| Міністерство освіти України
Київський Національний Економічний Університет
Кафедра фінансів підприємств
та страхової справи .
Реферат
на тему :
“ Інвестиційна діяльність страхових компаній “
Виконав : студент 7 групи
3 курсу ФЕФ
Вертелецький Д.Б.
К и ї в 1 9 9 7
П л а н
Вступ
2
Розділ 1 Законодавчі особливості здійснення інвестиційної
діяльності страховиками на Україні . 2
Розділ 2 Зарубіжний досвід у провадженні інвестиційної
діяльності страховиками . 5
Висновки 6
С п и с о к л і т е р а т у р и . 7
Вступ
Страхування є об’єктивно необхідною складовою частиною економічної системи держави . В умовах розвинутих товарно-грошових відносин , що властиві сучасному процесу суспільного виробництва , страхове покриття по визначеним ризикам , що надається страховиком страхувальнику у грошовій формі шляхом укладання договору страхування , можна розглядати як специфічний товар .
Слід визначити , що по-перше данний товар виступає у грошовій формі , по-друге при його продажу за рахунок страхової премії утворюється страховий фонд , для якого характерний замкненний перерозподіл фінансових ресурсів - тільки серед страхувальників , по-трете плата страхової премії за страхове покриття означає лише право страхувальника на отримання в майбутньому грошового відшкодування за обумовлені наслідки страхового випадку , що стався .
На відмінку від виробництва , де спочатку провадяться затрати капіталу , а потім , при реалізації , проходить їх відшкодування , - у страховій справі страховик спочатку збирає кошти і лише потім - зазнає затрат , що пов’язані з ліквідацією збитків в міру виникнення страхових випадків . При страхуванні життя взагалі утворюється довготерміновий резерв премії під майбутні виплати .
Таким чином , завжди існує проміжок часу , коли страховик має у своєму розпорядженні значні кошти , які мають бути інвестовані в різні галузі економіки і використані як капітал з метою отримання прибутку .
Розділ 1 Законодавчі особливості здійснення інвестиційної діяльності страховиками на Україні .
У зв’язку з розширенням інвестиційної діяльності доцільно визначити її основні джерела . Основними з них є :
Власні кошти
( статутний фонд , резервний фонд , утворений з прибутку , прибуток , цільве фінансування і надходження ) .
Залучені кошти
( поточне надходження страхових премій , резерви внесків і відшкодувань , фонд запобіжних заходів ) .
При інвестування коштів страхової компанії в Україні керуються Законом України “ Про страхування “ . Відповідно до статті 30 цього Закону , “ Страхові резерви повинні розміщуватись з урахуванням безпечності , прибутковості , ліквідності та диверсифікованості .
Перший принцип розміщення активів - принцип безпечності
. Його дія повною мірою розповсюджується як на активи , що покривають страхові резерви так і на вільні активи . Данний принцип передбачає максимально надійне розміщення активів що забезпечує їх повернення у повному обсязі .
Другий принцип - прибутковість вкладень
. Відповідно до нього активи повинні приносити постійні і достатньо високі доходи .
Третій принцип - ліквідність вкладів
. Страхова компанія повинна у будь-який час мати у розпорядженні сумму грошей , яка б забезпечувала страхувальникам виплату обумовлених договором сум у встановлені терміни .
Четвертий принцип - деверсифікація вкладів .
Він служить розподілу інвестиційних ризиків серед різних видів вкладів , що в свою чергу забезпечує фінансову стійкість інвестиційного портфеля страховика .
З урахуванням вище наведеного і спираючись на Закон України “ Про страхування “ можна визначити такі напрямки інвестування для страхових компаній :
Банківські вклади та депозити .
Нерухоме майно .
Цінні папери , що передбачають одержання доходів .
Цінні папери , що емітуються державою .
Права вимоги до перестраховиків .
Довгострокові інвестиційні кредити .
Згідно з “ Тимчасовим положенням про порядок формування і розміщення страхових резервів “ , при визначенні рівня покриття до заліку приймаються в обме6жених обсягах такі активи ( у відсотках до суми наявних технічних резервів і 50 % сформованого Статутного фонду ) :
Банківські вклади (депозити ) не більше 30 % в одному банку .
Нерухоме майно не більше 10 % .
Іноземна валюта у вигляді платіжних документів та інших цінних паперів не більше 40 % , в тому числі :
а ) акції які не котуються на фондовій біржі - не більше 15 , з них акції одного емітента не більше - 2 % .
б ) акції які котуються на фондовій біржі - не більше 5 % одного емітента .
в ) облігації - не більше 5 % .
4. Грошові позики юридичним та фізичним особам - страхувальникам - не більше 30 % , втч :
а ) позики юридичним особам незабезпечені банківськими гарантіями або гарантіями інших страховиків - не більше 5 % , з них розмір позики окремому позикоодержувачу не повинен перевищувати 1 % .
