіють у сільськогосподарських районах середнього Заходу сШа. так, 26 травня 1948 року над селами Білогорівка та Берестова донецької області промчав смерч, діаметр якого в основі складав близько 30 метрів. не враховуючи збитку, заподіяного будівлям у селах, смерч обрушився на пасажирський потяг, який трапився на його шляху, і скинув сім вагонів із полотна залізниці.

Пилова буря в степу

ЩеДРо оБДАРоВАНА ПРИРоДоЮ

Зелене вбрання України

Ліси — найважливішу частину багатств будь­якої країни — недарма називають легенями землі. Всього один гектар лісу очищує за рік 18 мільйонів кубічних метрів повітря.

«Зелене вбрання землі» охороняє від пересихання, вивітрювання і розмивання мільйони гектарів родючої ріллі.

Крім того, ліс — постачальник найцінніших сировинних ресурсів, без яких не обходиться ні зведення нових міст, ні створення могутніх океанських лайнерів. Вироби з деревини різних порід постійно супроводжують людину в побуті, а дарунки лісу прикрашають та урізноманітнюють її стіл. Без лісу і його живлющого повітря немислимий ні недільний відпочинок, ні відпустка, ні подорож по рідному краї.

Сучасна Україна не така вже й багата лісами — вони займають усього 13,7 % її території, і багато які з них, особливо в посушливих місцях, посаджені руками людей. однак у минулому наші лісові угіддя були на­

багато ширшими. В ході заселення земель

у лісовій і лісостеповій зонах ліси вирубувалися, а на їхньому місці виникали орні поля та пасовища. Це й стало основною причиною збідніння лісових багатств України. Тим більшу цінність для нас представляють збережені соснові бори, діброви, букові

та ясенові ліси.

Дольодовикові бори

У криму, на поліссі, в Закарпатті й сьогодні можна знайти ділянки лісів з реліктовою рослинністю.

а в донбасі, в горах артема збереглися дивовижні крейдяні бори — острівці дольодовикового лісового покриву України. ці ліси утворилися в долині сіверського дінця ще наприкінці третинного періоду — більше сімдесяти мільйонів років тому.

основна рослина тут — крейдяна сосна, що відрізняється від сосни звичайної більш короткою хвоєю, дуже твердою деревиною і дрібними округлими шишками. висота реліктових крейдяних сосон — від 8 до 28 метрів, причому найстаріші з цих дерев формою крони нагадують знамениті італійські зонтичні пінії.

Карпати. Вікові ялини

Для відновлення та збереження природних багатств української природи створено цілу мережу державних заповідників, територія яких складає 126,7 тисяч гектарів. Ці «острови дикої природи» розташовані в кожній із природних зон України. У степовій зоні розташовані заповідники Асканія­Нова (Херсонська обл.), Чорноморський (Херсонська, Миколаївська, одеська обл.), Український степовий заповідник (Донецька, Запорізька, Сумська обл.) і Луганський заповідник (Луганська обл.); у лісостеповій зоні — Канівський заповідник (Черкаська обл.), у зоні мішаних лісів — Поліський заповідник (Житомирська обл.), в Українських Карпатах — Карпатський, у Кри му — ялтинський гірсько­лісовий заповідник і заповідник «Мис Мартьян». Рідкісні та зникаючі види тварин і рослин охороняються також у заповідно­мисливських господарствах, що існують у багатьох

областях країни.

Карадазький заповідник

У лісах Полісся зустрічається рись . Ця велика — до 90 см завдовжки і масою до 27 кг — хижа кішка краще інших пристосована до пересування по глибокому снігу, тому легко може вистежити й спіймати навіть швидкого зайця або хитру лисицю.

Для лісостепової зони характерні олень , вовк , куниця , тхір , куріпка сіра , сорока , іволга . Зустрічаються тут і дикі кабани , які знаходять собі їжу навіть у лісозахисних смугах, охоче поїдаючи жолуді, горіхи, дикі яблука та груші.

Звичайні мешканці степів — бабаки , великі гризуни довжиною близько півметра і масою до 5 кг. Живуть вони колоніями. Кожна родина займає глибоку нору з декількома входами, в якій є комори, спальні і навіть туалети!

У Карпатах можна зустріти ведмедів . Ці звірі всеїдні. Вони залюбки поїдають і рослинну їжу — молоду зелень, ягоди, фрукти, горіхи,— і тваринну: від мурах до крупних копитних. Дуже люблять мед диких бджіл.

У лісах Криму й у Карпатах живуть козулі . їхня висота в холці — до 1 м, а маса — до 65 кг. Новонароджені дитинчата козуль у перші тижні причаюються в густих заростях чагарнику, а мати відвідує їх тільки для того, щоб нагодувати молоком.

Найпримітніший птах у селах — білий лелека , символ рідної домівки. оперення в лелеки чисто біле, чорні тільки кінці крил, але в складеному положенні вони створюють враження чорного хвоста. Звідси й українська назва птаха — чорногуз.

Заткана сріблом

Простори нашої Вітчизни, як дорогу тканину, прикрашену сріблом, прорізають мерехтливі нитки 23 тисяч рік, загальна довжина яких складає понад 170 тисяч кілометрів. Майже всі великі ріки України — рівнинного типу. Лише карпатські ріки — Тису, Прут, Черемош та інші — можна назвати гірськими.

Переважна більшість рік України сьогодні опинилася під загрозою. Світлі й чисті в минулому, нині вони страждають від забруднення і хижацького використання, міліють, а часом і зовсім зникають.

очищення і збереження природних водойм України — життєво важлива задача не тільки вчених­екологів, але й усього нашого суспільства.

Перлини землі

Справжніх озер на території України близько 20 тисяч, з них 7 тисяч площею більше десяти гектарів. Вони розташовуються, як правило, у заплавах рік, переважно в Поліссі. У басейнах Західного Бугу та Прип’яті на території Західного Полісся (Волинської і Рівненської областей) розкинулися Шацькі озера (понад 30 прісноводних водойм), що мають карстове походження. Разом із навколишніми ландшафтами вони утворюють Шацький національний парк. Найбільш глибоководним серед них є Світязь — ця велика водойма з чистою водою, оточена мальовничою природою, вважається справжньою перлиною Волині.

Крім того, по всій території нашої країни розкидані сотні тисяч рукотворних водойм — ставків. Українське селянство з глибокої давнини створювало ставки, перегороджуючи земляними насипами устя балок і неглибоких ярів. Ставки служили сховищами води, використовувалися для розведення риби і водоплавної птиці. Ставки, оточені вербами, як і білі лелеки, стали своєрідним символом сільської України.

Крим. Гірське озеро

Шахти в Донецькому басейні. Тут видобувається високоякісне коксівне

Доменна піч вугілля для металургійної промисловості.

В Україні у великих обсягах ведеться видобуток кам’яного вугілля (2 % від світового видобутку), залізних (4 %) і марганцевих (10 %) руд, урану, титану, цирконію, германію, графіту (4 %), каолі­ ну — сировини для виробництва порцеляни (18 %), брому, охри, нерудної металургійної сировини (кварцитів, вапняку і доломітів, що використовуються як добавки при виплавці сталі і чавуну), хімічної сировини (самородної сірки, кам’яної солі, калійних і сульфатних солей), лицювального каменю (гранітів, лабрадориту та інших), кварцового піску для виробництва скла.

Чимало в українських надрах нафти й газу, бурого вугілля, торфу, цементної сировини, вогнетривких глин, сировини для виробництва харчової соди, будівельних матеріалів, йоду, а також мінеральних вод із цілющими властивостями.

Україна не тільки забезпечує себе, але й експортує залізо, марганець, титан, цирконій, уран, графіт, каолін, самородну сірку та ряд інших.

38 ЧАСТИНА II НЕРОЗГАДАНА ТАЄМНИЦЯ УКРАЇНИ

Наш сучасник, відомий письменник Павло Загребельний одного разу дав влучне визначення традиційному українському суспільству та культурі — «солом’яно­глиняна цивілізація».

І справді, світ традиційної України — це насамперед селянський світ, а традиційна культура українців — переважно аграрна, сільська культура. Причиною тому була безліч зовнішньополітичних обставин. Під владою Російської та Австро­Угорської імперій українці протягом сторіч були позбавлені власної державності. Міста України, центри її культурного життя, вже в ХХ столітті були піддані масовій русифікації.

Тим більш вражають дивовижна сила та живучість української традиції, надзвичайно досконалі форми культури й цивілізації, вироблені українським народом, загальний високий рівень його культури.

Славні імена філософа Григорія Сковороди, письменника Миколи Гоголя, поета Тараса Шевченка, письменника і мислителя Івана Франка, поетеси Лесі Українки, економіста Михайла Туган­Барановського, літератора і кінорежисера олександра Довженка, скульптора олександра Архипенка, хореографа Сержа Лифаря і багатьох, багатьох інших українських діячів культури золотими літерами вписані не тільки в історію України, але й у літопис європейської і світової культур.

Про унікальну життєву стійкість українського народу блискуче писав олесь Гончар: «Чудом завжди буде, як на роздертих між двома імперіями українських землях з­під режимів, озброєних багатовіковим досвідом гноблення, щоразу знов і знов проростав той... могутній дух народної творчої енергії, що, будучи, здавалося б, беззахисним, приреченим, усе­таки не давав себе погубити, затоптати, більше того, зумів навіть у цих задушливих умовах створити величезні художні цінності в пісні, у різноманітному прикладному мистецтві, у шедеврах народного зодчества...»

Європейські традиції

української культури

Географічне положення України — на межі між Заходом і Сходом — неминуче ставило її в положення посередника в контактах між цими глибоко різними світами. Українська культура відчула на собі вплив як Заходу, так і Сходу, зумівши при цьому зберегти свою чарівну своєрідність. При цьому українці здавна віддавали перевагу Західній Європі, її цивілізаційним і культурним традиціям як найбільш відповідним їхнім насущним потребам і сподіванням.

Античність, ренесанс, реформація, бароко, класицизм, романтизм — усі ці найяскравіші надбання європейського духу знайшли оригінальне втілення в історії української культури.

За чудовими архітектурними пам’ятниками Києва, Львова, одеси, Харкова та інших українських міст можна реконструювати і простежити еволюцію стилів і смаків європейського містобудування.

Традиційна Україна (починаючи з давньоруських часів і аж до ліквідації в XVIII ст. козацької автономії) відрізнялася досить високим рівнем правосвідомості. її розвинуті правові традиції втілені в таких відомих кодексах законів, як Російська Правда XI—XII століть, Литовський статут у трьох його редакціях (1529, 1566, 1588 роки), Магдебурзьке право (діяло на українських землях у XIV—XIX століттях), Конституція гетьмана Ф. орлика (1710).

Характеру українців притаманні властиві всім європейцям волелюбність і відраза до будь­яких проявів тиранії та стадності, визнання недоторканності прав особи, захист її честі та гідності, відстоювання священного права своєї країни на волю та незалежність. Це основоположні культурні традиції, які український народ зумів зберегти та пронести через століття поневолення та лихоліть.

Львів. Успенська церква

Традиції містобудування

в Західній Україні збереглося чимало видатних поширюється стиль класицизму. Унікальними пам’ятпам’ятників архітектури, які втілили в собі кра- ками архітектури цього періоду є андріївська церква щі традиції європейського містобудування. львів в києві (архітектор Б. растреллі), собор різдва в коявляє собою справжній музей архітектури під від- зельці, комплекс церков почаївської лаври.

тях, пам’яткою ренесансу слугує львівська площа ських міст можна реконструювати та простежити

Українська хата

Традиційне українське житло — хату — недарма порівнюють із сонцем, навколо якого обертається весь світ національних традицій і звичаїв. її конструкція — справжній солом’яно­глиняний шедевр, що досяг досконалості за багато століть.

Українська хата має свої неповторні особливості. На відміну від двосхилого даху російської хати, покрівля хатимазанки («дах») чотирисхила, як завжди робили ще наприкінці першого тисячоліття нашої ери в південних і західних слов’ян.

якщо в Росії солом’яні дахи хат крилися «внатруску», то українські хати завжди покривали «снопками», тобто міцно зв’язаними пучками соломи.

для зведення стін хати використовувалися найрізноманітніші. Це могли бути дерен, земля або глина, зміша­

Звідки пішла вишиванка

Те, що ми сьогодні називаємо українським народним одягом, формувалося протягом багатьох століть і було пристосоване до особливостей українського клімату і потреб народу. Сільські жителі вдягалися дуже просто — вишита сорочка, штани та невигадливе взуття — личаки або постоли (плетені з лика підошви, закріплені на ногах мотузками), а в теплий період року більшість селян обходилася і без взуття. Знать і старшина вдягалася багатше, і в одязі вельможних людей виразно відчувалися іноземні запозичення.

Кожух, свита, жупан…

верхній одяг українців відрізнявся великою розмаїтістю. Жінки й чоловіки носили короткі і довгополі безрукавки , іноді вироблені з хутра. а в лемків була чуганя — зовсім незвичайний верхній одяг з наглухо

зашитими рукавами. носили її поверх одягу, а рукава служили... міст-

кими кишенями.

Свита — верхній сукняний одяг, звичайно коричневого або чорного кольору — змінювалася

залежно від регіону і майнового положення її власника. відрізнявся не тільки фасон, але й покрій свити. вона навіть могла мати каптур («ворок»). кунтуш і опанча були більш ошатними різновидами свити.

