Тема: Систематизація законодавства
1.Форми систематизації
2.Правовідносини та правосвідомість.
3.Людина, особа, громадянин.
1. C истематизація законодавства – це діяльність по впорядкуванню чинних правових актів і проведення їх у певну систему.
Форми систематизації є:
1) кодифікація;
2) інкорпорація.
Кодифікація
– це систематизація певної групи юридичних норм в єдиному нормативно-правовому акті. При кодифікації замінюються і скасовуються старі юридичні норми, встановлюються нові, заповнюються прогалини у праві, усуваються суперечності між нормами (кодекси).
Кодекси
– це єдині внутрішньо-узгоджені за змістом юридично-цілісні, нормативно-правові акти. Кожний кодекс складається з загальної та особливої частини. У загальній частині закріплюються єдині для усієї галузі принципи і положення, Особлива частина вміщує норми, які регулюють конкретні види.
До кодифікації відноситься кодекси, статути і закони.
Інкорпорація
– це систематизація чинних правових актів у одному збірнику за певним критерієм, тобто за хронологією або за алфавітом. До інкорпорації відноситься звіт законів. В історії є і така форма систематизації законодавства, як консолідація – це об’єднання законодавств декількох країн.
2. Правововідносини
– це суспільні відносини урегульовані нормами права і виражені у взаємних правах та обов’язках суб’єктів права, якими можуть бути, як фізичні так і юридичні особи. Складові правовідносини:
1.Суб’єкти правовідносин;
2.Юридичний факт;
3.Об’єкт правовідносин.
а) Суб’ є ктом правовідносин може бути особа правоздатна та дієздатна, яка своїми діями може здійснювати свої права та обов’язки.
б) Юридичні факти - це передбачені законом обставини з настанням яких виникає, припиняється або змінюється правовідношення. Такі обставини поділяються на дві групи:
1) Обставини, що залежать від воді людини;
2) Обставини, що виникають не залежно від воді людини.
Дії людини бувають правомірні і неправомірні.
в) Об’єкти правовідносин – це конкретна річ, предмет або якесь благо відносно якого суб’єкти вступають в правові відносини між собою.
Правосвідомість – це сукупність правових поглядів, що виражають відношення людей до чинного права, його мети завдань, способів та методів регулювання та уявлення про майбутню правову систему та окремі норми. Правосвідомість впливає:
1. процес державотворення;
2. реалізація права та виконання його приписів;
3. на формування правової держави;
4. на створення цивілізованого порядку в країні.
3. Особа
– це основний суб’єктів правовідносин. Основні риси особи:
1. моральні;
2. політичні;
3. національні;
4. набуті знання і навички, культурні звички.
Людина
– це розмірна суспільна істота, яка живе в певному соціальному середовищі, є членом сім’ї, представником соціальної групи та нації.
Не кожна людина є особою, бо особою не народжуються, а стають.
Громадянин
– це особа, яка має правовий зв’язок з конкретною державою.
Правовий статус особи та громадянина включає:
1. права і обов’язки;
2. гарантії забезпечення та здійснення прав;
3. виконання обов’язків;
4. відповідальність за невиконання обов’язків;
5. статутні правовідносини і принципи їх здійснення.
|