б ) позики юридичним особам забезпечені банківськими гарантіями або гарантіями інших страховиків не повинені перевищувати 5 % окремому позикоодержувачу.
5. Права вимоги до перестрахувальників - не більше 50 % обсягів страхових зобов’язань , переданих до перестрахування .
Як бачимо , наведені вище обмеження при формуванні інвестиційного портфеля страховика спрямовані в першу чергу на девірсифікацію ризику втрати інвестиції чи отримання збитків від інвестиційної діяльності . На мій погляд це дуже правельне рішення в умовах економічної нестабільності в нашій країні . Однак , в ціх обмеженнях , я вважаю є певні недоліки . Наприклад , обмеження по нерухомому майну - 10 % . Виділивши у складі нерухомого майна житлові будинки і піднявши ліміт наприклад до 30-40 % можна було б досягти значних залучень капіталу в сферу будівництва житла , яке на даннний момент і необхідне і досить прибуткове . Така форма інвестицій ( і будівництво вцілому ) є найбільш привабливою особливо для компаній , що займаються довгостроковим страхуванням .
Для підняття авторитету і цінності національної валюти треба також обмежити ще більше обсяги вкладень коштів страховиками в іноземну валюту до 1-2 % .
В Україні в силу нерозвинутості деяких видів вкладень основний доход українські страхові компанії отримали від банківських депозитів ( в 1994 році 75 % ) . Зниження відсотку по банківських депозитах спонукало страховиків до переорієнтації інвестиційних портфелів в напрямку відносно більш доходних , але й одночасно меньш ліквідних активів.
Лише 5-10 % всіх активів склали цінні папери банків та підприємств .Це пояснюється насамперед фактором невизначеності , що домінує в економіці .
Розділ 2 Зарубіжний досвід у провадженні інвестиційної діяльності страховиками .
Великий інтерес у галузі інвестиційної політики представляє досвід країн ринкової економіки .
Так у Великобританії страхові компанії не тримають , як правило , на поточних рахунках коштів більше ніж це потребують повсякденні розрахунки . Проте в силу специфіки страхової справи може виникнути ситуація , коли страховикові негайно знадобляться кошти . Тому певну частину , в середньому 4 - 5 % всіх активів компанії , що займаються страхуванням життя та 10 - 13 % активів компаній , що займаються ризиковими видами страхування , складають високоліквідні короткотермінові інвестиції ( депозити , депозитні сертифікати , казначейські зобов’язання ) , що порівняно швидко перетворюються в гроші .
Середньо та довго термінові інвестиції можна розділити на такі групи : цінні папери з фіксованим доходом . акції , нерухомість та іпотечний кредит .
Цінні папери з фіксованим доходом є основним об’єктом інвестування страхових компаній Великобританії . Вони є надійним капіталовкладенням , яке забезпечує стійкий доход і в той самий час можуть бути швидко реалізовані на ринку .
Одночасно страхові компанії інвестують кошти в звичайні акції компаній та фірм різних галузей господарства . Це пояснюється намаганям отримати більш високий доход . Також через володіння акціями певних компаній страхові компанії намагаються впливати на галузі в яких вони мають свої інтереси .
Нерухомість , як об’єкт інвестування , є дуже привабливою для страхових компаній , бо надійно захищає вкладені кошти від інфляції . Разом з тим цей вид інвестицій є дуже низьколіквідним і їх реалізація за короткий час може бути проблематичною для інвестора .
В Великобританії є дуже розповсюдженим іпотечне кредитуваня . Воно здійснюється в сумі , що не перевищує 2 / 3 від суми яка може бути отримана від продажу майна . Данний вид інвестицій носить довготерміновий та низьколіквідний характер .
Останнім часом набуває популярності такий вид інвестицій , як купівля творів мистецтва , антікваріату , різних цінних колекцій . Це не дає стабільного прибутку , а доход залежить виключно від підвищення цін на данні предмети .
Висновки
З вищенаведеного можна зробити висновок , що найбільш доходними і стабільними є інвестиції в цінні папери з фіксованим процентом , які випускає уряд і місцеві органи влади . В Україні ж до останнього часу переважали банківські депозити , зі зменшенням банківського відсотку акценти змістились в бік державних цінних паперів . Вцілому за деякіх умов ( завершення приватизації , стабілізація грошової одиниці ) перспективними напрямками інвестицій стануть інвестиції у акції піприємств . Для компаній які здійснють довготермінове страхування виходом зі становища моглоб бути інвестування вільних коштів в будівництво , зокрема житла , це надало б можливість захистити зібрані кошти від інфляції на довгому періоді .
С п и с о к л і т е р а т у р и .
. Бланк А.И. Інвестиційний менеджмент , К., Ітем 1995
Страховий портфель , М., Сомінтек 1996
Харченко Н.В. Інвестиційна діяльність страхових компаній . Фінанси України 1996 № 7 .
|