Знаменитий козацький жупан — явний родич кавказького бешмета. Жупан звичайно шили із сукна. Зимовим чоловічим і жіночим одягом служили шуби або кожухи , які іноді називали «зимогрії». кожухи шилися із семи-дев’яти овечих шкур. кожух носили довго — десять, а іноді й п’ятнадцять років, а потім покривали сукном і продовжували носити ще кілька років.

на негоду розрахований і кобеняк , що являв собою великий сукняний мішок із прорізом для очей і рота. У старовину кобеняк був найпоширенішим верхнім одягом. У суворі зими його надягали поверх кожуха.

Дівочий святковий одяг С. Васильківський.

(Західна Україна) «Хорунжий»

Краса по-українському

Стрижка «під макітру». Стрижка «оселедець» Стрижка «під ворота»

В. Тропінін. «Українець»

У XVII столітті чоловіки­українці почали стригтися «під макітру». Щоб стрижка виходила рівною і красивою, на голову тому, кого стригли, справді надягали макітру і навколо неї обстригали волосся. На Київщині й у гуцулів була також широко поширена стрижка «під ворота» («скобкою»).

Знаменитий козацький «оселедець» веде свій родовід від зачісок древніх тюркських воїнів, які голили голови, залишаючи недоторканим одне пишне пасмо на тімені.

Довге волосся, іноді заплетене в одну­дві коси, карпатські бойки носили аж до ХХ століття.

найпоширеніше взуття українських селян — личаки і постоли. виготовлялися вони з лика лози, липи і в’яза. це взуття складалося з плетеної підошви і петель з боків ступні. на нозі личаки трималися за допомогою конопельної або личаної мотузки, протягненої крізь петлі. Чоботи на території України були відомі зі скіфських часів. виготовлялися вони із сап’яну — м’якої шкіри особливої вичинки.

Хто створив Всесвіт

Напевно, вам доводилося бачити українські писанки — яскраво розфарбовані великодні яйця. орнаменти, якими вони покриті, ніколи не повторюють один одного і в той же час складаються з подібних деталей. Писанки протягом століть прикрашали житла українців, і не тільки тому, що самі по собі вони красиві. Цей простий на перший погляд декоративний виріб сповнений глибокого значення, і з’явилася писанка задовго до того, як слов’яни прийняли християнство і почали святкувати Великдень. Писанки були важливою частиною обрядової культури українського народу.

Сучасні дослідники вважають, що писанка — це зображення Всесвіту по вертикалі, від підземних глибин до найвищих небес. Тому поверхня розпису яйця умовно поділяється на три частини. Це ж явище можна знайти у вишивці рушників і в орнаментах народних килимів. Нижня частина яйця (тупий кінчик), де знаходиться центр його ваги,— це підземний світ з його грізними стихіями. Середня частина символізує земну поверхню. Верхня, гостра частина — небеса. Так знову і знову під жіночими руками в кожній писанці виникає модель світу.

Характер — це доля

Відомий український філософ Дм. Чижевський вважав, що головними від мітними рисами українців є індивідуалізм та емоційність. Козацькі по хо ди і далекі чумацькі мандрівки, важка праця хліборобів на степових просторах сприяли самозаглибленню і розвиткові мрійливості («замріяності»). Безкрайні рівнини, заворожуюча тиша і посвист степового вітру створювали в українців філософський, глибоко релігійний настрій.

Помірний клімат, відсутність скелястих гір і непрохідних лісових нетрів — усе це формувало в українців характер помірний, обережний, скептичний («це діло треба добре розжувати») і недовірливий стосовно авторитетів, котрі вважають, що володіють абсолютною істиною.

Традиційне українське суспільство здавна мало порівняно високий рівень самоорганізації. Причому українці схильні до створення насамперед малих співтовариств на принципах добровільного об’єднання — братерства, громади, чумацькі валки, кооперація тощо.

«Щоб жити люб’язно і дружно» сім’я — основа будьякого суспільства і держави. створення кожної молодої української родини починалося зі шлюбу (від слов’янського «слюб» — з’єднання по любові). скріплювався шлюб весільним обрядом. Характерним для української родини було шанування старших у роді. діти до батьків зверталися шанобливо — тільки на «ви».

І. Соколов. «Весілля»

Український хутір

Хутір — найпоширеніша форма традиційного селянського господарства в Україні — являв собою незалежне господарство, що складалося здебільшого з одного-двох дворів.

в українських родинах дорослі діти прагнули якнайшвидше відокремитися від батьків і одержати економічну самостійність, хазяйнувати з власної волі та розуміння, тому часто будували свої будинки у віддаленні від села.

З хутірської форми господарювання виросли і знаменитий український індивідуалізм, і розвинуте почуття власності українців. в українській народній свідомості власність завжди залишалася священною і недоторканною. на відміну від російської громади — «миру», де земля знаходилася в загальному володінні і постійно заново поділялася між «мирянами»,— українська «громада» ніколи не зазіхала на особисту власність кожного хазяїна.

Мова, музика, танець

Українська мова — одна із найбільш розвинутих слов’янських мов — насичена образами, мелодійна і надзвичайно гнучка. Світосприйняття українців відзначається особливою поетичністю. Відомий філолог Ю. Шевельов відзначав, що українська літературна мова була «заснована з допомогою поезії та заради поезії, як прояв поетичного духу» нашого народу. Наявність такої досконалої мови і багатющої усної народної творчості зіграла вирішальну роль у становленні і збереженні національного світогляду українців.

Питання про те, коли саме виникла українська мова, надзвичайно складне і заплутане. З упевненістю можна сказати тільки те, що українська літературна мова остаточно сформувалася в період літературного романтизму (на початку ХІХ століття).

Протягом тривалого часу саме мова служила українцям свого роду «пробним каменем» для виявлення друзів і ворогів на своїй землі й у далеких краях.

Україна здавна славиться в усьому світі як край пісень. Ще на початку ХІХ століття видатний польський поет Адам Міцкевич у лекціях, прочитаних у Парижі, говорив: «Українські простори є столицею ліричної поезії. Звідси пісні невідомих поетів поширюються часто по всій слов’янській землі». яскравим прикладом такого «хіта» далекого минулого може служити пісня «їхав козак за Дунай», авторство якої приписують харківському козаку Семену Климовському. Вона здійснила справжній фурор у Європі, особливо в Німеччині. Українська пісня була і залишається вираженням глибин народної душі, найпотаємніших сподівань і прагнень українців.

Мовою танцю

Багато українських народних танців — пряме відображення селянського або козацького способів життя. добре відомо, що

запорізькі козаки не мог-

ли обійтися без танців,

головним з яких був за-

пальний гопак. «візитною карткою» танцювальних традицій західно-

Український хоровод мав магічне значення. Наші пращури хороводними танцями проводжали зиму, закликали добрий урожай, з хороводів починалася пора весіль.

Біля джерел української літературної мови стояли два генії української культури — Тарас Шевченко і Пантелеймон Куліш . В усьому світі відомі імена видатних українських письменників і поетів — Миколи Гоголя, Івана Франка, Лесі Українки та інших.

Леся Українка українських земель є віртуозний чоловічий танець гуцулів, що має назву «аркан». коло танцюючих чоловіків і парубків може подвоюватися за рахунок надбудовування «другого поверху». в цьому випадку «друге коло» стоїть на плечах у першого. Українські народні танці у виконанні знаменитого ансамблю імені Гр. вірьовки набули заслуженої популярності та всесвітньої слави.

Для гопака характерні віртуозні стрибки, які наочно демонструють молодецтво,

силу та козацьке завзяття.

До музичних вершин

на основі народної творчості справжнього розквіту досягло в XVIII—XIX сторіччях українське музичне мистецтво. Україна здавна славилася своєю високою музичною культурою. по містах і селах у козацькі часи й пізніше мандрувало безліч лірників, бандуристів, кобзарів. видатні європейські композитори почасти використовували у своїх творах мелодії українських пісень.

в Україні народилися й одержали музичну освіту багато видатних композиторів — М. с. Березовський (1745—1777), д. с. Бортнянський (1751—1825),

а. ведель (1767—1808). на благодатному ´рунті ві- ^{Д. С. Бортнянський} кових музичних традицій виросла блискуча плеяда

Засновник української класичної музики

на початку ХХ століття М. в. лисенко (1842—1912), український композитор, піаніст, диригент і громадський діяч, став засновником національної композиторської школи.

крізь усе своє життя проніс він любов до пісень і музики свого народу. він залишив нащадкам чудові опери: «ніч перед різдвом», «енеїда», «тарас Бульба», «наталка полтавка», симфонії та кантати, сотні обробок народних пісень. Майже все життя він працював над монументальним циклом «Музика до «кобзаря» т. Г. Шевченка». до цього циклу входить майже 90 музичних творів.

Україна — країна з напрочуд цікавою, величною і водночас трагічною історією. Не все нам відомо, чимало таємниць і загадок минулого ще чекають свого часу.

Джерела походження нашого народу губляться в туманній глибині доісторичних століть. Ким були наші предки? як вони жили в далекому минулому? Що являв собою таємничий, прекрасний і жорстокий світ Стародавньої України?

На ці запитання шукають відповіді українські історики, етнографи й археологи. Завдяки їхнім зусиллям у ХХ столітті було зроблено чимало видатних археологічних відкриттів, змінився наш погляд на багато які історичні події та роль у них відомих історичних діячів.

Древня людина прийшла на територію України в першій половині раннього палеоліту — про це свідчать знайдені в Криму й у нижній течії Дністра пам’ятники матеріальної культури того часу. З настанням же пізнього палеоліту — 50—10 тисяч років до н. е. люди освоїли майже всю територію України.

Чимало величних пам’яток свідчать про присутність на стародавніх землях України первісних людей. Десятки тисяч років тому вони знаходили тут зручні місця для стоянок, дичину та поживні рослини. Поступово люди почали й самі вирощувати найбільш корисні для них культури.

Ще за епохи неоліту племена, які мешкали на території сучасної України, почали займатися землеробством. У різні часи тут жили кочівники­кіммерійці, скіфи і греки, сармати, готи, гуни.

Незліченна кількість древніх культур і народів залишили свої сліди на українській землі. Тому історики України прагнуть досліджувати минуле всіх держав і суспільств, що існували північніше Чорного моря з часів палеоліту й до наших днів.

Перші сліди людської культури

Біля первинних джерел української культури стоїть загадкове Трипілля. Наприкінці ХІХ століття на Київщині поблизу містечка Трипілля археолог Вікентій Хвойка відкрив древнє поселення. як з’ясувалося пізніше, воно було лише одним із численних поселень невідомого народу, розкиданих на величезній території від Чернігова до одеси і Галичини. Трипільці були досвідченими хліборобами і вирощували злаки. У їхніх житлах археологи знайшли коржі й обвуглені зерна пшениці. У глиняних посудинах виявилися навіть залишки виробів із тіста, що нагадують українські пампушки. Жителі древнього Трипільського городища займалися також розведенням домашньої худоби і полюванням.

Винятково високого рівня досягло в трипільців гончарне мистецтво. За розмаїтістю форм посудин побутового, господарського і ритуального призначення, за досконалістю обробки і митецького розпису червоною, чорною і білою фарбами трипільська кераміка займає видатне місце серед археологічних пам’ятників свого часу.

Неандертальці

Кирилівська стоянка

Перші люди на території У печері Кіїк­Коба в Криму України з’явилися в дав­ виявлені сліди перебуванньокам’яному столітті — ня неандертальців . Вони палеоліті (близько 500 багато в чому відрізнялися тисяч років тому). У різних від «людини розумної», куточках нашої країни ар­ однак устигли створихеологи виявляють безліч ти основи примітивної слідів поселень первісних культури, користувалися людей. одне з них — па­ вогнем і одягом, мали сволеолітична стоянка біля єрідні релігійні уявлення села Королево на Закар­ і, крім того, були відміннипатті — належить до числа ми мисливцями. найдавніших у Європі.

Не рий бізону яму

на півдні України в далекому минулому розстелялися неозорі трав’янисті степи, в яких паслися величезні череди бізонів. полювання первісних мешканців цього краю на бізонів мали свої особливості — череду тварин заганяли до краю глибокого яру, після цього тих тварин, які впали вниз, добивали списами, а пізніше стрілами.

У донбасі, на правому березі ріки кринки, в районі амвросіївки археологи знайшли ціле кладовище кісток бізонів.

Усе дно місцевого яру було буквально засіяне кістками тварин. на площі усього близько двохсот квадратних метрів знаходилися рештки 983 бізонів.

Гравірування на бивні мамонта

Ясний розум і міцні руки

В українському лісостепу, що утворився після часткового відступу льодовиків, бродили цілі череди мамонтів — наймогутніших істот, відомих людям того часу. Мамонтам поклонялися, і вони ж були найбільш бажаним мисливським трофеєм. Древні мешканці української землі використовували не тільки м’ясо і жир, але

й вовну, шкіру і навіть кіст­

ки тварини. Розпис вохрою

на черепі мамонта

Чимало технічних винаходів і нововведень ведуть свій родовід із України. наприкінці минулого століття неподалік від києва було виявлене найдревніше в Європі житло, складене з кісток мамонта. ця будівля була споруджена 15 тисяч років тому. там же знайдені і найстаріші музичні інструменти, виготовлені древніми умільцями з мамонтової кістки.

