Міністерство освіти України
Національний Технічний Університет України
"КПІ"
навчальна дисципліна:
міжнародне приватне право
ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА
МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА
(реферат)
Студентки 4-го курсу
Київ, 1999 р.
Зміст
Вступ
1. Поняття міжнародного приватного права.
2. "Іноземний елемент".
3. Норми міжнародного приватного права.
4. Предмет регулювання в міжнародному приватному праві.
5. Загальна і Особлива частини системи міжнародного приватного права.
Висновки
Література
Міжнародне право тісно пов'язане з розширенням міжнародного торгівельно-економічного, науково-техничного і культурного співробітництва. Важливу роль в правовому регулюванні цього співробітництва мають норми міжнародного приватного права, значення якого постійно зростає. Ці норми у сукупності з нормами інших галузей права складають внутрішньо державну (національну) систему права. Вона спрямована на врегулювання певного кола суспільних відносин, має загальний метод правового регулювання та фіксує правові норми у певні форми. Відомом, що таких національних правових систем у сучасному світі налічується більне двохсот.
Отже, перш за все розкриємо першу проблему, а зокрема поняття "міжнародне приватне право".
Міжнародне приватне право - це система юридичних норм спрямованих на регулювання міжнародних невладних відносин з "іноземним елементом"¹.
Під "іноземним елементом" Г.С.Фединяк розуміє:
1) суб'єкт, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання - щодо фізичних осіб; "національність" — щодо юридичних осіб);
2) об'єкт який знаходиться на території іноземної держави;
3) юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном.
Як бачимо, специфікою міжнародно-приватних відносин є наявність "іноземного елементу".
¹ Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — с. 53.
|
Національне право та міжнародне публічне право, незважаючи на свою самостійність, у ряді випадків взаємодіють, утворюючи полісистемний комплекс норм міжнародного приватного права. Водночас норми цих двох правових систем не полишають меж останніх, хоч і регулюють, з одного боку, міжнародні, а з іншого - невладні відносини, майнові та немайнові, що мають цивілістичну природу і виникають у сфері міжнародного спілкування. Поділяючись на матеріально-правові (такі, що регулюють конкретне правовідношення) та колізійні норми (такі, що відсилають до законодавства іншої держави), вони створюють певний комплекс у кожній правовій системі. Іноді вказують, що міжнародне приватне право - це право колізійне. Наявність колізійних норм становить особливість міжнародного приватного права. Як матеріально-правові, так і колізійні норми можуть міститись у національних джерелах права, міжнародних угодах.
Можна навести такий приклад:
30 січня 1996 року у місті Львові польський водій не впорався з управлінням великогабаритного фургона. Внаслідок шляхово-транспортної пригоди одна особа загинула, кілька госпіталізовано, пошкоджено сім автомобілів. У даному випадку виникли правовідносини з делікту з "іноземним елементом". До них необхідно, щонайперше, застосувати колізійну норму, викладену, зокрема, в ч.1 ст. 569 Цивільного кодексу України: "Права і обов'язки сторін згідно з обставинами, які виникли внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законом країни, де мало місце діяння або інші обставини, які служать основою для вимоги про відшкодування шкоди"¹, а також узяти до уваги норми ст. 35 (Зобов'язання, що не виникають з договірних відносин) Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правовідносини у цивільних і кримінальних справах від 27 травня 1993 року.
В міжнародному приватному праві сторонами в відносинах можуть бути як громадяни, так і юридичні особи. Бувають випадки, коли і держава як така становиться суб'єктом відповідних відносин, але такі випадки не являються для міжнародного приватного права типовими. Держава може також являтись спадкоємницею майна, яке залишилося за кордоном. Все ж в більшості випадків в якості суб'єкта міднародного приватного права виступають громадяни або юридичні особи різних держав.
¹ Цивільний Кодекс України. Закон, стосовно обставин, які виникають внаслідок заподіяння шкоди. Ч.1 ст. 569, К.: — 1997.
|
Під предметом регулювання в міжнародному приватному праві являються відносини цивільно-правового характеру, які виникають в міжнародному житті (або, як їх інколи називають, міжнародні цивільні відносини).
Що ж до задачі міжнародного приватного права, то вона полягає в слідуючому — правове регулювання ділових зв'язків організацій і фірм різних держав.¹
В сферу міжнародного приватного права необхідно включити всі норми, які регулюють цивільно-правові відносини з іноземним елементом. Так необхідно зробити тому, що важливе значення має сам характер відносин, предмет регулювання, а не метод регулювання.
Можна використовувати декілька методів, при цьому один метод не виключає використання іншого. Матеріально-правовий і колізійний метод — це два способи регулювання відносин з іноземним елементом, причому найбільш досконалим являється перший спосіб, при якому застосовують безпосередньо матеріальну норму без звернення до колізійної норми. Виходячи з цього, до міжнародного приватного права повинні бути віднесені матеріально-правові норми, уніфіковані шляховим заключенням міжнародних угод.
До сфери міжнародного приватного права належать питання цивільне право — та дієзадтність іноземних фізичних та юридичних осіб, держави; її імунітету; відносин по зовнішньо-торговельних угодах; прав авторів на твори, видані за кордоном; трудоправового та соціального статусу осіб, які знаходяться на теріторії іноземної держави, працювали на такій території тощо.
З'ясувавши, що таке поніття міжнародного приватного права і його предмет, нам необхідно вияснити систему міжнародного приватного права.
¹ ФедиБогуславський М.М. Международное частное право. — М.: Международные отношения, 1994. — с.8.
|
Як і будь-яка інша галузь права міжнародне приватне право має власну ситему. Її можна розглядати як систему навчального курсу та як галузі правничої науки. Навчальний курс прийнято поділяти на дві частини: Загальну та Особливу.
Загальна частина охоплює питання, які мають методологічне значення для міжнародного приватного права в цілому, а саме: поняття, система та зміст указаної галузі права, її джерела, методи регулювання, вчення про колізійні та матеріально-правові норми; правові режими (національний, найбільшого сприяння та ін.); взаємність реторсія, інші загальні положення щодо суб'єктів міжнародного приватного права.
Особлива частина охоплює право власності; зобов'язальне право; зобов'язання з правопорушень; авторське, винахідницьке, патентне, сімейне, податкове право; трудові відносини; міжнародний цивільний процес.
Система Загальної та Особливої частини є відносно стабільною. Відносність полягає у тому, що внаслідок суспільного розвитку з'являється необхідність звернути більше уваги на правову регламентацію зовнішньоекономічних відносин, інвестиційної діяльності, перевезень, нових сфер господарювання, зокрема комерціалізації космічної діяльності, створення нових технічних засобів у різних сферах зв'язку.
Література
Конституція України. — К., 1998
Цивільний кодекс України. — К., 1997
Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правовідносини у цивільних та кримінальних справах від 27 травня 1993 року
// Урядовий кур'єр, 1993, №86
Богуславський М.М. Международное частное право. — М.: Международные отношения, 1994. — С. 414
Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — С. 429
|