У селі Михайлівка поблизу одеси знаходяться руїни першої з відомих у Європі фортець, а військові історики дотепер ведуть палкі суперечки про те, де саме було винайдено бойові двоколісні колісниці: на Близькому сході чи в південноукраїнських степах.

Швидше за все, на думку істориків, і диких коней уперше приручили в українських степах. Завдяки цьому докорінно змінився хід історії — і не тільки військової.

На краю Ойкумени

Україна, за уявленнями давніх греків, була населена фантастичними істотами і дивовижними народами.

Багато в чому через цей ореол містики, що ним здавна була оповита наша земля, античні греки на початку знайомства з нею звідували одночасно суміш досить суперечливих почуттів — священний трепет перед обителлю богів і героїв, почуття страху і містичного жаху перед реальними небезпеками й уявлюваними чудовиськами, і гострої цікавості до незвичайної країни і її мешканців, яка врешті­решт і переважила страх.

Каліакри в Болгарії під час археологічних розкопок був

виявлений кам’яний якір критського корабля, датований XVI століттям до н. е. А ще за тисячу років на

узбережжі Чорного та Азовського морів були засновані численні грецькі колонії.

Найвідоміші серед них — ольвія, Херсонес, Пантікапей (у районі сучасної Керчі) і Феодосія на східному узбережжі Криму. Грецькі поселенці вступали в різноманітні контакти з місцевими племенами, між ними велася жвава торгівля.

Руїни Пантікапея на пагорбі Митридат

Руїни Херсонеса поблизу сучасного Севастополя

«Брати-слов’яни»

Прямими предками українців вважаються східні слов’яни — древні землеробські і скотарські племена, які на початку нашої ери займали велику територію від Балтійського до Чорного моря і від Карпатських гір до ріки Дон.

Перші свідчення про «славінії» (або «славії»), військово­політичні союзи різних племен, що жили на території України, можна знайти у візантійських і арабських істориків VI—IX століть. описуючи слов’ян, вони особливо відзначали їхню хоробрість і витривалість, гостинність і міцність слов’янських родин, але насамперед — волелюбність слов’ян і їхню нестерпність до рабства, а також схильність часто розходитися в думках і виявляти взаємну непоступливість.

одним із найбільш могутніх східнослов’янських племінних об’єднань вважався союз полян із центром у Києві. Збереглася легенда про те, як князь племені полян Кий і його брати Щек і Хорив побудували «град» — укріплений замок на високому березі Дніпра і назвали його на честь старшого брата Києвом.

Поховання вікінгів Пам’ятник у Києві на березі Дніпра на березі Дністра легендарним засновникам Києва — Кию, (Древній Галич) Ùеку, Хориву та сестрі їхній Либеді

Від жорстоких норманів збав нас, Господи!

вікінги, або нормани, відважні мореплавці та хоробрі воїни, залишилися в пам’яті сучасників як нещадні й зухвалі грабіжники.

Бойові кораблі вікінгів — «дракари» — борознили моря побіля берегів Західної Європи; вони забиралися в полярні широти, перетнули атлантичний океан, досягли ісландії, Гренландії і майже за п’ять століть до колумба ступили на землю північної америки. протягом двох століть нормани тримали під своєю владою більшу частину англії та ірландії, заснували в середземномор’ї

Кораблі вікінгів королівство обох сицилій.

Повстання древлян

Повстання слов’янського пле­ Розплата вогнем

мені древлян проти київсь­ після смерті ігоря його дружина ольга кого князя Ігоря в 945 році жорстоко помстилася древлянам за залишилося в історії як загибель чоловіка. як свідчить ліодин із найдраматичних топис, ольга наказала древлянам епізодів суперництва дати як данину по троє голубів двох могутніх східно­і троє горобців із кожного двору. слов’ян ських племін­до лапок птахів прив’я-

зали запалене клоччя

них союзів — полян із сіркою і випусти^{і древлян.} ли. коли ті поверну-

Протягом десятиліть лися до своїх гнізд, поляни платили данину у древлянській столидревлянам, поки варязький ці спалахнула грандіозкнязь олег не підкорив древ­ на пожежа. внаслідок цього лян владі Києва. Його спадкоєм­ місто вигоріло дощенту, а його

^{Князь Ігор} жителі загинули у вогні або були

цеві Ігорю довелося знову скоряти непокірних древлян.

Безпосередньою причиною повстання древлян проти Києва став довільний збір данини. Його здійснював варяг Свенельд із своїм загоном. однак збагачення чужоземців викликало невдоволення в слов’янської частини дружини Ігоря. Князь, спонукуваний користолюбством і жадібністю своїх

перебиті дружинниками княгині ольги, які облягали місто. і все ж таки ольга зробила висновок із того, що сталося. княгиня провела першу в історії України податкову реформу, встановивши тверді норми збору данини («уроки» і «статути»).

Мініатюри Радзивіллівського літопису

дружинників, тричі протягом одного року збирав данину з древлян. І, звичайно ж, древляни були вкрай обурені пожадливістю князя.

Зрештою вони захопили князя Ігоря в полон, і доля його була вирішена на вічі, яке проходило у священному лісі біля міста Іскоростеня. Там же древляни й стратили князя, принісши його в жертву язичницьким божествам.

Унікальні фрески із зображенням світського життя київських князів (Софійський собор, м. Київ)

«Іду на ви!»

У 965 році князем Русі став син Ігоря й ольги — Свято слав.

Свої завойовницькі походи він почав з підкорення земель слов’янського племені в’ятичів. Потім він підкорив своїй владі царство волзьких булгар і завдав нищівної поразки могутньому Хазарському каганатові. На Північному Кавказі князь затвердив свою владу над осетинами і черкесами.

Цей князь­воїн вважав негідним нападати на ворога зненацька. «Іду на ви!», тобто «йду на вас війною!» — так звичайно він попереджав недругів про свої наміри.

Усе своє життя князь святослав провів у військових походах. він не возив із собою ні намету, ні постелі, ні казанів для приготування їжі. як рядовий дружинник, святослав спав просто неба, на голій землі, поклавши під голову сідло, а його улюбленою стравою було печене на жаринах м’ясо. Ходив святослав стрімко, як «пардус» — гепард.

За описом візантійців, князь голив голову, залишаючи одне дов ге пасмо,— тобто носив, як і набагато пізніше запорізькі козаки, «оселедець». недарма видатний український історик М. Грушевський називав святослава справжнім запорожцем на великокнязівському престолі.

Територія Давньоруської держави в Х—ХІ століттях

Капище древніх слов’ян. М. Реріх. «Ідоли» ліття Візерунок вишивки

Першою спробою введення на Русі християнства як державної релігії стало хрещення країни князем Аскольдом у 860 році. Підтвердженням цієї події є енцикліка (окружне послання) візантійського патріарха Фотія, датована 866 роком, у якій патріарх проголосив створення Російської митрополії. Візантійці розраховували, що християнізація Русі покладе край небезпечній активності київських князів, які загрожували не тільки кордонам Візантії, але і столиці імперії Константинополю.

однак після убивства Аскольда

варязьким князем олегом християнство втратило положення державної релігії русичів. Є свідчення про те, що княгиня ольга і, можливо, князь Ігор сповідували християнство, однак їхній войовничий син Святослав вважав за краще залишатися язичником, тому що його дружинники були налаштовані проти християнського вчення, а з думкою дружини доводилося рахуватися навіть таким авторитетним вождям.

І тільки великому князеві Володимиру Святославовичу удалося вирішити цю проблему. У 988 році Володимир повелів усім своїм підданим під загрозою гонінь і жорстоких покарань поголовно прийняти християнство.

Християнство було введено під тиском великокнязівської влади, але обряд хрещення слов’янської держави був проведений з настільки грубими порушеннями канонічних правил, установлених церквою, що візантійський патріарх відмовився визнати його законність. Це, втім, не перешкодило Русі з часом стати оплотом православної гілки християнства.

У 1068 році на Київ уперше напали половці. Військо великого князя Ізяслава і його братів було дощенту розбите. Після того як князь відмовився сформувати з киян ополчення, у місті проти нього спалахнуло повстання. Жителі міста випустили з темниці і проголосили великим князем Всеслава Полоцького, котрий мав

Нелегка шапка Мономаха

онук князя ярослава Мудрого, син всеволода ярославовича і дочки візантійського імператора костянтина IX Мономаха, володимир був одружений з дочкою англійського короля, а його сестра була видана за німецького імператора. рішучими діями він навів порядок у місті, обмеживши діяльність лихварів. Мономах був надзвичайно хороброю людиною і протягом усього свого життя вів нещадну боротьбу з половцями. наприкінці життя князь написав «повчання

дітям». У ньому він, зокрема, закликав відмовитися від людиновбивства, незалежно від того, винна людина чи не винна.

славу чарівника і перевертня. Городяни розповідали про нього чимало небилиць. Подейкували, що він міг перетворюватися на рись. Князь­чаклун, який очолив киян, зумів організувати відсіч половцям, але через сім місяців Ізяслав повернувся з польськими загонами і жорстоко покарав повсталих.

Київське повстання 1113 року було викликане діяльністю лихварів, які брали з людей надзвичайні відсотки й заганяли їх у боргову кабалу. У 1113 році, довідавшись про смерть головного покровителя лихварів князя Святополка ІІ, кияни повстали і жорстоко розправилися з негідниками. Перелякані бояри й вельможні люди міста вирішили запросити на великокнязівський престол Володимира Мономаха з Переяславля.

Київське повстання

1113 року

Ганна Ярославівна, королева Ôранції

Ганна, дру-

жина коро- ярослав Мудрий установив тісні ля Франції родинні зв’язки з правлячими ро-

Генріха I динами середньовічної Європи. сам великий князь був одружений із дочкою шведського короля, а його син всеволод узяв шлюб із дочкою візантійського імператора костянтина IX Мономаха. дочки ярослава були видані заміж за королів Франції, Угорщини та норвегії. одна з них, Ганна ярославівна, котра стала дружиною короля Франції Генріха, привезла із собою в париж рукописне священне писання. київська святиня стала реліквією французького королівського будинку, відомою як реймське Євангеліє. протягом декількох століть королеви Франції приносили присягу на цій святині.

Русь князівська

Великі київські князі виділяли своїм синам долі — цілі області Давньоруської держави. Це призвело до ослаблення єдності Русі і її роздроблення на безліч незалежних князівств. Нащадки Володимира Великого, ярослава Мудрого і Володимира Мономаха всіляко намагалися остаточно відокремитися від Києва. До середини ХІІ століття давньоруська імперія остаточно розпалася. Від неї відокремилися Новгородська земля, Володимиро­Суздальське, Новгород­Сіверське, Чернігівське, Галицько­Волинське та інші князівства. їхні правителі більше не підкорялися Києву, самостійно розпоряджалися своїми землями і підданими, мали власні збройні сили.

Головними причинами розпаду давньоруської імперії стали протиріччя між її центром і народами, силоміць приєднаними до складу багатоплемінної держави. Процес роздроблення Русі віддалено

Білокам’яні храми Чернігова — шедеври середньовічної архітектури

Незламний щит Європи

Загроза з боку войовничих кочових народів Степу постійно нависала над південними рубежами Русі.

Протягом століть Русь служила надійним щитом Європи і вела виснажливу боротьбу з численними кочовими ордами печенігів, половців, монголів.

З незліченних кочових навал на Русь найстрашнішим за своїми наслідками виявилося татаро­монгольська. Монголи прийшли зі степів Центральної Азії. очолив їхній завойовницький похід жорстокий, вправний і талановитий полководець Чингісхан. Із численних мон­

гольських і тюркських племен Чингісхан створив орду — воєнізовану структуру, підпорядковану найсуворішій дисципліні. Впроваджений ним звід законів «яса» передбачав смертну кару

практично за будь­яку провину або помилку. Чингісхан. (З малюнка в китайськомурукописі)

74 ЧАСТИНА II НЕРОЗГАДАНА ТАЄМНИЦЯ УКРАЇНИ

Давньоруська культурна спадщина Благовіщенська церква у Седневі. 1690 р.

особливістю життя древніх русичів було те, що всі явища культури того часу були так чи інакше пов’язані з церквою, християнськими цінностями і мораллю.

Найвидатніші досягнення в архітектурі Давньої Русі також пов’язані з християнством. Це, насамперед, білокам’яні і дерев’яні храми з великою кількістю куполів.

Іконопис Давньої Русі

давньоруська ікона відігравала величезну роль у культурі тієї епохи. спочатку ікони привозили з візантії, і на їхньому прикладі русь познайомилася з основними правилами християнського живопису — канонами. незабаром почали утворюватись і власні школи духовного живопису при великих монастирях. Більшість храмів у давній русі зводилася з дерева, тому в них не було ні мозаїк, ні розписів, а всі необхідні для православного храму зображення писалися на оброблених дошках натуральними фарбами, замішаними на меду або яєчному жовтку. іконопис давньої русі мав свої відмінні риси. просторі храми були розраховані на велике число людей. тому лики на іконах повинні були відрізнятися особливою чіткістю зображень.

Історія в слові

На початку II тисячоліття були закладені основи давньоруської літератури, у якій незабаром виділилися оригінальні жанри — житія святих, патерики (життєписання видатних діячів церкви), літописи, повчальні «Слова». Звичайно твори цього часу не мали автора, і тільки дослідження вчених дозволяють встановити, ким був створений той або інший літературний пам’ятник. особливого значення набуло «Слово про полк Ігорів» — поетичний опис подій, пов’язаних із невдалим походом князя Ігоря на половців. У цьому творі міститься пристрасний заклик до об’єднання руських земель, до припинення розбрату між князями.

76 ЧАСТИНА II НЕРОЗГАДАНА ТАЄМНИЦЯ УКРАЇНИ

Велике Литовське князівство

Захищена від навали Золотої орди зі сходу і південного сходу українськими, білоруськими і північно­руськими землями, Литва уникла тяжкого монгольського ярма. І в міру того, як нова держава міцніла та мужніла, литовці почали звертати свій погляд на знесилені монгольським вторгненням давньоруські землі. За допомогою військової сили, а частіше завдяки вмілій дипломатії литовцям удалося взяти під контроль багато білоруських і українських територій. При цьому литовці надавали українцям і білорусам допомогу при звільненні від принизливої залежності від монгольських ханів.

Українські землі у складі Литовського князівства

Українські землі у складі Литви

У складі великого князівства литовського українці і білоруси користувалися великою самостійністю, а їхнє положення, особливо це стосується українських земель, було цілком сприятливим. Українські і білоруські князівства складали дев’ять десятих території великого князівства литовського. кількісна і культурна перевага українців і білорусів над литовцями сприяла тому, що православна віра, мова, закони і звичаї русичів були збережені литовськими князями в недоторканності. стосовно давньоруських традицій литовські правителі керувалися девізом: «Ми Великий князь старовини не рушаємо, а но-

Вітовт вини не ведемо».

таким чином, період перебування українських земель у складі великого князівства литовського був не чим іншим, як продовженням давньоруського періоду.

«Річ Посполита», що в перекладі означає «загальна справа».

Незадоволення народу

прилучення до того способу життя, що затвердився в країнах Західної Європи, давалося непросто. Українській та польській знаті для покупки предметів розкоші і закордонних товарів було потрібно дедалі більше грошей — а значить, стрімко росли податки й побори з селянства, що перебувало до цього часу у кріпосній залежності від шляхти (землевласників). Більші й більші утиски з бо ку жадібної знаті збільшувалися глибоким національно-релігійним розколом, що виник між православною частиною українського суспільства, з одного боку, і католицькою й уніатською — з іншого. Усе це викликало глухий протест низів, а місцями й відкриті спроби збройного опору.

всі українські землі були оголошені власністю польської корони. У нової держави були єдині король і сейм (збори представників знаті), карбувалася єдина монета, усі митні бар’єри всередині країни скасовувалися. Уперше за кілька століть всі

Ягайло і Ядвіга. Середньовіч- українські землі, крім Букови-

І. ¯жакевич «Повстання селян під проводом Мухи»

В епоху Ренесансу

З моменту входження до складу Річі Посполитої Україна опинилася під прямим впливом західноєвропейської культури, яка в цей період — з XV по XVIII століття — переживала свій найвищий зліт, пізніше названий Ренесансом, або епохою Відродження.

Ідеї італійського Відродження — дух гуманізму та захоплення творчою міццю й розумом людини — проникали в Україну з генуезьких і венеціанських колоній на узбережжі Чорного моря (Килія в гирлі Дунаю, Монкастро в гирлі Дністра, Кафа та Судак у Криму). Чимало українських і білоруських молодих людей відправлялися в ту пору одержувати освіту в університетах Італії, Польщі, Франції.

Освіта

У 1615 році була заснована київська Братерська школа — вищий православний навчальний заклад. Уже в той час населення України було майже поголовно грамотним, включаючи й жінок. У 1653 році павло алеппський, який подорожував по українських землях, з подивом відзначав: «Усі вони (українці) за невеликим винятком грамотні, навіть більшість їхніх дружин і дочок уміють читати. і всі діти навчаються грамоті, навіть сироти». і справді — у XVII сторіччі початкові школи існували майже в кожному українському селі.

Генуезька фортеця. Судак. Крим

Культурно-національний сплеск

Завдяки тому, що більша частина українських земель з 1569 року ввійшла до складу річі посполитої, стали можливими прямі політичні, релігійні та культурні зв’язки із Західною Європою. деякі українські міста одержали право на самоврядування, у них, як і на Заході, виникали ремісничі та купецькі цехи. найбільш активна й свідома частина городян створювала культурнонаціональні та релігійні організації — братерства, які дбали про збереження віри і традицій.

ІСТоРІя — ТРАГІЧНА І ЗАХоПЛЮЮЧА 79 Брестська унія У той же час союз із римом випрагнення до духовної єдності кликав глибокий розкол в украз Заходом привело до укладення їнському суспільстві, розділивши в Бресті в 1596 році унії з римом. його на прихильників і супротивУ результаті Брестської унії ви- ників унії. проти насильницького никла нова грекокатолицька навертання в католицизм та унію церква, що зберегла православну виступили широкі верстви наобрядовість, але прийняла като- селення міст, для захисту праволицьке віросповідання. ця церк- слав’я створювалися православні ва на багато століть стала захис- братерства, у тому числі й найницею українських національних старіше з них у львові, при церкві інтересів на заході України. святого Успіння.

Святий Петро Могила

петро Могила був п’ятим сином молдавського князя-«господаря». У молодості він вступив на військову службу в польській армії. відзначився як хоробрий солдат при обороні Хотина від турків. важко сказати, чим було обумов-

лено його рішення перемінити ли- Кафедральний грекокатолицький царські обладунки на священиць- собор (Івано-Франківськ) ку рясу. За сприяння польського короля й української православної шляхти розумний і енергійний молдаванин стрімко піднімався по сходинках православної церковної ієрархії.

ставши митрополитом Української православної церкви, петро Могила ініціював масштабні переСв. Петро Могила, творення внутріцерковного життя,

митрополит Київський і Галицький у результаті яких рівень освічено-

сті та культури українських свяще-

ників значно підвищився, що призвело до досить відчутного зміцнення авторитету церкви в суспільстві. намагаючись перебороти фатальний розкол усередині християнської церкви, український митрополит розробляв проект зближення православної церкви з римом. саме завдяки зусиллям петра Могили українська церква напередодні повстання Богдана Хмельницького стала духовним центром притягання для всього православного світу. визнанням видатних заслуг петра Могили перед усім православним суспільством стала його канонізація в 1990-х роках.

Церква Спаса на Берестові. XII століття

(Києво-Печерська лавра)

набіги на українські села та міста. «Живий товар», захоплений у цих грабіжницьких походах, вони збували на численних рабських ринках східних країн, а південні землі України приходили в запустіння через постійну загрозу нападу татар, що нависла над ними. ці події змальовані в скорботних народних піснях, що відбивали жорстоку дійсність того часу: Зажурилась Україна, що ніяк прожити — Витоптала орда кіньми маленькії діти.

Ой, маленьких витоптала, великих забрала.

Руки назад пов’язала, під хана погнала...

ІСТоРІя — ТРАГІЧНА І ЗАХоПЛЮЮЧА 81

Зародження козацтва

Загроза поневолення й загибелі стала причиною появи на порубіжних землях України небувалої раніше форми народного самозахисту — козацтва. Слово «козак» — тюркського походження, і означає воно вільну людину, молодця. На пустуючих землях півдня та південного сходу України селилося чимало людей, які тікали від гніту поміщиків і магнатів. Для захисту від татарських набігів ці втікачі об’єднувалися у військові громади, продовжуючи займатися звичними промислами — полюванням, риболовлею, землеробством. При цьому зброя завжди була в них під рукою, і при найменшій загрозі вони могли дати жорстоку відсіч «басурманам». Нерідко невеликі козачі загони примушували рятуватися втечею цілі орди грабіжників і работоргівців.

Не випадково саме в козаках український народ бачив своїх найбільш надійних захисників. от що писав мандрівний поет XVII сторіччя Климентій Зи­

новієв:

...Козаків, немов святих, треба шанувати. Позаяк і кров свою в битвах проливають. Тим з небес подай свою, Господи, корону, Хто для нашої землі лагодить оборону.

Непохитний Байда

одним із перших легендарних героїв українського козацтва став канівський староста

Перше згадування про українських козаків датується 1489—1492 роками. У скарзі кримського хана великому князеві Литовському «козаками» названі люди з Києва і Черкас, що в гирлі Дністра знищили турецький корабель.

Центром козацтва була Запорізька

Січ . Назва «Січ» походила від слів «сікти, рубати» і означала дерев’яне, зроблене з колод укріплення. У 1553—1554 роках канівський староста Дмитро Вишневецький зібрав розрізнені козацькі ватаги й побудував форт на острові Хортиця, заснувавши Запорізьку Січ.

Хортицький замок

Байди. Середина

XVI століття

дмитро вишневецький («Байда»). він прославився своєю безкомпромісною боротьбою з турками і татарами. а ще тим, що став засновником першого укріпленого поселення на острові Мала Хортиця на дніпрі — прообразу знаменитої Запорізької січі. дмитро вишневецький не раз робив спроби об’єднати сили християнських держав Європи в боротьбі проти турків і криму, але у відповідь одержував порожні обіцянки. однак канівський староста був людиною дії, і його сухопутні та морські походи тримали татар і турків у постійному страху.

У 1558 році вісім тисяч козаків на

Д. Вишневецький легких суденцях — «чайках» — під командуванням вишневецького обрушилися на кримське ханство, а в 1559 році Байда спробував захопити головну турецьку твердиню — фортецю азов.

під час одного з походів у Молдавію, що знаходилася в залежності від турецького султана, вишневецький потрапив у полон. Молдавський правитель видав його туркам, і ті жорстоко закатували свого заклятого ворога. це відбулося в константинополі в 1564 році. пам’ять про подвиги Байди збереглася в народних піснях.

82 ЧАСТИНА II НЕРОЗГАДАНА ТАЄМНИЦЯ УКРАЇНИ

Запорізька Січ

Згодом українських козаків почали поділяти на низових, городових і реєстрових. Низовими козаками називалися ті, котрі жили на Січі — укріпленому козацькому поселенні.

Городові козаки жили в містах, а реєстровими числилися ті, що вступали на службу — спочатку польській короні, а пізніше московським царям. При цьому ім’я козака заносилося в особливий документ — реєстр, що давало йому деякі привілеї.

У Запорізькій Січі діяла оригінальна форма демократичного самоврядування зі своїми власними законами.

С. Васильківський «Запорожець»

війська Запорізького ^{Гербова печатка} Бойова дисципліна Запорізьке військо було регулярним, і значна його

частина жила в січі, займаючись щодня вишколом. Гарнізон січі був здатний негайно дати відсіч ворогові. Запорожці славилися високою боєздатністю, тому що за кілька днів могли зібрати багатотисячне військо. «У таборах у них дисципліна, як у давніх римлян, а бойовою доблестю і поінформованістю у військових справах вони не поступаються жодній нації у світі»,— писав про козаків польський учений Ш. старовольський.

ІСТоРІя — ТРАГІЧНА І ЗАХоПЛЮЮЧА 83 Козаки в морі

низові козаки не обмежувалися тільки обороною від татаро-турецьких набігів. досить скоро вони перейшли до рішучих наступальних дій. проводирі козацтва водили своє воїнство в численні морські походи на фортеці-порти та приморські міста «басурманів», звідки ті могли вирушити на українські землі і де були зосереджені невільничі ринки. до 1516 року належить перше із збережених історією повідомлень про дії козаків на морі. Зухвалого нападу «низовиків» зазнала турецька фортеця акерман у гирлі дністра.

У 1575 році козаки на чолі з Богданом ружинсь-

84 ЧАСТИНА II НЕРОЗГАДАНА ТАЄМНИЦЯ УКРАЇНИ

Не козацька справа — мовчати

По мірі зростання військової сили і впливовості козацтва ставали усе більш частими його зіткнення з польською владою. У 1591 році шляхтич Криштоф Косинський підняв козаків на повстання. Шляхтич, однак, мав на меті особисті цілі — за допомогою козаків він намагався звести рахунки з магнатом янушем острозьким. Повстання швидко захлинулося, але вже в 1594—1596 роках спалахнув новий козацький бунт на чолі з отаманом Северином Наливайком, що незадовго перед тим боровся проти повстанців Косинського. І в цьому випадку приводом для збурювання послужив особистий конфлікт Наливайка

з магнатом Калиновським, винним у смерті його батька.

У 20­30­х роках XVII століття козацькі повстання проти Польщі спалахували одне за одним. їх очолювали отамани Павлюк, острянин (засновник міста Чугуєва на Харківщині), Гуня. І хоча всі ці народні збурювання були жорстоко придушені польською владою, вони стали свого роду «репетиціями» козацької революції під керівництвом Богдана Хмельницького. «Недишкретне» послання

восени 1674 року за наказом турецького султана кримський хан напав на січ. козаки відбили всі атаки. У відповідь на підступництво татар козаки під проводом кошового отамана івана сірка влітку 1675 року рушили в похід на крим, що виявився пере-

Яків Острянин

Іван Дмитрович Сірко (?—1680) — прославлений козацький полководець, про якого ще за життя розповідали легенди й складали пісні. Він провів 55 військових походів проти Османської імперії і жодного разу не програв бою!

можним. повернувшись із походу, іван сірко відправив кримському ханові послання: «Ми, за прикладом древніх предків і братів наших, вирішили постаратися за образу і засмучення віддати і помститися вашій ханській милості і всьому ханству рівним за рівне, але не таємно, як ви вчинили, а явно, по-лицарськи... І якщо це наше «гостювання» у вашому ханстві видалося вам «недишкретним» (недостатньо скромним,— прим. ред.), то, можливо, так воно і є». вирішивши знищити січ, розгніваний турецький султан Мухамед IV зажадав, щоб козаки добровільно здалися йому як непереможному лицареві. У посланні-відповіді козаки, не вибираючи виразів, посміялися над самовпевненістю султана і висловили сумнів у його непереможності.

І. Рєпін «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Харківський художній музей

Козацька революція

Невдоволення сваволею могутніх польських магнатів ще з часів Люблінської унії жевріло на українських землях. Народ відчував потрійний гніт: національний, релігійний і феодальний. Але особливе збурювання зріло в середовищі козацтва, не задоволеного забороною польської влади ходити в походи на турків і татар.

Українська православна знать також була незадоволена розбратами і безладдям, що панували в польській державі. одним із тих, хто постраждав від свавілля та безкарності магнатів, був і Богдан Хмельницький, досвідчений воїн, людина твердої волі і надзвичайного розуму.

Богдан у Переяславлі Богдан Пам’ятник Богдану

Хмельницький Хмельницькому. Київ

У 1646 році польський король Владислав IV Ваза планував почати війну з Туреччиною і вирішив домовитися з українськими козаками про підтримку. За це він обіцяв скасувати тяжкі умови миру 1638 року.

Переговори з королем вів Богдан Хмельницький.

У той же час поляки розграбували хутір Хмельницького Суботів, одного з його синів убили й викрали дружину. Хмельницький вирішив помститися полякам і відправився на Січ, де його незабаром

Чигирин проголосили гетьманом — він мав величезний авторитет серед козаків. І першим же кроком нового гетьмана стало укладення союзу проти поляків із кримським ханом.

Навесні 1648 року спалахнуло повстання, що незабаром переросло в грандіозну національну революцію, що змінила хід європейської історії.

Зіновій теодор (Богдан — народна форма церковного імені теодор) Михайлович Хмельницький народився в 1595 році в родині заможного козака.

одержавши непогану освіту в єзуїтському колегіумі, він з юних років почав брати участь у походах запорожців проти турків і татар.

У віці 25 років, у ході невдалої для польсько-українських військ битви на цецорських полях, Богдан Хмельницький разом з батьком потрапив у полон, звідки обом удалося звільнитися тільки з великими зусиллями. Гетьман війська Запорізького з 1648 року, керівник козацької революції, засновник козацької держави XVII—XVIII століть.

Ю. Коссак «Битва на Цецорських полях»

Гіркота втрат і поразок

Військові невдачі примусили гетьмана Хмельницького шукати сильних союзників. У 1654 році Хмельницький у містечку Переяславі уклав військовий союз із Московською державою. однак, уже два роки потому гетьман уклав договір зі шведами, найлютішими ворогами московітів!

Задум великого гетьмана полягав у тому, щоб використовувати на благо України протиріччя між хижими й агресивними державами — Польщею, Туреччиною, Швецією і Росією, стравлюючи їх одну з одною. однак події розвивалися зовсім інакше — «хижаки» домовилися між собою і заходилися поділяти Україну, роздираючи її на частини.

Суперечка за булаву смерть Богдана Хмельницького в липні 1657 року поставила молоду українську державу в складне становище. перед смертю гетьман призначив своїм спадкоємцем молодшого сина юрія. опікуном же при неповнолітньому сині Хмельницького козацька старшина призначила генерального писаря Запорізького війська івана виговського.

після смерті батька шістнадцятирічний юрій усього місяць володів гетьманською булавою, він не мав авторитету, і зрештою іван виговський був призначений виконуючим обов’язки гетьмана. але просте козацтво йому не особливо довіряло — у їхніх очах він був «ляхом», тому що прагнув до миру з недружньою їм польщею.

живописців сталінської епохи.

Наслідки Гадяцької унії

Укладена з ініціативи івана виговського в 1659 році Гадяцька унія була блискучим зразком дипломатії і могла згодом привести до створення міцного союзу трьох народів — польського, литовського та українського. однак козаки і селянство сприйняли цей крок гетьмана як зрадництво. Занадто свіжою ще була в пам’яті народу пролита кров, занадто ненавис-

ним польське ярмо. полтавський і Миргородський полки, а також Запорізька січ повстали проти виговського. спочатку успіх у цій братовбивчій війні був на боці гетьмана. до того ж, у липні 1659 року виговський здобув блискучу перемогу під конотопом над московськими військами, і об’єднана українсько-татарська армія вже готувалася рушити на Москву.

І. Виговський

Битва під Конотопом

Так виглядала Переяславська Рада з погляду офіційних

Руїна

Так називався майже чвертьстолітній період (з 1663 по 1687 рік) найглибшої кризи молодої козацької держави, створеної титанічними зусиллями Богдана Хмельницького.

У шістдесятих роках XVII століття Україна поділялася на Правобережну і Лівобережну, причому кожна з частин мала свого гетьмана. Правобережна Україна знаходилася під владою Польщі, а Лівобережна — під покровительством Москви. Таке становище було дуже несприятливим.

П. Тетеря

У 1665 році козацтво обрало гетьманом Петра Дорошенка , онука гетьмана Михайла Дорошенка, що пройшов військовий і дипломатичний вишкіл у Богдана Хмельницького, а пізніше боровся під прапорами гетьмана Виговського. Щоб звільнити Правобережну Україну від польського панування, Петро Дорошенко пішов на союз із Туреччиною і за допомогою турецької армії вигнав поляків. Потім він поширив свою владу й на Лівобережну Україну.

У 1672 році Польща була змушена визнати самостійність України, яка перебувала під покровительством турецького султана.

ІСТоРІя — ТРАГІЧНА І ЗАХоПЛЮЮЧА 89

І. Брюховецький

Розділ України

У 1663 році під ніжином було створено групу «Чорна рада» для виборів гетьмана, на якому був обраний іван Брюховецький (?—1668). обрання Брюховецького розділило Україну по дніпру на дві частини. правобережна залишалася з гетьманом тетерею під польським пануванням, а лівобережна, очолювана Брюховецьким, перейшла під управління росії.

не бажаючи визнавати московську

владу, тетеря умовив польського ко- ^{Ян II}

Казимир роля яна II казимира рушити походом на лівобережжя і скорити його. однак у результаті народних повстань на обох берегах дніпра польське військо було розгромлено.

Козацькі загони в бойовому наступі

Здавалося б, звільнення й об’єднання України — кінцевої мети гетьма на — досягнуто. однак занадто дорогу ці ну довелося заплатити за цю перемогу — Правобережна Україна була перетворена в пустелю чужоземними військами. А незабаром союзники гетьмана — турки — почали переслідування християн, і Дорошенко втратив підтримку козацтва й населення. Запорожці виступили проти свого гетьмана.

У 1676 році Петро Дорошенко був змушений здатися московським воєводам. Цар відправив його в почесне заслання у В’ятку.

Свої дні колишній гетьман закінчив

П. Дорошенко удалині від улюбленої батьківщини.

Проклятий і оспіваний

Іван Степанович Мазепа (1639—1709) став гетьманом України в 1687 році. Він був неординарною, різнобічно обдарованою особистістю. освіту і виховання Мазепа одержав при дворі польського короля яна III Казимира (1659—1663), знав кілька європейських мов. У 1669 році вступив на службу до правобережного гетьмана П. Дорошенка, у 1674 році перейшов на службу до лівобережного гетьмана І. Самойловича. З 1682 року осавул Війська Запорізького. Мазепа був обраний гетьманом Лівобережної України після арешту царівною Софією Івана Самойловича. У тому ж році він уклав з Росією «Коломацькі статті», що обмежували козацьку автономію, але гарантували «права і вільності народу малоросійсь­

Гетьман Мазепа кого».

Царівна Софія

Таємний союз

на початку XVIII сторіччя росія вступила в затяжний конфлікт зі Швецією, що одержав назву північної війни. Молодий шведський король карл XII вів агресивну політику і мріяв про панування над усією Європою.

Гетьман Мазепа уклав зі шведським королем винятково вигідний для України таємний союз. в обмін на військову допомогу Швеція визнавала незалежність козацької країни і брала на себе зобов’язання захищати її від ворогів. Мазепу підтримали запорожці на чолі з кошовим отаманом костем Гордієнком, що були обурені постійними утисками з боку царської влади. Мазепа і його козаки не приймали участі в найбільшому бою північної війни — полтавській битві. відповідно до угоди зі шведами вони дотримувалися нейтралітету. пізніше петро I у покарання за «зраду» наказав своїм військам зруйнувати За-

й багато хто з його найближчих сподвижників. За кілька місяців іван Мазепа помер на чужині.

ІСТоРІя — ТРАГІЧНА І ЗАХоПЛЮЮЧА 91

Занепад козацької епохи

Після розгрому шведів під Полтавою почався стрімкий занепад козацької епохи. В Україні тепер усім заправляла призначена царем Малоросійська колегія. Українська знать не раз зверталася до царя

Скута, але не скорена

Наприкінці XVIII століття українські землі були розділені між двома імперіями — Російською та Австрійською.

У 1783 році Катерина II запровадила кріпосне право на Україні, остаточно позбавивши українців традиційних свобод. Селяни виявилися в повній залежності від поміщиків. їх примушували до виконання важких і принизливих робіт, жорстоко карали, саджали у в’язниці, віддавали в солдати. Поміщики торгували селянами як рабами, обмінювали їх на мисливських собак, програвали в карти. Життя на селі стало нестерпно важким. Але Україна ще не забула інших часів, коли в народу знаходилася гідна відповідь на всяку несправедливість і кривду.

Коліївщина дії влади часто призводили до великих народних повстань, найбільшим і найкривавішим з яких стало повстання 1768 року на правобережній Україні, що увійшло в історію під назвою «коліївщина». очолили це повстання Максим Залізняк і сотник надвірної охорони іван Гонта.

«коліївщина» відрізнялася надзвичайною жорстокістю повсталих

стосовно гнобителів, однак, як і більшість народних збурювань, закінчилася поразкою. російські війська віроломно напали на табір гайдамаків і обеззброїли їх. іван Гонта був підданий польською владою жорстокій страті, а його соратники втекли.

але польща недовго святкувала перемогу над заколотними гайдамаками. незабаром її саму в три прийоми (1772, 1793, 1795) розділили й поглинули більш сильні сусіди. правобережна Україна увійшла до складу російської імперії. тоді ж припинило своє існування кримське ханство. південна Україна разом із кримом перейшла до росії.

У такий спосіб велика частина українських земель, за винятком Західної України, Закарпаття та Буковини, виявилася в складі російської імперії.

ІСТоРІя — ТРАГІЧНА І ЗАХоПЛЮЮЧА 93

«Зеленими вулицями»

У ході війни росії з наполеонівською Францією в 1812 році створювалися цілі полки з українських селяндобровольців. олександр I дав слово не повертати їх у кріпосну неволю. однак після перемоги над ворогом добровольців безсовісно обдурили, а слово государя виявилося брехливим.

З ініціативи царського улюбленця графа аракчеєва в росії й Україні для колишніх героїв битв із наполеонівськими загарбниками стали створюватися особливі військові поселення. колишні добровольці перетворювалися на військово-кріпаків, від яких вимагали не тільки працювати в полі, але й тягти солдатську лямку. За найменшу провину призначалися жорстокі тілесні покарання — жорстоке пороття різками або «зелена вулиця» — коли винних проганяли крізь стрій солдатів, кожний з яких був озброєний свіжозрізаною зеленою палицею. почасти такі покарання закінчувалися смертю засудженого.

Муштра у військових поселеннях

Відповіддю на посилення поміщицького гніту стали дії селян Правобережної України під керівництвом кріпака Устима Кармалюка (1789—1835). Народився цей запеклий бунтар у селі Головчинці Літинського повіту Подільської губернії. У віці двадцяти трьох років Кармалюк, що зіштовхнувся з жорстокою несправедливістю знатних панів, очолив збройний загін, який протягом майже чверті століття наводив жах на шляхту Правобережжя.

Кармалюка не раз засуджували до суворих покарань. У цілому за все життя У. Кармалюк він одержав за рішенням суду більше чотирьох з половиною тисяч ударів ціпками й батогами. Не раз його засуджували до каторжних робіт, але щоразу бунтівникові вдавалося втекти, і він знову починав мститися гнобителям.

У 1835 році в глуху осінню ніч під час облави Кармалюка підступно застрелив із засідки польський шляхтич.

Граф Аракчеєв

навіть одружуватися військові поселенці могли тільки з дозволу військової влади, а їхні діти з семирічного віку ставали «кантоністами» (учнями спеціальних військових шкіл). вони були зобов’язані носити військову форму, жити й працювати за військовими статутами. У 1819 році спалахнуло Чугуївське повстання військовопоселенців, придушенням якого керував особисто аракчеєв.

Народ, що співчував Кармалюку і його боротьбі, зберіг образ «шляхетного розбійника» у думах і піснях: Зовуть мене розбійником,

Що людей убиваю,—

Я багатих убиваю, Бідних награждаю.

З багатого хоч я візьму,

Убогому даю;

А так гроші розділивши, Гріха я не маю...

Ôенікс відроджується

Кінець XVIII і XIX століття для України стали епохою відродження багатих духовних Знаком духовного відро­

традицій народу. У цей період не тільки дження, що охоплювало дедалі ширші народні маси завершилося формування української в Україні, була також поява літературної мови і почалося поглиблене в шістдесятих роках гро вивчення історичної і культурної спад­ мад — організацій різнощини українського народу, його звичаїв чинної інтелігенції.

і традицій, але й була створена нова літе­ Важко краще охарактери­зувати напрямок діяльності

ратура, зародилася самобутня філософія, цих громад, ніж це було яка втілила в собі тисячолітній досвід ба­ зроблено в першому офігатьох поколінь українських мислителів. ційному документі, присвяУ результаті українці почали усвідомлю­ ченому громадам,— полівати себе як єдине ціле, як повноправний

народ, що має власну територію, мову, Молоді вихованці львівської духовної семінарії Маркіян

культуру, мистецтво і науку. Дедалі біль­ Шашкевич, яків Головацьше почала поширюватися ідея створення кий, Іван Вагілевич, об’єдвласної української державності, яка пра­ навшись у творчий союз, вителями Російської імперії розглядала­ що ввійшов в історію як «Руська Трійця» , видали

ся як один із найсерйозніших політичних літературний альманах «Рузлочинів. салка Дністрова» (1837), що

Григорій Сковорода (1722—1794) був XIX—XX століть, українську літературну мандрівним філософом і поетом. Він по­ мову. ходив з родини бідного козака із села Григорію Сковороді належать багато Чорнухи на Полтавщині; навчався в Ки­ афоризмів:

ївській духовній академії. Починаючи «Пізнай самого себе, і ти пізнаєш увесь із сімдесятих років XVIII століття Ско­ світ». ворода, мандруючи по Україні, пропо­ «Із усіх утрат утрата часу найгірша». відував свої філософські погляди. Тоді «Одне мені тільки близько, вигукну я:

склалася його гуманістична «філософія «О, школа! О, книги!» серця». Він дуже вплинув на філософію

Дуб, біля якого любив відпочивати Пам’ятник Г. Сковороді. Хар-

Г. Сковорода ківська обл., с. Сковородинівка

цейському рапорті. «У Росії існує особливе товариство малорусів,— писав канівський справник Котляров,— просочених духом якогось патріотизму, товариство це має повсюдно своїх послідовників, і університети, Київський і Харківський, служать провідниками ідей про можливості відновлення Малоросії».

став ідейним маніфестом українського національного відродження на західноукраїнських землях. У ньому з особливою силою пролунав заклик до духовного єднання всіх українських земель.

Г. Сковорода

Кімната, в якій жив останні місяці життя

Г. Сковорода

Могила Г. Сковороди

ІСТоРІя — ТРАГІЧНА І ЗАХоПЛЮЮЧА 95

Співець вільності української тарас Шевченко народився в 1814 році в селі Моринці Звенигородського повіту на київщині, в родині кріпака. до 24 років Шевченко залишався кріпаком поміщика енгельгардта. вже в ранньому віці проявився видатний талант художника. поміщик енгельгардт, бажаючи мати власного кріпосного живописця, віддав Шевченка учитися до маляра в петербург. тут юнак познайомився з відомим художником

к. Брюлловим, поетом в. Жуковським та іншими видатними діячами російської культури, що викупили його з кріпосної неволі й допомогли вступити до петербурзької академії мистецтв. тут, у петербурзі, тарас Шевченко й опублікував знаменитий збірник Т. Шевченко

віршів, що отримав назву «кобзар» (1841), у якому з разючою поетичною силою заявив про свою палку любов до нещасливої та пригнобленої Батьківщини.

За кілька років, повернувшись в Україну, Шевченко зблизився з членами таємної політичної організації — кирило-Мефодіївського братерства. У березні 1847 року всі члени товариства були заарештовані. найжорстокіше покарання поніс Шевченко: його віддали в солдати й вислали в орську фортецю, заборонивши писати й малювати. тільки через десять років Шевченко одержав волю, і йому було дозволено повернутися до петербурга. солдатська муштра й повне безправ’я не зломили дух поета. його творчість стала прапором усіх, кому була дорога Україна.

роки заслання підірвали здоров’я поета, і 26 лютого 1861 року він помер у віці 46 років. його останки були перевезені в Україну і поховані на Чернечій горі біля канева.

Пам’ятник Тарасу Шевченку на Чернечій горі

На кінець XIX сторіччя припав життя Іван Франко присвятив зліт творчого генія видатно­ служінню Україні, віддавши го представника українсь­ усі свої сили, весь свій талант кої культури Івана Франка боротьбі за національне і со(1856—1916). ціальне звільнення українсь­

Блискучий прозаїк, поет, літе­ кого народу.

ратурознавець, перекладач «Великий Каменяр» — так і суспільний діяч народився назвали його нащадки — в 1856 році в селі Нагуєви­ прожив бурхливе життя, керучах Дрогобицького повіту, ючись одним девізом, сфорв родині сільського коваля. мульованим ним самим усьоФранко одержав чудову ос­ го в трьох рядках: віту і став доктором славіс­ Пісня і праця — тики Віденського університе­ великі дві сили,

ту, вільно володів польською їм я бажаю до скону служити. Ілюстрація до твору

І. Франко і німецькою мовами. Усе своє І. Франка «Каменярі»

ІСТоРІя — ТРАГІЧНА І ЗАХоПЛЮЮЧА 99

Духовні горизонти відродження

Українське національно­культурне відродження 1920­х років було викликане до життя подіями української національно­демократичної революції 1917—1921 років.

Пробуджена революцією українська національна стихія вже не могла утриматися у вузьких рамках, запропонованих тоталітарним режимом.

Спираючись на програмні документи більшовицької партії, де було зафіксовано невід’ємне право українського народу на політичне самовизначення і всебічний розвиток його мови і культури, молода українська інтелігенція стала вимагати здійснення цих прав у повному обсязі.

Ідеологом цього руху став талановитий письменник, публіцист Микола Хвильовий . У ході ініційованої ним так званої «Літературно­політичної дискусії» 1925—1927

ро ків він рішучо виступив у пресі проти рабського наслі­

дування російських

культурних зразків, а також хуторянської замкнутості української культури. Його знамените гасло переорієнтації на «духовну Європу», на традицію індивідуальної і цивільної волі, з особливою силою втілило могутній порив української культури того часу до творчого самовираження.

П. Тичина

Культурний ренесанс

«поетичне кіно» олександра довженка, сміливі театральні експерименти леся курбаса, виникнення безлічі літературних об’єднань «Гарт», «вапліте», «плуг» та ін., розквіт творчості таких талановитих прозаїків, поетів, драма-

«Великий перелом»

1929 рік сталін назвав «роком великого перелому» — саме тоді приступили до спішного й форсованого створення колгоспів — одержавлених колективних господарств на селі. У країні почалася масова насильницька колективізація, що зробила селянство цілком залежним від держави та волі її чиновників. наслідком колективізації і вилучення хліба для продажу його за кордоном — гроші йшли на озброєння та індустріалізацію срср — став нечуваний за масштабами голод 1932—1933 років. Жертвами великого голодомору, як назвав народ цю катастрофу, стали мільйони українців.

102 ЧАСТИНА II НЕРОЗГАДАНА ТАЄМНИЦЯ УКРАЇНИ

Доля Західної України

Після поразки національної революції 1917—1921 років і провалу спроб створити власну державність Західна Україна опинилася під владою Польщі, Чехословаччини та Румунії.

Розкол ОУН

У 1938 році полковник Євген коновалець загинув у роттердамі від рук агента радянських спецслужб, а після смерті її визнаного лідера організація українських націоналістів розкололася на помірних прихильників андрія Мельника і прихильників більш радикальних методів боротьби, здебільшого представників української молоді, під керівництвом степана Бандери.

А. Мельник С. Бандера

«Карпатська Січ»

скориставшись тим, що Чехословаччина виявилася на грані розпаду, закарпатські українці проголосили незалежність свого краю. президентом республіки карпатська Україна став августин волошин, а захист республіки взяли на себе збройні загони «карпатської січі», ядро якої складали бойовики оУн. Угорський диктатор н. Хорті направив свої війська в Закарпаття. незважаючи на героїчний опір загонів українських добровольців, угорські війська окупували

А. Волошин — президент Закарпаття. Карпатської України

Національно-визвольний рух

політика репресій і гноблення привела до того, що національно-визвольний рух на західноукраїнських землях, що ставив перед собою раніше просвітительські і культурні задачі, перейшов до відкритого протистояння з владою. У 1929 році в одному з готелів відня відбувся перший конгрес оУн — організації українських націоналістів. очолив оУн полковник Євген коновалець.

ª. Коновалець

У 1939 році в результаті перемовин міністрів закордонних справ Радянського Союзу В. Молотова і нацистської Німеччини І. Ріббентропа Гітлер і Сталін уклали пакт про ненапад, а потім і угоду про дружбу та співробітництво. За домовленістю обидві держави зробили розділ сфер впливу в Європі. Цей документ увійшов в історію під назвою «пакт Ріббентропа—Молотова», у ньому йшла мова про територіальний розділ Польщі і приєднання до УРСР західноукраїнських земель.

У 1940 році в результаті тиску Сталіна на Румунію до складу УРСР було включено Буковину та Південну Бесарабію. Незабаром одна за одною по Західній Україні прокотилися три хвилі депортації населення у віддалені райони Сибіру та Заполяр’я.

І все­таки 22 червня 1941 року нацистська Німеччина віроломно, без оголошення війни напала на свого союзника.

Підписання пакту Ріббентропа—Молотова

ІСТоРІя — ТРАГІЧНА І ЗАХоПЛЮЮЧА 103

Ворог на твоїй землі

окупувавши Україну, нацисти почали масовий вивіз працездатного населення, насамперед молоді, на каторжні роботи в Німеччину. Цих людей у Німеччині називали «остарбайтерами» — «робітниками зі Сходу».

Ледве не в кожній області нашої країни виявлені місця масових страт мирного населення. Так, тільки в Києві окупанти розстріляли й скинули в заміський яр, відомий як Бабин яр, понад 160 тисяч українських громадян переважно єврейської національності.

Світ був вражений нелюдськими злодіяннями нацистів

Партизанський рух десятки ворожих ешелонів з технікою, радянській владі вдалося створити досить продовольством, боєприпасами. У 1944 великі партизанські формування для бо- році з’єднання ковпака діяло вже на теротьби з нацистами на окупованій терито- риторії польщі. рії. нерідко партизанські загони виникали Ще одне партизанське з’єднання під стихійно, з місцевих жителів, вражених командуванням М. наумова пройшло жорстокістю окупантів, але багато які з них через всю Україну, 22 рази вступивши брали під контроль представники комуні- у відкритий бій з гітлерівцями. стичного підпілля, котрі діяли в тилу во- одночасно з радянськими партизанами рога. взимку 1942—1943 років велике з’єд- діяло і підпілля оУн. З ініціативи оУн Олена Теліга нання партизан під командуванням сидора були створені мобільні «похідні групи» ковпака зробило відчайдушний рейд у гли- для мережі націоналістичного підпілля. бокий тил супротивника. З брянських лісів, серед її найбільш активних організаторів була талановита форсувавши дніпро, партизани проникли українська поетеса олена теліга (Шовгенєва). на початку на сотні кілометрів углиб правобережної 1942 року її було заарештовано гестапо в києві і розстріляно України. на своєму шляху вони підірва- в Бабиному яру. ли 42 залізничних мости, пустили під укіс

У 1943 році з числа га­ Повішені німцями воїни лицьких українців було УПА. 1943 р.

створено велику військову частину — дивізію СС «Галичина» , бійці якої боролися проти Червоної армії.

У першому ж великому бою під Бродами влітку 1944 року дивізію було оточено і вщент розбито радянськими військами. її залишки були відведені в тил і розформовані за особистим наказом ГітБійці дивізії СС «Галичина» лера.

106 ЧАСТИНА II НЕРОЗГАДАНА ТАЄМНИЦЯ УКРАЇНИ

Короткочасна «відлига»

Друга половина 1950 — початок 1960­х років увійшли в історію як період «відлиги» у суспільно­політичному і культурному житті СРСР.

У цей період в економіці України відбулися істотні зрушення. Було сформовано систему управління промисловістю. Вся сільськогосподарська техніка була передана у власність колгоспів. Це сприяло прискоренню розвитку промисловості, покращенню продовольчої системи, значному підвищенню життєвого рівня населення. обсяг аграрної продукції України істотно збільшився. Повсюди до сівозмін включалися нові сільськогосподарські культури, зокрема кукурудза.

У промисловості було зроблено ухил на розширення виробництва товарів народного споживання, проводилося масове житлове будівництво. Мільйони сімей отримали нові квартири в невеликих економічних п’ятиповерхівках — «хрущовках», які й досі складають чималу частку житлового фонду країни.

У 1954 році рішенням Президії Верховної ради СРСР і з нагоди святкування 300­річчя возз’єднання України з Росією Кримську область увели до складу УРСР.

У зовнішній політиці намітилося послаблення міжнародної напруженості, почалось налагоджування відносин з іншими державами світу. Народ України вперше за довгі роки повірив у можливість мирного життя.

Молоде покоління української інтелігенції, яке увійшло в історію під іменем «шістдесятників», зробило героїчну спробу протистояти планомірній русифікації України.

Хрущов Микита Сергійович (1894—1971), радянський партійний і державний діяч.

У 1908 році М. С. Хрущов почав трудову діяльність в Україні — робітником на заводі в Донбасі. У 1918 році вступив до комуністичної партії. У 1939 році керував заходами для приєднання Західної України до Радянського Союзу. Під час Великої Вітчизняної війни був членом військових рад Київського, 1­го Українського фронтів, ініціатор прискореного розв’язання міжнаціональних конфліктів на україно­польському кордоні, а також проведення каральних операцій проти УПА. Був 1­м секретарем ЦК КПРС (з 1953 р.) і головою Ради міністрів

СРСР (з 1958 р.). На ХХ з’їзді КПРС почав десталінізацію, що принесла волю мільйонам політичних в’язнів, можливість вільного пересування селянам, усунула атмосферу загального терору. В Україні жив і працював близько 30 років, прихильник форсованої русифікації населення, ініціатор переслідувань української інтелігенції.

У 1964 р. відсторонений від влади в результаті змови.

І. Драч, М. Вінграновський, Г. Сивокін, Н. Світлична, М. Коцюбинська, І. Світличний (зліва направо)

У 60­х роках в Україні склалася група талановитих та сміливих публіцистів, літераторів, істориків. Серед них виділялися поети В. Симоненко, Л. Костенко, І. Драч, М. Вінграновський; прозаїки В. Дрозд, В. Шевчук, художниця А. Горська. їх суспільна діяльність сполучалася з пошуками нових форм у мистецтві.

108 ЧАСТИНА II НЕРОЗГАДАНА ТАЄМНИЦЯ УКРАЇНИ

Останні дні імперії

«Перебудова», проголошена правлячою верхівкою СРСР, послужила поштовхом до небувалого зростання суспільно­політичної активності в Україні. однак весь цей зліт цивільних почуттів збігся з різким загостренням економічних труднощів, нестачею товарів і продовольства. Стрімко йшов процес розпаду радянської держави і його головної опори — Комуністичної партії.

По Україні прокотилася хвиля мітингів під гаслами демократизації громадського життя. У вересні 1989 року на основі Союзу письменників України виник справді народний рух за перебудову — «Народний Рух України», а вже в жовтні Верховна рада УРСР прийняла закон про державний статус української мови.

Мітинг на одній з центральних площ

Києва

Провал ДКНС

країна вийшла з-під контролю, і усе більш очевидним ставало, що союзне керівництво більше не здатне керувати ситуацією. У серпні 1991 року представниками армії і вищої партійної бюрократії в Москві було почато спробу державного перевороту. Був створений так званий державний комітет з надзвичайного стану (дкнс), що мав намір шляхом введення в країні на тривалий термін надзвичайного стану зупинити процеси демократизації і повернути країну до часів «застою».

однак путчисти виявилися нездатними реалізувати свої задуми і ганебно відступили. капітуляція організаторів дкнс стала сигналом до розпаду імперії.

Четвертий енергоблок Чорнобильської АÅС після вибуху

Ядерний удар у серце України

26 квітня 1986 року відбулася страшна аварія на

четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції. на станції проводилися ви-

пробування, які квапилися завершити до свята першого травня. не останню роль зіграли помилки в проектуванні і прорахунки персоналу. влада свідомо применшила масштаби трагедії, а її наслідки ще довгий час замовчувалися. 1 і 9 травня було проведено мітинги та святкові демонстрації на київських вулицях, уже забруднених великими дозами радіоактивних речовин. не на висоті виявилася також «найпередовіша в світі» радянська медицина та система цивільної оборони.

наслідки найбільшої атомної катастрофи в історії людства будуть відчуватися ще протягом сторіч. вона призвела до загибелі тисяч людей, десятки тисяч стали інвалідами. понад 116 тисяч чоловік довелося переселити з тридцятикілометрової зони навколо станції. колосальна шкода була завдана природі країни. Біля третини українських лісів виявилися забрудненими радіоактивними викидами.

Проголошення Незалежності України

Незалежність України

(Київ, 15 вересня 1991 року)

24 серпня 1991 року Україна проголосила державну незалежність, а 1 грудня того ж року відбувся всенародний референдум, на якому 90,32 % голосуючих висловилися за збереження Україною статусу незалежної держави.

Проголошення Незалежності України

Л. Кравчук. Присяга Президента України. 5 грудня 1991 року

112 ЧАСТИНА II НЕРОЗГАДАНА ТАЄМНИЦЯ УКРАЇНИ

В ім’я народу

Щоб весь народ і кожен громадянин країни почувався захищеним перед численними зовнішніми та внутрішніми погрозами, необхідно створити власну незалежну державу.

Складним і тривалим був шлях України до незалежності. Державотворенню століттями протидіяли сильні та войовничі сусіди.

Безперервність процесу державного будівництва на території України переконливо засвідчено всім ходом історичних подій.

Гімн

У 1862 році відомий український ет­ національного гімну законом, виданограф Павло Чубинський написав ним ще при гетьмані П. Скоропадвірш «Ще не вмерла України ні сла­ ському в травні 1918 року. І тільки ва, ні воля». Музику до цих віршів на­ 16 січня 1992 року Незалежна Укписав грекокатолицький священик раїна відновила в правах державний отець М. Вербицький. Перша части­ гімн. остаточно його текст і музика на пісні «Ще не вмерла Україна» була були затверджені в 2003 році Верзатверджена в якості українського ховною радою України.

Герб Галицького Герб

князівства Тризуб був родовим знаком правлячої на Русі династії Рюриковичів. Знаки відмінності у виді тризуба носили українські січові стрільці в роки Першої світової війни (1914— 1918). А 12 лютого 1918 року був затверджений новий герб УНР — золотий тризуб на синьому фоні. І нарешті 19 лютого 1992 року Верховна рада України затвердила тризуб як малий герб України. Давньоруські князі часто використовували як герб образ архангела Державний герб України

Прапор

Жовто­блакитний прапор став сим­ Синьо­жовтий прапор був також волом українського народу ще в прийнятий у якості державного при 1848—1949 роках. Кольори цього утворенні в 1939 році Карпатської прапора відповідали кольорам гер­ України. ба Галицького князівства — на ньому 4 вересня 1991 року над будинком був зображений золотий лев на си­ Верховної ради було піднято небесньому полі. но­пшеничний прапор, а 28 січня

Центральна рада 22 березня 1918 1992 року він був визнаний державроку прийняла закон про державний ним прапором України, і цей факт прапор України — жовто­блакитний. закріпила Конституція країни.

Священні символи

кожна держава має священні символи, пов’язані з її історією. найголовніші з них — герб, прапор і гімн. сучасна державна символіка України

має довгу історію. Її

джерела можна простежити ще в часи давньої русі.

П. Чубинський М. Вербицький

Михайла. У козацьку епоху образ архангела­воїна став загальнонаціональним гербом України. У XIX столітті образ архангела Михайла став символом соборної єдності всіх українських земель. У 1917 році керівництво УНР прийняло як державний герб зобра жен ня козака з мушкетом — «лицаря­козака зо самопалом». За свідченнями літописців, печатка з таким зображенням була дарована запорожцям ще польським королем Стефаном Баторієм.

Державний прапор України

Закон — над усе

Спроби створення основного закону нараховують майже три сторіччя. Це й конституція Пилипа орлика (1710), і проекти конституції члена Кирило­Мефодіївського товариства Г. Андрузького, М. Міхновского (1905), М. Грушевського (1905), і Конституція УНР, так і не судилося бути введеною в дію (1918).

Верховна рада України. Прийняття Конституції

Серед колишніх республік СРСР Україна прийняла Конституцію останньою. Майже шість років знадобилося для розробки і прийняття основного закону нашої держави. Вихідним документом для створення Конституції послужила «Декларація про державний суверенітет України», прийнята 16 липня 1990 року. З вересня 1994 року напружено працювала Конституційна комісія на чолі з Президентом України Л. Кучмою і головою Верховної ради України о. Морозом, і зрештою на розгляд депутатів Верховної ради України було представлено кілька проектів.

Конституцію України прийнято. 28 червня 1996 року

114 ЧАСТИНА II НЕРОЗГАДАНА ТАЄМНИЦЯ УКРАЇНИ

Найважливіший фактор прогресу ^{Київський національний}

Розвиток науки визначає й досягнення в економічній, соціальній та духовній сферах життя людей.

Видатними центрами української науки стали створені в ХІХ столітті університети в Харкові, Києві, Львові, одесі, де закладалися основи вітчизняної наукової школи. Більшість українських учених присвячували себе дослідженням у галузі суспільних, природничих наук та медицини. На розвинутій математичній базі університетів проводили дослідження механіки М. остроградський та о. Ляпунов, фізики М. Шиллер та Л. Мандельштам, астроном Л. Струве, хімік М. Бекетов.

Подією історичного значення для України стало створення за наказом гетьмана Скоропадського в листопаді 1918 року Української академії наук (з 1994 року — Національна академія наук України — НАНУ). Першим президентом академії був видатний учений В. І. Вернадський.

Сьогодні НАНУ являє собою величезний науковий механізм, до складу якого входять 170 наукових закладів, у тому числі п’ять міжнародних. Тут проводяться розробки з матеріалознавства та механіки, кібернетики та фізики, клітинної біології та генної інженерії. Українським ученим належать видатні наукові досягнення в галузі космічної

університет

Батько електрозварювання

академік Є. патон є автором теорії електрозварювання металів під шаром флюсу. цей винахід витримав випробування не лише в промисловості, але й у бойових умовах — автоматичне зварювання корпусів танків т-34, артилерійських систем, авіабомб істотно поліпшило їхні бойові якості.

За проектом Є. патона в 1953 році в києві збудовано унікальний суцільнозварний міст довжиною 1492 м і вагою 10 тис. т, який отримав ім’я свого творця.

Промисловість України складають усі притаманні сучасній індустрії галузі з добре розвинутою інфраструктурою. якщо на початку ХХ століття істотна частина промислової продукції вироблялася кустарно­ремісничими підприємствами, то вже до 90­х років у країні було створено близько 300 галузей промислового виробництва, основними з яких є провідні галузі важкої промисловості — металургія, паливна промисловість та машинобудування.

У перші роки незалежності темпи їхнього розвитку загальмувалися через порушення партнерських взаємовідносин із підприємствами країн колишнього Радянського Союзу та, зокрема, Російської Федерації. однак незважаючи на всі труднощі перехідного періоду останніми роками українська промисловість зазнає істотних змін. У її численні галузі залучаються іноземні інвестиції. Нові спільні та приватизовані підприємства неухильно нарощують обсяги виробництва. особливо істотними ці зміни є в автомобілебудуванні, авіаційній та космічній промисловості.

УКРАїНА оНоВЛеНА 115

Перші в континентальній Європі еоМ (1950—1952 рр.) були розроблені академіком Української академії наук С. Лебедевим. У цілому під його керівництвом було створено 15 типів еоМ.

Метод введення в організм хворого «стволових клітин», узятих від ембріона, розроблений українськими ученими о. Кухарчуком та В. Сирманом, дасть змогу лікувати такі хвороби, як СНІД, лейкоз, паркінсонізм.

Почавши свій шлях від перших літальних апаратів І. Сикорського, українське літакобудування, очолюване А. Антоновим, створило цілий ряд унікальних літаків, серед яких є й призери міжнародних авіасалонів.

Площа свободи. Харків (листопад 2004 р.)

Підвищення національної свідомості

Бурхливі події осені-зими 2004— 2005 років в Україні, що дістали назву «помаранчевої революції», призвели до революційних змін у свідомості мільйонів українських громадян, підвищення їхньої політичної активності.

З 1 січня 2006 року набрала сили конституційна реформа, у результаті якої наша країна перейшла від президентсько-парламентської форми правління до парламентськопрезидентської.

Ôутбол — це життя

одним із найяскравіших представників українського спорту є київська футбольна команда «динамо», один із найстаріших футбольних клубів, заснований іще в 1927 році. першими гравцями «динамо» (київ) були молоді чекісти й працівники міліції, згодом його ряди поповнилися гравцями інших футбольних команд. За роки своєї історії клуб пройшов складний і славний шлях. починаючи з 60-х років минулого століття він був багаторазовим чемпіоном срср, а згодом і незалежної України. навесні 1975 року київське «динамо» стало володарем кубка володарів кубків і виграло суперкубок УЄФа. кращим футболістом клубу протягом багатьох років був олег Блохін, нині головний тренер збірної команди України. він отримав міжнародне визнання на чемпіонатах різних рівнів і увійшов до історії футболу як неперевершений бомбардир. нині «динамо» (київ) — одна з провідних клубних команд, її гравці складають переважну більшість збірної команди, яка гідно захищає честь України на міжнародному рівні.

Команда В. В. Ло бановський — спер«Динамо» шу гравець, а згодом головний

Звучить чарівний тенор

Україна завжди славилася своїми оперними голосами. всьому світу відомі імена таких чудових оперних співаків, як соломія крушельницька, анатолій со лов’яненко, дмитро Гнатюк та багато інших. Гідним продовжувачем цих співочих традицій є народний артист України, лауреат міжнародних конкурсів, актор національної опери володимир Гришко. репертуар співака вражає широтою й багатогранністю, він бере участь у численних міжнародних проектах, співпрацює з багатьма провідними оперними театрами та диригентами світу.

В. Гришко

118 ЧАСТИНА II НЕРОЗГАДАНА ТАЄМНИЦЯ УКРАЇНИ

Собор українських земель

Національне і державне відродження України спирається на принцип «соборності». У чому ж його суть?

Насамперед — у збереженні духовної єдності українських земель. При цьому регіони повинні мати повну економічну й адміністративну самостійність. Інакше й не можна — адже захід і схід, північ і пів день нашої країни відрізняються не ли ше природно­кліматичними умовами, але й історичними традиціями, етнічним і релігійним складом населення.

Це різноманіття — багатство нашої країни, яке необхідно за всяку ціну зберегти. Серце Батьківщини

центральний регіон України розсічений могутнім дніпром на лівобережжя та правобережжя. У минулому цей поділ мав величезне значення. саме по дніпру проходила лінія згубних для України розколів починаючи з князівських часів і аж до епохи руїни.

Землі, які називають «серцем України»,— не тільки географічне ядро країни, але й духовний центр української нації. тут зародилася київська русь, тут виникла козацька держава — Геть-

На мальовничих пагорбах над Дніпром розкинулася столиця України — Київ . Датою заснування міста вважається 482 рік, а його засновником — легендарний князь Кий. На території Києва збереглося біля тисячі пам’ятників історії, археології, містобудування й архітектури, монументального мистецтва. У Києві працює Президент України, тут зосереджені усі вищі органи влади та Нічний Хрещатик

управління — Верховна рада України, кабінет міністрів, міністерства і відомства. Але Київ — не лише центр керування нашою державою, це й гігантський сучасний мегаполіс з населенням у два з половиною мільйона чоловік, а також індустріальний гігант, найбільший культурний, науковий та освітній центр. У місті ведеться масштабне житлове будівництво, яке оновлює його обличчя.

манщина, тут на основі говірок місцевих жителів сформувалася українська літературна мова. У наші дні центральний регіон України набув важливого економічного значення. тут розвинуто практично всі галузі промисловості ^лавра і ведеться інтенсивне сільське господарство.

Полтава під іменем Лтава вперше згадується в Іпатіївському літописі під датою 1174 рік. Це стародавнє місто, яке не раз ставало свідком грізних історичних подій, лежить на берегах однієї з найчистіших річок України — Ворскли. Полтавський козацький полк входив до складу війська Богдана Хмельницького, тут у 1709 році відбулася знаменна для долі України Полтавська битва. Сучасна Полтава — великий центр промисловості, освіти та сільськогосподарського виробництва Центру України.

Краєзнавчий музей у Полтаві

Монумент на полі Полтавської битви

Черкаси були центром Черкаського козацького полку, але саме місто, що нині лежить на березі Кременчуцького водоймища, набагато древніше — у документах воно згадується ще в 1364 році. Нині це великий центр машинобудування і виробництва будівельних матеріалів, один із важливих портів на Дніпрі.

Літературно-меморіальний музей

Т. Г. Шевченка в с. Шевченкове

(Черкаська обл.)

Арка центрального входу до міського парку. Вінниця

120 ЧАСТИНА II НЕРОЗГАДАНА ТАЄМНИЦЯ УКРАЇНИ

«Полюси» України

П’ятницька церква Спасо-Преображенський собор

Музей Чорноморського флоту

Південний берег Криму знаменитий

Масандрівський палац. Ялта своїми палацами і парками, створеними в XVIII— XIX століттях. Серед них такі архітектурні шедеври як Алупкінський та Воронцовський палаци, Лівадійський палацово­парковий комплекс, Масандрівський, Фороський, Сімеїзький та Гурзуфський парки, що входять до складу Великої ялти.

Приморські міста Одеса , Миколаїв , Херсон — вражаюче сполучення південного міста­курорту і могутнього транспортного вузла — великого морського порту України.

122 ЧАСТИНА II НЕРОЗГАДАНА ТАЄМНИЦЯ УКРАЇНИ

Фортеця. Старе місто.

Кам’янець-Подільський Кам’янець-Подільський

На горах і в долинах

Найзахідніша частина України — Закарпаття — географічно поділяється на низинну та гірську області. Звідси й традиційний поділ жителів Закарпаття на «верховинців» та «долинян».

Цей регіон у наші дні очікує велике майбутнє — тут швидко розвивається туристична індустрія, сільське господарство, зберігаються традиційні ремесла та про­

мисли. Міст через річку Уж. Ужгород

124 ЧАСТИНА II НЕРОЗГАДАНА ТАЄМНИЦЯ УКРАЇНИ

Хліб і сталь гарячих степів

Південна, або степова Україна займає особливе місце в історії країни. Ця причорноморська область утворилася з колишніх земель війська Запорізького, володінь кримських татар і османської імперії.

Починаючи з другої половини XIX століття український Південь починає перетворюватися на густонаселений край з розвинутою промисловістю і сільським господарством, з великим числом крупних міст. Цьому сприяло відкриття багатих запасів корисних копалин — вугілля та залізної руди.

У наші дні Донецький кам’яновугільний басейн (Донбас) і Криворіжжя стали символом індустріальної могутності України.

Донецьк — наймолодший обласний центр України (місто виникло в 1870 році). Разом із прилягаючими до нього майже впритул Харцизьком, Макіївкою та іншими містами регіону Донецьк утворює гігантський промисловий район і найбільшу зону міських поселень.

У часи свого заснування (у 1780 році) Запоріжжя звалося фортецею олександрівською і боронило південні рубежі Російської імперії. однак весь цей край пов’язаний з історією українського козацтва — поблизу міста на острові Хортиця знаходилася Запорізька Січ. Нині Запоріжжя — найбільший металургійний та енергетичний центр України, а Дніпровська гідроелектростанція — одна з найпотужніших у Європі.

Вид з острова Хортиця на Запоріжжя

Кіровоград заснова­ Луганськ

ний у 1754 році на річ­ у 1795 році на злитті рік ці Інгул як фортеця Лугань і Вільхова. Це св. Єлизавети. Сьогод­ важливий промисловий ні місто широко відоме центр. У місті й області в Україні своїм маши­ широко розвинутий вугнобудуванням, продук­ левидобуток, металурцією харчової та легкої гійна, хімічна та деревопромисловості. обробна промисловість.

Історичний музей. Дніпропетровськ

Дніпропетровськ виник у 1783 році на місці запорізького поселення Мостина. У наші дні це найбільший промисловий центр і порт на Дніпрі. Тут роблять не тільки важкі преси й електровози, але і кращі в Східній Європі космічні ракети­носії.

айвазовський і. 83 алеппський п. 78 андрій первозваний 10 андрузький Г. 113 антокольський М. 74 антонов а. 115 аракчеєв 93 архипенко о. 38 аскольд 63 , 66 Байрон д. 90 Бандера с. 102

Баторій с. 112

Батий 71

Березовський М. 55

Білозерський в. 95

Боброк 76

Борис, князь 68

Бортнянський д. 54 , 55

Брежнєв л. 107

Брюллов к. 95 Брюховецький і. 89

Буланже л. 90 вагілевич и. 94 васильківський с. 41 , 47 , 52 , 53 , 55 , 82 , 85 васнєцов в. 70 ведель а. 55 вербицький М. 112 вересай о. 55 верне о. 90 виговський і. 88

винниченко в. 97 вишневецький д. (Байда) 81 вінграновський М. 106 вірьовка Г. 54 , 55 вітовт, князь 76 владислав IV 86 володимир святославович (великий), князь 67 , 74 володимир Мономах 69 волошин а. 102

вольтер Ф. 90

всеслав полоцький, князь 69

Ганна ярославівна 69 Генріх I 69

Гердер і. 9

Геродот 8

Гітлер а. 102

Гліб, князь 68

Глінка М. 55

Гоголь М. 38 , 54

Головацький я. 94

Гомер 23

Гонта і. 92

Гончар о. 24 , 38

Гордієнко к. 90

Горська а. 106

Гребінка Є. 55 Григор’єв 97

Гришко в. 117

Грушевський М. 63 , 113

Гулак п. 95

Гулак-артемовський М. 55

Гуня 84 Гюго в. 90 данило Галицький 77 дерегус М. 80 дефо д. 90 джебе 71 дионісій 67 дмитрій, воєвода 71 дніпровський і. 99 довбуш о. 92 довженко о. 38 , 99 дорошенко М. 89 дорошенко п. 89 , 90 досвітній о. 99 драч і. 106 дрозд в. 106

епік Г. 99 Жуковський в. 95

Загребельний п. 38 Залізняк М. 92

Заславський д. 87

Зеров М. 99 , 101 Зинов’єв к. 81 іванов п. 99 ігор, князь 64 іоан цимисхій 65 йогансен М. 99 калнишевський п. 91 карл XII 90

кармалюк У. 93 кастро Ф. 107

катерина II 91 , 92 кий 62 клеймьонов і. 101 климовський с. 54 кличко в. 117 кобилянська о. 123 коваленко о. 99 ковпак с. 103 колесса М. 55 конашевич-сагайдачний п. 85 кондратюк ю. 115 конецпольський а. 87 коновалець Є. 102 корольов с. 101 , 115 , 120 косинський к. 84 косіор с. 100 костенко л. 106 костомаров М. 95 котермак-дрогобич ю. 78 котян 71 коцюба Г. 99 коцюбинська М. 106 кравчук л. 109 красицький Ф. 52 кривоніс М. 87 куліш М. 99 , 101 куліш п. 10 , 54 курбас л. 99 кухарчук о. 115 кучма л. 113 лангемак Г. 101 ландау л. 101

лебедев с. 115 лев Галицький 73 лифар с. 38 либідь 62 лижичко р. 116 лисенко М. 55 ліст Ф. 90 лобановський в. 117 любченко а. 99 . людкевич с. 55 лясота е. 85 лятошинський Б. 55

Мазепа і. 12 , 90

Майборода Г. 55

Майборода п. 9 , 52

Маковський в. 49

Маланюк Є. 9

Мамай 76

Мамай, козак 82

Масол в. 109 Матейко я. 77

Махно н. 97 , 98

Мейтус ю. 55 Мельник а. 102

Митридат Євпатор 60

Міндовг (Мінаугас) 76 Міхновський М. 113 Міцкевич а. 54 , 122

Могила п. 79 Молотов в. 102

Мороз о. 113

Мстислав Удалий 71

Мстиславець п. 40 Мухамед IV 84

наливайко с. 84 овчаренко с. 85 олег, князь 63 , 66 ольга, княгиня 64 , 66 орлик п. 40 , 91 орловський в. 53 острозький к. 40 острозький я. 84 остророг М. 87 острянин я. 84 павлюк 84 панч п. 99 патон Є. 114

петлюра с. 97 петро I 90 , 91 петров в. 114 полуботок п. 91 прокопович Ф. 12 прохоров с. 46 растреллі Б. 41 ревуцький л. 55 реріх М. 66 рєпін і. 84 рильский М. 99 ріббентроп і. 102 розумовський к. 91 роксолана (н. лісовська) 80 роман Галицький 73 роман, князь 72 ружинський Б. 83 рузвельт Ф. 100 рюрик 63 свенельд, князь 64 світлична н. 106 світличний і. 106 святополк II. 69 святополк, князь 68 святослав, князь 65 , 68 семенко М. 99 сенченко і. 99 сивокін Г. 106 сикорський і. 115 симоненко в. 106 сірко і. 84 сірман в. 115

сковорода Г. 12 , 38 , 52 , 54 , 94 скоропадський п. 97 слісаренко о. 99 смолич ю. 99 соколов і. 52

ІМеННИЙ ПоКАЖЧИК

софія, царівна 90 сталін й. 100 , 102 стевен Х. 27 стус в. 107 субедей 71 сулейман I 80 теліга о. (Шовгенєва) 103 тетеря п. 89 тичина п. 99

томашівський с. 72 тропінін в. 48 туган-Барановський М. 38

Українка л. 38 , 54

Уткін в. 115

Федоров і. 40 Феофан Грек 67

Франко і. 38 , 54 , 95

Хвойка в. 58 Хвильовий М. 99 , 101

Хмельницький Б. 86 —89

Хорів 62

Хорті н. 102

Хрущов н. 105 , 106

Челомей в. 115

Черчілль У. 100

Чижевський д. 52 Чингісхан 71

Чубинський п. 112

Шасеріан 90

Шашкевич М. 94

Шевельов ю. 54

Шевченко а. 117

Шевченко т. 16 , 38 , 54 , 85 , 95

Шевчук в. 106

Щек 62 юрій II 73 ягайло, князь 77 ядвіга, королева 77 ян II казимир 89 ян III казимир 90 янгель М. 115 ярослав Мудрий 28 , 68 , 75